Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 345/3285/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2024. Зареєстровано: 12.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 13.09.2024.
Дата набрання законної сили: 12.09.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4808/1296/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 345/3285/24 
		Провадження № 22-ц/4808/1296/24 
		Головуючий у 1 інстанції Онушканич В.В. 
		Суддя-доповідач Бойчук 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		12 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
		           судді-доповідача    Бойчука І.В.,
		           суддів:        Пнівчук О.В., Томин О.О., 
		розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг, зобов`язання відшкодування незаконно знятих коштів за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на рішення Калуського міськрайонного суду від 26 липня 2024 року під головуванням судді Онушканича В.В. у м. Калуш,
		в с т а н о в и в:
		В травні 2024 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до АТ «Державний ощадний банк України» про захист прав споживача фінансових послуг, зобов`язання відшкодування незаконно знятих коштів.
		Позовні вимоги обґрунтувала тим, що 27.12.2023 в період часу з 17 год. 52 хв. до 18 год. 25 хв. їй почали приходити смс-повідомлення про списання коштів з її банківського рахунку, а саме здійснено 7 списань (розрахунки в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL*KIPROPGEE) на суми 779,68 грн, 578,43 грн; 1 182,16 грн; 1 182,16 грн, 779,68 грн, 779,68 грн. Також з її рахунку стягувалася пеня за перерахунок коштів на суму 187,41 грн.
		Після отримання повідомлень нею було здійснено дзвінок до оператора АТ «Державний ощадний банк України». Оператором через певний період часу після уточнення інформації проведено блокування її банківської картки.
		Також вона здійснила дзвінок до поліції, де їй порадили звернутися із заявою до найближчого відділення поліції.
		Крім того, нею було здійснено дзвінок до служби безпеки банку, де їй повідомили, що кошти з її рахунку були зняті коректно та порадили звернутися до правоохоронних органів.
		Після того, як картку було заблоковано, то на наступний день були ще чотири невдалі спроби перерахунку коштів, про які їй надходили смс-повідомлення.
		Наступного дня вона звернулася до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою, на підставі чого було внесено дані до ЄРДР та розпочато кримінальне провадження за ст. 185 КК України, досудове розслідування щодо якого досі триває. Отримавши витяг з ЄРДР, вона звернулася до банку із письмовим запитом щодо повернення належних їй грошових коштів, на що отримала письмову відповідь, що всі операції з її банківською карткою проведені коректно. Також у відповіді зазначається, що в цих обставинах є її вина.
		Вказувала, що вона не повідомляла третім особам ПІН-код, CVV-2 код картки та не передавала її нікому. Без її дозволу або рішення суду були списані кошти, які перераховані на невідомі їй рахунки. 
		Просила стягнути з відповідача безпідставно списані з її банківського рахунку грошові кошти у розмірі 6 551,36 грн. 
		Рішенням Калуського міськрайонного суду від 26 липня 2024 року позов задоволено.
		Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані з її банківського рахунку грошові кошти у розмірі 6 551,36 грн.
		Стягнуто з АТ «Державний ощадний банк України» на користь держави 1 211,20 грн. судового збору.
		У апеляційній скарзі представник АТ «Державний ощадний банк України» посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.
		Зазначає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а саме судом не враховано умови укладеного між сторонами договору.
		Ухвалюючи рішення про стягнення з банку на користь ОСОБА_1 безпідставно списаних з її банківського рахунку коштів, суд першої інстанції не встановив наявності вини банку у порушені зобов`язань перед позивачкою, а також не встановив порушення банком правил здійснення розрахункових операцій, що спричинило списання коштів з рахунку ОСОБА_1 .
		Згідно заяви про приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі  ДКБО, договір), складовою частиною якого є умови договору банківського рахунку, договору банківського вкладу, кредитного договору, умови надання інших послуг, банк відкриває клієнту поточний рахунок НОМЕР_1 за умовами тарифного пакету «Зарплатний», Тарифів за користування платіжною карткою, розміщених на сайті банку та на інформаційних стендах, що знаходяться у приміщеннях установ банку (далі - Тарифи), та надає клієнту платіжну картку типу Mastercard Debit Word Pay Pass та ПІН-конверт до неї. Окрім того, за заявою клієнта видана банком платіжна картка підключена до послуги СМС- інформування до наступного номеру телефону: НОМЕР_2 .
		Відповідно до п. 1.21.1, 1.21.2 Розділу XX «Умови договору банківського рахунку» Особливої частини ДКБО, при здійсненні оплати товарів та послуг у мережі Інтернет банк з метою підвищення безпеки проведення кожної операції має право проводити додаткову перевірку ініціювання проведення операції саме держателем картки за технологією «3-D Secure» - шляхом направлення клієнту та використання ним одноразового цифрового паролю, який складається з цифр та/або літер латинського алфавіту, при здійсненні оплати товарів та послуг на Інтернет сайтах, що підтримують технологію «3-D Secure».
		Для завершення проведення операції з оплати товарів та послуг на Інтернет сайтах, що підтримують технологію «3-D Secure» клієнту необхідно використати одноразовий цифровий пароль, який клієнт отримує в СМС, направленому банком на номер мобільного телефону, який підключено до сервісу СМС-інформування держателя картки, або в інформаційно-платіжному терміналі (за наявності відповідної технічної можливості у банку), або у Системі ДБО після введення у Системі ДБО коду операції, який буде зазначено при здійсненні платежу на сторінці автентифікації за технологією «3-D Secure» банку (за наявності відповідної технічної можливості у банку). У разі невірного вводу одноразового пароля під час проведення операції з оплати товарів та послуг банк має право відмовити держателю картки у проведенні такої операції. У випадку, якщо інтернет сайт не підтримує технологію «З-D Secure», операція здійснюється без додаткової перевірки держателя картки (лише з введенням інформації, що зазначена на картці: номер картки, строк дії та СVС або CVV-2). Сайти, які підтримують технологію «3-D Secure», обов`язково мають логотипи Verified by Visa та MasterCard SecureCode.
		Відповідно до п. 1.7. Правил користування платіжними картками, емітованими АТ «Державний ощадний банк України», що є додатком №3 до ДКБО, у разі здійснення оплати за товари, роботи або послуги в мережі Internet дуже уважно ставтесь до вибору сайту, що здійснює приймання платіжних карток до сплати. Віддавайте перевагу відомим вам торговцям і намагайтесь уникати розміщення інформації про платіжну картку на невідомих сайтах. Використовуйте захищені сайти.
		Згідно умов ДКБО при здійсненні оплати товарів та послуг у мережі Інтернет на клієнта покладається обов`язок уникати розміщення інформації про платіжну картку на невідомих сайтах, що за умовами ДКБО прирівнюється до розголошення реквізитів /втрати Картки, та використовувати захищені сайти, що підтримують технологію додаткової перевірки держателя картки «З-D Secure», за умовами якої клієнту необхідно використати одноразовий цифровий пароль, який клієнт отримує в СМС, направленому банком на номер мобільного телефону.
		Згідно п.11.1. Розділу XX «Умови договору банківського рахунку» Особливої частини ДКБО клієнт несе відповідальність за операції, здійснені з використанням усіх карток, випущених до карткового рахунку.
		Деталі оспорюваних операцій свідчать, що вони були здійснені з використанням даних платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у міжнародній платіжній системі «PAYPAL», яка не підтримує технології додаткової перевірки держателя картки «З-D Secure».
		Згідно даних з автоматизованої системи банку здійсненню зазначених операцій передував процес верифікації платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_3 у міжнародній платіжній системі «PAYPAL», зокрема: 27.12.2023 о 17:52:30 - на сервісі PAYPAL відбулась верифікація карги ОСОБА_1 № НОМЕР_3 із введенням реквізитів карти, в тому числі з введенням CVC2, про що 27.12.2024 о 17:52:30 позивач отримала на фінансовий номер смс-повідомлення про верифікацію карти на сервісі PAYPAL.
		Визначення поняття верифікація міститься у п. 2.1. Розділу II Загальної частини ДКБО, згідно якого верифікація картки (пп.19)  процедура додаткової перевірки картки, що здійснюється з метою зниження ризиків проведення шахрайської операції. Верифікація картки здійснюється шляхом введення реквізитів картки (CVC2 CVV2 коду, номеру картки, терміну її дії).
		Спірні платіжні операції по рахунку ОСОБА_1 здійснені з автентифікацією (ідентифікацією) платіжної картки та її держателя у міжнародній платіжній системі PayPal (введена індивідуальна облікова інформація платіжної картки позивачки), що свідчить про те, що саме власник рахунку в цьому випадку має нести відповідальність за ці операції, а не банк. При цьому позивачка є обізнаною про ідентифікацію картки, оскільки отримала на фінансовий номер смс-повідомлення про верифікацію картки у міжнародній платіжній системі PayPal.
		Також використання клієнтом міжнародної електронної платіжної системи PayPal як такої, що не є погоджена сторонами при укладенні ДКБО, свідчить про особисті ризики клієнта що обрав таку МПС, а не банку.
		Відповідно до п. 11.1. Розділу XX «Умови договору банківського рахунку» Особливої частини ДКБО клієнт несе відповідальність за операції, здійснені з використанням усіх карток, випущених до карткового рахунку, та відповідно до п. 9.15 Розділу ІХ «Відповідальність клієнта та банку» Загальної частини ДКБО клієнт зобов`язаний забезпечити/гарантувати неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, CVV2/CVC2, строк дії, номер картки тощо. Ризик і відповідальність за несанкціоноване використання логіна, пароля, карткового пароля несе виключно клієнт.
		Під втратою платіжної картки слід розуміти неможливість здійснення клієнтом контролю (володіння) за платіжною карткою, неправомірне заволодіння та/або використання платіжної картки або її реквізитів третіми особами.
		Таким чином, до розголошення реквізитів/втрати картки прирівнюється розміщення інформації про платіжну картку на невідомих та незахищених сайтах, що не підтримують технологію додаткової перевірки держателя картки «ЗD Secure», яким в даному випадку є сайт міжнародної електронної платіжної системи PayPal.
		За домовленість сторін (п. 17.2.9. Розділу XVII «Умови надання послуг з використанням технічних засобів зв`язку» Загальної частини ДКБО, дані з автоматизованої системи банку про автентифікацію (ідентифікацію) платіжної картки ОСОБА_1 у міжнародній платіжній системі Pay Pal та дані про направлення смс-повідомленпя про це на фінансовий номер позивачки є належними та допустимими доказами в цій справі та підтверджують вказані обставини.
		Судом першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення, не застосовано законодавство, що підлягало застосуванню до спірних правовідносин, а саме Закон України «Про банки і банківську діяльність» (ст. 55), Закону України «Про платіжні послуги» (ст. 17, 35, 36, 38) та п. 136, 140, 146 постанови правління Національного банку України від 29.07.2022 за №164 «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів», що призвело до неправильного вирішення справи.
		За обставинами справи саме після автентифікації (ідентифікації) платіжної картки ОСОБА_1 відбулись спірні операції. За таких обставин банк не зобов`язаний доводити, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції.
		Також після отримання повідомлень про списання з її рахунку грошових коштів, позивачка здійснила дзвінок до AT «Ощадбанк», після чого банк провів блокування банківської картки. Суд першої інстанції не застосував до даних правовідносин п. 140 Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, відповідно до якого до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. В цьому випадку ОСОБА_1 повідомила банк про спірні операції після їх виконання, у зв`язку із чим ризик збитків від цих операцій покладається на неї.
		Судом першої інстанції порушено норми процесуального права, а саме оскаржуване судове рішення ухвалене місцевим судом без обов`язкового врахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, а також безпідставно відмовлено AT «Ощадбанк» в клопотанні про розгляд справи в судовому засіданні з викликом сторін.
		Просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
		ОСОБА_1 правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалася, що відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку.
		Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.
		Встановлено, що позивачка є користувачем послуг, наданих АТ «Ощадбанк», на її ім`я банком видано платіжну картку НОМЕР_3 .
		З виписки по картковому рахунку вбачається, що 27.12.2023 з карткового рахунку позивачки № НОМЕР_4 відбулося списання грошових коштів на суму 6 463,95 грн, а саме:
		- 779,68 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001;
		- 578,43 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001;
		- 1182,16 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001;
		- 1182,16 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001;
		- 1182,16 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001;
		- 779,68 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001;
		- 779,68 грн.  операції з розрахунку в торгово-сервісній мережі LUX 4029357733 PAYPAL *KIPROPGEE 00000001.
		Загалом 27.12.2023 в період часу з 17.52 по 18.25 год. по рахунку позивачки відбулося 7 транзакцій на загальну суму 6463,95 грн. Також з рахунку позивачки було знято комісію за перерахунок коштів на суму 187,41 грн. Отже, у вказаний період з рахунку позивачки було списано 6 651,36 грн (6436,95 грн. +187,41 грн).
		За цим фактом зняття коштів невідомими особами позивачка зателефонувала на гарячу лінію АТ «Державний ощадний банк України», після чого було заблоковано належну їй банківську картку.
		ОСОБА_1 28.12.2023 звернулася до Калуського РВП ГУНП в Івано-Франківській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, а саме повідомила, що 27.12.2023 року в період часу з 17:52 год. по 18:25 год. невідома особа, діючи в умовах воєнного стану, таємно викрала грошові кошти із банківської карти № НОМЕР_5 , емітованої АТ «Ощадбанк», а саме здійснено 7 списань, чим спричинила матеріальну шкоду на загальну суму 6 463,95 грн. За даним фактом внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №1202309170000838 від 28.12.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України. На цей час триває досудове розслідування по цьому кримінальному провадженню.
		Відповідно до частини першої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Статтею 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні поговорів, виборі контрагента та визначенні умов договору. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання не зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
		У частині 1 статті 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Згідно зі статтями 525, 526, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.
		Відповідно до частини першої статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.
		Згідно з частиною першою статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка.
		Відповідно до статті 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених законом, договором між банком і клієнтом або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку.
		Статтею 1073 ЦК України передбачено, що у разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом.
		Частиною третьою статті 1092 ЦК України визначено, якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.
		Законом України «Про платіжні послуги» визначаються поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.
		Згідно з пунктом 56 ч. 1 статті 1 вказаного Закону платіжна картка - електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Платіжна операція - будь-яке внесення, переказ або зняття коштів незалежно від правовідносин між платником і отримувачем, які є підставою для цього (п. 57 ч. 1 ст. 1).
		Відповідно до частини шостої статті 64 Закону України «Про платіжні послуги» порядок відкриття рахунків та їх режими визначаються Національним банком України. Умови відкриття рахунку та особливості його обслуговування зазначаються в договорі, укладеному між надавачем платіжних послуг з обслуговування рахунку та користувачем - власником рахунку.
		Згідно статті 8 Закону України «Про платіжні послуги» надавачі платіжних послуг несуть відповідальність перед користувачами за помилкові платіжні операції, у тому числі за виконання: 1) помилкової платіжної операції на рахунок неналежного отримувача; 2) помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника; 3) платіжної операції з рахунку платника без законних підстав або внаслідок інших помилок надавача платіжних послуг.
		Частиною 11 вказаної статті передбачено що платник, з рахунку якого внаслідок помилки неналежного стягувача без законних підстав списано кошти, має право на стягнення суми такої платіжної операції з неналежного стягувача у судовому порядку.
		Відповідно до ч. 19, 20 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент зобов`язаний: 1) забезпечити, щоб індивідуальна облікова інформація користувача була недоступна жодним іншим сторонам, крім користувача (крім випадку, передбаченого частиною шістнадцятою цієї статті); 2) зберігати інформацію, надану користувачем для здійснення контактів із ним, протягом строку дії договору; 3) не надавати користувачу електронні платіжні засоби без відповідного запиту користувача, крім випадку надання користувачу електронного платіжного засобу на заміну раніше виданого електронного платіжного засобу; 4) забезпечити користувачу можливість безоплатно в будь-який час повідомити емітента про втрату електронного платіжного засобу, або втрату індивідуальної облікової інформації та не допускати будь-якого використання електронного платіжного засобу після отримання такого повідомлення; 5) забезпечити користувачу можливість у будь-який час повідомити емітента про необхідність розблокування або заміни (перевипуску) електронного платіжного засобу; 6) повідомляти користувача про виконання операцій з використанням електронного платіжного засобу. У разі невиконання емітентом обов`язку з інформування користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу ризик збитків від виконання таких операцій несе емітент. Обов`язок емітента щодо повідомлення користувача про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача є виконаним у разі: інформування емітентом користувача про кожну виконану операцію відповідно до контактної інформації, наданої користувачем; відмови користувача від отримання повідомлень емітента про виконані операції з використанням електронного платіжного засобу користувача, про що зазначено в договорі про надання платіжних послуг; 7) реєструвати та протягом строку, передбаченого нормативно-правовими актами Національного банку України, зберігати інформацію, що підтверджує факт інформування емітентом користувача та користувачем емітента, надавати користувачу таку інформацію за його письмовим зверненням. Під час реєстрації повідомлення користувача про втрату електронного платіжного засобу емітент зобов`язаний зазначити дату і час одержання повідомлення. Втратою електронного платіжного засобу є неможливість здійснення користувачем контролю (володіння) за електронним платіжним засобом, неправомірне заволодіння та/або використання електронного платіжного засобу чи його реквізитів та/або індивідуальної облікової інформації. Втратою індивідуальної облікової інформації є неможливість здійснення платником використання індивідуальної облікової інформації, неправомірне заволодіння та/або використання чи загроза заволодіння та/або використання іншими особами індивідуальної облікової інформації або її компонентів.
		Користувач, якому наданий електронний платіжний засіб, зобов`язаний: 1) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором; 2) зберігати та використовувати електронний платіжний засіб відповідно до вимог законодавства та умов договору, укладеного з емітентом; 3) не допускати використання електронного платіжного засобу особами, які не мають на це права; 4) не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції; 5) негайно після того, як така інформація стала йому відома, повідомити емітента у спосіб та каналами зв`язку, передбаченими договором між емітентом та платником, про факт втрати електронного платіжного засобу та/або факт втрати індивідуальної облікової інформації.
		Згідно ч. 21 ст. 38 Закону України «Про платіжні послуги» емітент має право: 1) заблокувати електронний платіжний засіб користувача після надходження повідомлення про втрату чи загрозу втрати електронного платіжного засобу або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства; 2) розблокувати електронний платіжний засіб, якщо втрата електронного платіжного засобу користувачем не підтвердилася або в інших випадках відповідно до умов договору та/або законодавства; 3) зупинити або припинити право користувача на використання електронного платіжного засобу у разі порушення користувачем умов його використання, визначених договором та/або законодавством. Зупинення або припинення права користувача на використання електронного платіжного засобу не припиняє зобов`язань користувача і емітента, що виникли до зупинення або припинення зазначеного права.
		Відповідно до ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою.
		Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів.
		Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
		Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації.
		Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
		Надавачі платіжних послуг з обслуговування рахунку зобов`язані застосовувати вимоги частин третьої і п`ятої цієї статті у разі надходження запиту з ініціювання платіжної операції від надавача послуг з ініціювання платіжної операції або запиту від надавача послуг з надання інформації за рахунками.
		Згідно ст. 86 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг несе відповідальність перед користувачами за невиконання або неналежне виконання платіжних операцій відповідно до закону та умов укладених між ними договорів, якщо не доведе, що платіжні операції виконані цим надавачем платіжних послуг належним чином. Надавачі платіжних послуг несуть відповідальність, визначену цим Законом, за виконання помилкової, неакцептованої платіжної операції або виконання платіжної операції з порушенням установлених цим Законом строків.
		Відповідно до пункту 136 Постанови Правління НБУ №164 від 29 липня 2022 року «Про затвердження Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів» (далі  Положення), користувач зобов`язаний: 1) зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень; 2) надати емітенту інформацію для здійснення контактів у порядку, визначеному договором.
		Пунктом 140 Положення визначено, що користувач зобов`язаний не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем.
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних платіжних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		Пунктом 146 Положення визначено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Відповідно до п. 17.2.9 ДКБО, до якого приєдналася позивачка, інформація щодо здійснення клієнтом операцій в Системі ДБО (дистанційного банківського обслуговування) фіксується в електронних протоколах, які зберігаються у банку, і які сторони домовилися вважати належним та допустимим доказом при розгляді судом або іншим компетентним органом, установою спору між ними або спору за їх участю.
		Згідно з п. 17.4.4 ДКБО клієнт персонально відповідає за зберігання і не розголошення третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних при роботі ДБО, компрометацію ідентифікаційних/авторизаційних даних за допомогою вірусів і програм-шпигунів на персональному програмному забезпеченні Клієнта. Банк не несе відповідальності за операції з Картковим рахунком Клієнта при розголошенні третім особам авторизаційних та ідентифікаційних даних, відсутності сертифікованого антивірусного забезпечення.
		Таким чином, користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій у разі відсутності доказів сприяння ним втраті, використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 20 листопада 2019 року у справі № 577/4224/16-ц (провадження № 61- 30583св18), від 17 червня 2021 року у справі № 759/4025/19 (провадження № 61-1035св21).
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що, враховуючи відсутність доказів, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяла втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, проведення фінансових операцій по картковому рахунку позивача відбулося не за її розпорядженням, а тому вона не повинна нести відповідальності за такі операції. При цьому, сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням платіжної картки, відкритої на ім`я ОСОБА_1 , не є підставою для відмови у задоволенні позову.
		При цьому, суд першої інстанції врахував, що банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні вказав, що відповідачем не доведено вчинення позивачкою дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за платіжною карткою та водночас взяв до уваги нерівний стан сторін у договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою та, враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, виходив з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		За встановленихобставин таз врахуваннямнедоведеності відповідачемвчинення позивачкоюдій чибездіяльності,які сприяливтраті,незаконному використаннюперсонального ідентифікаційногономера (коду)або іншоїінформації,яка даєзмогу ініціюватиплатіжні операціїза платіжноюкарткою,суд першоїінстанції дійшовобґрунтованого висновку, що списання коштів з рахунку позивачки не було санкціоновано нею та відсутні докази того, що це відбулося за будь-якого її сприяння, про задоволення позову та стягнення з відповідача на її користь безпідставно списані з її банківського рахунку грошові кошти.
		Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що за обставинами справи саме після автентифікації (ідентифікації) платіжної картки ОСОБА_1 відбулись спірні операції, тому банк не зобов`язаний доводити, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати спірні платіжні операції.
		Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Частинами першою, шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Відповідно до положень статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		Велика Палата Верховного Суду у п. 81 постанови від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц вказала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18 (пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).
		Відповідачем не надано доказів, що 27.12.2023 спірні перекази коштів здійснені позивачкою або іншою особою з використанням її особистих даних та із застосуванням саме посиленої автентифікації користувача, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача, з використанням фінансового номеру відповідачки.
		Таким чином за відсутності будь-яких доказів застосування унікальних для кожної окремої операції даних з використанням фінансового номеру відповідачки, необґрунтованими є посилання апелянта на введення індивідуальної облікової інформації платіжної картки позивачки (автентифікацію платіжної картки та її держателя) у міжнародній платіжній системі PayPal.
		Також матеріали справи не містять будь-яких даних щодо розголошення реквізитів/втрати картки позивачкою та розміщення нею інформації про платіжну картку на невідомих і незахищених сайтах, що не підтримують технологію додаткової перевірки держателя картки.
		Виявивши вчинення кримінального правопорушення, позивачка невідкладно повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів. Тобто дії позивачки після встановлення безпідставності списання її коштів невідомими особами відповідають вимогам законодавства - повідомлення про здійснення неініційованих платіжних операцій за картковими рахунками та ініціювання блокування картки. При цьому, після блокування за ініціативою позивачки платіжної картки 27.12.2023 о 18:26:04, були чотири спроби незаконного зняття коштів із рахунку позивачки, а саме 27.12.2023 року о 19:40:23, 27.12.2023 року о 19:40:24, а також 28.12.2023 року о 21:57:46, 28.12.2023 року о 21:57:47.
		Вказівка апелянта на надсилання позивачці смс повідомлення про верифікацію картки у міжнародній платіжній системі PayPal не спростовує висновків суду першої інстанції та не вказує на дотримання відповідачем вимог ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги».
		Не спростовують висновків суду першої інстанції посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду, оскільки встановлені у цій справі обставини не є подібними до обставин у справах, на які посилається апелянт.
		Безпідставними є посилання апелянта на порушення судом першої інстанції норм процесуального права у зв`язку з розглядом справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.
		Відповідно до ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду: 1) малозначних справ; 2) справ,що виникають з трудових відносин; 3) справ про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків,хто проживає окремо від дитини,у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд; 4) справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.
		Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням(викликом)сторін.
		Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
		Заявлена позивачкою до стягнення сума грошових коштів не перевищує 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, оскільки учасники справи не позбавлені можливості викласти свої доводи, аргументи, міркування, заперечення у письмових заявах по суті справи, не позбавлені можливості надавати суду свої докази на спростування вимог позивача та заперечень відповідача у строки визначені судом або законом, та в повній мірі користуються правами, передбаченими ЦПК України.
		Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Колегія суддів приходить до переконання, що судом першої інстанції постановлено рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Підстав для його скасування або зміни з мотивів, наведених у апеляційній скарзі, не встановлено.
		Порядок розподілу та відшкодування судових витрат регламентується статтею 141 ЦПК України. 
		Частиною першою зазначеної статті встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		Враховуючи наведене, судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції шляхом сплати судового збору, покладаються на апелянта.
		Частиною 6 ст. 19 ЦПК України визначено, що справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.
		Оскільки ціна позову у даній справі не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то вона відноситься до малозначних справ.
		Відповідно доп.2ч.3ст.389ЦПК Українине підлягаютькасаційному оскарженнюсудові рішенняу малозначнихсправах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд 
		   п о с т а н о в и в :
		Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» залишити без задоволення. 
		Рішення Калуського міськрайонногосуду від26липня 2024року залишити без змін.
		Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		Повний текст постанови складено 12 вересня 2024 року.
		 
		Суддя-доповідач:                            І.В. Бойчук
		Судді:                                    О.В. Пнівчук
		                                       О.О. Томин

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...