Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 914/3180/23 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі).
Надіслано для оприлюднення: 12.09.2024. Зареєстровано: 12.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 16.09.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		м. Київ
		04.09.2024Справа №  914/3180/23
		Суддя Господарського суду міста Києва Спичак О.М., за участю секретаря судового засідання Тарасюк І.М., розглянувши матеріали справи
		За позовом          Львівської обласної прокуратури
		до                    1. Львівської міської ради
		2. Державної інспекції архітектури та містобудування України
		3. Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» 
		третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 3 - державний реєстратор виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаниця Тарас Петрович
		про          визнання незаконним та скасування рішення, дозволу та державної реєстрації права власності
		 
		Представники учасників справи:
		від позивача:          Вакулюк Д.С.;
		від відповідача 1:           Пилип`як Х.І. ;
		від відповідача 2:          не з`явився;
		від відповідача 3:          не з`явився;
		від третьої особи:          не з`явився.
		 
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		23.10.2023 до Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Львівської обласної прокуратури з вимогами до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про:
		1) визнання незаконним та скасування рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі»;
		2) визнання незаконним та скасування дозволу Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданого Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі;
		3) скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 01.11.2023, яка залишена без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023, позовну заяву Львівської обласної прокуратури повернуто позивачу.
		Постановою Верховного Суду від 28.02.2024 постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.12.2023 та ухвалу Господарського суду Львівської області від 01.11.2023 у справі №914/3180/23 скасовано, справу №914/3180/23 передано до Господарського суду Львівської області для вирішення питання про відкриття провадження у справі.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2024 відкрито провадження у справі №914/3180/23, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
		09.04.2024 відповідачем 1 подано відзив на позову заяву, в якому відповідач 1 визнав позов повністю.
		09.04.2024 відповідачем 2 подано відзиви на позовну заяву, в якому відповідач 3 заперечив проти задоволення позову.
		09.04.2024 відповідачем 3 подано відзиви на позовну заяву, в якому відповідач 3 заперечив проти задоволення позову.
		15.04.2024 позивачем подано відповідь на відзив відповідача 3 та відповідь на відзив відповідача 2.
		15.04.2024 до Господарського суду Львівської області від позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просив суд:
		1) накласти арешт на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі (реєстраційний номер нерухомого майна 2795851246101, номер відомостей про речове право 51711181);
		2) заборонити суб`єктам владних повноважень, відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії (у тому числі підготовчі, будівельні роботи) відносно незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі (реєстраційний номер нерухомого майна 2795851246101, номер відомостей про речове право 51711181);
		3) заборонити відповідачам, іншим фізичним та юридичним особам вчиняти будь-які дії на земельній ділянці, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, передбачені містобудівними умовами та обмеженнями MUO1:7850-0341-5116-3886, а також дозволом №IV012221019254 на виконання будівельних робіт, та спрямовані на будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.
		15.04.2024 відповідачем 3 подано клопотання про розгляд заяви про забезпечення позову у судовому засіданні за участю сторін.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.04.2024 заяву Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову призначено на 23.04.2024.
		18.04.2024 відповідачем 3 подано заяву про зупинення провадження у справі.
		Ухвалою Господарського суду Львівської області від 23.04.2024 матеріали справи №914/3180/23 передано за виключною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
		Внаслідок проведеного автоматизованого розподілу справу №914/3180/23 передано на розгляду судді Спичаку О.М.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2024 відмовлено у задоволені заяви Львівської обласної прокуратури про забезпечення позову.
		Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.05.2024 справу №914/3180/23 прийнято до провадження суддею Спичаком О.М., залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 3 - державного реєстратора виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області Лужаницю Тараса Петровича; підготовче засідання призначено на 05.06.2024.
		У підготовчому засіданні 05.06.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення підготовчого засідання на 19.06.2024.
		У підготовчому засіданні 19.06.2024 представник відповідача 3 просив суд залишити без розгляду подане ним клопотання про зупинення провадження у справі.
		У підготовчому засіданні 19.06.2024 судом було залишене без розгляду клопотання відповідача 3 про зупинення провадження у справі; постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 10.07.2024.
		У судовому засіданні 10.07.2024 судом було постановлено протокольну ухвалу (без виходу до нарадчої кімнати) про відкладення судового засідання на 04.09.2024.
		У судовому засіданні 04.09.2024 позивач надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі; представник відповдіача 1 у судовому засіданні 04.09.2024 надав усні пояснення по справі, позовні вимоги визнав.
		Представник відповідача 2 у судове засідання 04.09.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином шляхом надсилання ухвали суду до електронного кабінету відповідача 2.
		Представник відповідача 3 у судове засідання 04.09.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується протоколом судовго засідання від 10.07.2024.
		Представник третьої особи у судове засідання 04.09.2024 не з`явився, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0600276765040.
		У судовому засіданні 04.09.2024 судом було закінчено розгляд справи по суті та оголошено вступну і резолютивну частини рішення суду.
		Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
		 
		ВСТАНОВИВ:
		На підставі заяви Громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни» та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» про дозвіл на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить територіальній громаді смт. Брюховичі в особі Брюховицької селищної ради, 22.09.2020 виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради прийнято рішення №1961, яким затверджено Акт технічного стану об`єкта нерухомості «Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці»; висновок про технічний стан об`єкта нерухомості «Незавершене будівництво школи по вул. Широка, 2 в смт. Брюховиці»; звіт про незалежну оцінку об`єкта нерухомості, рекомендовано виконкому Брюховицької селищної ради подати на розгляд чергової сесії Брюховицької селищної ради рішення про списання шляхом ліквідації незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди по вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, яка належить на праві комунальної власності територіальній громаді смт. Брюховичі; списати та демонтувати об`єкт комунальної власності; дати дозвіл Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на демонтаж незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої школи по вул. Широка, 2  смт. Брюховичі.
		Рішенням Брюховицької селищної ради від 08.10.2020 №1921 вирішено списати з балансу Брюховицької селищної ради шляхом ліквідації (у зв`язку з аварійністю та непридатністю для подальшого використання) об`єкт незавершеного будівництва загальноосвітньої середньої шкоди, загальною площею 10390,5 кв.м., за адресою: вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, м. Львів, Львівська обл.
		Рішенням Брюховицької селищної ради №2046 від 15.10.2020  змінено вид використання земельної ділянки по вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі (кадастровий номер 4610166300:05:004:0002), площею 3,46 га «для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти» на вид використання «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови».
		Рішенням Брюховицької селищної ради №2088 від 20.10.2020 вирішено припинити право постійного користування на земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, яка належить Брюховицькій селищній раді; надати Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
		21.10.2020 за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» в Державному реєстрі речових прав зареєстровано право постійного користування земельною ділянкою площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002.
		Рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.
		20.10.2022 Державною інспекцією архітектури та містобудування України видано дозвіл на виконання будівельних робіт №ІV012221019254, найменування об`єкта будівництва - нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі Львівської області, 1 черга будівництва.
		Звертаючись з даним позовом до суду, прокурор вказує, що відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім певних випадків.
		Однак, на дату прийняття Брюховицькою селищною радою рішення №2088 від 20.10.2020, яким надано Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельну ділянку площею 3,46 га, кадастровий номер 4610166300:05:004:0002, для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі затверджені не були.
		Крім того, відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка на вул. Широка, 2 розташована в межах території громадської забудови, де запроектовано будівництво школи, тоді як рішенням Брюховицької селищної ради №2067 від 23.10.2020 затверджено містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого шкільного навчального закладу, центру дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру з офісними приміщеннями та трансформаторної підстанції по вул. Широка,2 в смт. Брюховичі.
		Також, прокурор вказує, що відповідно до ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначенням кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; 2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації); 3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Однак, яка зазначає прокурор, жодних із передбачених документів Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» не надавався.
		За таких обставин, за твердженням прокурора, виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в сит. Брюховичі» прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі лише заяви Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території).
		Оскільки підставою для видачі дозволу на будівництво стали оспорювані містобудівні умови та обмеження, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови, то дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України на виконання будівельних робіт №ІУ012221019254 також підлягає скасуванню.
		11.09.2023 за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» зареєстровано право власності на незавершене будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО).
		Однак, як вказує прокурор, на час проведення реєстраційних дій за Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на незвершене будівництво, таке фактично було відсутнє як об`єкт, що підлягав реєстрації, та об`єкт не був прийнятий в експлуатацію.
		Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повном обсязі з наступних підстав.
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
		Відповідно до  статті 1 Закону України «Про прокуратуру» прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
		Абзацом першим частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» визначений вичерпний перелік підстав для здійснення прокуратурою представництва інтересів держави в суді.
		Так, прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
		Конституційний Суд України зазначив, що поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади (абзац другий частини п`ятої Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08 квітня 1999 року № 3-рп/99).
		Отже, вирішення питання про орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, полягає у встановленні органу, який, використовуючи на підставі норм законодавства надані йому повноваження, зобов`язаний з метою захисту інтересів держави вчиняти юридичні дії, що впливають на права та обов`язки суб`єктів спірних правовідносин, зобов`язуючи їх припинити порушення інтересів держави та усунути наслідки цих порушень (зокрема, звертатись до суду з відповідним позовом).
		Відповідно до абзаців першого - третього частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.
		Згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
		Відповідно до абзацу другого частини п`ятої статті 53 Господарського процесуального кодексу України у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
		Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 40; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.37; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.16; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.17; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.54; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.16).
		Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.   Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 05.03.2020 у справі № 9901/511/19, від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 45, 47; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.39, 8.40; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.56, 8.57).
		У пунктах 69, 70 постанови від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Якщо підставою для представництва інтересів держави прокурор зазначив відсутність органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, цей довід прокурора суд повинен перевірити незалежно від того, чи надав прокурор докази вчинення ним дій, спрямованих на встановлення відповідного органу. Процедура, передбачена абзацами третім і четвертим частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» застосовується тільки до встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження з такого захисту. Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду в постановах від 15.01.2020 у справі № 698/119/18 (пункт 26), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 34), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.19), від 20.07.2022 у справі № 910/5201/19 (пункт 81) від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 (пункти 7.11, 7.18), від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 (пункти 10.12, 10.19), від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 (пункт 8.37), від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.4), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.11), від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.18).
		Частини третя та четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» серед іншого встановлюють умови, за яких прокурор може виконувати субсидіарну роль із захисту інтересів держави за наявності органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах).
		Встановлена цим законом умова про необхідність звернення прокурора до компетентного органу перед пред`явленням позову, спрямована на те, аби прокурор надав органу можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18). За позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.
		Тобто визначений частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» обов`язок прокурора перед зверненням з позовом звернутись спершу до компетентного органу стосується звернення до органу, який надалі набуде статусу позивача. У цій статті не йдеться про досудове врегулювання спору і, відповідно, вона не покладає на прокурора обов`язок вживати заходів з такого врегулювання шляхом досудового звернення до суб`єкта, якого прокурор вважає порушником інтересів держави і до якого як до відповідача буде звернений позов.
		Іншими словами, прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта лише тоді, коли той має повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, але не здійснює чи неналежно їх здійснює. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 826/13768/16, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, пункти 26, 27; від 11.02.2020 у справі № 922/614/19, пункти 57, 58; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.18; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.18).
		Отже, якщо прокурор звертається до суду з позовною заявою в інтересах держави, він зобов`язаний у позовній заяві вказати підставу для здійснення представництва інтересів, передбачену частиною третьою статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та обґрунтувати її. У такому разі статусу позивача набуває або орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах (за наявності такого органу), або прокурор (у разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду). Процесуальні наслідки відсутності, зокрема, обґрунтування підстави для звернення до суду прокурора визначені статтею 174 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до частини першої статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
		Відповідно до частини п`ятої статті 162 Господарського процесуального кодексу України у разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.
		Таким чином, невиконання прокурором вимог щодо надання суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді згідно із частиною четвертою статті 53 Господарського процесуального кодексу України має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу, про залишення позовної заяви без руху для усунення її недоліків і повернення в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
		Близький за змістом висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2020 у справі № 9901/513/19, відповідно до якого прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, визначених статтею 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
		Натомість якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 Господарського процесуального кодексу України (залишення позову без розгляду) (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункт 54; від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20, пункт 8.41; від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21, пункт 8.58).
		Отже, процесуальний статус прокурора у справі залежить від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах. Враховуючи наявність або відсутність таких повноважень, прокурор обґрунтовує наявність підстав для представництва інтересів держави. У свою чергу суд оцінює наведене прокурором обґрунтування та у випадку встановлення відсутності підстав для представництва застосовує наслідки, передбачені статтею 174 або статтею 226 Господарського процесуального кодексу України.
		Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
		Згідно зі     14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
		Відповідно до статті 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов`язковими до виконання на відповідній території.
		У пунктах «б», «в», «є» статті 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу; надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу; здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства.
		Згідно із частиною другою статті 20 Земельного кодексу України передбачено, що зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проєктів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.
		Відповідно до частини першої статті 122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.
		Статтею 2 Цивільного кодексу України передбачено, що учасниками цивільних відносин є фізичні особи та юридичні особи (далі - особи). Учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
		Відповідно до частини першої статті 169 Цивільного кодексу України територіальні громади діють у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.
		Згідно зі статтею 172 Цивільного кодексу України територіальні громади набувають і здійснюють цивільні права та обов`язки через органи місцевого самоврядування у межах їхньої компетенції, встановленої законом.
		Як вбачається з матеріалів даної справи, прокурор оскаржує рішення Львівської міської ради і саме тому визначає її відповідачем у справі.
		Прокурор визначає склад відповідачів самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 7.12; від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, пункт 10.13; від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц, пункт 8.12).
		У пункті 7.17 постанови від 25.06.2019 у справі № 910/17792/17 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що сторони - це суб`єкти матеріально-правових відносин, які виступають на захист своїх інтересів і на яких поширюється законна сила судового рішення. Позивачем є особа, яка має право вимоги (кредитор), а відповідачем - особа, яка повинна виконати зобов`язання (боржник). При цьому відповідач має бути такою юридичною чи фізичною особою, за рахунок якої, в принципі, можливо було б задовольнити позовні вимоги. З огляду на зміст наведених норм захисту в судовому порядку підлягають порушене право й охоронювані законом інтереси саме від відповідача.
		Виходячи з викладеного, найперше належить встановити, про захист яких інтересів держави йдеться, якими суб`єктами вони були порушені, в чому полягало порушення та можливість за рахунок таких суб`єктів задовольнити позовні вимоги.
		У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України). Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).
		Таким чином, процесуальний статус сторін у подібних спорах залежить як від наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, так і від наведеного прокурором обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави у конкретній справі.
		Відносини власності на землю поряд з традиційною тріадою правомочностей власника включає обов`язок щодо охорони земель, використання їх з урахуванням інтересів (екологічних, економічних, соціальних) суспільства взагалі та територіальної громади зокрема. Особливістю суспільних (публічних) інтересів є те, що на відміну від приватних їх майже неможливо захищати в суді безпосереднім носієм (носіями), а тому в державі обов`язково повинен існувати інструмент захисту такого інтересу у формі спеціального суб`єкта, яким може і повинен відповідно до Конституції України виступати такий орган як прокуратура.
		У пункті 38 постанови від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абзац третій частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; див. також висновки, висловлені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, пункти 77-83; від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, пункт 8.8).
		Поряд із цим таке процесуальне позиціонування прокурора не враховує, що згідно з обставинами справи не виключається, що уповноважений державою орган сам є учасником спірних відносин і порушником інтересів держави. У такому випадку визначення цього органу позивачем суперечило б принципу розумності. Отже, статусом позивача має наділятись прокурор, а уповноважений орган має бути відповідачем.
		Наприклад, у справі № 912/2797/21 прокурор звернувся з позовом в інтересах держави до Світловодської міської ради (яка є правонаступником Великоскельовської сільської ради) про визнання недійсними рішення, договору та зобов`язання повернути земельну ділянку.
		У пункті 8.8 постанови від 05.07.2023 у вказаній вище справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що у прокурора були повноваження звернутися до суду в інтересах органу місцевого самоврядування про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки та її повернення власнику, що він і зробив. Та обставина, що прокурор зазначив орган місцевого самоврядування відповідачем у справі, з огляду на звернення з вимогою про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою, не є перешкодою для розгляду справи. Орган місцевого самоврядування брав участь у цій справі. У випадку встановлення судами обрання прокурором неналежного способу захисту щодо частини позовних вимог (про визнання недійсним рішення ради про затвердження проєкту землеустрою) у задоволенні позову до такої особи належить відмовити за наслідком розгляду спору по суті. Однак це не може перешкодити розгляду позовних вимог про визнання недійсним договору оренди, де прокурор діяв в інтересах ради як сторони договору, і такі вимоги можуть забезпечити ефективний захист інтересів територіальної громади у випадку їх порушення стороною договору та бездіяльності ради щодо належного захисту інтересів територіальної громади.
		У постанові від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 Велика Палата Верховного Суду зазначила що, оскаржуючи рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування та правочин щодо розпорядження майном, прокурор вправі звернутися до суду або як самостійний позивач в інтересах держави, визначивши такий орган відповідачем (коли оскаржується рішення останнього), або в інтересах держави в особі відповідного органу, зокрема тоді, коли цей орган є стороною (представником сторони) правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. У разі задоволення вимоги про визнання недійсним правочину та про повернення отриманого за ним (наприклад, земельної ділянки) чи про витребування майна від набувача таке повернення та витребування відбувається на користь держави чи територіальної громади, від імені яких відповідний орган може діяти тільки як представник. Такі висновки узгоджуються з постановами Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц, від 15.01.2020 у справі № 698/119/18, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17, від 05.07.2023 у справі № 912/2797/21 (пункт 8.3).
		У разі, якщо державний орган або орган місцевого самоврядування діє або приймає рішення всупереч закону та інтересам Українського народу, прокурор має право діяти на захист порушених інтересів держави шляхом подання відповідного позову до суду. В цьому випадку органи, які прийняли рішення чи вчинили дії, що, на думку прокурора, порушують інтереси держави, набувають статусу відповідача.
		Орган державної влади (або місцевого самоврядування), який порушив права держави чи територіальної громади прийняттям незаконного рішення від імені відповідного суб`єкта права, не може (в силу відсутності повноважень на захист) та не повинен (з огляду на відсутність спору з іншим учасником цивільних правовідносин) бути позивачем за позовом прокурора, спрямованим на оскарження незаконного рішення цього ж органу та відновлення порушених прав і законних інтересів держави чи територіальної громади. В процесуальному аспекті орган, який прийняв такий акт, не має зацікавленості у задоволенні позовних вимог, відстоюючи правомірність своїх дій, що суперечить правовому статусу позивача. Водночас доведення правомірності дій, які оспорюються позивачем, забезпечується процесуальними повноваженнями відповідача.
		При цьому фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган або прокурор.
		Отже з метою реалізації конституційної функції представництва інтересів держави прокурор може звернутися з позовом в інтересах держави у разі зміни органом місцевого самоврядування цільового призначення земельної ділянки.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18.
		Що ж до наявності/відсутності іншого компетентного органу, який міг би звернутися до суду для захисту інтересів держави, суд зазначє наступне.
		Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18 виклдено висновок про те, що Держгеокадастр у сфері земельних відносин може виступати у двох різних правових статусах: 1) як центральний орган виконавчої влади, до компетенції якого відноситься реалізація державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів 2) як суб`єкт здійснення права державної власності на землю. Обсяг повноважень Держгеокадастру (зокрема і щодо звернення до суду з тим чи іншим позовом) при захисті земельних прав може відрізнятись залежно від правового статусу Держгеокадастру у спірних правовідносинах.
		Згідно із частиною четвертою статті 122 Земельного кодексу України  центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
		У цьому випадку Держгеокадастр здійснює повноваження як суб`єкт здійснення права державної власності на землю.
		Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності (частина перша статті 386 Цивільного кодексу України).
		При реалізації компетенції уповноваженого представника власника Держгеокадастр, як представник власника, не обмежений у виборі способів захисту порушеного права власності та має керуватись статтею 16 Цивільного кодексу України та 152 Земельного кодексу України.
		Натомість у правовідносинах, які стосуються порушення речових прав держави чи територіальної громади на земельні ділянки, Держгеокадастр України та його територіальні органи не наділені повноваженнями власника на захист відповідного права державної або комунальної форми власності (крім земель сільськогосподарського призначення державної форми власності).
		Відповідно до частини першої статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
		Стаття 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» має загальний характер. Повноваження Держгеокадастру як органу виконавчої влади визначаються відповідними нормативно-правовими актами.
		Відповідно до абзацу третього статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.
		Абзацом п`ятим статті 152 Земельного кодексу України передбачено, що до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, належить організація та здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності, у тому числі за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю.
		Відповідно до абзаців першого - третього пункту «а», абзацу першого та другого пункту «б» частини першоїстатті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» до повноважень центрального органу виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, належать, зокрема:
		а) здійснення державного контролю за використанням та охороною земель у частині: додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; виконання вимог щодо використання земельних ділянок за цільовим призначенням;
		б) внесення до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування клопотань щодо: приведення у відповідність із законодавством прийнятих ними рішень з питань регулювання земельних відносин, використання та охорони земель.
		Згідно з абзацом дев`ятим статті 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» державні інспектори у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель мають право, зокрема, звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
		Відповідно до пункту 1 Положення від 14.01.2015 №15 Держгеокадастр є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
		Пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15, зокрема, встановлено що посадові особи Держгеокадастру та його територіальних органів, які є державними інспекторами у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель, в межах своїх повноважень мають право звертатися до суду з позовом щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився.
		Отже, у правовідносинах, що склались у цій справі, Держгеокадастр має виконувати функції державного контролю за використанням та охороною земель. Реалізуючи державну політику у сфері здійснення державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі, у сфері земельних відносин, Держгеокадастр повинен діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Законом України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» визначено дії, які має вчиняти Держгеокажастр, зокрема, у випадку виявлення невідповідності законодавству рішення, прийнятого, зокрема, органом місцевого самоврядування - вносити до цього органу відповідне клопотання.
		Водночас статтею 152 Земельного кодексу України,  статтею 10 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», пунктом 51 Положення від 14.01.2015 № 15 також визначено перелік позовів, з якими Держгеокадастр має право звертатись до суду, виконуючи функції державного контролю за використанням та охороною земель.
		Отже, органи Держгеокадастру можуть звертатись до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень з нагляду (контролю) за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій і форм власності - у випадках, які визначені у відповідних нормативно-правових актах, що регламентують повноваження Держгеокадастру (зокрема, з позовами щодо відшкодування втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, повернення самовільно зайнятих чи тимчасово зайнятих земельних ділянок, строк користування якими закінчився).
		За обставин цієї справи, органи Держгеокадастру не мають повноважень звертатись з позовом до суду, тому статусом позивача має наділятись прокурор.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.06.2024 у справі №925/1133/18, 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо: - орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси; - орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави; 2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо: - відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
		Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 року №718-р. на виконання статті 7-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» було визначено адміністративні центри та затверджено території територіальних громад Львівської області згідно з додатком. Додаток до вищезазначеного розпорядження ларедбачає утворення Львівської територіальної громади, до складу якої увійшли території Львівської, Брюховицької, Винниківської, Грибовицької, Грядівської, Дублянської, Зашківської, Лисиничівської, Малехівської, Рудненської, Рясне-Руської територіальних громад. Адміністративним центром новостворенної територіальної громади визначено місто Львів.
		06.12.2020 набув чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впорядкування окремих питань організації та діяльності органів місцевого самоврядування та районних державних адміністрацій» № 1009-ІХ. Вказаним Законом України внесені зміни до ряду законів України, в тому числі Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Зокрема, вказаним Законом передбачено, у розділі V «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про місцево самоврядування в Україні» доповнити пунктом 6-1 такого змісту: до прийняття закону про адміністративно-територіальний устрій України закінчення повноважень сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів, а також реорганізація сільських, селищних, міських рад, їхніх виконавчих органів як юридичних осіб у зв`язку із змінами в адміністративно-територіальному устрої України здійснюються з урахуванням таких положень:
		- у день набуття повноважень сільською, селищною, міською радою, обраною територіальною громадою, територія якої затверджена Кабінетом Міністрів України (далі - сформована територіальна громада), припиняються повноваження сільських, селишних, міських рад, сільських, селищних, міських голів, обраних територіальними громадами, територія яких включена до території сформованої територіальної громади (далі розформовані територіальні громади);
		- сформована територіальна громада є правонаступником усього майна, прав та обов`язків розформованої територіальної громади з урахуванням особливостей, визначених підпунктами 5 і 6 цього пункту;
		- не пізніше завершення другої сесії новообраної ради у порядку, визначеному цим пунктом, починається реорганізація відповідних юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами та розміщених поза адміністративним центром, сформованої територіальної громади, шляхом їх приєднання до юридичної особи - сільської, селищної, міської ради, розміщеної в адміністративному центрі сформованої територіальної громади. Після завершення реорганізації відповідні сільські, селищні, міські ради припиняються як юридичні особи з урахуванням особливостей, визначених цим пунктом;
		- юридична особа - сільська, селищна, міська рада, розміщена в адміністративному центрі сформованої територіальної громади, є правонаступником прав та обов`язків усіх юридичних осіб - сільських, селищних, міських рад, обраних розформованими територіальними громадами, з дня набуття повноважень новообраною радою.
		Момент набуття повноважень місцевими радами унормовано Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні».
		Так, ч. ч. 1, 8 статті 45 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачає, що сільська, селищна, міська, районна в місті (у разі її створення) районна, обласна рада складається з депутатів, які обираються жителями відповідного села, селища, міста, району в місті, району, області на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування. Повноваження місцевої ради, обраної на позачергових, повторних або перших виборах, закінчуються в день відкриття першої сесії відповідної ради, обраної на наступних (чергових 1 позачергових) виборах.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України від 15.07.2020 №795-ІХ від 25.10.2020 було призначено чергові місцеві вибори депутатів місцевих рад сільських, селищних, міських голів, які проводились, серед іншого, на території Львівської територіальної громади.
		29.11.2020 відбулась перша сесія депутатів Львівської міської ради.
		З огляду зазначене, з цього моменту закінчились повноваження усіх місцевих рад, які були обрані на попередніх місцевих виборах, у тому числі Брюховицької селищної ради.
		Ухвалою Львівської міської ради від 29.12.2020 №6 «Про функціонування Львівської міської територіальної громади» Львівську міську раду визначено правонаступником прав та обов`язків місцевих рад, які приєднуються до Львівської територіальної громади.
		Ухвалою №7 від 29.12.2020 Брюховицьку селищну раду припинено шляхом приєднання до Львівської міської ради.
		Відтак, з 29.11.2020 повноваження Брюховицької селищної ради припинились, а її правонаступником стала Львівська міська рада.
		За таких обставин на цей час рішення виконавчого органу Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 про видачу містобудівних умов та обмежень MUO1:7850-0341-5116-3886 не може бути скасовано самою селищною радою у зв`язку з її припиненням.
		З інформацій Львівської міської ради від 04.10.2023 за №2401-вихЛ21804 та від 19.10.2023 № 2901-вих-129398, отриманих на запити прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не вбачається вжиття радою заходів для скасування оспорюваного рішення про видачу містобудівних умов.
		Крім того, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом: контролю за дотриманням законодавства у сфері містобудівної діяльності, вимог будівельних норм і правил, положень містобудівної документації всіх рівнів, вихідних даних для проектування об`єктів містобудування (далі - вихідні дані), проектної документації.
		Частинами 1, 2 ст. 41-1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний нагляд - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм і правил під час провадження ними містобудівної діяльності.
		Державний архітектурно-будівельний нагляд здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		23.12.2020 постановою Кабінету Міністрів України №1340 утворено Державну інспекцію архітектури та містобудування України як центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		Вказаною постановою затверджено положення про ДІАМ, у відповідності до якого, основним завданням ДІАМ є реалізація державної політики з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, а саме: здійснення державного архітектурно-будівельного нагляду за дотриманням вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил територіальними органами ДІАМ, уповноваженими органами містобудування та архітектури, структурними підрозділами Київської та Севастопольської міських держадміністрації: та виконавчими органами сільських, селищних, міських рад з питань державного архітектурно-будівельного контролю, іншими органами, що здійснюють контроль у сфері містобудівної діяльності (далі - об`єкти нагляду), під час провадження ними містобудівної діяльності.
		Згідно з п.4 вказаного Положення ДІАМ скасовує чи зупиняє дію прийнятих об`єктами нагляду відповідно до визначених законом повноважень рішень, які порушують вимоги законодавства у сфері містобудівної діяльності, з одночасним складенням протоколу відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення та подальшим оприлюдненням такої інформації на офіційному веб-сайті ДІАМ; складає акти перевірок, протоколи про вчинення правопорушень, розглядає справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та справи про адміністративні правопорушення із прийняттям відповідних рішень, накладає штрафи відповідно до закону; розглядає в порядку нагляду рішення про скасуванню чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову видачі, скасування або анулювання зазначених документів.
		Пунктом 7 положення передбачено, що ДІАМ здійснює свої повноваження, безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
		ДІАМ є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенні Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства та фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
		Постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 №698 затверджено Порядок здійснення  державного архітектурно-будівельного нагляду. Пунктом 2 даної постанови передбачено, що нагляд здійснюється посадовими особами Державної інспекції архітектури та містобудування (ДІАМ) шляхом проведення планових, позапланових, документальних і камеральних перевірок.
		Пунктом 3 даної постанови передбачено, що основними завданнями нагляду є:
		1) виявлення, припинення та запобігання порушенню уповноваженими органами містобудування та архітектури, визначеними відповідно до статті 13 Закону України «Про архітектурну діяльність», органами державного архітектурно-будівельного контролю, визначеними відповідно до статті 6 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», іншими органами, що здійснюють контроль у містобудівній діяльності (далі - об`єкти нагляду), вимог законодавство у містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час провадження ними містобудівної діяльності;
		2) скасування чи зупинення дії рішень, прийнятих з порушенням вимог містобудівного законодавства об`єктами нагляду, зокрема щодо документів, які дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування або анулювання зазначених документів;
		3) притягнення посадових осіб об`єктів нагляду до відповідальності відповідно до закону.
		20.05.2021 до Єдиного державний реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про проведення державної реєстрації юридичної особи - ДІАМ (ідентифікаційний код юридичної особи - 44245840).
		15.09.2021 Кабінет Міністрів України прийняв постанову №960, якою погодився з пропозицією Міністерства розвитку громад та територій про можливість здійснення Державною інспекцією архітектури та містобудування повноважень і виконання функцій з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду.
		З інформації ДІАМ України від 18.09.2023 за №1642/05/18-23, отриманої на запит прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», не вбачається вжиття цим органом заходів для скасування оспорюваного дозволу на виконання будівельних робіт по об`єкту на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.
		Таким чином, як вказує прокурор, на цей час Державною інспекцією архітектури та містобудування України, після отримання відомостей про порушення містобудівного законодавства, не вжито заходів архітектурно-будівельного контролю та нагляду, що свідчить про бездіяльність уповноваженого органу.
		Більше того, Державною інспекцією архітектури та містобудування України, за наявності невідповідності виданих містобудівних умов та обмежень містобудівному законодавству та документації на місцевому рівні, прийнято незаконне рішення про видачу дозволу на здійснення будівельних робіт по об`єкту на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.
		Враховуючи викладені прокурором у позовній заяві обставини та беручи до уваги характер спірних правовідносин, предмет та підстави позову, суд дійшов висновку, що Львівська обласна прокуратура обґрунтовано та з дотриманням вимог ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» подано позовну заяву як позивачем до Львівської міської ради, Державної інспекції архітектури та містобудування України та Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця».
		За приписами ст. 1 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна діяльність - це цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, громадян, об`єднань громадян по створенню та підтриманню повноцінного життєвого середовища, яка включа прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування, будівництво об`єктів містобудування, спорудження інших об`єктів, реконструкцію історичних населених пунктів при збереженні традиційного характеру середовища, реставрацію та реабілітацію об`єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.
		Статтею 5 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що при здійсненні містобудівної діяльності повинні бути забезпечені: розробка містобудівної документації, проектів конкретних об`єктів згідно з вихідними даними на проектування, з дотриманням норм і правил; розміщення і будівництво об`єкт відповідно до затверджених у встановленому порядку містобудівної документації і проектів цих об`єктів.
		У ст. 12 Закону України «Про основи містобудування» визначено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування на відповідній території належить затвердження відповідно до законодавства місцевих програм, генеральних планів відповідних населених пунктів, планів зонування територій, а за відсутності затверджених в установленому законом порядку планів зонування території - детальних планів територій.
		Статтею 14 Закону України «Про основи містобудування» до компетенції виконавчих органів сільських, селищних, міських рад у сфері містобудування належить визначення території для містобудівних потреб згідно з рішенням відповідної ради, встановлення в межах своїх повноважень на відповідній території режиму використання та забудови земель, на яких передбачена перспективна містобудівна діяльність; надання відповідно до закону містобудівних умов і обмежень забудов земельних ділянок.
		Згідно з ст. 17 Закону України «Про основи містобудування» містобудівна документація - затверджені текстові і графічні матеріали, якими регулюється планування, забудова та інше використання територій.
		Містобудівна документація є основою для: вирішення питань раціонального використання територій, регулювання розселення; вирішення питань щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об`єктів містобудування та упорядкувавання територій.
		Відповідно до пунктів 2, 3, 7, 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» містобудівна документація - це затверджені текстові та графічні матеріали з питань регулювання планував забудови та іншого використання територій.
		Враховуючи положення ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» до містобудівної документації належать генеральний план населеного пункту - містобудівна документація, що визначає принципові вирішення розвитку, планування, забудови та іншого використання території населеного пункту; - детальний план території - містобудівна документація, що визначає планувальну організацію та розвиток території; - план зонування території (зонінг) - містобудівна документація, що визначає умови та обмеження використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		Відповідно до редакції ч. 3 ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється, крім випадків:
		1) розташування на земельній ділянці будівлі (споруди), що перебуває у власності фізичної або юридичної особи;
		2) приватизації громадянином земельної ділянки, наданої йому в користування відповідно до закону;
		3) надання земельної ділянки, розташованої на території зони відчуження чи зони безумовного (обов`язкового) відселення, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи;
		4) надання земельної ділянки для розміщення лінійних об`єктів транспортної та енергетичної інфраструктури (доріг, мостів, естакад, ліній електропередачі, зв`язку);
		5) буріння, влаштування та підключення нафтових і газових свердловин за межами населених пунктів;
		6) будівництва, експлуатації військових та інших оборонних об`єктів.
		Передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у випадках, визначених цією частиною, за відсутності плану зонування або детального плану території не допускається, якщо земельна ділянка:
		- розташована в межах зелених зон населених пунктів, внутрішньоквартальних територій (територій міжрайонного озеленення, елементів благоустрою, спортивних майданчиків, майданчиків відпочинку та соціального обслуговування населення);
		- віднесена до категорії земель природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, історико-культурного призначення, рекреаційного призначення (крім земель для дачного будівництва), лісогосподарського призначення.
		Відповідно до ст. 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.
		План зонування території розробляється з метою створення сприятливих умов для життєдіяльності людини, забезпечення захисту територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру, запобігання надмірній концентрації заселення і об`єктів виробництва, зниження рівня забруднення навколишнього природного середовиша, охорони та використання територій з особливим статусом, у тому числі ландшафтів, об`єктів історико-культурної спадщини, а також земель сільськогосподарського призначення і лісів та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		План зонування території встановлює функціональне призначення, вимоги до забудови окремих територій (функціональних зон) населеного пункту, їх ландшафтної організації.
		План зонування території затверджується на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання.
		Згідно зі ст. 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.
		Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.
		Детальний план території визначає: 1) принципи планувально-просторової організації забудови; 2) червоні лінії та лінії регулювання забудови; 3) функціональні призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок розподіл територій згідно з будівельними нормами і правилами; 4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території, 5) потребу у підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування; 6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови; 7) черговість та обсяги інженерної підготовки території; 8) систему інженерних мереж, 9) порядок організації транспортного і пішохідного руху, 10) порядок комплексного благоустрої та озеленення, потребу у формуванні екомережі.
		Детальний план території у межах населеного пункту розглядається та затверджується виконавчим органом сільської, селищної, міської ради протягом 30 днів з дня його подання, а за відсутності затвердженого в установленому цим Законом порядку плану зонування території - відповідною сільської селищною, міською радою.
		Відповідно до інформації Львівської міської ради від 04.10.2023 2401-вих-121804, на час прийняття Брюховицькою селищною радою рішення №2088 про надання Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» у постійне користування земельної ділянки на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі для містобудівних потреб ні детальний план території, ні план зонування в районі вул. Широкої, 2 затверджені були.
		При цьому, винятки, передбачені ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудії діяльності», у даному випадку не застосовуються.
		Відтак, Брюховицька селищна рада безпідставно, в порушення вимог 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та всупереч інтересів територіальної громади, прийняла рішення від 20.10.2020 №2088 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця».
		За частиною 2 ст. 5 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» вимоги містобудівної документації є обов`язковими для виконання всіма суб`єктами містобудування.
		Відповідно до ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва. Виконавчий орган сільської, селищної, міської ради вживає заходів щодо організації комплексної забудови територій відповідно до вимог цього Закону.
		Проектування та будівництво об`єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних; 2) розроблення проектної документації та проведення у випадках, передбачених статтею 31 цього Закону, її експертизи; 3) затвердження проектної документації; 4) виконання підготовчих та будівельних робіт; 5) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів; 6) реєстрація права власності на об`єкт містобудування.
		Відповідно до Генерального плану смт. Брюховичі земельна ділянка на вул. Широка, 2, розташована в межах території громадської забудови проектної (І черга період з 2013 по 2028 рік). Відповідно до експлікації до Генерального плану запроектовано розташування школи.
		Водночас виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 прийнято рішення № 2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі», яким затверджено містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886 забудови земельної ділянки для будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО), спортивного комплексу, дитячого дозвілля, навчально-наукового центру, торгово-розважального центру, офісних приміщень і трансформаторної підстанції на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі Львівської області.
		Затвердженими містобудівними умовами та обмеженнями визначено планувальні та архітектурні вимоги до проектування і будівництва об`єкта, зокрема: гранично допустима висотність - 15 м. від найнижчої відмітки поверхні землі до закінчення конструктивної частини будівлі; максимально допустимий відсоток забудови земельної ділянки - згідно ДБН Б.2.2-12:2019; мінімально допустимі відстані від об`єкта, що проектується, до червоних ліній - 6 м. зі сторони вул. Широка, Інформації щодо планувальних обмежень, охоронних зон, існуючих об`єктів нерухомого майна, обмежень приаеродромних територій не зазначено. Містобудівними умовами та обмеженнями передбачено нове будівництво багатофункціонального комплексу громадського призначення на вул. Широка, 2.
		Вказаним рішенням зобов`язано заявника зареєструвати виконання будівельних робіт в установленому порядку, а після його завершення - здати об`єкт будівництва в експлуатацію.
		На виконання наказів департаменту містобудування Львівської міської ради від 09.08.2023 №214, від 31.08.2023 №214 спеціалістами управління державного контролю за використанням та охороною земель департаменту містобудування за участю представників управління архітектури та урбаністики, управління земельних ресурсів департаменту містобудування, управління адміністрування громад департаменту міської агломерації проведено обстеження земельної ділянки комунальної власності на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі.
		В результаті обстеження встановлено, що земельна ділянка комунальної власносі кадастровий номер 4610166300:05:004:0002 площею 3,46 га на вул. Широка, 2 в смт Брюховичі використовується Підприємством громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
		Зокрема, згідно з актом обстеження земельної ділянки від 31.08.2023 №332 на земельній ділянці знаходиться об`єкт незавершеного будівництв загальноосвітньої середньої школи та проводяться будівельні роботи. Доступ до земельної ділянки обмежений шляхом встановлення металевої огорожі.
		Статтею 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що основними складовими вихідних даних для проектування будівництва є: 1) містобудівні умови та обмеження; 2) технічні умови; 3) завдання на проектування.
		Фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні такої особи, повинна одержати містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта будівництва.
		Містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд на червоних лініях, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об`єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).
		Містобудівні умови та обмеження надаються відповідними уповноваженими органами містобудування та архітектури на підставі містобудівної документації на місцевому рівні на безоплатній основі за заявою замовника (із зазначення кадастрового номера земельної ділянки), до якої додаються:
		1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію - у разі, якщо речове право на земельну ділянку не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
		2) копія документа, що посвідчує право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці - у разі, якщо право власності на об`єкт  нерухомого майна не зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, або згода його власника, засвідчена в установленому законодавством порядку (у разі здійснення реконструкції або реставрації);
		3) викопіювання з топографо-геодезичного плану М 1:2000.
		Однак, як вбачається із заяви Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» від 21.10.2020, жодного з передбачених ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» документів додано не було.
		Відповідно до ч. 4 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»  підставами для відмови у наданні містобудівних умов та обмежень є: 1) неподання визначених частиною третьою цієї статті документів, необхідних для прийняття рішення про надання містобудівних умов та обмежень, 2) виявлення недостовірних відомостей у документах, що посвідчують право власності чи користування земельною ділянкою або у документах, що посвідчують право власності на об`єкт нерухомого майна, розташований на земельній ділянці; 3) невідповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні.
		За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист її особистого немайнового або майнового права чи інтересу у суді. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
		Під способами захисту суб`єктивних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав і вплив на правопорушника.
		Загальний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках, закріплені у ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, в тому числі як такий зазначено - визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.
		Відповідно до ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
		За таких обставин, суд погоджується з доводами позивача, що виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради рішення від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі » прийнято протиправно, всупереч вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», на підставі лише заяви юридичної особи та без наявності містобудівної документації на місцевому рівні (плану зонування та детального плану території).
		Пунктом 3 ч. 8 ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що скасування містобудівних умов та обмежень здійснюється за рішенням суду, а відтак згадане рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 № 2067 підлягає скасуванню в судовому порядку.
		Щодо порушення ст. 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» під час видачі дозволу на початок будівельних робіт, суд зазначає наступне.
		Відповідно до ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт щодо об`єктів, які за класом наслідків відповідальності належать до об`єктів з середніми (СС2).
		Зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва.
		Згідно зі статтею 37 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви.
		Для отримання дозволу подається заява, до якої додаються (серед іншого): копія документа, що посвідчує право власності чи право користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); інформація про ліцензію, що надає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати.
		Видача дозволу на виконання будівельних робіт здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності.
		Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є:
		1) неподання відомостей або документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля»; 5) подання заяви про видачу дозволу на виконання будівельних робіт особою, яка не є замовником згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 цього Закону, або уповноваженою ним особою; 6) наявність в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно обтяжень, пов`язаних з будівництвом (арешт, пов`язаний з користуванням відповідним об`єктом, заборона проведення будівельних робіт, обмеження користування земельною ділянкою тощо).
		Рішення про видачу або анулювання дозволу на виконання будівельних робіт може бути розглянуто у порядку нагляду центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду (без права видачі дозволу), або оскаржено до суду.
		Дозвіл на виконання будівельних робіт може бути анульовано органом державного архітектурно-будівельного контролю у разі: 1) подання замовником заяви про анулювання дозволу на виконання будівельних робіт; 2) наявності відомостей про ліквідацію юридичної особи, що є замовником; 3) на підставі судового рішення, що набрало законної сили, про скасування містобудівних умов та обмежень та/або припинення права на виконання будівельних робіт.
		Порядок реалізації права на отримання дозволу на виконання будівельних робіт також деталізований у Постанові Кабінету Міністрів України від 13.04.201 №466 «Деякі питання виконання підготовчих і будівельних робіт».
		Відповідно до п. 10 Постанови №466 видача дозволу здійснюється з використанням Реєстру будівельної діяльності (крім об`єктів, на які поширюється дія Закону України «Про державну таємницю») з дотриманням вимог Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про адміністративні послуги».
		Пунктом 28 Постанови №466 передбачено подання замовником (його уповноваженою особою) до заяви про надання дозволу на виконання будівельних робіт, окрім визначених Законом України «Про регулювання містобудії діяльності» документів, також і проектної документації на будівництво, розробленої та затвердженої в установленому законодавством  порядку.
		Під час подання заяви через електронний кабінет автоматично програмними засобами здійснюється аналіз даних, зазначених у заяві та поданих документах, на їх повноту, відповідність формату, логічність та достовірність. За результатами такого аналізу формується чек-лист, до якого включається перелік питань, що підлягають перевірці посадовою особою органу архітектурно-будівельного контролю, для прийняття рішення щодо видачі дозволу або відмови у його видачі.
		Орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви видає дозвіл на виконання будівельних робіт або відмовляє у його видачі з використанням Реєстру будівельної діяльності.
		Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1 ) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства, а саме: невідповідність цільового призначення земельної ділянки; наявність у поданих документах порушень містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зокрема дотримання вимог висотності (блакитна лінія.) щільності населення, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), дотримання охоронних зон об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури та об`єктів підвищеної небезпеки (червоні та жовті лінії), а також зелених насаджень (зелена лінія); 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля".
		Відповідно до даних Реєстру будівельної діяльності, Державною інспекцією архітектури та містобудування України (далі - ДІАМ України) 20.10.2022 видано дозвіл №IV012221019254 Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по вищезгаданому об`єкту.
		Однак, підставою для видачі дозволу стали вищезгадані оспорювані містобудівні умови та обмеження MUO1:7850-0341-5116-3886, видані виконавчим комітетом Брюховицької селищної ради 23.10.2020 за відсутності містобудівної документації на місцевому рівні, якою регламентуються зони регулювання забудови.
		За таких обставин, суд вважає обгрунтованими доводи прокурора, що дозвіл ДІАМ України було видано на підставі документу, який не відповідає вимогам законодавства, а тому він підлягає скасуванню в судовому порядку.
		Що стосується позовних вимог про скасування державної реєстрації права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул.. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181, суд зазначає, що підставою для прийняття державним реєстратором рішення про вказану державну реєстрацію права є, зокрема, дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, рішення від 20.10.2020 №2088 «Про надання в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця».
		Оскільки Брюховицька селищна рада допустила численні порушення законодавства при наданні в користування земельної ділянки Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця», у зв`язку з чим суд дійшов висновку визнати незаконним та скасувати дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі, і як наслідок позовні вимоги про скасування державної реєстрації права приватної власності за відповідачем 3 також підлягають задоволенню у повному обсязі.
		Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім  того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
		Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
		З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
		Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідачів у зв`язку з задоволенням позову у повному обсязі.
		Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
		Так як позивачем було подано позовну заяву у даній справі в електронній формі, розмір судового збору, що підлягає сплаті, підлягає пониженню на коефіцієнт 0,8 та становить 6441,60 грн (за три позовні вимоги немайнового характеру).
		Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі  зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
		Як вбачається з платіжної інструкції №2341 від 19.10.2023 позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8052,00 грн, тобто внесено судовий збір у більшому розмірі, ніж встановлено законом, у зв`язку з чим на користь позивача підлягає поверненню судовий збір у розмірі 1610,40 грн.
		Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
		Так як відповідачем 1 було визнано позов до початку розгляду судом справи по суті (у відзиві на позовну заяву), суд дійшов висновку повернути з Державного бюджету України на користь позивача судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
		Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України,
		 
		ВИРІШИВ:
		1. Позов задовольнити повністю.
		2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Брюховицької селищної ради від 23.10.2020 №2067 «Про надання вихідних даних для проектування об`єктів будівництва на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі».
		3. Визнати незаконним та скасувати дозвіл Державної інспекції архітектури та містобудування України від 20.10.2022 №IV012221019254, виданий Підприємству громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на виконання будівельних робіт по новому будівництву на вул. Широкій, 2 в смт. Брюховичі.
		4. Скасувати державну реєстрацію права приватної власності Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» на об`єкт незавершеного будівництва багатофункціонального комплексу громадського призначення у складі реабілітаційного центру для учасників ООС (АТО) (вул. М. Вербицького, буд. 12, кв. 2, м. Львів, Львівська обл., 79013, ЄДРПОУ 39764394) з припиненням такого речового права на нерухоме майно, на незавершене будівництво на вул. Широка, 2 в смт. Брюховичі, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2795851246101, номер запису про інше речове право 51711181.
		5. Стягнути з Львівської міської ради (79008, Львівська обл., м. Львів, площа Ринок, буд. 1; ідентифікаційний код: 04055896) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн 60 коп.
		6. Стягнути з Державної інспекції архітектури та містобудування України (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 26; ідентифікаційний код: 44245840) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
		7. Стягнути з Підприємства громадської організації «Асоціація інвалідів захисників вітчизни «Львівська здравниця» (79013, Львіська обл., м. Львів, вул. М. Вербицького, буд. 12/2; ідентифікаційний код: 3976439) на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) судовий збір у розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.
		8. Повернути з Державного бюджету України на користь Львівської обласної прокуратури (79005, Львівська обл., м. Львів, проспект Шевченка, буд. 17/19; ідентифікаційний код: 02910031) судовий збір у розмірі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп., сплачений за платіжною інструкцією №2341 від 19.10.2023.
		9. Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до  ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно з ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
		 
		 
		Повний текст складено та підписано 12.09.2024.
		 
		Суддя                                                                                                     О.М. Спичак

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...