Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 671/1543/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:; про приватну власність, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 13.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2024.
Дата набрання законної сили: 09.09.2024
Номер судового провадження: 61-18278ск23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 вересня 2024 року
		м. Київ
		справа № 671/1543/21
		провадження № 61-18278сво23 
		Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
		судді-доповідача - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
		суддів: Грушицького А. І. (висловив окрему думку), Гулька Б. І., Крата В. І. (висловив окрему думку), Луспеника Д. Д. , Фаловської І. М. , Червинської М. Є. ,
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_4 ,
		відповідач -  ОСОБА_5 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу  ОСОБА_5 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року у складі судді Ніколової С. В. та постанову Хмельницького апеляційного суду                    від 15 листопада 2023 року у складі колегії суддів П`єнти І. В., Корніюк А. А., 
		Талалай О. І., і виходив з наступного.
		Сутність правової проблеми у справі
		1.           Правовідносини у справі, що переглядається в касаційному порядку, стосуються припинення права одного із співвласників на частку у спільному майні за вимогою іншого співвласника у порядку, визначеному статтею 365 Цивільного кодексу України.
		2.           Судами попередніх інстанцій встановлено, що спірна квартира перебуває у спільній частковій власності: позивачці належить 3/4 частини у праві власності на неї, відповідачу - 1/4 частини. Відповідач у квартирі не проживає, витрат на її утримання не несе, забезпечений іншим житлом, виділ його частки в натурі суди визнали неможливим. 
		3.           З огляду на неможливість спільного володіння і користування квартирою, наявність між сторонами неприязних відносин, забезпечення відповідача іншим житлом та ураховуючи внесення позивачкою на депозитний рахунок суду вартості 1/4 частки спірної квартири, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, вважав, що наявні правові підстави для припинення права власності відповідача на належну йому частку у спільному майні з одночасним визнанням права власності на неї за позивачкою.
		4.           Відповідач, не погоджуючись з судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, подав касаційну скаргу, у якій, зокрема, зазначає про неможливість поєднання конструкції позову про припинення права на частку з одночасним визнанням права власності на неї.
		5.           Перед Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду постало питання щодо вирішення спору про припинення права власності відповідача на частку у спільному майні з одночасним визнанням права власності на цю частку за позивачкою.
		Зміст позовної заяви та її обґрунтування 
		6.           У вересні 2021 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до  ОСОБА_5 про припинення права на частку в спільному майні, визнання права власності.
		7.           На обґрунтування позовних вимог  ОСОБА_4 зазначала, що вона є власником 3/4 частин квартири 
		АДРЕСА_1 . Власником іншої 1/4 частки є ОСОБА_5 .
		8.           Зауважувала, що між нею та відповідачем склалися неприязні відносини, вони не спілкуються, родинних зв`язків не підтримують. Більш того, за її заявою 
		ОСОБА_5 було притягнуто до кримінальної відповідальності за частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України. Спільне користування квартирою є неможливим.
		9.           Висновком експерта за результатами проведеного будівельно-технічного експертного дослідження від 20 вересня 2021 року № 22/21 встановлено, що поділити в натурі приміщення спірної квартири між співвласниками технічно неможливо. 
		10.        Посилалася на те, що припинення права власності ОСОБА_5 на частку у спірній квартирі не завдасть істотної шкоди його інтересам, як співвласнику квартири, та членам його сім`ї, оскільки він має у власності інше житло - житловий будинок загальною площею 56,6 кв. м, що знаходиться 
		по АДРЕСА_2 , у якому він фактично проживає.
		11.        Враховуючи наведене, ОСОБА_4 просила суд припинити право власності ОСОБА_5 на 1/4 частини квартири 
		АДРЕСА_1 з виплатою йому грошової компенсації у розмірі 92 036,75 грн, яка була попередньо внесена нею на депозитний рахунок суду, та визнати за нею право власності на належну відповідачу частку у квартирі. 
		Стислий виклад позиції відповідача
		12.         ОСОБА_5 заперечував проти задоволення позовних вимог 
		 ОСОБА_4 , посилаючись на те, що позивачка набула право власності на               1/2 частину квартири за відсутності правових підстав. Вважав, що наданий позивачкою договір дарування їй зазначеної частки квартири від її матері є недостовірним, оскільки відсутні докази набуття дарувальником права власності на 1/4 частки у такому майні. Зауважував, що позивачка намагається заволодіти частиною його майна та здійснює незаконні дії.
		13.        У підготовчому судовому засіданні 24 червня 2022 року відповідач подав зустрічний позов до Соломнянського старостинського округу Волочиської ОТГ Волочиської міської ради, приватного нотаріуса Волочиського районного нотаріального округу Гадайчук Є. А., ОСОБА_4 , державного реєстратора Гадайчук Є. А. про визнання дій секретаря виконавчого комітету сільської ради щодо посвідчення заповіту неправомірними, визнання заповіту недійсним, визнання дій нотаріуса неправомірними, скасування реєстраційного запису в спадковому реєстрі, визнання недійсним та скасування договору дарування, скасування запису в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 
		14.        Ухвалою Волочиського районного суду Хмельницької області 
		від 24 червня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_5 повернуто заявнику з підстав пропуску процесуального строку для його подання та відсутності поважних причин для поновлення такого строку.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		15.        Рішенням Волочиського районного суду Хмельницької області 
		від 20 червня 2023 року позовні вимоги  ОСОБА_4 задоволено. 
		16.        Припинено право власності на 1/4 частку квартири 
		АДРЕСА_1 , що згідно з свідоцтвом про право власності від 25 березня 2003 року, серія НОМЕР_1 , належить ОСОБА_5 . 
		17.        Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частку квартири 
		АДРЕСА_1 . 
		18.        Виплачено ОСОБА_5 компенсацію вартості за 1/4 частку вказаної квартири, внесену ОСОБА_4 на депозитний рахунок згідно з квитанцією від 20 січня 2023 року № 0.0.2826752574.1. 
		19.        Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		20.        Рішення суду мотивовано тим, що спільне користування співвласниками спірним майном є неможливим, між сторонами існують неприязні стосунки, родинних відносин вони не підтримують, водночас річ є неподільною. З огляду на те, що ОСОБА_5 спірною квартирою не користується, забезпечений іншим житлом, тривалий час не цікавився спірним майном, не утримує його, тягар утримання спірного майна несе позивачка, суд вважав, що припинення права на частку відповідача у спільному майні не завдасть істотної шкоди його інтересам.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		21.        Постановою Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення. Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року залишено без змін.
		22.        Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції щодо наявності правих підстав для задоволення позову, з огляду на встановлені обставини неможливості спільного користування квартирою та її поділу між співвласниками, а також відсутності доказів, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на частку у квартирі може завдати істотної шкоди його інтересам. Зазначено про безпідставність доводів відповідача щодо наявності сумнівів у законності та відповідності вимогам чинного законодавства правоустановчих документів, на підставі яких ОСОБА_4 набула право власності на 3/4 частки спірної квартири, зокрема заповіту, з огляду на ненадання належних, достовірних та допустимих доказів на підтвердження обставин щодо недійсності/нікчемності вказаного заповіту.
		23.        Крім того, судом апеляційної інстанції відхилено доводи апеляційної скарги щодо незаконної відмови суду першої інстанції у прийнятті його зустрічного позову, з посиланням на те, що ухвала суду щодо повернення зустрічного позову була оскаржена ОСОБА_5 в апеляційному порядку і ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року ухвалу Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року в частині повернення зустрічної позовної заяви залишено без змін.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		24.        15 грудня 2023 року ОСОБА_5 засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. 
		25.        При відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції визначив, що підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій є підстави, передбачені пунктом 1 частини другої               статті 389 Цивільного процесуального кодексу України.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		26.        Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду від 11 січня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 2023 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.
		27.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 лютого 2024 рокувідкрито касаційне провадження у справі № 671/1543/21 та витребувано матеріали справи з Волочиського районного суду Хмельницької області.
		28.        У лютому 2024 року матеріали справи № 671/1543/21 надійшли до Верховного Суду.
		29.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 березня 2024 року справу призначено до розгляду.
		30.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2024 року справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду.
		31.        Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2024 року справу прийнято до розгляду, призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		32.        Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій ухвалили судові рішення без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах:
		-                  Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15, про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. При виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд. Кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. Допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників;
		-                  Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23), про те, що недопустимим є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 Цивільного кодексу України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно;
		-                  Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21) про те, що тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою;
		-                  Верховного Суду від 06 лютого 2023 року у справі № 607/22941/21 (провадження № 61-12444св22) про те, що кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
		33.        Заявник також посилається на процесуальні ухвали Верховного Суду від 06 листопада 2023 року у справі № 607/16725/22, від 30 листопада 2023 року у справі № 530/1297/21 та від 26 грудня 2023 року у справі № 758/113/23.
		34.        Зосереджує увагу на тому, що суди попередніх інстанцій не врахували наявності у спірній квартирі двох кімнат, до яких є окремий доступ, а також можливості відступу в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним.
		35.        Зазначає, що суд першої інстанції у порушення вимог процесуального закону відмовив у прийнятті поданої ним зустрічної позовної заяви. Вартість квартири у розмірі 368 147,00 грн не відповідає ринковій вартості вказаного житла і явно занижена суб`єктом оцінки. Вважає, що квартира не є неподільною і йому може бути виділена окрема кімната у квартирі.
		Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
		36.        14 березня 2024 року через систему «Електронний суд» представник 
		ОСОБА_4 - адвокат Онищук М. Б. звернулася до Верховного Суду з відзивом на касаційну скаргу, у якому зазначила, що суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок про те, що припинення права власності відповідача на                          1/4 частку у спірному майні за умови внесення позивачкою вартості частки на депозитний рахунок суду не призведе до порушення прав ОСОБА_5 .
		37.        Посилається на нерелевантність наведеної заявником судової практики Верховного Суду спірним правовідносинам, зокрема відмінність фактичних обставин справ, а також безпідставність доводів касаційної скарги щодо порушення норм процесуального права при поверненні зустрічної позовної заяви, що було предметом окремого апеляційного перегляду (постанова Хмельницького апеляційного суду від 11 жовтня 2022 року не оскаржувалась заявником у касаційному порядку). 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		38.         ОСОБА_4 є власницею 3/4 частини двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно на 1/4 частину квартири від 25 березня 2003 року, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 вересня 2021 року № 273156718; договором дарування 1/2 частки квартири від 06 лютого 2020 року, посвідченим приватним нотаріусом Волочиського районного нотаріального округу 
		Гадайчук Є. А., зареєстрованим у реєстрі за № 388, витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 
		від 06 лютого 2020 року № 199306026.
		39.         ОСОБА_5 на праві власності належить 1/4 частина квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом на право власності від 25 березня 2003 року, інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 02 вересня 2021 року № 272924019, з якого вбачається, що право власності відповідача зареєстроване в Державному реєстрі прав власності на нерухоме майно 07 квітня 2003 року за № 443097.
		40.        Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 272924019, яка сформована станом на 02 вересня 2021 року, ОСОБА_5 є власником також:
		- житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_2 ; 
		- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0117, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), що знаходиться на АДРЕСА_2 ; 
		- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:03:033:0366, площею 2,7828 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що знаходиться на території Трительницької сільської ради Волочиського району Хмельницької області; 
		- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0120, площею 0,17 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у с. Трительники Волочиського району Хмельницької області;
		- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0119, площею 0,25 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться у с. Трительники Волочиського району Хмельницької області; 
		- земельної ділянки, кадастровий номер 6820987800:01:002:0118, площею 0,2372 га для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться на АДРЕСА_2 .
		41.        Згідно з витягом з Єдиного державного досудових розслідувань 
		від 03 липня 2021 року за заявою позивачки зареєстровано кримінальне провадження № 12021243260000106 за частиною другою статті 125 КК України за фактом побиття її ОСОБА_5 .
		42.        Відповідно до висновку про вартість об?єкта оцінки від 02 вересня 
		2021 року, складеного суб?єктом оціночної діяльності підприємством об`єднання громадян «Довіра» Громадської організації «Всеукраїнська організація союз осіб з інвалідністю України», станом на 02 вересня 2021 року оціночна (ринкова) вартість двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 49,2 кв. м, житловою площею 
		27,1 кв. м, становить 368 147,00 грн, ринкова вартість 1/4 частини зазначеної квартири становить 92 036,75 грн.
		43.        З даних технічного паспорта вбачається, що розташована на АДРЕСА_3 має загальну площу 49,2 кв. м, житлову площу 27,1 кв. м та складається з двох кімнат площею 14,7 кв. м та 12,4 кв. м, кухні площею 7,3 кв. м, ванної кімнати площею 2,7 кв. м, вбиральні площею 1,2 кв. м, коридору площею 7,5 кв. м, вбудованої шафи площею 0,4 кв. м.
		44.        Відповідно до акта від 07 вересня 2021 року № 10 обстеження матеріально-побутових умов сім`ї, що складений працівниками відділу соціального захисту населення Волочиської міської ради, Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Волочиської міської ради, встановлено, що у квартирі АДРЕСА_1 фактично проживають четверо осіб: позивачка, її чоловік ОСОБА_6 та діти 
		ОСОБА_6 , ОСОБА_7 .
		45.        Згідно з висновком будівельно-технічного експертного дослідження від 21 вересня 2021 року № 22/21, проведеного судовим експертом Марченковим Г. Г. , поділити в натурі приміщення квартири АДРЕСА_1 між співвласниками в частинах:                        3/4 частки, що належить співвласнику ОСОБА_4 та 1/4 частини, що належить співвласнику ОСОБА_5 , технічно неможливо.
		46.        20 січня 2023 року під час розгляду справи позивачкою внесено на депозитний рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України у Хмельницькій області 92 036,00 грн, що відповідає вартості 1/4 частини квартири та підтверджується квитанцією 
		№ 0.0.2826752574.1.
		Позиція Верховного Суду
		47.        Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов наступних висновків.
		48.        Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		49.        Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		50.        Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Підстави та мотиви передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду 
		51.        Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважав, що наявні підстави для передачі справи на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у зв`язку з необхідністю відступлення від висновку щодо застосування положень пункту 1 частини другої статті 16 та статті 365 ЦК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23).
		52.        У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23), на яку посилається відповідач у касаційній скарзі, зазначено, що способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України). У статті 365 ЦК України передбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 
		1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 
		3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду. 
		53.        Тлумачення статей 16 та 365 ЦК України свідчить, що:
		1)                припинення права на частку в одного співвласника одночасно виступає для інших співвласників підставою набуття права на частку;
		2)                рішення суду про припинення права на частку є підставою, з якою закон пов`язує набуття для іншого (інших) співвласника(-ів) права на частку;
		3)                визнання права є способом захисту, що використовується при порушенні. Необхідність у застосуванні цього способу захисту виникає у випадках, коли оспорюється або не визнається право, тобто певне суб`єктивне право;
		4)                у співвласника, який тільки пред`являє позов про припинення права на частку, відсутнє суб`єктивне право, яке не визнається або оспорюється. Рішення суду буде лише підставою для правонабуття. У випадку відсутності суб`єктивного права власності неможливо стверджувати й про його порушення, тобто невизнання чи оспорювання, що виступало б передумовою для визнання права;
		5)                недопустимим є поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1 частини другої              статті 16 ЦК України) одночасно.
		54.        Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що за своєю суттю такий спосіб захисту, як визнання права, може застосовуватися тільки тоді, коли суб`єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду                      від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження 
		№ 61-12524сво21)).
		55.        Разом з тим з постанов Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16751/18 (провадження № 61-10039св21), Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня 
		2021 року у справі № 419/583/19 (провадження № 61-6224св20) вбачається, що Верховний Суд переглядав цивільні справи з одночасно заявленими позовними вимогами про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на неї й залишав без змін судові рішення з одночасним задоволенням цих позовних вимог.
		56.        На думку Верховного Суду у складі колегії суддівТретьої судової палати Касаційного цивільного суду, правовий підхід щодо недопустимості поєднання конструкції позову про припинення права на частку (стаття 365 ЦК України) та визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України) одночасно є помилковим, оскільки відмова у задоволенні позовних вимог про визнання права позивача на частку у спірному майні, на яку припинено право власності відповідача, призводить до ситуації невизначеності правового статусу цього нерухомого майна.
		57.        Необхідність відступлення від висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у вказаній постанові, викликана тим, що підхід Верховного Суду щодо застосування способів захисту цивільних прав та інтересів при вирішенні питання про припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників є неоднорідним, що негативним чином впливає на правозастосування в Україні.
		Мотиви з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		58.        Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		59.        Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.
		60.        Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
		61.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20) зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		62.        Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158гс18, пункт 5.5)). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі 
		№ 310/11024/15-ц (провадження № 14-112цс19,пункт 14)).
		63.        Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають ураховувати його ефективність. Це означає, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення та забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
		64.        Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, змісту права чи інтересу, по захист якого звернулась особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (схожі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18, пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі 
		№ 905/1926/16 (провадження № 12-187гс18, пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц (провадження №  14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц (провадження №  14-364цс19, пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19, підпункт 7.23) та від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження 12-10гс22, підпункт 8.47)).
		65.        Крім того, згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в пункті 58 постанови від 26 січня 2021 року у справі 
		№ 522/1528/15-ц (провадження № 14-67цс20), пункті 23 постанови 
		від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21)та підпункті 8.49 постанови від 16 листопада 2022 року у справі № 911/3135/20 (провадження № 12-10гс22), спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду.
		66.        Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові. Такий висновок сформульований, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20, підпункт 6.21), від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (провадження № 12-52гс20, пункт 54), 
		від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (провадження № 14-125цс20, пункт 76), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження 
		№ 14-2цс21, пункт 155), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (провадження № 14-72цс21, підпункт 8.46).
		67.        Згідно із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
		68.        Статтею 316 ЦК Українипередбачено що правом власності є право особи на майно, яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
		69.        Відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.
		70.        Частинами першою, другою статті 319 ЦК Українивстановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		71.        Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша                   статті 321 ЦК України).
		72.        Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
		73.        Відповідно до частин першої-третьої статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.
		74.        Відповідно до статті 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.
		75.        У статті 365 ЦК Українипередбачено, що право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі;                2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; 4) таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї. Суд постановляє рішення про припинення права особи на частку у спільному майні за умови попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду.
		76.        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 грудня 2018 року у справі № 908/1754/17 (провадження № 12-180гс18) виснувала, що відсутність конструкції («за наявності одночасно») в статті 365 ЦК України свідчить про можливість припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі позову інших співвласників за наявності хоча б однієї з перелічених законодавцем у частині першій цієї статті обставин (зокрема, в пунктах 1-3). Водночас необхідно зважати, що правова норма, закріплена пунктом 4 частини першої статті 365 ЦК України, не може вважатися самостійною обставиною для припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду, оскільки фактично встановлює неприпустимість такого припинення (таке припинення є неможливим у разі, якщо воно завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї). Припинення права особи на частку у спільному майні за рішенням суду на підставі положень цієї статті можливе за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктами 1-3 частини першої статті 365 ЦК України, за умови, що таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника, та попереднього внесення позивачем вартості цієї частки на депозитний рахунок суду, а не за наявності всіх обставин, передбачених цією статтею, в їх сукупності.
		77.        У вказаній справі, в якій заявлено вимоги про припинення права на частку у спільній власності та визнання права власності, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що лише відмова у задоволенні вимоги позивача про припинення права власності на частку у праві спільної власності на нерухоме майно (визнати право на яку за собою позивач просив суд) є підставою для відмови у задоволенні вимоги про визнання права власності позивача на цю частку (пункт 64).
		78.        У постановах Верховного Суду від 30 травня 2018 року у справі 
		№ 760/8958/15-ц (провадження № 61-4860св18), від 01 червня 2023 року у справі 
		№ 344/2399/21 (провадження № 61-1592св23), від 11 грудня 2023 року у справі № 442/7979/21 (провадження № 61-3161св23), від 10 січня 2024 року у справі 
		№ 344/6767/14-ц (провадження № 61-6980св22) зазначено, що висновок про істотність шкоди, яка може бути завдана співвласнику та членам його сім`ї, вирішується в кожному окремому випадку з урахуванням обставин справи та особливостей об`єкта, який є спільним майном. Суд при розгляді справи повинен перевіряти, чи не будуть порушені інтереси й заподіяна шкода (майнова або немайнова) внаслідок припинення права на частку.
		79.        Верховний Суд України у постанові від 13 січня 2016 року у справі 
		№ 6-2925цс15 вказав, що у справі за позовом одного зі співвласників про припинення його права на частку у спільному майні шляхом отримання від інших співвласників грошової компенсації вартості його частки, виділ якої є неможливим, суди мають встановити: чи дійсно є неможливим виділ належної позивачеві частки в натурі або чи не допускається такий виділ згідно із законом; чи користуються спільним майном інші співвласники-відповідачі; чи сплачують інші співвласники, які володіють та користуються майном, матеріальну компенсацію позивачеві за таке володіння та користування відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України; чи спроможні інші співвласники виплатити позивачу компенсацію у рахунок визнання за ними права власності на спільне майно, та чи не становитиме це для них надмірний тягар. У цій справі також було заявлено вимогу про визнання права власності.
		80.        Слід також зазначити, що правомірність дій суду при встановленні вказаних вище обставин оцінюється з точки зору відповідності принципу об`єктивності і неупередженості, диспозитивності цивільного судочинства, завданням та основним засадам цивільного судочинства, а саме справедливому, неупередженому та своєчасному розгляду і вирішенню цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		81.        Так, у постанові від 23 листопада 2016 року у справі № 6-1943цс16 Верховний Суд України погодився із висновками колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладених в ухвалі від 13 липня 2016 року, зокрема щодо наявності підстав для припинення права спільної часткової власності на частину нежитлового приміщення, визнання за позивачем права власності на зазначене майно та стягнення на користь відповідача грошових коштів, що знаходяться на депозитному рахунку суду. Разом з тим, позовних вимог про визнання права власності на спірну частину нерухомого майна у зазначеній справі заявлено не було.
		82.        Згідно з приписами частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи визнання його прийнятим з порушенням цього Закону та анулювання у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень.
		83.        Згідно з пунктом 9 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.
		84.        Аналіз зазначених приписів Закону України «Продержавну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» свідчить про те, що державний реєстратор одночасно зі здійсненням реєстрації припинення речового права проводить державну реєстрацію набуття відповідного права чи обтяження шляхом виконання судового рішення про одночасне визнання такого речового права або шляхом відновлення попереднього запису про речові права.
		85.        Результат тлумачення приватно-правових норм, тобто діяльності зі з`ясування їхнього змісту (сенсу), має бути розумним. Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вже звертав увагу на те, що загальні засади (принципи) цивільного права є фундаментальними, й інші джерела правового регулювання, насамперед акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту цих засад (принципів). Останні мають пряму дію, а тому їх слід ураховувати, здійснюючи, зокрема, тлумачення приписів актів цивільного законодавства (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (провадження № 14-182цс21), постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц (провадження 
		№ 61-28728сво18)).
		86.        Суди не можуть дозволяти, щоб їх використовували як інструмент нерівності й несправедливості.
		87.        Речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації (частина друга статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).
		88.        Колегія суддів зауважує, що обраний позивачем спосіб захисту прав повинен відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами.
		89.        Ефективність юридичного засобу захисту права людини - це така його властивість, яка полягає у теоретичній спроможності та реальній здатності цього засобу забезпечити досягнення його соціальної мети - захистити право людини.
		90.        Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, з огляду, зокрема, на безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог (постанова Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 910/16981/17 (провадження № 12-7гс19, пункт 5.22)).
		91.        Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 зазначала про намір набути у власність належну відповідачу 1/4 частину у праві власності на неподільну річ, шляхом внесення її вартості на депозитний рахунок суду. Натомість ОСОБА_5 заперечував проти заявлених позовних вимог, зокрема щодо реалізації позивачкою правової конструкції набуття права власності на незначну частку іншого співвласника у спільному неподільному майні. Отже метою поданого позову у справі, що переглядається, є набуття права власності на частку у нерухомому майні, яка є незначною та належить іншому співвласнику. 
		92.        Стаття 365 ЦК України регулює правовідносини щодо припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників. Водночас реалізація співвласником свого суб`єктивного права, передбаченого зазначеною статтею (подання відповідного позову з доведенням обставин, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України, внесення вартості частки відповідача на депозитний рахунок суду), спрямована не лише на припинення правовідношення спільної власності (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України), а саме на набуття відповідного права за рахунок припинення права власності іншого співвласника, що передбачене пунктом 1 частини другої            статті 16 ЦК України (визнання права).
		93.        Набуття права власності позивачкою на припинену частку відповідача у спільному майні в порядку статті 365 ЦПК України відповідає визначеній частиною п`ятою статті 11 ЦК України підставі виникнення цивільних прав та обов`язків.
		94.        Крім того, визнання права застосовується не лише у разі наявності порушення такого права, а також у разі його невизнання чи оспорення, що узгоджується з частиною першої статті 15 та статтею 392 ЦК України.
		95.        Право ОСОБА_4 на набуття права власності на незначну частку ОСОБА_5 у праві спільної власності на неподільну річ, не визнається та оспорюється відповідачем у справі, що переглядається. Зазначене зокрема і стало підставою для заявлення позовної вимоги про визнання права власності на належну відповідачу частку.
		96.        Диспозитивність - це один з базових принципів судочинства, керуючись яким, позивач самостійно вирішує, які позовні вимоги заявляти. Суд позбавлений можливості формулювати позовні вимоги замість позивача. Якщо особою заявляється належна позовна вимога, яка може її ефективно захистити, суди не повинні відмовляти у її задоволенні виключно з формальних міркувань. Така відмова призведе до необхідності особи повторно звертатись до суду за захистом своїх прав (які при цьому могли бути ефективно захищені), що невиправдано затягне вирішення справи по суті (пункт 118 постанови Великої Палати Верховного Суду від 21 грудня 2022 року у справі № 914/2350/18 (914/608/20) (провадження № 12-83гс21)).
		97.        З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду вважає, що вимога про визнання за позивачкою права власності на раніше належну відповідачу незначну частку у праві спільної власності на неподільне майно є тією вимогою, яка забезпечує досягнення мети поданого позову, а задоволення такої вимоги призводить до остаточного вирішення спору між сторонами.
		Щодо вирішення спору по суті
		98.        Судами попередніх інстанцій встановлено, що: спільне користування співвласниками спірним майном є неможливим; річ є неподільною; припинення права на частку у спільному майні не завдасть істотної шкоди відповідачу, який забезпечений іншим житлом, спірною квартирою не користується, тривалий час не цікавився спірним майном та не утримує його; тягар утримання спірного майна несе позивачка; докази, які б свідчили, що припинення права власності відповідача на частку у квартирі може завдати істотної шкоди його інтересам, відсутні. Крім того, позивачка внесла на депозитний рахунок 92 036,00 грн (вартість 1/4 частки спірної квартири), що відповідає реальній ринковій вартості 1/4 частки квартири. Ринкова вартість спірного об`єкта нерухомого майна не спростована іншими належними, достатніми та допустимими доказами.
		99.             Згідно з частинами першою-четвертою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		100.          Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).
		101.     Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		102.     Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження 
		№ 14-400 цс 19).
		103.     Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
		104.     Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно встановив фактичні обставини справи, визначився з нормами матеріального та процесуального права, які підлягають до застосування, та надавши правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову.
		105.     Доводи касаційної скарги зазначених висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, в загальному зводяться до переоцінки доказів, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції (стаття 400 ЦПК України).
		106.     Слід зазначити, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)). 
		107.     Посилання заявника на наявність можливості виділу його частки у праві спільної власності, а також заниження її вартості не заслуговують на увагу, з огляду на відсутність у матеріалах справи належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження зазначеного.
		108.     Доводи ОСОБА_5 про порушення судом першої інстанції норм процесуального права при поверненні його зустрічної позовної заяви були предметом перевірки суду апеляційної інстанції, яким надано обґрунтовану правову оцінку законності ухвали Волочиського районного суду Хмельницької області від 24 червня 2022 року. У касаційному порядку зазначені судові рішення не оскаржувалися.
		109.     Висновки судів першої та апеляційної інстанцій, з урахуванням встановлених у цій справі обставин неможливості спільного користування спірною квартирою, виділу частки відповідача, розміру такої частки, а також відсутності доказів того, що припинення його права на незначну частку у праві власності на спірну квартиру, якою він не користується та не утримує, завдасть шкоди його інтересам чи інтересам його сім`ї, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які посилається заявник у касаційній скарзі. 
		Висновки про застосування норм права 
		110.     З урахуванням наведеного, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що за умови доведення наявності підстав, передбачених частинами першою та другою статті 365 ЦК України, для припинення права на частку у спільному майні, право відповідача на таку частку підлягає припиненню. З метою уникнення ситуації правової невизначеності, недопущення спору при проведенні державної реєстрації права власності за позивачем судам доцільно задовольняти одночасно з вимогою про припинення права власності на частку у спільному майні й заявлену вимогу про визнання права власності на неї за співвласником, який попередньо вніс на депозитний рахунок вартість спірної частки.
		Щодо відступлення від висновків Верховного Суду 
		111.     Консультативна рада Європейських суддів у Висновку № 11 (2008) про якість судових рішень (пункт 49) зазначила, що судді повинні послідовно застосовувати закон. Однак коли суд вирішує відійти від попередньої практики, на це слід чітко вказувати в рішенні.
		112.     Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.
		113.     З огляду на різноманітність суспільних правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, з урахуванням фактичних обставин, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та оцінку релевантності і необхідності застосування відповідних правових висновків Верховного Суду в кожній конкретній справі.
		114.     Відмінність фактичних обставин справи, яка розглядається, у порівнянні з фактичними обставинами справи, у якій висловлена правова позиція Верховного Суду, за відсутності різних підходів судів до вирішення подібної правової проблеми з такими ж фактичними обставинами не є підставою для відступу чи уточнення висновків Верховного Суду.
		115.     Передаючи справу на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поставив питання про необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 травня                    2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23).
		116.     Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 31 травня 2023 року у справі № 169/740/20 (провадження № 61-774св23), направляючи справу на новий розгляд в частині вирішення позовних вимог про припинення права на частку у спільному майні, стягнення компенсації, встановлення порядку користування нерухомим майном, зазначав, що суди не врахували, що припинення права на частку має відбуватися, якщо таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім`ї, не врахували наявність заперечень відповідачки щодо вартості спірного житлового будинку, а також не дослідили наявність можливості встановлення порядку користування нерухомим майном. 
		117.     Крім того, Верховний Суд вказав на відсутність у позивачки оспореного чи невизнаного суб`єктивного права на набуття у власність спірної частини нерухомого майна. 
		118.     Натомість у справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій правильно встановили наявність правових підстав, передбачених частиною першою статті 365 ЦК України, для припинення права відповідача на належну йому частку у спірному майні (частка відповідача у праві власності на квартиру є незначною, технічний її виділ, а також спільне володіння і користування житлом є неможливими, що не спростовувалося стороною на підставі належних, достатніх та допустимих доказів, більш того, відповідач забезпечений іншим житлом), що з урахуванням внесення позивачкою вартості такої частки на депозитний рахунок суду є підставою для переходу права власності на неї до позивачки, як іншого співвласника, який володіє значною часткою у праві власності на будинок. У цій справі відповідач оспорював право власності позивачки, подавав зустрічний позов.
		119.     Зважаючи на різноманітність правовідносин та обставин, які стають підставою для виникнення спорів у судах, ураховуючи фактичні обставини, які встановлюються судами на підставі наданих сторонами доказів у кожній конкретній справі, суди повинні самостійно здійснювати аналіз правовідносин та ефективності обраного позивачем способу захисту його порушених прав.
		120.     З огляду на викладене, необхідності у відступленні від висновків Верховного Суду, викладених у наведеній вище постанові, ухваленій за інших позовних вимог та фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду не вбачає.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		121.     Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскарженому судовому рішенні (в межах підстав касаційного оскарження), питання вмотивованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка розглядається сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду.
		122.     Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		123.     Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін.
		124.     З огляду на те, що касаційна скарга залишається без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не проводиться.
		Керуючись статтями 402, 409, 410, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_5 залишити без задоволення.
		2.           Рішення Волочиського районного суду Хмельницької області від 20 червня 2023 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 15 листопада 
		2023 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач                                                                         Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                          А. І. Грушицький 
		 
		                                                                                                                      Б. І. Гулько
		 
		                                                                                                   В. І. Крат
		 
		                                                                                                   Д. Д. Луспеник
		 
		                                                                                                   І. М. Фаловська
		 
		                                                                                                   М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...