Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 183/5430/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2024. Зареєстровано: 16.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2024.

Номер судового провадження: 2/183/442/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 183/5430/23
		№ 2/183/442/24
		16 вересня 2024 року                            м.Новомосковськ    
		Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - Оладенко О.С.
		за участю секретаря судового засідання  Павлюк А.Г.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» про захист прав споживача та стягнення безпідставно списаних коштів з карткового рахунку,
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У травні 2023 року ОСОБА_1 (надалі за текстом  позивач) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» (надалі за текстом  відповідач) у якому просив стягнути з відповідача на користь позивача безпідставно списані кошти з платіжних карток № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 у сумі 44389,96 грн., а також судові витрати.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що є клієнтом відповідача та отримує пенсію на картковий рахунок № НОМЕР_2 . Разом із розрахунковою карткою працівниця відповідача видала позивачу також і кредитну карту № НОМЕР_1 , яку позивач не активував та жодного разу не користувався. 31.01.2022 та 01.02.2022 невідома особа шахрайським шляхом, через за стосунок Приват-24 та безпосередньо у торгівельних мережах зняла із кредитної карти та зробила покупки на загальну суму 40686,60 грн., про що позивачу стало відомо від працівника банку. З цього приводу позивач звертався до поліції. Наразі відбувається незаконне списання коштів з пенсійної карти позивача за кредитні кошти, які він не отримував та якими не користувався. Позивач звертався до відповідача та повідомляв, що ніколи не передавав свої персональні дані третім особам; будь яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів, зокрема підтвердження запиту на зняття коштів через смс-повідомлення або інші, позивач не вчиняв, не порушував умови договору з банком. У листі-відповіді на звернення позивача усю провину за шахрайство банк переклав на позивача. Станом на момент звернення позивача з позовом розмір безпідставних списань банку склав 44389,96 грн. (40686,60 грн. та 3703,36 грн. як «автоматичне погашення простроченої заборгованості». Позивач не погоджується із такими діями відповідача, тому змушений звернутися до суду з цим позовом. 
		Ухвалою судді від 29.05.2023 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.
		24.01.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якому просить у позові ОСОБА_1 відмовити. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач у справі є клієнтом банку. Банком проведено службову перевірку за фактом шахрайських дій у відношенні клієнта ОСОБА_1 , яку затверджено 13.11.2023. За результатами перевірки складено висновок, відповідно до якого факти входу в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 з нетипового пристрою, з використанням якого зафіксовано факти шахрайства у відношенні інших клієнтів банку, а також зміна паролю Приват24 клієнта перед проведенням шахрайських операцій по рахункам клієнта ОСОБА_1 свідчать про розголошення клієнтом третім особам конфіденційних даних (даних Приват24, номеру, терміну дії та CVV-код карток, тощо). Факт шахрайства у відношенні клієнта ОСОБА_1 став можливим через порушення клієнтом Умов і правил надання банківських послуг. 
		У судовому засіданні позивач та його представник підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
		Представник відповідача у судове засідання повторно не з`явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином.
		Суд, вислухавши пояснення учасників справи, допитавши позивача як свідка, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Позивач ОСОБА_1 є клієнтом АТ «КБ «Приватбанк», на його ім`я відкрито картковий рахунок № НОМЕР_2 (карта для виплат) та № НОМЕР_1 (кредитна карта) (а.с.13-15). Карта № НОМЕР_3 була активована 28.01.2022.
		01.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою у якій просив притягнути до відповідальності невідому особу, яка 31.01.2022 шахрайським шляхом заволоділа грошовими коштами у сумі 40733 грн. з банківських карток (а.с.10).
		Листами відповідача від 16.06.2022 та від 13.02.2023 позивачу повідомлено, що перекази коштів з картки № НОМЕР_1 був здійснений з використанням системи дистанційного обслуговування клієнтів Приват24, вхід був здійснений під авторизацією клієнта. Також операції було вчинено за допомогою сервісу Google Pay. Усі операції можливо було здійснити лише за допомогою використання фінансового телефону та особистої інформації ОСОБА_1 . Тому позивачу відмовлено у поверненні списаних грошових коштів (а.с.14-15,27).
		У червні 2022 року та у липні 2022 року ОСОБА_1 звертався до слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області з приводу бездіяльності органу досудового розслідування щодо невнесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про шахрайські дії з його банківськими рахунками (а.с.16-19).
		10.08.2022 на підставі ухвали слідчого судді Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесено відомості про кримінальне провадження №12022046350000141 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України. ОСОБА_1 має статус потерпілого у даному кримінальному провадженні (а.с.20-22).
		Так, з ухвали слідчого судді від 25.07.2022 вбачається, що 01.02.2022 ОСОБА_1 звернувся до Новомосковського РВП ГУНП в Дніпропетровській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення з приводу заволодіння шахрайським шляхом грошовими коштами у сумі 40686,60 грн. з його карткових рахунків № НОМЕР_2 та № НОМЕР_1 .
		Як вбачається з виписки за картковим рахунком № НОМЕР_2 , в рахунок «автоматичного погашення простроченої заборгованості за рахунком 29**18» з належного позивачу рахунку списано грошові кошти у сумі 49,75 грн., 100,11 грн., 50 грн., 70,69 грн., 600 грн., 398 грн., 73,88 грн., 650,55 грн., 2410,68 грн., що разом складає 4403,66 грн. (а.с.23-24).
		13.11.2023 складено та затверджено висновок службової перевірки за фактом шахрайських дій у відношенні клієнта ОСОБА_1 (надалі за текстом  Висновок), на підставі службової записки від 26.10.2023 «Про залучення співробітників СБ на умовах аутсорсингу».
		У Висновку зазначено, що прослуховуванням діалогів клієнта ОСОБА_1 з співробітниками банку встановлено звернення клієнта з приводу несанкціонованого списання 01.02.2022 коштів з його картки на суму біля 40000 грн., вказаному факту передували неодноразові спроби шахраїв списання коштів з його карток. 
		Аналізом руху коштів по картковим рахункам клієнта ОСОБА_1 встановлено, що 31.10.2022 о 16:18 з його карткового рахунку НОМЕР_3 через додаток Приват24 здійснений переказ на суму 19095,48 (комісія 763,82 грн.) на картку НОМЕР_4 , яка належить ОСОБА_2 , яка перебуває в списку обмежень з кодифікатором 1.41 (шахраї у електронних операціях). 
		Також, з карткового рахунку НОМЕР_3 здійснені списання коштів за придбання товарів: 01.02.2022 о 13:48 на суму 13998 грн., магазин електроніки «Комфі», м.Дніпро, вул.Глінки, 2; 01.02.2022 о 14:51 на суму 2429,40 грн. продукти магазин «АТБ», м.Дніпро, а всього на суму 20827,30 грн.
		Аналізом даних у ПК EAntiFraudKC встановлено, що операції проведені за допомогою електронного гаманця Google Pay, в якому 01.02.2022 о 18:58 була токенізована картка 4149609010858530 клієнта ОСОБА_1 . 
		Крім того, з карткового рахунку НОМЕР_3 клієнта ОСОБА_1 здійснені наступні списання коштів за придбання товарів з використанням сервісу «Оплата частинами»: 01.02.2022 о 13:39 на суму 3750 грн., перший платіж за покупку на суму 37500 грн., магазин «Алло 3238», м.Дніпро, вул.Глінки, 2; 01.02.2022 о 14:13:26 на суму 649,90 грн. перший платіж за покупку на суму 6499 грн., магазин «Алло», м.Дніпро, просп.Д.Яворницького, 117. На клієнта ОСОБА_1 оформлено кредити «Оплата частинами» SAMDNWFC00074130787 від 01.02.2022 та SAMDNWFC00074132712.
		Статистика змін аканту Приват24 клієнта ОСОБА_1 свідчить про зміну паролю, який мав місце перед проведенням шахрайських операцій по картковому рахунку клієнта, а саме 27.01.2022 о 09:55 год.
		У ході перевірки було подано заяву про мобільні пристрої та географічні координати їх роботи, відповідно до отриманих даних, входи в акант клієнта ОСОБА_1 здійснювались з нетипових для клієнта пристроїв:
		27.01.2022 з IPHONE10,3 (IMEI 8FC0A34B-3A18-4B23-A2D0-8A05C879DA43, ІРадреса 37.73.97.176, ЛайфСелл, Прилуки), а також 31.01.2022  01.02.2022 з M2101K6G|REDMI (IMEI 8C876C498E1526C9, ІР-адреса НОМЕР_5 , МТС Україна, Миколаїв).
		Переглядом даних щодо клієнтів, які здійснювали входи в Приват24 з пристрою IPHONE10,3 (IMEI 8FC0A34B-3A18-4B23-A2D0-8A05C879DA43), окрім клієнта ОСОБА_1 , встановлено входи в акаунти інших клієнтів, які не зверталися до банку з приводу шахрайських дій.
		Переглядом даних щодо клієнтів, які здійснювали входи в Приват24 з пристрою M2101K6G| REDMI (IMEI НОМЕР_6 ), окрім клієнта ОСОБА_1 , встановлено входи в акаунти інших клієнтів ( ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), які зверталися до банку з приводу шахрайських дій.
		Вищезазначеним фактам шахрайств у відношенні клієнтів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_4 передували факти втрати мобільного телефону з фінансовим номером телефону, та подальше отримання доступу до акаунтів Приват24 та розкрадання коштів вказаних клієнтів. 
		У висновку зазначено, що факти входу в акаунт Приват24 клієнта ОСОБА_1 з нетипового пристрою, з використанням якого зафіксовано факти шахрайста у відношенні інших клієнтів банку, а також, зміна паролю Приват24 клієнта перед проведенням шахрайських операцій по рахункам клієнта ОСОБА_1 , свідчать про розголошення клієнтом ОСОБА_1 третім особам конфіденційних даних (даних Приват24, номеру, терміну дії та CVV-код карток, тощо). В результаті шахрайських дій, зловмисники заволоділи грошовими коштами клієнта ОСОБА_1 на суму 40 686,60 грн. Таким чином, факт шахрайства у відношенні клієнта ОСОБА_1 , стало можливим через порушення клієнтом Умов і правил надання банківських послуг: п.п. 2.1.4.48.1.
		Допитаний як свідок позивач пояснив, що стороннім особам не повідомляв пін код до кредитної картки, бо сам його не знав, оскільки не хотів отримувати кредитну картку, а отримав її лише за наполяганням працівниці банку. Після списання коштів з його пенсійного рахунку  близько 700 грн. та близько 40000 грн. з кредитної картки він звертався до служби безпеки банку та до поліції, проте винних не встановлено. Також наразі триває досудове розслідування з цього приводу. 
		До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
		За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		"користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		"встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		"сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ «ПриватБанк» на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ «ПриватБанк» не надано відповіді.
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними».
		Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), на яку є посилання в касаційній скарзі.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що «встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15».
		Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18), на яку є посилання в касаційній скарзі.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_7 , у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що «апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові».
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказував, що 31.01.2022 та 01.02.2022 року, невідома особа (особи), здійснили доступ до його банківської карти. Він ніколи і нікому не повідомляв своїх паролів; будь-яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів не вчиняв, не порушував умов договору з банком, що могло б призвести до несанкціонованої втрати коштів.
		Суд враховує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
		Аналогічні висновки наведено у Постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року у справі №456/4026/21.
		Відповідач не надав доказів та підтвердження того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції.
		З наданої позивачем виписки судом встановлено, що з карткового рахунку № НОМЕР_2 списано належні позивачу грошові кошти у сумі 4403,66грн. (а.с.23-24) .
		З огляду на встановлені судом обставини, зазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
		Стосовно грошових коштів, списаних з карткового рахунку № НОМЕР_3 суд зазначає, що вказані кошти не належать позивачу, оскільки зазначений картковий рахунок є кредитним, а тому списані кошти не підлягають стягненню на користь позивача. При цьому суд зазначає, що позивачем не заявлялися позовні вимоги про зобов`язання відповідача відновити залишок кредитних коштів на особистому кредитному картковому рахунку до стану, у якому він перебував перед виконанням несанкціонованих операцій та здійснити перерахунок заборгованості, що утворилася внаслідок проведення спірних операцій (транзакцій). 
		Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів, списаних з карткового рахунку № НОМЕР_3  не підлягають задоволенню.
		Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 44389,96грн. з яких задоволено вимоги на суму 4403,66 грн., тому, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору у розмірі 106,45 грн. пропорційно задоволеної частини позовних вимог.
		За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		У відповідності до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
		На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем разом з позовом подано договір про надання правової допомоги від 18.04.2023 у якому зазначено ціну договору  6000 грн.; свідоцтво та ордер адвоката; детальний опис робіт на суму 6000 грн.; квитанцію про сплату гонорару у сумі 6000 грн.; акт приймання-передачі наданих послуг (а.с.28-33).
		Позивачем заявлено позовні вимоги на суму 44389,96 грн., з яких задоволено вимоги на суму 4403,66 грн. Отже, з відповідача на користь позивача пропорційно до задоволеної частини позовних вимог підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у сумі 595,22 грн. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 265 ЦПК України, суд, -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		Позов ОСОБА_1  задовольнити частково.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 безпідставно списані кошти з карткового рахунку НОМЕР_2  у сумі 4403 (чотири тисячі чотириста три) грн. 66 коп.
		В іншій частині позовних вимог  відмовити.
		Стягнути з Акціонерного товариства комерційного банку «Приватбанк» на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у сумі 106,45 та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 595,22, а разом  701 (сімсот одна) грн. 67 коп.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
		Учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_8 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 ;
		відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, будинок 50. 
		 
		Повне судове рішення складено і підписано 16 вересня 2024 року .
		 
		Суддя Оладенко О.С.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...