Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/6401/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про захист немайнових прав фізичних осіб, з них; про захист честі, гідності та ділової репутації, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 17.09.2024.
Дата набрання законної сили: 11.09.2024
Номер судового провадження: 61-1907ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		11 вересня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 727/6401/20
		провадження № 61-1907св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		 
		головуючого - Луспеника Д. Д.,
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., 
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маркідонова Олександра Валерійовича на постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2024 року, прийняту у складі колегії суддів: Лисака І. Н., Височанської Н. К., Перепелюк І. Б.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист честі і гідності.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_2 на своїй публічній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет розмістив відеоматеріал із заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2» (доступний за веб-посиланням: 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 зазначений матеріал ОСОБА_2 опублікував на приватній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет (доступна за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 шляхом розповсюдження із своєї публічної сторінки. Кількість переглядів зазначеного відеоматеріалу постійно збільшується.
		Так, у відеоматеріалі «ІНФОРМАЦІЯ_2»  ОСОБА_2 зазначив таке: «В черговий раз у мене до жителів Чернівецької області виникає запитання до колишнього Прем`єр -міністра ОСОБА_4 та ексміністра та голови найбільшої фракції ОСОБА_5 та 15 народних депутатів: за що так треба ненавидіти свій рідний край, щоб допустити таке безчинство у лісах Буковини? Чому гроші та особисту наживу ви більше цінуєте, ніж кисень, яким ми дихаємо? І найгірше, що жоден з вас протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіоні. І запам`ятайте, нешановані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , та решта народних депутатів, природа все розставить на свої місця і навіть вас».
		Отже,  ОСОБА_2 у мережі Інтернет для необмеженого кола осіб у стверджувальній формі розповсюдив недостовірну інформацію про те, що жителі Чернівецької області, зокрема ОСОБА_8 та він, допускали бездіяльність щодо недопущення вирубки лісу та покращення екологічного стану на Буковині.
		Відеоматеріал  ОСОБА_2 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2» супроводжується фрагментами, на котрих показано вирубку лісу, його вивезення, затоплення територій.
		Таким чином,  ОСОБА_2 у зазначеному відеоматеріалі розповсюдив недостовірну інформацію, тобто таку, що не відповідає дійсності, порушує права та свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію всіх жителів Чернівецької області та його, зокрема.
		Поширена  ОСОБА_2 у такий спосіб інформація про жителів Чернівецької області та, зокрема, про нього не відповідає дійсності, порушує права, свободи, ганьбить честь, гідність та ділову репутацію, створює уявлення у глядачів про нього, як безвідповідальну особу, через яку на території Буковини відбувається незаконна вирубка лісу, погіршення екологічної ситуації. Тобто поширена інформація створює негативне уявлення про нього.
		ОСОБА_1 вважає цю інформацію недостовірною, оскільки він, будучи народним депутатом України, голосував за законопроекти, якими пропонувалося встановити мораторій на вивезення за кордон деревини та пиломатеріалів у необробленому вигляді строком на 10 років, збереження лісового фонду країни шляхом обмеження внутрішнього споживання необроблених лісоматеріалів і посилення адміністративної та кримінальної відповідальності за незаконну вирубку лісу й контрабанду такого, вдосконалення заходів щодо охорони ялицево-букових лісів на гірських схилах Карпат тощо, що спростовує викладене у відеоматеріалі.
		 
		Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд:
		 - визнати недостовірною та такою, що порушує його особисті немайнові права, інформацію, оприлюднену та поширену ОСОБА_2 у відеоматеріалі від 09 червня 2019 року за посиланням: 
		«ІНФОРМАЦІЯ_3» та відеоматеріалі від 24 червня 2020 року за посиланням:
		«ІНФОРМАЦІЯ_7» під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2», що розміщений у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет, зокрема, щодо бездіяльності його у недопущенні вирубки лісів та покращенні екологічної ситуації регіону, а саме твердження: «...I найгірше, що жоден з вас протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіоні»;
		 - зобов`язати ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію у формі інформаційного повідомлення про те, що він протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіоні, на власних персональній та публічній сторінках в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» у такий самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2023 року, ухваленим у складі судді Смотрицького В. Г., позов ОСОБА_1 задоволено.
		Визнано недостовірною та такою, що порушує особисті немайнові права ОСОБА_1 , інформацію, оприлюднену та поширену ОСОБА_2 , у відеоматеріалі ІНФОРМАЦІЯ_1 за посиланням: 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 та 24 червня 2020 року за посиланням: 
		ІНФОРМАЦІЯ_7 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2», що розміщено у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет, зокрема, щодо бездіяльності ОСОБА_1 у недопущенні вирубки лісів та покращенні екологічної ситуації регіону, а саме твердження: «...I найгірше, що жоден з вас протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіоні».
		Зобов`язано ОСОБА_2 протягом 10 днів з дня набрання рішенням суду законної сили спростувати поширену ним недостовірну інформацію у формі інформаційного повідомлення про те, що ОСОБА_1 протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіоні на власних персональній та публічній сторінках в мережі Інтернет у соціальній мережі «Facebook» у такий самий спосіб, яким була поширена недостовірна інформація.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_2 у відеоматеріалі під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2» висловив фактичні твердження щодо бездіяльності ОСОБА_1 у недопущенні вирубки лісів та покращенні екологічної ситуації регіону.
		Отже, інформація, повідомлена ОСОБА_2 , є твердженням про факт вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, в тому числі кримінальних правопорушень, зокрема таких: незаконна порубка або незаконне перевезення, зберігання, збут лісу (стаття 246 Кримінального кодексу України (далі - КК України)); зловживання владою або службовим становищем (статті 364 КК України); службова недбалість (стаття 367 КК України).
		Тобто, відповідач, поширивши недостовірну інформацію щодо позивача, порушив презумпцію невинуватості останнього, тому така інформація виходить за межі допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи та підлягає спростуванню.
		Також, відхиляючи доводи відповідача про сплив позовної давності, суд дійшов висновку про те, що подання позовної заяви про захист честі та гідності відбулося в межах позовної давності, оскільки, як було встановлено при розгляді справи, позивач дізнався про відеоматеріал 24 червня 2020 року, коли відповідач повторно опублікував на своїй сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет відеоматеріал під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_2».
		 
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Дубіцького А. В. задоволено.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 жовтня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення.
		У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
		Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
		 
		Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для того, щоб розрізнити фактичне твердження і оціночне судження, необхідно брати до уваги обставини справи і загальний тон зауважень, адже твердження про питання, що становлять суспільний інтерес, є оціночними судженнями, а не констатацією фактів.
		Поширена інформація стосувалася ОСОБА_1 саме щодо часу його політичної діяльності як публічної особи, відомої у суспільстві, українського політика: народного депутата України 7-го та 8-го скликань, члена партії «Народний фронт», голови депутатської фракції, голови підкомітету з питань стратегії розвитку митної політики, вільної торгівлі та економічної інтеграції комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики, голови ГО «Міжрегіональна аграрна спілка» (м. Чернівці), з 27 лютого до 2 грудня 2014 року - Міністра інфраструктури України, отже, відповідно, межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, оскільки на час виходу оскаржуваних матеріалів він безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності держави, а його дії становили суспільний інтерес.
		У свою чергу, ОСОБА_2 , здійснюючи публікацію на своїй публічній сторінці у соціальній мережі «Facebook» та поширюючи відеоматеріал щодо ОСОБА_1 , саме як народного депутата та Міністра інфраструктури України, - відображав власну критичну оцінку суспільно-політичної діяльності позивача, висловлену в формі оціночних суджень, які сформовані за результатами оцінки діяльності позивача, а тому не можуть підлягати спростуванню.
		Водночас у цій справі не доведено належними та допустимими доказами, що інформація, заявлена в межах вимог на спростування, поширена відповідачем, була спрямована на приниження честі та гідності саме ОСОБА_1 , тому відсутній її вплив на особисті немайнові права особи у цій справі, яка звернулася із позовом.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
		 
		У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маркідонов О. В. через систему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просив суд скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2024 року та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Маркідонова О. В. мотивована тим, що суд апеляційної інстанції безпідставно не взяв до уваги висновок експерта від 15 серпня 2023 року № 36515/21-36 за результатами проведення судової лінгвістичної семантико-текстуальної експертизи.
		Також суд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 поширив недостовірну інформацію про ОСОБА_1 із явним злим умислом та із порушенням презумпції невинуватості.
		 
		Підставою касаційного оскарження постанови Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2024 року заявник зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 186/1743/15-ц (провадження № 61-5639св18), від 14 листопада 2018 року у справі № 205/8152/15-ц (провадження № 61-13143св18), від 22 травня 2019 року у справі № 757/22307/17 (провадження № 61-48302св18), від 24 лютого 2021 року у справі № 727/8388/17 (провадження № 61-19788св19), від 07 липня 2021 року у справі № 537/3205/17 (провадження № 61-8604св20), від 23 грудня 2021 року у справі № 398/3086/19 (провадження № 61-9893св20), від 07 лютого 2023 року у справі № 343/25/21 (провадження № 61-8919св22), від 01 березня 2023 року у справі № 753/5944/20 (провадження № 61-1510св22), від 31 травня 2023 року у справі № 757/45522/20 (провадження № 61-1413св23), від 29 червня 2023 року у справі № 910/2441/22, від 03 жовтня 2023 року у справі № 916/1974/22, від 01 листопада 2023 року у справі № 357/1235/22 (провадження № 61-10572св23), від 08 листопада 2023 року у справі № 127/24479/22 (провадження № 61-7670св23), а також вказує на порушення судом норм процесуального права, зокрема на не дослідження зібраних у справі доказів.
		 
		Відзив на касаційну скаргу від ОСОБА_2 не надходив.
		 
		Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 08 лютого 2024 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маркідонова О. В. залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
		 
		У лютому 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Маркідонов О. В. у встановлений судом строк усунув недоліки касаційної скарги.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 21 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 29 липня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на своїй публічній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 розмістив відеоматеріал із заголовком « ІНФОРМАЦІЯ_2» доступний за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_3 такого змісту «В черговий раз у мене до жителів Чернівецької області виникає запитання до колишнього Прем`єр-міністра ОСОБА_4 та ексміністра та голови найбільшої фракції ОСОБА_5 та 15 народних депутатів: за що так треба ненавидіти свій рідний край, щоб допустити таке безчинство у лісах Буковини? Чому гроші та особисту наживу ви більше цінуєте, ніж кисень, яким ми дихаємо? І найгірше, що жоден з вас протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіоні. І запам`ятайте, нешановані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , та решта народних депутатів, природа все розставить на свої місця і навіть вас».
		 
		Також 24 червня 2020 року ОСОБА_2 опублікував на приватній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет, що доступна за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_7, зазначений матеріал шляхом розповсюдження із своєї публічної сторінки.
		 
		Відповідно до висновку експерта Товариства з обмеженою відповідальністю «Незалежний інститут судових експертиз» від 30 червня 2021 року № 9744 за результатами лінгвістичного (семантико-текстуального) дослідження текст відеоматеріалу від 09 червня 2019 року, розміщений за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8 під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2» (за розшифровкою, що міститься у матеріалах цивільної справи № 727/640/20 (провадження № 2/727/1372/20) на а. с. 15), містить негативні характеристики дій ОСОБА_1 , проте в ньому відсутні висловлювання, виражені в образливій, брутальній чи непристойній формі, тобто і на мовному, і на змістовному рівнях вказаний текст відповідає нормам мовної поведінки в ситуації висловлювання критичних зауважень, звинувачень, вимог та ін. 
		Висловлювання стосовно особи ОСОБА_1 , наявні у тексті відеоматеріалу від 09 червня 2019 року, розміщеного за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_8, під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2» (за розшифровкою, що міститься у матеріалах цивільної справи № 727/640/20 (провадження № 2/727/1372/20) на а. с. 15), викладені у формі оціночних суджень (т. 1, а. с. 226-233).
		 
		Згідно з висновком експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 15 серпня 2023 року № 36515/21-36 інформація негативного характеру стосовно ОСОБА_1 та його діяльності, наявна в тексті відеоматеріалу з назвою «Реальні досягнення 15-ти народних депутатів, 2-ох міністрів та цілого Прем?єр-міністра, вихідців з Буковини...», поширеного ОСОБА_2 у соціальній мережі Facebook за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2, a саме: «В черговий раз у мене до жителів Чернівецької області виникає запитання до колишнього Премєр-міністра ОСОБА_4 та екс-міністра та голови найбільшої фракції ОСОБА_5 та 15 народних депутатів: за що так треба ненавидіти свій рідний край, щоб допустити таке безчинство у лісах Буковини? Чому гроші та особисту наживу ви більше цінуєте, ніж кисень, яким ми дихаємо? І найгірше, що жоден з вас протягом всього 5-річного терміну перебування на високих посадах у великих кабінетах навіть і не спробував хоч щось зробити задля недопущення вирубки лісу та хоч якось покращити екологічний стан у регіон. І запам`ятайте, не шановані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , та решта народних депутатів, природа все розставить на свої місця і навіть вас», викладена у формі фактичних тверджень та оціночних суджень «І запам`ятайте, не шановані ОСОБА_4 та ОСОБА_7 , та решта народних депутатів, природа все розставить на свої місця і навіть вас» (т. 2, а. с. 102-107).
		 
		Мотивувальна частина
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Маркідонова О. В. не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що постанова суду апеляційної інстанції відповідає зазначеним вимогам цивільного процесуального законодавства України.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
		 
		Статтею 10 ЦПК України передбачено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
		 
		Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
		 
		Відповідно до частини четвертої статті 32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
		 
		Згідно зі статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		 
		Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (стаття 68 Конституції України).
		 
		Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством.
		 
		Згідно з частинами першою, четвертою, шостою та сьомою статті 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.
		 
		Юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, є сукупність таких обставин: поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.
		 
		Під поширенням інформації необхідно розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв`язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі.
		 
		Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.
		 
		Недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).
		Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням, встановити факт поширення недостовірної інформації та факт того, що поширена інформація стосується саме особи позивача і що поширена інформація порушує особисті немайнові права особи позивача або перешкоджає повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право, при цьому саме позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем.
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про інформацію» інформація - це документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі.
		 
		Відповідно до частин першої та другої статті 297 ЦК України кожен має право на повагу до його гідності та честі. Гідність та честь фізичної особи є недоторканними.
		 
		Згідно зі статтею 277 ЦК України і статтею 12 ЦПК України обов`язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
		 
		Відповідно до статті 30 Закону України «Про інформацію» ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь, а також на власне тлумачення справи у тому самому засобі масової інформації з метою обґрунтування безпідставності поширених суджень, надавши їм іншу оцінку.
		 
		Суди повинні враховувати положення Декларації про свободу політичних дебатів у засобах масової інформації, схваленої 12 лютого 2004 року на 872-му засіданні Комітету міністрів Ради Європи (далі - Декларація), а також рекомендації, що містяться у Резолюції 1165 (1998) Парламентської Асамблеї Ради Європи (далі - Резолюція). Зокрема, у названій Резолюції зазначається, що публічними фігурами є особи, які обіймають державні посади і (або) користуються державними ресурсами, а також усі ті, хто відіграє певну роль у суспільному житті (у галузі політики, економіки, мистецтва, соціальній сфері, спорті чи в будь-якій іншій галузі).
		Згідно зі статтями 3, 4, 6 Декларації політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, які вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами.
		 
		Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) та протоколи до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
		 
		Згідно з частиною першою статті 10 Конвенції кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. Ця стаття не перешкоджає державам вимагати ліцензування діяльності радіомовних, телевізійних або кінематографічних підприємств.
		 
		За усталеною практикою ЄСПЛ свобода вираження поглядів є однією з важливих засад демократичного суспільства та однією з базових умов прогресу суспільства в цілому та самореалізації кожної окремої особи. Відповідно до пункту 2 статті 10 Конвенції вона стосується не тільки «інформації» чи «ідей», які сприймаються зі схваленням чи розглядаються як необразливі або нейтральні, але й тих, які можуть ображати, шокувати чи непокоїти. Саме такими є вимоги плюралізму, толерантності та широти поглядів, без яких немає «демократичного суспільства» (рішення у справі «Karpyuk and Others v. Ukraine» («Карпюк та інші проти України») від 06 жовтня 2015 року, заяви № 30582/04, 32152/04).
		 
		Як зазначено в рішеннях ЄСПЛ від 08 липня 1986 року, від 24 лютого 1997 року, від 05 квітня 2009 року, від 26 квітня 1995 року (справи: «Lingens v. Austria» («Лінгенс про Австрії»), заява № 9815/82; «De Haes and Gijsels v. Belgium» («Де Хаес і Гійсельс проти Бельгії»), заява № 19983/92; «Goodwin v. United Kingdom» («Гудвін проти Великобританії»), заява №17488/90; «Prager and Oberschlick v. Austria» («Праґер та Обершлік проти Австрії»), заява № 15974/90) свобода вираження поглядів, гарантована пунктом 1 статті 10 Конвенції, становить одну з основних підвалин демократичного суспільства й одну з принципових умов його розвитку та умов реалізації кожної особи. За умови додержання пункту 2 свобода вираження стосується не лише тієї «інформації» чи тих «ідей», які отримані належним чином або розглядаються як необразливі чи незначні, а й тих, що викликають образу, обурення або неспокій. Такими є вимоги плюралізму, терпимості й широти поглядів, без яких «демократичне суспільство» неможливе.
		 
		Повинно бути зроблене чітке розмежування між констатацією фактів та оціночними судженнями. У той час як наявність фактів може бути продемонстровано, достовірність оціночних суджень не піддається доведенню. Вимогу доводити достовірність оціночних суджень неможливо виконати, вона порушує свободу думки як таку, що є базовою частиною права, гарантованого статтею 19 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08 липня 1986 року у справі «Lingens v. Austria» («Лінгенс про Австрії»), заява № 9815/82, пункт 46).
		 
		У постанові Верховного Суду у складі суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі № 607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати».
		 
		Аналогічні висновки містяться в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 квітня 2019 року у справі № 127/24530/16-ц (провадження № 61-41071св18) та інших.
		 
		У справі, що переглядається в касаційному порядку, суд апеляційної інстанції правильно встановив, що ОСОБА_1 є публічною особою, тому межа допустимої критики з приводу того, як він виконує свої повноваження, є значно ширшою.
		 
		Отже, поширена інформація стосувалася ОСОБА_1 саме щодо часу його політичної діяльності як публічної особи, відомої у суспільстві, українського політика: народного депутата України 7-го та 8-го скликань, члена партії «Народний фронт», голови депутатської фракції, голови підкомітету з питань стратегії розвитку митної політики, вільної торгівлі та економічної інтеграції Комітету Верховної Ради з питань податкової та митної політики, голови ГО «Міжрегіональна аграрна спілка» (м. Чернівці), з 27 лютого до 02 грудня 2014 року - Міністра інфраструктури України.
		 
		Таким чином, межа допустимої критики та обсяги поширеної інформації щодо ОСОБА_1 є значно ширшими, оскільки на час виходу оскаржуваних матеріалів він безпосередньо відігравав важливу роль у діяльності держави, а його дії становили суспільний інтерес.
		 
		За змістом частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		 
		Враховуючи викладене, колегія суддів Верховного Суду погоджується із висновком суду апеляційної інстанції про те, що інформація, поширена, опублікована та розповсюджена ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на його публічній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_6 із заголовком «ІНФОРМАЦІЯ_2», а також - 24 червня 2020 року на його приватній сторінці у соціальній мережі «Facebook» у мережі Інтернет, доступна за веб-посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_4 є оціночними судженнями, тому не підлягає спростуванню.
		 
		Також Верховний Суд звертає увагу, що ЄСПЛ вважає порушенням статті 10 Конвенції задоволення національними судами позовів публічних діячів про спростування поширеної проти них інформації та заборони поширення такої інформації, оскільки ступінь публічності, якого набули дії особи, ступінь її участі у публічній дискусії зумовлюють ступінь її толерантності, який вона повинна виявляти стосовно критики.
		 
		Межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Публічні особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати.
		 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення в справі, правильно застосував указані норми права та дійшов обґрунтованого висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову, оскільки поширена відповідачем інформація про позивача є неприємною для нього, однак вона не виходить за рамки суспільної моралі. Висловлено інформацію в формі, яка не принижує гідність, честь чи ділову репутацію, не носить характеру завідомо неправдивих відомостей, не є розповсюдженням завідомо неправдивої інформації. Поширена інформація є оціночним судженням, яке було висловлено щодо посадової особи органу державної влади, і межа допустимої критики щодо такої особи є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи.
		 
		Висновки суду апеляційної інстанції, з урахуванням встановлених у цій справі обставин, не суперечать висновкам Верховного Суду, на які містяться посилання в касаційній скарзі.
		 
		Інші доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, що згідно з положеннями статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18)).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.
		 
		Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України в такому разі розподіл судових витрат не проводиться.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Маркідонова Олександра Валерійовича залишити без задоволення.
		 
		Постанову Чернівецького апеляційного суду від 18 січня 2024 року залишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий  Д. Д. Луспеник      Судді:   І. Ю. Гулейков       Б. І. Гулько       Г. В. Коломієць        Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...