Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 551/776/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 16.09.2024. Зареєстровано: 17.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.
Дата набрання законної сили: 24.09.2024
Номер судового провадження: 1-кп/551/88/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022170000000400

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 551/776/24
		 
		 
		ВИРОК
		Іменем України
		 
		16 вересня 2024 року Шишацький районний суд Полтавської області в складі 
		головуючого - судді ОСОБА_1 , 
		секретаря  ОСОБА_2 , 
		за участю прокурора  ОСОБА_3 ,
		 обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		 потерпілої ОСОБА_5 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Шишаки Полтавської області матеріали кримінального провадження № 12024170000000400 від 31 травня 2024 року по обвинуваченню 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, працюючого благоустрійником в КП «Техкомунбуд» Шишацької селищної ради, маючого інвалідність 3 групи, 
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Водій ОСОБА_4 близько 18-30 год. 31 травня 2024 року в у світлий час доби, керуючи технічно справним автомобілем мари «ВАЗ 2121», д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі сполученням Тищенки-Цьови від села Тищенки в напрямку селища Шишаки Миргородського району Полтавської області. 
		Неподалік села Тищенки Шишацького територіальної громади Миргородського району Полтавської області, водій ОСОБА_4 в порушення вимог п. 12.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001, не врахував дорожню обстановку, не вибрав безпечної швидкості руху, внаслідок чого під час зімни напрямку руху ліворуч не впоравшись із керуванням транспортним засобом, виїхав за межі проїзної частини на ліву по ходу руху автомобіля сторону та допустив перекидання автомобіля.
		Так, відповідно до п. 12.1 Правил дорожнього руху під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним. 
		Внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоді пасажир автомобіля марки «ВАЗ 2121», д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_6 (мати обвинуваченого) отримала чисельні тілесні ушкодження від яких невдовзі померла. 
		Будучи допитаним в судовому засіданні ОСОБА_4 свою вину в обсязі пред`явленого обвинувачення визнав, вказав, що щиро розкаюється. Повідомив, що має значний стаж керування вантажними та легковими автомобілями. До цього учасником ДТП не був, до адміністративної відповідальності за грубі порушення ПДР не притягувався. Автомобіль «ВАЗ 2121», д.н.з. НОМЕР_1 використовується ним тривалий час, однак зареєстрований на іншу особу. Даний автомобіль на момент ДТП знаходився в технічно справному стані. Проживав обвинувачений разом з матір`ю в с. Тищенки, дружини та дітей не має. 
		В день ДТП він разом з матір`ю виїхав на автомобілі «ВАЗ 2121» в селище Шишаки на заправку, погода була гарною, був дуже сонячний день. Зважаючи на те, що дорога по який вони рухались має значні недоліки дорожнього покриття (ями, вибоїни), він рухався на автомобілі зі швидкістю 40-50 км. на годину. При цьому водій та пасажир не були пристебнутими ременями безпеки, не вбачаючи в цьому необхідності, оскільки їхали на невелику відстань з невеликою швидкістю. 
		Під час руху поблизу села Тищенки автомобіль під керуванням ОСОБА_4 раптово для нього виїхав на зустрічну смугу руху з якої вже виїхав за межі проїзної частини та перекинувся на дах в полі. Як саме відбулась дана подія обвинувачений не пам`ятає. Після ДТП він та мати залишились в автомобілі, видимих тілесних ушкоджень чи крові на матері він не бачив. На місце події відразу прибули люди, які проїжджали мимо. Вони допомогли поставити автомобіль на колеса з міркувань безпеки, оскільки автомобіль працював на газу та міг вибухнути. Ці ж люди викликали на місце швидку медичну допомогу, яка прибула приблизно через 10 хв. Поліція на місце прибула пізніше. 
		Швидка забрала матір обвинуваченого до лікарні, а сам він залишився на місці ДТП. Вказав, що жодних тілесних ушкоджень в ДТП він особисто не отримав. На пропозицію поліцейських він двічі проходив тест на стан сп`яніння(другий раз в лікарні), стану сп`яніння у нього виявлено не було. 
		Просив суд не позбавляти його права керувати транспортними засобами або позбавити на мінімальний строк. 
		Допитана судом потерпіла, пояснила суду, що обвинувачений ОСОБА_4 є її рідним братом, а загибла ОСОБА_6  матір`ю. Останні проживала разом у с. Тищенки. 
		В день події їй подзвонили знайомі та повідомили, що автомобіль, схожий на автомобіль її родини потрапив у ДТП. Вона прибула на місце пригоди та дізналась про її обставини. На автомобілі швидкої вона супроводжувала ще живу матір до Шишацької ЛПЛ. Мати була в свідомості та казала, що у неї нічого не болить, незважаючи на видимі тілесні ушкодження. 
		Біля лікарні стан матері погіршився та вона померла в автомобілі швидкої медичної допомоги, незважаючи на проведені реанімаційні заходи. 
		Потерпіла вказала, що не має до обвинуваченого жодних претензій та просила призначити йому покарання, не пов`язане з позбавленням волі. 
		Окрім визнання вини самим обвинуваченим ОСОБА_4 його винуватість у вчинені кримінального правопорушення підтверджується також нижче вказаними письмовими доказами, дослідженими та оціненими судом в їх сукупності та взаємозв`язку: 
		- Протоколом огляду місця події ДТП від 31.05.2024 з додатками у вигляді схеми ДТП та фототаблиць. Під час даної слідчої дії зафіксовано обстановку на місці ДТП, положення транспортного засобу з прив`язкою до сталих орієнтирів та його технічні пошкодження, сліди юзу передніх коліс автомобіля тощо (а.с. 38-49);
		- Протоколом огляду трупу ОСОБА_6 в приміщенні моргу Шишацької ЛПЛ від 31.05.2024, з додатками у вигляді фототаблиць. Під час даної слідчої дії зафіксовані наявні на тілі та голові трупа видимі чисельні тілесні ушкодження (а.с.50-51);
		- Висновком судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_6 № 104 від 21 червня 2024 року. Згідно висновків експерта при досліджені трупа ОСОБА_6 у неї виявлені тілесні ушкодження: перелом 1,2,3,4,5,6,7,8,9 ребер зправа та 1,2,3,4,5,6,7 ребер зліва по декількох анатомічних лініях з ушкодженням плеври; розрив правого грудинно-ключичного зчленування; перелом лівої ключиці, крововилив у м`які тканини голови тім`яно-скроневої ділянки зправа; садна, що розташовані : біля зовнішнього кута правого ока, в виличній ділянці зправа, на правій щоці; синці, що розташовані: на передній поверхні грудної клітини зліва, по середньо ключичній лінії на рівні 1-6 ребер, з розповсюдженням на проекцію тіла грудини, в ділянці правого підребер`я, в ділянці підребер`я зліва, на задній поверхні верхньої третини лівого передпліччя, які могли утворитись від дії тупих твердих предметів, також можливо при дорожньо-транспортній пригоді, по давності утворення можуть відповідати даті (31.05.2024) та по ступеню тяжкості у своїй сукупності оцінюються як тяжкі тілесні ушкодження по критерію небезпеки для життя в момент спричинення. 
		Причиною смерті ОСОБА_6 сталі тупа травма грудної клітини, що призвела до виникнення чисельних переломів ребер та ускладнилась розвитком плевропульмонального шоку (а.с. 62-64). 
		- Висновком судової експертизи технічного стану транспортного засобу від 20 червня 2024 року № СЕ-19/117-24/9690-ІТ згідно якого на момент проведення огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля ВАЗ 2121 р.н. НОМЕР_1 знаходилась у непрацездатному стані у зв`язку з пошкодженням бачка живлення гідроприводу гальм, що призвело до порушення герметичності гальмівної системи, дана несправність (пошкодження) робочої гальмівної системи настала в наслідком ДТП.
		На момент проведення огляду ходова частина та рульове керування досліджуваного автомобіля знаходились у працездатному стані. Будь-яких несправностей (пошкоджень) які б впливали на працездатність та утворились до ДТП не виявлено (а.с. 68-76); 
		- Висновком судової інженерно-транспортної експертизи від 19 червня 2026 року № СЕ-19/117-24/10503-ІТ згідно якого в заданій дорожньо-транспортній ситуації в діях водія автомобіля марки ВАЗ 2121 (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 вбачаються невідповідності з вимогами п. 12.1 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору знаходились в причинному зв`язку з виникненням дорожньо транспортної пригоди. 
		В умовах заданої пригоди водій автомобіля ВАЗ 2121 (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог п. 12.1 ПДР для чого у нього не було будь яких перешкод технічного характеру.
		У цій дорожньо-транспортній ситуації водій автомобіля ВАЗ 2121 (д.н.з. НОМЕР_1 ) ОСОБА_4 повинен був діяти у відповідності з вимогами п. 12.1 ПДР (а.с.77-80). 
		За таких обставин, суд вважає, що вина ОСОБА_4 в обсязі пред`явленого йому обвинувачення є доведеною поза розумним сумнівом, а його дії суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого. 
		При призначенні покарання обвинуваченому суд керується загальними засадами призначення покарання, передбаченими ст. 65 КК України та призначає його відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання. 
		Обвинувачений є раніше не судимою особою, працевлаштований, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно (а.с. 86-90). 
		Обставиною, що пом`якшують покарання обвинуваченого суд вважає його щире каяття.
		Суд не визнає обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого активне сприяння ним розкриттю кримінального правопорушення, як про це зазначено в обвинувальному акті.
		На думку суду визнання вини обвинуваченим та не перешкоджання ним досудовому розслідуванню не є доказом того, що він активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України яке з огляду на його конкретні обставини в даному випадку є очевидним, фактично розкритим вже з моменту прибуття на місце події швидкої допомоги та органів Національної поліції, а предмет доказування у даному кримінальному провадженні не вирізняються особливою складністю. 
		У своїх постановах від 12 вересня 2019 року у справі № 674/1608/17 та від 07 квітня 2021 року у справі 263/15605/17 Верховний Суд вказав, що активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, наданні допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. 
		З пояснень обвинуваченого та матеріалів справи, зокрема реєстру матеріалів досудового розслідування не вбачається, що обвинувачений проявив якісь ініціативні активні дії направлені на допомогу слідству у розкритті кримінального правопорушення. Натомість його участь у документуванні кримінального правопорушення звелась лише до надання ним показань під час допиту в якості підозрюваного 26.06.2024, вже після того як слідчим були зібрані всі необхідні матеріали та допитана потерпіла. 
		Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. 
		Врахувавши конкретні обставини кримінального правопорушення в тому числі його наслідки у вигляді смерті людини, яка відноситься до кола найближчих родичів обвинуваченого, наявність обставини яка пом`якшує покарання обвинуваченого, відсутність обставин, які його обтяжують, особу обвинуваченого, який до кримінальної відповідальності притягується вперше, має інвалідність 3 групи, займається суспільно корисною працю та позитивно характеризується за місцем проживання, позицію потерпілої яка заявила про відсутність претензій до обвинуваченого та просила не застосовувати покарання пов`язане з позбавленням волі суд вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у вигляді позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 286 КК. 
		Разом з тим, суд не знаходить підстав для застосування по відношенню до обвинуваченого положень ст. 75 КК України та незастосування додаткового покарання, виходячи з наступного мотивування.
		У п.п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» зазначено, що при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.
		У кожному випадку призначення покарання за частинами 1, 2 ст. 286 і ст. 287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого.
		Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Суд звертає увагу на те, що після публічного розголосу обставин декількох резонансних кримінальних справ в сфері безпеки дорожнього руху, зокрема загальновідомої кримінальної справи « ОСОБА_7 » (вирок Київського районного суду м. Харкова від 26.02.2019 від 640/1664/18) значно виріс суспільний запит на недопущення застосування судами занадто м`якого покарання до водіїв, які допустили порушення ПДР, що призвело до загибелі людей. При цьому застосування у справах даної категорії покарання, не пов`язаного з реальним позбавленням волі засудженого та/або не призначення додаткового покарання, зазвичай сприймається суспільством як необґрунтоване уникнення винним кримінальної відповідальності через корупційну складову, що завдає шкоди авторитету державних інституцій в частині його неспроможності навести лад в даній сфері та створює хибне відчуття безкарності в окремих осіб, потенційно схильних до порушення ПДР. 
		Вищевказане призвело до запровадження органами влади певних заходів, зокрема зменшення дозволеної швидкості руху в населених пунктах, впровадження системи відеофіксації на дорогах та прийняття Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» від 16.02.2021 № 1231-IX, що набрав чинності 17.03.2021. 
		Одночасно з цим судова практика почала змінюватись у бік суттєвої мінімізації випадків застосування судами до осіб, визнаних винними у вчинені злочинів, передбачених ч.ч. 2-3 ст. 286 КК України, покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі та незастосування до таких осіб додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами. 
		В світлі сучасної судової практики в вищенаведеній сфері, суд вважає, що визначальними при призначені покарання є конкретні обставини даного кримінального правопорушення, які він вважає необхідним детально проаналізувати. 
		Так, судом встановлено, що в даному випадку у водія ОСОБА_4 не було жодних перешкод технічного характеру для уникнення ДТП, яка сталась виключно через нехтування ним обов`язками, передбаченими п.12.1 Правил дорожнього руху, оскільки він був єдиним причетним до ДТП учасником дорожньо руху, а жодних змін дорожньої обстановки, які б могли вплинути на його поведінку як водія не відбувалось. 
		При цьому водій ОСОБА_4 , будучи місцевим мешканцем, рухався добре відомим йому маршрутом, у світлу пору доби за сприятливих погодних умов та був обізнаний зі станом дорожнього покриття на шляху свого слідування, а отже мав можливість завчасно оцінити обстановки та обрати безпечну швидкість руху. Однак таких дій він не вчинив.
		Суд звертає увагу, що обвинувачений вчинив хоча й необережний, але тяжкий злочин, а внаслідок спричиненого його діями ДТП настав непоправний та найтяжчий з наслідків, передбачених диспозицією ч.2 ст. 286 КК  смерть людини, життя якої відповідно до ст. 3 Конституції України визнається найвищою соціальною цінністю. 
		При цьому суд вважає, що дії обвинуваченого щодо нехтування ним окремими вимогами Правил дорожнього руху призвели не лише до виникнення ДТП, а й до її наслідків у вигляді отримання потерпілою чисельних тяжких тілесних ушкоджень в області голив та грудної клітини та подальшій смерті. 
		Так, у своїх показанням обвинувачений вказав, що він та пасажир не були пристебнуті ременями безпеки, не вбачаючи в цьому необхідності оскільки їхали на невелику відстань з невеликою швидкістю. Однак відповідно до п. 2.3«в» ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними і не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Таким чином, проігнорувавши дані вимоги ПДР щодо застосування засобів пасивної безпеки, обвинувачений знехтував не лише власною безпекою, а й безпекою пасажира (потерпілої), що безперечно відобразилось на характері та ступені тяжкості травм, отриманих потерпілою в ДТП. 
		На думку суду той факт, що загибла була матір`ю обвинуваченого не повинно суттєво зменшувати ступень його провини, а позиція потерпілої (доньки загиблої та одночасно сестри обвинуваченого) яка не мала претензій до обвинуваченого та просила не позбавляти його волі в даному випадку не є вирішальною, оскільки життя та здоров`я людини у кримінальних правопорушеннях, передбачених ст. 286 КК України виступає лише додатковим об`єктом злочину, а його основним безпосереднім є безпека руху й експлуатації транспорту. 
		Крім того, Верховним Судом сформована стала позиція в частині того, що думка потерпілих стосовно призначення покарання може враховуватись судом при призначенні покарання в сукупності з іншими обставинами, передбаченими ст. 65 КК України, однак не є вирішальною, і не має над ними пріоритету (постанови від 02 жовтня 2018 року у справі № 752/8309/16-к, від 21.08.2019 року у справі № 682/956/17). 
		Суд вважає, що в даному випадку потерпіла не може в повній мірі бути об`єктивною, оскільки є рідною сестрою обвинуваченого та беззаперечно зацікавлена у тому щоб судове рішення було найбільш сприятливим для нього. 
		Заявивши клопотання про не призначення йому додаткового покарання, обвинувачений його належним чином не обґрунтував, а з матеріалів кримінального провадження не вбачається, що робота чи інша діяльність обвинуваченого безпосередньо пов`язані з наявністю у нього права керувати транспортними засобами.
		Таким чином, врахувавши конкретні обставини кримінального правопорушення та його наслідки, суд вважає, що призначення обвинуваченому основного покарання не пов`язаного з реальним позбавленням волі та не призначення додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами не буде співмірним характеру вчинених обвинуваченим кримінально протиправних дій та їх наслідків та не відповідатиме меті кримінального покарання, зокрема не забезпечить достатню кару за вчинене, а також не сприятиме запобіганню нових злочинів в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, як самим обвинуваченим, так і іншими особами. 
		Виходячи з вищенаведеного мотивування, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому основне покарання у вигляді реального позбавлення волі у мінімальному розмірі, передбаченому санкції ч.2 ст. 286 КК, а також додаткове покарання у вигляді позбавленням права керувати транспортними засобами у середньому розмірі, передбаченому санкцією ч.2 ст. 286 КК.
		З метою забезпечення виконання обвинуваченим його процесуальних обов`язків, уникнення, передбачених ст. 177 КПК України процесуальних ризиків, як-то ухилення або переховування обвинуваченого від суду та органів на які покладається виконання вироку суду, з огляду на тяжкість призначеного покарання, суд вважає, що до обвинуваченого слід застосувати запобіжний захід. З огляду на позитивну процесуальну поведінку обвинуваченого під час досудового розслідування та судового розгляду, суд вважає достатнім обрати йому запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання. 
		Відповідно до положень ст. 124 ЦПК України з обвинуваченого необхідно стягнути на користь держави процесуальні витрати, пов`язані з участю експерта у кримінальному провадженні в сумі 3029,12 грн. (дві судові експертизи по 1514,56 грн. за кожну) (а.с.76,80). 
		Долю речових доказів слід вирішити керуючись приписами ст. 100 КК України, зокрема повернути автомобіль особі у якої її було вилучено. 
		З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України, суд,
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 (два) роки. 
		Початок строку відбування покарання рахувати з моменту затримання (взяття під варту) обвинуваченого після звернення вироку до виконання. 
		До набрання вироком законної сили застосувати до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання та покласти на нього обов`язки не відлучатися з території Миргородського району Полтавської області без дозволу суду в яком перебуває кримінальне провадження № 12024170000000400, повідомляти даний суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із участю експерта у кримінальному провадженні в сумі 3029 (три тисячі двадцять дев`ять) грн. 12 коп. 
		Скасувати арешт на автомобіль марки «ВАЗ 2121» д.н.з. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду м. Полтави від 05 червня 2024 року № 554/5887/24, а вищевказаний автомобіль повернути особі в якої він був вилучений  ОСОБА_4 
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Шишацький районний суд Полтавської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ст.394 КПК України.
		Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...