Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 754/9282/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 17.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.
Дата набрання законної сили: 09.09.2024
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Справа 754/9282/24                                                                    Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/5209/2024                         Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2 
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		09 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді:                          ОСОБА_2 ,
		суддів:                                             ОСОБА_3 ,  ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання -          ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року, щодо
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста  Тетіїв Київської області, громадянина України, працюючого директором Департаменту захисту довкілля та адаптації до зміни клімату виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2                  ст. 367  КК України, 
		за участю:
		прокурора          ОСОБА_8 , 
		підозрюваного   ОСОБА_7 ,
		захисника                     ОСОБА_6 ,
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру  у рамках кримінального провадження № 12023105030000275 від 17.03.2023 року щодо вчинення  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою задовольнити скаргу на повідомлення про підозру та скасувати повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 29.03.2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні № 12023105030000275 від 17.03.2023 року.
		На обґрунтування апеляційної скарги захисник посилається на те, що повідомлення про підозру є незаконним та підлягає скасуванню з огляду на наступне.
		Захисник зазначає, що сторона обвинувачення не встановила, що на Управління екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов`язки здійснювати фізичну охорону об`єктів природо-заповідного фонду.
		Сторона обвинувачення не встановила, що на Управління екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) покладено обов`язки здійснювати постійне патрулювання об`єктів природо-заповідного фонду з метою виявлення фактів проведення незаконних будівельних робіт.
		Сторона обвинувачення не встановила жодного факту надходження до Управління екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) інформації про виконання незаконних будівельних робіт на території об`єктів природо-заповідного фонду, на які працівниками Управління не було належним чином відреаговано з метою припинення порушення законодавства.
		Сторона обвинувачення не встановила жодного працівника Управління екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), на якого були б покладені обов`язки по здійсненню охорони об`єктів природо-заповідного фонду.
		Сторона обвинувачення не встановила, що Управлінню екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) виділялися кошти, інші ресурси, необхідні для здійснення охорони об`єктів природо-заповідного фонду.
		Сторона обвинувачення, усвідомлюючи відсутність у Управління екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) обов`язку по фізичній охороні, патрулюванню, об`єктів природо-заповідного фонду, не зазначила жодної реальної дії, яку повинні були виконати, але не виконали працівники Управління, в результаті виконання якої можна було б запобігти настанню негативних наслідків.
		Сторона обвинувачення не навела жодних обставин, які б свідчили про наявність реальної можливості у працівників Управління екології та природних ресурсів (Департамент захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) запобігти заподіянню шкоди об`єкту природо-заповідного фонду.
		Сторона обвинувачення не зібрала належних та допустимих доказів факту проведення незаконних робіт на території об`єктів природо-заповідного фонду. Повідомлення про підозру за фактом вчинення злочину під час проведення незаконних будівельних робіт на території об`єкту природо-заповідного фонду скасоване судом, як незаконне.
		Сторона обвинувачення не встановила збитків, які настали від виконання будівельних робіт на території об`єкту природо-заповідного фонду. Для підтвердження збитків використовуються формули обрахування штрафних санкцій за проведення незаконних робіт, які не можна ототожнювати зі збитками у кримінальному праві.
		Таким чином, на переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено, що на начальника Управління екології та природних ресурсів (директора Департаменту захисту довкілля та адаптації до змін клімату) виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) ОСОБА_7 були покладені обов`язки з охорони об`єктів природо - заповідного фонду, через невиконання яких були заподіяні тяжкі наслідки (істотна шкода), визначені ст. 367 КК України, об`єкту природо-заповідного фонду. Крім цього, стороною обвинувачення не доведено, що начальник управління ОСОБА_7 мав реальну можливість запобігти незаконному проведенню будівельних робіт на території об`єкту природо-заповідного фонду, а також і те, що на території об`єкту природо-заповідного фонду проводилися незаконні будівельні роботи, в результаті яких заподіяно шкоду будь-яким інтересам.
		Заслухавши доповідь судді, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, заслухавши пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали, які надійшли із суду першої інстанції, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Як убачається із матеріалів судового провадження, Деснянським УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12023105030000275, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.03.2023 року.
		В рамках здійснення досудового розслідування у вищевказаному кримінальному провадженні, 29.03.2024 року ОСОБА_7 оголошено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, а саме, у службовій недбалості, тобто неналежному виконанні службовою особою своїх службових обов`язків через несумлінне ставлення до них, що спричинило тяжкі наслідки.
		28.06.2024 року адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва із скаргою на повідомлення ОСОБА_7 про підозру від 29.03.2024 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, у кримінальному провадженні № 12023105030000275 від 17.03.2023 року.
		Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 рокувідмовлено у задоволенні скарги захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 про скасування повідомлення про підозру  у рамках кримінального провадження № 12023105030000275 від 17.03.2023 року щодо вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України.
		Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні скарги, слідчий суддя виходив з того, що наведені захисником у скарзі відомості не спростовують даних про причетність ОСОБА_7 до інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України. При цьому, повідомлення про підозру ОСОБА_7 було здійснено в порядку, передбаченому КПК України, а зміст такого повідомлення відповідає вимогам кримінального процесуального закону. 
		З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, виходячи з наступного.
		Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Відповідно до положень ст. 7 КПК України, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться верховенство права, законність, рівність перед законом і судом, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя та обов`язковість судових рішень, змагальність сторін, диспозитивність та розумність строків розгляду справи.
		Згідно зі ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
		У відповідності до ч. 1 ст. 9 КПК України, під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 21 КПК України, кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Повідомлення слідчого, прокурора про підозру є рішенням, оскарження якого допускається відповідно до п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України.
		Таке рішення може бути оскаржено підозрюваним, його захисником чи законним представником після спливу одного місяця з дня повідомлення про підозру у вчиненні кримінального проступку або двох місяців з дня повідомлення особі про підозру у вчиненні злочину, але не пізніше закриття прокурором кримінального провадження або звернення до суду з обвинувальним актом.
		Процесуальна процедура повідомлення про підозру регулюється положеннями глави 22 КПК України, порядок повідомлення про підозру передбачено ст. 278, випадки повідомлення про підозру передбачені ст. 276, зміст повідомлення про підозру ст. 277 вказаного закону.
		Отже, підставою оскарження вказаного процесуального рішення є порушення вище вказаних процесуальних норм.
		Так, відповідно до положень ст. 276 КПК України повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому статтею 278 цього Кодексу, у випадках: 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення. Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 цього Кодексу. У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа (особа, якій законом надано право здійснювати затримання) зобов`язані невідкладно повідомити підозрюваному про його права, передбачені статтею 42 цього Кодексу. Після повідомлення про права слідчий, прокурор або інша уповноважена службова особа на прохання підозрюваного зобов`язанні детально роз`яснити кожне із зазначених прав.
		Згідно із ст. 277 КПК України письмове повідомлення про підозру складається прокурором або слідчим за погодженням з прокурором.
		Повідомлення має містити такі відомості: 1) прізвище та посаду слідчого, прокурора, який здійснює повідомлення; 2) анкетні відомості особи (прізвище, ім`я, по батькові, дату та місце народження, місце проживання, громадянство), яка повідомляється про підозру; 3) найменування (номер) кримінального провадження, у межах якого здійснюється повідомлення; 4) зміст підозри; 5) правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність; 6) стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, у тому числі зазначення часу, місця його вчинення, а також інших суттєвих обставин, відомих на момент повідомлення про підозру; 7) права підозрюваного; 8) підпис слідчого, прокурора, який здійснив повідомлення.
		Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень. Письмове повідомлення про підозру затриманій особі вручається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту її затримання. У разі якщо особі не вручено повідомлення про підозру після двадцяти чотирьох годин з моменту затримання, така особа підлягає негайному звільненню. Дата та час повідомлення про підозру, правова кваліфікація кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа, із зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність невідкладно вносяться слідчим, прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
		У випадку виникнення підстав для повідомлення про нову підозру або зміну раніше повідомленої підозри слідчий, прокурор зобов`язаний виконати дії, передбачені статтею 278 цього Кодексу. Якщо повідомлення про підозру здійснив прокурор, повідомити про нову підозру або змінити раніше повідомлену підозру має право виключно прокурор (ст.279 КПК України).
		В тому разі, якщо підставою скасування повідомлення про підозру є порушення вказаних процесуальних норм, то можна зробити висновок про недійсність повідомлення про підозру з моменту його (повідомлення) здійснення.
		Відповідно до ст. 89 КПК України, визнання доказів недопустимими належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду.
		На стадії досудового розслідування слідчий суддя може, враховуючи правову позицію ЄСПЛ щодо визначення поняття «обґрунтована підозра» як існування фактів або інформації, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (п.175 Рішення в справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява N42310/04, рішення від 21 квітня 2011 року, остаточне 21.07.2011), оцінити лише достатність зібраних доказів для підозри певної особи у вчиненні кримінального правопорушення, не вдаючись до їх оцінки, як допустимих.
		При цьому, повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з`ясуванні достатності доказів, що стали підставою повідомлення особі про підозру.
		Як вбачається із оскаржуваної ухвали, слідчим суддею встановлено, що повідомлення про підозру ОСОБА_7 у кримінальному провадженні №12023105030000275 від 17.03.2023 року за своїм змістом повністю відповідає вимогам ст. 277 КПК України і містить усі необхідні відомості, при врученні повідомлення слідчим були дотримані вимоги ст. 278 КПК України, повідомлення про підозру здійснено за наявності достатніх доказів, які давали можливість дійти висновку, що ОСОБА_7 причетний до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України, що підтверджується сукупністю фактичних даних, які містяться в наданих матеріалах кримінального провадження.
		Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги та матеріали кримінального провадження, дійшов обґрунтованого висновку про те, що посилання захисту на те, що повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення ОСОБА_7 є необґрунтованим, є безпідставними та не ґрунтуються на матеріалах провадження. 
		Питання про належність та допустимість доказів щодо причетності підозрюваного повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, а слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати такі питання та на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів має визначити, що причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень є вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
		Підстав для висновку про недотримання органом досудового розслідування вимог, визначених Главою 22 КПК України, під час складення повідомлення про підозру та порядку її вручення, колегія суддів не вбачає.
		Під час апеляційного розгляду колегією суддів не здобуто доказів порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України, які б стали підставою для скасування повідомлення про підозру ОСОБА_7 .
		Доводи захисника про те, що повідомлення про підозру складено без належного дослідження стороною обвинувачення обставин інкримінованого діяння, фактично зводяться до питань доведеності винуватості, оцінки належності та допустимості зібраних у справі доказів.
		Однак, з`ясування вказаних обставин не є предметом доказування при розгляді скарги на повідомлення про підозру.
		Так, перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст. 17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень п. 10 ч. 1 ст. 303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
		У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, правильності кваліфікації дій та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
		Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, в сукупності таких доказів - з точки зору їх достатності та взаємозв`язку, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
		Такий висновок узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
		В апеляційній скарзі не наведено, та під час апеляційного розгляду колегією суддів не встановлено даних про порушення стороною обвинувачення вимог ст.ст. 276-278 КПК України під час складення та вручення повідомлення про підозру ОСОБА_7 від 29.03.2024 року, які б слугували підставою для її скасування.
		Доводи апелянта стосовно незаконності і необґрунтованості оскаржуваної ухвали не можуть бути визнані переконливими, оскільки слідчий суддя при розгляді скарги повно та об`єктивно дослідив всі обставини, з якими закон пов`язує вирішення питань, які стосуються повідомлення особи про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, про обґрунтованість такої підозри.
		За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування колегія суддів не знаходить.
		Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
		На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувана ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, у зв`язку із чим її необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.
		Керуючись ст. ст. 277, 278, 303, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
		 
		 
		                                                       постановила:
		 
		 
		Апеляційну скаргу ОСОБА_6 , який діє в інтересах ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді  Деснянського районного суду міста Києва від 15 липня 2024 року - залишити без змін.
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		                                                              Судді:
		 
		 
		 
		    ______________                       ________________                       __________________
		    ОСОБА_2                             ОСОБА_3                                      ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...