Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 643/3895/20 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2024. Зареєстровано: 17.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.

Номер судового провадження: 2/554/4118/2024

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 10.09.2024Справа № 643/3895/20 Провадження № 2/554/4118/2024
		 
		 
		РІШЕННЯ
		Іменем України
		 
		10 вересня 2024 року м.Полтава 
		 
		Октябрський районний суд м.Полтави в складі:
		головуючого судді  Гольник Л.В., 
		секретаря судового засідання  Михайленко К.О.,
		за участю позивача  ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  ОСОБА_2 ,
		відповідача  ОСОБА_3 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		10.03.2020 року позивач звернувся з позовом до Московського районного суду м. Харкова до ОСОБА_4 про стягнення боргу за договором позики.
		В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у 08.10.2012 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти у сумі 40000 доларів США, що є еквівалентом 320000 грн.
		Згідно до умов прийнятого грошового зобов`язання відповідач зобов`язався повернути позивачу грошові кошти в строк до 01.05.2014 року.
		10.02.202014 та 30.09.2014 року відповідач повернув позивачу грошові кошти у сумі 10000 доларів США (86000 грн.) та 12000 доларів США (155 280 грн). 01.07.2016 року та 04.03.2019 року ОСОБА_4 повернув позивачу грошові кошти у сумі 500 доларів США (12 600 грн.) та 500 доларів США (12 500 грн).
		Загальна сума, яка не повернута відповідачем становить 17 000 доларів США, що становить 420602 грн. за курсом НБУ станом на 09.03.2020 року.
		Оскільки відповідач не повертає кошти, то позивач звернувся за захистом свого права.
		Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова Букреєвою А.І. від 11.03.2020 року вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 30.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		 
		10.06.2020 року відповідач ОСОБА_4 направив до суду відзив на позовну заяву, в якому визнав позовні вимоги частково, просив стягнути з нього грошові кошти в сумі 210 301 грн, що є еквівалентом 8500 доларів США та стягнути судовий збір у розмірі 2103 грн. Зазначив, що він з 01.01.2008 по 12.06.2009 року проживав однією сім`єю без реєстрації шлюбу з ОСОБА_3 . З 12.06.2009 року він зареєстрував з ОСОБА_3 шлюб, який було розірвано рішенням суду, яке набрало законної сили 17.11.2014 року. Під час спільного проживання ними було придбано рухоме та нерухоме майно, зокрема приміщення 1 поверху на АДРЕСА_1 та інше майно. ОСОБА_3 надавала письмову згоду на придбання цього майна безпосередньо нотаріусу. Вказане майно було придбане за кошти, які були позичені у кредиторів, в тому числі і за рахунок позичених коштів у ОСОБА_1 у сумі 40 000 доларів США згідно з розпискою від 08.10.2012 року. Наведене майно використовувалося в інтересах сім`ї та є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Тому кошти, які були позичені у позивача просить стягнути з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 1, а.с.22-25).
		 
		07.07.2020 року до суду надійшла уточнена позовна заява позивача ОСОБА_1 , в якій позивач просив стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 423130 грн., що є еквівалентом 17000 доларів США, та судовий збір у сумі 4232 грн. Позивач подав клопотання про залучення відповідача ОСОБА_3 (т.1, а.с. 38-40, 41-44).
		 
		Згідно повторного автоматизованого розподілу, справа розподілена на суддю ОСОБА_5 .
		Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 18.08.2020 року справу прийнято до провадження судді Новіченко Н.В., призначено підготовче засідання.
		Ухвалою судді Московського районного суду м. Харкова від 29.09.2020 року справу відкладено підготовче засідання, залучено до участі в справі в якості співвідповідача ОСОБА_3 .
		Ухвалою Московського районного суду м. Харкова Новіченко Н.В. від 22.09.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
		 
		10.12.2020 року до суду від відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив, в якому ОСОБА_3 не погоджується з позовними вимогами, вважає, що вони не підлягають задоволенню. Зазначає, що вона про отримання позики у розмірі 40000 доларів США згідно розписки від 08.10.2012 року, укладеною між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 дізналася вперше після отримання інформації про відкриття судом провадження у даній справі. Вказує, що відповідно до правових позицій Верховного Суду, сторони повинні довести та матеріали справи повинні містити докази, що кошти в розмірі 40000 доларів США, одержані за договором позики ОСОБА_4 , використані в інтересах сім`ї. У відзиві ОСОБА_6 зазначає, що під час спільного проживання з ОСОБА_3 було придбане рухоме та нерухове майно, зокрема приміщення 1 поверху по АДРЕСА_1 , перелік якого вказано у рішенні Ленінського районного суду м.Харкова від 02.12.2015 року у справі про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя. Однак це твердження спростовується обставинами, встановленими відповідними судовими рішеннями. Відповідно до цього рішенні суду ОСОБА_4 04.09.2012 року придбав за договором купівлі-продажу нежилі приміщення 1 поверху по АДРЕСА_1 , на які цим рішенням було визнано право власності за ОСОБА_4 . Розписка про отримання позики ОСОБА_1 складено 08.10.2012 року, тобто після придбання, реконструкції та переобладнання зазначеного приміщення. 
		У розписці записи про повернення грошових коштів не відповідають вихідним даним самої розписки.
		Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 року було оскаржене ОСОБА_3 Апеляційний суд Харківської області залишив вказане рішення без змін. 
		11.09.2019 року постановою Верховного Суду касаційні скарги ОСОБА_3 задоволені, попередні рішення судів скасовані та визнано право власності на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по частині кожному на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , стягнуто з ОСОБА_6 за користь ОСОБА_3 182959,88 грн у рахунок компенсації вартості частини автомобіля Lexus RX300 р.н. НОМЕР_1 . Після цього ОСОБА_6 здійснив відчуження майна. Тому у Жовтневому районному суді м. Харкова розглядається цивільна справа про стягнення у рахунок компенсації вартості спільного майна подружжя. Складається враження, що цією справою штучно створені обставини для зменшення суми боргу ОСОБА_4 , оскільки відкриті два виконавчих провадження про стягнення з нього 182959,88 грн та суми аліментів на утримання дитини.
		У відзиві представник відповідача ОСОБА_3 вказує про застосування строку позовної давності щодо стягнення суми боргу на підставі розписки від 08.10.2012 року, який вже закінчився (т. 1, а.с.132-137).
		 
		05.01.2021 року надійшла до суду відповідь на відзив, в якому позивач вважає, що відповідачем ОСОБА_3 не спростовані твердження ОСОБА_4 , що грошові кошти за розпискою від 08.10.2012 рок бралися на потреби сім`ї, оскільки відповідачі на той час перебували у шлюбних відносинах, займалися сімейним бізнесом, пов`язаним з придбанням та подальшим продажем реконструйованих квартир (т. 1, а.с.192-194).
		 
		05.01.2021 від відповідача ОСОБА_4 надійшли пояснення на відзив на позовну заяву, поданий відповідачем ОСОБА_3 . В цих поясненнях просить позовні вимоги задовольнити та стягнути борг за розпискою з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 (т. 1 а.с.201-205).
		 
		Відповідно до частини сьомої статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховуючи неможливість судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, Верховний суд розпорядженням від 08.03.2022 № 2/0/9-22 змінив територіальну підсудність судових справ Московського районного суду м. Харкова на Октябрський районний суд м.Полтави.
		Згідно автоматизованого розподілу, справа розподілена на суддю ОСОБА_7 
		15.09.2023 прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики до провадження судді Гольник Л.В.
		30.01.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики залишено без розгляду в зв`язку з повторною неякою позивача.
		25.04.2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Октябрського районного суду м.Полтави скасовано. Справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
		06.05.2024 прийнято цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики до провадження судді Гольник Л.В. та призначено справу до судового розгляду.
		 
		У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити. У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив перебування у дружніх відносинах з ОСОБА_4 з 1995 року, з часу навчання в інституті. У подальшому ОСОБА_4 став займатися разом з дружиною підприємницькою діяльністю, реконструкцією приміщень, для здійснення якої їм потрібні були кошти, які вони позичили у позивача. Стверджував, що грошові кошти, які ним були надані ОСОБА_6 08.10.2012 року були надані для здійснення реконструкції приміщень першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 .
		У судовому засіданні відповідач ОСОБА_3 у суді пояснила, що про наявність позики вона дізналася, коли позивач звернувся до суду. Заперечує, що вказана позика отримувалася в інтересах сім`ї. Звернула увагу суду, що відповідач ОСОБА_3 та позивач посилаються на те, що вказані кошти були отримані для здійснення реконструкції приміщень по АДРЕСА_1 . Проте вказані приміщення були придбані у вересні 2012 року, а в жовтні вже було визнано право власності ОСОБА_4 на реконструйовані приміщення, кошти ж у позивача у розмірі 40000 доларів США ОСОБА_4 отримав після визнання за ним права власності у суді.
		Відповідач ОСОБА_4 у судове засідання повторно не з`явився, подав заяву про відкладення розгляду справи.
		З урахуванням п.2 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, у зв`язку з повторною неявкою у судове засідання відповідача ОСОБА_4 , який неодноразово висловлював свою позицію у заявах по суті позовних вимог, а також тривалість розгляду даної цивільної справи, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи у відсутність відповідача ОСОБА_4 .
		Заслухавши позивача ОСОБА_1 , представника відповідача адвоката Головань Т.Г., відповідача ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до такого висновку.
		 
		Відповідно до розписки від 08.10.2012 року, укладеної між позивачем та відповідачем ОСОБА_4 , оригінал якої долучено до матеріалів справи, відповідач ОСОБА_4 08.10.2012 отримав від ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 40 000 доларів США, які зобов`язався повернути до 01.05.2014 року (т. 3, а.с. 127).
		Відповідно до вказаної розписки 10.02.202014 та 30.09.2014 року ОСОБА_4 повернув позивачу грошові кошти у сумі 10000 доларів США (86 000 грн.) та 12000 доларів США (155 280 грн). 01.07.2016 року та 04.03.2019 року ОСОБА_4 повернув позивачу грошові кошти у сумі 500 доларів США (12 600 грн.) та 500 доларів США (12 500 грн).
		Згідно до позовної заяви загальна сума, яка не повернута відповідачем становить 17 000 доларів США, що станом на дату подання уточненої позовної заяви становить 423130 грн. 
		 
		Згідно зістаттею 526 ЦК Українизобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог  відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		В силустатті 629 ЦК Українидоговір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до частини першоїстатті 546 ЦК Українивиконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
		Згідно зістаттею 570 ЦК Українизавдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов`язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
		За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Так, згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
		Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		Відповідно до статті 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа,  незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
		Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
		Розписка про отримання в борг грошових коштів за своєю суттю є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору та зміст умов договору, так і факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми.
		При цьому факт отримання коштів у борг підтверджує не будь-яка розписка, а саме розписка про отримання коштів, зі змісту якої можливо установити, що відбулася передача певної суми коштів від позичальника до позикодавця.
		За звичаєм ділового обороту, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання.
		Розглядаючи такий позов, суд з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинен установити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.
		Досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суд для визначення факту укладення договору повинен виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та, залежно від установлених результатів, зробити відповідні правові висновки.
		Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах Верховний Суд виклав у постанові від 16 серпня 2021 року у справі № 640/14934/19 (провадження № 61-18933св20).
		Враховуючи викладене, розписка від 08.10.2012 року підтверджує факт укладення між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 договору позики та отримання ОСОБА_4 від ОСОБА_1 грошових коштів із зобов`язанням повернути їх в обумовлені договором строки.
		 
		Відповідно до частини третьої статті 61 СК України, якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.
		Частина четверта статті 65 СК України встановлює, що договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя. Дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового (частина друга статті 65 СК України).
		Правовий аналіз частини четвертої статті 65 СК України дає підстави для висновку, що той з подружжя, хто не брав безпосередньо участі в укладенні договору, стає зобов`язаною стороною (боржником), за наявності двох умов: 1) договір укладено другим із подружжя в інтересах сім`ї; 2) майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. Тільки поєднання вказаних умов дозволяє кваліфікувати другого з подружжя як зобов`язану особу (боржника). Тобто, на рівні закону закріплено об`єктивний підхід, оскільки він не пов`язує виникнення обов`язку другого з подружжя з фактом надання ним згоди на вчинення правочину. Навіть якщо другий з подружжя не знав про укладення договору він вважатиметься зобов`язаною особою, якщо об`єктивно цей договір було укладено в інтересах сім`ї та одержане майно було використано в інтересах сім`ї. Такий підхід в першу чергу спрямований на забезпечення інтересів кредиторів.
		За таких обставин суди повинні досліджувати, чи отримані грошові кошти були витрачені в інтересах сім`ї, чи підтверджено це відповідними доказами, а також з`ясовувати, чи надавав інший з подружжя у письмовій формі згоду на укладення договору позики.
		Такий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах висловлений Верховним Судом у постановах від 28 серпня 2019 року у справі № 638/20603/16 (провадження № 61-26089св18), від 08 квітня 2020 року у справі № 361/7130/15-ц (провадження № 61-1843св20), від 21 липня 2021 року у справі № 361/5840/19 (провадження № 61-259св21), від16 лютого 2022 року у справі № 520/6471/17 (провадження № 61-16118св20).
		За своєю природою принцип змагальності судового процесу засновується на розподілі процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства  суду та сторін (позивача та відповідача). Розподіл процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності втілюється у площині лише прав та обов`язків сторін. Отже, принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити,  із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
		Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог  на відповідача.
		 
		Як вбачається, відповідно до рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 05.11.2014 року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , зареєстрований 12 червня 2009 року в Мереф`янській міській раді Харківського району Харківської області, актовий запис № 52. Вказане рішення набрало чинності 17.11.2014 року (т. 1, а.с. 36, 140).
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 року у справі № 642/8107/14-ц про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя задоволено частково. Встановлено факт проживання однією сім`єю ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без реєстрації шлюбу з 01.01.2008 року по 12 червня 2009 року, яке ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 10.05.2017 року залишено без змін (т.1, а.с. 28-35). 
		11.09.2019 року постановою Верховного Суду касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено, рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 02.12.2015 року та ухвала апеляційного суду Харківської області від 10.05.2017 року в частині вирішення позовних вимог щодо поділу квартири та стягнення компенсації за автомобіль скасовано та визнано право власності на ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по частині кожному на квартиру за адресою АДРЕСА_2 , стягнуто з ОСОБА_6 за користь ОСОБА_3 182959,88 грн у рахунок компенсації вартості частини автомобіля Lexus RX300 р.н. НОМЕР_1 (т. 1, а.с.145-150).
		 
		Відповідно до витягу з Державного реєстру правочинів 04.09.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Деора» та ОСОБА_8 укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень 1-го поверху, загальною площею 762,4 кв.м. житлового будинку літ «А-5» за адресою: АДРЕСА_1 (т.1, ас. 37).
		Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04.10.2012 року у справі № 2024/734/12 позов ОСОБА_4 до Харківської міської ради Харківської області про визнання права власності на самочинне будівництво задоволено. Визнано за ОСОБА_4 право власності на самовільно реконструйовані (переобладнані нежитлові приміщення у житлові) квартири та приміщення квартирного багатоповерхового житлового будинку літ. «А-5» по АДРЕСА_1 , загальною площею 741,7 кв. м., житловою площею  545,4 кв.м., допоміжною площею  82, 4 кв.м., площею нежилих приміщень  113,9 кв.м., а саме на фрагмент першого поверху: квартира АДРЕСА_3 , однокімнатна загальною площею, 16 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_4 , однокімнатна загальною площею, 14,3 кв.м., житловою площею 12,6 кв.м.; квартира АДРЕСА_5 , однокімнатна загальною площею, 13,5 кв.м., житловою площею 11,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_6 , однокімнатна загальною площею, 13,5 кв.м., житловою площею 11,9 кв.м.; квартира АДРЕСА_7 , однокімнатна загальною площею, 20 кв.м., житловою площею 17,9 кв.м.; квартира АДРЕСА_8 , однокімнатна загальною площею, 12,9 кв.м., житловою площею 11,1 кв.м.; квартира АДРЕСА_9 , однокімнатна загальною площею, 19 кв.м., житловою площею 16,7 кв.м.; квартира АДРЕСА_10 , однокімнатна загальною площею, 32 кв.м., житловою площею 29,7 кв.м.; квартира АДРЕСА_11 , однокімнатна загальною площею, 20,1 кв.м., житловою площею 17,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_12 , однокімнатна загальною площею, 15,1 кв.м., житловою площею 13,5 кв.м.; квартира АДРЕСА_13 , однокімнатна загальною площею, 16 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_14 , однокімнатна загальною площею, 16 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_15 , однокімнатна загальною площею, 16,1 кв.м., житловою площею 14,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_16 , однокімнатна загальною площею, 16 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_17 , однокімнатна загальною площею, 14,2 кв.м., житловою площею 12,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_18 , однокімнатна загальною площею, 16 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_19 , однокімнатна загальною площею, 16,3 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м.; квартира АДРЕСА_20 , однокімнатна загальною площею, 18,2 кв.м., житловою площею 16,5 кв.м.; квартира АДРЕСА_21 , однокімнатна загальною площею, 17,7 кв.м., житловою площею 15,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_22 , однокімнатна загальною площею, 14,8 кв.м., житловою площею 13 кв.м.; квартира АДРЕСА_23 , однокімнатна загальною площею, 14,3 кв.м., житловою площею 12,5 кв.м.; квартира АДРЕСА_24 , однокімнатна загальною площею, 14 кв.м., житловою площею 12,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_25 , однокімнатна загальною площею, 24,9 кв.м., житловою площею 22,7 кв.м.; квартира АДРЕСА_26 , однокімнатна загальною площею, 16 кв.м., житловою площею 14,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_27 , однокімнатна загальною площею, 15,9 кв.м., житловою площею 14,1 кв.м.; квартира АДРЕСА_28 , однокімнатна загальною площею, 16,1 кв.м., житловою площею 14,5 кв.м.; квартира АДРЕСА_29 , однокімнатна загальною площею, 15,5 кв.м., житловою площею 13,8 кв.м.; квартира АДРЕСА_30 , однокімнатна загальною площею, 14,8 кв.м., житловою площею 13,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_31 , однокімнатна загальною площею, 26,1 кв.м., житловою площею 15,7 кв.м.; квартира АДРЕСА_32 , однокімнатна загальною площею, 26,5 кв.м., житловою площею 24,2 кв.м.; квартира АДРЕСА_33 , однокімнатна загальною площею, 26,7 кв.м., житловою площею 17,1 кв.м.; квартира АДРЕСА_34 , однокімнатна загальною площею, 19,6 кв.м., житловою площею 17,3 кв.м.; квартира АДРЕСА_35 , однокімнатна загальною площею, 14,1 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_36 , однокімнатна загальною площею, 14,2 кв.м., житловою площею 12,4 кв.м.; квартира АДРЕСА_37 , однокімнатна загальною площею, 14,4 кв.м., житловою площею 12,6 кв.м.; квартира АДРЕСА_38 , однокімнатна загальною площею, 17 кв.м., житловою площею 14,7 кв.м. та приміщення № 1 коридор, загальною площею 65,2 кв.м.; приміщення № 17, коридор, загальною площею 31 кв.м.; приміщення № 18, коридор, загальною площею 10,9 кв.м.; приміщення № 26, коридор, загальною площею 6,1 кв.м.; приміщення № 29, коридор, загальною площею 0,7 кв.м (т. 1, а.с.151-153).
		 
		Аналізуючи вказані докази, суд приходить до висновку, що твердження позивача, що грошові кошти, які ним були надані ОСОБА_6 08.10.2012 року, були надані для здійснення реконструкції приміщень першого поверху за адресою: АДРЕСА_1 , спростовуються рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04.10.2012 року у справі № 2024/734/12 , оскільки на дату отримання позики вже було набуто право власності ОСОБА_4 на вказані реконструйовані приміщення.
		Надання згоди ОСОБА_3 на продаж приміщень за адресою: АДРЕСА_1 не свідчить про те, що позика у розмірі 40000 доларів США була отримана для реконструкції цих приміщень.
		Також, звіт про оцінку майна не є доказом того, що грошові кошти, взяті у позику у позивача, були використані для здійснення реконструкції приміщень за адресою: АДРЕСА_1 .
		Отже, суд встановив відсутність відомостей про те, що отримані в борг грошові кошти за розпискою від 08.10.2012 року були витрачені на реконструкцію вказаних приміщень.
		Суд вважає, що позивач не довів, що позика була взята відповідачем ОСОБА_4 в інтересах сім`ї.
		Отже, суд приходить до висновку про те, що підстави для задоволення позовних вимог про солідарне стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_3 відсутні.
		Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 суму боргу на користь позивача.
		 
		Суд розглядає цивільну справу в межах позовних вимог, а також з урахуванням того, що відповідач повернув позивачу згідно розписки від 08.10.2012 року кошти у розмірі 23 000 доларів США на момент розгляду справи у суді.
		Таким чином, відповідач ОСОБА_4 повинен повернути позивачу суму грошових коштів у розмірі 17 000 доларів США. 
		Оскільки позивач звернувся з позовом про стягнення коштів у розмірі 423130 грн., то вказана сума підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_4 .
		Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір стягується пропорційно до суми задоволених позовних вимог.
		Отже, при поданні даного позову судовий збір, який підлягає стягненню, становить 4232,00 грн, 
		Керуючись ст. ст.10,12,81,89,263-265 ЦПК України, суд 
		 
		в и р і ш и в:
		 
		Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики  задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 423130 (чотириста двадцять три тисячі сто тридцять) грн. 00 коп. 
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 4232,00 гривень.
		Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення боргу за договором позики з ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Рішення суду може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, то зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за вебадресою на офіційному вебпорталі судової влади України: http://www.ok.pl.court.gov.ua.
		 
		Повний текст рішення складено 16 вересня 2024 року.
		 
		Відомості про учасників, які брали участь у справі:
		Позивач:  ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_39 .
		Відповідач 1:  ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_40 , місце проживання: АДРЕСА_41 .
		Відповідач 2:  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце реєстрації: АДРЕСА_42 .
		 
		 
		 
		Суддя Л.В.Гольник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...