Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 953/7047/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; здійснення спеціального досудового розслідування.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2024. Зареєстровано: 17.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.
Дата набрання законної сили: 16.09.2024
Номер судового провадження: 1-кс/953/6708/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22022220000000053

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                Справа № 953/7047/23 
		                            н/п 1-кс/953/6708/24 
		УХВАЛА 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"16" вересня 2024 р.                                    м. Харків
		 
		Слідчий суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Харкові клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні  начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 , про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000053 від 06.03.2022 стосовно:
		ОСОБА_3 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації (РФ), уродженця м. Чугуїв, Харківської обл., Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 , генерал-майора, командуючого 6-ї армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного Військового Округу (військова частина № НОМЕР_1 , м. Воронеж), ІПН НОМЕР_2 , робоча адреса: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
		підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441КК України,
		сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
		прокурор  ОСОБА_4 ,
		захисник підозрюваного  адвокат ОСОБА_5 ,
		секретар судового засідання  ОСОБА_6 ,
		у с т а н о в и в:
		До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання, у якому слідчий просить надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000053 від 06.03.2022 стосовно підозрюваного ОСОБА_3 , у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України.
		1. Зміст поданого клопотання.
		Клопотання обґрунтовано тим, що слідчим відділом Управління СБУ в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000053 від 06.03.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч.1 ст. 438, ч. 28 ст. 441 КК України за фактом порушення військовослужбовцем збройних сил Російської Федерації законів та звичаїв війни та дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, вчинене за попередньою змовою групою осіб.
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України з 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року в Україні введено воєнний стан (указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, затверджений Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX).
		Факт широкомасштабногозбройного вторгненняна територіюУкраїни 24.02.2022не приховувався владою РФ, а також встановлений рішеннями міжнародних організацій, зокрема резолюцією Генеральної асамблеї ООН ES-11/1 від 02.03.2022 «Про агресію проти України», п.п. 1, 3 Висновку 300(2022) Парламентської Асамблеї Ради Європи «Наслідки агресії Російської Федерації проти України», п.п. 17, 18 Наказу від 16.03.2022 за клопотанням про вжиття тимчасових заходів у справі «Звинувачення в геноциді відповідно до Конвенції про запобігання злочину геноциду та покарання за нього (Україна проти РФ) та ін.)».
		Відповідно до вимог ч. 1, ч. 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР «Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни» від 03 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни.
		Згідно з ч. 1 ст. 4 зазначеної Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.
		Відповідно до ст. 33 вказаної Конвенції пограбування забороняються.
		Статтею 6 Закону України «Про правонаступництво України» від 12 вересня 1991 року Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.
		Представниками влади і збройних сил російської федерації, всупереч міжнародному правопорядку, нехтуючи державним суверенітетом України, з 20 лютого 2014 року розпочато збройне вторгнення регулярних військ рф на територію України з метою зміни меж території та державного кордону України, на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		У результаті указаних протиправних дій російською федерацією було тимчасово окуповано АР Крим, м. Севастополь, частини Донецької і Луганської областей України, де створені окупаційні адміністрації рф.
		Окупація указаних територій не принесла бажаних результатів, а тому представниками влади і збройних сил російської федерації вирішено перейти до наступного етапу збройної агресії проти України, а саме до повномасштабного вторгнення на територію України із застосуванням збройних сил та інших військових формувань російської федерації.
		З огляду на викладене, між державами рф та Україна з 20 лютого 2014 року триває збройний конфлікт міжнародного характеру.
		24 лютого 2022 року о 5 годині збройними силами російської федерації здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам ЗС України та цивільним об`єктам, а також підрозділами ЗС та інших військових формувань рф здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 5 години 24 лютого 2022 року та до цього часу підрозділи ЗС та інших військових формувань рф здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення цивільних осіб, у тому числі жінок і дітей, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.
		24.02.2022 після оголошення Президентом рф про початок «спеціальної військової операції», російські війська перетнули російсько-український кордон та пішли у наступ на території Харківської області. Цього ж дня на території Харківської області почались бої з військовослужбовцями зс рф, обстріли цивільних об`єктів та цивільного населення на території Харківської області.
		Зокрема, вторгнення на територію України здійснили військові формування та підрозділи 6-ї армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного Військового Округу (військова частина № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), командувачем якої на той час був генерал-майор ОСОБА_3 .
		Так, у період з кінця лютого 2022 року по квітень 2022 року військовослужбовці ЗС РФ практично повністю контролювали територію населених пунктів на території Харківського, Дергачівського районів Харківської області, де розмістили бойову техніку та достовірно знаючи, що за адресою АДРЕСА_4 розташований цивільний та об`єкт критичної інфраструктури  ННЦ «ХФТІ», усвідомлюючи, що він несе небезпеку у разі його знищення та/або пошкодження, будучи обізнаними з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949 та додатковими протоколами до них, порушуючи ч. 3 ст. 35, ст. 48, ч.1, ч. 4 (а) ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч.1 ст. 55 Протоколу І, діючи умисно, в ході повномасштабного збройного наступу ЗС РФ на територію України, вчинили дії щодо нанесення артилерійських, мінометних, авіаційних та інших ударів по цивільному об`єкту та об`єкту критичної інфраструктури ННЦ «ХФТІ», які могли призвести до екологічної катастрофи та спричинити широкомасштабну, довгострокову та серйозну шкоду навколишньому середовищу.
		У відповідності до ч. 1 ст. 4 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, підписаної у м. Женеві 12.08.1949 (далі  Конвенція), учасниками якої є, зокрема Україна та РФ, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.
		Статтею 147 Конвенції передбачено, що серйозними порушеннями є дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції.
		Відповідно до ч. 3 ст. 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12.08.1949, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року (далі  Протокол) заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу.
		В ст. 48 Протоколу закріплено, що для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 51 Протоколу цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями.
		В ч. 1 ст. 52 Протоколу чітко зазначено пр. те, що цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій.
		Відповідно до ч. 1 ст. 55 Протоколу, то при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров`ю або виживанню населення.
		У статтях 1(2)(a)&(b) Європейської конвенції про непридатність терміну давності до злочинів проти людяності та військових злочинів, яку ратифікувала Україна, перераховано порушення Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також порушення законів війни та військових звичаїв, не передбачені Женевською конвенцією, як військові злочини.
		Відповідно до принципу законності, фраза «Порушення законів і звичаїв війни» крім порушень норм Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I, зазвичай розуміється як не всі, а лише серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Той самий підхід визнаний і в Європейській конвенції про непридатність терміну давності до злочинів проти людяності та військових злочинів, в якій йдеться про порушення, які мають особливо серйозний характер.
		Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права вважаються, якщо вони ставлять під загрозу осіб, що захищаються (наприклад, цивільних осіб, військовополонених, поранених і хворих) або об`єкти (наприклад, цивільні об`єкти або інфраструктуру) або якщо вони порушують важливі цінності. Більшість військових злочинів пов`язані зі смертю, пораненнями, руйнуваннями чи незаконним захопленням майна.
		Отже серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права вважається умисний напрям атак на цивільні об`єкти, в порушення статті 52 Додаткового протоколу I. Цей воєнний злочин по суті є сучасним формулюванням, заснованим на статті 23(g) Гаазьких положень 1907 року, яка забороняє знищення власності противника, якщо цього не вимагають військові потреби.
		Однак, зазначеними особами умисно здійснювалися дії, які порушували закони та звичаї ведення війни, що закріплені в Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі та додатку до неї, Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а також в інших міжнародних договорах, що визначають права і 
		обов`язки військовослужбовців, а також цивільного населення.
		Досудовим розслідуванням встановлено, що генерал-майор ОСОБА_3 у період з кінця лютого 2022 року по квітень 2022 року проходив військову службу на посаді командувача 6-тої армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу зс рф (військова частина № НОМЕР_1 , АДРЕСА_3 ), яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 .
		Перебуваючи на посаді командувача6-ї армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу ЗС РФ станом на 24.02.2022 ОСОБА_3 здійснював управління: 
		- 14 винищувального авіаційного полку (військова частина НОМЕР_3 , аеродром Халіно, м. Курськ), який мав на озброєнні літаки Су-30СМ, Су-35;
		- 47 бомбардувального авіаційного полку (військова частина № НОМЕР_4 , аеродром Балтімор, м. Воронеж), який мав на озброєнні літаки Су-34.
		Усі вищезгадані підрозділи були задіяні у бойових діях у Харківській області.
		Відповідно до ст. 55 «Настанови зі служби штабів об`єднань Збройних Сил РФ» від 2010 року (надалі - ОСОБА_7 ), «управління військами організується і складає основі рішення командувача. Командувач несе особисту відповідальність за прийняті рішення, застосування підлеглих військ та виконання ними поставлених завдань. Управління військами він здійснює особисто, через штаб, а також через своїх заступників, начальників пологів військ, управлінь, відділів (відділень) та служб об`єднання відповідно до наказів, директив, розпоряджень, вказівок вищих начальників, штабів та прийнятих рішень».
		Згідно ст. 56 Настанови, «управління військами включає: безперервне добування, збирання, обробку, вивчення, узагальнення, аналіз, оцінку та відображення даних обстановки з урахуванням прогнозу її розвитку при підготовці операції (бойових дій), під час її ведення та після виконання бойового завдання; прийняття рішень; доведення завдань до підлеглих; планування операцій (бойових дій) та інших видів бойової діяльності, організацію та підтримку взаємодії; організацію та проведення заходів за видами всебічного забезпечення; керівництво підготовкою нижчестоящих штабів та військ до бойових дій; організацію та здійснення контролю та допомоги нижчестоящим штабам та військам; безпосереднє керівництво діями військ під час виконання ними бойових завдань; підтримка високого морально-психологічного стану військ».
		Відповідно до ст. 118 Настанови, «усвідомлення завдання, оцінку обстановки й прийняття рішення на операцію командувач здійснює особисто при безпосередній участі штабу, заступників, начальників родів військ…» 
		В ст. 119 Настанови зазначено, що «командувач, продовжуючи роботу по прийняттю рішення, розглядає й затверджує замисли заступників, начальників родів військ… щодо бойового застосування підпорядкованих їм військ та забезпеченню операції. При формулюванні завдань військам командувач визначає: їх бойовий склад, засоби посилення; зони (смуги) відповідальності; завдання щодо ведення бойових дій та їх забезпечення; завдання сусідів і час готовності.»
		Ст. 84 Настанови визначає, що «відділи (відділення) родів військ об`єднання організовують застосування підлеглих з`єднань, частин і підрозділів; здійснюють планування та виконання заходів за видами всебічного забезпечення, забезпечують роботу заступників командувача, начальників родів військ, управлінь, відділів і служб, за їх вказівками організовують і здійснюють управління підлеглими з`єднаннями і частинами».
		Відповідно до ст. 74 Тимчасової настанови, «після усвідомлення завдання, оцінки обстановки, командувач приймає рішення, в якому визначає: замисел операції; … завдання військам... Основу рішення складає замисел, у якому визначаються: напрямки зосередження основних зусиль (головного та інших ударів); способи виконання оперативних завдань; угрупування військ та їх оперативне шикування (бойовий порядок).
		Згідно зі статтею 77 Статуту внутрішньої служби ЗС РФ, затвердженого Наказом президента РФ «Про затвердження загальновійськових статутів Збройних Сил Російської Федерації» від 10.11.2007 № 1495 (ред.від31.07.2022), «в ході виконання бойових завдань військовою частиною (підрозділом) командир (начальник), керуючись вимогами бойових статутів, повинен вживати заходи щодо дотримання норм міжнародного гуманітарного права».
		Відповідно до преамбули бойового Статуту сухопутних військ РФ (наказ головнокомандувача сухопутних військ РФ від 26.02.2019 № 66 дсп., частина 2 (батальйон, рота), положення вказаного статуту застосовуються з урахуванням правових норм (у тому числі міжнародних правових актів, учасником яких є російська федерація).
		Крім того, відповідно до статті 166 «Тимчасової настанови по службі штабів об`єднань Збройних Сил Російської Федерації», МО РФ, 2010 (Временного наставления по службе штабов объединений ІНФОРМАЦІЯ_2 , МО РФ, 2010), при плануванні наступальної армійської операції штабом армії, під час розробки плану штурму міста, який відпрацьовувався на карті (плані міста) з пояснювальною запискою, повинні бути відображені об`єкти атомної і хімічної промисловості, можливі зони радіаційного, хімічного і біологічного зараження при їх руйнуванні.
		Законодавство не вимагає, щоб наказ було віддано у будь-якій конкретній формі, існування наказу може бути доведено за допомогою непрямих доказів.
		Оскільки командувач 6-тої армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу зс рф (на час вчинення злочинів  ОСОБА_3 ) керував повітряною складовою операції на Харківському напрямку, єдиним обґрунтованим висновком є те, що він наказував вчиняти дії, заборонені міжнародним гуманітарним правом.
		Отже ОСОБА_3 усвідомлював, що відбувається збройний конфлікт, а також свою участь у ньому.
		6-а армія військово-повітряних сил і протиповітряної оборони входить до складу Західного військового округу ЗС РФ, командувачем якого у період з 11.11.2018 по 28.09.2022 був генерал-полковник ОСОБА_8 .
		Командувачем військами Західного військового округу ЗС РФ генерал-полковником ОСОБА_8 , з метою реалізації своїх власних амбіцій, разом з іншими військовослужбовцями зі складу військового керівництва загальновійськових армій ЗС РФ розроблено план вогневого ураження, шляхом систематичного застосування артилерії та авіації по території Національного наукового центру "Харківський фізико-технічний інститут" (далі - ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), який розташований за адресою: АДРЕСА_4 та є діючим науково-дослідним центром атомної промисловості та ядерної енергетики України.
		З метою реалізації зазначеного плану, маючи на меті настання тяжких наслідків, у тому числі екологічної катастрофи на території м. Харкова та Харківської області, надавши таким чином ЗС РФ позиційної переваги, ОСОБА_8 віддано накази та розпорядження щодо застосування артилерії та авіації по м. Харкову, зокрема по території ННЦ «ХФТІ», на базі якого функціонує ряд науково-дослідних структурних підрозділів, у тому числі ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», сховище ядерних матеріалів, які є цивільними об`єктами та об`єктами критичної інфраструктури, не є при цьому захищеними від вибухового та динамічного впливу встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів, не розраховані на експлуатацію в умовах бойових дій.
		Виконання зазначених злочинних наказів доручено командувачам органами військового управління, об`єднаннями, з`єднаннями, військовими частинами та організаціями ЗС РФ, а також іншими військами, військовими формуваннями та органами відповідно до встановленої їм формою підпорядкованості, у тому числі і командувачу 6-ю армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони, під командуванням генерал-майора ОСОБА_3 .
		При цьому, на ОСОБА_3 покладено виконання поставлених завдань відповідно до рішень та планів вищого військового командування РФ, у тому числі командувача Західного військового округу ОСОБА_8 , який у порушення норм міжнародного гуманітарного права віддав наказ щодо здійснення вогневого ураження, застосування авіації по м.Харкову, у тому числі по території ННЦ «ХФТІ» генерал-майору ОСОБА_3 та командирам інших військових угрупувань Західного військового округу, а саме: генерал-лейтенанту ОСОБА_9 , який командував 6-тою загально-військовою НОМЕР_5 ; полковнику ОСОБА_10 , який командував 45-тою артилерійською бригадою великої потужності; полковнику ОСОБА_11 , який командував 79-тою гвардійською реактивною артилерійською Новозибківською бригадою.
		У подальшому, у період з 06.03.2022 по 12.04.2022 (більш точної дати ураження досудовим розслідуванням не встановлено), командувач 6-ю армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу ЗС РФ генерал-майор ОСОБА_3 , здійснюючи управління та керуючи організацією бойового управління органами військового управління, відповідаючи за виконання ними обов`язкових для виконання бойових завдань, маючи компетенцію видавати накази, директиви та інші акти та здійснювати організацію і контроль за їх виконанням, тобто будучи особою, яка наділена фактичною владою, що дозволяє віддавати накази підпорядкованим йому військовими частинами та підлеглому особовому складу, діючи умисно та протиправно, у групі з командувачем Західного військового округу ЗС РФ генерал-полковником ОСОБА_8 та іншими вищевказаними військовослужбовцями зі складу військового керівництва військових угрупувань Західного військового округу, порушуючи вимоги міжнародного гуманітарного права, розуміючи протиправність бойового розпорядження, не відмовився від його виконання, а шляхом віддання наказів і розпоряджень своїм підпорядкованим військовослужбовцям 105 змішаної авіаційної дивізії, а саме: 14 винищувальний авіаційний полк та 47 бомбардувальний авіаційний полк, що дислокувалися та здійснювали бойові вильоти з аеродромів Халіно ( АДРЕСА_3 ), забезпечив виконання наказу командувача Західного військового округу ОСОБА_8 та організував підготовку і здійснення нанесення авіаційних ударів, визначив потреби в боєприпасах та техніці по задачам бойових дій і здійснював координацію діями підпорядкованих йому підрозділів безпосередньо під час нанесення вказаних ударів по визначеним об`єктам цивільної інфраструктури на території Харківської області, віддав наказ на здійснення бомбардування ННЦ «ХФТІ». 
		Зокрема, ОСОБА_3 ,у період з 06.03.2022 по 12.04.2022 (більш точної дати ураження досудовим розслідуванням не встановлено), із використанням бойових літаків Су-30СМ, Су-35, Су-34 вище вказаних військових частин, здійснював авіаційну підтримку 45-ї артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ, 79-тої гвардійської реактивної артилерійської Новозибківської бригади Західного військового округу збройних сил російської федерації, 6-ої загально-військової армії ЗС РФ, які на той час перебували у населених пунктах: АДРЕСА_5 , с. Руські Тишки, с. Глибоке, с. Борщова, с. Веселе, с. Верхня Роганка, с. Мала Рогань с. Малі Проходи, с. Великі Проходи, с. Пильна, с. Мале Веселе, с. Нескучне, с. Висока Яруга, с. Руська Лозова, с. Лісне, с. Черкаська Лозова, с. Борщова, с. Липці, с. Липці-Слобожанське, с. Українське, с. Борщова-Слобожанське, с. Нове, АДРЕСА_6 та прилеглої до них території (поля, лісосмуги, тощо), усвідомлюючи явну злочинність власних дій та передбачаючи можливість настання тяжких наслідків, розуміючи, що він порушує встановлений ст. ст. 1-3, 68 Конституції України державний устрій та порядок, посягає на суверенітет та територіальну цілісність України, з метою зміни меж її території та розширення впливу РФ, з мотивів перешкоджання Євроінтеграційному курсу розвитку України, відновлення контролю Російської Федерації над політичними та економічними процесами в Україні, всупереч вимогам пунктів 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року, порушив принципи Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 1 серпня 1975 року та вимог частини 4 статті 2 Статуту ООН та Декларації Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 № 36/103, від 16.12.1970 № 2734 (ХХV), від 21.12.1965 № 2131 (ХХ), від 14.12.1974 № 3314 (ХХIХ), ст.ст.1-3, 68 Конституції України, віддав наказ 14 винищувальному авіаційному полку та 47 бомбардувальному авіаційному полку 105 змішаної дивізії на ведення бойових дій проти Збройних Сил України та подальшого захоплення вищевказаних населених пунктів Харківської області. 
		Внаслідок вчинення вказаних дій населені пункти с. Циркуни, с. Черкаські Тишки, с. Руські Тишки, с. Глибоке, с. Борщова, с. Веселе, с. Верхня Роганка, с. Мала Рогань с. Малі Проходи, с. Великі Проходи, с. Пильна, с. Мале Веселе, с. Нескучне, с. Висока Яруга, с. Руська Лозова, с. Лісне, с. Черкаська Лозова, с. Борщова, с. Липці, с. Липці-Слобожанське, с. Українське, с. Борщова-Слобожанське, с. Нове, АДРЕСА_6 та прилеглої до них території (поля, лісосмуги, тощо) були захоплені військовослужбовцями 45-ї артилерійської бригади великої потужності Західного військового округу ЗС РФ, 79-тої гвардійської реактивної артилерійської Новозибківської бригади Західного військового округу збройних сил російської федерації, 6-ої загально-військової армії ЗС РФ, а також такі дії призвели до настання тяжких наслідків у вигляді заподіяння матеріальних збитків у вигляді знищення будівель, майна та інфраструктури, у тому числі по об`єкту критичної інфраструктури, а саме ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів», сховища ядерних матеріалів та інших потенційно небезпечних об`єктів, розташованих на території ННЦ «ХФТІ» ( АДРЕСА_4 ).
		ОСОБА_3 , виконуючи незаконне розпорядження командувача Західним військовим округом ОСОБА_8 , віддав наказ підпорядкованим йому підрозділам ЗС РФ, а саме: 14 винищувальному авіаційному полку та 47 бомбардувальному авіаційному полку, що дислокувалися та здійснювали бойові вильоти з аеродромів Халіно ( АДРЕСА_3 ), здійснити у період з 06.03.2022 по 12.04.2022 (більш точної дати ураження досудовим розслідуванням не встановлено) невибіркові авіаційні удари цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури - території ННЦ «ХФТІ».
		За результатами виконання наказу ОСОБА_3 підпорядкованими йому військовослужбовцями у період з 06.03.2022 по 12.04.2022 (більш точної дати ураження досудовим розслідуванням не встановлено) здійснено з використанням бойових літаків Су-30СМ, Су-35, Су-34, невибіркові авіаційні удари (бомбардування)цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури - території ННЦ «ХФТІ», внаслідок яких відбулися вибухи вибухових пристроїв військового призначення  фугасно-осколковими бомбами «ФАБ-500».
		За результатами обстрілів, згідно з висновком комісійної судової інженерно-екологічної експертизи №14385/15914-15922 від 12.04.2023, з екологічної точки зору, завдані удари із встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів, у випадку руйнування фізичних бар`єрів захисту ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів», сховища ядерних матеріалів, розташованих на території ННЦ «ХФТІ», могли спричинити реальні і небезпечні наслідки. Будівля ЯПУ «Джерело нейтронів», сховища ядерних матеріалів та інші об`єкти ННЦ «ХФТI» не є захищеними від вибухового та динамічного впливу встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів, не розраховані на експлуатацію в умовах бойових дій, тому здійснення обстрілів із встановлених видів озброєння застосованими боєприпасами території ННЦ «ХФТI» могли спричинити екологічну катастрофу та вплинути на навколишнє середовище.
		Заборона прямих нападів на цивільні об`єкти випливає із принципу розрізнення звичаєвого міжнародного гуманітарного права, закріпленого у статті48 Додаткового протоколу I, тоді як стаття 52 Додаткового протоколу I підтверджує імунітет цивільних об`єктів, заявляючи, що «цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу».
		Цивільними об`єктами є всі об`єкти, які не є воєнними об`єктами (стаття 52(1) Додаткового протоколу I). Відповідно, стаття 52(2) Додаткового протоколу I визначає воєнні об`єкти як «об`єкти, які за своїм характером, місцезнаходженням, призначенням або використанням вносять ефективний внесок у воєнні дії та повне або часткове знищення, захоплення або нейтралізація яких за обставин, визначених часом, передбачає певну військову перевагу».
		У цьому відношенні жодна з будівель ННЦ «ХФТІ» за своєю природою не є воєнним об`єктом, оскільки не має будь-якого невід`ємного атрибуту, який би вносив ефективний внесок у воєнні дії та не сприяли воєнним діям через своє місцезнаходження.
		За час збройної агресії збройних формувань РФ підрозділи Збройних Сил України та/або інші військові формування та військова техніка на території ННЦ «ХФТІ» не знаходилися та у воєнних цілях даний об`єкт не використовувався, у зв`язку з чим він не був воєнним об`єктом за своїм використанням чи призначенням, що могло б зробити його законною метою нападу.
		Відповідно, ННЦ «ХФТІ» є цивільним об`єктом, що охороняється відповідними нормами міжнародного гуманітарного права і прямий напад на нього є серйозним порушенням воєн та звичаїв ведення війни, закріплених у Додатковому протоколі I 1977 року, ратифікованому Україною.
		Тобто командувач 6-тої армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу зс рф генерал-майор ОСОБА_3 при реалізації плану вогневого ураження (наступальної воєнної операції) та віддані наказів на здійснення обстрілів, був обізнаний та достовірно володів інформацією про наявність цивільних об`єктів та об`єктів критичної інфраструктури, а також спричинених наслідків від їх пошкодження, руйнування.
		Отже, 6-тої армії військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу зс рф генерал-майор ОСОБА_3 , діючи за попередньою змовою з іншими військовослужбовцями РФ, вчинив порушення законів та звичаїв війни, передбачених ч. 3 ст. 35 (відповідно до якої заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу), ст.48 (якою закріплено, що для забезпечення поваги й захисту цивільного населення та цивільних об`єктів сторони, що перебувають у конфлікті, повинні завжди розрізняти цивільне населення й комбатантів, а також цивільні й воєнні об`єкти та відповідно спрямовувати свої дії тільки проти воєнних об`єктів), ч.1ст.51 (згідно з якими цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями), ч. 1 ст. 52 (відповідно до якої цивільні об`єкти не повинні бути об`єктом нападу або репресалій), ч. 1 ст. 55 (згідно з якою при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров`ю або виживанню населення) Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 8 червня 1977 року.
		У статтях 1(2)(a)&(b) Європейської конвенції про непридатність терміну давності до злочинів проти людяності та військових злочинів, яку ратифікувала Україна, перераховано порушення Женевської конвенції та Додаткового протоколу I, а також порушення законів війни та військових звичаїв, не передбачені Женевською конвенцією, як військові злочини.
		Відповідно до принципу законності, фраза «Порушення законів і звичаїв війни» крім порушень норм Женевських конвенцій та Додаткового протоколу I, зазвичай розуміється як не всі, а лише серйозні порушення міжнародного гуманітарного права. Той самий підхід визнаний і в Європейській конвенції про непридатність терміну давності до злочинів проти людяності та військових злочинів, в якій йдеться про порушення, які мають особливо серйозний характер.
		Серйозні порушення міжнародного гуманітарного права вважаються, якщо вони ставлять під загрозу осіб, що захищаються (наприклад, цивільних осіб, військовополонених, поранених і хворих) або об`єкти (наприклад, цивільні об`єкти або інфраструктуру) або якщо вони порушують важливі цінності. Більшість військових злочинів пов`язані зі смертю, пораненнями, руйнуваннями чи незаконним захопленням майна.
		Отже серйозним порушенням міжнародного гуманітарного права вважається умисний напрям атак на цивільні об`єкти, в порушення статті 52 Додаткового протоколу I. Цей воєнний злочин по суті є сучасним формулюванням, заснованим на статті 23(g) Гаазьких положень 1907 року, яка забороняє знищення власності противника, якщо цього не вимагають військові потреби.
		Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення  злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438 КК України, тобто іншому порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вчиненому за попередньою змовою групою осіб, чим порушив вимоги ст.ст. 4, 147 Конвенції та ч. 3 ст. 35, ст. 48, ч.1, ч. 4 (а) ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч.1 ст. 55 Протоколу.
		Крім того, досудовим розслідуванням встановлено, що у період з 06.03.2022 по 12.04.2022 (більш точної дати ураження досудовим розслідуванням не встановлено), командувач 6-тою армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного військового округу ЗС РФ генерал-майор ОСОБА_3 , виконуючи злочинний наказ командувача Західного військового округу ОСОБА_8 щодо здійснення вогневого ураження території міста Харкова, діючи разом з командувачами інших військових формувань, у порушення норм міжнародного гуманітарного права, віддав наказ підпорядкованим військовим підрозділам щодо застосування авіаційних ударів по м.Харкову, у тому числі по території Національного наукового центру « ІНФОРМАЦІЯ_4 », який є цивільним об`єктом та об`єктом критичної інфраструктури, що могло спричинити екологічну катастрофу.
		Так, Національний науковий центр " ІНФОРМАЦІЯ_4 " (далі - ННЦ « ІНФОРМАЦІЯ_3 »), який розташований за адресою АДРЕСА_4 , побудований у 1928 році, є державною установою, науково-дослідним центром атомної промисловості та ядерної енергетики України. Станом на 24.02.2022 зареєстрований в Єдиному держаному реєстрі підприємств та організацій України за №14312223. На території ННЦ «ХФТІ» розташовано 45 будівель та споруд загальна площа яких складає 185691м2, та площу території об`єкта - 51,517га.
		За часів СРСР ННЦ «ХФТІ» виконував функції головної організації в СРСР із координації робіт у галузі радіаційного матеріалознавства та радіаційних технологій та входив до складу Міністерства середнього машинобудування СРСР.
		На даний час на базі ННЦ «ХФТІ» функціонує ряд науково-дослідних структурних підрозділів, а саме: ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів»; науково-дослідний комплекс «Прискорювач»; науково-технічний комплекс «Ядерний паливний цикл»; центр проектування ядерного палива і активних зон атомних реакторів; науково-виробничий комплекс «Відновлювані джерела енергії та ресурсозберігаючі технології»; науково-дослідний комплекс «Прискорювально-ядерні системи».
		Ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів», відповідно до Положення та проектно-конструкторської документації, засноване на підкритичній збірці, керованій лінійним прискорювачем електронів» - дослідницька ядерна установка, керований прискорювачем підкритичний реактор, призначений для роботи у якості джерела нейтронів для виготовлення медичних радіонуклідів, навчання фахівців у ядерній сфері, дослідження властивостей підкритичних систем, дослідження матеріалів, проведення досліджень процесів у реакторах, експертизи рівня їх безпеки та надійності, дослідно-конструкторських робіт з удосконалення реакторів та їх стендових випробувань, вивчення проблем ядерного паливного циклу, у тому числі поводження з радіоактивними відходами, здійснення постійного наукового та технічного супроводу роботи АЕС.
		Крім того, на території ННЦ «ХФТІ» знаходяться дві діючі ядерні установки: сховище ядерних матеріалів та дослідницько-промислова дільниця з обробки ядерних матеріалів та розробки ядерного палива (діоксид урану - UO2, ступінь збагачення ізотопом 235U  19,8 %).
		Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про деякі питання об`єктів критичної інфраструктури» від 09.10.2020 №1109 до переліку секторів критичної інфраструктури відноситься паливно-енергетичний сектор, в тому числі ядерна енергетика, який включає експлуатацію ядерних підкритичних установок, ядерних реакторів, які включають критичні та підкритичні збірки дослідницьких ядерних реакторів.
		Таким чином. до ННЦ «ХФТІ» входять 45 цивільних об`єктів, у тому числі об`єкти критичної інфраструктури, а саме будівлі, де знаходяться ядерна підкритична установка та сховище ядерних матеріалів. 
		Водночас, РФ на початковому етапі приймала безпосередню участь у спорудженні ЯПУ «Джерело нейтронів», а також уся проектно-конструкторська документація на будівництво об`єктів на майданчиках ННЦ «ХФТІ» та експериментальних установок знаходиться в Міністерстві по атомній енергії РФяк правонаступника Мінсередмаш СРСР.
		Крім того, інформація щодо ННЦ «ХФТІ» знаходиться у відкритому доступі на сайті ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		Втручання у таку діяльність шляхом проведення бойових дій із застосуванням важкого військового озброєння може спричинити екологічну катастрофу, а також шкоду довкіллю, екосистемам та природним ресурсам на території України.
		Відповідно до характеристик та роду діяльності,ННЦ «ХФТІ», у тому числі ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів» та сховища ядерних матеріалів, відноситься до установок і споруд, що є об`єктами критичної інфраструктури. За час збройної агресії збройних формувань РФ підрозділи Збройних Сил України та/або інші військові формування та військова техніка на території ННЦ «ХФТІ» не перебували та у військових цілях не використовувався, відтак не був воєнним об`єктом за своїм використанням чи призначенням, що могло б зробити його законною метою нападу. 
		Враховуючи наведене, під час вторгнення на територію України та захоплення окремими підрозділами м. Харкова та Харківської області, військово-політичному керівництву РФ, зокрема командувачу Західного військового округу ЗС РФ генерал-полковнику ОСОБА_8 та підпорядкованим йому командувачам військових формувань та підрозділів, було достовірно відомо про розміщення у м. Харків ННЦ «ХФТІ» на території якого експлуатується ядерна підкритична установка «Джерело нейтронів» та сховище ядерних матеріалів, які є об`єктами критичної інфраструктури та підвищеної небезпеки, а також те, що на цих об`єктах проводяться дослідницько-промислові роботи з обробки ядерних матеріалів та розробки ядерного палива.
		Звичаєве міжнародне гуманітарне право містить зобов`язання держав, серед них у тому числі РФ та Україна, з охорони довкілля під час збройного конфлікту. Так, згідно з нормою 7, сторони конфлікту завжди повинні розрізняти цивільні об`єкти та військові цілі. Напади можуть спрямовуватися лише на військові цілі. Напади не повинні спрямовуватися на цивільні об`єкти.
		Нормою 45 Звичаєвого міжнародного гуманітарного права встановлюється, що використання методів чи засобів ведення воєнних дій, що, як планується або можна очікувати, спричинить масштабну, довготривалу та серйозну шкоду навколишньому природному середовищу, забороняється. Знищення природного навколишнього середовища не може використовуватись, як зброя по цивільному об`єкту та об`єктам критичної інфраструктури.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1 Конвенції про заборону військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище 1977 року, учасниками якої є як Україна, так і РФ, кожна держава-учасниця цієї Конвенції зобов`язується не вдаватися до військового або будь-якого іншого ворожого використання засобів впливу на природне середовище, які мають широкі, довгострокові або серйозні наслідки, як способи руйнування, заподіяння шкоди або заподіяння шкоди будь-якій іншій державі-учасниці.
		Відповідно до п. 3 ст. 35 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів від 08.06.1977, заборонено застосовувати методи або засоби ведення воєнних дій, які мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть широкої, довгочасної і серйозної шкоди природному середовищу.
		Згідно з п. 1 ст. 55 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, при веденні воєнних дій має бути виявлена турбота про захист природного середовища від широкої, довгочасної і серйозної шкоди. Такий захист включає заборону використання методів або засобів ведення війни, що мають на меті завдати або, як можна очікувати, завдадуть такої шкоди природному середовищу й тим самим завдадуть шкоди здоров`ю або виживанню населення.
		Відповідно до довідки спеціалістів (інженерів-будівельників ТОВ «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-союз») від 28.03.2023 встановлено, що будівля ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів», сховища ядерних матеріалів та інші об`єкти ННЦ «ХФТI» не є захищеними від вибухового та динамічного впливу встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів. Вказані об`єкти не розраховані на експлуатацію в умовах бойових дій.
		Відповідно до довідки спеціаліста ДП «Державний науково-технічний центр з ядерної та радіаційної безпеки» Держатомрегулювання України від 07.04.2023 руйнування будівлі ЯПУ «Джерело нейтронів» може призвести до знищення фізичних бар`єрів та біологічного захисту, пошкодження(руйнування) елементів активної зони.
		Згідно з висновком комісійної судової інженерно-екологічної експертизи від12.04.2023 №14385/15914-15922,завдані удари із встановлених видів озброєння та застосованих боєприпасів ЗС РФ, у випадку руйнування фізичних бар`єрів і біологічного захисту ядерної підкритичної установки «Джерело нейтронів», сховища ядерних матеріалів, розташованих на території ННЦ «ХФТІ», могли спричинити екологічну катастрофу та вплинути на навколишнє середовище, спричинити широкомасштабні, довготривалі та серйозні наслідки (шкоду) навколишньому природному середовищу. Руйнування цих об`єктів, могли призвести до настання екологічної катастрофи.
		Також, згідно з висновком комплексної судової інженерно-екологічної та економічної експертизи від 15.12.2022 № 13301/13302/41671-41672/41673-41686, внаслідок здійснення військовими підрозділами ЗС РФ артилерійських обстрілів - вогневого ураження, в наслідок яких відбулися вибухи вибухових пристроїв військового призначення, навколишньому природному середовищу заподіяно шкоди, внаслідок засмічення (забруднення) земельних ділянок та пошкодження дерев на загальну суму 14888363745 гривень.
		Отже, командувач Західного військового округу генерал-полковник ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою з командувачами військових формувань та підрозділів, підпорядкованих Західному військовому округу ЗС РФ, усвідомлюючи явну злочинність власних дій та бажаючи їх настання, достовірно знаючи, що за адресою АДРЕСА_4 розташований цивільний та об`єкт критичної інфраструктури  ННЦ «ХФТІ», усвідомлюючи, що він несе небезпеку у разі його знищення та/або пошкодження, будучи обізнаним з нормами міжнародного гуманітарного права, зокрема положеннями Женевських конвенцій про захист жертв війни від 12.08.1949 та додатковими протоколами до них, порушуючи ч. 3 ст. 35, ст. 48, ч.1, ч. 4 (а) ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч.1 ст. 55 Протоколу І, діючи умисно, в ході повномасштабного збройного наступу ЗС РФ на територію України, здійснюючи управління та керуючи організацією бойового управління Західного військового округу, відповідаючи за виконання обов`язкових для виконання бойових завдань, маючи компетенцію видавати накази, директиви та інші акти та здійснювати організацію і контроль за їх виконанням, тобто будучи особою, яка наділена фактичною владою, що дозволяє віддавати накази, віддав наказ підпорядкованим військовослужбовцям з числа підпорядкованих командирів ЗС РФ про вчинення дій, а саме завдати артилерійських, мінометних та авіаційних та інших ударів по цивільному об`єкту та об`єкту критичної інфраструктури ННЦ «ХФТІ», які могли призвести до екологічної катастрофи та спричинити широкомасштабну, довгострокову та серйозну шкоду навколишньому середовищу.
		Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28, ст. 441 КК України,тобто екоциду, а саме у вчиненні інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу, за попередньою змовою групою осіб, чим порушив вимоги ст.ст. 4, 147 Конвенції та ч. 3 ст. 35, ст. 48, ч.1, ч. 4 (а) ст. 51, ч. 1 ст. 52, ч.1 ст. 55 Протоколу.
		З метою виконання завдань кримінального судочинства, для притягнення підозрюваного до кримінальної відповідальності у вказаному кримінальному провадженні доцільно отримати дозвіл на проведення спеціального досудового розслідування.
		2. Позиція учасників у судовому засіданні.
		У судовому засіданні прокурор вимоги клопотання підтримав, яке просив задовольнити з підстав, наведених в його обґрунтування.
		Захисник у судовому засіданні при вирішенні клопотання просив прийняти рішення на підставі доводів клопотання.
		3. Мотиви та оцінка слідчого судді.
		3.1. Законодавчі підстави для здійснення спеціального досудового розслідування.
		Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 297-1КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
		Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258-6, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
		Згідно положень ч. 1, 2 ст. 297-4 КПК України, слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотанняпро здійснення спеціального досудового розслідування, якщо прокурор, слідчий не доведе, що підозрюваний переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук, та/або уповноваженим органом прийнято рішення про передачу підозрюваного для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся. Під час вирішення питання про здійснення спеціального досудового розслідування слідчий суддя зобов`язаний врахувати наявність достатніх доказів для підозри особи щодо якої подано клопотання у вчиненні кримінального правопорушення.
		3.2. Набуття статусу підозрюваного.
		Запобіжні заходи на стадії досудового розслідування можуть застосовуватися лише до підозрюваного.
		За змістом ч. 1 ст. 42 КПК України, статус підозрюваного має, зокрема, особа, щодо якої складено повідомлення про підозру, однак його не вручено їй внаслідок невстановлення місцезнаходження особи, проте вжито заходів для вручення у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень.
		Статтею 278 КПК України передбачено порядок вручення письмового повідомлення про підозру - письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення - у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
		Частиною 1 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні є процесуальною дією, за допомогою якої слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд повідомляє певного учасника кримінального провадження про дату, час та місце проведення відповідної процесуальної дії або про прийняте процесуальне рішення чи здійснену процесуальну дію.
		Частиною 3 статті 111 КПК України передбачено, що повідомлення у кримінальному провадженні здійснюється у випадках, передбачених цим Кодексом, у порядку, передбаченому главою 11 цього Кодексу, за винятком положень щодо змісту повідомлення та наслідків неприбуття особи.
		Так, Глава 11 Розділу ІІ КПК України містить статтю 135, якою передбачено порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні, а також статтю 136 КПК України, якою встановлено яким чином підтверджується отримання особою повістки про виклик або ознайомлення з її змістом іншим шляхом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 135 КПК України, особа викликається до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду шляхом вручення повістки про виклик, надіслання її поштою, електронною поштою чи факсимільним зв`язком, здійснення виклику по телефону або телеграмою.
		У разі тимчасової відсутності особи за місцем проживання повістка для передачі їй вручається під розписку дорослому члену сім`ї особи чи іншій особі, яка з нею проживає, житлово-експлуатаційній організації за місцем проживання особи або адміністрації за місцем її роботи (ч. 2 ст. 135 КПК України).
		Повістка про виклик вручається особі працівником органу зв`язку, працівником правоохоронного органу, слідчим, прокурором, а також секретарем судового засідання, якщо таке вручення здійснюється в приміщенні суду.
		Повістка про виклик особи, яка проживає за кордоном, вручається згідно з міжнародним договором про правову допомогу, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а за відсутності такого - за допомогою дипломатичного (консульського) представництва (ч.ч. 6, 7 ст. 135 КПК України).
		Відповідно до ч. 8 ст. 135 КПК України повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинамипершою,другою,четвертою - сьомоюцієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Особа, зазначена в абзаці першому цієї частини, вважається такою, яка належним чином повідомленапро виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		У випадку наявності в особи, зазначеної в абзаці першому цієї частини, захисника (захисників) копія повістки про її виклик надсилається захиснику (захисникам).
		Отже, з огляду на наведені положення закону, стаття 278 КПК України покладає на слідчого/прокурора обов`язок вручити підозрюваному в кримінальному провадженні письмове повідомлення про підозру в день його складення, однак, якщо це зробити неможливо, повідомлення про підозру вручається у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень у кримінальному провадженні (ст. 111 КПК України), тобто, - у порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні (ст. 135 КПК України)  у тому числі шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, у разі, якщо існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою Українидержавою-агресором, та у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинамипершою,другою,четвертою - сьомоюцієї статті.
		Слідчим суддеювстановлено,щовідповідно доп.3ч.1ст.276,ч.1ст.278КПК України13.02.2024слідчим запогодженням ізпроцесуальним керівникому кримінальномупровадженні складеноповідомлення пропідозру громадянинурф ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28 ст. 441, ч. 3 ст.110 ККУкраїни, яке розміщено у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», випуск від 13.02.2024 та 13.02.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до СВ УСБУ в Харківській області , на 16.02.2024, 17.02.2024 та 19.02.2024 для вручення ОСОБА_3 правопорушення, допиту в якості підозрюваного, у рамках кримінального провадження № 22022220000000053 від 06.03.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437, ч. 2 ст. 28 ст. 441, ч. 3 ст.110 КК України, шляхом публікації повістки про виклик для вручення письмового повідомлення про підозру та проведення за його участю інших процесуальних та слідчих дій у кримінальному провадженні у засобі масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», випуск від 13.02.2024 та 13.02.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
		Разом із тим, 12.02.2024 на підставі постанови видано доручення про надання безоплатної вторинної правової допомоги від 12.02.2024 № 005-270001246, згідно якого регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги підозрюваному ОСОБА_3 у кримінальному провадженні призначено захисника ОСОБА_5 , свідоцтво про право зайняття адвокатською діяльністю № 000155 видане 08.05.2018 Харківською Радою адвокатів Херсонської області (місце здійснення адвокатської діяльності  місто Харків). 
		Повідомлення про підозру та повістки про виклик були також вручені захиснику.
		Будучи повідомленим про виклики у спосіб, передбачений кримінальним процесуальним законодавством, ОСОБА_3 до СВ УСБУ в Харківській області, відповідно до повісток, 16.02.2024, 17.02.2024 та 19.02.2024, не з`явився, про поважні причини неприбуття не повідомив, що свідчить про його переховування від органів слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		19.02.2024 у зв`язку із переховуванням підозрюваних від органу досудового розслідування з метою уникнення від кримінальної відповідальності, а також через відсутність інформації про місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_3 було направлено доручення в порядку ст. 40 КПК України до 6 відділу ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області з метою встановлення фактичного місце знаходження (перебування) вище вказаного підозрюваного за Вих. № 70-6/1853. 
		Згідно з відповіддю на доручення з ГВ ЗНД УСУБУ в Харківській області від за Вих. № 70/6-1853 від 19.02.2024, підозрюваний ОСОБА_3 перебуває на території РФ та на підконтрольній Україні території його перебування не встановлено.
		Постановою від 20.02.2024, на підставі ст. 281 КПК України, підозрюваного ОСОБА_3 оголошено у розшук на території України, проведення якого доручено ГВ ЗНД УСБУ в Харківській області, про що на адресу управління були направлені відповідні доручення з вище вказаними постановами про оголошення у розшук за Вих. № 70/6-2044.
		15.04.2024 ухвалою Київського районного суду м. Харкова у справі № № 53/7047/23 (провадження 1-кс/953/2387/24) клопотання про обрання запобіжного заходу вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_9 було задоволено.
		24.05.2024 в рамках кримінального провадження № 22022220000000053 від 06.03.2022 начальником Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 було винесено постанову про виділення матеріалів досудового розслідування відносно підозрюваного ОСОБА_9 в частині скоєних ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 437 та ч. 3 ст.110 КК України в кримінальне провадження № 22024220000000641 від 24.05.2024.
		У зв`язку з викладеним, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 276, ч. 1 ст. 278 КПК України 13.06.2024 слідчим за погодженням із процесуальним керівником у кримінальному провадженні складено повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри громадянину рф ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України, яке розміщено у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - газеті «Урядовий кур`єр», випуск від 13.06.2024 та 13.06.2024 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора у розділі «Повістки про виклик та відомості про здійснення спеціального досудового розслідування».
		Стороною обвинувачення дотримано вимогу розумної підозри, оскільки наявні на цей час докази у кримінальному провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного із вчиненням кримінальних правопорушень, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання імперативних завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
		З урахуванням вищевикладеного, а також положень ч. 8 ст. 135 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку, що органом досудового розслідування дотримані вимоги КПК України та вжито усіх можливих заходів для вручення підозрюваному повідомлення про підозру у спосіб, передбачений КПК України для вручення повідомлень.
		При цьому, зважаючи на приписи ч. 1 ст. 42 та ст. 135 КПК України, можна дійти до висновку, що дотримання прав особи при врученні складеного повідомлення про підозру, полягає не у фактичному врученні такого повідомлення (процесуального документа), а у вжитті органом досудового розслідування усіх можливих заходів для того, щоб така особа могла дізнатися про факт складення такого повідомлення про підозру та суть викладених у ньому обставин з усіх доступних для неї джерел, що і було здійснено слідчим та підтверджується матеріалами клопотання.
		Крім того, КПК України не передбачає обов`язку і права слідчого відкласти вручення повідомлення про підозру та чекати настання сприятливих обставин для його вручення особі. В свою чергу, органом досудового розслідування вчинено всі можливі передбачені законом дії для того, щоб особа, якій повідомляється про підозру, була обізнана про це.
		3.3.Наявність достатніх доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення.
		Під час розгляду клопотання прокурор обґрунтував, що на даному етапі досудового розслідування сторона обвинувачення зібрала та надала слідчому судді достатні та переконливі матеріали кримінального провадження, які вказують на те, що внаслідок дій, що інкримінуються ОСОБА_3 міг бути вчинений злочини, передбачені ч. 2 ст. 28, ч.ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України.
		Отже, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного, зважаючи на надані матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов до висновку про наявність такої сукупності доказів, якої достатньо для підозри ОСОБА_3 у вчиненні злочинів за викладених у клопотанні слідчого обставин.
		3.4. Переховування підозрюваного від органів досудового розслідування та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
		Зверненням до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 27.01.2015 № 129-VIII Російську Федерацію визнано країною-агресором.
		Як установлено судовим розглядом,  ОСОБА_3 на теперішній час переховується від органів досудового розслідування, перебуває на території російської федерації, тобто держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, а тому, відповідно діючого законодавства зазначена особа належним чином повідомлена про виклик на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження.
		Відповідно до ч. 1 ст. 281 КПК України, якщо під час досудового розслідування місцезнаходження підозрюваного невідоме або він виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України чи за межами України та не з`являється без поважних причин на виклик слідчого, прокурора за умови його належного повідомлення про такий виклик, слідчий, прокурор оголошує розшук такого підозрюваного. До оголошення підозрюваного в розшук слідчий, прокурор зобов`язаний вжити заходів щодо встановлення його місцезнаходження.
		Слідчим суддею встановлено, що підозрюваний громадянин України ОСОБА_3 оголошений в розшук, що підтверджується постановою про оголошення розшуку підозрюваного, перебуває на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором.
		Так, винесена слідчим або прокурором на підставі ст. 281 КПК України постанова про оголошення розшуку підозрюваного у подальшому є підставою для здійснення оперативним підрозділом, якому доручено здійснювати розшук підозрюваного, усіх необхідних розшукових заходів, зокрема, таких видів розшуку: державного, міждержавного, міжнародного, тобто оголошення розшуку підозрюваного на підставі ст. 281 КПК України не має будь-якого обмеження за територією в межах держави або за межами України.
		3.5. Висновки за результатами розгляду клопотання.
		На підставі наведеного вище, враховуючи, що КПК України передбачає спеціальне досудове розслідування щодо кримінальних правопорушень, які розслідуються у межах кримінального провадження, ОСОБА_3 є повнолітнім, набув статусу підозрюваного у вказаному кримінальному провадженні, наявні достатні докази для його підозри, враховуючи, що оголошений розшук підозрюваного, зважаючи, що стороною обвинувачення обґрунтовано клопотання про здійснення спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного саме фактом перебування останнього у такому розшуку, слідчий суддя дійшов до висновку про задоволення клопотання слідчого, у зв`язку із доведеністю всіх обставин, які обумовлюють застосування спеціального досудового розслідування щодо підозрюваного у цьому кримінальному провадженні.
		Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 297-1, 297-3, 297-4, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
		п о с т а н о в и в:
		Клопотання прокурора групи прокурорів у кримінальному провадженні  начальника Спеціалізованої екологічної прокуратури Харківської обласної прокуратури ОСОБА_2 , - задовольнити.
		Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22022220000000053 від 06.03.2022 за ознаками складу кримінального правопорушення, - злочину, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України стосовно  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Російської Федерації (РФ), уродженця м. Чугуїв, Харківської обл., Україна, місце проживання: АДРЕСА_1 , генерал-майора, командуючого 6-ї армією військово-повітряних сил і протиповітряної оборони Західного Військового Округу (військова частина № НОМЕР_1 , м. Воронеж), ІПН НОМЕР_2 , робоча адреса: АДРЕСА_2 , раніше не судимого.
		Відомості про здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22022220000000053 від 06.03.2022 стосовно  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 438, ч. 2 ст. 28 ст. 441 КК України, невідкладно, але не пізніше 24 годин після постановлення ухвали, внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань і публікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Якщо підстави для постановлення слідчим суддею ухвали про спеціальне досудове розслідування перестануть існувати, подальше досудове розслідування стосовно  ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , здійснювати згідно із загальними правилами, передбаченими Кримінальним процесуальним кодексом України.
		Копію ухвали (резолютивної частини) невідкладно направити до Офісу Генерального прокурора для організації виконання в частині внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення відповідних публікацій.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
		Повний текст ухвали складений і підписаний 17.09.2024.
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя -                                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...