Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 727/2166/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2024. Зареєстровано: 17.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.
Дата набрання законної сили: 12.11.2024
Результат оскарження 12.11.2024 Апеляційний суд Чернівецької області: скасовано вирок повністю із закриттям провадження в справі
Номер судового провадження: 1-кп/727/230/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023260000000004

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                           Справа № 727/2166/24 
		                           Провадження № 1-кп/727/230/24
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		                        
		13 вересня 2024 року                                            м. Чернівці
		            
		               Шевченківський районний суд м. Чернівці
		           
		                   в складі колегії :
		               головуючого судді  ОСОБА_1 
		               суддів         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		               при секретарі с/з ОСОБА_4 
		               за участю прокурора ОСОБА_5 
		               захисника         ОСОБА_6 
		 
		   розглянувши у закритому судовому засіданні, в залі суду м. Чернівці, кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №22023260000 000004 від 27.09.2022 року, по обвинуваченню:
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сокиряни Чернівецької області, зареєстрованого та проживаючого (останнє місце проживання) за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.258-3 КК України,
		 
		                    ВСТАНОВИВ :
		   
		   07.04.2014 на території Донецької області України створено терористичну орга-нізацію «Донецька народна республіка», у складі якої створені незаконні озброєні під-розділи. Координація діяльності цієї терористичної організації, як і її фінансове, матері-альне забезпечення, у тому числі зброєю, боєприпасами, військовою технікою, здійсню-ється невстановленими на цей час представниками влади та ЗС РФ. Кінцевою метою ство-рення та діяльності зазначеної терористичної організації, відповідно до злочинного плану, є повалення існуючого конституційного ладу та зміна меж території та державного кор-дону України шляхом незаконного створення псевдодержавного утворення в межах До-нецької області, так званої «Донецької народної республіки» (далі  «ДНР»).
		На виконання плану функціонування терористичної організації «ДНР» до її діяль-ності залучено значну кількість громадян України, РФ та інших держав із числа радикаль-но налаштованих громадян, зокрема колишніх та діючих військовослужбовців, співробіт-ників правоохоронних органів, представників іноземних громадських організацій.
		Упродовж квітня 2014 року, з метою реалізації злочинного плану, спрямованого на порушення територіальної цілісності України та зміну меж її території, вищевказаною те-рористичною організацією здійснено захоплення адміністративних будівель і ключових об`єктів військової та цивільної інфраструктури на території Донецької області, у тому числі збройні напади на військові частини Збройних Сил України, які дислоковані в цій області.
		Зазначена терористична організація має: конкретних лідерів, які підтримують між собою тісні взаємозв`язки; чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, керівники та учасники яких підпорядковуються лідерам організацій; а також розподіл функцій між її учасниками, на яких покладені відповідні обов`язки згідно з єдиним планом спільних злочинних дій.
		Одним із основних завдань учасників вказаної терористичної організацій є зміна меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Кон-ституцією України, вплив на прийняття рішень, вчинення та не вчинення дій органами державної влади України, шляхом застосування зброї, вчинення вибухів, підпалів та ін-ших дій, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людини, заподіяння значної май-нової шкоди та настання інших тяжких наслідків.
		Таким чином «ДНР» є стійким об`єднанням з невизначеної кількості осіб (більше трьох), яка створена з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якої здійснено розподіл функцій, встановлено правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підго-товки і вчинення терористичних актів, а тому, у відповідності до ст. 1 Закону України «Про боротьбу з тероризмом», вона є терористичною організацією.
		13.04.2014 за поданням керівника Антитерористичного центру при Службі безпеки України, погодженим із Головою Служби безпеки України, на території Донецької і Лу-ганської областей розпочато проведення антитерористичної операції.
		Через посилення сепаратистських виступів та захоплення державних установ на сході України, виконуючий обов`язки Президента України Указом від 14.04.2014 №405/ 2014 затвердив рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та Україною розпочато на території Донецької та Луганської обла-стей широкомасштабну антитерористичну операцію із залученням Збройних Сил України та інших військових формувань.
		Факт створення «ДНР» за підтримки та під контролем Російської Федерації ви-знано Резолюцією ПАРЕ від 12.10.2016. При цьому, в Резолюції зазначено, що «ДНР» та всі її «установи» не мають будь-якої легітимності у відповідності з українським або між-народним правом.
		 
		Епізод №1.
		 
		Громадянин України  ОСОБА_7 ,достовірно усвідомлюючивсі наве-денівище обставини,навесні 2014року (точнудату тачас невстановлено),перебуваючи натимчасово окупованійтериторії м.ДонецькДонецької області,діючи умисно,обійняв посадузаступника начальникавідділу Донецькогослідчого ізолятораУправління Дер-жавноїслужби виконанняпокарань МВСДНР,що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та фактично став учасником терористичної орга-нізації «ДНР».
		Крім того,громадянин України ОСОБА_7 , у період з 2014 року по ли-стопад 2021 року, точний час та дата не встановлено, будучи учасником терористичної організації «ДНР», усвідомлюючи протиправний характер своїх дій,умисно, обійняв по-саду заступника начальника установи  начальника відділу спеціально-виховної та профі-лактичної роботи з засудженими Державної бюджетної установи «Західна виправна коло-нія Державної служби виконання покарань міністерства юстиції Донецької народної Рес-публіки», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
		У період з 2014 року по вересень 2022 року, ОСОБА_7 вчиняв умисні дії, обумов-лені зайняттям посад заступника начальника відділу Донецького слідчого ізолятора Уп-равління Державної служби виконання покарань МВС ДНР та заступника начальника ус-танови  начальника відділу спеціально-виховної та профілактичної роботи з засуджени-ми Державної бюджетної установи «Західна виправна колонія Державної служби вико-нання покарань міністерства юстиції Донецької народної Республіки», у тому числі щодо охорони незаконно захоплених та незаконно утримуваних осіб, якими надавав допомогу учасникам терористичної організації «ДНР», тим самим забезпечував стійкість, керова-ність і тривалість злочинних дій, реалізовуючи злочинну діяльність псевдодержавних ор-ганів «ДНР».
		 
		Дії ОСОБА_7  по даному епізоду суд кваліфікує за ч.1 ст. 258-3 КК України, як участь у терористичній організації.
		 
		Епізод №2.
		 
		24 лютого 2022 року Російською Федерацію здійснено повномасштабне військове вторгнення на територію України, у зв`язку із чим розпочато ведення агресивної війни проти України та захоплення її території. На початок повномасштабного вторгнення місто Макіївка Донецької області перебувало під російською окупацією.
		Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» в Україні введено воєнний стан із 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який продовжено до теперішнього часу відповідними Указами Президента Ук-раїни, затвердженими відповідними Законами Верховної Ради України.
		У зв`язку із неспроможністю Російської Федерації військовим шляхом зайняти всю територію Донецької області, у вересні 2022 року, її політичним керівництвом були прий-няті політичні рішення (укладено договір між РФ та так званою «ДНР») та закони, вна-слідок яких анексовано всю її територію шляхом незаконного приєднання до РФ.
		Установлено, що громадянин України ОСОБА_7 , перебуваючи на тим-часово окупованій території Донецької області, обіймаючи посаду заступника начальника установи  начальника відділу спеціально-виховної та профілактичної роботи з засудже-ними Державної бюджетної установи «Західна виправна колонія Державної служби ви-конання покарань міністерства юстиції Донецької народної Республіки», що розташована за адресою: АДРЕСА_3 , усвідомлюючи здійснен-ня відкритої російської агресії, яка розпочалась 24 лютого 2022 року, діючи умисно, під час воєнного стану, здійснює діяльність, обумовлену зайняттям посади заступника на-чальника установи  начальника відділу спеціально-виховної та профілактичної роботи з засудженими Державної бюджетної установи «Західна виправна колонія Державної служ-би виконання покарань міністерства юстиції Донецької народної Республіки», у тому чи-слі забезпечував утримання полонених військовослужбовців ЗСУ та організовував їх до-пити.
		Вказаними умиснимидіями ОСОБА_7 ,у порушеннявимог ст.65 Кон-ституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в діяльності незаконних органів так званої «ДНР», які є частиною окупаційної адміністрації РФ, на окупованій території Ук-раїни, виконання функцій представника окупаційної влади РФ з метою недопущення кон-тролю української влади на території Донецької області, надавши тим самим допомогу РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та те-риторіальній цілісності України, недоторканості, державній безпеці України.
		 
		Дії ОСОБА_7  по даносу епізоду суд кваліфікує за ч.2 ст. 111 КК України, як державна зрада, а саме діяння, умисно вчинене громадянином Ук-раїни на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, Дер-жавній безпеці України, шляхом переходу на бік ворога в період збройного конфлік-ту, наданні іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинене в умовах воєнного стану.
		 
		Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24.01. 2024 року кримінальне провадження №22023260000000004 від 04.01.2024 за підозрою ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч1 ст.258-3, ч.2 ст.111 КК України надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування.
		 
		Відповідно до ст.297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in ab-sentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними пра-вилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням поло-жень цієї глави. Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слід-чого судді у кримінальному провадженні щодо злочинів, передбачених статтями109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п`ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу Ук-раїни, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слід ства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної від-повідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
		 
		Відповідно до ч.3 ст.323 КПК України судовий розгляд у кримінальному про-вадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо стосовно нього уповнова-женим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
		 
		Відповідно з вищевказаним виклик в судові засідання ОСОБА_7 здійснювався шляхом розміщення оголошення в офіційному віснику «Урядовий кур`єр», а також шля-хом розміщення оголошення на електронному сайті Офісу Генерального прокурора Укра-їни та на лектронному сайті Шевченківського районного суду м. Чернівці.
		 
		Відповідно до ч.2 ст.7 КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати за-гальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		 
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провад-ження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого су-дового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова проце-дура в контексті приписів ст.2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримі-нального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинува-чення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		 
		Відповідно до ст.ст. 84-85 КПК України, доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слід-чий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та об-ставини, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
		 
		Колегією суддів визнано загальновідомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження, що тимчасова окупація з боку рф частини території України, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року та повномасштабного вторгнення рф на територію Ук-раїни 24 лютого 2022 року, а також анексія з боку рф частини території України є загаль-новідомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і за-судженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними акта-ми» самопроголошених суб`єктів на території України, законність яких не визнається дер-жавою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення кримінального правопорушення, внаслідок яко-го були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доказування.
		 
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кри-мінальних правопорушень повністю підтверджується сукупністю досліджених в су-довому засіданні доказів, а саме:
		 
		Показаннями:
		- свідка ОСОБА_8 , який в судовому засіданні пояснив, що він є учасником бойових дій і безпосередньо приймав участь у війні з російською федерацією. Свідок зазначив, що 12.04.2022 року він отримав поранення у вигляді контузії, і полтрапив до по-лону. Через деякий час був доставлений військовими рф до колонії в населеному пункті ОСОБА_9 на тимчасово окупованій території України, де утримувалося багато полонених бійців ЗСУ. На адругий день перебування в ОСОБА_9 російські найманці, які на той час ще не одягали масок на олбличчя, наказали всім полоненим познімати прикраси та облучки та віддати їм. Свідок вказав, що серед праціників колонії в ОСОБА_9 він чітко запам`ятав ОСОБА_7 , оскільки він був колишній український службовець, але, після повномас-штабного російського вторгнення, зрадив свою Батьківщину, і став співпрацювати з воро-гом. Свідок наголосив, що він особисто чув, як ОСОБА_10 віддав своїм підлеглим на-кази влаштувати полоненим "жорсткий прийом", після чого полонених примушували йти шеренгою через охоронців, які були вишукані по обом сторонам, і били полонених пали-цями по голові та різним частинам тіла. Свідок, також зазначив, що чув, як ОСОБА_10 інколи розмовляв українською мовою, не мав акценту. Він був короткострижений і круг-лий за статурою. Свідок наголосив, що він добре запам`ятав ОСОБА_11 , хоча, на той мо-мент, не знав його прізвища, чітко впізнав його при пред`явленні для впізнання за фото-знімками.
		 
		- свідка ОСОБА_12 , який в судовому засіданні пояснив, що він був зна-йомий з ОСОБА_13 з 2010 року, коли останній працював заступником начальника Сокирянської виправної колонії Чернівецької області, а також знав його батьків. Свідок зазначив, що, після повномасштабного військового вторгнення рф, йому стало відомо, що ОСОБА_10 зрадив Україну, і став співпрацюапти з окупантами, які призначили ОСОБА_11 працювати до колонії населеного пункту ОСОБА_9 , де утримували полонених віськових ЗСУ. Свідок також зазначив, що, при зустрічі з батьком ОСОБА_11 - ОСОБА_14 - ОСОБА_15 в місті Сокиряни, він запитав останнього, чи дійсно ОСОБА_10 став зрад-ником, і батько ОСОБА_7 підтвердив вказану інформацію, вказавши, що про причини та-кого вчинку сина - йому невідомо.
		 
		Письмовими доказами:
		-витягом з ЄРДР у кримінальному провадженні №2202326000000004 від 27.09. 2022 року, відповідно до якого до ЄРДР внесено відомості про вчинення ОСОБА_16 -ном ОСОБА_17 кримінальних правопорушень (т.1 а.с. 1-3);
		 
		-протоколом про результати зняття інформації від 17.02.2023 року, в якому відображено проведення заходу - зняття інформації з електронних іноформаційних си-стем ОСОБА_7 зі ідентифікованими ознаками номера мобільного телефо-ну до якого прив`язана сторінка в соціальній мережі "Facebook" під іменем " ОСОБА_18 " за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2 та "Одноклассники" під іме-нем " ОСОБА_18 " за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 відібрано та збережено у вста-новленому порядку наступні файли, в яких зображені фрагменти листуванняміж ОСОБА_7 та співрозмовниками " ОСОБА_19 " та " ОСОБА_20 ". Поряд з цим, в соціальній мережі "Одноклассники" зебережено листування з " ОСОБА_19 "", " ОСОБА_20 ", "оксана зверева" "валентин шураев", "Anutka Tkach". Встановлено та зафіксовано фотографії ОСОБА_7 в спеціальній формі днр, а також фотозображення документів, надісланих ОСОБА_7 на по-годження по роботі, а саме «повідомлення про звільнення засудженого ОСОБА_21 », де міститься посада та підпис ОСОБА_7 , датоване 15.12.2022 (Державної бюджетної уста-нови «Західна виправна колонія Державної служби виконання покарань міністерства юс-тиції Донецької народної Республіки») (а.с.27-51 т.1).
		 
		-протоколом обшуку від 06.03.2023, в ході якого вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31» з сім-картою з номером мобільного оператора НОМЕР_1 , вилучені 06 березня 2023 року під час обшуку житла ОСОБА_14 за адресою: АДРЕСА_4 є знаряд-дям вчинення даного кримінального правопорушення, зберегли на собі сліди його вчи-нення та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження (а.с.116-122 т.1).
		 
		-протоколом обшуку від 06.03.2023 року, в якому відображено, як при проведенні даної слідчої дії було виявлено та вилучено мобільний телефон марки «Samsung Galaxy M31», який належить батькові обвинуваченого - ОСОБА_14 (128-133 т.1).
		 
		-протоколом огляду від 16.10.2023 року мобільного телефону «Samsung Galaxy M31», вилученого за результатами обшуку від 06.03.2023 року та який був предметом експертного дослідження до висновку експерта № СЕ-19/126-23/2354-кт. За результатами огляду виявлено ряд фотографій, а саме фото « ІНФОРМАЦІЯ_4 » на якому по центру зображено фото ОСОБА_7 з наступним підписом «Замести-тель начальника учреждения, подполковник внутренней службы ОСОБА_22 ». Крім того, оглянуто фотознімок, на якому ОСОБА_7 у військовій формі та з шевроном «Z» на головному уборі, а також відео тривалістю 00 хвилин 28 секунд, на якому ОСОБА_7 ра-зом з неповнолітніми особами їде у автомобілі та знаходиться у військовій формі з пого-нами званням «підполковник» та шевроном «Міністерства юстиції ДНР" (а.с.173-185 т.1)
		   
		   -висновоком судової комп`ютерно-технічної експертизи №СЕ-19/126-23/2354-КТ від 29.05.2023 року, відповідно якому експертами при дослідженні мобільного телефону, вилученого у батька обвинуваченого - ОСОБА_14 , під часу проведення обшуку, виявлено файли, які свідчать про передачу останнім інформації обвинуваченому ОСОБА_23 через соціальну мережу "Одноклассники" (а.с.147-155 т.1).
		 
		   -протоколомогляду Інтернет-сторінкивід 06.02.2023року, за результатами якого оглянуто юридично оформлені місця роботи ОСОБА_7 (а.с.196-210 т.1)
		 
		   -висновком експертаЧНДЕКЦ №СЕ-19/126-23/11000-ФПвід 26.12.2023року, відповідно до якої на виявлених фотоматеріалах під час проведення оглядів зображено ОСОБА_7 (а.с.11-21 т.2).
		 
		Проаналізувавши та оцінивши досліджені в судовому засіданні докази, суд вва-жає, що всі зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, узгоджені по-між собою.
		 
		В той же час, досліджені в суді докази є достатніми, оскільки, як окремо, так і в сукупності, у повній мірі доводять винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч.1 ст.258-3 КК України. У суду відсутні підстави для сумніву у допустимості цих доказів, які зібрані в порядку, що пе-редбачений КПК України.
		 
		Таким чином, суд вважає, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.111, ч.1 ст.258-3 КК України доведена повністю.
		 
		Статтею 17 Закону України від 23.03.2006 року «Про виконання рішень та засто-сування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права. У справі «Бакла-нов проти Росії» (рішення від 9 червня 2005 р.) Європейський Суд зазначив, що «досяг-нення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захи-сту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавіль-ним». Крім того, у справі «Ізмайлов проти Росії» (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) Європейський Суд встановив, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, во-но має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий і надмірний тягар для особи».
		 
		Конвенцією Організації Об`єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності від 15 листопада 2000 року зобов`язано держави-учасниці криміналізувати участь в організованій злочинній групі. При цьому відповідно до пункту «а» ст. 2 цієї Конвенції організована злочинна група означає структурно оформлену групу в складі трьох або більше осіб, що існує протягом визначеного періоду часу і діє узгоджено з ме-тою здійснення одного або декількох серйозних злочинів або злочинів, визнаних такими відповідно до цієї Конвенції, для того, щоб одержати, прямо або посередньо, фінансову або іншу матеріальну вигоду.
		 
		Поняття терористичної організації визначено в ст.1 Закону України «Про бо-ротьбу з тероризмом» від 20 березня 2003 року і це є стійке об`єднання трьох і більше осіб, яке створене з метою здійснення терористичної діяльності, у межах якого здійснено розподіл функцій, встановлено певні правила поведінки, обов`язкові для цих осіб під час підготовки і вчинення терористичних актів. Визначальним для визнання організації теро-ристичною є те, що хоч один з її структурних підрозділів здійснює терористичну діяль-ність з відома хоча б одного з керівників (керівних органів) усієї організації.
		 
		Також, відповідно до ст.1 вищезазначеного закону, терористична діяльність - ді-яльність, яка охоплює: планування, організацію, підготовку та реалізацію терористичних актів; підбурювання до вчинення терористичних актів, насильства над фізичними осо-бами або організаціями, знищення матеріальних об`єктів у терористичних цілях; органі-зацію незаконних збройних формувань, злочинних угруповань (злочинних організацій), організованих злочинних груп для вчинення терористичних актів, так само як і участь у таких актах; вербування, озброєння, підготовку та використання терористів; пропаганду і поширення ідеології тероризму; фінансування та інше сприяння тероризму.
		 
		Тобто, терористичні організації створюються для вчинення діянь, передбачених частинами 1-3 ст.258 КК України, а також інших злочинів терористичної спрямованості, тобто діянь, спрямованих на залякування населення з метою спонукання держави, міжнародної організації, фізичної чи юридичної особи до прийняття чи відмови від прийняття будь-якого рішення. При цьому саме фактором цілеспрямованого залякування населення як засобу досягнення поставленої мети злочини терористичної спрямованості відрізняються від інших споріднених злочинів.
		 
		При цьому, суд враховує також Звернення Верховної Ради України до Організації Об`єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЄ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Фе-дерації державою-агресором, затверджене Постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII, в якому «ДНР» та «ЛНР» визначено терористичними органі-заціями.
		 
		Пленум Верховного Суду України в п. 4 Постанови «Про практику розгляду су-дами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об`єднаннями» від 23 грудня 2005 року №13 роз`яснив, що утворення (створення) організованої групи чи злочинної організації слід розуміти як сукупність дій з організації (формування, засну-вання) стійкого злочинного об`єднання для заняття злочинною діяльністю. В частині ж участі у злочинній чи терористичній організації - то відповідно до п.13 даної постанови, вступ особи до організованої групи чи злочинної організації (участь у ній) означає на-дання цією особою згоди на участь у такому об`єднанні за умови, що вона усвідомлювала факт його існування і підтвердила певними діями реальність своїх намірів.
		 
		При цьому, під час судового розгляду справи, суд враховує, що державним обвинуваченням було доведено, що ОСОБА_7 усвідомлював, що «ЛНР», «ДНР» та інші незаконні збройні формування, які структурно входить до силового блоку терористичних організацій «ЛНР», «ДНР» діють на території України саме, як терористичні організації, діють на території України незаконно та що її учасники застосовують зброю, вчиняють терористичні акти, захоплення будівель органів державної влади та місцевого самовря-дування, вбивства людей, вибухи, підпали та інші дії, які створюють небезпеку для життя та здоров`я людей, завдають значної майнової шкоди та призводять до настання інших тяжких наслідків, з метою порушення громадської безпеки, залякування населення, про-вокації воєнного конфлікту, міжнародного ускладнення та впливу на прийняття рішень органами державної влади, місцевого самоврядування, а також чинять збройний опір, не-законну протидію та перешкоджають виконанню службових обов`язків співробітниками правоохоронних органів України й військовослужбовцями Збройних Сил України, задія-ними у проведенні антитерористичної операції, і обвинувачений сприяв у діяльності вка-заних терористичних організаціях.
		 
		Суд також враховує правові позиції, викладені в рішенні ЄСПЛ у справі «Броуґан та інші проти Сполученого Королівства», відповідно до яких розслідування терористич-них правопорушень, безсумнівно, ставить перед органами влади особливі проблеми. За-безпечення справедливої рівноваги між інтересами суспільства, яке страждає від терориз-му, та інтересами конкретної людини є надзвичайно складним завданням. Беручи до уваги факт посилення тероризму в сучасному світі, визнана необхідність, яка випливає із самої суті системи Конвенції, забезпечення належної рівноваги між захистом інститутів демо-кратії в інтересах суспільства і захистом прав окремої людини. У контексті статті 5 Кон-венції про захист прав людини та основоположних свобод, саме суд має визначити значи-мість таких обставин, а також з`ясувати, чи було забезпечено в цій справі рівновагу між застосовними положеннями цієї статті у світлі її конкретного формулювання та її загаль-ним предметом і метою.
		 
		Висновки суду про визнання «ЛНР» і «ДНР» терористичними організаціями уз-годжуються з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ). Так, у Рішенні ЄСПЛ від 25 липня 2017 року у справі «Хлєбік проти України» безпосередньо зазначено, що на початку квітня 2014 року збройні угрупування почали захоплювати офіційні бу-дівлі в Донецькій та Луганській областях й заявляти про створення самопроголошених ут-ворень, відомих як «ДНР» і «ЛНР». У відповідь 14 квітня 2014 року Уряд України, який розглядає такі збройні формування як терористичні організації, санкціонував застосуван-ня проти них збройних сил шляхом введення в правове поле поняття «антитерористична операція».
		 
		Всебічно вивчивши матеріали кримінального провадження та безпосередньо до-слідивши кожний наданий доказ як окремо, так їх сукупність у взаємозв`язку, суд вважає, що всі письмові докази по справі, які надані суду прокурором, є вагомими для того, щоб визнати обвинуваченого ОСОБА_7 винуватим по пред`явленому обвину-ваченню, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знай-шов своє втілення як в положеннях ч. 3 ст. 17 КПК України, так і в практиці Європейсь-кого суду з прав людини, зокрема, у рішенні «Коробов проти України» від 21.10.2011 ро-ку.
		 
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права осо-би на справедливий суд, яке закріплено в ст.6 Конвенції про захист прав людини і осново-положних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		 
		Дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) від-повідає загальним засадам кримінального провадження, з урахуванням особливостей, встановлених законом. Стороною обвинувачення використані всі передбачені законом можливості для дотримання прав обвинуваченого, зокрема, права на захист, на доступ до правосуддя, таємницю спілкування, невтручання у приватне життя.
		 
		Судом під час судового розгляду справи вживалися всі заходи для виклику обви-нуваченого ОСОБА_7 до суду та повідомлення про дату і час розгляду справи для забез-печення права на захист.
		 
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_7 , суд бере до уваги, що відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне право-порушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і по-передження нових кримінальних правопорушень.
		 
		Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого, суд вважає, що орга-нами досудового розслідування правильно кваліфіковані його дії, оскільки громадянин України ОСОБА_7 вчинив державну зраду  діяння, умисно вчинене громадя-нином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній безпеці України, а саме надання іноземній державі та їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинені в умо-вах воєнного стану, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 зі змінами, внесеними згідно із Законами № 1183-VII від 08.04.2014, № 1689-VII від 07.10.2014, № 2113-IX від 03.03.2022). Також, ОСОБА_7 брав участь у терористичній організації, тобто вчинив кри-мінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 258-3 КК України. 
		 
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_7 виду та міри пока-рання, суд враховує, що скоєні обвинуваченим кримінальні правопорушення, передбачені ч 2 ст 111, ч.1 ст 258-3 КК України, є особливо тяжкими злочинами, а також відомості про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше не судимий, на обліку у лікарів пси-хіатра та нарколога не перебуває.
		Пом`якшуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Обтяжуючих покарання обставин судом не встановлено.
		Враховуючи обставини вчинення кримінальних правопорушень, дані, які характе-ризують ОСОБА_7 , суд вважає, що для виправлення обвинуваченого, і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому, буде спра-ведливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч.2 ст 111, ч.1 ст. 258-3 КК України, що буде достатнім для його виправлення та запобігання вчинення ним нових злочинів.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.323,368,370,374 КПК України, суд, -
		 
		                     УХВАЛИВ :
		 
		    ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,визнати винуватим у вчи-ненні кримінальних правопорушень, передбаченихч.1 ст.258-3, ч.2 ст.111 КК України, та призначити йому покарання:
		   -за ч.1 ст.258-3 КК України у вигляді10 (десяти) років позбавлення волі з конфі-скацією всього належного йому на праві власності майна;
		   -за ч.2 ст.111 КК України у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		 
		   На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначити ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,покарання у вигляді 15 (п`ятнадцяти) років позбав-лення волі з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
		 
		   Строк відбування покарання ОСОБА_7 відраховувати з моменту звернення вироку до фактичного виконання, тобто з моменту його затримання.
		 
		    Стягнути з ОСОБА_7 на користь держави витрати на проведення судових експертиз в загальній сумі 11 713 грн 68 коп.
		 
		  Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		       Апеляційна скарга на вирок суду подається до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Чернівці протягом 30 днів з дня його проголо-шення, а особоюи, яка перебуває під вартою, - у цей же строк з моменту вручення їй копії вироку.
		    Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		     Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його прого-лошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		   
		 
		 
		 
		   Головуючий суддя : __________________________ ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		    Судді :     __________________________ ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		            ___________________________ ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...