Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 539/225/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Шахрайство.
Надіслано для оприлюднення: 17.09.2024. Зареєстровано: 18.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/539/124/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024170570000054

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Справа № 539/225/24
		                                                                       Провадження № 1-кп/539/124/2024
		                                               В И Р О К 
		        І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		16 вересня 2024 року Лубенський міськрайонний суд
		Полтавської області
		у складі: головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		при секретері - ОСОБА_2 ,
		з участю прокурора - ОСОБА_3 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_4 ,
		захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Лубни кримінальне провадження №12024170570000054 від 16.01.2024 по обвинуваченню:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , зареєстрованої за адресою АДРЕСА_2 , громадянки України, пенсіонерки, вдови, раніше не судимої,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, 
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за ч.1 ст.190 КК України за наступних обставин.
		ОСОБА_4 з метою отримання державної допомоги як внутрішньо-переміщеній особі, 05.04.2022 повідомила державному реєстратору ЦНАПу Лубенської територіальної громади, завідомо неправдиві відомості про те, що вона з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, прибула із АДРЕСА_3 , хоча територію Харківської міської територіальної громади вона залишила до введення воєнного стану в Україні. На підставі завідомо неправдивих відомостей, наданих ОСОБА_4 , її було зареєстровано в Єдиній інформаційній базі внутрішньо переміщених осіб як внутрішньо-переміщену особу та видано довідку від 05.04.2022 № 1630-7000292456.
		У подальшому, 15.04.2022, ОСОБА_4 продовжуючи свій протиправний умисел на заволодіння державними коштами шляхом обману, звернулася до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради, із заявою про надання їй допомоги на проживання як внутрішньо-переміщеній особі.
		При цьому, ОСОБА_4 повідомила уповноваженій особі Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради завідомо неправдиві відомості, що прибула на проживання до Лубенського району із Харківської міської територіальної громади, де ведуться активні бойові дії, не повідомивши, що місце своєї реєстрації вона залишила задовго до введення воєнного стану в Україні.
		20.04.2022, на підставі поданої ОСОБА_4 заяви до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району, розпорядженням начальника Управління соціального захисту населення їй було призначено державну допомогу на проживання як внутрішньо переміщеній особі, із 01.03.2022, у розмірі 2000 гривень щомісячно.
		У результаті подання ОСОБА_4 до Управління соціального захисту населення виконавчого комітету Лубенської міської ради Лубенського району недостовірних відомостей, у період часу із 02.05.2022 по 17.10.2023, їй було нараховано та виплачено з Державного бюджету України, а саме: із загального фонду державного бюджету «Надання щомісячної адресної допомоги внутрішньо переміщеним особам для покриття витрат на проживання, в тому числі на оплату житлово-комунальних послуг», допомогу на проживання як внутрішньо-переміщеній особі за березень 2022 - жовтень 2023 на загальну суму 40 000 грн, а саме:
		-        02.05.2022 - в сумі 4000 грн - за березень та квітень 2022;
		-        02.06.2022 - в сумі 2000 грн - за травень 2022;
		-        28.06.2022 - в сумі 2000 грн - за червень 2022;
		-        26.07.2022 - в сумі 2000 грн - за липень 2022;
		-        17.08.2022 - в сумі 2000 грн - за серпень 2022;
		-        08.09.2022 - в сумі 2000 грн - за вересень 2022;
		-        06.10.2022 - в сумі 2000 грн - за жовтень 2022;
		-        16.11.2022 - в сумі 2000 грн - за листопад 2022;
		-        12.12.2022 - в сумі 2000 грн - за грудень 2022;
		-        11.01.2023 - в сумі 2000 грн - за січень 2023;
		-        19.02.2023 - в сумі 2000 грн - за лютий 2023;
		-        22.03.2023 - в сумі 2000 грн - за березень 2023;
		-        08.04.2023 - в сумі 2000 грн - за квітень 2023;
		-        29.05.2023 - в сумі 2000 грн - за травень 2023;
		-        07.06.2023 - в сумі 2000 грн - за червень 2023;
		-        12.07.2023 - в сумі 2000 грн - за липень 2023;
		-        18.08.2023 - в сумі 2000 грн - за серпень 2023;
		-        16.09.2023 - в сумі 2000 грн - за вересень 2023;
		-        17.10.2023 - в сумі 2000 грн - за жовтень 2023;
		які були зараховані на її особистий рахунок НОМЕР_1 , відкритий в АТ «КБ «Приватбанк». Вказаними діями ОСОБА_4 заподіяно Державі в особі Міністерства соціальної політики України майнової шкоди на загальну суму 40 000 грн.
		Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство). 
		У судовому засіданні ОСОБА_4 своєї вини у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнала. Суду пояснила, що 50 років проживає в м.Харків, де і була зареєстрована. В 2020 році після смерті матері успадкувала будинок в АДРЕСА_1 . З того часу вона періодично приїздила в будинок матері, переважно влітку. В грудні 2021 року вона вчергове прибула до будинку матері, де відсвяткувала новорічні свята. Потім вона збиралася повертатися до м.Харків, зокрема в березні було заплановано похід до лікаря, однак через початок війни була змушена залишитися в с.Мгар. Через деякий час їй повідомили, що вона має право встановити статус ВПО та отримувати матеріальну допомогу. Після чого вона звернулася до соціальних працівників та показала їм свої документи з пропискою в м.Харків. Останні підтвердили її право на відповідний статус, оформили необхідні документи та призначили виплату допомоги. Вважає, що допомога їй була призначено правомірно. Жодного умислу на одержання коштів шляхом обману не мала. 
		Під час судового розгляду справи судом допитані свідки:
		- свідок ОСОБА_6 суду повідомила, що працює адміністратором Центру надання адміністративних послуг ЛМР. В 2022 році до них звернулася обвинувачена з приводу призначення допомоги ВПО. З цією метою показала місце реєстрації в м.Харків, яке відносилося до переліку таких, в яких проводилися бойові дії, та написала відповідну заяву. На той час цього було достатньо для призначення допомоги. Дата переїзду вносилася за заявою особи та не перевірялася. 
		- показаннями свідка ОСОБА_7 , який суду повідомив, що мати обвинуваченої проживала в АДРЕСА_1 , куди на початку війни на постійну основу переїхала проживати і ОСОБА_4 
		- показаннями свідка ОСОБА_8 , який суду повідомив, що працює начальником УПСЗН. В 2022 році обвинуваченій була призначена допомога ВПО. З цією метою відповідно до постанови № 509 остання подала заяву, де стверджувано повідомила, що переїхала з АДРЕСА_3 після 24.02.2022 року в зв`язку з початком бойових дій. Подані документи підтверджували її реєстрацію в м.Харкові. Постанова № 509 не вказує яким чином працівники УПСЗН повинні перевірити дату та причину переїзду, відтак як на той час, так і на сьогоднішній день він не вбачав підстав для відмови в нарахуванні допомоги та не вбачає підстав для порушення питання про повернення вже отриманих коштів.
		- показаннями свідка ОСОБА_9 , яка суду повідомила, що обвинувачена є сестрою її чоловіка. В с.Мгар, Лубенського району у неї є дача, в якій до 2019 року проживала її матір, однак сама вона проживала в м.Харків, де і була зареєстрована. Після початку війни ОСОБА_4 переїхала на постійне місце проживання до с.Мгар, Лубенського району.
		- показаннями свідка ОСОБА_10 , яка суду повідомила, що проживає в АДРЕСА_1 . Її сусідкою є ОСОБА_4 , яка до війни половину часу проживала в АДРЕСА_3 . Після початку війни ОСОБА_4 переїхала на постійне місце проживання до с.Мгар, Лубенського району.
		- показаннями свідка ОСОБА_11 , яка суду повідомила, що працює провідним спеціалістом Управління з питань комунального майна та земельних відносин Лубенської міської ради. Суду зазначила, що проживає в с.Мгар, де у матері обвинуваченої також був будинок. В 2019 році мати ОСОБА_4 померла і остання оформила документи на спадщину в тому рахунку і на будинок. Чи проживала обвинувачена після смерті матері в с.Мгар точно не знає. 
		- показаннями свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_13 які суду повідомили, що проживають в АДРЕСА_1 , проживала матір обвинуваченої, а остання проживала в м.Харків. В 2019 році мати померла. З того часу ОСОБА_4 продовжила періодично проживати в с.Мгар. Після початку війни, в зв`язку з тим, що в м.Харкові відбувалися бойові дії, обвинувачена переважно проживала в с.Мгар.
		Також судом досліджено письмові докази:
		- заява про взяття на облік ВПО № 1630-7000292456 від 05.04.2022 року, в якій ОСОБА_4 вказала місце проживання/перебування: АДРЕСА_1 з 05.04.2022 року (т.1, а.с. 142),
		- довідка про взяття на облік ВПО від 05.04.2022 року (т.1, а.с. 143),
		- заява про надання допомоги на проживання ВПО від 15.04.2022 року (т.1, а.с. 144),
		- рішення про призначення допомоги переміщеним особам на проживання (т.1, а.с. 145),
		- відомості про видачу гуманітарної допомоги (т.1, а.с. 146-151),
		- протоколи тимчасового доступу до документів про зв`язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг у період часу з 01.01.2019 року по 01.11.2023 року з кінцевим обладнанням по абонентським номерам НОМЕР_2 , НОМЕР_3 (т.1, а.с. 162-169).
		- протоколи тимчасового доступу до документів щодо руху грошових коштів, нарахованої обвинуваченій допомоги (т.1, а.с.170-178). 
		Відповідно до п. 1-3 ч. 1 ст. 368 КПК України, ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, чи винен обвинувачений у вчинені цього кримінального правопорушення.
		Ознайомившись з матеріалами кримінального провадження, наданими доказами, заслухавши доводи сторін обвинувачення та захисту, покази свідків, суд вважає, що стороною обвинувачення не доведено вчинення ОСОБА_4 інкримінованого кримінального правопорушення.
		Так, відповідно до положень ст. 190 КК обман при шахрайстві це неправдиве утвердження винною особою про такі факти, які завідомо не відповідають дійсності, або умисне замовчування таких фактів, подій тощо, повідомлення яких було обов`язкове з метою викривлення дійсних інтересів потерпілого. Шахрайство вважається закінченим з моменту переходу чужого майна у володіння винного або з моменту отримання ним права розпоряджатися таким майном (постанова ККС ВС від 31.10.2019 року № 711/5284/18).
		Тобто неповідомлення (незазначення) відомостей як спосіб отримання соціальних виплат є одним із різновидів обману, що характеризується документальною формою та проявляється через пасивну поведінку особи, котра не повідомляє обов`язкової за законом інформації.
		Відповідно до версії сторони обвинувачення 05.04.2022 року ОСОБА_4 звернулася до державного реєстратора ЦНАПу Лубенської територіальної громади, повідомивши останньому завідомо неправдиві відомості про те, що вона цього ж дня з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, прибула на проживання до АДРЕСА_3 , де ведуться активні бойові дії, не вказавши, що територію Харківської міської територіальної громади вона залишила задовго до введення воєнного стану в Україні. Такі дії були вчинені всупереч вимогам постанови КМ України № 509 від 01.10.2014 року «Про облік внутрішньо переміщених осіб», якою передбачено, що таке право мають особи, які перемістилися після введення воєнного стану в Україні.
		Аналізуючи таке формулювання пред`явленого обвинувачення, суд в першу чергу звертає увагу на те, що наведені обставини справи не знайшли свого підтвердження. 
		Так, судом встановлено, що обвинувачена на праві власності має будинок як в АДРЕСА_4 ОСОБА_4 прожила 50 років свого життя, що не заперечується стороною обвинувачення, натомість будинок в с.Мгар набула у власність в порядку спадкування після смерті матері в 2020 році. Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_7 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 суду повідомили, що місцем постійного проживання ОСОБА_4 є м.Харків, натомість будинок в с.Мгар нею використовувався як дача. На постійне проживання в цей будинок вона переїхала тільки після початку війни.
		Наведене узгоджується з тим, що місцем офіційної реєстрації ОСОБА_4 є м.Харків, тобто обвинувачена офіційно обліковується в цьому місті, отримує у ньому публічні послуги та ідентифікує своє місце проживання саме з ним. 
		В свою чергу письмові докази сторони обвинувачення не є достатньо переконливими. Зокрема, щодо абонентських номерів НОМЕР_2 , НОМЕР_3 обвинувачена зазначила, що передала їх у користуванні іншим членам сім`ї, а тому зібрані стороною обвинувачення відомості щодо зони їх роботи не підтверджують обставини цієї справи.
		Відтак, наведені в обвинувачені обставини справи не ґрунтуються на переконливих доказах.
		Поряд із цим суд вважає, що запропоноване тлумачення норм законодавства відносно того, що переміщення ВПО повинне здійснюватися фактично у формі фізичного переїзду після 24.02.2022 року є занадто формальним.
		Так, за ст.1 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
		Адресою покинутого місця проживання внутрішньо переміщеної особи в розумінні цього Закону визнається адреса місця проживання особи на момент виникнення обставин, зазначених у частині першій цієї статті.
		Відповідно до п.2 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (в редакції на час виникнення спірних відносин) на отримання довідки мають право особи, які після введення Указом Президента України від 24 лютого 2022 р. № 64 "Про введення воєнного стану в Україні" воєнного стану перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії.
		На думку суду, аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що термін «перемістилися з території адміністративно-територіальної одиниці, на якій проводяться бойові дії» не виключає ситуації, в якій особа була позбавлена можливості повернутися до місця проживання, через бойові дії, які розпочалися після 24.02.2022 року. А тому висновок про те, що умовою визначення статусу ВПО є лише фізичне переміщення (виїзд) після 24.02.2022 року є помилковим. Тимчасове перебування в с.Мгар до 24.02.2024 року та подальше вимушене залишення в цьому населеному пункті після цієї дати через бойові дії в м.Харків не виключає права ОСОБА_4 на набуття статусу ВПО.
		Крім того, суд звертає увагу на те, що обманом слід кваліфікувати бездіяльність щодо не повідомлення лише обов`язкової (відповідно конкретно визначеної) за законом інформації. 
		Відповідно до п.3 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 (в редакції на час виникнення спірних відносин) заява про взяття на облік повинна містити таку інформацію про заявника: прізвище, ім`я та по батькові; громадянство; дата та місце народження; стать; відомості про малолітніх, неповнолітніх внутрішньо переміщених осіб, які прибули разом з ним (у разі необхідності); відомості про законних представників, які супроводжують малолітню дитину, недієздатних осіб або осіб, дієздатність яких обмежена, та осіб, зазначених в абзаці дев`ятому пункту 2 цього Порядку; відомості про зареєстроване та фактичне місце проживання; адреса, за якою з особою може здійснюватися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції, та контактний номер телефону; обставини, що спричинили внутрішнє переміщення; відомості про житлові, соціальні, медичні, освітні та інші потреби; відомості про наявність інвалідності та потребу в технічних та інших засобах реабілітації; відомості про місце навчання/виховання дитини (найменування закладу); відомості про працевлаштування, освіту, спеціалізацію за професійною освітою, посаду, професію.
		Допитаний в судовому засіданні начальник УПСЗН ОСОБА_8 суду повідомив, що ОСОБА_4 було належним чином виконано наведені приписи законодавства, а саме повідомлено та документально підтверджено про її реєстрацію в м.Харків та перебування в с.Мгар. Ця інформація була достатньою для взяття на облік. Інші відомості вказаним законодавством не передбачалися. У 2023 році набрали чинності норми про припинення виплати допомоги ВПО, які мають у власності інше житлове приміщення, що розташоване на територіях, на яких не ведуться бойові дії, після чого виплати припинилися.
		В пред`явленому обвинуваченні відсутнє посилання на конкретну норму, що передбачала повідомлення відомостей та яку не виконала обвинувачена. Фактично обвинувачення ОСОБА_4 ґрунтується на системному тлумаченні норм щодо ВПО, запропонованого стороною обвинувачення, яке не є безапеляційним.
		В цьому контексті суд звертає особливу увагу на прецедентну практику ЄСПЛ щодо порушення Україною положень Конвенції з огляду на застосування положень закону, який не відповідає критерію «якість закону».
		Так, у справі «Вєренцов проти України» (заява № 20372/11, п. 52; заявника було неправомірно покарано за організацію та проведення мирної демонстрації та, відповідно, порушено право на свободу мирних зібрань) Суд акцентував увагу на тому, що «закон має бути доступним для зацікавлених осіб та сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати їм можливість регулювати свою поведінку аби бути здатними - за потреби, за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за відповідних обставин, наслідки, які може потягнути за собою його дія (рішення у справах Rekvenyi v. Hungary [ВП], заява № 25390/94, п. 34; Rotaru v. Romania [ВП], заява № 28341/95, п. 55; Maestri v. Italy [ВП], заява № 39748/98, п. 30).
		У справі «Редакція газети «Правоє дєло» та «Штекель проти України» (заява № 33014/05, п. 51, 52; встановлено порушення статті 10 Конвенції у зв?язку із зобов`язанням, покладеним національними судами щодо опублікування офіційного вибачення та покаранням заявників за оскаржувану публікацію) Суд наголосив на тому, що саме законодавство повинно відповідати певним умовам «якості», зокрема, норма не може вважатися законом доти, допоки її не буде сформульовано з достатньою точністю для того, щоб надати громадянинові можливість регулювати свою поведінку: він повинен бути здатен - за потреби й за відповідної консультації - передбачати тією мірою, що є розумною за певних обставин, наслідки, які може потягнути його дія.
		Тобто, якщо навіть погодитися з тлумаченням законодавства щодо ВПО, запропонованим стороною обвинувачення, його не можна вважати сформульованим з достатньою точністю для того, щоб надати ОСОБА_4 можливість регулювати свою поведінку аби бути здатною передбачати наслідки, які може потягнути за собою її дія, особливо в ситуації, коли її право одержання статусу ВПО було підтверджено під час консультацій з працівниками УПСЗН. А тому не може бути підставою для притягнення до кримінальної відповідальності.
		Протягом всього судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 повідомляла суд про те, що не розуміє суті пред`явленого обвинувачення і на думку суду була в цьому щира. 
		За таких обставин, суд дійшов висновку, що ОСОБА_4 підлягає виправданню за ч.1 ст. 190 КК України, у зв`язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.
		Відповідно до приписів ч. 2 ст.17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.
		Положення ч.4 цієї норми, а також положення ст. 62 Конституції України, яка є нормою прямої дії, вказують на те, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Згідно п.3 ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		Таким чином, суд приходить до висновку, що обвинуваченого необхідно виправдати на підставі п.3 ч.1 ст. 373 КПК України.
		Відповідно до ч.3 ст.129 КПК України цивільний позов Міністерства соціальної політики України про відшкодування майнової шкоди підлягає залишенню без розгляду.
		Керуючись ст.ст. 369 - 371, 373, 374 КПК України, суд -
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_4  визнати невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та виправдати її у зв`язку з відсутністю в її діянні складу кримінального правопорушення.
		Цивільний позов Міністерства соціальної політики України до ОСОБА_4 про відшкодування майнової шкоди - залишити без розгляду.
		Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду через Лубенський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченій та прокурору.
		 
		Суддя Лубенського
		міськрайонного суду                                                       ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...