Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 990/137/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо оскарження актів чи діянь ВРУ, Президента, ВРП, ВККС, рішень чи діянь органів, що обирають, звільняють, оцінюють ВРП, рішень чи діянь суб’єктів призначення КСУ та Дорадчої групи експертів у процесі відбору на посаду судді КСУ, з них:; оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 18.09.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 11-137заі24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		П О С Т А Н О В А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		05 вересня 2024 року
		м. Київ
		Справа № 990/137/24
		Провадження № 11-137заі24
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Шевцової Н. В., 
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В, Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А.
		розглянула в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 (судді Хохуляк В. В., Васильєва І. А., Дашутін І. В., Пасічник С. С., Ханова Р. Ф.) у справі № 990/137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання протиправним та скасування рішення,
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування, позиція відповідача
		1.                ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) про визнання протиправним та скасування рішення ВРП від 28.03.2024 № 941/0/15-24, яким визнано відсутність порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляком Павлом Павловичем.
		2.               На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він подав до ВРП скаргу щодо несумісності у діяльності судді Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляка П. П., оскільки суддя виявився діючим адвокатом з незупиненим в Єдиному реєстрі адвокатів України (далі - ЄРАУ) свідоцтвом адвоката, але розглянув справу проти Кваліфікаційної-дисциплінарної комісії адвокатури ( далі - КДКА), у якій цей суддя перебуває як адвокат на обліку.
		3.               За результатами розгляду справи щодо несумісності ВРП ухвалила рішення про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляком П. П.
		4.               Позивач зазначив, що ВРП помилково не взяла до уваги аргументи, факти та докази, які наведені ОСОБА_1 у поданій скарзі та додаткових поясненнях, а саме:
		- в оскаржуваному рішенні не наведено доказів того, що суддя реально припинив право на заняття адвокатською діяльністю;
		- рішення ВРП є протиправним, оскільки на порушення вимог законів воно не містить конкретних мотивів саме щодо встановлення та наявності факту (дати та часу) отримання свідоцтва адвоката та його припинення; 
		- під час засідання ВРП щодо судді Микуляка П. П. доповідач озвучив неповну інформацію щодо матеріалів скарги.
		5.               На переконання позивача, оскаржуване рішення є невмотивованим, оскільки не містить належного обґрунтування, ВРП не наведено мотивів та висновків прийняття рішення, прийняте рішення є формальним, яке викликає обґрунтований сумнів, що може негативно вплинути на суспільну довіру до судової влади. ВРП дійшла неправильного висновку про відсутність порушення щодо вимог несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляком П. П., а тому вбачаються підстави для його скасування.
		6.               У відзиві відповідач зауважив, що рішення ВРП містить посилання на підстави та мотиви, з яких прийнято останнє. Як зазначив відповідач, оскаржуване рішення в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України є актом індивідуальної дії, стосується прав та інтересів судді Микуляка П. П. , щодо якого вирішувалося питання про порушення вимог щодо несумісності.
		7.                Таке рішення не адресоване ОСОБА_1 , воно не породжує, не змінює і не припиняє його прав чи обов`язків у сфері публічно-правових відносин. Оскільки позивач не довів обставин, які б свідчили про порушення оскаржуваним рішенням його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, ВРП вважає, що підстав для задоволення позову ОСОБА_1 немає.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		8.               24.04.2024 ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП  про визнання протиправним та скасування рішення. Постановлено розглядати справу у судовому засіданні за участю сторін.
		9.               Відповідач звернувся до суду з клопотанням про закриття провадження у справі.
		10.           У судовому засіданні 26.06.2024 представник відповідача підтримав зазначене клопотання.
		11.           26.06.2024 ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі №990/137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення задоволено.
		12.           Провадження у справі № 990/137/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення закрито.
		13.           Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження у цій справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог, наведених в апеляційній скарзі
		14.           01.07.2024 ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024.
		15.           Обґрунтовуючи свою позицію,  ОСОБА_1 зазначив, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню, оскільки неможливість оскарження рішення ВРП щодо порушення суддею несумісності, ухваленого за результатом розгляду такого звернення, означає, що позивач позбавлений будь-якого способу захистити свої права та інтереси в судовому порядку на підставі Конституції України як акта прямої дії.
		Позиція інших учасників справи
		16.            У відзиві на апеляційну скаргу ВРП спростовує доводи апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду першої інстанції - без змін.
		 
		Рух апеляційної скарги
		17.           Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 03.07.2024 відкрила апеляційне провадження за апеляційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 у справі № 990/137/24, а ухвалою від 11.07.2024 призначила справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасниківна 05.09.2024.
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків суду, рішення якого переглядається, та аргументів учасників справи
		18.           Велика Палата Верховного Суду, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги щодо порушення норм процесуального права судом першої інстанції, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке.
		19.           Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
		20.           Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		21.           Частиною першою статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		22.           Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у спосіб, визначений у цій статті, зокрема шляхом визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій (пункт 3 частини першої статті 5 КАС України).
		23.           Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 року
		№ 18-рп/2004 щодо «порушеного права», за захистом якого особа може звертатися до суду, то це поняття, яке вживається у низці законів України, має той самий зміст, що й поняття «охоронюваний законом інтерес». Щодо останнього, то в тому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що «поняття «охоронюваний законом інтерес» означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.
		24.           Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
		25.           Відповідно до статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. 
		26.           За змістом частини четвертої статті 22, частини першої статті 266 КАС України Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні, зокрема, справи щодо законності актів, дій чи бездіяльності ВРП.
		27.           Зазначеним нормам процесуального закону кореспондують приписи частини першої статті 35 Закону України «Про Вищу раду правосуддя», згідно з якою рішення ВРП може бути оскаржене до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його ухвалення. 
		28.           Отже, спір з приводу оскарження рішення ВРП належить до юрисдикції адміністративного суду.
		29.           Разом із тим у силу приписів частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. 
		30.           Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні й конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, у Рішенні від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011 зазначив, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина друга статті 3 Конституції України). Для здійснення такої діяльності органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи наділені публічною владою, тобто мають реальну можливість на підставі повноважень, установлених Конституцією і законами України, приймати рішення чи вчиняти певні дії. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист (пункт 4.1 мотивувальної частини вказаного Рішення). 
		31.           Так, у заяві до ВРП про порушення вимог щодо несумісності ОСОБА_1 вказав, що за інформацією, розміщеною в ЄРАУ, суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П. П. має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 21/513, видане Закарпатською обласною КДКА. Відомостей щодо зупинення Микуляком П. П. права на заняття адвокатською діяльністю ЄРАУ не містить, що свідчить про порушення ним вимог щодо несумісності. Заявники повідомили, що суддя Микуляк П.П. як адвокат розглянув справу № 260/5601/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування рішень, в якій відповідачем є КДКА Закарпатської області.
		32.           За результатами розгляду справи щодо несумісності, порушеної за заявами ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , ВРП ухвалила рішення від 28.03.2024 № 2941/0/15-24 про визнання відсутності порушення вимог щодо несумісності суддею Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляком П. П. Встановлено, що суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П. не здійснював діяльності, яка є несумісною зі статусом судді, тому в його діях не встановлено порушень вимог щодо несумісності, що є підставою для звільнення судді з посади. Доказів на підтвердження того, що Микуляк П. П. , обіймаючи посаду судді, здійснював дії, які відповідно до статей 1, 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені як адвокатська діяльність, заявники не надали, і таких доказів не встановлено під час попередньої перевірки та розгляду справи.
		33.           Не погоджуючись з прийнятим ВРП рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом про скасування цього рішення.
		34.           Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 24.04.2024 відкрито провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ВРП про визнання протиправним та скасування рішення. 
		35.           Подаючи клопотання про закриття провадження, відповідач зазначив, що цей спір не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскаржуване рішення ВРП як індивідуальний акт не має безпосереднього впливу на права, свободи та інтереси позивача, а тому не може порушувати їх, відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. 
		36.           ВРП наголосила, що оскаржуване рішення в розумінні пункту 19 частини першої статті 4 КАС України є актом індивідуальної дії, оскільки стосується прав та інтересів судді Микуляка П. П. , щодо якого вирішувалося питання про порушення вимог щодо несумісності.
		37.           Так, відповідно до пункту 19 частини першої статті 4 КАС України індивідуальний акт - це акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті (рішенні) особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. 
		38.           Індивідуально-правові акти як результати правозастосування адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. 
		39.           Право на оскарження індивідуального акта суб`єкта владних повноважень надано особі, щодо якої цей акт виданий або прав, свобод та інтересів якої він безпосередньо стосується. Це кореспондується з тим, що захисту адміністративним судом підлягає фактично порушене право особи в публічно-правових відносинах із суб`єктом владних повноважень при здійсненні ним визначених чинним законодавством владних управлінських функцій, а не відновлення законності та правопорядку в публічних правовідносинах.
		 
		40.           Подібний правовий висновок з розгляду спорів щодо оскарження актів індивідуальної дії висловлено Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 06.10.2021 у справі № 9901/26/21, від 03.11.2021 у справі № 9901/226/21, від 02.02.2022 у справі № 9901/256/21, від 16.03.2023 у справі № 9901/494/21, від 06.04.2023 у справі № 990/152/22.
		 
		41.           Задовольняючи клопотання про закриття провадження, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що спірне рішення ВРП не породжує, не змінює і не припиняє прав чи обов`язків позивача у сфері публічно-правових відносин, що унеможливлює оскарження цього індивідуального акта позивачем незалежно від того, вважає чи не вважає він, що такий акт опосередковано зачіпає його права та/або законні інтереси. Воно породжує права й обов`язки тільки для судді Микуляка П.П. - суб`єкта, якому воно адресоване.
		 
		42.           Крім того, законодавчі обмеження стосовно можливості оскарження актів індивідуальної дії не шкодять самій суті права на доступ до суду, оскільки ці акти можуть бути оскаржені в суді їхніми адресатами, тобто суб`єктами, для яких відповідні акти створюють права та/чи обов`язки. Однією із цілей таких обмежень є недопущення розгляду в судах позовів третіх осіб в інтересах (або всупереч інтересам) адресатів індивідуальних актів, зокрема як у цій справі. І така мета досягається законодавчо встановленим обмеженням, тобто останнє є пропорційним переслідуваній меті. 
		 
		43.           Таке правозастосування відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 14.09.2023 у справі № 990/73/23.
		 
		44.           Суд першої інстанції правильно виснував, що оскільки справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, клопотання представника відповідача підлягає задоволенню, а провадження у цій справі - закриттю на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
		 
		45.           До того ж поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду, а також спорів, стосовно яких законом установлені імперативні вимоги щодо суб`єктного складу, у зв`язку із чим Суд не зазначає, до юрисдикції якого суду належить вирішення заявлених у цій справі позовних вимог.
		46.           Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення ВРП не адресоване ОСОБА_1 , воно не породжує, не змінює і не припиняє його прав чи обов`язків у сфері публічно-правових відносин, справа не підлягає розгляду за правилами адміністративного судочинства, а тому клопотання представника відповідача про закриття провадження  підлягає задоволенню на підставі пункту 1 частини першої статті 238 КАС України.
		47.           Інші міркування і твердження скаржника в апеляційній скарзі та додаткових поясненнях не спростовують правильності правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених в оскаржуваній ухвалі.
		Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
		48.           Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
		49.           Згідно з положеннями статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		50.           Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, адже оскаржувану ухвалу від 26.06.2024 суд першої інстанції постановив з дотриманням норм матеріального та процесуального права, викладені в апеляційній скарзі твердження позивача не спростовують правильності висновків суду.
		 
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		51.           Відповідно до частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
		52.           Оскільки Велика Палата Верховного Суду не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.
		53.           Керуючись статтями 266, 308, 311, 316, 322, 325 КАС України, Велика Палата Верховного Суду 
		ПОСТАНОВИЛА:
		1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1   залишити без задоволення.
		2. Ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26.06.2024 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                           Н.В. Шевцова 
		        Судді:          О. О. Банасько           О. Л. Булейко           І. А. Воробйова           М. І. Гриців           Ж. М. Єленіна           І. В. Желєзний           Л. Ю. Кишакевич           В. В. Король           О. В. КривендаМ. В. Мазур С. Ю. Мартєв К. М. Пільков С. О. Погрібний О. В. Ступак І. В. Ткач О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Є. А. Усенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...