Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 458/440/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано для оприлюднення: 18.09.2024. Зареєстровано: 19.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/458/74/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42024142330000057

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 458/440/24
		1-кп/458/74/2024
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17.09.2024                                 м. Турка
		Турківський районний суд Львівської області в складі:
		головуючий суддя ОСОБА_1 ,
		секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участі сторін кримінального провадження 
		сторона обвинувачення:
		прокурори Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		сторона захисту: 
		обвинувачений  ОСОБА_6 , 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судув м.ТуркаЛьвівської областіобвинувальний акту кримінальномупровадженні,відомості прояке внесенідо Єдиногореєстру досудовихрозслідувань 17.04.2024року №42024142330000057 за обвинуваченням ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Яворів Турківського району Львівської області, громадянин України, з професійно-технічною освітою, працюючий в Верхненській ЗЗСО 1-3 ступеня - ЗДО на посаді завгоспа, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , одружений, має на утриманні одну неповнолітню дитину, військовозобов`язаний, не є особою з інвалідністю, раніше не судимий, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 ККУкраїни, -
		В С Т А Н О В И В:
		ОСОБА_6 , будучи військовозобов`язаним, у зв`язку з прийняттям Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ, який неодноразово продовжувався Указами Президента України, останній раз Указом Президента України № 735/2023 від 06 листопада 2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України від 08 листопада 2023 року № 3430-ІХ, будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, прибувши 16.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов військово-лікарську комісію, якою визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби. В подальшому, після проходження медичної комісії, ОСОБА_6 вручено повістку, згідно якої він мав прибути 18.01.2024 року на 09.00 год до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, однак діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації та в подальшому, без поважних причин, маючи можливість прибути, 18.01.2024 року не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги ст. 65 Конституції України, ст.ст. 1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та вимоги Указу Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 3 березня 2022 року №2105- IX «Про загальну мобілізацію», тобто ухилився від призову на військову службу під час мобілізації.
		Суд вважає, що дії ОСОБА_6 необхідно кваліфікувати за ч ст.336 КК України  ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Дії ОСОБА_6 виразились в ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації.
		ПОЗИЦІЇ УЧАСНИКІВ СУДОВОГО ПРОВАДЖЕННЯ.
		Позиція сторони обвинувачення.
		Прокурор зазначив, що під час судового розгляду даного кримінального провадження обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_6 . кримінального правопорушення знайшли своє підтвердження в повному обсязі, його покази є аналогічні до фабули обвинувачення, дії ОСОБА_6 кваліфіковано за ст.339 КК України, кваліфікація є вірною і обґрунтованою, а винність обвинуваченого повністю підтверджена отриманими на досудовому розслідуванні та дослідженими в судовому засіданні доказами, а також наданими показами. Визнавальні покази є аналогічні до фабули обвинувачення, незважаючи на те, що ОСОБА_6 свою вину за інкримінованим обвинуваченням визнав. Державний обвинувачував зазначив, що ухилення від призову на військову службу під час мобілізації створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони та призводить до незабезпечення обороноздатності України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності. У ході судового розгляду кримінального провадження обвинувачений визнав факт ухилення ним від призову на військову службу під час мобілізації, свідомо не бажає бути мобілізованим, тобто належної критичної оцінки своєї протиправної поведінки, її осуду та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації, не зробив. Дія воєнного стану у державі продовжується, обвинувачений є придатним до служби, але його небажання нести тягар військової служби дає підстави вважати, що при звільненні від покарання із застосуванням ст. 75 КК України психологічне ставлення до вчиненого ним діяння не зміниться, а тому не буде досягнуто дієвої мети запобігання новому кримінальному правопорушенню та може стати негативним прикладом для інших осіб. Прокурор зазначив, що у даному випадку необхідно призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на мінімальний строк, передбачений санкцією ст. 336 КК України, і таке покарання буде відповідати його загальній меті, справедливим та відповідатиме суспільному інтересу в державі, яка протистоїть злочинній військові агресії російської федерації.
		Позиція обвинуваченого.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений  ОСОБА_6 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав, пояснив, що йому відомо, що в Україні, громадянином якої він є, введений воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, розпочата мобілізація з лютого 2022 року, не відноситься до переліку осіб, які мають право на відстрочку від призову під час мобілізації, є фізично здоровою особою, прибув 16.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , де пройшов військово-лікарську комісію, визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби, отримав повістку на 18.01.2024 року для відправки для проходження військової служби під час мобілізації, проте не надавши переконливих доказів причини неприбуття 18.01.2024 року, лише пояснивши, що поламався автомобіль, яким добирався, ні в цей день, ні в подальшому не прибув в ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вирішив не іти проходити військову службу. 
		Зазначені пояснення обвинуваченого суд оцінює в сукупності з іншими доказами, які підтверджують, що саме внаслідок протиправних дій обвинуваченого  ОСОБА_6 було скоєно правопорушення, передбачене ст.336 КК України  ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Незважаючи на визнання вини обвинуваченим, на підтвердження встановлених судом обставин вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення свідчать докази, дослідженні під час судового розгляду у порядку ст.94 КПК України.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними долученими доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку про доведеність вини  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення  ОСОБА_6 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст.336 КК України  ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Дії  ОСОБА_6 суд кваліфікує за ст.336 КК України і доводиться повністю наступними дослідженими судом в ході судового розгляду доказами, а саме: 
		-карткою обстеження та медичного огляду  ОСОБА_6 від 16.01.2024 року, з якого вбачається, що  ОСОБА_6 на диспансерному обліку не перебуває, встановлено діагноз «здоровий», і на підставі графи II Розкладу хвороб і таблиці додаткових вимог визнаний придатним до військової служби; 
		-довідкою №12/4 за вихідним № 129 від 16.01.2024 року військово- лікарської комісії на ім`я  ОСОБА_6 з якої вбачається, що рядовому запасу ОСОБА_6 проведено медичний огляд 16.01.2023 року та встановлено діагноз «здоровий» і визнаний придатним до військової служби; 
		-розпискою про отримання повістки на ім`я  ОСОБА_6 від 16.01.2024 року на 18.01.2024 року з якої вбачається, що повістку отримав  ОСОБА_6 ; 
		-рапортом начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 з якого вбачається, що  ОСОБА_6 перебуває на військовому обліку з 25.10.2017 року, не прибув на відправку для призову на військову службу під час мобілізації, йому повідомлено та попереджено про відповідальність передбачену ст.336 КК України, що свідчить про вчинення правопорушення за ухилення відпризову навійськову службупід часмобілізації. 
		Зазначені докази є належними, оскільки у своїй сукупності прямо підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст.91 КПК України, та є допустимими, оскільки отримані у порядку, встановленому КПК України.
		Суд вважає послідовними та узгодженими між собою докази сторони обвинувачення про причетність  ОСОБА_6 до ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Таким чином, вивчивши обвинувальний акт, долучені до нього додатки та матеріали кримінального провадження суд, зважаючи на визнання  ОСОБА_6 своєї вини, приходить до висновку, що вина  ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджується дослідженими в судовому засіданні доказами, іншими письмовими матеріалами справи, що узгоджується з фактами, які мали місце і досліджені судом.
		Відповідно до ст.94 КПК України, аналізуючи вищезазначені докази з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх матеріалів кримінального провадження, керуючись законом, приходить до переконання, що зазначені докази є належними, допустимими, достовірними, перебувають між собою у взаємозв`язку, доповнюють один одного, не суперечать між собою, тобто подія кримінального правопорушення мала місце, провина обвинуваченого повністю доведена, противоправні дії  ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст.336 КК України, оскільки він при вищезазначених і досліджених судом обставинах своїми умисними діями, будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшовши військово- лікарську комісію, будучи визнаним здоровим та придатним до проходження військової служби, отримавши повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, не прибув на відправку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим вчинив ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Правова оцінка та мотиви суду.
		Суд, ухвалюючи по справі рішення, керується нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст.94 КПК Україниз наведенням належних і достатніх мотивів та підстав для його ухвалення. 
		Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 29.06.1990 року «Про виконаннясудами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», висновки суду щодо оцінки доказів належить викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які виключали б сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу. Прийняття одних і відхилення інших доказів судом повинно бути мотивовано.
		Суд зобов`язаний мотивувати прийняте рішення, а саме обґрунтувати свої висновки у кримінальному провадженні, аргументувати свою позицію та переконливо довести, чому одні докази покладені в його основу, а інші - відкинуті або не враховані. За наявності суперечливих доказів суд повинен проаналізувати їх, навести мотиви свого рішення. Тобто вирок суду повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.370 КПК України, щодо законності, обґрунтованості і вмотивованості.
		Європейський суд з прав людини вимоги щодо вмотивованості судового рішення саме пов`язує з належним здійсненням правосуддя, так як у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються ( справи «Кузнецов та інші проти Росії», « Гірвісаарі проти Фінляндіі»).
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Відповідно до ст.ст.55,124 Конституції Україникожному гарантується право на судовий захист; юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.
		Під час розгляду кримінального провадження суд зобов`язаний суворо додержуватись закріпленого у ст. 62 Конституції Українипринципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого (підсудного) доведення своєї невинуватості. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
		При ухваленні вироку відповідно до вимог ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики ЄСПЛ» суд вважає за необхідне застосувати Конвенцію про захист прав і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
		Відповідно до ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4.XI.1950), яка згідно з ч.1 ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Суд враховує, що практика ЄСПЛ вказує на необхідність оцінювати докази, керуючись критерієм доведення «поза розумним сумнівом». Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (рішення ЄСПЛ від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» п. 43).
		Досліджені в судовому засіданні докази переконливі в частині кваліфікації дій  ОСОБА_6 стосовно ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, а сторона захисту  не спростувала таких доказів.
		Також суд при постановленні вироку приймає до уваги якість доказів, включаючи те, чи не ставлять обставини, за яких вони були отримані, під сумнів їхню надійність та точність (рішення ЄСПЛ від 11.07.2013 року у справі «Веренцов проти України» п.86).
		Відповідно до ч.1ст.2 КК Українипідставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
		Згідно з положеннями ч.ч.1,3ст.3 КК Українизаконодавство України про кримінальну відповідальність становитьКК, який ґрунтується наКонституції Українита загальновизнаних принципах і нормах міжнародного права. Кримінальна протиправність діяння, а також його караність та інші кримінально-правові наслідки визначаються тількиКК України.
		Судом встановлено, що  ОСОБА_6 вчинив суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення - ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Згідно з вимогамист.91 КПК Українидоказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.
		Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення, яке підтверджує обставини, встановлені судом  доведена подія правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини): прибувши 16.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов військово-лікарську комісію, визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби, 18.01.2024 року на 09.00 год не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації.
		Обвинувачений  ОСОБА_6 обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.336 КК України не оспорює, не заперечує що будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, прибувши до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшовши військово- лікарську комісію, будучи визнаним здоровим та придатним до проходження військової служби, отримавши повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, з метою ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, не прибув на відправку до ІНФОРМАЦІЯ_3 , в суді свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушеня визнав, його позиція є добровільною та не є наслідком будь-якого примусу.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення  ОСОБА_6 кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ст.336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Предметом і безпосереднім об`єктом правопорушення є сфера суспільних відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її збройних сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції України покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
		У санкції ст.336 КК Українипередбачено відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Об`єктом правопорушення єсуспільні відносини, що забезпечують обороноздатність України .
		Судом встановлено, що дії  ОСОБА_6 містять усі ознаки об`єкту правопорушення, який характерний дляст.336 КК України ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки мобілізацією є комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, Збройних Сил, інших військових формувань, сил цивільного захисту на організацію і штати воєнного часу і у мирний час мобілізація може проводитися, а з лютого 2022 року, у зв`язку з прийняттям Указу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року «Про загальну мобілізацію», затвердженого Законом України від 03 березня 2022 року №2105-ІХ, який неодноразово продовжувався Указами Президента України, останній раз Указом Президента України № 735/2023 від 06 листопада 2023 року «Про продовження строку проведення загальної мобілізації», затвердженого Законом України від 08 листопада 2023 року № 3430-ІХ, проводиться у зв`язку зі збройною агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань. оголошено воєнний стан та загальну мобілізацію на території всієї країни.
		Закінченим даний вид правопорушення вважається з моменту коли винний ухилився від призову на військову службу під час мобілізації - будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, пройшовши військово- лікарську комісію, будучи визнаним здоровим та придатним до проходження військової служби, отримавши повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, не прибув на відправку до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Правопорушення вчинене  ОСОБА_6 становить закінчений склад правопорушення. Оскільки згідно ч.1ст. 13 КК Українизакінченим кримінальним правопорушенням визнається діяння, яке містить усі ознаки складу кримінального правопорушення, передбаченого відповідною статтеюКК України. Матеріалами справи встановлено, що дії  ОСОБА_6 містять закінчений склад правопорушення, оскільки така особа, маючи на меті ухилитися від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки прибувши 16.01.2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , пройшов військово-лікарську комісію, визнаний здоровим та придатним до проходження військової служби, 18.01.2024 року на 09.00 год не прибув до II відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації.
		Суб`єктом правопорушення передбаченого 336 КК України є особа, що підлягає мобілізації, оскільки відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» це є військовозобов`язані, що знаходяться в запасі, та громадяни, що підлягають на час мобілізації призову на військову службу і отримали мобілізаційні посвідчення (повістки).
		Суд дійшов висновку, що  ОСОБА_6 є суб`єктом правопорушення оскільки він є осудною особою, особою чоловічої статі оскільки досяг відповідного віку, вчинив правопорушення у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність. Крім цього,  ОСОБА_6 може нести кримінальну відповідальність за вчинене ним правопорушення, оскільки він є фізичною особою, тобто людиною, і може нести кримінальну відповідальність оскільки є громадянином України, що відповідає вимогам ч.1 ст.18, ч.1 ст.22 КК України.
		Суб`єктивна сторона характеризується прямим умислом - особа знає і усвідомлює, що ухиляється від призову на військову службу під час мобілізації.
		Суб`єктивна сторона правопорушення проявляється у внутрішній стороні суспільно-небезпечного діяння, яка характеризує психічне ставлення особи до вчинюваного ним суспільно небезпечного діяння та його наслідків. Вона виражається у вині в формі умислу, мотиви на кваліфікацію не впливають, а також у цілях, які переслідує особа, які в сукупності відображають зв`язок волі і свідомості особи зсуспільно небезпечним діянням, яке вона вчиняє, і його наслідками.
		Відповідно до ч.2 ст.24КК України прямий умисел має місце тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання. Таким чином, прямий умисел характеризується трьома ознаками: 1) усвідомленням суспільної небезпеки діяння; 2) передбаченням суспільно небезпечних наслідків цього діяння; 3) бажанням настання передбачуваних наслідків. Дві перших ознаки складають інтелектуальний момент умислу, остання вольовий. Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24КК України характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.
		Вольовий момент прямого умислу згідно з ч.2 ст.24КК характеризується бажанням особи настання суспільно небезпечних наслідків від вчиненого ним діяння. Під бажанням наслідків необхідно розуміти прагнення їх настання.
		Вольова поведінка людини, у тому числі і злочинна, і направляється на досягнення певної мети.
		Зміст інтелектуального моменту прямого умислу при ухиленні від призову на військову службу під час мобілізації полягає в усвідомленні особою фактичної сторони вчинюваного, а також передбачені нею настання суспільно небезпечних наслідків своєї дії. Усвідомлюючи фактичну сторону вчинюваного, суб`єкт усвідомлює й соціальне значення свого діяння, його характер і суспільну небезпеку. 
		Судом встановлено, що в діях  ОСОБА_6 розкрита суб`єктивна сторона в формі прямого умислу, оскільки  ОСОБА_6  усвідомлював суспільно небезпечний, протиправний характер свого діяння, передбачав і бажав настання суспільно небезпечних наслідків своїх дій у формі ухилення від призову на військову службу під час мобілізації і при заданих ним умовах настануть суспільно небезпечні наслідки у вигляді забезпечення обороноздатності України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності.
		З суб`єктивної сторони правопорушення, передбачене ст.336 КК України, вчинюється тільки з прямим умислом. В діях  ОСОБА_6 проявилася суб`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст.336 КК України.
		Об`єктивна сторона характеризується активною поведінкою - діями, які можуть бути вчинені у формі ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Судом встановлено, що в діях  ОСОБА_6 відобразилася об`єктивна сторона, оскільки він, будучи належним чином повідомленим про наслідки неявки на загальну мобілізацію, пройшовши військово- лікарську комісію 16.01.2024 року, будучи визнаним здоровим та придатним до проходження військової служби, отримавши повістку про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на відправку для проходження військової служби під час мобілізації, без поважних причин, маючи можливість прибути, не прибув 18.01.2024 року на відправку до II відділу ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Таким чином, аналізуючи дії  ОСОБА_6 та оцінюючи надані сторонами кримінального провадження докази, кожен з точки зору належності, допустимості, достовірності, а їх сукупність з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд дійшов висновку, що події кримінального правопорушення мали місце, вина  ОСОБА_6 доведена позарозумним сумнівом,а йогодії слідкваліфікувати заст336 КК України.
		За таких обставин, у діяннях  ОСОБА_6 містяться всі елементи (ознаки) складу правопорушення ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Суд, дослідивши обставини справи та перевіривши їх наявними у справі доказами, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, дійшов висновку, що під час розгляду обвинувального акта підтверджено факт вчинення  ОСОБА_6  кримінальногоправопорушення такваліфікує йогодії заст336 КК Українияк ухилення від призову на військову службу під час мобілізації.
		Згідно з ч.2ст.50 КК Україниособі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також для запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про обрання міри покарання обвинуваченому ОСОБА_6 суд, відповідно до вимогст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, які пом`якшують та обтяжують його покарання.
		Призначаючи покараннявідносно обвинуваченого,суд враховуєступінь тяжкостівчиненого кримінальногоправопорушення,оскільки вчинене ОСОБА_6 правопорушення,передбачене ст.336 КК України, за яке передбачене покарання у виді позбавлення волі від трьох до п`яти років, яке відповідно до ст.12КК України відноситься до нетяжкого злочину, оскільки згідно ч.ч.3,4 ст.12КК України кримінальні правопорушення поділяються на кримінальні проступки і злочини, і нетяжким злочином є передбаченекримінальним кодексом діяння (дія чи бездіяльність), за вчинення якого передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі не більше десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення волі на строк не більше п`яти років.
		Відповідно до роз`яснень, що містяться у п.19 постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни №9від 01.11.1996року «Прозастосування Конституціїпри здійсненніправосуддя» визнання особи винною у вчиненні злочину можливо лише за умови доведеності її вини.
		При цьому, слід мати на увазі, що ст.62Конституції України передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, а також на доказах, одержаних незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Докази повинні визнаватись такими, що одержані незаконним шляхом, наприклад, тоді, коли їх збирання й закріплення здійснено або з порушенням гарантованих Конституцією України прав людини і громадянина, встановленого кримінально-процесуальним законодавством порядку, або не уповноваженою на це особою чи органом, або за допомогою дій, не передбачених процесуальними нормами.
		Судом враховано, що обвинувачення не ґрунтується на припущеннях, докази одержані в законний спосіб.
		Судом, відповідно дост.66 КК України, при вирішенні справи, приймається до уваги обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченої особи  наявність щирого каяття у скоєному.
		Судом встановлено, що наявні обставини, які пом`якшують покарання - щире каяття у скоєному, повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого правопорушення. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. 
		Обставин, які обтяжують покарання  ОСОБА_6 відповідно дост.67 КК України, судом не встановлено.
		Судом в повному об`ємі вивчена особа обвинуваченого  ОСОБА_6 , який має постійне місце реєстрації по  АДРЕСА_1 , що підтверджується паспортом громадянина України, характеристикою з місця проживання.
		За місцем проживання на території Боринської сільської ради Сабірського району Львівської області характеризується добре, скарг від жителів села на нього не надходило. 
		ОСОБА_6 раніше докримінальної відповідальностіне притягувався. У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03.10.2002 року ЄСПЛ зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.
		Враховано наявність сім`ї обвинуваченого, оскільки будучи одруженим, проживає в в зареєстрованому шлюбі, займається вихованням малолітньої дитини 2010 року народження, має непрацездатню особу на утриманні. 
		Судом враховано психічні ознаки, оскільки на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, що свідчить про його осудність, і відсутність психічного розладу, що вбачається з довідки, виданої поліклінічним відділенням комунального некомерційного підприємства «Турківська центральна міська лікарня».
		З досудової доповіді органу пробації Самбірського районного сектору №2 філії Державної установи «Центр пробації» у Львівській області вбачається, що  ОСОБА_6 становить середню небезпеку для суспільства (окремих осіб).
		Також обвинувачений не є депутатом, будучи працездатним працює у Верхненській ЗЗСО 1-3 ступеня - ЗДО на посаді завгоспа.
		На протязі всього судового розгляду  ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому правопорушення своєї провини визнавав, не намагався уникнути відповідальності.
		Відсутні підстави звільнення  ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності у зв`язку з примиренням винного з потерпілим, у зв`язку з передачею особи на поруки, у зв`язку із зміною обстановки, у зв`язку із закінченням строків давності.
		Судом враховано обставини, що виключають кримінальну протиправність діяння, оскільки  ОСОБА_6 не вчинив правопорушення з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Його дії не були спрямовані на затримання особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, і доставлення її відповідним органам влади, якщо при цьому не було допущено перевищення заходів, необхідних для затримання такої особи. Правопорушення не було вчинено у стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожує особі чи охоронюваним законом правам цієї людини або інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено перевищення меж крайньої необхідності. 
		Також  ОСОБА_6 не вчинив правопорушення під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, або вчинення діяння в умовах виправданого ризику для досягнення значної суспільно корисної мети.
		Оцінюючи поведінку обвинуваченого, суд звертає увагу на те, і бере до уваги факти виконання ним процесуальних обов`язків, систематичні явки в усі судові засідання, що не призвело до затягування судового розгляду, що вказує на добросовісну і відповідальну процесуальну поведінку обвинуваченого.
		За сукупності вище наведених обставин, враховуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, з урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, характеру та ступеню суспільної небезпеки скоєного, його наслідків, даних про особу обвинуваченого,суд вважає, що виправлення та перевиховання  ОСОБА_6 можливе при застосуванні до нього покарання в межах санкції ст336 КК України.
		Суд призначає покарання в дотримання вимогст.65 КК Україниу межах,установлених усанкцією ст336 КК України, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення відповідно до положень Загальної частиниКК Українивраховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Таке покарання, на переконання суду, є справедливим і достатнім для виправлення  ОСОБА_6 , попередження вчинення ним кримінальних правопорушень та відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
		З урахуванням обставин вчиненого кримінального правопорушення, думки сторони обвинувачення прокурора, який в судових дебатах просив призначити обвинуваченому остаточне покарання в межах санкції ст.336 КК Україниу виді трьох років позбавлення волі, оскільки дія воєнного стану у державі продовжується, обвинувачений є придатним до служби, але його небажання нести тягар військової служби дає підстави вважати, що при звільненні від покарання із застосуванням ст. 75 КК України до вчиненого діяння не зміниться, а тому не буде досягнуто дієвої мети запобігання новому кримінальному правопорушенню та може стати негативним прикладом для інших осіб, думки обвинуваченого  ОСОБА_6 , який в судових дебатах і останньому слові свою провину визнав, при призначенні покарання поклався на думку суду, суд вважає можливим призначити обвинуваченому за вчинене ним кримінальне правопорушення в межах санкції ст.336 КК України.
		Таким чином, згідно зі ст.6 Конвенції виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду, завершальною стадією судового провадження. У зв`язку із цим під час розгляду питань про відстрочку, розстрочку необхідно дотримуватися вимог Конвенції щодо виконання судового рішення упродовж розумного строку (справи «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 року, «Ромашов проти України» від 27.07.2004 року, «Дубенко проти України» від 11.01.2005 року, «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21.04.2011 року та інші).
		Покарання, яке обирає суд є пропорційним характеру вчиненого  ОСОБА_6 дій та їх небезпечності, і є необхідним й достатнім для виправлення особи та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Окрім цього, суд не вбачає підстав вважати, що обране покарання буде явно несправедливим унаслідок м`якості.
		Призначаючи покарання суд стверджує принцип невідворотності покарання.
		Питання про долю речових доказів і документів вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження і таке питання потрібно вирішити в порядкуст.100 КПК України.
		У зв`язку з наявністю речових доказів, дане питання судом вирішується.
		Вимогами ч.4ст.174 КПК Українипередбачено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
		Наявні в справі оригінал розписки про отримання повістки на ім`я  ОСОБА_6 від 16.01.2024 року на 18.01.2024 року; оригінал картки обстеження та медичного огляду  ОСОБА_6 ; оригінал довідки№12/4 за вихідним № 129 від 16.01.2024 року військово- лікарської комісії на ім`я  ОСОБА_6 ; оригінал рапорту начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 - повернути ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		У зв`язку з тим, що арешт на речові докази не накладався і не застосовувався, дане питання судом не вирішується.
		Інші письмові докази і характеризуючі особу матеріали, які були долучені до матеріалів кримінального провадження, у подальшому слід зберігати при матеріалах справи. 
		В рамках кримінального провадження прокурором в порядкуст.128 КПК Українине було пред`явлено цивільного позову.
		Потерпіла сторона по даному кримінальному провадженні відсутня, цивільного позову в рамках кримінального провадження не пред`явлено.
		Питання про судові витрати суд вирішує на підставіст.124 КПК України. 
		Відповідно до ч.2ст.124 КПК України, у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта, здійснені документально підтверджені процесуальні витрати. 
		Згідно п.2 ч.4 ст.374 КПК Україниу резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, рішення про цивільний позов. В рамках кримінального провадження не було пред`явлено цивільного позову.
		В рамках кримінального провадження прокурором в порядку ст..128 КПК Українине було пред`явлено цивільного позову.
		Потерпіла особа в даному кримінальному провадженні  відсутня.
		Оскільки по справі наявні процесуальні витрати відсутні, суд в такому випадку не вирішує дане питання.
		Стосовно  ОСОБА_6 в ході досудового слідства не обирався запобіжний захід, у зв`язку з чим дане питання судом на даній стадії не вирішується.
		Судом також враховано вимоги п.1 ст.6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
		Керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 22, 30-33, 84-86, 110,368-371,373- 374,376 КПК України, суд 
		У Х В А Л И В:
		ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.336ККУкраїни та призначити покарання у виді 3 (три) роки позбавлення волі.
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_6  рахувати з часу приведення вироку до виконання.
		Запобіжний захід до  ОСОБА_6  у даній справі не обирався.
		Докази, які підтверджують вину в скоєному і які були долучені до матеріалів кримінального провадження після вступу вироку в законну силу  оригінал розписки про отримання повістки на ім`я  ОСОБА_6 від 16.01.2024 року на 18.01.2024 року; оригінал картки обстеження та медичного огляду  ОСОБА_6 ; оригінал довідки№12/4 за вихідним № 129 від 16.01.2024 року військово- лікарської комісії на ім`я  ОСОБА_6 ; оригінал рапорту начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 - повернути ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Контроль за виконанням вироку в частині повернення речових доказів покласти на прокурора Турківського відділу Самбірської окружної прокуратури Львівської області, чи керівника прокуратури, яким повідомити суд про виконання вироку в цій частині.
		Докази, які підтверджують вину в скоєному, в тому числі характеризуючі особу докази і які були долучені до матеріалів кримінального провадження після вступу вироку в законну силу - залишити і зберігати при кримінальній справі.
		Вирок суду першої інстанції може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Турківський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити засудженому, прокурору.
		Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Учасники судового провадження протягом строку апеляційного оскарження мають право заявити клопотання про ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.
		Повний текст судового рішення складено і проголошено 18.09.2024 року.
		 
		Суддя                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...