Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/11021/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 19.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.09.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 14-94цс24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		 
		05 вересня 2024 року
		місто Київ
		 
		справа № 755/11021/22
		провадження № 14-94цс24
		 
		Велика Палата Верховного Суду у складі:
		судді-доповідача Погрібного С. О.,
		суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.
		перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		цивільної справи за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України,
		за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року, постановлене суддею Галаганом В. І., та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, ухвалену колегією суддів у складі Лапчевської О. Ф., Березовенко Р. В., Мостової Г. І.,
		УСТАНОВИЛА:
		І. ФАБУЛА СПРАВИ
		Стислий виклад позиції заявниці
		1. Заявниця ОСОБА_1 у листопаді 2022 року звернулася до суду із заявою, в якій просила оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Києві, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , добровольця добровольчого формування міста Києва «Мрія» територіальної громади № 21 (далі - ДФТГ № 21).
		2. Заявниця обґрунтовувала пред`явлену заяву тим, що після початку повномасштабної збройної агресії російської федерації (далі - рф) її син ОСОБА_2 19 березня 2022 року підписав контракт добровольця територіальної оборони 
		(далі - ТрО) з командиром НОМЕР_1 ОСОБА_3 .
		3. ОСОБА_2 ніс службу на території Торгово-розважального центру «Ретровіль» (далі - ТРЦ «Ретровіль»), розташованого за адресою: м. Київ, просп. Правди, 47. У ніч з 20 на 21 березня 2022 року приблизно о 22:45 збройні сили рф нанесли ракетний удар по ТРЦ «Ретровіль», унаслідок чого ОСОБА_2 загинув.
		4. ОСОБА_1 зазначила, що 21 березня 2022 року Подільська окружна прокуратура міста Києва внесла до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статі 110 Кримінального кодексу України (далі - КК України), а 26 липня 2022 року визнала її потерпілою у кримінальному провадженні № 12022100070000539. Втім, досі органи досудового розслідування не встановили та не ідентифікували рештки її сина, що позбавляє її можливості отримати свідоцтво про його смерть та одержати грошову допомогу на випадок смерті (загибелі) добровольця.
		Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції
		5. Рішенням від 21 грудня 2022 року Дніпровський районний суд міста Києва задовольнив заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою.
		6. Суд оголосив померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився у місті Києві, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , добровольця НОМЕР_1 .
		7. Суд першої інстанції мотивував рішення тим, що матеріали справи та факти, повідомлені свідками, показання яких не містять суперечностей щодо обставин загибелі ОСОБА_2 , є підставами того, щоб зробити можливим вірогідне припущення про смерть ОСОБА_2 , який як доброволець ДФТГ № 21 у період військової агресії рф проти України 20 березня 2022 року здійснював охорону об`єктів та забезпечення порядку на території ТРЦ «Ретровіль» у місті Києві під час вибуху ворожої ракети.
		Стислий виклад змісту постанови суду апеляційної інстанції
		8. Постановою від 10 квітня 2023 року Київський апеляційний суд частково задовольнив апеляційну скаргу Міністерства оборони України (далі - МОУ), змінив рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року, виклав його резолютивну частину у такій редакції:
		«Оголосити померлим ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який народився у місті Києві, проживав за адресою: АДРЕСА_1 , добровольця добровольчого формування міста Києва «Мрія» територіальної громади № 21, 20 березня 2022 року».
		9. Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про наявність правових підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 та оголошення її сина ОСОБА_2 померлим, втім не врахував того, що важливе доказове значення, зокрема і щодо подальшої визначеності, має безпосередньо дата смерті.
		Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій
		10. Суди встановили, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є сином ОСОБА_1 відповідно до свідоцтва про народження, виданого Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського району міста Києва від 28 лютого 1999 року, актовий запис № 228.
		11. Реєстрація місця проживання ОСОБА_2 здійснена за адресою: АДРЕСА_1 .
		12. Відповідно до пункту 1.120 наказу командира військової 
		частини (далі - ВЧ) НОМЕР_3 ОСОБА_4 від 02 березня 2022 року № 11 з метою набуття бойових спроможностей, укомплектування особовим складом 205-го окремого батальйону ТрО 112-ої бригади ТРО, захисту суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності України, а також оборони міста Києва від російської збройної агресії прийнято в оперативне підпорядкування до 205-го окремого батальйону ТрО 112-ої бригади ТРО, зокрема, громадянина України ОСОБА_2 .
		13. Між командиром ДФТГ № 21 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 19 березня 2022 року укладено контракт добровольця ТрО строком на три роки.
		14. Листом від 24 жовтня 2022 року № 541 ДФТГ № 21 повідомило командира ВЧ  НОМЕР_4 ( АДРЕСА_2 ) про те, що згідно з усною інформацією, отриманою керівником Відділу правового забезпечення ДФТГ № 21 у телефонному режимі 19 жовтня 2022 року від одного із заступників командира Військової частини  НОМЕР_4 , завершено службове розслідування щодо подій, що відбулися 20 березня 2022 року в ТРЦ «Ретровіль», яке ґрунтується на поясненнях, отриманих зокрема й від добровольців молодіжного воєнізованого формування, залученого, зі слів добровольців, з 26 лютого до 20 березня 2022 року до виконання бойового завдання з охорони та супроводу 1-ї реактивної артилерійської батареї реактивного артилерійського дивізіону ВЧ  НОМЕР_4 . Також наголосило, що в матеріалах службового розслідування зафіксовано факт перебування добровольців у ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » у момент влучання ворожої ракети.
		15. Листом від 14 листопада 2022 року № 1/37/5831 Військова частина  НОМЕР_4 повідомила ДФТГ № 21 про те, що не може надавати довідки про безпосередню участь у заходах, потрібних для забезпечення оборони України, з підстав незарахування громадян до списків особового складу ВЧ  НОМЕР_4 , та на цей час немає законодавчо затвердженого зразка довідки про безпосередню участь у заходах, потрібних для забезпечення оборони України.
		16. Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_5 повідомив, що він є керівником Відділу правового забезпечення ДФТГ № 21, займався збиранням документів щодо факту загибелі добровольців, зокрема, ІНФОРМАЦІЯ_3 на території ТРЦ «Ретровіль». Вважає, що добровольці, серед яких був ОСОБА_2 , 20 березня 2022 року виконували військові завдання за наказами командира ВЧ  НОМЕР_4 на території ТРЦ « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Накази командирів були усними, оскільки на той час не було належної організації 
		в документуванні. ВЧ  НОМЕР_4 , яка залучала добровольців ДФТГ № 21 до виконання військових завдань, не вчинила жодних дій, щоб установити факт участі добровольців у виконанні військових завдань. ВЧ  НОМЕР_4 визнає, що добровольці, серед яких був ОСОБА_2 , у момент ракетного удару по ТРЦ «Ретровіль» перебували на його території і загинули, однак не визнає причину загибелі.
		17. Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_6 повідомив, що він разом із ОСОБА_2 був добровольцем ДФТГ № 21. 20 березня 2022 року в усній формі, без письмових наказів, добровольцям, серед яких були свідок та ОСОБА_2 , запропонували добровільно поїхати на охорону військових об`єктів на території ТРЦ «Ретровіль». На території ТРЦ «Ретровіль» був командир, ім`я якого свідку невідомо, солдати 73-ої бригади, добровольці і військові. Контракти з ДФТГ № 21 19 березня 2022 року укладали добровольці, серед яких були свідок та ОСОБА_2 , на території ТРЦ «Ретровіль». 20 березня 2022 року свідок, ОСОБА_2 та інші добровольці охороняли об`єкти на території ТРЦ «Ретровіль» згідно з графіком, який було надіслано на телефони. ОСОБА_2 мав позивний « ОСОБА_7 » та мав чергувати 20 березня 2022 року з 22:00 до 23:00 години. Серед добровольців був хлопець з позивним « ОСОБА_8 », який розподіляв ділянку охорони кожному добровольцеві. ІНФОРМАЦІЯ_3 в момент попадання ракети ОСОБА_2 та ще один хлопець, якого свідок пізніше впізнав, перебували на посту на території ТРЦ «Ретровіль», де на стоянці була розміщена реактивна система залпового вогню «Град», саме туди було влучання ракети. Зранку 21 березня 2022 року добровольці, серед яких був свідок, поїхали на територію ТРЦ «Ретровіль» розбирати завали, однак тіло ОСОБА_2 не знайшли.
		18. Допитаний у судовому засіданні в суді першої інстанції свідок ОСОБА_9 дав показання, аналогічні поясненням свідка ОСОБА_6 , а також додатково зазначив, що 20 березня 2022 року ОСОБА_9 , ОСОБА_6 , ОСОБА_2 та інші добровольці перебували на території ТРЦ «Ретровіль» для охорони території та забезпечення порядку. У момент попадання ракети по ТРЦ «Ретровіль» він перебував на парковці у двохстах метрах від епіцентру вибуху, а ОСОБА_2 заступив на чергування близько 22:00 та в момент попадання ракети перебував під будівлею «Спортлайф» ТРЦ «Ретровіль», тобто в самому епіцентрі вибуху. Ракета влучила 
		в бойові машини та склад зі снарядами, де в той момент перебував ОСОБА_2 
		і ще один хлопець.
		ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		19. МОУ10 травня 2023 року із використанням засобів поштового зв`язку направило до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просило скасувати рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви.
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		20. Заявник зазначив, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норму матеріального права, зокрема частину другу статті 46 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
		21. Підставою касаційного оскарження цих судових рішень заявник визначив те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо правил застосування частини другої статті 46 ЦК України у відносинах, що є подібними до тих, які склалися у цій справі.
		22. Також касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не звернули уваги на правило частини другої статті 46 ЦК України, не врахували, що воєнні дії на території України тривають, відлік установленого шестимісячного строку, відповідно, ще не розпочався, тому звернення заявниці до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою є передчасним і виключає можливість визнання особи померлою в порядку, визначеному частиною другою статті 46 ЦК України.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		23. ОСОБА_1 05 липня 2023 року з використанням засобів поштового зв`язку подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу МОУ, в якому просила залишити касаційну скаргу без задоволення, рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року - без змін.
		ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ
		24. Ухвалою від 12 червня 2023 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою МОУ та витребував матеріали цієї справи із суду першої інстанції, а ухвалою від 19 лютого 2024 року призначив її до судового розгляду.
		25. Ухвалою від 15 травня 2024 року Верховний Суд передав справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
		26. Ухвалою від 31 травня 2024 року Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду прийняла та призначила цю справу до розгляду, а ухвалою від 24 червня 2024 року повернула справу на розгляд колегії суддів.
		27. Ухвалою від 10 липня 2024 року колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо порядку застосування частини другої статті 46 ЦК України.
		Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
		28. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду керувалася таким.
		29. Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу 
		в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
		30. За правилами частини другої статті 46 ЦК України фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. 
		З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		31. Тобто ця норма права визначає два правила:
		- перше - загальне, відповідно до якого фізична особа, яка пропала безвісти 
		у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій;
		- друге - спеціальне, згідно з яким з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
		32. Колегія суддів наголосила, що детальний аналіз Єдиного державного реєстру судових рішень підтверджує наявність великої кількості судових справ (більше 100) щодо оголошення фізичної особи померлою і різних підходів судів першої, апеляційної та касаційної інстанцій, викладених у їх судових рішеннях, щодо спеціального правила частини другої статті 46 ЦК України у питанні відліку початку шестимісячного строку.
		33. Наприклад, у справі, що переглядається, ухвалюючи рішення про задоволення вимог заяви ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого 
		у незміненій частині рішення погодився й апеляційний суд, виходив із того, що матеріали справи та факти, повідомлені свідками, показання яких не містять суперечностей щодо обставин загибелі ОСОБА_2 , є підставами для досить вірогідного припущення про смерть ОСОБА_2 , який як доброволець ДФТГ № 21 у період військової агресії рф проти України 20 березня 2022 року здійснював охорону об`єктів та забезпечував порядок на території ТРЦ «Ретровіль» у місті Києві під час вибуху ворожої ракети.
		34. Тож суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, у цій справі зробив висновок про те, що шестимісячний строк, визначений частиною другою статті 46 ЦК України для оголошення особи померлою, потрібно обраховувати з моменту настання події (яка могла призвести до смерті особи), а не з моменту закінчення дії воєнного стану на території держави.
		35. Подібні висновки сформульовано в постановах колегій суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 та Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 25 квітня 2024 року у справі № 278/970/23.
		36. Водночас, колегія суддів зазначила, що у судовій практиці також застосовується зовсім інший підхід щодо визначення моменту початку відліку шестимісячного строку, передбаченого частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою, який обґрунтовується так.
		37. У частині другій статті 46 ЦК України встановлено строк шляхом вказівки на його початок (день закінчення воєнних дій) і тривалість (два роки). Правило другого речення цієї статті містить виняток із загального правила, яким надається право суду залежно від конкретних обставин скоротити цей строк. До того ж суд скорочує тривалість строку, але початок перебігу залишається незмінним - день закінчення воєнних дій, про що свідчить словосполучення «цього строку», тобто того самого дворічного строку, початком якого є день закінчення воєнних дій.
		38. Оскільки приписи, що містяться у першому та другому реченнях частини другої статті 46 ЦК України, перебувають у системно-логічному зв`язку, немає підстав вважати, що в другому реченні частини другої цієї статті є вказівка на будь-який інший юридичний факт, який визначає початок перебігу шестимісячного строку, що відрізняло б його від дворічного строку.
		39. Тож за другим підходом відлік шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою має починатися саме з дня закінчення воєнних дій на території держави.
		40. Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду 
		у складі Верховного Суду підсумувала, що у судовій практиці існують різні підходи щодо вирішення питання початку відліку шестимісячного строку, визначеного частиною другою статті 46 ЦК України, для оголошення фізичної особи померлою. Серед науковців також немає єдиного доктринального підходу щодо початку відліку цього строку, одні з них вважають, що строк потрібно обраховувати від моменту, що має бути не раніше спливу шести місяців після закінчення воєнних дій у країні, а інші - не пов`язують визначення моменту для відлік цього строку зі згаданим моментом.
		41. Додатково колегія суддів наголосила, що порушене питання потребує комплексного підходу та забезпечення балансу інтересів як фізичної особи, яку оголошено померлою, зокрема в разі її появи, так і осіб, які перебувають з такою особою у певних відносинах, оскільки оголошення фізичної особи померлою має певні правові наслідки, як-от: відкриття спадщини, призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника, припинення шлюбу, припинення зобов`язань, пов`язаних із такою особою тощо.
		42. У разі оголошенні фізичної особи померлою можуть наставати і кримінально-процесуальні наслідки, як-от: смерть підозрюваного, обвинуваченого є підставою для закриття кримінального провадження (пункт 5 частини першої статті 284 Кримінального процесуального кодексу України).
		43. Колегія суддів керувалася також тим, що хоча виключна правова проблема і має оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного показників, однак до уваги потрібно брати й те, що це є новою правовою проблемою, яка зумовлена запровадженням воєнного стану, що її вирішення матиме важливе значення для розвитку судової практики.
		ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		44. В Україні визнається і діє принцип верховенства права (стаття 8 Конституції України).
		45. Суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права (стаття 129 Конституції України).
		46. Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.
		47. Відповідно до частини четвертої статті 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» єдність системи судоустрою забезпечується, зокрема, єдністю судової практики (пункт 4).
		48. Єдність судової практики є фундаментальною засадою здійснення судочинства 
		і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об`єктивність 
		і прогнозованість правосуддя. Застосування ж судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування. Також єдність судової практики є складовою вимогою принципу правової визначеності.
		49. Ураховуючи обставини справи, норми матеріального права, що підлягають застосуванню до правовідносин, які виникли у цій справі, актуальність справи, 
		а також протилежні наукові висновки фахівців у сфері права, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими мотиви, викладені в ухвалі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2024 року, про те, що справа може містити виключну правову проблему.
		50. Велика Палата Верховного Суду погодилася, що колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду ґрунтовно визначила, у чому саме полягає потреба у формуванні єдиної правозастосовної практики, та навела, у чому саме полягає фундаментальність порушеної правової проблеми.
		51. Зважаючи на особливості спору, що перебуває на вирішенні суду, запроваджений воєнний стан на території України, що зумовлює актуальність і масштабність цієї проблеми, а також імовірність у майбутньому виникнення великої кількості звернень із заявами про оголошення фізичної особи померлою, Великої Палати Верховного Суду наголошує, що це правове питання має бути нею вирішене задля формування єдиної судової практики щодо застосування частини другої статті 46 ЦК України.
		52. Велика Палата Верховного Суду врахувала, що правова проблема, що постала у цій справі, є актуальною для українського суспільства на нинішньому етапі його розвитку загалом, є надзвичайно соціально чутливою, а отже й потребує свого нагального вирішення.
		53. Колегія суддів дотрималася умов, передбачених частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. За складністю правової проблеми, значущістю для розвитку судової практики та 
		з метою забезпечення її єдності і сталості вирішення справи, яка містить виключну правову проблему, спір відповідає ролі і місцю Великої Палати Верховного Суду
		в системі судів України.
		54. У частині першій статті 402 ЦПК України передбачено, що в суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Такий розгляд відбувається з урахуванням статті 400 ЦПК України щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції.
		55. Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		56. З огляду на викладене справу потрібно розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення її учасників (у порядку письмового провадження).
		57. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).
		Керуючись частиною тринадцятою статті 7, статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		УХВАЛИЛА:
		Прийняти до розгляду цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою, заінтересовані особи: Дніпровський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції, Міністерство оборони України, за касаційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 21 грудня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 квітня 2023 року.
		Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 23 жовтня 2024 року в приміщенні Верховного Суду за адресою: місто Київ, вулиця Пилипа Орлика, 8.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя-доповідач С. О. ПогрібнийСуддіО. О. БанаськоМ. В. Мазур О. Л. БулейкоС. Ю. Мартєв І. А. ВоробйоваК. М. Пільков М. І. ГрицівО. В. Ступак Ж. М. ЄленінаІ. В. Ткач І. В. ЖелєзнийО. С. Ткачук Л. Ю. КишакевичВ. Ю. Уркевич В. В. КорольЄ. А. Усенко О. В. КривендаН. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...