Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/5875/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 19.09.2024. Зареєстровано: 19.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: 11-кп/803/2583/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022050020000145

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		Провадження № 11-кп/803/2583/24 Справа № 201/5875/22   Суддя у 1-й інстанції -  ОСОБА_1  Суддя у 2-й інстанції -                 ОСОБА_2 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 вересня 2024 року                                                                м. Дніпро
		 
		       Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
		       головуючого судді                         ОСОБА_2 
		       суддів                                         ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження (in absentia) апеляційну скаргу прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_5 на вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 62022050020000145 від 27.03.2022 щодо:
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в с. Городище Старобільського району Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 
		 
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, -
		       за участю:
		       секретаря судового засідання                         ОСОБА_7 
		       прокурора                                                 ОСОБА_8 
		       захисника (в режимі відеоконференції)         ОСОБА_9                                 
		В С Т А Н О В И Л А:
		 
		       За вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначено йому покарання у виді 15 років позбавлення волі, з конфіскацією всього належного йому майна та позбавленням спеціального звання капітана Національної поліції України. 
		       Цим вироком ОСОБА_6 визнаний винним за наступних обставин.
		       05.03.2022 року, перебуваючи на території смт. Біловодськ Луганської області, тобто території, тимчасово окупованій ЗС РФ, ОСОБА_6 , будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу - начальником сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, добровільно зустрівся з представниками так званої «Луганськой народной республики» (далі - «ЛНР»), що є частиною окупаційної адміністрації РФ, які запропонували йому перейти на сторону окупанта, тобто на бік ворога України у воєнний час.
		       Під час вказаного спілкування ОСОБА_6 добровільно надав згоду представникам РФ на вступ до структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме так званого «Біловодського РОВД МВД ЛНР», тобто на перехід на бік ворога, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		       Після цього ОСОБА_6 розпочав «службу» в структурному підрозділі окупаційної адміністрації РФ, а саме так званому «Беловодском РОВД МВД ЛНР».
		       Таким чином, ОСОБА_6 перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, тобто вчинив державну зраду.
		       Указаними умисними діями начальник сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області ОСОБА_6 , у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, присяги прокурора, забезпечив та продовжує забезпечувати встановлення і зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі у створенні незаконних правоохоронних органів «ЛНР», що є частиною окупаційної адміністрації РФ, на тимчасово окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території Луганської області, надавши тим самим допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці.
		       Дії ОСОБА_6 кваліфіковані судом за ч. 2 ст. 111 КК України, як державна зрада, тобто умисне діяння вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України - перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчиненого в умовах воєнного стану. 
		       В апеляції:
		- прокурор просить вирок суду скасувати в частині призначеного покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна та позбавленням спеціального звання - капітан поліції.
		       На підставі ст. 55 КК України позбавити ОСОБА_6 права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави, зокрема в правоохоронних органах та органах місцевої влади та самоврядування строком на 3 роки. 
		       Додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави зокрема, в правоохоронних органах та органах місцевої влади та самоврядування поширити на увесь час відбування основного покарання, крім цього, на строк встановлений вироком суду, що набрав законної сили. Початок строку додаткового покарання обчислювати з моменту відбуття основного покарання. 
		       В іншій частині вирок суду першої інстанції залишити без змін.
		       В обґрунтування апеляційної скарги вказує на неправильне застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що виразилось у незастосуванні додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 
		       Зазначає, що судом не враховані обставини кримінального правопорушення, а саме співпрацю ОСОБА_6 , як правоохоронця з державою агресором, її окупаційною адміністрацією та її збройними чи воєнізованими формуваннями. Крім того, не надано правової оцінки ряду характерних ознак,що слугують підставою для призначення додаткового покарання, а саме порушення присяги, перехід на бік ворога, порушення Закону України "Про національну поліцію" під час перебування на посаді працівника правоохоронного органу. 
		       Вважає, що незастосування до ОСОБА_6 додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади з виконанням функцій держави, зокрема в правоохоронних органах та органах місцевої влади та самоврядування не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, через м`якість. 
		Обвинувачений ОСОБА_6 повідомлений про час і дату судового засідання в суді апеляційної інстанції, в порядку ч. 8 ст. 135, ч. 3 ст. 323 КПК України, у зв`язку з чим прокурор та захисник не заперечували проводити апеляційне провадження без участі обвинуваченого. 
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язкової участі захисника. Всі можливі, передбачені кримінальним процесуальним законом заходи, щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя дотримані, що відповідає та узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, наведеною, зокрема у справах «Колоцца проти Італії» від 12 лютого 1985 року та «Шомоді проти Італії» від 18 травня 2004 року. 
		       Вислухавши прокурора, який підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав, захисника, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та перевіривши і обговоривши наведені в апеляційній скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке. 
		Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. 
		Оскільки висновки суду стосовно фактичних обставин вчиненого кримінального правопорушення та доведеності вини ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого злочину і правильність правової кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 111 КК України в апеляційній скарзі не оспорюються, а інші учасники кримінального провадження апеляційних скарг не подавали, то вказані обставини судом апеляційної інстанції не перевіряються.
		Згідно ч. 4 ст. 52 КК України до основного покарання може бути приєднане одне чи декілька додаткових покарань у випадках та порядку, передбачених цим Кодексом. 
		Частиною 2 ст. 55 КК України передбачено, що позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю як додаткове покарання може бути призначене й у випадках, коли воно не передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за умови, що з урахуванням характеру кримінального правопорушення, вчиненого за посадою або у зв`язку із заняттям певною діяльністю, особи засудженого та інших обставин справи суд визнає за неможливе збереження за ним права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю. 
		       За висновком Верховного Суду зазначеного у постанові від 09.10.2018 у справі №756/4830/17-к, що визначені у ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання наділяють суд правом вибору однієї із форм реалізації кримінальної відповідальності, завданням якої є виправлення та попередження нових злочинів. 
		       Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання.         
		        Зваживши на наведені обставини, беручи до уваги положення ч. 2 ст. 55 КК України, яка наділяє суд можливістю призначення додаткового покарання коли воно не передбачене в санкції статті, з урахуванням дискреційних повноважень суду та встановлених фактичних обставин справи, призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати посади є необхідним з метою попередження в подальшому вчинення аналогічних злочинів проти основ національної безпеки України. 
		       Відповідно до правової позиції ВС викладеної у постанові від 02.02.2022 року у справі №344/16025/18, покарання має формулюватися таким, чином щоб засуджений не мав права обіймати зазначені у вироку посади або займатись забороненою діяльністю в будь-якій галузі або займатись такою діяльністю, які за змістом і обсягом повноважень є аналогічними тим, з якими було пов`язане вчинення кримінального правопорушення.
		За оскаржуваним вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, та згідно фактичних обставин ОСОБА_6 будучи громадянином України та працівником правоохоронного органу - начальником сектору реагування патрульної поліції відділу поліції №2 Старобільського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Луганській області, добровільно надав згоду представникам РФ на вступ до структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме так званого «Біловодського РОВД МВД ЛНР», тобто надав згоду на перехід на бік ворога, усвідомлюючи, що в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану, вказане шкодить суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України.
		       З зазначеного слідує, що злочин вчинений ОСОБА_6 має ряд характерних ознак, а саме: перехід на бік ворогу в умовах воєнного стану та порушення присяги поліцейського, згідно Закону України "Про національну поліцію", оскільки ОСОБА_6 будучи на посаді працівника правоохоронного органу надав згоду на вступ до лав структурного підрозділу окупаційної адміністрації РФ, а саме так званого «Біловодського РОВД МВД ЛНР».
		       А тому, наведені вище обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення свідчать про неможливість подальшого збереження за ОСОБА_6 права обіймати певні посади, пов`язані з виконанням функцій держави в правоохоронних органах.
		З огляду на те, що призначене ОСОБА_6 судом першої інстанції покарання в цій частині не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, індивідуалізації, вирок суду підлягає скасуванню, з ухваленням нового вироку. 
		       У пункті 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 наголошено, що „окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину" (абзац п`ятий підпункту 4.1); „правова держава, вважаючи покарання передусім виправним та превентивним засобом, має використовувати  необхідні і зумовлені метою заходи. Обмеження конституційних прав обвинуваченого повинно відповідати принципу пропорційності: інтереси забезпечення охорони прав і свобод людини і громадянина, власності, громадського порядку та безпеки тощо можуть виправдати правові обмеження прав і свобод тільки в разі адекватності соціально обумовленим цілям" (абзац четвертий підпункту 4.2). 
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Згідно вироку, суд першої інстанції призначив ОСОБА_6 основне покарання в межах санкції інкримінованої статті, передбаченої ч. 2 ст. 111 КК України, враховуючи дані про особу обвинуваченого, який будучи працівником правоохоронного органу України співпрацював з державою-агресором, її окупаційною адміністрацією, відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання, а тому з видом та розміром призначеного основного покарання колегія суддів погоджується. 
		Разом з цим, з урахуванням фактичних обставин та специфіки вчиненого кримінального правопорушення, з огляду на положення ч. 2 ст. 55 КК України, колегія суддів також вважає за необхідне призначити ОСОБА_6 додаткове покарання у виді позбавлення права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави в правоохоронних органах, яке буде необхідним для його виправлення та попередження вчинення нових аналогічних злочинів про основ Національної безпеки України.
		Враховуючи, що діяння вчинене ОСОБА_6 пов`язане саме із зайняттям ним відповідної посади працівника правоохоронного органу, а відомості про перебування останнього на будь-яких посадах в органах місцевої влади та самоврядування в матеріалах справи відсутні та стороною обвинувачення не надані, апеляційні вимоги прокурора в цій частині підлягають частковому задоволенню. 
		Вимоги прокурора щодо встановлення у резолютивній частині вироку порядку обчислення строку додаткового покарання не є слушними, оскільки такий порядок визначений та передбачений ч. 3 ст. 55 КПК України, а тому додаткового дублювання у резолютивній частині вироку не потребує.
		В силу п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Згідно із п. 4 ч. 1 ст. 409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
		Враховуючи разом з вищенаведеним, апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, а вирок скасуванню в частині призначеного покарання з ухваленням нового вироку з призначенням додаткового покарання.
		        Керуючись ст. ст. 405, 407, 409 КПК України, колегія суддів,-
		 
		   УХВАЛИЛА: 
		 
		       Апеляційну скаргу прокурора відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_5 - задовольнити частково.
		Вирок Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 12 червня 2024 року у кримінальному провадженні № 62022050020000145 від 27.03.2022 щодо ОСОБА_6 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України,  - скасувати в частині призначеного покарання.
		Ухвалити у цій частині новий вирок, яким призначити  ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією всього майна, з позбавленням спеціального звання - капітана Національної поліції України та позбавленням його права обіймати посади, пов`язані з виконанням функцій держави в правоохоронних органах строком на 3 роки. 
		       В іншій частині вирок суду залишити без змін. 
		          Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення, може бути оскаржений у касаційному порядку до Касаційного кримінального суду Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення, а обвинуваченим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.
		        
		Судді:
		 
		 
		           ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...