Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/17652/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; скасування арешту майна.
Надіслано судом: 17.09.2024. Зареєстровано: 20.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кс/760/7638/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12017100090001176

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		  Справа №760/17652/24 1-кс/760/7638/24
		 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 серпня 2024року                                                                         м. Київ
		 
		Слідчий суддя Солом`янського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , із участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна - громадянки ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_4 , подане в інтересах громадянки ОСОБА_3 , про скасування арешту накладеного ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду міста Києва від 29 травня 2017 року, в межах досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017100090001176 від 02 лютого 2017 року, -
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		До Солом`янського районного суду м. Києва надійшло вказане клопотання.
		Подане клопотання обґрунтоване тим, що слідчими СВ Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві, за процесуального керівництва Солом`янської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017100090001176 від 02 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
		29 травня 2017 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/9206/17, провадження № 1-кс/760/9206/17) задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури № 9 ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони на відчуження та розпорядження майном власника, або третіми особами, з метою збереження речових доказів.
		Відповідно до договору купівлі-продажу квартири, посвідченого нотаріусом, щодо його було укладено 09 жовтня 2013 року між громадянином ОСОБА_6 та ОСОБА_3 , остання набула у власність квартиру АДРЕСА_2 .
		На думку адвоката ОСОБА_4 арешт на вказане майно був накладений необґрунтовано, оскільки в матеріалах клопотання про накладення арешту відсутні докази що вказана квартира визнана речовим доказом, а також, те, що не накладення такого арешту буде перешкоджати кримінальному провадженню.
		Крім того, адвокат ОСОБА_4 зазначив, що в органу досудового розслідування відсутні данні, що ОСОБА_3 якимось чином причетна до вчинення кримінального правопорушення або про те, що вона повинна була знати про можливе підроблення документів щодо відчуження квартири їй у власність, в ухвалі слідчого судді не доведено.
		Також, адвокат зазначив, що в даному кримінальному провадженні вже 7 років триває досудове розслідування та жодній особі не пред`явлено підозру.
		Крім того, на думку адвоката ОСОБА_4 прокурор не довів, що дана квартира відповідають вимогам, встановленим статтею 98 КПК України для речових доказів.
		В судовому засіданні адвокат ОСОБА_4 підтримав подане клопотання та просив його задовольнити в повному обсязі.
		Уповноважена службова особа Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві в судове засідання не з`явилась, будучи належним чином повідомленою про дату, місце та час судового засідання, причини своєї неявки суду не повідомила.
		Слідчим суддею з урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, відповідно до якого сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених КПК України, визнано можливим розгляд скарги у відсутність Солом`янського УП ГУ НП у м. Києві.
		Згідно частини 4 статті 107 КПК України фіксування судового засідання здійснювалось за допомогою технічних засобів.
		Заслухавши пояснення адвоката, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя вважає, що клопотання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Так, відповідно до статті170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно статті 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
		Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		В ході судового розгляду клопотання встановлено, що слідчими СВ Солом`янського УП ГУ НП в м. Києві, за процесуального керівництва Солом`янської окружної прокуратури м. Києва, здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12017100090001176 від 02 лютого 2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 190 КК України.
		29 травня 2017 ухвалою слідчого судді Солом`янського районного суду м. Києва (справа № 760/9206/17, провадження № 1-кс/760/9206/17) задоволено клопотання прокурора Київської міської прокуратури № 9 ОСОБА_5 про арешт майна та накладено арешт на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 шляхом заборони на відчуження та розпорядження майном власника, або третіми особами, з метою збереження речових доказів.
		Слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно прийшов до висновку, що на даний час існують достатні підстави вважати, що незастосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, може призвести до втрати, перетворення або іншої передачі майна, зокрема незаконного відчуження.
		Тому, слідчий суддя вважав, що вказане в клопотанні майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України та може бути використане як доказ в кримінальному провадження, тому вбачав наявність достатніх підстав для накладення арешту на вказане майно, з метою забезпечення збереження речових доказів.
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно статей 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		Відповідно до частини 1 статті 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		Згідно з частини 2 статті 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
		Приймаючи рішення за результатами розгляду клопотання органу досудового розслідування про арешт майна, слідчий суддя, дотримався вказаних вище вимог законодавства, встановивши належні правові підстави, передбачені частин 1, 2, 3 статті 170 КПК України для задоволення клопотання слідчого та накладення арешту на вказане майно, що відповідає критеріям, передбаченим статті 98 КПК України.
		Наведене свідчить, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси володільця майна ОСОБА_3 , оскільки невжиття даних заходів забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна призведе до його втрати, перетворення або іншої передачі майна, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити можливість застосування заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		Враховуючи вказані обставини та проаналізувавши зазначені в ухвалі слідчого судді від 29 травня 2017 року правові підстави для арешту майна, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що арешт на вказане вище майно був накладений обґрунтовано та в жодному разі не призвів до надмірного обмеження прав власника, а також в повній мірі відповідав принципам пропорційності, «справедливої рівноваги» між інтересами суспільства і основними правами людини, відповідно до практики ЄСПЛ.
		Крім того, адвокатом ОСОБА_4 не доведено, що подальшому застосуванні такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна, відпала потреба, а також, що арешт був накладений необґрунтовано.
		За таких обставин, слідчий суддя вважає, що клопотання представника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 не підлягає задоволенню.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 131-132, 170, 171, 173, 174, 309, 369, 371-372, 395 КПК України, слідчий суддя -
		 
		п о с т а н о в и в:
		 
		 
		 
		Клопотання - залишити без задоволення.
		 
		 
		 
		Ухвала оскарженню не підлягає.
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Слідчий суддя:                                                                                  ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...