Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 420/17446/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо.
Надіслано судом: 19.09.2024. Зареєстровано: 20.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.09.2024.
Дата набрання законної сили: 19.09.2024
Номер судового провадження: К/990/27783/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		19 вересня 2024 року  
		м. Київ
		справа №420/17446/23
		адміністративне провадження №К/990/27783/24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача Мацедонської В.Е., 
		суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
		перевіривши касаційну скаргу  ОСОБА_1 
		на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року 
		та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №420/17446/23 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-
		УСТАНОВИВ:
		ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн, на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 27 червня 2022 року по 04 серпня 2022 року;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, визначену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 27 червня 2022 року по 04 серпня 2022 року з розрахунку пропорційно на місяць 100 000,00 грн, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди (30000,00 грн), за вказаний період;
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн, на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам - рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 04 серпня 2022 року по 01 жовтня 2022 року;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, визначену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 04 серпня 2022 року по 01 жовтня 2022 року з розрахунку пропорційно на місяць 100 000,00 грн, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди за цей період;
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди з розрахунку 100 000,00 грн, на місяць пропорційно часу участі у заходах, визначених постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01 жовтня 2022 року по 27 січня 2023 року (день виключення із списків особового складу частини та зняття з усіх видів забезпечення;
		- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 Міністерства оборони України здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, визначену постановою Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 01 жовтня 2022 року по 27 січня 2023 року (день виключення із списків особового складу частини та зняття з усіх видів забезпечення) з розрахунку пропорційно на місяць 100 000,00 грн, з урахуванням попередньо виплачених сум додаткової винагороди (30 000,00 грн), за вказаний період;
		- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Міністерства оборони України, щодо невинесення наказів про нарахування та виплату ОСОБА_1 додаткової винагороди, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану" від 28 лютого 2022 року № 168, за період з 27 червня 2022 року по 27 січня 2023 року.
		Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року, залишеним без змін поставною П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою.
		Ухвалами Верховного Суду від 29 квітня 2024 року та від 21 травня 2024 року касаційні скарги повернуто скаржнику.
		12 липня 2024 року позивач повторно звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою. 
		Ухвалою Верховного Суду від 06 серпня 2024 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху з наданням заявнику касаційної скарги строку у 10 днів для усунення недоліків шляхом надання до суду касаційної інстанції заяви із зазначенням інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження та наданням належних та допустимих доказів, що підтверджують ці обставини.
		19 серпня 2024 року від скаржника до Верховного Суду надійшла заява про поновлення строку на касаційне оскарження.
		Перевіривши вказану заяву встановлено, що позивач повторно зазначає ті ж самі обставини щодо пропуску строку та вважає їх поважними. Так позивач вказує, що вперше звернувся до Верховного Суду у тридцятиденний строк, передбачений КАС України. Однак, ухвалою від 29 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто скаржнику через невідповідність вимогам статті 330 КАС України на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Копію ухвали отримано 08 травня 2024 року. При цьому вказує, що повторно звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду у розумний строк. Проте, ухвалою від 21 травня 2024 року касаційну скаргу знову повернуто скаржнику. Копію ухвали від 21 травня 2024 року отримано позивачем 04 червня 2024 року. 
		При цьому позивач наголошує на тому, що через отримане поранення під час виконання бойового завдання, останній частково втратив зір, що підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи. 
		Крім того, скаржник посилається на значні відключення електроенергії  в Одеській області, де він  проживає.  
		Скаржник повторно звернувся із касаційною скаргою до суду 12 липня 2024 року, у розумний, на його думку, строк.
		Відповідно до частини другої статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
		Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу (ч. 3 ст. 329 КАС України).
		З огляду на викладене, наявні підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки скаржником подана первісна касаційна скарга протягом 30 днів з дня ухвалення оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, а також повторно подана касаційна скарга після повернення Верховним Судом у розумний строк.
		За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
		Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження, оскільки судами попередніх інстанцій не враховано висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25 січня 2024 року у справі №560/1216/23 щодо застосування пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у системному зв`язку із приписами Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деякими іншими особами, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, окремого доручення Міністра оборони України від 23.06.2022 року №912/з/29, та Методичних рекомендацій щодо заходів з організації документального підтвердження (оформлення) безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях, затверджених начальником Генерального штабу Збройних Сил України 18.05.2022 року.
		Також у касаційній скарзі скаржник вказує пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України. 
		В обґрунтування скаржником зазначено, що судами попередніх інстанцій невірно застосовано норми матеріального права, а саме пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 у системному зв`язку із приписами абзацу 2 пункту 9 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деякими іншими особами, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260.
		Крім того, скаржник посилається на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, а саме: суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження. 
		Відповідач вказує, що суд першої інстанції помилково відніс справу до категорії справ незначної складності.
		Разом з тим, частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження (пункт 10 частини шостої статті 12 КАС України).
		За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду виключно за правилами загального позовного провадження (частина четверта статті 12 КАС України), а також, які через складність та інші обставини недоцільно розглядати в спрощеному позовному провадженні (частина третя статті 12 КАС України).
		Згідно з положеннями частини четвертої статті 12 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах: 1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом; 2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності; 4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років"; 6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.
		Положення вказаної правової норми процесуального закону узгоджуються з приписами частини четвертої статті 257 КАС України, яка відносить справи в аналогічних спорах до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
		У цій справі, суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, оскільки вказана справа не визначена у частині четвертій статті 257 КАС України, як справа, що розглядається виключно за правилами загального позовного провадження.
		Таким чином, відсутні підстави, за яких цю справу не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.
		А тому, Суд відхиляє посилання скаржника на пункт 4 частини 4 статті 328 КАС України.
		Зважаючи на різноманітність практики, суд вважає доведеними наявність виняткових підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки мотивованості підстав, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України.
		Проаналізувавши доводи касаційної скарги щодо підстав касаційного оскарження, визначених статтею 328 КАС України, суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки вказані скаржником доводи є достатньо обґрунтованими та потребують перевірки.
		Суд дійшов висновку про необхідність відкриття касаційного провадження у цій справі на підставі пунктів 1 та 3 частини 4 статті 328 КАС України, а також підпункту а) пункту 2 частини 5 статті 328 КАС України.
		Через відсутність складу колегії суддів, які визначені протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями для розгляду цієї касаційної скарги, у зв`язку з відпусткою судді Мацедонської В.Е. та відрядженням судді Білак М.В., розгляд цієї скарги відбувся після їх виходу на роботу.
		Керуючись статтями 328-330, 334, 335, 338 КАС України, -
		УХВАЛИВ:
		Поновити  ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року.
		Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 16 листопада 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі №420/17446/23.
		Витребувати із Одеського окружного адміністративного суду справу №420/17446/23.
		Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали разом із копією касаційної скарги та доданих до неї матеріалів.
		Встановити десятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву на касаційну скаргу та роз`яснити, що до відзиву додаються докази надсилання (надання) його копій та доданих до нього документів іншим учасникам справи. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                В. Е. Мацедонська 
		 
		Судді                                                                                                    М. В. Білак
		 
		                                                                                                    Ж. М. Мельник-Томенко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...