Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 758/13122/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; купівлі-продажу.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2024. Зареєстровано: 20.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.
Дата набрання законної сили: 04.10.2024
Номер судового провадження: 2/758/1127/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 758/13122/21 
		Категорія 29 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		03 вересня 2024 року місто Київ
		 
		 
		 
		Подільський районний суд містаКиєва у складі:
		                          головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
		                          при секретарі судового засіданняОболонської Ю.С., 
		 
		заучастю: представника відповідача Коваля А.О. ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» про розірвання договору купівлі-продажу, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди, 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У вересні 2021 р. позивач ОСОБА_3 звернувся до районного суду з позовом до відповідача ТОВ «СВП ПЛЮС», в якому просить: 1) розірвати договір купівлі-продажу мобільного телефону марки Xiaomi модель RedmiNote 9 (IMEI НОМЕР_1 ) від 24.06.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та ТОВ «СВП ПЛЮС»; 2) стягнути з ТОВ «СВП ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 4 449,00 грн. сплачених за договором купівлі-продажу від 24.06.2021 р.; 3) стягнути з ТОВ «СВП ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 неустойку за кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки за період з 08.07.2021 року по 15.09.2021 року у розмірі 3 069,81 грн.; 4) стягнути з ТОВ «СВП ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 2000,00 грн. моральної шкоди;
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що 24.06.2021 року придбав мобільний телефон марки Хіаomi, модель RedmiNote 9 на суму 4449,00 грн. у магазині ТОВ «СВП ПЛЮС» (ЄДРПОУ 37244754) під торговою маркою «Київстар» за адресою: м. Київ, проси. Правди, буд. 47 (ТЦ «Ретровіль»). Після придбання телефону ним було виявлено його істотний недолік - екран працював з миготінням. Того ж дня телефон було повернуто відповідачу та вручено письмову заяву про повернення коштів або заміну на аналогічний товар від 24.06.2021 р. Позивачем отримано відповідь від відповідача на його звернення вих. № 8/15/05-21 від 15.07.2021 р., відповідно до якого телефон було направлено на гарантійне обслуговування до авторизованого сервісного центру. За результатами гарантійного обслуговування заявлені недоліки було усунено. Від отримання телефону позивач відмовився, бо його заява була спрямована на повернення коштів або заміну на новий товар (у порядку ст.8 ЗУ «Про захист прав споживачів»). Останнім днем виконання вимоги позивача про надання товару аналогічної марки є 08.07.2021 р., отже станом на дату подання даної позовної заяви (15.09.2021 р.) затримку виконання вимоги про надання товару анатомічної марки було здійснено на 69 днів. Рахунок неустойки становить (1%х4 449,00 грн.)х 69днів = 3 069,81 грн.Наявність негативних явищ, які виникли у позивача у зв`язку з придбанням товару, то він оцінює моральну шкоду 2 000,00 грн.
		На підставі протоколу автоматизованого розподілу справ від 16.09.2021 р. матеріали вищевказаного позову передані судді Лещенко О.В.
		Ухвалою від 17.09.2021 р. вищевказаний позов був залишений без руху з наданням позивачеві строку для усунення недоліків, які були усунуті позивачем у встановлений законом строк. 
		Провадження у справі відкрито ухвалою від 21.12.2021 р. з призначенням розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 19.09.2022 позов ОСОБА_2 задоволено частково, а саме: розірвано договір купівлі-продажу мобільного телефону марки Хіаоmі модель RedmiNote 9 (від 24.06.2021 року, укладений між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37244754), стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37244754) на користь ОСОБА_2 4449,00 гри. (чотири тисячі чотириста сорок дев`ять гри. 00 коп.), сплачених за договором купівлі-продажу телефону від 24.06.2021 р., стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «СВ ПЛЮС» (код ЄДРПОУ 37244754) на користь ОСОБА_2 неустойку за кожен день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки за період з 08.07.2021 року но 15.09.2021 року у розмірі 3 069,81 гри. (три тисячі шістдесят дев`ять гри. 81 коп.)
		Ухвалою Подільського районного суду м. Києва від 13.06.2023 задоволена заява представника відповідача про перегляд заочного рішення та скасовано вищевказане заочне рішення з призначенням справи до судового розгляду.
		На підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 02.08.2023 р. дана справа розподілена на суддю Ларіонову Н.М.
		Ухвалою суду від 08.08.2023 р. справа була прийнята до провадження та призначене судового засідання.
		Позивач, будучи у встановленому законом порядку повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, подав заяву, в якій просив розгляд справи проводити у його відсутності, свої позовні вимоги підтримав.
		Представник відповідачав судову засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, виладених у заяві про перегляд заочного рішення.
		Суд вислухавши пояснення учасників справи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов таких висновків.
		       Судом встановлено, що 24.06.2021 року між позивачем та відповідачем фактично укладено договір-купівлі продажу, відповідно до якого позивач придбав мобільний телефон марки Хіаomi, модель RedmiNote 9 на суму 4449,00 грн. у відповідача за адресою: м. Київ, просп. Правди, буд. 47 (ТЦ «Ретровіль»), що підтверджується фіскальним чеком від 24.06.2021 р.
		Як вбачається з матеріалів справи, 24.06.2021 року після придбання телефону позивачем повернуто телефон відповідачу з підстави виявлення недоліків, а також вручено письмову заяву про повернення коштів або заміну на аналогічний товар, що підтверджено копією заяви, яка наявна в матеріалах справи. 
		Відповідно до відповіді ТОВ «СВП ПЛЮС»№ 8/15/05-21 від 15.07.2021 року, то телефон було направлено на гарантійне обслуговування до авторизованого сервісного центру, як зазначено у вказаній відповіді, за результатами гарантійного обслуговування заявлені недоліки було усунуто.
		Суд встановлено, що в ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається позивач як на підставу позовних вимог, а саме, що відповідачем були порушенні його права як споживача.
		Встановлено, що між сторонами виник спір, який стосується правовідносин, що виникли між споживачем товарів і продавцем товарів, та підпадає під регулювання Закону України «Про захист прав споживачів» та ЦК України, і цей спір виник у зв`язку з різною оцінкою ними обставин справи, а саме того, за яких підстав у покупця виникає право на розірвання договору та повернення коштів.
		Відповідно до ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.
		Згідно до ч. 1 ст. 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства (п. 3 ч. 1 ст. 3 ЦК України). Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.
		Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
		В даному випадку застосуванню підлягають норми цивільного законодавства, які регламентують виникнення цивільних прав і обов`язків на підставі саме договорів та інших правочинів.
		Згідно ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
		Відповідно до ч.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання або змінювати його умови. Договір, який є чинним (дійсним), має обов`язкову силу не лише для сторін. Ним повинні керуватися й органи, які вирішують спори між сторонами цього договору, захищаючи їхні права та інтереси.
		Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Положеннями ч. 1 ст. 526 ЦК України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Положення щодо прав покупців на отримання товару належної якості, яка гарантується продавцем закріплено у статтях 673 та 675 ЦК України. Згідно частини 1 статті 673 ЦК України, продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає вимогам договору купівлі - продажу. Відповідно ч. 1 статті 675 ЦК України передбачено, що товар, який продавець передає або зобов`язаний передати покупцеві, має відповідати вимогам щодо його якості в момент його передання покупцеві, якщо інший момент визначення і відповідності товару цим вимогам не встановлено договором купівлі - продажу, а частина 2 цієї статті встановлює, що договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).
		Відповідно до положень ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
		Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
		Згідно ст. 698 ЦК України за договором роздрібної купівлі-продажу продавець, який здійснює підприємницьку діяльність з продажу товару, зобов`язується передати покупцеві товар, що звичайно призначається для особистого, домашнього або іншого використання, не пов`язаного з підприємницькою діяльністю, а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його. Договір роздрібної купівлі-продажу є публічним. До відносин за договором роздрібної купівлі-продажу з участю покупця-фізичної особи, не врегульованих цим Кодексом, застосовується законодавство про захист прав споживачів. Продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети (частини перша, друга статті 673 ЦК України ).
		Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.
		Відповідно до п.7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договором є усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України"Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).
		У відповідності до п.13 ст.1 цього Закону, належна якість товару, роботи або послуги - властивість продукції, яка відповідає вимогам, встановленим для цієї категорії продукції у нормативно-правових актах, та умовам договору із споживачем.
		У розумінні п. 18 ст. 1 Закону продавець, це суб`єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації, а у відповідності до п. 22 споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.
		Статтею 1-1 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що цей Закон регулює відносини між споживачами товарів (крім харчових продуктів, якщо інше прямо не встановлено цим Законом), робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг.
		Відповідно до ст. 2 Закону України "Про захист прав споживачів" законодавство про захист прав споживачів складається з цього Закону, Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та інших нормативно-правових актів, що містять положення про захист прав споживачів.
		Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 4 Закону споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
		Відповідно до ст. 7 Закону України «Про захист прав споживачів», виробник (виконавець) забезпечує належну роботу (застосування, використання) продукції, в тому числі комплектуючих виробів, протягом гарантійного строку, встановленого нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк на комплектуючі вироби повинен бути не менший, ніж гарантійний строк на основний виріб, якщо інше не передбачено нормативно-правовими актами, нормативними документами чи договором. Гарантійний строк зазначається в паспорті на продукцію або будь-якому іншому документі, що додається до продукції.
		Мобільний телефон входить до переліку груп технічно складних побутових товарів, затвердженого постановою КМУ від 16.03.2017 року №231, а саме підпадає під категорію «смартфони та мобільні телефони (код згідно з УКТЗЕД 8517120000)». Порядок гарантійного ремонту (обслуговування) або гарантійної заміни технічно складних побутових товарів, затверджений постановою КМУ від 11 квітня 2002 року №506.
		Відповідно до ч. 9 ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів», при пред`явленні споживачем вимоги про безоплатне усунення недоліків товару вони повинні бути усунуті протягом чотирнадцяти днів з дати його пред`явлення або за згодою сторін в інший строк. На письмову вимогу споживача на час ремонту йому надається (з доставкою) товар аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) незалежно від моделі. Для цього продавець, виробник (підприємство, що задовольняє вимоги споживача, встановлені частиною першою цієї статті) зобов`язані створювати (мати) обмінний фонд товарів. Перелік таких товарів визначається Кабінетом Міністрів України. За кожний день затримки виконання вимоги про надання товару аналогічної марки (моделі, артикулу, модифікації) та за кожний день затримки усунення недоліків понад установлений строк (чотирнадцять днів) споживачеві виплачується неустойка відповідно в розмірі одного відсотка вартості товару.
		Правові наслідки передання товару неналежної якості та права споживача у разі придбання ним товару неналежної якості визначені також статтею 678 ЦК України та статтею 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Згідно ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про захист прав споживачів» при придбанні товару неналежної якості споживач має право: обміняти непродовольчий товар неналежної якості на аналогічний у продавця, в якого він був придбаний, але лише протягом чотирнадцяти днів, не рахуючи дня купівлі, якщо триваліший строк не був оголошений продавцем.
		Згідно ст. 21, 22 Закону крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: споживачу реалізовано продукцію, яка є небезпечною, неналежної якості, фальсифікованою. Захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. При задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
		Положення ч. 1 ст. 5 Закону України «Про відповідальність за шкоду, завдану внаслідок дефекту в продукції» вказують на те, що продукція є такою, що має дефект, у разі, коли вона не відповідне рівню безпеки, на яку споживач або користувач має право розраховувати виходячи з усіх обставин, зокрема пов`язаних з розробленням, виробництвом, обігом, транспортуванням, зберіганням, встановленням, технічним обслуговуванням, споживанням, використанням, знищенням (утилізацією, переробкою) цієї продукції, а також наданням застережень та іншої інформації про таку продукцію, а стаття 6 цього Закону вказує на обов`язок потерпілого довести: наявність шкоди, наявність дефекту в продукції, наявність причинно- наслідкового зв`язку між дефектом в продукції та шкодою.
		Порядок повернення сплачених за товар, що використовувався та на думку споживача має певний недолік, грошових коштів та обміну товару не належної якості на аналогічний товар належної якості регламентується та чітко встановлений ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів».
		Так, ст. 8 Закону встановлює, що у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати пропорційного зменшення ціни, безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк, відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця) або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми, вимагати заміни товару на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар. Так, положення п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 8 Закону можуть застосовуватись виключно у випадку, якщо у товарі виявлено протягом встановленого гарантійного строку істотні недоліки.
		Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону, істотний недолік - недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять календарних днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. З викладених норм Закону видно, що повернення сплачених за товар грошових коштів чи міна товару на аналогічний можлива виключно у випадках коли у такому товарі наявний істотний недолік. 
		Позивачем не надано доказів порушення його права як споживача відповідно Закону України «Про захист прав споживачів», та не доведено факт існування істотного недоліку у придбаному товарі.
		У разі виявлення недоліків у товарі, правовідносини сторін регламентуються ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, законодавець розмежував поняття «недолік», «істотний недолік» та наслідки їх виявлення.
		Згідно абз. 1 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку недоліків споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством, має право вимагати: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. Згідно абз. 2 частини 1 статті 8 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених за необхідності висновком експертизи, споживач, в порядку та у строки, що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника: 1) розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) заміни товар на такий же товар або на аналогічний, з числа наявних у продавця (виробника), товар.
		Відповідно до п. 12 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», істотний недолік - це недолік, який (1) робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) виник з вини виробника (продавця, виконавця), (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: а) він взагалі не може бути усунутий; б) його усунення потребує понад 14 календарних днів; в) він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.
		З аналізу вищенаведених норм вбачається, що право вимоги розірвання договору купівлі-продажу товару виникає у споживача за умови виявлення саме істотного недоліку протягом гарантійного строку, який виник з вини виробника товару. При цьому, для віднесення виявленого недоліку до числа істотних, недолік обов`язково повинен: (1) роботи неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, (2) бути таким, що виник з вини виробника товару, (3) після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин та має бути наділеним хоча б однією з ознак, передбачених підпунктами «а»-«в» п. 12 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» у сукупності.
		Жодна із вказаних ознак сама по собі не може свідчити про наявність істотного недоліку у товарі. Оскільки у товарі позивача відсутні усі ознаки істотного недоліку у сукупності, зокрема, відсутня така обов`язкова ознака як повторність виявлення недоліку після його усунення, а також будь-яка із факультативних ознак, за формальними ознаками виявлений недолік не може вважатися істотним, та не може бути підставою для задоволення вимоги щодо заміни товару на інший/аналогічний товар.
		Така ж правова позиція викладена у рішенні Верховного суду України у справі №205/5383/15-и, від 08 лютого 2018 року, у рішенні Донецького апеляційного суду при розгляді справи № 235/183817 від 06 листопада 2018 року, у рішенні Апеляційного суду Одеської області при розгляді справи №501/367/18 від 07 листопада 2018 року та ін.
		Що стосується позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, то слід зазначити про таке.
		Згідно із вимогами ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає:
		-у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров"я;
		-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім"ї чи близьких родичів;
		-у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;
		-у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішення, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
		Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.
		В обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди позивачдоказів не наводить.
		       Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що підстав для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди немає.
		Згідно із ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
		Статтями 10-13 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.
		Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
		Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених ЦПК України; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Збирання доказів у цивільних справах - не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених ЦПК України. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
		Відповідно до вимог ст. 76-83 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами : 1 ) письмовими, речовими і електронними доказами; 2 ) висновками експертів; 3 ) показаннями свідків.Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Суд, керуючись конституційним принципом верховенства права, оцінивши всебічно, повно та об`єктивно всі наявні у справі докази окремо та у сукупності, враховуючи принципи справедливості та неупередженості, не вбачає порушення права позивачки з боку відповідача; доводи позивача не підтверджені належними та допустимими доказами, тому вважає необхідним відмовити в задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
		На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 19, 81, 141, 258-260, 263-265 ЦПК України, ст.. 15, 16, 23 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», 
		В И Р І Ш И В:
		У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» про розірвання договору та повернення грошових коштів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди - відмовити.
		Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складання судового рішення.
		Учасник справи, якому копія судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. 
		Повне найменування сторін у справі:
		Позивач - ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання, АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 );
		Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВП ПЛЮС» (місцезнаходження: м.Київ, вул. Автозаводська, буд. 18,ЄДРПОУ 37244754).
		 
		 
		Суддя        Н. М. Ларіонова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...