Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 922/438/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Розірвання договорів (правочинів); інші договори.
Надіслано судом: 20.09.2024. Зареєстровано: 20.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.
Дата набрання законної сили: 05.09.2024
Номер судового провадження: 1766 Х

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		05 вересня 2024 року м. Харків Справа № 922/438/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В.,
		за участю секретаря судового засідання: Бєлкіної О.М.,
		за участю представників сторін:
		від позивача (апелянта): Панченко П.Е., довіреність №702 від 16.08.2024;
		від відповідача: Басова О.В., ордер серія АХ №1206940 від 04.09.2024;
		розглянувши апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків (вх. №1766 Х/2), 
		на рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 (повний текст складено 24.06.2024) у справі № 922/438/24 (суддя Шатерніков М.І.),
		за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Харків,
		до Приватного акціонерного товариства "Первухінський цукровий завод", смт Гути, Богодухівський район, Харківська область, 
		про розірвання договору,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У лютому 2024 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південна залізниця" (надалі  АТ "Укрзалізниця") звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Первухінський цукровий завод" (надалі  ПрАТ "Первухінський цукровий завод"), у якому просило розірвати договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії №П/М-2180/НЮ від 07.07.2021, укладений між залізницею та відповідачем як власником колії. 
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на положення ст. 652 Цивільного кодексу України та істотну зміну обставин, якими сторони керувалися в момент укладення договору, зокрема те, що сторони не могли знати, що відповідач як єдина особа, яка обслуговується на дільниці Богодухів-Гути, на декілька років зупинить свою господарську діяльність, тривалий час не здійснюватиме перевізну роботу залізничним транспортом, що призводить до збитковості малодіяльної станції Гути на дільниці Богодухів-Гути, та відмовиться компенсувати залізниці збитки в порядку ст. 7 Статуту залізниць України. За твердженням позивача, продовження дії договору призведе до позбавлення його законного права реалізувати механізм, передбачений ст. 7 Статуту, який розроблений законодавцем саме з метою врегулювання запобігання безпідставної збитковості стратегічного об`єкта України - АТ "Укрзалізниця".
		Рішенням Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/438/24 у задоволенні позову відмовлено.
		Приймаючи рішення у даній справі, місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність однієї з чотирьох умов, визначених положеннями п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України, для розірвання договору за рішенням суду. Так, за висновком суду, позивачем не було доведено того, що подальше виконання договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача того, на що він розраховував при його укладання, а також не підтверджено, яким чином дія цього договору вплине на порядок та право Укрзалізниці за погодженням з Мінтрансом на прийняття рішення про закриття збиткових дільниць, станцій та під`їзних колій, що передбачено ст. 7 Статуту залізниць України.
		Не погодившись із вищевказаним рішенням, позивач - АТ "Укрзалізниця" звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/438/24 та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі; витрати зі сплати судового збору апелянт просить покласти на відповідача.
		В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач посилається на порушення господарським судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки суд не з`ясував обставини, що мають значення для справи, а висновки, викладені у рішенні суду, не відповідають встановленим обставинам справи.
		За твердженням скаржника, суд першої інстанції не надав належної правової оцінки доказам позивача відносно того, що єдиним користувачем послуг залізничного транспорту на дільниці Богодухів-Гути є відповідач, і Укрзалізниця, укладаючи з ним договір, розраховувала на отримання доходів. У свою чергу, подальша дія договору порушує співвідношення майнових інтересів сторін та позбавляє позивача того, на що він розраховував при його укладанні - дохід та доцільність існування станції Гути на дільниці Богодухів-Гути, тоді як орган місцевого самоврядування - Богодухівська міська рада та відповідач відмовляються відшкодовувати завдані залізниці збитки.
		Скаржник доводить, що для належного виконання договору Укрзалізниця зобов`язана утримувати дільницю Богодухів-Гути у належному технічному стані, що потребує значних матеріальних витрат. Однак, відповідач належним чином не виконує умови договору (зупинив виробничу діяльність, не здійснює перевезення вантажів та відсутні перспективи відновлення господарської діяльності у майбутньому з огляду на місцезнаходження сировини в зоні проведення бойових дій). 
		З урахуванням наведеного, позивач вважає, що ним було доведено одночасну наявність умов, за яких згідно з ст. 652 Цивільного кодексу України, укладений між сторонами договір бути розірваний за рішенням суду.
		 
		Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2024 для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Мартюхіна Н.О., суддя Лакіза В.В., суддя Тихий П.В.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою АТ "Укрзалізниця" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/438/24; встановлено учасникам справи строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв, клопотань та письмових пояснень; призначено розгляд апеляційної скарги у справі № 922/438/24 на 05.09.2024 о 11:00 год у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м. Харків, просп. Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №105.
		У відзиві на апеляційну скаргу, який надійшов до апеляційного суду 29.07.2024 від ПрАТ "Первухінський цукровий завод", відповідач заперечує проти доводів та вимог апеляційної скарги позивача, просить залишити оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції без змін. Заперечення відповідача проти розірвання договору ґрунтуються на тому, що завод не припиняв свою діяльність та не приймав рішення про ліквідацію та/або припинення юридичної особи, а станом на цей час вживає всіх заходів для відновлення обсягу своєї виробничої потужності, що існувала до 24.02.2022, тобто до початку військової агресії проти України. Натомість, розірвання договору призведе до погіршення фінансового становища відповідача, позбавить технічної можливості користування залізничною під`їзною колією, можливість користуватися послугами позивача в майбутньому та експлуатувати власні під`їзні колії з власними локомотивами, на що останній розраховував під час укладання договору.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.08.2024 задоволено клопотання представниці АТ "Українська залізниця"  адвоката Панченко П.Е. про участь у судових засіданнях по справі №922/438/24, у т.ч. призначеному на 05.09.2024 об 11:00 год у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.
		У судовому засіданні апеляційної інстанції 05.09.2024 приймала участь в режимі відеоконференції представниця позивача (апелянта), яка підтримала доводи та вимоги апеляційної скарги, просила скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. 
		Представниця відповідача у судовому засіданні 05.09.2024 заперечувала проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві, просила залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.
		 
		Згідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Частиною 2 наведеної статті передбачено, що суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
		 
		Розглянувши матеріали господарської справи, доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, судова колегія Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		Як встановлено господарським судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 07.07.2021 між АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" (позивач, залізниця) та ПрАТ "Первухінський цукровий завод" (відповідач, власник колії) був укладений договір № П/М-2180/НЮ про експлуатацію залізничної під`їзної колії (надалі - договір), умовами якого передбачено, що згідно із Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику колії, що примикає через стрілочний перевід №13 і є продовженням колії №6 станції Гути Південної залізниці і яка обслуговується власним локомотивом (п. 1 договору).
		За умовами п. 6 договору вагони для під`їзної колії подаються локомотивом Залізниці на колії № 1, 3 станції Гути. Здавання вагонів провадиться на коліях №1,3 станції Гути.
		Строк дії договору, відповідно до п. 21 договору, становить 5 років з 21.07.2021 до 20.07.2026 включно.
		У пункті 19 договору сторони погодили, що зміни до цього договору вносяться в порядку, встановленому правилами обслуговування залізничних під`їзних колій. Спори за договором розглядаються згідно із законодавством України з дотриманням претензійно-позовного порядку.
		Одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна його умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням суду. У разі видання нормативних актів, які змінюють Правила обслуговування під`їзних колій, порядок сплати зборів і т.ін., сторони зобов`язані привести договір у відповідність до таких нормативних актів шляхом внесення необхідних доповнень і змін до тексту договору (п. 20 договору).
		Матеріалами справи також підтверджується, що станція Гути Південної залізниці є проміжною станцією 5 класу, яка розташована на тупиковій дільниці Богодухів-Гути регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Укрзалізниця" залізничного напрямку Харків-Ворожба. До станційних колій станції Гути примикає єдина під`їзна колія, яка належить відповідачу, що підтверджується витягом з Технічно-розпорядчого акту станції Гути.
		Звертаючись до господарського суду з позовом у цій справи позивач посилається на те, що у лютому 2023 року ним була розпочата робота по оптимізації малодіяльної інфраструктури АТ "Укрзалізниця". За результатами проведеної роботи було з`ясовано, що дільниця Богодухів-Гути декілька років не використовується для вантажних перевезень та є збитковою для Укрзалізниці.
		Вказівкою голови правління та директора з комерційної роботи і логістики АТ "Укрзалізниця" від 09.06.2023 №Ц-1-89/280-23 було зобов`язано, зокрема, регіональну філію "Південна залізниця" провести роботу з місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування щодо питань експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, у т.ч. дільниці Богодухів-Гути, шляхом компенсації збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються збитковими малодіяльними дільницями, на яких тривалий час не здійснювалась перевізна робота, або отримання дозволів на закриття таких дільниць.
		На виконання вищевказаної вказівки АТ "Укрзалізниця" направила Богодухівській міській раді Харківської області лист від 19.06.2023 №Н/НЗ-1-41/148 з пропозицією щодо відшкодування збитків та/або закриття малодіяльної залізничної станції.
		Листом від 26.06.2023 №02-23/3813 Богодухівська міська рада повідомила позивача, що основним користувачем дільницею Богодухів-Гути є ПрАТ "Первухінський цукровий завод", яке тимчасово, на період воєнного стану, призупинило виробничу діяльність та на даний час є збитковим; відмовила у компенсації збитків Укрзалізниці з місцевого бюджету та не надала згоди на закриття дільниці Богодухів-Гути.
		У зв`язку з цим, 28.08.2023 Укрзалізниця листом № Н/НЗ-1-37/946 звернулася до ПрАТ "Первухінський цукровий завод" з пропозицією щодо компенсації збитків за рахунок підприємства, що обслуговується збитковою малодіяльною дільницею, на якій тривалий час не здійснювалась перевізна робота, або надання згоди на закриття дільниці.
		Листом від 13.09.2023 №130 відповідач підтвердив, що він є користувачем дільниці Богодухів-Гути, не працює вже два сезони у зв`язку з повномасштабним вторгненням на територію України та є збитковим, а тому не має можливості відшкодувати збитки позивача; згоди на закриття дільниці Богодухів-Гути відповідач не надав.
		У подальшому, продовжуючи процедуру закриття малодіяльної дільниці, регіональною філією "Південна залізниця" було направлено до АТ "Укрзалізниця" клопотання від 02.11.2023 № Н-38/4437 про закриття та виключення з Тарифного керівництва №4 дільниці Богодухів (викл)-Гути (вкл) та станцію Гути з техніко-економічним обґрунтуванням.
		У відповіді на вищевказане клопотання, АТ "Укрзалізниця" направлено лист від 08.11.2023 №ЦМ-13/3714, у якому зазначено, що для продовження процедури закриття станції Гути необхідно вирішити питання щодо розірвання договору.
		У зв`язку з тим, що договором не передбачене його розірвання в односторонньому порядку, позивач супровідним листом від 14.11.2023 №НЗ-1-37/1403 направив відповідачу додаткову угоду про дострокове розірвання договору за згодою сторін у двох екземплярах.
		Листом від 04.12.2023 №172 відповідач повідомив позивача про відмову від підписання додаткової угоди про дострокове розірвання договору за згодою сторін.
		З огляду на викладені обставини позивач вказує, що оскільки залізнична станція Гути Південної залізниці є малодіяльною та збитковою, а орган місцевого самоврядування та відповідач відмовились здійснювати компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, внаслідок чого позивач позбавлений того, на що він розраховував при укладенні договору, який перешкоджає завершенню процедури закриття збиткових станції.
		Наведені обставини стали підставою для звернення АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Південна залізниця" АТ "Українська залізниця" до господарського суду з позовом про розірвання спірного договору в судовому порядку з посиланням на приписи ст. 652 ЦК України.
		Як вже зазначалося, за результатом розгляду позовних вимог Господарським судом Харківської області 13.06.2024 ухвалено оскаржуване рішення у справі №922/438/24, яким у задоволенні позову відмовлено з підстав, що зазначалися раніше.
		 
		Надаючи кваліфікацію спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції погоджується з правильністю правових висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для відмови у задоволенні позову, враховуючи наступне.
		Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (надалі  ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (надалі  ГК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.
		Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
		За приписами ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
		Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
		Дія Статуту залізниць України (надалі - Статут) поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (залізничні під`їдні колії) (п. 3 Статуту).
		Згідно з абз. 1, 2 п. 2.1, п. 2.5 Правил обслуговування залізничних під`їзних колій, затверджених наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000 (надалі  Правила №644 від 21.11.2000), зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 875/5096, взаємовідносини залізниці з підприємствами, які виконують вантажні роботи на під`їзних коліях, визначаються договорами про експлуатацію під`їзних колій або договорами про подачу та забирання вагонів (додатки 1 та 2). 
		Договори про експлуатацію під`їзних колій укладаються між залізницею і власниками під`їзних колій у разі обслуговування під`їзної колії власним або орендованим локомотивом.
		За приписами абз. 2 п. 64 Статуту для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під`їзні колії.
		Відповідно до п. 71 Статуту: взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором; подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами; якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом; порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів); експлуатація залізничних під`їзних колій, які мають свої локомотиви, повинна здійснюватися на основі єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії і станції примикання.
		Відповідно до ч. 6 ст. 76 Статуту залізниць України порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.
		Форма договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії є додатком 1 до п. 2.1 Правил №644 від 21.11.2000.
		Згідно з абз. 5, 6 п. 76 Статуту: договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної колії із станцією примикання; порядок розроблення та форма договорів встановлюються Правилами.
		Колегія суддів зазначає, що у даному випадку між сторонами договір укладено в порядку ст. 634 ЦК України, тобто, шляхом приєднання відповідача до типового договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії, умови якого визначені позивачем заздалегідь - форма визначена додатком 1 до п. 2.1 Правил №644 від 21.11.2000.
		Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Таким чином, головна особливість договору приєднання полягає у встановленні умов договору однією стороною шляхом розроблення нею формуляра або іншої стандартної форми і в неможливості другої сторони запропонувати свої умови договору.
		Частиною 2 ст. 634 ЦК України встановлено, що договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов`язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору).
		Згідно із ч. 3 ст. 634 ЦК України, якщо вимога про зміну або розірвання договору пред`явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв`язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
		Отже, право на розірвання договорів приєднання суттєво обмежене ч. 3 ст. 634 ЦК України, відносно тих осіб, які приєдналися до договору приєднання у зв`язку із здійсненням ними підприємницької діяльності. Особа, що здійснює підприємницьку діяльність і приєдналась до договору укладеного в порядку ст. 634 ЦК України, може розірвати такий договір з підстав, передбачених ч. 2 ст. 634 ЦК України, лише за умови, якщо вона не знала і не могла знати, на яких умовах вона до нього приєднується (аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 у cправі №910/19522/20).
		З урахуванням наведеного, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що у даному випадку відсутні спеціальні підстави для розірвання договору, визначені ч.ч. 2, 3 ст. 634 ЦК України, оскільки позивач не є особою (стороною, що приєдналася), яка наділена правом ініціювати розірвання договору, у розумінні вищенаведеної норми законодавства.
		Щодо підстав для розірвання договору, визначених положеннями ст. 652 ЦК України, на які посилався позивач у позові, колегія суддів виходить з наступного.
		За приписами ч. 1 ст. 77 Статуту та абз. 2 п. 2.2 Правил №644 у випадку зміни технологічного устаткування або технології роботи станції чи залізничної під`їзної колії окремі пункти договору або увесь договір за вимогами однієї із сторін можуть бути переглянуті до закінчення терміну його дії.
		Порядок укладення, зміни та розірвання договору - це нормативно закріплені взаємні дії сторін, спрямовані відповідно на встановлення господарсько-договірних відносин і визначення змісту договірного зобов`язання, їх зміну або припинення.
		Як передбачено ст. 188 ГК України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
		За приписами ст.ст. 651, 654 ЦК України, зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
		Як вже зазначалося, причиною виникнення спору у даній справі стало питання про розірвання договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії, укладеного між залізницею та відповідачем як власником колії, на підставі ст. 652 ЦК України.
		Так, ч.ч. 1 та 2 ст. 652 ЦК України передбачено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
		1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
		2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
		3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
		4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
		Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору одночасно з наявністю істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, та з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин, з яких сторони виходили, укладаючи договір.
		Поняття "істотна зміна обставин" є оціночним. Критерії визначення цього поняття закріплені в абз. 2 ч. 1 ст. 652 ЦК України, яка визначає, що зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
		За відсутності істотної зміни обставин, тобто за незначної зміни обставин або за виникнення ускладнень у виконанні, які сторони могли розумно передбачити, договір відповідно до положень ст. 652 ЦК України не підлягає розірванню, як за згодою сторін, так і за рішенням суду.
		Укладаючи договір, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей, проте, під час виконання договору можуть виникати обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін.
		При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, за яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватися будь-якою зміною обставин, що виникає під час виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для пред`явлення вимоги про розірвання договору.
		Отже, за загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути розірваний за згодою сторін, що відповідає свободі договору. При цьому, можливість розірвання договору може бути обмежена, а саме у випадку, коли інше передбачено договором або випливає із суті зобов`язання.
		Водночас, договір, у разі істотної зміни обставин, може бути розірваним не лише за згодою сторін, а і на підставі рішення суду, якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились. У такому разі суд при вирішенні питання на предмет можливості задоволення вимоги заінтересованої сторони, має встановити факт зміни істотної обставини, за наявності одночасно чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.
		Наведені висновки викладені у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2021 у справи №925/81/21.
		Застосування ст.652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.
		Існування одночасно чотирьох умов, що відповідно до ч. 2 ст. 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні, достатніх для розірвання договору, вимагає з`ясування змісту кожної окремо взятої умови.
		Досліджуючи першу умову про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане, колегію суддів встановлено, що укладаючи договір про експлуатацію під`їзної колії позивач та відповідач погодили всі істотній умови: строк, розмір та порядок оплати, а також підстави для його припинення, внаслідок закінчення його строку або дострокового розірвання за згодою сторін.
		Так, за умовами договору п. 20 договору одностороння відмова від виконання договору і одностороння зміна його умов не допускаються. Розірвання договору або зміна його умов можуть мати місце за згодою сторін, які уклали договір, а в разі недосягнення згоди - за рішенням суду.
		Суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що під час укладання договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії від 02.07.2021 сторони не могли передбачити можливість початку військових дій, внаслідок цього наявність певних фінансових труднощів у веденні господарської діяльності та отримання доходів, а також не визначили цю обставину підставою для розірвання договору та звільнення сторін від відповідальності у разі затримки виконання чи невиконання умов договору.
		Досліджуючи укладений між сторонами договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії №П/М-2180/НЮ від 07.07.2021, судовою колегією не встановлено наявності в ньому будь-яких умов, які б передбачали відповідальність сторони за неналежне виконання зобов`язання (неустойки за прострочення за виконання зобов`язань), підстав для розірвання такого договору внаслідок об`єктивних та непереборних обставин, які сторони не могли передбачити в момент укладання договору. 
		При цьому, як вже зазначалося раніше, між сторонами укладено публічний договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії, типова форма якого визначена у додатку 1 до п. 2.1 Правил №644 від 21.11.2000, 
		За наведених підстав, колегія суддів враховує, що визначальна особливість договору приєднання полягає в тому, що у розробці його умов приймає участь лише одна з сторін (у даному випадку АТ "Укрзалізниця"), а інша особа (відповідач) - позбавлена такої можливості.
		Відповідач у таких відносинах може лише приєднатися до попередньо встановлених стандартизованих умов.
		Визначення умов договору лише однією з сторін може мати наслідком його "однобічність", спрямованість на задоволення інтересів однієї сторони за рахунок інтересів другої (сторони, що приєдналася).
		Тобто, у даному випадку саме позивач розроблює та визначає відповідні умови у договору, у тому числі може передбачити відповідальність за неналежне виконання зобов`язань другою стороною договору, а також може передбачити наслідки зміни обставин, якими сторони керувалися при укладанні. Відповідач, в свою чергу, може лише приєднатися до умов такого договору.
		За таких обстави, судова колегія дійшла висновку, що позивач, як розробник положень договору, міг передбачити умову для настання у відповідача відповідальності за неналежне виконання договору (у випадку припинення господарської діяльності та відсутності експлуатації під`їзної колії) або умову для розірвання договору у випадку настання об`єктивних (непереборних обставин) обставин, у тому числі внаслідок введення воєнного стану та неможливості виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором.
		Також, позивач мав право передбачити умови компенсації відповідачем збитків, завданих АТ "Укрзалізниця" внаслідок тимчасового призупинення господарської діяльності ПрАТ "Первухінський цукровий завод", з метою відшкодування витрат залізниці, пов`язаних з утриманням станції Гути на ділянці Богодухів-Гути.
		Обґрунтовуючи наявність істотної зміни обставин позивач посилається на те, що сторони при укладенні договору не могли знати, що відповідач на декілька років зупинить свою господарську діяльність та не здійснюватиме перевізну роботу.
		Однак, колегія суддів зазначає, що вказані обставини мають загальний характер та є звичайними комерційними ризиками суб`єктів господарювання, а тому не можуть бути віднесені до обставин, якими сторони керувалися при укладенні спірного договору і виходили, що вони не настануть.
		З урахуванням наведеного, позивачем не доведено того, що на момент укладення договору він виходив з того, що не настануть такі несприятливі наслідки як воєнні дії та наявність певних труднощів у господарської діяльності відповідача, що виключає можливість застосування п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України до спірних правовідносин.
		Що стосується другої умови для розірвання договору, а саме: зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися, колегія суддів враховує наступне. 
		Із змісту позовної заяви вбачається, що основної передумовою та підставою позову АТ "Укрзалізниця" у даній справі є необхідність закриття малодіяльної (збиткової) станції Гути на ділянці Богодухів-Гути, яка має лише одного користувача (відповідача - власника під`їзної колії), у зв`язку з тим, що вказана залізнична станція Гути вже декілька років не використовується відповідачем для ведення господарської діяльності (вантажних перевезень) та є збитковою для Укрзалізниці.
		Обґрунтовуючи позовні вимоги АТ "Укрзалізниця" посилається на те, що у разі збитковості малодіяльної дільниці, залізничної станції законодавством (ст. 7 Статуту) передбачений чіткий механізм врегулювання діяльності такої дільниці чи станції.
		Позивач наголошує на тому, що Укрзалізницею застосовані всі належні та вичерпні заходи щодо продовження роботи малодіяльної станції Гути на дільниці Богодухів-Гути, а саме: проведено розрахунок збитків від роботи малодіяльної дільниці, доведено збитки до відома органу місцевого самоврядування та підприємства, яке обслуговується малодіяльною дільницею; проведено роботу щодо відшкодування збитків від роботи малодіяльної дільниці органом місцевого самоврядування або відповідачем. Однак, орган місцевого самоврядування  Богодухівська міська рада та відповідач відмовилися відшкодовувати збитки, що робить неможливим продовження роботи малодіяльної дільниці Богодухів-Гути та розташованій на ній станції Гути.
		Оцінюючи наведені позивачем доводи в контексті застосування норм ст. 652 ЦК України, колегія суддів враховую наступне.
		Згідно з ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями.
		Відповідно до ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема самостійного формування підприємцем програми діяльності, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.
		Суб`єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб`єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.
		Суд звертає увагу, що однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.
		Відповідно до ст. 7 Закону України "Про залізничний транспорт", органи управління залізничним транспортом разом з відповідними місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування вирішують питання експлуатації малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під`їзних колій, що перебувають на балансі залізниць. У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під`їзними коліями, Укрзалізниця за погодженням з Міністерством транспорту України має право прийняти рішення про закриття малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій та залізничних під`їзних колій.
		При цьому питання про експлуатацію малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під`їзних колій, що перебувають на балансі залізниць, вирішується разом з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.
		Аналогічне положення міститься і у п. 7 Статуту залізниць України - питання про експлуатацію малодіяльних збиткових залізничних дільниць, станцій, а також залізничних під`їзних колій, що перебувають на балансі залізниць, вирішується разом з відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування. У разі неприйняття органами місцевого самоврядування (протягом 6 місяців після звернення залізниці) рішень про компенсацію збитків з місцевих бюджетів або за рахунок підприємств, що обслуговуються цими дільницями, станціями та під`їзними коліями, Укрзалізниця за погодженням з Мінтрансом має право прийняти рішення про закриття збиткових дільниць, станцій та під`їзних колій.
		Отже, у разі наявності малодіяльної станції та понесення збитків від її утримання в Укрзалізниці виникає право та можливість погодити з Мінтрансом прийняття рішення про закриття збиткових дільниць, станцій та під`їзних колій.
		З досліджених судом матеріалів справи вбачається, що позивач направляв Богодухівській міській раді лист від 19.06.2023 №Н/НЗ-1-41/148 з пропозицією щодо відшкодування збитків та/або закриття малодіяльної залізничної станції.
		У відповідь на вказаний лист Богодухівська міська рада листом від 26.06.2023 №02-23/3813 повідомила позивача про те, що основним користувачем дільницею Богодухів-Гути є ПрАТ "Первухінський цукровий завод", яке тимчасово, на період воєнного стану, призупинило виробничу діяльність та на даний час є збитковим; відмовила у компенсації збитків Укрзалізниці з місцевого бюджету та не надала згоди на закриття дільниці Богодухів-Гути.
		Водночас, як вбачається з матеріалів справи, після спливу шестимісячного строку з моменту звернення до органу місцевого самоврядування Укрзалізниця не зверталася до Мінтрансу для погодження закриття малодіяльної станції Гути на ділянці Богодухів-Гути як збиткової.
		Доказів того, що позивач подавав Міністерству пропозиції щодо закриття малодіяльної станції, матеріали справи не містять. 
		Судова колегія зауважує, що саме лише призупинення господарської діяльності відповідача і тимчасове невикористання ним під`їзної колії не є безумовною підставою для закриття станції Гути на ділянці Богодухів-Гути.
		Понесення Укрзалізницею витрат на утримання (обслуговування, охорону, тощо) станції Гути відноситься до безумовних обов`язків самого позивача незалежно від обставин її використання чи невикористання будь-якими суб`єктами господарювання, у тому числі відповідачем для експлуатації своєї під`їзної колії, оскільки сама станція Гути є власністю Укрзалізниці, а в силу приписів ст. 13 Конституції України та ч. 4 ст. 319 ЦК України власність зобов`язує.
		За положеннями ч.ч. 1-3 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. 
		Згідно зі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. 
		Колегія суддів зазначає, що необхідними умовами для розірвання договору, визначеними у ч. 2 ст. 652 ЦК України, окрім інших, є те, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
		Застосування такого правового наслідку як розірвання договору судом саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначено через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, і це відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України віднесено, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.
		Однак, у даному випадку наголошуючи на наявності чіткого механізму врегулювання діяльності збиткової станції, позивачем у встановленому порядку не доведено того, що подальше виконання договору порушить співвідношення майнових інтересів сторін та позбавить позивача того, на що він розраховував при його укладання, а також позивачем не вказано яким чином дія цього договору вплине на порядок та право Укрзалізниці за погодженням з Мінтрансом на прийняти рішення про закриття збиткових дільниць, станцій та під`їзних колій, як це передбачено ст. 7 Статуту.
		Разом з цим, суд приймає до уваги, що з 24.02.2022 на території України було введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації, що є загальновідомими обставини, і Богодухівська міська територіальна громада перебуває у переліку територій можливих бойових дій, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 06.12.2022 №1364.
		Колегія суддів враховує, що відповідач  ПрАТ "Первухінський цукровий завод" знаходиться смт Гути Богодухівського району Харківської області, а даний спір про розірвання договору виник під час таких загальновідомих обставин, як широкомасштабна збройна агресія рф на територію України.
		Дослідженими судом матеріалами справи підтверджується, що відповідач не припинив свою діяльність, рішення про ліквідацію та/або припинення юридичної особи не приймалось, Виходячи з пояснень відповідача, останній на даний час вживає заходів для відновлення господарської діяльності та збільшення обсягу виробничої потужності підприємства до рівня, що існував до 24.02.2022. При цьому відповідач наполягає на тому, що розірвання договору призведе до погіршення економічного становища відповідача, позбавить останнього технічної можливості користування залізничною під`їзною колією та позбавить в майбутньому відповідача можливості користуватись послугами позивача та експлуатувати власні під`їзні колії з власними локомотивами.
		Також, з наявного в матеріалах справи листа Богодухівської міської ради Харківської області від 26.06.2023 №02-23/3813 вбачається, що орган місцевого самоврядування має намір відновити рух рейкового автобусу Сморидино-Гути-Люботин, що у має вирішити ситуацію щодо транспортного сполучення жителів громади з районним та обласним центрами, а Міська в свою чергу рада забезпечить компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян залізничним транспортом. З урахуванням наведеного, Богодухівська міська рада повідомила Укрзалізницю, що закриття дільниці Богодухів-Гути в умовах воєнного стану є передчасним. 
		З урахуванням наведеного, колегією суддів з`ясовано, що призупинення господарської діяльності відповідача на період воєнного стану є тимчасовим та пов`язано виключно з обмеженим доступом до сировини, яку перероблює підприємство відповідача. На даний час відповідач не припинив свою господарську діяльність, планує відновити виробництво для покращення фінансового становища підприємства, що дозволить залучити кошти для погашення заборгованості перед позивачем та відшкодувати понесені збитки, а орган місцевого самоврядування вживає заходів для відновлення транспортного сполучення між населеними пунктами, що дозволить залучити додаткові кошти з місцевого бюджету для проїзду населення залізничним транспортом. 
		Разом з цим, колегія суддів наголошує, що відсутність у відповідача достатньої кількості прибутку внаслідок призупинення господарської діяльності не є порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки ризики від такої підприємницької діяльності, зокрема ненадходження коштів від та діяльності або надходження у розмірі меншому, ніж розраховувалось, є комерційними ризиками обох сторін, які укладали договір на свій розсуд та на основі вільного волевиявлення.
		У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок, щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення чи утримання від таких дій (аналогічна правова позиція викладена у п.6.42 постанови Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
		Отже, фактично позивач здійснюючи господарську діяльність приймає як сприятливі наслідки такої господарської діяльності, так і несприятливі, а тому, підписуючи з відповідачем договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії позивач мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій та ризиків невиконання договору другою стороною.
		У свою чергу, оскільки відповідачем не надано до матеріалів справи доказів на підтвердження того, що він звертався у встановленому порядку до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором та/або відшкодування збитків, завданих Укрзалізниці внаслідок утримання малодіяльної станції, , у зв`язку із чим колегія суддів не може вважати, що позивач у повній мірі позбавився того, на що він розраховував при укладенні договору.
		Таким чином, обставини, на які посилається позивач, а саме: зупинення виробничої діяльності відповідача, нездійснення перевезення вантажів та неотримання ним прибутку, не є порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки комерційні ризики від підприємницької діяльності, зокрема ненадходження коштів від господарської діяльності, покладаються на сторін укладеного договору. При цьому, за відсутності вжиття всіх передбачених законодавством заходів для стягнення заборгованості та завданих збитків, позивачем не було доведено, що він позбавився того, на що розраховував при укладанні договору.
		Відтак, вищенаведені обставини також виключають наявність третьої та четвертої необхідної умови, визначеної у ч. 2 ст.652 ЦК України, які необхідні для розірвання договору.
		Також, колегія суддів звертає увагу, що передбачаючи у договорі про експлуатацію залізничної під`їзної колії підстави його припинення, які обмежуються закінченням строку, на який його було укладено, або достроковим розірванням лише за згодою сторін, позивач як розробник типового договору не передбачив будь-яких підстав для розірвання договору у зв`язку з невчасним виконання відповідачем зобов`язання, а також можливості його розірвання при настанні форс-мажорних обставин, які сторони не могли передбачити при укладенні договору.
		Як свідчать досліджені судом докази, сторони не дійшли взаємної згоди щодо розірвання укладеного договору у зв`язку з істотною зміною обставин, якими, за доводами позивача, є погіршення господарської діяльності та економічної ситуації на підприємстві відповідача. 
		При цьому, обставини зміни економічної ситуації в країні є комерційними ризиками сторін договору та не є істотною зміною обставин у розумінні ч. 1 cт. 652 ЦК України та не можуть бути підставами для розірвання договору, що узгоджується з висновком Верховного Суду щодо застосування вказаної норми, викладеного у постановах від 04.04.2018 у справі №910/4590/17, від 18.09.2020 у справі № 916/4693/15.
		З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що наведені позивачем підстави для розірвання договору, а саме: погіршення господарської діяльності відповідача, що призводить до збитковості малодіяльної станції та завдає збитків Укрзалізниці, за своєю природою не є об`єктивними обставинами, а мають характер звичайних ризиків підприємницької діяльності, а тому не можуть слугувати підставою для розірвання договору.
		При цьому, позивач не позбавлений права звернутися у встановленому порядку з позовом про стягнення з відповідача відповідних заборгованості та збитків.
		З огляду на суть підприємництва та принципи підприємницької діяльності, що будується, зокрема на засадах власного комерційного ризику, колегія суддів зазначає, що посилання позивача на призупинення господарської діяльності відповідача, погіршення економічної ситуації та відсутність перспектив для відновлення роботи підприємства, а також інші наслідки введення на території України воєнного стану, не свідчать про одночасну наявність умов, за яких згідно з ст. 652 ЦК України, укладений між сторонами договір може бути розірваний за рішенням суду.
		За наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про відсутність одночасно всіх обставин для розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, а позивачем не доведено наявності всіх чотирьох умов, передбачених ч. 2 ст. 652 ЦК України.
		З урахуванням вищенаведеного, судова колегія дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правомірних висновків суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову.
		Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивача про розірвання спірного договору не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України, є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
		Таким чином, оскільки доводи заявника апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
		Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що судом першої інстанції в повному обсязі досліджені обставини, що мають значення для справи, а викладені в оскаржуваному судовому рішенні висновки відповідають фактичним обставинам справи, у зв`язку з чим апеляційна скарга АТ "Укрзалізниця" задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/438/24 підлягає залишенню без змін.
		З огляду на те, що апеляційна скарга залишається без задоволення, відповідно до ст. 129 ГПК України судовий збір за її подання покладається судом на скаржника.
		Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Східний апеляційний господарський суд,
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ, в особі Регіональної філії "Південна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі № 922/438/24  залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Харківської області від 13.06.2024 у справі №922/438/24  залишити без змін.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження передбачені ст. 286 - 289 ГПК України.
		Повний текст постанови складено 16.09.2024.
		 
		Головуючий суддя Н.О. Мартюхіна
		 
		Суддя В.В. Лакіза 
		 
		Суддя П.В. Тихий

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...