Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 201/5972/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2024.
Дата набрання законної сили: 11.09.2024
Номер судового провадження: 14-132цс23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		Постанова                                           
		Іменем України
		 
		11 вересня 2024 року
		м. Київ
		 
		Справа № 201/5972/22
		Провадження № 14-132цс23
		Велика Палата Верховного Суду у складі
		судді-доповідача Воробйової І. А.,
		суддів Банаська О. О., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., 
		Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., 
		Кривенди О. В., Мазура М. В., Мартєва С. Ю., Погрібного С. О., Ступак О. В., 
		Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.,
		розглянула цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання дитини
		за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року у складі судді Наумової О. С.та постанову Дніпровського апеляційного суду 
		від 10 травня 2023 року у складі колегії суддів Деркач Н. М., Пищиди М. М., Ткаченко І. Ю.,
		 
		УСТАНОВИЛА:
		Короткий зміст вимог заяви про встановлення факту
		1.           У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення факту самостійного виховання дитини, заінтересовані особи: 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 ,    ОСОБА_2 .
		2.           Заяву мотивовано тим, що 02 червня 2017 року між ним та ОСОБА_2 укладено шлюб, у якому ІНФОРМАЦІЯ_2 народився син ОСОБА_3 . 
		3.           З лютого 2022 року він та його дружина почали проживати окремо, 
		син залишився проживати з ним, а мати дитини виїхала за кордон. 
		4.           У травні 2022 року між ним та ОСОБА_2 укладено договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків батьків, згідно з яким визначено місце проживання дитини разом із батьком. 
		5.           06 липня 2022 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська видано судовий наказ у справі № 201/3829/22 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів на утримання ОСОБА_3 . 
		6.           Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 
		2022 року шлюб між ним та ОСОБА_2 розірвано. 
		7.           Указував, що він разом із сином ОСОБА_3 і його дочкою від першого шлюбу ОСОБА_4 проживають за адресою: 
		АДРЕСА_1 . 
		8.           Мати дитини з лютого 2022 року не бере участі в житті дитини, 
		не спілкується з нею, матеріально не утримує. 
		9.           Стверджував, що він є батьком, який самостійно виховує дитину. Встановлення факту самостійного виховання дитини потрібно йому 
		для оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги 
		як батьку, що самостійно виховує дитину, реєстрації місця проживання дитини, вирішення інших питань щодо проживання та перебування дитини, отримання відстрочки від мобілізації.
		10.        Ураховуючи зазначене, ОСОБА_1 просив суд встановити юридичний факт самостійного виховання ним дитини - ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		11.        РішеннямЖовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 
		2022 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
		12.        Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що обоє батьків беруть участь у вихованні дитини, оскільки відповідно до судового наказу від 06 липня 
		2022 року стягнуто з матері ОСОБА_2 на користь батька ОСОБА_1 аліменти на утримання їх малолітнього сина ОСОБА_3 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_3 , також між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено 
		25 травня 2022 року договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків батьків, а тому суд вважав, що відсутні підстави для задоволення заяви  ОСОБА_1 .
		13.        Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 2022 року - 
		без змін.
		14.        Постанову апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 , оскільки заявник не довів, що мати дитини не здійснює прав та не виконує обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини. Вимога, викладена у заяві 
		про встановлення факту, що має юридичне значення, є необґрунтованою.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		15.        У червні 2023 року ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити його заяву про встановлення факту самостійного виховання дитини.
		АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		16.        Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування 
		висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених 
		у постановах Верховного Суду від 26 серпня 2021 року у справі № 591/1371/19, від 20 жовтня 2021 року у справі № 127/15014/20 (пункт 1 частини другої 
		статті 389 ЦПК України). Заявник також указує, що суди не дослідили зібраних 
		у справі доказів та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої 
		статті 389 ЦПК України).
		17.        Заявник посилається на те, що суди не врахували інтересів дитини, а також того, що мати дитини фактично усунулася від виконання своїх обов`язків 
		з виховання і утримання дитини, а отже, саме він як батько здійснює виховання дитини самостійно, тому суд мав встановити факт самостійного виховання дитини  батьком.
		18.        Відмовляючи у встановленні факту самостійного виховання дитини, суди посилалися на норми законодавства України, які зобов`язують батьків виховувати своїх дітей, водночас суди не надали оцінки доказам, які свідчать про те, що матір дитини фактично не виконує своїх обов`язків щодо виховання дитини. 
		Позиція інших учасників справи
		19.        Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
		Рух справи у суді касаційної інстанції, підстави передачі справи на розгляд Великої Паплати Верховного Суду
		20.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 червня 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 201/5972/22 із суду першої інстанції. 
		21.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 серпня 2022 року справу № 201/5972/22 призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		22.        Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 27 вересня 2023 року передано справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстави, передбаченої частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, зокрема у зв`язку з тим, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права 
		та формування єдиної правозастосовчої практики.
		23.        Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду керувався тим, що існує правова проблема, яка постала під час дії правового режиму воєнного стану, у значній кількості поданих заяв, позовів на території України про встановлення факту самостійного виховання дитини (інших фактів, які пов`язані з реалізацією права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації) чи оскарження рішень, дій, бездіяльності суб`єктів владних повноважень, що перебували та перебувають на розгляді в судах та рішення 
		у яких можуть бути винесені найближчим часом. 
		24.        За змістом висновків колегії суддів виключна правова проблема полягає 
		у визначенні предметної юрисдикції та можливості розгляду справ про встановлення фактів за правилами адміністративного судочинства. 
		25.        Так, між ОСОБА_1 та ІНФОРМАЦІЯ_1 (який заявник вказав зацікавленою особою) може виникнути спір, пов`язаний з доведенням наявності підстав для відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації (про що заявник вказав у заяві) і не пов`язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов`язків заявника, їх виникненням, існуванням 
		та припиненням. За предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, а отже, не підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.
		26.        У цій справі заявник звернувся до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичного факту, а саме встановлення факту самостійного виховання дитини, зокрема, з метою (згідно з доводами заявника) отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину, а також отримання відстрочки від мобілізації.
		27.        На думку колегії суддів, заявлені у справі вимоги, враховуючи їх мету, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) 
		за особою певного соціально-правового статусу, не пов`язаного з будь-якими цивільними правами та обов`язками, їх виникненням, існуванням 
		та припиненням. Відповідно, за своїм предметом та можливими правовими наслідкамитакі вимоги пов`язані з публічно-правовими відносинами заявника 
		з державою.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		28.        02 червня 2017 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 
		у Чечелівському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації 
		актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції 
		у Дніпропетровській області, актовий запис № 418. 
		29.        Відповідно до свідоцтва про народження, виданого 29 вересня 2020 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ІНФОРМАЦІЯ_2 народився ОСОБА_3 , батьком якого є ОСОБА_1 , а матір`ю - ОСОБА_2 .
		30.        25 травня 2022 року приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Стефанюк О. І. посвідчено договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків батьків, відповідно до якого мати дитини ОСОБА_2 бере участь у вихованні дитини. Мати нарівні з батьком вправі вільно спілкуватися з дитиною у визначеному сторонами порядку, допускається спільний відпочинок дитини з батьками, сторони зобов`язуються повідомляти про стан здоров`я дитини, брати участь у вихованні дитини тощо (пункти 2-7 договору).
		31.        У пунктах 8, 14 договору сторони домовились, що  ОСОБА_1 бере 
		на себе усі зобов`язання, пов`язані з утримання дитини, її фінансовим 
		та матеріальним забезпеченням. У випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством. Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
		32.        06 липня 2022 року Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 
		у справі № 201/3829/22 видано судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 в розмірі 1/4 частини заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку щомісяця до досягнення дитиною повноліття, починаючи з 27 червня 2022 року.
		33.        Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 21 липня 2022 року у справі № 201/3212/22 розірвано шлюб між ОСОБА_1 
		та ОСОБА_2 , зареєстрований 02 червня 2017 року у Чечелівському районному у місті Дніпрі відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області 
		під актовим записом № 418.
		34.        Згідно з актом, підписаним головою правління ОК ЖБК «Оранж-парк» ОСОБА_8, мешканцем квартири № 131 ОСОБА_5 , мешканкою квартири № 136 ОСОБА_6 , за адресою: АДРЕСА_1 мешкають: ОСОБА_1 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_4 , - власник; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - донька; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , - син.
		35.        Відповідно до довідки від 05 вересня 2022 року, підписаної директором 
		ТОВ «Амеда Софіївська» (медичного центру, сімейної клініки), ОСОБА_3 був на профілактичних оглядах за віком у лікаря-педіатра 11 лютого, 23 травня,
		та 30 серпня 2022 року. Огляди дитини були проведені у присутності та за згодою батька, мати присутня не була.
		36.        Згідно з актом, складеним фахівцем із соціальної роботи Служби у справах дітей та сім`ї Вишневської ОТГ ОСОБА_7 за заявою ОСОБА_1 , спеціаліст виходом на адресу:  
		АДРЕСА_1 , де мешкають: ОСОБА_1 , його донька ОСОБА_4 та син ОСОБА_3 , встановила, що діти проживають разом 
		з батьком та знаходяться на його утриманні.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		37.        Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		38.        У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України вказано, 
		що, переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		39.        Велика Палата Верховного Суду заслухала суддю-доповідача, перевірила доводи, наведені в касаційній скарзі, і вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково.
		40.        Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
		41.        Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		42.        Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право 
		в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		43.        Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		44.        Згідно з пунктом 5 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає 
		в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
		45.        Частинами першою, другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо 
		це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка 
		та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру. 
		У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
		46.        Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, зокрема якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; встановлення факту не пов`язується 
		із наступним вирішенням спору про право.
		47.        Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право. 
		48.        У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року 
		у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) зроблено висновок, 
		що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, 
		зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту 
		не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
		49.        Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: 
		-                  факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них має залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету встановлення;
		-                  встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов`язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах;
		-                  заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, 
		який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом 
		із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, 
		що до її пред`явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено 
		із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо);
		-                   чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
		50.        З таких же критеріїв виходила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), 
		від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).
		51.        Вирішуючи питання про прийняття заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, суддя, окрім перевірки відповідності поданої заяви вимогам закону щодо форми та змісту, зобов`язаний з`ясувати питання про підсудність 
		та юрисдикційність. Оскільки чинним законодавством передбачено позасудове встановлення певних фактів, що мають юридичне значення, то суддя, приймаючи заяву, повинен перевірити, чи може взагалі ця заява розглядатися в судовому порядку і чи не віднесено її розгляд до повноважень іншого органу. Якщо за законом заява не підлягає судовому розгляду, суддя мотивованою ухвалою відмовляє у відкритті провадження, а коли справу вже відкрито - закриває провадження у ній.
		52.        Такі ж висновки містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18), 
		від 18 грудня 2019 року у справі № 370/2898/16 (провадження № 14-573цс19).
		53.        З урахуванням наведеного можна констатувати, що існує два порядки (способи) встановлення фактів, що мають юридичне значення, - позасудовий 
		і судовий, які за своїм змістом є взаємовиключними. 
		54.        У разі оскарження до суду відмови відповідного органу в установленні юридичного факту, який підлягає встановленню у позасудовому порядку, такий спір слід розглядати в порядку адміністративного судочинства і суди насамперед перевіряють, чи відповідає оскаржуване рішення суб`єкта владних повноважень критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України, а відповідач 
		в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень відповідно до частини другої статті 77 КАС України повинен довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності.
		55.        У справі, яка є предметом перегляду, заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини. Заявлені вимоги, пов`язані з доведенням існування підстав для визнання (підтвердження) за ним певного соціально-правового статусу - батька, який самостійно виховує дитину.
		56.        Статтею 51 Конституції Українивизначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		57.        Регулювання сімейних відносин з метою забезпечення кожної дитини сімейним вихованням здійснюється Сімейним кодексом України 
		(стаття 1 СК України).
		58.        Частиною першою статті 121 СК України передбачено, що права 
		та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
		59.        Статтею 141 СК встановлено рівність прав та обов`язків батьків щодо дитини. Зокрема, визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною пятою статті 157 цього Кодексу.
		60.        Права та обов`язки батьків щодо виховання дитини передбачені 
		у статтях 150, 151 СК України.
		61.        За приписами частини другої статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
		62.        Відповідно до частин першої - четвертої статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування 
		з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому 
		з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь 
		у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.
		63.        Зазначена норма свідчить про те, що предметом договору є порядок здійснення батьківських прав та виконання обов`язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Отже, навіть якщо один із батьків проживає окремо 
		від дитини, на підставі цього договору він має здійснювати батьківські права 
		та виконувати обов`язки, що очевидно полягає у вчиненні визначених договором певних дій, необхідних для виховання дитини, а не у повній відмові від них. 
		64.        Правовідносини, що включають особисті немайнові та майнові відносини, які виникають між особами на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, опіки та піклування, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства, є сімейними.
		65.        При цьому сімейні відносини як вид суспільних відносин складаються 
		з суб`єктів, об`єктів і змісту (прав та обов`язків). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є юридичні факти, які поділяються на юридичні дії (настання яких залежить від волі людей і породжує певні правові наслідки) та юридичні події (юридичні факти, які настають незалежно від волі людини).
		66.        Так, у силу положень ЦК України у момент народження фізичної особи в неї виникає цивільна правоздатність (здатність мати цивільні права та обов`язки), яка припиняється у момент її смерті (стаття 25 ЦК України), а з підстав, установлених цим Кодексом, виникає цивільна дієздатність (здатність 
		своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, 
		а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання), 
		яка може бути обмежена виключно у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 30 ЦК України).
		67.        Відповідно до статті 15 СК України сімейні обов`язки є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу.
		68.        Сімейні обов`язки особистого або майнового характеру є обов`язками конкретної особи (дружини, матері, батька тощо). Вони не можуть бути передані добровільно іншому за договором або перекладені на іншого за законом. 
		Тому смерть, до прикладу, батька дитини є підставою для припинення його обов`язку утримувати дитину.
		69.        Згідно із частиною другою статті 15 СК України, якщо особа визнана недієздатною, її сімейний обов`язок особистого немайнового характеру припиняється у зв`язку з неможливістю його виконання. 
		70.        У частині четвертій статті 15 СК України визначено, що невиконання 
		або ухилення від виконання сімейного обов`язку може бути підставою для застосування наслідків, установлених цим Кодексом або домовленістю (договором) сторін.
		71.        Так, ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини 
		є самостійною підставою для позбавлення батьківських прав (стаття 164 
		СК України).
		72.        Таким чином, з настанням певних юридичних фактів, що підтверджуються певними актами, обсяг батьківських прав може обмежуватися або припинятися.
		73.        Отже, для підтвердження самостійного виховання дитини батьком необхідне існування (настання) обставин, у силу яких обсяг прав матері обмежується або припиняється.
		74.        Оскільки в СК України чітко встановлено, що сімейні права та обов`язки 
		є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі, можна констатувати, що в силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво 
		про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один 
		із батьків самостійно виконує їх.
		75.        СК України не встановлено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини. Так само як визначена частиною першою статті 15 
		СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від сімейних обов`язків, якими є, зокрема, обов`язки щодо виховання дитини. 
		76.        Визначальною обставиною під час розгляду заяви про встановлення певних фактів у порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням будь-якого спору про право. 
		77.        У порядку окремого провадження розглядаються, зокрема, справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, але тільки якщо вони не пов`язані з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право і якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.
		78.        У цій справі батьки, уклавши 25  травня 2022 року нотаріально посвідчений договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов`язків, узгодили порядок участі кожного із них у вихованні їхнього спільного сина. У пунктах 8, 14, зокрема, обумовили, що ОСОБА_1 бере на себе усі зобов`язання, пов`язані з утриманням дитини, її фінансовим та матеріальним забезпеченням. У випадках, не передбачених договором, сторони керуються чинним законодавством. 
		Спори, що виникають між сторонами, вирішуються шляхом перемовин, а в разі неможливості вирішити конфлікт - у судовому порядку відповідно до чинного законодавства України.
		79.        Частиною першою статті 152 СК України встановлено, що право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.
		80.        Відповідно до частин третьої, четвертої статті 155 СК України відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
		81.         У справі, яка переглядається, заявник просить установити факт самостійного виховання ним дитини, проте встановлення такого факту може мати негативні наслідки для матері дитини.
		82.        Так, у статті 165 СК України визначено перелік осіб, які мають право звернутися з позовом до суду про позбавлення батьківських прав. За частиною першою цієї статті право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають не лише один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, у якому вона перебуває, а й орган опіки та піклування або прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
		83.        З огляду на зазначене, вбачається, що у справі, яка розглядається, наявний спір про право - зокрема, спір щодо участі одного з батьків у вихованні дитини та/або ухилення від участі у вихованні, який підлягає розгляду в порядку позовного провадження з обов`язковим залученням органу опіки та піклування (частини четверта, пята сттатті 19 СК України) .
		84.        Доведення факту одноосібного виховання дитини батьком пов`язане 
		з настанням (існуванням) обставин, за яких мати не виконує своїх батьківських обов`язків щодо дитини, стосується зміни обсягу сімейних прав або невиконання одним із батьків батьківських обов`язків (у тому числі умисного) та безумовно впливає на права й інтереси самої дитини, а також зумовлює відповідні правові наслідки, визначені законом.
		85.        Такий факт одноосібного виховання дитини одним із батьків не може встановлюватись у безспірному порядку або за домовленістю батьків дитини, в тому числі на підставі укладеного між ними договору або на підставі судового рішення, ухваленого за правилами окремого провадження, оскільки в такому питанні завжди існуватиме загроза порушення принципу дотримання найкращих інтересів дитини. 
		86.        Факт, про встановлення якого просить ОСОБА_1 , не підлягає з`ясуванню в порядку окремого провадження, оскільки з поданої заяви вбачається спір про право, який не може розглядатися в судовому порядку безвідносно до дій заінтересованих осіб щодо конкретних прав, свобод 
		та інтересів заявника. 
		87.        Оскільки сімейним законодавством не передбачено підстав припинення батьківських обов`язків щодо виховання дитини, а визначена частиною першою статті 15 СК України «невідчужуваність» сімейних обов`язків свідчить про неможливість відмови від них, зокрема від обов`язків щодо виховання дитини, 
		то факт одноосібного виховання дитини одним із батьків може бути встановлений судом як одна з обставин, що складає предмет доказування у спорі між батьками дитини щодо виконання ними обов`язків з виховання дитини.
		88.        Інститут окремого провадження не може використовуватися для створення преюдиційних фактів з метою подальшого вирішення будь-якого спору про право.
		89.        Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для задоволення заяви про встановлення юридичного факту, оскільки заявник не довів, що мати дитини не здійснює прав та не виконує обов`язків щодо своєї неповнолітньої дитини, а вимога, викладена у заяві про встановлення факту, що має юридичне значення, є необґрунтованою.
		90.        Разом з тим суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що подана заява про встановлення факту, що має юридичне значення, не підлягає судовому розгляду в окремому провадженні, оскільки за встановлених у цій справі обставин існує спір про право щодо участі одного з батьків у вихованні 
		й утриманні дитини. З урахуванням закріпленого в сімейному законодавстві принципу невідчужуваності сімейних обов`язків, неможливості відмови від них, 
		у тому числі від обов`язків виховання дитини, то питання, заявлене 
		ОСОБА_1 у цій справі, не може з`ясовуватись безвідносно до дій другого 
		з батьків та може вирішуватись у межах спору про право між батьками дитини за загальним правилом у позовному провадженні. 
		91.        Частиною шостою статті 294 ЦПК України встановлено, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		92.        Відповідно до частини четвертої статті 315 ЦПК України суддя відмовляє 
		у відкритті провадження у справі, якщо із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.
		93.        За установлених у цій справі конкретних обставин факт самостійного виховання дитини батьком не може бути встановлений за правилами окремого провадження, у зв`язку із чим заяву ОСОБА_1 слід залишити без розгляду.
		94.        Згідно з пунктом 5 частини першої статті 409 ЦПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині.
		95.        З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню із залишенням без розгляду заяви ОСОБА_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини з підстав, передбачених частиною шостою статті 294, частиною четвертою статті 315 ЦПК України. 
		Керуючись статтями 294, 315, 400, 409, 414, 416 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду
		ПОСТАНОВИЛА:
		1.  Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. 
		2.  Рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 09 грудня 
		2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 травня 2023 року скасувати. 
		3.  Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , про встановлення факту самостійного виховання дитини залишити без розгляду.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		Суддя-доповідач                                                                                     І. А. Воробйова
		Судді:                        О. О. Банасько                                                       М. В. Мазур
		                                    Ю. Л. Власов                                                          С. Ю. Мартєв
		                                    М. І. Гриців                                                             С. О. Погрібний
		Ж. М. Єленіна                                                        О. В. Ступак
		                                    І. В. Желєзний                                                       І. В. Ткач
		                                    Л. Ю. Кишакевич                                                  О. С. Ткачук
		В. В. Король                                                           В. Ю. Уркевич
		                                    С. І. Кравченко                                                      Є. А. Усенко 
		                                    О. В. Кривенда                                                      Н. В. Шевцова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...