Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/16114/24-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; арешт майна.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2024.
Дата набрання законної сили: 12.09.2024
Номер судового провадження: не визначено
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		                                           КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
		 
		 
		 
		Справа №757/16114/24-к                                                         Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1 
		Провадження № 11-сс/824/5089/2024                 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 вересня 2024 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді:                          ОСОБА_2 ,
		суддів:                                              ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , 
		при секретарі судового засідання -          ОСОБА_5 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42020170000000016 від 20 січня 2020 року,
		за участю:
		прокурора                                        ОСОБА_7 ,
		представника власника майна         ОСОБА_6 , 
		 
		в с т а н о в и л а:
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні № 42020170000000016 від 20.01.2020 року. 
		 
		Накладено арешт на майно із забороною на відчуження та розпорядження, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ: 00191282), а саме: майнові права на спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами № 1012 від 29.07.1997 року, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км.
		 
		Заборонено власникам цього майна (майнових прав), Державній службі геології та надр України та іншим особам (у тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції щодо реєстрації/перереєстрації та видачі/внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами, вчиняти дії щодо внесення будь яких змін, переоформлення спеціального дозволу Державної служби геології та надр України на користування надрами № 1012 від 29.07.1997, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км.
		 
		Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
		 
		Не погоджуючись з прийнятим рішенням слідчого судді, представник ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокат ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження та скасувати ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року, постановивши нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному проваджені № 42020170000000016 від 20.01.2020 року.
		На обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала постановлена з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, мотиви, викладені в ухвалі щодо підстав для накладення арешту на майнові права, є необґрунтованими, а тому ухвала підлягає скасуванню відповідно до ст. 409 КПК України. 
		Зазначає, що слідчим суддею під час постановления ухвали неправильно застосовано передбачені законом підстави для арешту майна, не доведено ризиків для кримінального провадження та допущено непропорційність втручання у право власності. 
		На думку скаржника, істотне порушення вимог кримінального процесуального законодавства призвело до того, що висновки суду в ухвалі не підтверджуються матеріалами справи, залишилися недослідженими обставини, з`ясування яких має істотне значення.
		Скаржник зауважує, що суд в ухвалі вказав на те, що в наданих матеріалах кримінального провадження містяться достатні дані, які вказують на те, що ОСОБА_8 , будучи головою ПрАТ «Полтавський ГЗК», обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28, ч.4 ст. 240 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 01.01.2015), ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції КК України від 01.01.2015), однак підозра є безпідставною та необґрунтованою.
		Вказує, що згідно з ч. 5 ст. 128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		 
		При цьому, в оскаржуваній ухвалі відсутнє будь-яке посилання на те, яким чином визначені збитки у кримінальному проваджені. Наявність цивільного позову, що поданий Державною службою геології та надр України, не є безумовною підставою для накладення арешту на майно ПрАТ «Полтавський ГЗК».
		 
		На думку скаржника, аргументи, викладені в ухвалі, з приводу накладення арешту, з посиланням на наявність цивільного позову, є безпідставними та необґрунтованими.
		 
		В ухвалі суду не вказано обставин, що засвідчували би наявність дійсної підозри того, що дозвіл буде відчужено або ПрАТ «Полтавський ГЗК» вчиняв дії, направлені на розпорядження майновими правами на дозвіл, тощо. Вказане підтверджує поверхневий та формальний підхід слідчого судді до постановлення ухвали.
		 
		Таким чином, слідчий суддя, обґрунтовуючи рішення про накладення арешту на майно викладеними у матеріалах кримінального провадження даними, не вчинив передбачених законом дій з оцінки доводів клопотання та не навів мотивів прийняття аргументів прокурора щодо необхідності накладення арешту на вказане прокурором майно.
		 
		Разом із тим, слідчий суддя не встановив правової підстави для накладення арешту на майно підприємства та можливості використання такого майна як доказу у кримінальному провадженні, відповідно до вимог ст. 173 КПК України.
		 
		Адвокат вважає, що накладення арешту є істотним втручанням у господарську діяльність підприємства, а отже, у його право власності, та з огляду на обставини справи, явно не відповідає зазначеній в ухвалі суду меті - «забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення».
		 
		Ненадання суддею в ухвалі оцінки відсутності в клопотанні посилань на відповідність майна, яке слід арештувати, критеріям, зазначеним у ч. 1 ст. 170 КПК України, свідчать про невмотивованість такого судового рішення у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		 
		Апелянт зазначає, що суд в ухвалі посилається на те, що «право видобування корисних копалин є дорогоцінним», однак не наводить жодної обґрунтованої вартості майнових прав на дозвіл.
		 
		Відповідно до ч. 8 ст. 170 КПК України вартість майна, яке належить арештувати з метою забезпечення цивільного позову або стягнення отриманої неправомірної вигоди, повинна бути співмірною розміру шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або зазначеної у цивільному позові, розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою.
		 
		З огляду на вказане, вартість майна має правове значення і повинна бути встановлена та з`ясована при вирішенні питання про арешт майна з метою відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, чого не було зроблено судом першої інстанції.
		 
		Посилається скаржник і на те, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» забезпечує заробітною платою близько 7 000 працівників, а 17.05.2024 року наказом Міністерства економіки України № 12809 ПрАТ «Полтавський ГЗК» визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу про надра право користування надрами надається шляхом надання спеціального дозволу на користування надрами.
		 
		Зазначає, що 29.07.1997 року ПрАТ «Полтавський ГЗК» отримало спеціальний дозвіл на користування надрами за № 1012. Серед іншого, у ньому зазначено, що метою користування надрами є видобування залізистих кварцитів. Даний дозвіл передбачає користування Горішнє-Плавнинсько-Лавриківською ділянкою надр (Горішнє-Плавнинське та Лавриківське родовище).
		 
		Також адвокат вказує, що через наявність арешту, накладеного ухвалою, порушуються права підприємства, як надрокористувача. Видобування корисних копалин - це комплекс взаємопов`язаних робіт, який потребує у процесі здійснення у разі необхідності внесення змін до дозволу, а за наявності арешту підприємство такого права не має.
		 
		На думку апелянта, ухвала про накладення арешту на майно ПрАТ «Полтавський ГЗК» не відповідає спеціальним вимогам щодо її змісту, встановленим ч. 5 ст. 173 КПК України, зокрема в ній не зазначено про порядок виконання ухвали і спосіб інформування заінтересованих осіб.
		 
		Зазначає про те, що в оскаржуваній ухвалі слідчого судді відсутня будь-яка згадка про негативні наслідки від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна для інших осіб.
		 
		Крім цього, апелянт вказує, що слідчий суддя, розглядаючи клопотання про арешт майна, порушив принцип змагальності сторін, а саме розглянув клопотання без виклику представників ПрАТ «Полтавський ГЗК», чим позбавив підприємство можливості надати відповідні пояснення та заперечення на клопотання про арешт майна. При цьому, в ухвалі не наведені мотиви, з яких виходив суд, розглядаючи клопотання прокурора без участі представника власника майна.
		 
		Адвокат посилається на те, що процесуальні вимоги ст. ст. 172, 173, 372 КПК України зобов`язують слідчого суддю в ухвалі про накладення арешту на майно наводити відповідні мотиви необхідності розгляду такого клопотання за відсутності власника майна чи його представників. Наявність указаного визначеного ч. 2 ст. 172 КПК України механізму не знімає зі слідчого судді обов`язку здійснити належну процедуру розгляду клопотання з дотриманням вимог, визначених ст. ст. 2, 132, 170-173 КПК України, задля забезпечення справедливого балансу між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту прав конкретної особи, оскільки таке втручання в право власності особи має задовольняти «вимогу законності та не повинно бути свавільним» (рішення у справі «Серявін проти України», пункт 39).
		 
		У апеляційній скарзі представник ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокат ОСОБА_6 звернулася до суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, яке обґрунтоване з посиланням на те, що представника підприємства не було повідомлено про розгляд клопотання про арешт майна, а із змістом оскаржуваної ухвали представник підприємства ознайомився під час ознайомлення з матеріалами справи лише 11.07.2024 року.
		 
		Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката ОСОБА_6 , яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити в повному обсязі, думку прокурора ОСОБА_7 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката ОСОБА_6 не підлягає задоволенню з наступних підстав.
		 
		Як вбачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Національної поліції України під процесуальним керівництвом Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42020170000000016 від 20.01.2020  року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України, а також за фактами вчинення кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 209, ч. 2 ст. 364, ч. 1 ст. 241, ч. 1 ст. 242 КК України.
		 
		Досудовим розслідуванням встановлено, що Державним комітетом України по геології і використання надр надано ліцензію ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191282) від 29.07.1997 № 1012, на видобування/експлуатацію залізистих кварцитів та супутніх (скельний розрив) копалин Лавриківського родовища.
		 
		Згідно наказу від 03.12.2014 № 385 Державної служби геології та надр України, Відкритому акціонерному товариству «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код за ЄДРПОУ: 00191282) (далі - ВАК/ПАТ «Полтавський ГЗК»), що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 16, надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1012 від 29.07.1997, відповідно до якого товариство має право на користування (видобування) залізистих кварцитів і супутніх корисних копалин - порід скельного розриву Лавриківського родовища.
		 
		Також, Державним комітетом України по геології і використання надр надано ліцензію ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (код за ЄДРПОУ: 00191282, від 29.07.1997 № 1013, на видобування/експлуатацію залізистих кварцитів та супутніх (скельний розрив) копалин Горішнє-Плавнинського родовища.
		 
		Відповідно до наказу від 03.12.2014 № 385 Державної служби геології та надр України ВАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ 00191282), що знаходиться за адресою: Полтавська область, місто Горішні Плавні, вулиця Будівельників, 16, надано спеціальний дозвіл на користування надрами № 1012 від 29.07.1997, згідно із яким товариство має право на користування (видобування) залізистих кварцитів і супутніх корисних копалин - порід скельного розриву Горішнє-Плавнинського родовища.
		 
		Наказом Держгеонадр від 03.12.2014 № 385 внесені зміни до спеціальних дозволів на користування надрами № 1012 та № 1013, від 29.07.1997, в частині виключення супутньої корисної копалини: скельних порід розкриву та запасів залізистих кварцитів відповідно до протоколу ДКЗ від 21.11.2013 № 3041, а також змінено мету користування надрами - видобування залізистих кварцитів.
		 
		Наказом Держгеонадр від 26.07.2017 № 329 продовжено строк дії дозволу № 1012 до 26.07.2037 та внесено зміни до дозволу, у зв`язку з переоцінкою запасів залізистих кварцитів в Державній комісії України по запасах корисних копалин, згідно протоколу від 24.09.2015 №3428, та об`єднання двох родовищ Лавриківського та Горішнє-Плавнинського в один об`єкт надрокористування - Горішнє-Плавнинсько-Лавриківська ділянка надр (родовище), площею 10,977 км2.
		 
		Строк дії спеціального дозволу на користування надрами № 1013 від 29.07.1997 закінчився 29.07.2017 року.
		 
		Так, голова правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_8 , обіймаючи посаду пов`язану із виконанням організаційно-розпорядчих функцій, всупереч вимогам ст. ст. 13, 19 Конституції України, ст. ст. 5, 16, 19, 24, 28, 42 Кодексу України про надра, Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст. 24 Гірничого закону України, пункту 2 положення про проектування внутрішнього відвалоутворення та складування відходів виробництва в залізорудних і флюсових кар`єрах, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 17.08.2014 № 412, Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 615 від 30.05.2011, зловживаючи повноваженнями службової особи юридичної особи приватного права, діючи умисно, всупереч інтересам ПрАТ «Полтавський ГЗК», з метою одержання неправомірної вигоди для вказаного товариства, у вигляді корисних копалин без законних на те підстав, що суперечить меті, цілям і завданням, заради яких створено ПрАТ «Полтавський ГЗК», перебуваючи у м. Горішні Плавні, Полтавської обл., забезпечив здійснення незаконного видобування корисних копалин загальнодержавного значення підлеглими йому працівниками із використанням засобів товариства, що призвело до завдання матеріального збитку (шкоди) державі у загальному розмірі 157 125 980 680,20 грн., що у двісті п`ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення кримінального правопорушення, тобто є тяжкими наслідками відповідно до примітки ст. 364 КК України.
		 
		За вказаним фактом 22.09.2023 року ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 01.01.2015), ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції КК України від 01.01.2015).
		 
		06.10.2023 року до Головного слідчого управління Національної поліції України надійшла позовна заява від Державної служби геології та надр України, які є потерпілою стороною у кримінальному провадженні, згідно з яким позивач просить стягнути солідарно з ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ОСОБА_8 на користь Держгеонадр збитки в розмірі 157 125 980 680,20 грн., завдані внаслідок незаконного видобутку корисних копалин.
		 
		10.04.2024 року прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Печерського районного суду м. Києва із клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження та розпорядження на майно, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ: 00191282), а саме: майнові права на спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами № 1012 від 29.07.1997, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км.
		 
		Клопотання обґрунтоване тим, щонаразі у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження, а саме у накладенні арешту на майно (майнові права), що належить ПрАТ «Полтавський ГЗК», з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, а саме майнові права на спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами №1012 від 29.07.1997, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км., власником якого є ПрАТ «Полтавський ГЗК», із забороною на відчуження та розпорядження.
		 
		Враховуючи той факт, що ПрАТ «Полтавський ГЗК» згідно вищевказаного договору видобуває залізисті кварцити та здійснює продаж залізорудних окатків (кінцевого продукту) у надзвичайно великих обсягах, беручи до уваги площу родовища, його запаси та можливості розширення, співставивши отриману інформацію з Методикою визначення початкової ціни продажу на аукціоні (електронних торгах) спеціального дозволу на право користування надрами, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15 жовтня 2004 року № 1374, право видобування корисних копалин є дорогоцінним, як наслідок, товариство може вчинити дії щодо відчуження та/або розпорядження таким спеціальним дозволом, з метою ухилення від забезпечення відшкодування шкоди.
		 
		На переконання прокурора, зазначене майно підлягає арешту у зв`язку із наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні головою правління ПрАТ «Полтавський ГЗК» ОСОБА_8 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240, ч. 2 ст. 364-1 КК України, а також у зв`язку із заявленим цивільним позовом на суму 157 125 980 680,20 грн., з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), на підставі п. 4 ч. 2 ст. 170 КК України.
		 
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна у кримінальному провадженні №42020170000000016 від 20.01.2020 року. 
		 
		Накладено арешт на майно із забороною на відчуження та розпорядження, яке на праві приватної власності належить ПрАТ «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» (ЄДРПОУ: 00191282), а саме: майнові права на спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами № 1012 від 29.07.1997 року, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км.
		 
		Заборонено власникам цього майна (майнових прав), Державній службі геології та надр України та іншим особам (у тому числі, але не виключно, Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській міській, районним у місті Києві державним адміністраціям, акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції щодо реєстрації/перереєстрації та видачі/внесення змін до спеціальних дозволів на користування надрами, вчиняти дії щодо внесення будь яких змін, переоформлення спеціального дозволу Державної служби геології та надр України на користування надрами № 1012 від 29.07.1997, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км.
		 
		Контроль за виконанням ухвали слідчого судді покладено на прокурора у кримінальному провадженні.
		 
		Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майнові права на спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами № 1012 від 29.07.1997 року, на Горішнє-Плавнинсько-Лавриківську ділянку надр, що розміщена на території Кременчуцького району Полтавської області, загальною площею 10,977 кв.км., слідчий суддя послався на те, що клопотання прокурора містить правові підстави для арешту вказаного майна з метою забезпечення цивільного позову, відшкодування збитків, завданих вчиненим злочином.
		 
		З таким рішенням слідчого судді колегія суддів погоджується з огляду на наступне.
		 
		При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
		 
		Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
		 
		Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
		 
		Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II).
		 
		Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52).
		 
		Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
		 
		Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
		 
		1) збереження речових доказів;
		 
		2) спеціальної конфіскації;
		 
		3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
		 
		4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
		 
		У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону.
		 
		При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
		 
		Розглядаючи клопотання про накладення арешту на вищевказане майно, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт, зокрема з`ясувати правову підставу для арешту, що має бути викладена у клопотанні та відповідати вимогам закону.
		 
		Згідно ч. 6 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.
		 
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати в тому числі: правову підставу для арешту майна; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених в тому числі й п. 4 ч. 2 ст. 170 КПК України; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
		 
		Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя, обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 131-132, 170-173 КПК України, наклав арешт на майно, з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов).
		 
		З ухвали слідчого судді та журналу судового засідання вбачається, що наведені у клопотанні прокурора доводи про накладення арешту на майно перевірялись судом першої інстанції, матеріали судового провадження належним чином досліджені, а також з`ясовані обставини, які мають значення при вирішенні питання щодо арешту майна.
		 
		Також слідчий суддя врахував, що в клопотанні прокурора зазначається про те, що  потерпілою стороною - Державною службою геології та надр України подано цивільний позов, у якому позивач просить в солідарному порядку стягнути з ПрАТ «Полтавський ГЗК» та ОСОБА_8 збитки в розмірі 157 125 980 680,20 грн., завдані внаслідок незаконного видобутку корисних копалин.
		 
		За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що матеріали судового провадження переконливо свідчать про те, що майно, яке належить ПрАТ «Полтавський ГЗК» в рамках даного кримінального провадження, відповідає критеріям ч. 1 ст. 170 КПК України, що слугує підставою для застосування обмежувальних заходів в даному кримінальному провадженні.
		 
		З урахуванням цього, слідчий суддя, всупереч твердження представника ПрАТ «Полтавський ГЗК», встановив належні правові підстави, передбачені ч. 6 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на вищевказане майно, оскільки, як вважає колегія суддів, обставини кримінального провадження вимагають вжиття саме такого заходу забезпечення кримінального провадження.
		 
		Так, встановлені прокурором фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні, містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого припущення, що вказане майно (майнові права на спеціальний дозвіл) можуть бути використані для забезпечення відшкодування шкоди, яка завдана внаслідок кримінального правопорушення, що згідно ч. 4 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту.
		 
		Зважаючи на викладене у сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апеляційної скарги стосовно незаконності ухвали слідчого судді є безпідставними.
		 
		За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками слідчого судді, що потреби досудового розслідування виправдовують саме такий захід забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
		 
		Враховуючи викладене, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України клопотання слідчого про арешт майна, подане в межах кримінального провадження № 42020170000000016 від 20.01.2020 року, підлягало задоволенню з огляду на те, що у кримінальному провадженні заявлено цивільний позов про стягнення збитків, в тому числі, до особи, яка обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 4 ст. 240 КК України (в редакції Кримінального кодексу України від 01.01.2015), ч. 2 ст. 364-1 КК України (в редакції КК України від 01.01.2015).
		 
		Отже, сукупність долучених до клопотання прокурора матеріалів та викладені у клопотанні обставини на даному етапі досудового розслідування є достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
		 
		Таким чином, слідчий суддя, надавши оцінку вказаним у клопотанні доводам та долученим до нього матеріалам, в повній мірі дослідивши клопотання із доданими до нього документами, дійшов обґрунтованого висновку про задоволення клопотання прокурора, яке останнім було належним чином обґрунтоване та мотивоване.
		 
		На переконання колегії суддів, слідчий суддя при вирішенні питання про накладення арешту на майно, дійшов обґрунтованого висновку про те, що в даному випадку обмеження права власності є розумним і співмірним завданням кримінального провадження, з огляду на встановлені обставини даного кримінального провадження, з огляду на те, що на час прийняття рішення вони вимагали вжиття такого методу державного регулювання, як накладення арешту на вищезазначене майно.
		 
		Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження, які можуть суттєво позначитися на інтересах інших осіб, колегією суддів не встановлено, як не встановлено і невідповідності клопотання слідчого про арешт майна вимогам ст.ст. 170, 171 КПК України, які б свідчили про наявність визначених законом підстав для відмови у задоволенні такого клопотання. 
		 
		Доводи апеляційної скарги представника ПрАТ «Полтавський ГЗК» про відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів протиправної діяльності та необґрунтованість підозри керівника ПрАТ «Полтавський ГЗК» - ОСОБА_8 , колегія суддів оцінює критично, оскільки дані обставини можуть бути підтверджені або спростовані лише шляхом проведення перевірки під час досудового розслідування в сукупності з іншими наявними у провадженні доказами, відтак ці доводи не спростовують законності та обгрунтованості оскаржуваної ухвали та є передчасними.
		При цьому, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження, при вирішенні питання щодо арешту майна, з підстав визначених ст. 170 КПК України, потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи у вчиненні злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
		 
		Доводи апелянта про те, що клопотання органу досудового розслідування про арешт майна не містить аргументів з приводу мети його арешту, є безпідставними та спростовуються змістом клопотання та іншими матеріалами справи.
		Доводи представника власника майна про те, що накладення арешту на майно позбавляє можливості ТОВ «Полтавський ГЗК» здійснювати повноцінну господарську діяльність, не є достатньою підставою для скасування ухвали слідчого судді, оскільки арешт майна є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження, та матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження є необхідним для забезпечення кримінального провадження та досягнення мети досудового розслідування, що відповідає ч. 1 ст. 170 КПК України. 
		 
		Також колегією суддів перевірено доводи апелянта про те, що судовий розгляд проведено без участі представника ТОВ «Полтавський ГЗК». Дана обставина знайшла своє підтвердження, однак колегія суддів не вважає її істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягло б за собою скасування оскаржуваної ухвали, з урахуванням строків розгляду даної категорії клопотань відповідно до вимог ч. 1 ст. 172 КПК України, та з урахуванням того, що в такому випадку відповідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, у власника майна виникає право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
		 
		Крім того слід зауважити, що процесуальні права власника майна щодо подачі пояснень та заперечень стосовно накладеного арешту, відновлено під час апеляційного розгляду, де останній не був обмеженим в своїх правах відповідно до вимог кримінального процесуального закону.
		 
		Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
		 
		Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, по справі не встановлено.
		 
		При цьому колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ст. 174 КПК України арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
		 
		З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з`ясував всі обставини, з якими закон пов`язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
		 
		Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
		 
		 
		 
		п о с т а н о в и л а:
		 
		 
		 
		Поновити представнику власника майна Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвокату ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року
		 
		Апеляційну скаргу представника власника майна Приватного акціонерного товариства «Полтавський гірничо-збагачувальний комбінат» - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29 квітня 2024 року- залишити без змін.
		 
		Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
		 
		 
		 
		Судді:
		 
		 
		 
		______________                         ________________               ________________
		ОСОБА_2                             ОСОБА_3                            ОСОБА_4

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...