Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 760/28184/23 : не визначено.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2024.
Дата набрання законної сили: 02.09.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		П О С Т А Н О В А
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		 
		02 вересня 2024 року                                                                                    м. Київ
		 
		Справа №760/28184/23
		Апеляційне провадження №33/824/2404/2024
		 
		Київський апеляційний суд в складі судді Соколової В.В., за участі секретаря Федорчук Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП, 
		 
		В С Т А Н О В И В
		 
		Постановою Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Піддано ОСОБА_1 , адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 170,00 грн.
		Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір в дохід держави в розмірі 605, 60 грн.
		 
		Не погодилась із вказаною постановою ОСОБА_1 , ним подана апеляційна скарга, яка містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Клопотання мотивовано тим, що ОСОБА_1 не було повідомлено про розгляд справи належним чином, ні в електронній, ні в письмовій формі. В силу вищевикладеного, просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови.
		Апеляційна скарга мотивована тим, що ОСОБА_2 посилалась на те, що їй було завдано моральної шкоди не розшифровуючи її причин та розміру. Просить скасувати постанову суду першої інстанції.
		 
		В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги з підстав викладених у ній та просив її задовольнити.
		Потерпіла ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, про час та місце  розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки суду не повідомила, а тому суд апеляційної інстанції вважав за можливе розглянути справу за її відсутності.
		 
		Враховуючи те, що справа перебуває на стадії апеляційного перегляду, перш за все підлягає вирішенню питання про поновлення строку на звернення з апеляційною скаргою.
		Відповідно до ст. 294 КУпАП, постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
		Згідно із ч.1 ст.268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право оскаржити постанову по справі.
		Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
		Відповідно до ст. 277-2 КУпАП повістка особі, яка притягується до адміністративної відповідальності вручається не пізніше, яка за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
		Так, з матеріалів справи вбачається, що розгляд справи відбувся за відсутності особи правопорушника. З матеріалів справи не вбачається належного повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи, зокрема, в матеріалах справи відсутнє зворотнє повідомлення про отримання останнім судової повістки про час та місце розгляду справи. 
		За таких обставин, суд апеляційної інстанції, з метою додержання права на доступ до правосуддя, вважає за доцільне задовольнити клопотання та поновити строк на апеляційне оскарження.
		 
		Вирішуючи питання по суті апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
		 
		Згідно зі ст. 245 Кодексу України про адміністративні правопорушення завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
		Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення в першу чергу зобов`язаний з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення, а також чи винна дана особа в його вчиненні і чи підлягає вона адміністративній відповідальності, і лише після цього вирішувати питання про можливість накладення адміністративного стягнення.
		Згідно вимог ч.7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
		 
		Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена адміністративна відповідальність.
		Склад адміністративного правопорушення - це встановлена адміністративним законодавством сукупність об`єктивних і суб'єктивних ознак, за наявності яких діяння вважається адміністративним правопорушенням. Цими ознаками є об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт та суб`єктивна сторона і відсутність хоча б однієї з цих ознак означає відсутність складу адміністративного правопорушення в цілому.
		Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.
		Приписами ч. 1 ст. 173-2 КУпАП передбачена відповідальність за вчинення насильства в сім`ї, яке, у відповідності з даною статтею, проявляється в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру, внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого.
		Отже, об`єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян.
		Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого зазначеною статтею, полягає в умисному вчиненні будь-яких з зазначених в диспозиції дій, та передбачає існування обов`язкової ознаки - можливість настання чи настання фізичної чи психологічної шкоди, яка була чи могла бути завдана потерпілому.
		Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу.
		Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч.1ст.173-2 КУпАП, необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство.
		Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		Пунктами 4, 7 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
		Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру (ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
		Таким чином, під домашнє насильство психологічного характеру, яке утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно спричиняється емоційна невпевненість, страх або іншим чином завдається шкода психічному здоров`ю іншого члена сім`ї. Під домашнє фізичне насильство підпадають лише такі діяння, якими цілеспрямовано та навмисно нанесено побої, заподіяно тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості. 
		Отже, самі по собі, зокрема, нецензурні висловлювання чи словесні образи не формують собою психологічне насильство та утворюють склад адміністративного правопорушення лише у тому випадку, коли такі дії спрямовані на обмеження волевиявлення особи, якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи.
		Системний аналіз існуючого національного та міжнародного законодавства свідчить про те, що домашнє насильство істотно відрізняється від звичайних конфліктних відносин, оскільки має певні ознаки та характеризується тим, що особа яка застосовує домашнє насильство, маючи значну перевагу в своїх можливостях, діє умисно з наміром досягти бажаного результату, який полягає у заподіянні шкоди потерпілому шляхом порушення його прав і свобод.
		В той час, як під конфліктом необхідно розуміти такий стан взаємовідносин, який характеризується наявністю зіткнення протилежних інтересів і поглядів, напруження і крайнє загострення суперечностей, що може призвести до активних дій, ускладнень, боротьби, що супроводжуються складними колізіями; ситуація, в якій кожна зі сторін намагається зайняти позицію несумісну з інтересами іншої сторони.
		Виникнення конфлікту залежить не лише від об`єктивних причин але й від суб`єктивних факторів, до яких необхідно віднести власні уявлення учасників конфлікту про себе, свої потреби, мотиви, життєві цінності та ставлення до іншої сторони конфлікту.
		 
		Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАБ №921590 від 26 листопада 2023 року вбачається, що 04листопада 2023 року приблизно о 02.00 год. за адресою: АДРЕСА_1 гр. ОСОБА_1 вчинив психологічне насильство відносно сестри гр. ОСОБА_2 , а саме словесно ображав, погрожував фізичною розправою, чим міг завдати шкоди психологічному здоров`ю, та чим вчинив правопорушення передбачене  ч.1 ст. 173-2 КУпАП /а.с. 1/.  
		Потерпіла ОСОБА_2 в своїх поясненнях  вказала на те, що за місцем проживання протягом останніх років відбувається фізичне насильство з боку брата ОСОБА_1 (побиття, удушення), та психологічне насильство  (образи, викривлення фактів співіснування, погрози фізичної розправи), а також брат перешкоджає їй вільно пересуватись в квартирі. Економічне насильство полягає в тому, що брат не платить за квартиру. А тому просить прийняти міри, та притягти брата до відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КупАП /а.с. 2/.
		ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказав на те, що терпить насильство з побоями, погрозами вбивства та отруєння від своєї сестри ОСОБА_2 впродовж останніх десяти років. 08 грудня 2022 року сестра безпричинно побила його до крові , а викликаному наряду поліції заявила, що він її буцім-то душив та бив, однак суд розглянув вказану справу та визнав його невинуватим.  Вказує, що звернення сестри про вчинення ним домашнього насильства переслідують мету притягнення його до кримінальної відповідальності та ув`язнення, або залякування /а.с. 3/.
		В матеріалах справи також міститься заява ОСОБА_2 адресована начальнику Солом`янського УП ГУНП у м. Києві  від 06 листопада 2023 року про вчинення ОСОБА_1 психологічного та фізичного насильства відносно неї та її доньки ОСОБА_3 /а.с. 4-6/.
		 
		Розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувається в межах протоколу про адміністративне правопорушення відносно конкретної особи, суд не має права у будь-який спосіб конкретизувати пред'явлене посадовою особою адміністративне обвинувачення та його змінювати, оскільки це суперечить загальним засадам судочинства, які передбачені ст.129 Конституції України, та буде порушено право особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на захист. 
		Разом з цим, зазначені у протоколі про адміністративне правопорушення дії ОСОБА_1 не утворюють самі по собі склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 173-2 КУпАП, виходячи з такого.
		Так, з пояснень учасників справи, як письмових так і наданих ОСОБА_1 в судовому засіданні, вбачається, що між сторонами наявні конфліктні відносини, зокрема, з приводу користування квартирою.
		Наявність конфліктної ситуації між сторонами підтверджується і тим, що протоколи про адміністративне правопорушення за ч.1 ст. 173-2 КУпАП складалися, як на ОСОБА_1 так і на ОСОБА_2 , про що нею було зазначено в заяві поданій до поліції від 06 листопада 2022 року, в якій вона зазначила « 05 листопада 2022 року ОСОБА_1 розбудив її та викликав поліцію з приводу загублених власних речей, про які вона нічого не знає. Під час оформлення протоколу працівниками поліції вчиняв психологічне насильство та моральний тиск на її доньку. Працівники поліції змусили під тиском підписати необгрунтований та неправдивий протокол за заявою її брата».
		Таким чином, вказане вище ще раз підтверджує наявність конфліктної ситуації між ними, що ОСОБА_1 не заперечувалось і в судовому засіданні.
		З огляду на наведене, сам лише факт наявності між учасниками справи конфліктної ситуації не може свідчити про вчинення психологічного насильства в розумінні вимог ст.173-2КУпАП та ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
		Крім того, суд першої інстанції не встановив та не конкретизував, в чому саме полягало психологічне насильство з боку ОСОБА_1 та які конкретно погрози та образи висловлювались ним, і чи призвели вони до психологічного розладу, побоювань, а також чи завдали вони шкоди психічному стану потерпілої ОСОБА_2 .
		Таким чином, матеріали справи не містять достатньої кількості належних та допустимих доказів, які б вказували на вчинення ОСОБА_1 дій, зазначених у диспозиції ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та які б підпадали під ознаки домашнього насильства.
		Вказане вище залишись поза увагою суду першої інстанції.
		Також слід зазначити, що постанова суду першої інстанції не містить мотивів та обгрунтувань з яких суд дійшов висновку про наявність підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 173-2 КУпАП.
		За таких обставин, дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративне правопорушення, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що суд першої інстанції у порушення положень ст. ст. 245, 280 КУпАП повно, всебічно і об`єктивно не з`ясував обставини справи, внаслідок чого дійшов необґрунтованого висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		З огляду на викладене, в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
		Частина 1 ст. 7 КУпАП передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом.
		Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		З урахуванням наведеного, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню, а провадження закриттю на підставі ст. 247 КУпАП.
		 
		Керуючись ст.ст. 247, 294 КУпАП, апеляційний суд,
		 
		П О С Т А Н О В И В
		 
		Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року.
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
		Постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 15 січня 2024 року - скасувати.
		Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.173-2 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Суддя:                                                                                                    Соколова В.В.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...