Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 260/4590/20 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу регулюванню містобудівної діяльності та землекористування, зокрема у сфері; містобудування; архітектурної діяльності.
Надіслано судом: 20.09.2024. Зареєстровано: 21.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.
Дата набрання законної сили: 20.09.2024
Номер судового провадження: К/9901/26919/21

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 вересня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 260/4590/20
		адміністративне провадження № К/9901/26919/21  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Чиркіна С.М.,
		суддів:                Бевзенка В.М., Кравчука В.М., 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного підприємства «Рекламна компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 (головуючий суддя: Гінда О.М., судді: Ніколін В.В., Пліш М.А.) у справі № 260/4590/20 за позовом Приватного підприємства «Рекламна компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради про визнання дій незаконними та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
		У С Т А Н О В И В:
		І. РУХ СПРАВИ
		У грудні 2020 року Приватне підприємство «Рекламна компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» (далі - ПП  «Рекламна компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» або позивач) звернулося до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Виконавчого комітету Ужгородської міської ради (далі - відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент міського господарства Ужгородської міської ради, в якому просило:
		визнати незаконними дії відповідача в частині відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами ПП «Рекламна компанія «Євростандарт», що вказані у пункті 1 (один) рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 420 від 02.12.2020 «Про зовнішню рекламу»;
		скасувати пункт 1 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 420 від 02.12.2020 «Про зовнішню рекламу»;
		зобов`язати Виконавчий комітет Ужгородської міської ради продовжити дію дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами терміном на 5 (п`ять) років, а саме: Слов`янська набережна (перехрестя з вул. Олександра Радищева) - 1 од.; вул.Возз`єднання 1 од.; вул. Тиводара Легоцького. 66 А - 1 од.; перехрестя вул. Тиводара Легоцького - Марії Заньковецької - 1 од.; перехрестя вул. 8-го Березня - Тиводара Легоцького - 1 од.
		Закарпатський окружний адміністративний суд рішенням від 25.02.2021 позов задовольнив частково:
		визнав протиправними дії Виконавчого комітету Ужгородської міської ради в частині відмови у продовженні строку дії дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами ПП «Рекламна компанія «Євростандарт», що вказані у пункті 1 (один) рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 420 від 02.12.2020 «Про зовнішню рекламу»;
		визнав протиправним і скасував пункт 1 рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради № 420 від 02.12.2020 «Про зовнішню рекламу»;
		зобов`язав Виконавчий комітет Ужгородської міської ради повторно розглянути питання щодо продовження дії дозволів ПП «Рекламна компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» на розміщення об`єктів зовнішньої реклами терміном на 5 (п`ять) років , а саме: Слов`янська набережна (перехрестя з вул. Олександра Радищева) - 1 од.; вул. Возз`єднання 1 од.; вул. Тиводара Легоцького. 66 А - 1 од.; перехрестя вул. Тиводара Легоцького - Марії Заньковецької - 1 од.; перехрестя вул. 8-го Березня - Тиводара Легоцького - 1 од., з врахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині рішення суду.
		У задоволенні решти позовних вимог відмовив.
		Восьмий апеляційний адміністративний суд постановою від 22.06.2021 скасував рішення суду першої інстанції і ухвалив нову постанову про відмову у задоволенні позову.
		Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		IІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ
		Ухвалою Верховного Суду від 04.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі.
		Ухвалою Верховного Суду від 18.09.2024 справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження.
		ІІІ. АРГУМЕНТИ СТОРІН
		В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що 15.01.2013 між Департаментом міського господарства та ПП РК «Євростандарт» було укладено договір тимчасового користування місцями для розміщення засобів зовнішньої реклами. 
		Позивачу надано дозвіл на розміщення спірних об`єктів зовнішньої реклами, який неодноразово продовжувався. В подальшому, рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 441 від 27.12.2016 позивачу вчергове продовжено термін дії дозволу на розміщення спірних рекламних конструкції строком на 5 (п`ять) років, термін якого закінчується 27.12.2021. 
		12.10.2020, керуючись пунктом 3.4. Порядку розміщення зовнішньої реклами у м. Ужгороді», затвердженого Рішенням виконавчого комітету Ужгородської міської ради від 30.05.2012 № 164 (далі - Порядок № 164), позивач звернувся до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради із заявою про намір пролонгувати дозволи на розміщення рекламних конструкцій на наступні 5 років. 
		Проте, 14.12.2020 на сайті Ужгородської міської ради оприлюднено рішення виконкому Ужгородської міської ради від 02.12.2020 № 420, яким було відмовлено ПП «Рекламна компанія «Євростандарт» у продовженні строку дії дозволів на розміщення рекламних конструкцій «білборд» розміром 6 м х 3 м за відповідними адресами у зв`язку із протермінуванням подачі заяви та поданням неповного пакета документів, необхідних для продовження терміну дії документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком. 
		Вважаючи відмову протиправною, позивач звернувся із цим позовом до суду.
		Відповідач позов не визнав. Стверджує, що первісно позивачем отримано дозвіл на розміщення вказаних об`єктів 28.10.2009 на 1 рік і в подальшому продовжено строком на 5 років, а тому кінцевою датою закінчення дії дозволу на розміщення засобів зовнішньої реклами слід вважати 28.10.2015. 
		Маючи на меті продовжити дію вказаних дозволів, ПП «РК «Євростандарт» звернулося до Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради із заявою про продовження терміну дії зазначених дозволів строком ще на 5 років. Розглянувши вказану заяву підприємства, виконавчий комітет рішенням від 27.12.2016 № 441 продовжив термін дії вказаних дозволів ще на 5 років (до 28.10.2020).
		Таким чином, відповідач вважає помилковими твердження позивача про те, що кінцевий термін дії спірних дозволів є 27.12.2021, оскільки первісно позивачем отримано дозвіл 28.10.2009 строком на 1 рік і з цього часу дозволи на розміщення спірних об`єктів було продовжено на 10 років. 
		Отже, на переконання відповідача, кінцевий термін дії спірних дозволів на розміщення засобів зовнішньої реклами припадає на 28.10.2020.
		Відповідно, звернення позивача 12.10.2020 за продовженням строку дії дозволів мало місце поза межами місячного строку. Також відповідач наголосив, що до заяви від 12.10.2020 було подано неповний пакет документів.
		За таких обставин, відповідач вважає, що відсутні підстави для задоволення позову.
		ІV. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		Судами попередніх інстанцій установлено, що рішенням виконкому Ужгородської міської ради від 28.10.2009 № 316 надано дозвіл ПП «РК «Євростандарт» на розміщення спірних об`єктів зовнішньої реклами строком на один рік.
		В подальшому, 09.09.2010 рішенням виконкому № 274 продовжено термін дії вказаних дозволів на розміщення об`єктів зовнішньої реклами строком на 5 років.
		Рішенням виконкому Ужгородської міської ради № 441 від 27.12.2016 ПП «Рекламна компанія «Євростандарт» повторно продовжено термін дії дозволів на розміщення рекламних конструкції строком ще на 5 (п`ять) років (до 28.10.2020 з урахуванням внесених виправлень).
		Керуючись пунктом 3.4 Порядку № 164 позивач 12.10.2020 звернувся до  Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради із заявою про намір пролонгувати дозволи на розміщення спірних рекламних конструкції на наступні 5 років.
		Листом від 11.11.2020 № 478/32.01-12 Департамент міського господарства повідомив позивача про те, що про результати розгляду питання щодо продовження строків дії дозволів його буде проінформовано додатково.
		02.12.2020 виконком Ужгородської міської ради прийняв рішення № 420, яким із посиланням на статтю 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», статтю 16 Закону України «Про рекламу», постанову Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», рішення виконкому від 30.05.2012 № 164 «Про порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Ужгороді», вирішено відмовити ПП «Рекламна компанія «Євростандарт» у продовженні строку дії дозволів на розміщення рекламних конструкцій «білборд» розміром 6 м х 3 м за відповідними адресами у зв`язку з протермінуванням подачі заяви та поданням неповного пакета документів, необхідних для продовження терміну дії документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком.
		Вважаючи свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
		V. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що Порядком №164 та частиною п`ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» визначений вичерпний перелік підстав для відмови у продовженні дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, який розширеному тлумаченню не підлягає. Поряд з цим, відмова у продовженні дії дозволів з підстав, не визначених у законі, не допускається.
		Своєю чергою, відмовляючи позивачу у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами відповідач в оскаржуваному рішенні не наводить жодних зауважень щодо поданих позивачами документів, щодо невідповідності рекламних засобів дозвільно-проектній документації, а також щодо вчинення позивачем порушень під час дії дозволів.
		За таких обставин, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів, що приймаючи оспорюване рішення діяв правомірно, а отже таке є протиправним та підлягає скасуванню.
		Водночас зважаючи на дискреційні повноваження відповідача у питаннях видачі, переоформлення та анулювання дозвільних документів, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у цих правовідносинах є зобов`язання виконкому повторно розглянути питання щодо продовження дії спірних дозволів.
		Суд апеляційної інстанції дійшов протилежного висновку.
		Апеляційний суд установив, що кінцевий строк дії спірних дозволів на розміщення зовнішньої реклами сплинув 28.10.2020, водночас про намір продовжити строк їх дії позивач звернувся лише 12.10.2020, тобто із порушенням строків, установлених підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Порядку № 164, який визначає, що термін дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії дозволу.
		Щодо покликань суду першої інстанції на вичерпний перелік підстав для відмови у продовженні дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, який визначений підпунктом 3.4.3 пункту 3.3 Порядку № 164, то суд апеляційної інстанції зазначив, що такий не може бути застосований до розглядуваних правовідносин, оскільки позивачем порушено строк, передбачений підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Порядку № 164, для подання заяви про продовження дозволів на розміщення зовнішньої реклами, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні заяви підприємства.
		VІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ЗАПЕРЕЧЕНЬ
		Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі № 361/7567/15-а, від 07.03.20218 у справі № 820/4554/17, від 03.04.2018 у справі № 569/16681/16-а, від 25.03.2018 у справі №    826/6102/16, від 18.10.2018 у справі № 813/4989/17, від 28.02.2018 у справі №    826/7631/15, від 23.01.2018 у справі № 208/8402/14-а, від 29.03.2018 у справі №    816/303/16.
		Також у касаційні скарзі скаржник здійснив передрук рішень усіх судових інстанцій у справі № 260/1393/19.
		Скаржник наголошує, що в оскаржуваному рішенні відповідач не посилається на жодну із підстав для відмови у продовженні дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами, визначених Порядком № 164 та частиною п`ятою статті 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		Також на переконання скаржника, суд апеляційної інстанції помилково констатував, що позивач подав заяву поза межами строків, встановлених Порядком № 164.
		Відповідач подав відзив на касаційну скаргу, у якому наголосив, що позивач звернувся за продовження строків дії дозволів на розміщення спірних рекламних конструкцій поза межами строків, установлених підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Порядку № 164. Так, строк дії спірних дозволів на розміщення зовнішньої реклами встановлений до 28.10.2020, натомість про продовження строку їх дії позивач звернувся лише 12.10.2020, тобто з протермінуванням місячного строку.
		Також відповідач наголосив, що приведена скаржником судова практика Верховного Суду стосується дискреційних повноважень, що не було предметом розгляду судом апеляційної інстанції.
		Стосовно передруку (копіювання) в касаційній скарзі змісту судових рішень у справі № 260/1393/19, то відповідач зазначив, що правовідносини у справі, що розглядається, і у справі, на яку посилається скаржник, є відмінними, оскільки підставою для відмови в продовженні строків дії дозвільних документів у справі №260/1393/19 слугувала відсутність погодження власника або уповноважених органів на розміщення об`єктів реклами.
		Третя особа правом на подачу відзиву на касаційну скаргу не скористалася.
		VІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою - другою статті 341 КАС України, правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.
		Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 21 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» елементами благоустрою є засоби та обладнання зовнішньої реклами.
		У статті 1 Закону України від 03.07.1996 № 270/96-ВР «Про рекламу» (далі - Закон №270/96-ВР) визначено, що терміни в цьому Законі вживаються в такому значенні: реклама - інформація про особу чи товар, розповсюджена в будь-якій формі та в будь-який спосіб і призначена сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтерес щодо таких особи чи товару; зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних    конструкціях - рекламоносіях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.
		За приписами частини першої статті 16 Закону № 270/96-ВР розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.
		Відповідно до підпункту 13 пункту «а» частини першої статті 30 Закону України від 21.05.1997    № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» (далі - Закон №280/97-ВР) до відання виконавчих органів міських рад належить, зокрема, надання дозволу в порядку, встановленому законодавством, на розміщення реклами.
		Правові та організаційні засади функціонування дозвільної системи у сфері господарської діяльності визначає Закон України від 06.09.2005    № 2806-IV «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» (далі - Закон № 2806-IV).
		За приписами    статті 1 Закону    № 2806-IV дозвільна (погоджувальна) процедура - сукупність дій, що здійснюються адміністраторами та дозвільними органами під час проведення погодження (розгляду), оформлення, надання висновків тощо, які передують отриманню документа дозвільного характеру.
		Дія цього    Закону    поширюється на дозвільні органи, адміністраторів, уповноважений орган та суб`єктів господарювання, які мають намір провадити або провадять господарську діяльність (частина перша статті 2 Закону № 2806-IV).
		Отже, отримання дозволу на розміщення зовнішньої реклами є дозвільною процедурою у розумінні    статті 1 Закону    № 2806-IV, відповідно на таку процедуру поширюються норми цього    закону.
		Стаття         41            Закону    № 2806-IV визначає, що порядок проведення дозвільної (погоджувальної) процедури, переоформлення та анулювання документів дозвільного характеру, що законами України віднесено до повноважень органів місцевого самоврядування, встановлюється їх рішенням, а у випадках, передбачених законом, - на підставі типових порядків, затверджених Кабінетом Міністрів України.
		Відносини, що виникають у зв`язку з розміщенням зовнішньої реклами у населених пунктах, та визначають порядок надання дозволів на розміщення такої реклами регулюють Типові правила розміщення зовнішньої реклами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила № 2067).
		За визначенням, наведеним у пункті 2 Типових правил № 2067,  дозвіл - документ установленої форми, виданий розповсюджувачу зовнішньої реклами на підставі рішення виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, який дає право на розміщення зовнішньої реклами на певний строк та у певному місці.
		Пункт 3 цих Правил передбачає, що зовнішня реклама розміщується на підставі дозволів та у порядку, встановленому виконавчими органами сільських, селищних, міських рад відповідно до цих Правил.
		Видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на розміщення зовнішньої реклами здійснюється відповідно до    Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності».
		Керуючись постановою Уряду від 29.12.2003 № 2067 «Про затвердження Типових правил розміщення зовнішньої реклами», відповідно до Законів України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», «Про рекламу», «Про місцеве самоврядування в Україні» виконком Ужгородської міської ради рішенням від 30.05.2012 № 164 затвердив Порядок розміщення зовнішньої реклами у м. Ужгороді (далі - Порядок № 164).
		Пункт 3 Порядку № 164 визначає порядок надання дозволів на розміщення зовнішньої реклами, а підпункт 3.4 пункту 3 вказаною Порядку № 164 визначено порядок продовження дії дозволів.
		Згідно із підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Порядку № 164 термін дії дозволу продовжується на підставі заяви, яка подається робочому органу розповсюджувачем зовнішньої реклами у довільній формі з примірником дозволу не пізніше ніж за місяць до закінчення терміну дії дозволу при відсутності письмових заперечень з боку власника місця розташування спеціальної конструкції та інших органів, що здійснювали погодження цього дозволу або органу, у погодженні якого виникла необхідність.
		До заяви додається витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
		Робочий орган протягом семи днів з дати одержання заяви розповсюджувача перевіряє рекламний засіб на предмет його відповідності дозвільно-проектній документації, про що складає акт обстеження заявленого місця з залученням розповсюджувача (за його згодою).
		Відповідно до підпункту 3.4.4 пункту 3.4 Порядку № 164 робочий орган протягом десяти робочих днів з дати одержання заяви розповсюджувача розглядає заяву (за наявності акта обстеження місця) та готує проект рішення виконавчого комітету про продовження терміну дії дозволу або, за наявності підстав, викладених у цьому Порядку, про відмову у його продовженні.
		Після прийняття відповідного рішення виконавчим комітетом, робочий орган протягом одного робочого дня з дати підписання та реєстрації цього рішення повідомляє заявника про продовження терміну дії дозволу та направляє примірник дозволу або повідомляє про відмову у його продовженні з зазначенням дати та номера відповідного рішення виконавчого комітету.
		Своєю чергою підпункт 3.4.3 пункту 3.4 Порядку № 164 визначає вичерпний перелік підстав за яких у продовженні дії дозволу може бути відмовлено, якщо у заявника:
		існує заборгованість з оплати за тимчасове користування місцями, які перебувають у комунальній власності, для розміщення рекламних засобів за існуючим договором понад два місяці, за умови, якщо заборгованість не оскаржується розповсюджувачем зовнішньої реклами у судовому порядку;
		існує заборгованість зі сплати штрафів за самовільне встановлення рекламних засобів;
		зафіксована та не ліквідована до закінчення дозволу невідповідність рекламного засобу дозвільно-проектній документації та Правилам благоустрою м. Ужгорода;
		зафіксовані самовільно встановлені рекламні засоби.
		Отже, підпунктом 3.4.3 пункту 3.4 Порядком № 164 визначений вичерпний перелік підстав для відмови у продовженні дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами. 
		Водночас, чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень, зокрема, дозвільного органу, відступати від положень Закону № 2806-IV та Порядку № 164.
		У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено, що підставою для відмови позивачу у продовженні дії дозволу на розміщення зовнішньої реклами слугувало протермінування подачі заяви та подання неповного пакета документів, необхідних для продовження терміну дії документа дозвільного характеру, згідно із встановленим вичерпним переліком.
		Одночасно суд першої інстанції доречно констатував, що в оскаржуваному рішенні відповідач не наводить жодних зауважень щодо поданих позивачами документів, невідповідності рекламних засобів дозвільно-проектній документації, а також щодо вчинення позивачами порушень під час дії дозволів.
		Суд першої інстанції також констатував відсутність підстав для відмови, визначених 3.4.3 пункту 3.4 Порядком № 164.
		Своєю чергою, сама по собі та обставина подачі позивачем заяви про продовження дії дозволів з порушенням місячного строку, не може бути підставою для відмови у продовженні дії таких дозволів, оскільки така не визначена серед підстав, зазначених підпункті 3.4.3 пункту 3.4 Порядком № 164.
		Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно встановив, що подаючи 12.10.2020 заяву про намір продовжити дозволи на розміщення рекламних конструкції на наступні 5 років, позивачем порушено строк, передбачений підпунктом 3.4.1 пункту 3.4 Порядку № 164, для подачі такої заяви,    проте помилково дійшов висновку, що порушення порядку звернення за продовженням дії дозвільного документа є наслідком відмови у продовженні його дії.
		У контексті цієї справи колегія суддів зазначає, що відповідно до приписів статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів    юридичних осіб    від порушень з боку    суб`єктів владних повноважень.
		Водночас за приписами частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони у тому числі (…) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
		Отже, рішення суб`єктів владних повноважень мають прийматися на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України, відповідати меті, з якою повноваження надані, бути обґрунтованими, відповідати принципам неупередженості, добросовісності, розсудливості, пропорційності, прозорості, недискримінації та своєчасності.
		Своєю чергою, принцип пропорційності    покликаний на забезпечення у правовому регулюванні розумного балансу приватних і публічних інтересів, відповідно до якого цілі обмежень прав мають бути істотними, а засоби їх досягнення обґрунтованими і найменш обтяжливими для осіб, чиї права обмежуються.
		У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій установлено та відповідачем не заперечується, що на момент звернення позивача (12.10.2020) за продовженням дії дозволів, строк їх дії не закінчився (встановлений до 28.10.2020).
		Колегія суддів враховує, що Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні», Закон України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», стаття 16 Закону України «Про рекламу», на які покликався відповідач при прийнятті оскарженого рішення, не регламентують процедуру продовження дії дозволу, відповідно не встановлюють певні строки щодо подання документів для розгляду такого питання. 
		Своєю чергою, норми Порядку № 164 та перелічене вище законодавство, не передбачають такої підстави для відмови в наданні дозволу, як незначне порушення строків подачі заяви для продовження дії дозвільних документів.
		За приписами частин 1,    2 статті 77 КАС України    кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених    статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Проте відповідачем під час розгляду справи не було надано належних та допустимих доказів та не наведена норма, на підставі якої відповідач має право відмовити у продовжені строку дії дозволу у зв`язку із порушенням строків подання документів на його продовження. 
		Таким чином, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо відсутності у спірному випадку підстав, визначених підпунктом 3.4.3 пункту 3.4 Порядком № 164, для відмови позивачу у продовженні дії дозволів на розміщення зовнішньої реклами.
		Своєю чергою, суд апеляційної інстанції правильно встановив обставини, проте неправильно застосував норми матеріального права, оскільки у спірній ситуації відсутні визначені законодавством підстави для відмови у продовженні строку дії дозволу з підстав порушення місячного строку, встановленого Порядком № 164 для подання документів, враховуючи чинність дозволу на момент їх подання. 
		Надаючи правову оцінку приведеній скаржником практиці Верховного Суду, яка на його думку не була врахована судом апеляційної інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення, то колегія суддів зазначає, що така стосується дискреційних повноважень органів державної влади у відповідних сферах та не є застосовною до спірних правовідносин. 
		Водночас, суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, не порушував питання дискреції відповідача.
		Натомість перевірка дискреційних повноважень відповідача у сфері видачі, переоформлення та анулювання дозвільних документів в першу чергу має оцінюватись крізь призму наявності права та підстав прийняття дискреційного рішення та тільки за наявності права, підстав та обставин суб`єкт владних повноважень має прийняти таке рішення. 
		За такого правового регулювання, встановлених у справі обставин та їх правової оцінки Верховним Судом, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції.
		VІІІ. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		За правилами статті 352 КАС України, суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		Керуючись статтями 345, 349,    350, 352,    355,    356 КАС України, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Приватного підприємства «Рекламна компанія «ЄВРОСТАНДАРТ» задовольнити.
		Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.06.2021 у справі №260/4590/20 скасувати.
		Рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 25.02.2021 у справі №260/4590/20 залишити в силі.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
		Судді Верховного Суду:                                                                С. М. Чиркін
		                                                                                          В. М. Бевзенко
		                                                                                          В. М. Кравчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...