Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 913/116/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; банківської діяльності; кредитування.
Надіслано для оприлюднення: 20.09.2024. Зареєстровано: 22.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.09.2024.
Дата набрання законної сили: 20.09.2024
Номер судового провадження: 1431 Л

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 вересня 2024 року м. Харків Справа № 913/116/24 
		 
		Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
		головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О. , суддя Стойка О.В.
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження без виклику сторін апеляційну скаргу відповідача-1 (вх.1431Л/3) та апеляційну скаргу відповідача-2 (вх.1432Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 (суддя Іванов А.В., повний текст складено 17.05.2024) у справі №913/116/24
		за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк, м.Київ,
		до відповідачів:
		1. Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана, м.Рубіжне Луганської області,
		2. ОСОБА_1 , м.Рубіжне Луганської області,
		про стягнення 138 949,98 грн,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		Акціонерне товариство Комерційний банк Приватбанк звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до відповідача-1, Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана та відповідача-2, ОСОБА_1 , в якій просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість за Кредитним договором від 26.08.2021 у розмірі 138 949,98 грн, з яких заборгованість за кредитом у сумі 96 911,09 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, у розмірі 3 088,89 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950,00 грн. 
		Рішенням Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24 позов задоволено частково, стягнуто солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк заборгованість за кредитом у сумі 96 911,09 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950,00 грн. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк судовий збір у сумі 1 184,28 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк судовий збір у сумі 1 184,28 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
		В основу рішення в частині задоволення позову покладено висновки суду про те, що відповідач-1 не вчинив необхідних дій, передбачених сторонами у Договорі, та не погасив кредит у строк, визначений Договором, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитом у сумі 96 911,09 грн. Твердження відповідача-2 про неможливість виконання зобов`язання відповідачем-1 за Кредитним договором №б/н від 26.08.2021 у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а саме бойовими діями та окупацією м. Рубіжне з 24.02.2022, господарський суд визнав недоведеними, зазначивши про відсутність відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України та про недоведеність тих обставин, що бойові дії та окупація м. Рубіжне були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання відповідачем-1. Перевіривши розрахунок заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950,00 грн, господарський суд визнав його арифметично правильним, зробленими у відповідності умов Договору та норм чинного законодавства. Також, зазначивши, що згідно з Договором поруки, у випадку невиконання боржником зобов`язань, боржник та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники і що поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків  господарський суд дійшов висновку про те, що заборгованість за кредитом в сумі 96 911,09 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950,00 грн має бути стягнута з ТОВ Виробничо-будівельна фірма Роксолана (боржника) та ОСОБА_1 (поручителя) солідарно.
		Відмовляючи у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 3 088,89 грн, господарський суд вказав, що в підсумку розрахунку позивача вказано, що загальний залишок заборгованості за процентами, в т.ч. залишок заборгованості за простроченими процентами, становить 3 088,89 грн, однак, у стовпчиках розрахунку, які стосуються нарахування процентів, їх сплати та залишку заборгованості скрізь стоїть 0,00, тобто згідно інформації, яка міститься в розрахунку, що зроблений самим же позивачем, відповідач-1 не має заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, в розмірі 3 088,89 грн; відповідно до виписок, наданих позивачем, 28.04.2023 відповідачем-1 було сплачено 3 088,89 грн, проте в той же день банк повернув ці кошти, як зайво сплачені відсотки за Договором; будь-яких обґрунтованих пояснень щодо сплати та повернення цих коштів, позивачем в позовній заяві наведено не було, інших доказів наявності заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість в розмірі 3 088,89 грн матеріали справи не містять.
		Частково не погодившись із означеним рішенням, відповідач-1 Товариство з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана, звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24 у частині задоволення позову та ухвалити нове рішення в цій частині, яким у позові відмовити повністю, стягнути з позивача на користь відповідача-1 судовий збір за подання апеляційної скарги, розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		В обґрунтування вимог апеляційної скарги заявник зазначає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення, з огляду на наступне:
		- господарський суд Луганської області взагалі залишив поза увагою відзив відповідача-1 від 24.04.2024 на позовну заяву і вказав, що відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача-1 в даній справі не надходило;
		- відповідачі посилалися як на правову підставу своїх заперечень на частину першу статті 205 ГК України та частину першу статті 607 ЦК України, проте, господарський суд Луганської області не тільки безмотивне не застосував вищевказані норми права, а й на порушення пункту 8 частини четвертої статті 238 ГПК України взагалі не зазначив їх у мотивувальній частині оскаржуваного рішення;
		- як вбачається з анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач-1 прямо вказав, що джерелом надходження коштів та інших цінностей на його рахунки є господарська діяльність і це повністю узгоджується з частиною першою статті 140 ГК України, однак з 24.02.2022 по 13.05.2022 відповідач-1 і все його майно знаходилося в зоні активних бойових дій, більша частина майна відповідача-1 в цей період була повністю зруйнована, частина пошкоджена, всі транспортні засоби викрадені, майже всі документи втрачені, а з 13.05.2022 по даний час всі залишки цього майна опинилися на території, яка окупована Російською Федерацією; відповідно до листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 військову агресію Російської Федерації проти України та введення воєнного стану визнано надзвичайними та невідворотними (форс-мажорними) обставинами; відповідач-1 з 24.02.2022 по даний час не має можливості використовувати своє майно, отримувати грошові кошти на поточний рахунок та провадити розрахунки з контрагентами, тобто провадити свою господарську діяльність, а відтак не має можливості і забезпечити позитивне сальдо на своєму поточному рахунку для виконання своїх зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 26.08.2021 щодо повернення кредиту, таким чином, вказані обставини непереборної сили мали безпосередній, прямий вплив на неможливість виконання своїх зобов`язань відповідачем-1, тобто вочевидь наявний причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами і неможливістю виконання відповідачем-1 своїх конкретних зобов`язань за Кредитним договором № б/н від 26.08.2021 з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах; жодна із сторін Кредитного договору № б/н від 26.08.2021 не відповідає за вищевказані обставини; порука також припинилася з припиненням забезпеченого нею зобов`язання за Кредитним договором № б/н від 26.08.2021;
		- господарський суд Луганської області дійшов висновку, що відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором № 21817142-КД-2 від 08.10.2020, проте, відповідач-1 не укладав кредитний договір №21817142-КД-2 від 08.10.2020; в оскаржуваному рішенні господарський суд Луганської області вказав, що відповідач-1 мав погашати Кредит та проценти щомісяця рівними частинами, але в будь-якому разі повернути кредитні кошти не пізніше ніж через 12 місяців з дати їх видачі, проте, господарський суд Луганської області не з`ясував, коли саме сплив строк чи настав конкретний термін сплати кожної рівної частини кредиту та процентів, який порушено відповідачем-1, тобто конкретну дату, з якої відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, і з якої виник борг, а також кількість днів прострочення тощо; позовна заява не містила обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, зокрема, із зазначенням періоду виникнення заборгованості за кредитом та процентами, кількості днів прострочення тощо.
		 
		Відповідач-2, ОСОБА_1 , також звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно з якою просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24 у частині задоволення позову і ухвалити нове рішення в цій частині, яким у позові відмовити повністю, стягнути з позивача на користь відповідача-2 судовий збір за подання апеляційної скарги, розглянути справу в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
		В обґрунтування вимог скарги наведено ті ж самі доводи, що і в апеляційній скарзі відповідача-1.
		 
		Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2024 для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Істоміна О.А., суддя Радіонова О.О.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/116/24 та відкладено розгляд питання щодо можливості відкриття провадження за апеляційною скаргою першого відповідача до надходження матеріалів справи.
		Матеріали справи 27.06.2024 надійшли на адресу суду апеляційної інстанції.
		Ухвалами Східного апеляційного господарського суду від 02.07.2024 апеляційні скарги було залишено без руху.
		Через підсистему Електронний суд 09.07.2024 від обох апелянтів надійшли заяви про усунення недоліків апеляційних скарг.
		У період з 08.07.2024 по 22.07.2024 суддя-доповідач Медуниця О.Є. перебувала у відпустці, про що Східний апеляційний господарський суд повідомив заявників скарг.
		Після виходу судді-доповідача Медуниці О.Є. з відпустки, на підставі розпорядження заступника керівника апарату суду від 23.07.2024, згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями для розгляду апеляційних скарг сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Попков Д.О., суддя Стойка О.В. 
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана на рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24. Встановлено строк по 13.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим сторонам; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншим сторонам. У вказаній ухвалі суд також зазначив, що оскільки ціна позову у справі №913/116/24 є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та спір не є таким, що не може бути розглянутий в порядку спрощеного позовного провадження, розгляд апеляційної скарги здійснюватиметься за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
		Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 23.07.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24. Встановлено строк по 13.08.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 ст.263 Господарського процесуального кодексу України, а також доказів надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів іншим сторонам; заяв та/або клопотань (за наявності), що пов`язані з розглядом апеляційної скарги, із доказами надіслання їх копій іншим сторонам. Об`єднано апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана (вх.1431Л/3) та апеляційну скаргу ОСОБА_1 (вх.1432Л/3) на рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24 в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду та зазначено, що розгляд обох скарг здійснюватиметься у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
		13.08.2024 (тобто в межах установленого судом строку) позивач, АТ Комерційний банк Приватбанк, через систему Електронний суд надав відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначає про недоведеність факту настання форс-мажорних обставин та наполягає на тому, що боржник не звільняється від виконання основного зобов`язання: повернення кредиту та сплати процентів.
		21.08.2024 позивач, АТ Комерційний банк Приватбанк, через систему Електронний суд надав пояснення, в яких, зазначаючи про безпідставність вимог апелянтів, просить залишити апеляційні скарги без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції  без змін. Зокрема, позивач вказує на те, що до позовної заяви був наданий розрахунок заборгованості за кредитним договором, тобто при подачі позову дотримані положення п.3 ч.3 статті 162 ГПК України, а також стверджує про необґрунтованість посилань апелянтів на форс-мажорні обставини, зазначаючи, що умови Кредитного договору не регулюють правовідносини сторін у разі настання форс-мажорних обставин, окрім того, наслідки настання форс-мажорних обставин стосуються виключно настання відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань та не звільняють позичальника від обов`язку повернення отриманих в кредит коштів та сплати передбачених договором відсотків.
		У контексті приписів ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч.2). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч.4).
		 
		Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила наступне.
		26.08.2021 між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Банк, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана (Клієнт, відповідач-1) було укладено Кредитний договір від 26.08.2021 (далі - Договір), шляхом підписання Заяви про приєднання до Умов та Правил надання кредиту Кредит КУБ Умов та Правил надання банківських послуг (надалі  Умови та Правила) (далі - Умови), що розміщені на сайті АТ КБ Приватбанк pb.ua на дату укладення Договору. Ця Заява та Умови разом складають кредитний договір між Банком та Клієнтом.
		Відповідно до умов п.п. 1.1.-1.3. Договору Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий кредит для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів та ін. винагород в обумовлені цим Договором терміни. Розмір кредиту: 200 000 (двісті тисяч) грн. Строк кредиту: 12 місяців з дати видачі кредитних коштів. 
		Згідно з п.п. 1.4.-1.5. Договору у період з дати підписання Заяви процентна ставка за користування кредитом перші 6 місяців дії кредиту становить 1.6 % в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця користування кредитом  1.4 % в місяць від початкового розміру кредиту (в т.ч. при достроковому погашенні кредиту). Проценти за користування кредитом у разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором: 4% в місяць від суми простроченої заборгованості.
		Порядок погашення заборгованості за кредитом: щомісяця рівними частинами до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом; погашення процентів щомісяця до календарного числа місяця, в яке було надано кредит, включно із цим числом. (п. 1.6. Договору).
		Положеннями п. 3.2.8.1. Умов та Правил передбачено, що Банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати Клієнту строковий Кредит КУБ (далі  Послуга) для фінансування поточної діяльності Клієнта та/або для придбання основних засобів в обмін на зобов`язання Клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим Договором терміни. Істотні умови кредиту (сума кредиту, проценти за користування кредитом, розмір щомісячного платежу, порядок їх сплати) вказуються в Заяві про приєднання до Умов та правил надання послуги КУБ (далі - Заява), а також в системі Приват24. Клієнт приєднується до Послуги шляхом підписання кваліфікованим електронним підписом Заяви в системі Приват24 або у сервісі Paperless або іншим шляхом, що прирівнюється до належного способу укладення сторонами кредитного договору.
		Повернення кредиту здійснюється щомісяця шляхом забезпечення Клієнтом позитивного сальдо на його поточному рахунку в сумах і в дати щомісячних внесків, зазначених у Заяві. (п. 3.2.8.3.1. Умов та Правил).
		За приписами п.п. 3.2.8.3.2.-3.2.8.3.3. Умов та Правил за користування Послугою Клієнт сплачує щомісячно на протязі всього терміну кредиту проценти за користування кредитом в розмірі та згідно Графіку, визначених в Заяві та Тарифах. При несплаті процентів у строк, визначений Графіком, вони вважаються простроченими. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитним договором Клієнт сплачує Банку проценти за користування кредитом у розмірі, встановленому Тарифами.
		Сторони узгодили, що Договір є чинним з моменту підписання Клієнтом Заяви про приєднання. Строк дії Договору встановлюється з дня його укладання і до повного виконання Сторонами зобов`язань за Договором (п.п. 3.2.8.11. Умов та Правил).
		Крім того, між Акціонерним товариством Комерційний банк Приватбанк (Кредитор, позивач) та ОСОБА_1 (Поручитель, відповідач-2) було укладено Договір поруки №POR1629372600009 від 19.08.2021 (далі - Договір поруки), предметом якого є надання поруки Поручителем перед Кредитором за виконання Підприємством ТОВ Виробничо-будівельна фірма Роксолана, ЄДРПОУ 21772451, далі  Боржник зобов`язань за угодами- приєднання до: 1.1.1. роздiлу 3.2.8. "Кредит КУБ" Умов та правил надання банківських послуг, далі Угода 1, по сплаті: а) процентної ставки за користування кредитом: - За період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.2 Угоди 1 - перші 6 місяців 1.6 відсотка (одна ціла шість десятих) в місяць від початкового розміру кредиту, починаючи з 7-го місяця  1.4 відсотка (одна ціла чотири десятих) від початкового розміру кредиту; - За період користування кредитом згідно з п. 3.2.8.3.3 Угоди 1 - 4,0% (чотири) відсотки в місяць від суми простроченої заборгованості; б) кредиту в розмірі 200000 (двісті тисяч ) грн.
		Пунктом 1.2. Договору поруки унормовано, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.
		Поручитель з умовами Угоди 1 ознайомлений. У випадку невиконання Боржником зобов`язань за Угодою 1, Боржник та Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники (п.п. 1.3., 1.5. Договору поруки).
		Як встановлено місцевим господарським судом та не заперечується апелянтами, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за Кредитним договором та перерахував 26.08.2021 на поточний рахунок відповідача-1 кредитні кошти у розмірі 200 000 грн. 00 коп.
		В свою чергу, відповідач-1 зобов`язання за Кредитним договором не виконав, не повернув кредитні кошти у передбачений Договором термін та не сплатив в повному обсязі відсотки. Відповідач-2 як поручитель за Договором також не здійснив погашення заборгованості.
		За таких обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення солідарно з відповідачів заборгованості за Кредитним договором від 26.08.2021 у розмірі 138 949,98 грн, з яких заборгованість за кредитом у сумі 96 911,09 грн, заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочену заборгованість, у розмірі 3 088,89 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в сумі 38 950,00 грн. 
		Місцевий господарський суд задовольнив зазначений позов частково (з наведених вище підстав). У частині відмови у стягненні заборгованості за відсотками у розмірі 3 088,89 грн рішення в апеляційному порядку не оскаржено. В ході цього апеляційного провадження позивач просив залишити вказане рішення без змін. Отже, у відповідності до вищенаведених приписів ст. 269 ГПК України колегія суддів переглядає рішення господарського суду в даній справі в оскаржуваній частині, в межах доводів і вимог апеляційних скарг відповідачів.
		 
		Судова колегія враховує наступне.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками (ст. 1046 ЦК України).
		Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України). 
		У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. 
		Положеннями ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання  відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
		Частиною 7 ст. 193 ГК України унормовано, що не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
		Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
		 
		Апелянти не заперечують тих обставин, що спірні правовідносини виникли з вищевказаного кредитного договору та договору поруки, водночас вони зазначають, що господарський суд Луганської області дійшов висновку, що відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання за Кредитним договором № 21817142-КД-2 від 08.10.2020, проте, відповідач-1 не укладав кредитний договір № 21817142-КД-2 від 08.10.2020.
		Як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення (а.с.153, зворотний бік), господарський суд дійсно в одному з абзаців зазначив реквізити договору  № 21817142-КД-2 від 08.10.2020, тоді як між позивачем та відповідачем було укладено Кредитний договір без номера від 26.08.2021. 
		Однак це не вплинуло на зміст рішення, оскільки, як вбачається з його тексту, судом першої інстанції було досліджено та описано умови саме того договору від 26.08.2021, за яким позивач заявив до стягнення заборгованість, копію якого надав до матеріалів справи і факт укладення якого відповідачі не заперечують. Саме на договір від 26.08.2021 суд першої інстанції посилається у своєму рішенні( окрім одного абзацу). За таких обставин посилання апелянтів на описку, допущену в одному з абзаців мотивувальної частини рішення, не можуть бути підставою для скасування вказаного рішення. 
		 
		Також, за твердженням заявників скарг, господарський суд Луганської області не з`ясував, коли саме сплив строк чи настав конкретний термін сплати кожної рівної частини кредиту та процентів, який порушено відповідачем-1, тобто конкретну дату, з якої відповідач-1 є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, і з якої виник борг, а також кількість днів прострочення тощо; позовна заява не містила обґрунтованого розрахунку сум, що стягуються, зокрема, із зазначенням періоду виникнення заборгованості за кредитом та процентами, кількості днів прострочення тощо.
		Проте, як вбачається з матеріалів справи, до позовної заяви додано розрахунок заборгованості, підтверджений відповідною банківською випискою, яку суд першої інстанції визнав належним доказом із посиланням на висновки, наведені в постанові Верховного Суду від 25.05.2020 у справі №554/4300/16-ц. 
		Колегія суддів зазначає, що така правова позиція суду касаційної інстанції є усталеною. Зокрема, у постановах від 21 вересня 2022 року у справі № 381/1647/21 (провадження № 61-2539св22), від 07 грудня 2022 року у справі № 298/825/15-ц (провадження № 61-7567св22), від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) Верховний Суд вказав, що належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із зазначеними правилами Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Пунктом 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Такого ж змісту правова норма зазначена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75. Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
		Із матеріалів даної справи №913/116/24, зокрема, із умов п.1.3 та 1.6 Договору, на які послався місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні, вбачається, що відповідач-1 мав погашати Кредит та проценти щомісяця рівними частинами, але в будь-якому разі повернути кредитні кошти не пізніше ніж через 12 місяців з дати їх видачі (26.08.2021).
		Проте, як встановлено місцевим господарським судом на підставі розрахунку позивача, підтвердженого даними банківської виписки, яку суд першої інстанції правомірно визнав належним доказом  станом на 27.02.2024 у відповідача-1 наявна заборгованість перед позивачем за кредитом у сумі 96 911,09 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950,00 грн.
		Перевіривши правильність розрахунку суми відсотків, господарський суд в оскаржуваному рішенні обґрунтовано визнав його арифметично правильним, зробленим у відповідності до умов Договору та норм чинного законодавства. Будь-яких контррозрахунків та доказів, з яких би вбачався інший розмір заборгованості за кредитом та відсотками (або відсутність такої заборгованості), відповідачами не надано суду першої та апеляційної інстанції. 
		За таких обставин, твердження заявників скарг про відсутність обґрунтованого розрахунку суми позовних вимог та про те, що суд першої інстанції не встановив дату прострочення виконання грошового зобов`язання, колегія суддів не визнає належними аргументами, оскільки вони не узгоджуються з матеріалами справи, вищенаведеними нормами чинного законодавства та практикою Верховного Суду щодо їх застосування.
		 
		В апеляційних скаргах заявники із посиланням на частину першу статті 205 ГК України та частину першу статті 607 ЦК України наполягають на тому, що спірне зобов`язання припинилося в силу неможливості його виконання через обставини, за які жодна із сторін не відповідає.
		Надаючи оцінку наведеним доводам, колегія суддів зазначає наступне.
		Відповідно до ст.607 ЦК України, зобов`язання припиняється неможливістю його виконання у зв`язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.
		Згідно ч.1 ст. 205 ГК України, господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.
		Відповідачі в апеляційних скаргах наполягають на тому, що виконати спірне зобов`язання неможливо, оскільки, як вбачається з анкети-заяви клієнта юридичної особи-резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг, відповідач-1 прямо вказав, що джерелом надходження коштів та інших цінностей на його рахунки є господарська діяльність, однак на теперішній час у зв`язку з окупацією території, де здійснювало свою діяльність ТОВ Виробничо-будівельна фірма Роксолана, вказане підприємство не має можливості використовувати своє майно, отримувати грошові кошти на поточний рахунок та провадити розрахунки з контрагентами, тобто провадити свою господарську діяльність, а відтак не має можливості і забезпечити позитивне сальдо на своєму поточному рахунку для виконання своїх зобов`язань за Договором № б/н від 26.08.2021 щодо повернення кредиту. На думку заявників скарг, вочевидь наявний причинно-наслідковий зв`язок між зазначеними обставинами і неможливістю виконання відповідачем-1 своїх конкретних зобов`язань за Договором № б/н від 26.08.2021 з урахуванням часу та місця його виконання у конкретних правовідносинах.
		Відповідно до правової позиції Верховного Суду щодо застосування ст.607 ЦК України, ст.205 ГК України (постанови Верховного Суду від 11.10.2019 у справі № 910/3319/18, від 04.07.2024 у справі № 922/4826/23), обставини, які викликають неможливість виконання, можуть бути як юридичними (заборона певної діяльності), так і фактичними (загибель індивідуально визначеної речі, яка мала б бути об`єктом виконання). 
		Однак у ціій справі №913/116/24 об`єктом виконання є саме грошові кошти, а не речі, і умови Договору не містять положень, з яких би вбачалося, що майновий стан, наявність або відсутність господарської діяльності ТОВ Виробничо-будівельна фірма Роксолана, загибель речей, що належать цьому підприємству, будь-яким чином впливає на його обов`язок виконати Договір шляхом повернення отриманих у кредит коштів та сплати процентів за цим кредитом. Також у Договорі не визначено, що місцем його виконання є виключно місцезнаходження ТОВ Виробничо-будівельна фірма Роксолана.
		Відповідно до ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Згідно з ч.1, 3 ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
		Тому, із розумінням ставлячись до обставин, на які посилаються апелянти у скаргах, колегія суддів водночас зазначає про відсутність підстав для висновку про те, що зобов`язання першого відповідача за Договором щодо повернення кредиту та сплати процентів припинилося в порядку ст.607 ЦК України, ст.205 ГК України.
		 
		Щодо посилань апелянтів на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1  колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні надав належну правову оцінку відповідним доводам відповідача-2, зазначивши про відсутність відповідного сертифіката Торгово-промислової палати України та про недоведеність тих обставин, що бойові дії та окупація м. Рубіжне були форс-мажорними обставинами саме для даного конкретного випадку виконання грошового господарського зобов`язання відповідачем-1.
		 
		У контексті приписів ст.617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
		У контексті положень ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», а також п.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (затвердженого рішенням Президії Торгово-промислової палати України №44(5) від 18.12.2014) єдиним документом, що засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є сертифікат Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) чи уповноваженої нею регіональної ТПП. Аналогічна правова позиція підтверджується сталою практикою Верховного Суду.
		З положень пунктів 6.1, 6.2 Регламенту вбачається, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Відтак, сертифікат видається заінтересованому суб`єкту господарювання на підставі його звернення. Іншого порядку засвідчення форс-мажорних обставин не визначено.
		Лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, на який посилається апелянт, адресований всім, кого це стосується, носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує факт без доведення причинно-наслідкового зв`язку у конкретному зобов`язанні.
		Означений лист ТПП України не можна вважати сертифікатом у розумінні ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні". Такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (у розглядуваному випадку відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.06.2023 у справі №912/750/22, від 29.06.2023 у справі №922/999/22.
		Верховний Суд у постанові від 07.06.2023 у справі №906/540/22 зазначив, що лист ТПП №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є безумовною підставою вважати, що форс-мажорні обставини настали для всіх без виключення суб`єктів. Кожен суб`єкт, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність у нього форс-мажорних обставин.
		Судова колегія звертає увагу, що відповідачем не надано жодних належних та допустимих у контексті норм ГПК України доказів, які б підтвердили наявність саме у нього форс-мажорних обставин, що стали причиною неможливості виконання зобов`язань, сертифікату ТПП України матеріали справи не містять.
		 
		Окрім того, як обґрунтовано зазначав позивач в ході апеляційного провадження, наслідки настання форс-мажорних обставин стосуються виключно настання відповідальності за невиконання/неналежне виконання договірних зобов`язань та не звільняють позичальника від обов`язку повернення отриманих в кредит коштів та сплати передбачених договором відсотків.
		Також, враховуючи, що, як було встановлено вище, твердження апелянтів про припинення основного Договору є безпідставними, то, відповідно, не припинився і Договір поруки, яким передбачено, що Поручитель відповідає перед Кредитором за виконання зобов`язань за Угодою 1 (тобто за Договором від 26.08.2021) в тому ж розмірі, що і Боржник, включаючи сплату кредиту, процентів, нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту Поручитель відповідає перед Кредитором всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності (п.1.2 Договору поруки).
		Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.
		Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
		Тому колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що з урахуванням невиконання ТОВ «Виробничо-будівельна фірма «Роксолана» умов Кредитного договору, непогашення ним у повному обсязі суми заборгованості за кредитом та відсотками, відповідачі мають виступати перед позивачем в даному зобов`язанні як солідарні боржники.
		З урахуванням викладеного, колегія суддів не вбачає порушень місцевим господарським судом норм матеріального права та вважає обґрунтованим викладений в оскаржуваному рішенні висновок про те, що заборгованість за кредитом у сумі 96 911,09 грн та заборгованість за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950,00 грн мають бути стягнені солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк Приватбанк.
		 
		Заявники скарг також посилалися на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права, а саме, на те, що господарський суд Луганської області залишив поза увагою відзив відповідача-1 від 24.04.2024 на позовну заяву і вказав, що відзиву на позовну заяву, письмових пояснень чи будь-яких інших заяв по суті від відповідача-1 в даній справі не надходило.
		Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд в порушення вимог дійсно зазначив про ненадходження відзиву від відповідача-1, тоді як такий відзив, поданий відповідачем-1 через систему «Електронний суд» 24.04.2024, наявний у матеріалах справи (а.с.115). Зазначене не узгоджується з вимогами ГПК України, зокрема, ст.238, на яку посилаються заявники апеляційних скарг.
		Разом з тим, відповідно до ч.2 ст.277 ГПК України, порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
		Відповідно до змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції надав оцінку доводам, які навів відповідач-2 у відзиві на позов і які були аналогічними до тих, що містилися у відзиві відповідача-1, та дійшов правильного висновку про задоволення позовних вимог про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості за кредитом у сумі 96 911,09 грн та заборгованості за відсотками у вигляді щомісячної комісії в розмірі 38 950,00 грн.
		Тому посилання апелянтів на порушення місцевим господарським судом норм процесуального права також не можуть бути підставою для задоволення апеляційних скарг, скасування оскаржуваного рішення та про відмову в позові в цій частині.
		Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
		Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
		У цій справі апелянтам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків суду першої інстанції.
		Відтак, враховуючи, що доводи апеляційних скарг у даному випадку не підтверджують ухвалення оскаржуваного рішення із порушеннями, визначеними ст.277 ГПК України в якості підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення, а підстав для виходу за межі апеляційних доводів і вимог у порядку ч.4 ст.269 цього Кодексу апеляційним судом встановлено не було, апеляційні скарги відповідача-1 та відповідача-2 підлягають залишенню без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.
		За змістом ст.129 вказаного Кодексу такий результат апеляційного перегляду має наслідком віднесення на рахунок скаржників витрат зі сплати судового збору за подання апеляційних скарг.
		Керуючись ст.129, 269, 270, 273, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційні скарги відповідача-1 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробничо-будівельна фірма Роксолана та відповідача-2 ОСОБА_1  залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду Луганської області від 17.05.2024 у справі №913/116/24 залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.
		Повний текст постанови складено і підписано 20.09.2024.
		 
		 
		Головуючий суддя О.Є. Медуниця
		 
		Суддя Д.О. Попков 
		 
		Суддя О.В. Стойка

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...