Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 638/19662/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти власності; Крадіжка.
Надіслано судом: 23.09.2024. Зареєстровано: 23.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/638/1092/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221070002367

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа № 638/19662/23
		Провадження № 1-кп/638/1092/24
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		   23 вересня 2024 року    Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		Головуючого судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря         ОСОБА_2 ,
		прокурора             ОСОБА_3 ,
		обвинувачених         ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		захисника обвинуваченого ОСОБА_6 ,
		законного представника 
		обвинуваченого ОСОБА_5 ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні зали судових засідань кримінальне провадження відносно:
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , азербайджанця, уродженця с. Гезалдара Гугарського району Вірменія, громадянина України, із середньою освітою, не працюючого, який має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2016 р.н. та 2018 р.н., який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 та мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
		ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Ізюм Харківської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 та мешкає за адресою: АДРЕСА_4 , раніше не судимого
		за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч.1 ст. 289, ч.4 ст. 185 КК України
		встановив:
		 
		Судом встановлено, що ОСОБА_4 , приблизно 12 березня 2022 року (точної дати та часу в ході судового розгляду встановити не виявилось можливим) близько 11 год. 00 хв., перебуваючи поблизу гаражного кооперативу «Афганець», що розташований по вул. Приладобудівників, що у м. Ізюм Харківської області, реалізуючи свій злочинний намір, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу через пошкоджену в результаті вибуху стіну, з гаражу № НОМЕР_1 гаражного кооперативу «Афганець» незаконно заволодів мотоциклом «ЯВА-350», червоного кольору, 1986 року випуску, № двигуна: НОМЕР_2 , № рами: НОМЕР_3 , коляска: б/к, з від`єднаним номерним знаком НОМЕР_4 , який згідно технічного паспорту належить ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , відкотивши його в сарай, що розташований на території приватного домоволодіння, яка розташовна за адресою: АДРЕСА_3 , чим спричинив потерпілому ОСОБА_8 , згідно висновку експерта, матеріальну шкоду на суму 25280,15 гривень. 
		Крім того встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за попередньою змовою з неповнолітнім ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , наприкінці березня 2022 року, вдень, більш точної дати та часу під час досудового розслідування встановити не надалось можливим, у період дії воєнного стану в Україні, який введено із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2102-ІХ, продовженого з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб), реалізуючи протиправний умисел на крадіжку чужого майна з метою збагачення, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги потерпілого, таємно, достовірно знаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через пошкоджені невідомими особами двері проник у нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_9 , звідки вкрав морозильну камеру марки «ZANUSSI» моделі «ZFC51400WA/BNІ525», білого кольору, серійний номер: НОМЕР_5 ; валовий об`єм: 500 л; корисний вміст зберігання: 495 л; версія замороження: 22,5 кг /24 год.; холодильна рідина: 100г; 230В/50Гц; 130 Вт; 0,5А, та 4 металевих гаки для вішання туш, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду, згідно висновку судово  товарознавчої експертизи, на загальну суму 13495, 08 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
		Також судовим розглядом встановлено, що неповнолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , за попередньою змовою з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , наприкінці березня 2022 року, вдень, більш точної дати та часу під час судового розгляду встановити не надалось можливим, у період дії воєнного стану в Україні, який введено із 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ (зі змінами, внесеними Указом від 14 березня 2022 року № 133/2022, затвердженим Законом України від 15 березня 2022 року № 2102-ІХ, продовженого з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб), реалізуючи протиправний умисел на крадіжку чужого майна з метою збагачення, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю уваги потерпілого, таємно, достовірно знаючи, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу через пошкоджені невідомими особами двері проник у нежитлову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_5 , яка належить ОСОБА_9 , звідки вкрав морозильну камеру марки «ZANUSSI» моделі «ZFC51400WA/BNІ525», білого кольору, серійний номер: НОМЕР_5 ; валовий об`єм: 500 л; корисний вміст зберігання: 495 л; версія замороження: 22,5 кг /24 год.; холодильна рідина: 100г; 230В/50Гц; 130 Вт; 0,5А, та 4 металевих гаки для вішання туш, чим спричинив потерпілій ОСОБА_9 матеріальну шкоду, згідно висновку судово  товарознавчої експертизи, на загальну суму 13495, 08 грн., після чого з місця скоєння злочину зник, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті. 
		В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою провину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердивши викладені обставини в обвинувальному акті.
		Винність обвинувачених ОСОБА_4 та ОСОБА_5 увчиненні інкримінованихїм злочинівніким неоспорюється.Інші доказизгідно ч.3ст.349КПК Українибуло визнанонедоцільним досліджуватив судовомузасіданні щодотих обставин,які нікимне оспорюються,крім матеріалів,що характеризуютьособу обвинувачених. При цьому судом з`ясовано, чи правильно учасники судового розгляду розуміють зміст цих обставин, чи добровільною та істинною є їх позиція, а також їм роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини в апеляційному порядку.
		Суд вважає доведеною винність ОСОБА_4 у незаконному заволодінні транспортним засобом та у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч.1 ст. 289, ч.4 ст.184 КК України.
		Суд також вважає доведеною винність ОСОБА_5 у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану та кваліфікує його дії за ч.4 ст.184 КК України.
		Вирішуючи питання про вид та розмір покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК України  є нетяжким та тяжким злочинами, відомості про особу винних, наявність обставини, яка пом`якшує та відсутність обставини, яка обтяжує покарання.
		Обставиною, що пом`якшує покарання  ОСОБА_4 та ОСОБА_5  є щире каяття.
		Обставин,що обтяжуютьпокарання ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , судом не встановлено.
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_4 огли раніше не судимий, розлучений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей 2016 р.н. та 2018 р.н., не працює, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» не звертався.
		З матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_5 є неповнолітнім, раніше не судимий, не одружений,є студентом, на диспансерному (профілактичному) обліку в КНП ХОР «Обласний наркологічний диспансер» не перебуває; впродовж останніх п`яти років за медичною допомогою до КНП «Харківський міський психоневрологічний диспансер №3» не звертався.
		Згідно досудової доповіді провідного інспектора Ізюмського РВ №2 філії ДУ «Центр пробації» в Харківській області ОСОБА_10 відносно неповнолітнього ОСОБА_5 оцінка ризику вчинення повторного кримінального правопорушення встановлена як низька.
		Відповідно до вимог ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених.
		Обвинуваченим суд призначає покарання необхідне і достатнє для їх виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Судом враховується той факт, що потерпілі ОСОБА_9 та ОСОБА_8 не мають жодних претензій до обвинувачених, як майнового так і морального характеру, про що свідчать відповідні заяви в матеріалах справи.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому  ОСОБА_4 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.
		Однак суд вважає, що ОСОБА_4 огли не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
		Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.
		Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
		У той же час, з метою контролю за поведінкою засудженого, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_4 огли обов`язки передбачені п.п.1, 2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України.
		Вирішуючи питання про вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує фактичні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості та суспільну небезпеку вчиненого злочину, суб`єктивне ставлення обвинуваченого до скоєного та його поведінку після вчинення злочину, соціальну характеристику особи: її вік, стан здоров`я, соціальне становище, наявність обставини, що пом`якшує покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання, та зваживши на всі фактори в їх сукупності і взаємозв`язку, приходить до висновку про призначення покарання у межах санкції інкримінованої статті у виді позбавлення волі.
		Однак суд вважає, що ОСОБА_5 не потребує ізоляції від суспільства, його виправлення можливе без реального відбування покарання, але в умовах належного контролю за його поведінкою та виконання покладених на нього обов`язків, та приймає рішення про звільнення його у відповідності зі ст.75 КК України від відбування покарання з випробуванням.
		Об`єктивні обставини, які б давали підстави для висновку про неможливість виправлення обвинуваченого при призначенні йому покарання у виді позбавлення волі з випробовуванням з іспитовим строком відсутні.
		Застосування інституту звільнення від відбування покарання, має бути індивідуальним щодо кожної особи та на думку суду не зашкодить реалізації цілей покарання, сприятиме виправленню обвинуваченого без ізоляції від суспільства та попередженню скоєння ним нових кримінальних правопорушень.
		Крім того, при визначенні тривалості іспитового строку відносно ОСОБА_5 судом враховано положення статті 104 КК України, згідно якої звільнення від відбування покарання з випробуванням застосовується до неповнолітніх відповідно достатей 75-78цього Кодексу,з урахуваннямположень,передбачених цієюстаттею.  Звільненнявід відбуванняпокарання звипробуванням можебути застосованедо неповнолітньоголише уразі йогозасудження допозбавлення волі.  Іспитовийстрок установлюєтьсятривалістю відодного додвох років.  У разі звільнення неповнолітнього від відбування покарання з випробуванням суд може покласти на окрему особу, за її згодою або на її прохання, обов`язок щодо нагляду за засудженим та проведення з ним виховної роботи.
		Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Стівен Вілкокс та Скотт Херфорд проти Сполученого Королівства, заяви № 43759/10 та 43771/12», зазначає, що хоча, в принципі, питання належної практики з призначення покарань в значній мірі виходить за рамки Конвенції, Суд допускає, що грубо непропорційний вирок (діяння та покарання) може кваліфікуватися, як жорстоке поводження, що суперечить статті 3 Конвенції, в момент його винесення.
		Дане ж покарання, на переконання суду, відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності через призму того, що втручання держави в приватне життя особи повинно спрямовуватись на досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та потребою захисту основоположних прав особи, - воно має бути законним (несвавільним), пропорційним (не становити надмірного тягаря для особи) (справи «Бакланов проти Росії» від 09.06.2005 року, «Фрізен проти Росії» від 24.03.2005 року, «Ісмайлова проти Росії» від 29.11.2007 року).
		Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається, як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню,такяк Конституційний Суд України у Рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004 зазначив, що: «Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного. Адекватність покарання ступеню тяжкості злочину випливає з принципу правової держави, із суті конституційних прав та свобод людини і громадянина, зокрема, права на свободу, які не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину; категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину».
		Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його, як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають, як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях законодавця і засобах, що обираються для їх забезпечення.
		Справедливе застосування норм права означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
		Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
		При цьому також суд враховує, що відповідно до ст.50 КК Українипокарання є заходом примусу та полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого та у відповідності до ч.2 ст.50 КК Українимає на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		При призначенні покарання суд керується також положенням п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 23.10.2003 року, згідно якого суди припризначенні покараннявкожномувипадкуіщодокожного підсудного, який визнається винним у вчиненнізлочину,маютьсуворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Відповідно до ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом. Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку. Конвенція про захист прав людини і основоположних свободє складовою частиною загальнонаціонального законодавства України.
		Процесуальні витрати, які пов`язані із залученням експерта під час здійснення досудового розслідування  підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
		Долю речових доказів суд вирішує на підставі ст. 100 КПК України.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,- 
		 
		 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.1 ст.289 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		ОСОБА_4  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити  ОСОБА_4  покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку  2(два)роки не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_4 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		ОСОБА_5  визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку  1(один)рік не скоїть нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
		Відповідно до п.п.1, 2 ч.1, п.2 ч.3 ст.76КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_5 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь судового експерта ОСОБА_11 (р/рКБ «Приватбанк» НОМЕР_6 ) 280 гривень 00 копійок на відшкодування процесуальних витрат за проведення судової експертизи №5749/23 від 09.11.2023 року.
		Речові докази мотоцикл «ЯВА-350», червоного кольору, 1986 року випуску, № двигуна: НОМЕР_2 , № рами: НОМЕР_3 , коляска: б/к; від`єднаний номерний знак НОМЕР_4 від вказаного мотоциклу; морозильну камеру марки «ZANUSSI» моделі «ZFC51400WA/BNІ525», білого кольору, серійний номер: НОМЕР_5 ; 4 металевих гака для вішання туш  вважати повернутими власникам.
		Вирок можебути оскаржений до апеляційного суду Харківської областічерез Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня йогопроголошення.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...