Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/18493/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2024.
Дата набрання законної сили: 16.09.2024
Номер судового провадження: 61-8082ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		16 вересня 2024 року
		м. Київ
		справа № 761/18493/22
		провадження № 61-8082св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Червинської М. Є. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,              Коротуна В. М.,               
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Акціонерне товариство «Міжнародний резервний банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» Луньо Іллі Вікторовича,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва в складі судді                      Волошина В. О. від 30 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду в складі колегії суддів: Кафідової О. В., Оніщука М. І., Шебуєвої В. А. від 01 травня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		1.Описова частина
		Короткий зміст позовних вимог
		У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» (далі - АТ «МР БАНК») в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І. В. про скасування наказу, зобов`язання вчинити дії.
		 
		В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначав, що в період з                   02 серпня 2010 року до 07 червня 2022 року він перебував у трудових відносинах із АТ «МР БАНК» (до перейменування АТ «Сбербанк»), що підтверджується записами в трудовій книжці.
		На виконання рішення Правління Національного банку України від                           25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «МР БАНК»» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 25 лютого 2022 року № 131 «Про початок процедури ліквідації АТ «МР БАНК». Згідно з вказаним рішенням Фонду, наказом  АТ «МР БАНК» від 25 лютого 2022 року № 1/л уповноваженою особою на ліквідацію АТ «МР БАНК» призначено Луньо І. В .
		Позивач звертав увагу на те, що на момент початку ліквідації АТ «МР БАНК» він займав посаду начальника департаменту Центру технологічної компетенції банку.
		Наказом АТ «МР БАНК» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І. В. від 15 березня 2022 року № 47/л вирішено скоротити численність працівників банку відповідно до додатку № 1 вказаного наказу.
		Попередженням про наступне звільнення з посади позивач повідомлений про неможливість переведення його на іншу посаду на подальше звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 49-2 КЗпП України.
		Наказом АТ «МР БАНК» від 25 березня 2022 року № 80/л «Про скасування додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат», зокрема, позивачу скасовано виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних виплат.
		Наказом АТ «МР БАНК» від 20 травня 2022 року ОСОБА_1 звільнено з займаної посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
		На думку позивача, наказ від 25 березня 2022 року № 80/л винесений відповідачем з порушенням чинного законодавства, оскільки не дотримано Положення про оплату праці працівників АТ «Сбербанк» та не попереджено його про зміну умов праці, зокрема в частині скасування додаткової заробітної плати за 2 місяці, як того вимагає КЗпП України.
		Крім того, позивач вважає, що при звільненні йому підлягала виплата компенсації у розмірі 10 заробітних плат відповідно до протоколу Правління АТ «МР БАНК» від 16 лютого 2022 року № 21, проте така проведена не була.
		Посилаючись на те, що йому, як працівнику відповідача, в порушення вимог чинного трудового законодавства було безпідставно зменшено розмір заробітної плати, внаслідок чого протиправно зменшено розмір вихідної допомоги при звільненні, позивач просив:
		- скасувати наказ АТ «МР БАНК» від 25 березня 2022 року № 80/л                   «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» в частині, яка стосується ОСОБА_1 та зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «МР Банк» Луньо І. В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату недоотриманої заробітної плати у вигляді невиплаченої винагороди в розмірі 20% заробітної плати за період з 01 березня 2022 року по 07 червня 2022 року включно, що становить 129 090,91 грн (до вирахування податків):
		- за період з 01 березня 2022р. по 31 березня 2022р. - 40 000,00 грн;
		- за період з 01 квітня 2022р. по 30 квітня 2022р. - 40 000,00 грн;
		- за період з 01 травня 2022р. по 31 травня 2022р. - 40 000,00 грн;
		- за період з 01 червня 2022р. по 07 червня 2022р. - 9 090,91 грн;
		- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату частини невиплаченої вихідної допомоги у розмірі 40 000,00 грн до вирахування податків, відповідно до наказу АТ «МР БАНК» від 20 травня 2022 року                             № 329/лк «Про звільнення»;
		- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату невиплаченої частини грошової компенсації за 27 календарних днів невикористаної щорічної відпустки за період роботи з 18 липня 2020 року по 07 червня                 2022 року та грошової компенсації за 20 календарних днів невикористаної додаткової відпустки як одному із батьків, які мають двох або більше дітей віком до 15 років за період із 2021 року по 2022 рік у розмірі 15 451,72 грн до вирахування податків;
		- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату частини невиплаченої вихідної допомоги у розмірі 1 840 000,0 грн до вирахування податків відповідно до протоколу Правління АТ «МР БАНК» № 21 від 16 лютого 2022 року;
		- зобов`язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичний осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» Луньо І.В. внести до проміжного ліквідаційного балансу вимогу ОСОБА_1 про виплату понесених судових витрат, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до АТ «МР Банк» в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Міжнародний резервний банк  АТ «МР БАНК» Луньо І. В. про скасування наказу та зобов`язання вчинити дії -залишено без задоволення.
		Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що при прийнятті оскаржуваного наказу від 25 березня 2022 року № 80/л не були порушені положення чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування та відповідно проведення подальших виплат на користь позивача.
		Приймаючи рішення про відмову у стягненні 1 840 000 грн компенсації при звільненні, суд першої інстанції виходив із того, що рішенням правління                     АТ «МРТ БАНК» від 16 лютого 2022 року № 1 щодо здійснення виплати особам, вказаним в додатку № 1 до Протоколу компенсації, не передбачено сплату компенсації у випадку ініціювання ліквідації державою.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		Постановою Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року апеляційну скаргу представника позивач ОСОБА_1 - адвоката Заведія В. І., залишено без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року залишено без змін.
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і  надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвали законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, немає.
		Аргументи учасників справи
		Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
		У травні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Заведія В. І. звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року, у якій просить скасувати зазначені судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову.
		Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
		Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
		У серпні 2024 року АТ «МР БАНК» подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому просить зазначену касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін. Зазначає, що оскаржувані судові рішення про відмову в позові є законними та обгрунтованими, ухваленими з додержанням норм матеріального та процесуального права.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		Ухвалою Верховного Суду від 22 липня 2024 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано цивільну справу                                      № 761/18493/22 з Шевченківського районного суду м. Києва.
		Зазначена справа надійшла до Верховного Суду.
		Фактичні обставини справи, встановлені судом
		Суд установив, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з                            АТ «МР БАНК» з 02 серпня 2010 року та був звільнений 07 червня 2022 року в зв`язку з ліквідацією підприємства, на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України.
		На підставі рішення Правління НБУ від 25 лютого 2022р. № 91-рш/БТ                         «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «МР БАНК» та рішення Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 25 лютого 2022 року. № 131 «Про початок процедури ліквідації                                           АТ «МР БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку» розпочато процедуру ліквідації банку строком на три роки з 25 лютого 2022 року до               24 лютого 2025 року включно.
		Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора відповідача 1, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статей 37, 38, 47-52, 52-1, 53 Закону, в тому числі з підписання всіх договорів, пов`язаних з реалізацією активів банку у порядку, визначеному Законом, окрім повноважень в частині організації реалізації активів банку, призначено провідного професіонала з питань ліквідації банків відділу організації процедур ліквідації банків департаменту ліквідації банків                  Луньо І. В. строком на три роки з 25 лютого 2022 року до 24 лютого                         2025 року включно.
		Станом на 25 лютого 2022 року позивач обіймав посаду начальника департаменту центру технологічної компетенції АТ «МР БАНК»».
		Наказом від 25 березня 2022 року № 80/л «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат» у зв`язку з відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР БАНК» в умовах ліквідації як банківської установи, а також враховуючи Указ Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року та керуючись Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» № 2136, скасовано в АТ «МР БАНК» виплату додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, в тому числі доплат, надбавок, винагород та інше. Всі попередні накази про встановлення додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат вважаються такими, що втратили чинність.
		2.Мотивувальна частина
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Стаття 43 Конституції України визначає, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
		Як визначено в пункті 2 Прикінцевих положень КЗпП України, під час дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану», діють обмеження та особливості організації трудових відносин, встановлені Законом України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».
		Указом Президента України від 04 лютого 2022 року № 64/2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому, воєнний стан неодноразово продовжувався.
		24 березня 2022 року набрав чинності Закон України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Статтею 1 вказаного Закону (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено особливості трудових відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій в Україні незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, у період дії воєнного стану, введеного відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану». На період дії воєнного стану вводяться обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина відповідно до статей 43, 44 Конституції України. У період дії воєнного стану не застосовуються норми законодавства про працю у частині відносин, врегульованих цим Законом.
		Частиною третьою статті 32 КЗпП України (в редакції станом на 25 березня             2022 року) передбачена можливість зміни істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці.
		Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу (частина четверта статті 32 КЗпП України).
		Частина четверта статті 97 КЗпП України визначає, що власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
		У той же час, стаття 103 КЗпП України визначає, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.
		Статтею 3 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що у період дії воєнного стану норми частини третьої статті 32 Кодексу законів про працю України та інших законів України щодо повідомлення працівника про зміну істотних умов праці не застосовуються.
		Як вбачається з матеріалів справи, винесення уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «МР БАНК» наказу від 25 березня 2022 року № 80/л «Про скасування виплат додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат», було обумовлено початком процедури ліквідації АТ «МР БАНК», який перебуває під контролем держави-агресора, відсутністю організаційних та технічних умов функціонування АТ «МР БАНК» в умовах ліквідації як банківської установи, а також введенням на всій території України воєнного стану на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022.
		ОСОБА_1 не було доведено порушення АТ «МР БАНК» трудового законодавства при винесенні вказаного наказу, а відтак, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визнання його незаконними.
		Посилання заявника на те, що право позивача на отримання заробітної плати у вигляді винагороди в розмірі 20% передбачено Положенням про оплату праці працівників АТ «Сбербанк», яке затверджене рішенням правління АТ «Сбербанк» (протокол засідання правління від 27 січня                    2021 року №6) не заслуговують на увагу, оскільки вказане Положення було скасоване наказом від 01 квітня 2022 року № 2/лк «Про скасування дії всіх нормативних документів Банку або їх окремих пунктів, які встановлюють додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та/або компенсаційні виплати».
		При цьому, до скасування вищевказаного Положення про оплату праці, винагорода в розмірі 20% нараховувалась та сплачувалась в залежності від кількості відпрацьованих годин відповідно до норми часу за місяць і щомісячно, тобто, в кінці місяця).
		Зважаючи на те, що станом на останній робочій день місяця 31 березня 2022 року, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні виплати, в тому числі додаткова винагорода були скасовані, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу за березень 2022 року та усі наступні місяці сум щомісячної винагороди, а також, з урахуванням розміру цієї винагороди, частини компенсації за невикористану відпустку та суми частини вихідної допомоги при звільненні.
		Також судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що на підставі наказу правління НБУ від 25 лютого 2022 року № 91-рш/БТ вирішено відкликати банківську ліцензію та ліквідувати АТ «МР БАНК», рішенням виконавчої дирекції ФГВФО від 25 лютого 2022 року № 131 вирішено розпочати процедуру ліквідації у АТ «МР Банк», в той час як компенсація при звільненні в розмірі 10 розмірів заробітної плати, передбачена рішенням правління АТ «МР Банк» від 16 лютого 2022 року, підлягала виплаті лише у випадку розірвання трудових відносин з працівником із ініціативи банку, а не у випадку ініціювання ліквідації банку державою, як в цьому випадку. 
		Подібні за змістом висновки містяться в постанові Верховного Суду від                   06 грудня 2023 року у справі № 761/13219/22 (провадження                                               № 61-9243св23).
		Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вирішуючи спір по суті, правильно встановив правову природу заявленого позову, в достатньому обсязі визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку в силу вимог статей 12, 13, 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам статей 263, 264 ЦПК України, підстави для його скасування з мотивів, які викладені в касаційній скарзі, відсутні. 
		Відтак, доводи касаційної скарги скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій. 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Доводи касаційної скарги не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки зводяться до незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій та стосуються переоцінки доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України знаходяться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без  змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Ураховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваних судових рішень, колегія суддів дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
		Щодо судових витрат
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 30 січня 2024 року та постанову Київського апеляційного суду від 01 травня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                                                                                                М. Є. Червинська
		 
		                                                                                                            Є. В. Коротенко
		 
		                                                                                                             В. М. Коротун

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...