Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 600/5357/23-а : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; управління, нагляду, контролю та інших владних управлінських функцій (призначення, перерахунку та здійснення страхових виплат) у сфері відповідних видів загальнообов’язкового державного соціального страхування, з них; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, з них; осіб, звільнених з публічної служби.
Надіслано для оприлюднення: 23.09.2024. Зареєстровано: 24.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.09.2024.
Дата набрання законної сили: 23.09.2024
Номер судового провадження: К/990/11791/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 вересня 2024 року 
		м. Київ
		справа №600/5357/23-а
		адміністративне провадження № К/990/11791/24  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., суддів Чиркіна С.М. та Шарапи В.М., розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №600/5357/23-а
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області
		про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,
		за касаційною скаргою ОСОБА_1 
		на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року (ухвалене суддею-доповідачем Боднарюком О.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року (прийняту у складі колегії: головуючого судді Матохнюка Д.Б., суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М.),
		У С Т А Н О В И В :
		Короткий зміст позовних вимог
		1.          У серпні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області (далі - Управління, відповідач), в якому просив:
		-визнати протиправними дії Управління щодо зменшення розміру пенсії позивача з 70% до 65% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10 січня 2021 року №33/46-588/4911, наданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області";
		-          зобов`язати Управління здійснити позивачу з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення від 10 січня 2021 року №33/46-588/4911, наданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області, обчисленої із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення. 
		2.          В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач в порушення статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року № 2262-XII (далі - Закон № 2262-XII) зменшив відсоткове значення розміру пенсії позивача, як учаснику ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 2. 
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		3.          Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року, у задоволенні позову відмовлено. 
		4.          Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01 січня 2008 року, стаття 13 Закону України № 2262-ХІІ не передбачала 5-процентне збільшення пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 2, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 5-процентної доплати для таких осіб немає.
		5.          Крім того, суди попередніх інстанцій також зауважили, що вищезгадані зміни в законодавстві не призвели до зниження розміру пенсії, а навпаки - привели до її збільшення, що нівелює аргументи стосовно можливого порушення прав позивача.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги 
		6.          Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, ОСОБА_1 звернувся з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
		7.          На обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 13 Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09 квітня 1992 року №2262-XII (далі - Закон №2262-XII) та не врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 16 лютого 2022 року у справі №200/7786/19-а.
		8.          У касаційній скарзі позивач стверджує, що судами першої і апеляційної інстанцій необґрунтовано застосовано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21 березня 2019 року у справі №275/383/17 та від 30 грудня 2021 року у справі №404/5869/16-а, оскільки під час розгляду справи не врахували останню правову позицію Верховного Суду.
		9.          Так, у застосованих судами висновках Верховного Суду, викладених у постановах від 21 березня 2019 року у справі №275/383/17 та від 30 грудня 2021 року у справі №404/5869/16-а, зазначено, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії, а саме з 01 січня 2008 року, стаття 13 Закону України №2262-ХІІ не передбачала 5-процентне збільшення пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 2, а інша норма, яка б встановлювала таку доплату, в чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 5-процентної доплати для таких осіб немає.
		10.          Натомість Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2022 року у справі №200/7786/19-а відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові від 21 березня 2019 року у справі №275/383/17, зазначивши, що при перерахунку пенсії позивача з 01 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону №2262-ХІІ на основі постанови Кабінету Міністрів України «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» від 21 лютого 2018 року №103 (далі - постанова КМУ №       103) і постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30 серпня 2017 року №704 (далі - постанова КМУ №704) немає підстав для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним. 
		Процесуальні дії у справі та клопотання учасників справи
		11.          Касаційна скарга надійшла до Суду 27 березня 2024 року.
		12.          Ухвалою Верховного Суду від 12 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі №600/5357/23-а витребувано адміністративну справу та запропоновано учасникам справи надати відзив на касаційну скаргу.
		13.          Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2024 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними матеріалами без повідомлення та виклику учасників справи колегією у складі трьох суддів з 23 вересня 2024 року.
		14.          При розгляді цієї справи в касаційному порядку учасниками справи клопотань заявлено не було. 
		Позиція інших учасників справи
		15.          Від відповідача 25 квітня 2024 року надійшов відзив на касаційну скаргу, де зазначено про відсутність підстав для її задоволення. Управління вказує, що відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, що діяла в редакції до 29 квітня 2006 року, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Водночас зазначене положення скасовано Законом України «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців» від 04 квітня 2006 року № 3591-ІV (далі - Закон № 3591-ІV). 
		16.          На підставі вищезазначеного, відповідач вказує, що в учинених ним діях не вбачається протиправності стосовно позивача, оскільки Управлінням проведено перерахунок та виплату пенсії позивачу згідно вимог законодавства, що діяло на момент їх  вчинення.
		Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		17.          Судами попередніх інстанцій на підставі наявних у матеріалах справи доказів встановлено, що ОСОБА_1 04 вересня 2003 рокупризначено пенсію відповідно до Закону №       2262-ХІІ у розмірі 70% сум грошового забезпечення, враховуючи 5% відповідних сум грошового забезпечення як особі, яка брала участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесена до категорії 2.
		18.          Позивач 16 травня 2023 року звернувся до Управління із заявою в якій просив перерахувати пенсію з урахуванням доплати.
		19.          Листом від 30 травня 2023 року №      3600-3510/Н-17/8-2400/23 Управління повідомило позивача про те, що йому призначено пенсію за Законом № 2262-ХІІ з урахуванням 25 років вислуги. До основного розміру пенсії з дати її призначення відповідно до статей 49 та 51 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) було встановлено додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров`ю, як особі, віднесеній до категорії 2. Основний розмір пенсії обчислено відповідно до пункту "а" статті 13 Закону № 2262-ХІІ, у редакції чинній на дату призначення, тобто - 70% відповідних сум грошового забезпечення.
		20.          Також повідомлено про те, що відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262-ХІІ, що діяла в редакції до 29 квітня 2006 року, особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення. Зазначене положення скасовано Законом № 3591 - IV від 04 квітня 2006 року.
		21.          Управління вказало, що відповідно до статті 99 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" та постанови Кабінету Міністрів України «Про передачу органам Пенсійного фонду України функцій з призначення і виплати пенсій деяким категоріям громадян» від 02 листопада 2006 року № 1522 (далі - постанова КМУ №       1522) з 01 січня 2007 року органи Пенсійного фонду України виконують функції з призначення та перерахунку пенсій. Визначення грошового забезпечення для призначення чи перерахунку пенсій залишилось у компетенції органів, де особа проходила службу, а отже, визначення розміру грошового забезпечення для врахування при перерахунку пенсій не належить до компетенції органів Пенсійного фонду України. Таким чином, виплату пенсії з 01 січня 2007 року було продовжено за матеріалами пенсійної справи.
		22.          Також повідомлено про те, що з 01 січня 2008 року органами Пенсійного фонду України проведено перерахунок пенсій з урахуванням грошового забезпечення, встановленого постановою Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу" від 07 листопада 2007 року № 1294 (далі - постанова КМУ №       1294).
		23.          З 01 січня 2008 року при перерахунку пенсії позивача основний її розмір визначено відповідно до вимог статті 13 Закону № 2262-ХІІ станом на цю дату, тобто - 65 % відповідних сум грошового забезпечення. Встановлення іншого відсотку чинним законодавством не передбачено.
		24.          Вказані обставини слугували підставою для звернення до суду з даним позовом.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ 
		25.          Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених       статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.
		26.          Згідно з положенням       частини четвертої статті 328 КАС України       підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		27.          Відповідно до       частин першої,       другої       та       третьої статті 242 КАС України       судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		28.          Крім того,       стаття 2       та       частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав,  свобод  та  інтересів фізичних осіб, прав та  інтересів юридичних  осіб 
		 
		від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		29.          Зазначеним вимогам процесуального закону рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанова Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року не відповідають, а доводи касаційної скарги є обґрунтованими з огляду на таке.
		30.          У       статті 1,       частині першій статті 2 Конституції України       встановлено, що Україна проголошена суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію.
		31.          Відповідно до       частини другої статті 3 Основного Закону       України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
		32.          В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України       має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі       Конституції України       та повинні відповідати їй; норми       Конституції України       є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені       Конституцією       та законами України (стаття 8,       частина друга статті 19       Основного Закону України).
		33.          Також, відповідно до       Конституції України       захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу; оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності й недоторканності покладаються на Збройні Сили України; держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей (частини перша,       друга, п`ята       статті 17); захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов`язком громадян України (частина перша статті 65).
		34.          Громадяни мають право на соціальний захист у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, установлених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно-правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту, форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).
		35.          Обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають/перебували на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей установлено       частиною п`ятою статті 17 розділу I       „Загальні засади"       Конституції України, який визначає основи конституційного ладу в Україні, зокрема, суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України, захист яких покладено на ЗСУ та інші військові формування, створені відповідно до законів України.
		36.          Конституційний Суд України неодноразово розв`язував питання, що стосуються реалізації конституційного права на соціальний захист, і сформулював юридичні позиції, згідно з якими за       Конституцією України       певні категорії громадян України потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави; до них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до       статті 17 Конституції України       перебувають на службі, у тому числі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність, її економічну та інформаційну безпеку (абзац перший пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002,       абзац третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004,       абзац п`ятий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016).
		37.          У       Рішенні Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022 констатовано, що відповідні конституційні принципи є осердям конституційного ладу України, від захисту яких залежить його втілення загалом, зокрема й гарантованих       Конституцією України       прав і свобод людини і громадянина (друге речення       пункту 5 мотивувальної частини), а також наголошено на головній ролі Збройних Сил України та інших військових формувань в обороні України, які своєю мужньою боротьбою забезпечують ефективний захист Української держави та Українського народу від агресії Російської Федерації проти України, розпочатої 20 лютого 2014 року, яка набула повномасштабного характеру з 24 лютого 2022 року (абзац перший підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини).
		38.          За змістом       статей 17,       65 Основного Закону       України громадяни України, які захищають Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, виконують конституційно значущі функції, тож держава повинна надавати їм і членам їхніх сімей особливий статус та забезпечувати їх додатковими гарантіями соціального захисту відповідно до       частини п`ятої статті 17 Конституції України       як під час проходження служби, так і після її закінчення; щодо осіб, на яких покладено обов`язок захищати Україну, її незалежність та територіальну цілісність, та членів їхніх сімей       частиною п`ятою статті 17 Конституції України       встановлено особливий соціальний захист, який не обмежено умовами й рівнем, визначеними у       статті 46       Основного Закону України [абзаци другий,       третій пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018,       абзац одинадцятий підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 25 квітня 2019 року № 1-р(II)/2019].
		39.          Конституційний Суд України також висловлював ще низку юридичних позицій, а саме: „З урахуванням встановленого       Конституцією України       функціонального призначення Збройних Сил України, в умовах триваючої збройної агресії Російської Федерації проти України законодавче регулювання порядку реалізації права на соціальний захист, гарантованого       частиною першою статті 46 Конституції України, має здійснюватися у системному взаємозв`язку з вимогами щодо посиленого соціального захисту військовослужбовців у розумінні       частини п`ятої статті 17       Основного Закону України"; припис       частини п`ятої статті 17 Конституції України       чітко покладає на державу конституційний обов`язок щодо створення системи посиленої соціальної підтримки військовослужбовців і членів їхніх сімей; „виконання державою конституційного обов`язку щодо забезпечення посиленого соціального захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних або резервістів покликане не тільки забезпечити соціальний захист кожного з них індивідуально, а й сприяти виконанню громадянами України обов`язку щодо захисту Вітчизни - України, її суверенітету, незалежності та територіальної цілісності"; заходи в сфері оборони держави мають бути своєчасними, послідовними та комплексними, оскільки від їх ефективного запровадження залежить стан обороноздатності України [абзаци четвертий       -       сьомий підпункту 5.1 пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 6 квітня 2022 року № 1-р(II)/2022].
		40.          Конституційний Суд України в       Рішенні від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016       наголосив на тому, що організаційно-правові та економічні заходи, спрямовані на забезпечення належного соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, пов`язані не з втратою працездатності, безробіттям або відсутністю достатніх засобів для існування (стаття 46 Конституції України), а з особливістю виконуваних ними обов`язків щодо забезпечення однієї з найважливіших функцій держави - захист суверенітету і територіальної цілісності України (частина перша статті 17       Основного Закону України); потреба в додаткових гарантіях соціального захисту цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена, зокрема, тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей (абзаци шостий,       сьомий підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини).
		41.          Розвиваючи зазначені юридичні позиції, Конституційний Суд України (Другий сенат) у       Рішенні від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 вказав, що зі змісту       частин першої,       другої,       п`ятої статті 17 Конституції України       у їх взаємозв`язку з       частиною першою статті 46,       частиною першою статті 65       Основного Закону України випливає конституційний обов`язок держави надати спеціальний юридичний статус громадянам України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, членам їхніх сімей, а також особам, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої у лютому 2014 року, із забезпеченням відповідно до цього статусу соціальних гарантій високого рівня. Встановлений       частиною п`ятою статті 17 Основного Закону    обов`язок держави забезпечити соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, поширюється як на громадян України, які безпосередньо перебувають на такій службі, так і на тих, яких звільнено з неї.
		42.          Конституційний Суд України в аспекті    частини п`ятої статті 17 Конституції України       також наголошував, що держава не може в односторонньому порядку відмовитися від зобов`язання щодо соціального захисту осіб, які вже виконали свій обов`язок перед державою щодо захисту її суверенітету і територіальної цілісності; невиконання державою соціальних зобов`язань щодо ветеранів війни, осіб, на яких поширюється чинність       Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", підриває довіру до держави (абзац другий пункту 5 мотивувальної частини Рішення від 18 грудня 2018 року № 12-р/2018).
		43.          Окрім того, Конституційний Суд України у Рішенні від 23 грудня 2022 року № 3-р/2022       звернув увагу на те, як витлумачено поняття юридичної визначеності в міжнародних актах та документах, згідно з якими, зокрема, „юридична визначеність вимагає, щоб юридичні норми були зрозумілими й точними, а також, щоб їхньою метою було забезпечення передбачуваності ситуацій та правовідносин; юридична визначеність також означає, що держава загалом повинна додержувати взятих на себе зобов`язань щодо людей або виконувати їм обіцяне [поняття „виправданого (леґітимного) очікування"]" [Доповідь про правовладдя, ухвалена Європейською Комісією „За демократію через право" (Венеційська Комісія) на її 86-му пленарному засіданні (Венеція, 25-26 березня 2011 року), перше речення § 46, § 48]; принцип правомірних (легітимних) очікувань, за тлумаченням Венеційської Комісії, виражає ідею, що „органи публічної влади повинні не лише додержуватися приписів актів права, а й своїх обіцянок та пробуджених [у особи] очікувань" [спеціальне Дослідження Венеційської Комісії „Мірило правовладдя", CDL-AD(2016)007, пункт II.B.5.61]. Отже, юридичну визначеність в аспекті поняття правомірних (легітимних) очікувань слід розуміти не лише як право особи розраховувати на розумну та передбачувану стабільність приписів актів права, чітке розуміння юридичних наслідків застосування таких приписів, а також як право особи на розумні очікування щодо послідовності та цілісності законотворчої діяльності Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні.
		44.          Ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди виходили з того, що зменшення відсоткового розміру пенсії позивача під час здійснення перерахунку пенсії, призначеної за Законом № 2262-ХІІ, є правомірним, оскільки на момент такого перерахунку редакція підпункту "в" статті 13 Закону № 2262-ХІІ, вже не передбачала 5% доплати до основного розміру пенсії особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та віднесені до категорії 2.
		45.          Водночас у касаційній скарзі скаржник наголошує, що при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
		46.          Таким чином, спірним правовим питанням у цій справі є правомірність зменшення розміру пенсії при її перерахунку на підставі статті 63 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцю, який брав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесений до категорії 2, у відсотковому співвідношенні (5%) до грошового забезпечення, з якого обчислюється його пенсія на підставі статті 13 Закону № 2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу).
		47.          За приписами       пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України       основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
		48.          Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України, зокрема, із числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, визначає Закон № 2262-ХІІ.
		49.          Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
		50.          Відповідно до положень пункту а статті 13 Закону №       2262-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення пенсії позивачу) пенсії за вислугу років призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, які мають вислугу 20 років і більше (пункт "а" статті 12): за вислугу 20 років - 50 процентів, а звільненим у відставку за віком або через хворобу - 55 процентів відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідних сум грошового забезпечення.
		51.          Крім того, згідно положень пункту в статті 13 Закону № 2262-XII особам, зазначеним у пунктах "а" і "б" цієї статті, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, розмір пенсії за вислугу років збільшується на 10 процентів, а віднесеним до категорій 2, 3 і 4 - на 5 процентів відповідних сум грошового забезпечення.
		52.          Позиція Верховного Суду щодо застосування зазначених положень Закону № 2262-ХІІ сформована, зокрема, у постановах від 19 вересня 2018 року у справі № 806/2479/16, від 21 лютого 2019 року у справі № 211/2459/17(2-а/211/160/17), від 27 лютого 2019 року у справі № 263/2567/17, від 31 травня 2019 року у справі № 520/8077/17, від 23 липня 2020 року у справі № 461/1254/17, від 12 червня 2024 року у справі № 380/9798/23, від 20 червня 2024 року у справі № 520/9891/23 та від 12 липня 2024 року у справі № 560/4674/23.
		53.          В подальшому, пунктом 9 Закону № 3591-IV, який набрав чинності 29 квітня 2006 року, було внесено зміни до статті 13 Закону № 2262-ХІІ.
		54.          Відповідно до положень статті 13 Закон №2262-ХІІ (в редакції Закону №3591-IV) пенсії за вислугу років призначаються в таких розмірах:
		55.          а) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають вислугу 20 років і більше (пункт а статті 12): за вислугу 20 років - 50%, а звільненим у відставку за віком або за станом здоров`я - 55% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43); за кожний рік вислуги понад 20 років - 3% відповідних сум грошового забезпечення;
		56.          б) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які мають страховий стаж 25 років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України (пункт б статті 12): за страховий стаж 25 років - 50% і за кожний повний рік стажу понад 25 років - 1% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43);
		57.          в) особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, які звільняються з військової служби на умовах Закону України Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей (пункт в статті 12): за вислугу 15 років - 40% відповідних сум грошового забезпечення із збільшенням цього розміру на 2% за кожний повний рік вислуги понад 15 років, але не більше ніж 50% відповідних сум грошового забезпечення (стаття 43).
		58.          Таким чином, аналізуючи вказане, Суд зазначає, що Законом № 3591-IV було внесено зміни до статті 13 Закону №2262-ХІІ, зокрема, змінено редакцію пункту в вказаної статті, шляхом виключення можливості збільшення основної пенсії на 5% та 10% відповідних сум грошового забезпечення для осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи категорії 1 та 2.
		59.          Порядок перерахунку призначеної за Законом №       2262-ХІІ пенсії врегульований положеннями статті 63 Закону №       2262-ХІІ.
		60.          Відповідно до частини четвертої статті 63 Закону № 2262-ХІІ усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.
		61.          Правові позиції Верховного Суду щодо застосування статті 63 Закону № 2262-ХІІ сформовані, зокрема, у постановах від 21 серпня 2019 року у справі №127/961/17, від 21 серпня 2019 року у справі № 344/9530/16-а, від 10 вересня 2019 року у справі № 541/986/16-а, від 30 вересня 2019 року у справі № 420/1244/16-а, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, від 16 липня 2020 року у справі № 487/3042/16-а, від 09 грудня 2020 року у справі № 0640/3861/18, від 02 березня 2023 року у справа № 300/5477/21, від  24 січня 2024 року у справі № 200/613/23 та від 16 квітня 2024 року у справі № 240/1996/23.
		62.          Виходячи з положень цієї статті, колегія суддів зауважує, що обов`язковою підставою для здійснення перерахунку пенсії є підвищення грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. 
		63.          Ця норма також делегує Кабінету Міністрів України визначення умов та порядку перерахунку пенсії за цим Законом, з огляду на це, порядок перерахунку пенсій врегульовано Порядком проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13 лютого 2008 року № 45 (далі - Порядок № 45), згідно із пунктом 1 якого пенсії, призначені відповідно до Закону № 2262-ХІІ, у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
		64.          Відповідно до пункту 3 якого на підставі списків уповноважені органи готують довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, для кожної особи, зазначеної в списку, за формою згідно з додатками 2 і 3 (далі - довідки) та у місячний строк подають їх головним управлінням Пенсійного фонду України. Зазначені довідки надсилаються до державних органів, у яких особи проходили службу до відрядження, а їх уповноважені органи подають довідки у п`ятиденний строк головним управлінням Пенсійного фонду України.
		65.          Пунктом 4 Порядку № 45 передбачено, що перерахунок пенсії здійснюється на момент виникнення такого права і проводиться у строки, передбачені частинами другою і третьою статті 51 Закону. Якщо внаслідок перерахунку розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.
		66.          Позиція Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми сформована, зокрема, у постановах від 22 січня 2019 року у справі № 161/16953/16-а, від 20 жовтня 2020 року у справі № 520/8290/19, від 20 жовтня 2020 року у справі № 2040/7245/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 520/2982/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 1640/2389/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 520/27/19, від 21 жовтня 2020 року у справі № 0240/2802/18-а та від 22 жовтня 2020 року у справі № 2040/7214/18.
		67.          Крім того, разом із Порядком №       45 набрала чинності постанова КМУ № 1294, якою визначено нові види грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу державних органів.
		68.          У подальшому, 30 серпня 2017 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 704 (набрала чинності з 1 березня 2018 року), якою затверджено тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, схеми тарифних розрядів, тарифних коефіцієнтів, додаткові види грошового забезпечення, розміри надбавки за вислугу років. Установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. 21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв Постанову № 103, пунктом 1 якої встановлено перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом № 2262-ХІІ до 1 березня 2018 (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 1 березня 2018 року відповідно до Постанови № 704.
		69.          Повертаючись до спірних правовідносин, які безпосередньо стосуються правомірності зменшення Управлінням відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку, колегія суддів вказує таке.
		70.          Питання стосовно зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, було предметом розгляду, зокрема, у зразковій справі №       240/5401/18. За результатами перегляду вказаної справи Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 жовтня 2019 року погодилася з висновками Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеним у рішенні від 5 лютого 2019 року, про наявність підстав для задоволення позову та про те, що при перерахунку пенсії позивача з 1 січня 2018 року відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ на підставі Постанови № 103 відсутні підстави для застосування механізму нового обчислення пенсії із застосуванням норм частини другої статті 13 указаного Закону, яка застосовується саме при призначенні пенсії. Тому при перерахунку пенсії змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке обчислювалося при її призначенні відповідно до наявної у позивача вислуги років, є незмінним.
		71.          Зазначені висновки стосовно відсутності підстав для зменшення відсоткового значення розміру основної пенсії позивача при здійсненні її перерахунку також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24 серпня 2018 року у справі № 686/12623/17, від 27 лютого 2020 року у справі №522/22925/16-а, від 9 квітня 2020 року у справі №640/19928/18, від 23 червня 2021 року у справі №140/392/19, від 8 листопада 2022 року у справі № 2040/5923/18, від 14 листопада 2022 року у справі №380/22040/21, від 28 листопада 2022 року у справі №340/5306/21, від 2 березня 2023 року справах №300/5520/21 та №300/5477/21, від 16 березня 2023 року у справі № 580/8568/21.
		72.          Крім того, аналогічні правовідносини до тих, які виникли у справі №       600/5357/23-а, рішення у якій оскаржуються, були предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 200/7786/19-а. У цій справі Суд, аналізуючи положення статті 13 та 63 Закону №       2262-ХІІ, врахувавши позицію, сформовану у справі №       240/5401/18, вирішив відступити від висновків Верховного Суду України та Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду про те, що оскільки на момент здійснення перерахунку пенсії стаття 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV не передбачала 10-відсоткового збільшення пенсії для військовослужбовців, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, а інша норма, яка б установлювала таку доплату, у чинному законодавстві України відсутня, то правових підстав для нарахування наведеної 10-відсоткової доплати для зазначених військовослужбовців немає.
		73.          Відступаючи від зазначеного висновку Велика Палата Верховного Суду виходила з того, що на час виникнення спірних правовідносин стаття 13 Закону № 2262-ХІІ була чинною у редакції Закону № 3591-IV, яка не передбачала доплати особам, що брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи і віднесені до категорії 1. Проте застосування органом пенсійного фонду при перерахунку пенсії позивача положень статті 13 Закону № 2262-ХІІ у редакції Закону № 3591-IV є протиправним, оскільки ця норма стосується призначення нових, а не перерахунку раніше призначених пенсій. До того ж статтею 58 Конституції України закріплено принцип незворотності нормативно-правових актів у часі.
		74.          Таким чином Суд дійшов висновку про відсутність підстав, при перерахунку пенсії позивача відповідно до статті 63 Закону № 2262-ХІІ, для застосування механізму нового обчислення пенсії за нормами частини першої статті 13 цього Закону, яка застосовується саме при першому призначенні пенсії. При перерахунку пенсії для осіб, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 2, з огляду на положення статті 16 (подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу є обов`язком держави) у сукупності з положеннями частини п`ятою статті 17 (Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей) Конституції України, як виняток із загального правила, за чинного законодавчого регулювання застосовується тлумачення закону на користь особи (незастосування закону, який звужує права особи) у формі застосування попередньої редакції статті 13 Закону №2262-ХІІ (до внесення змін згідно із Законом № 3591-IV) змінною величиною є лише розмір грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір пенсії, натомість відсоткове значення розміру основної пенсії, яке було визначене при її призначенні, є незмінним.
		75.          Аналогічного висновку, керуючись позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 16 лютого 2022 року у справі № 200/7786/19-а, дійшов Верховний Суд у постанові від 19 грудня 2023 року у справі №140/500/21.
		76.          З огляду на вищезазначене, колегія суддів не вбачає підстав для відступу від наведених висновків, а тому погоджується із доводами скаржника, зазначеними в обґрунтування поданої касаційної скарги, про неправильне застосування судами попередніх інстанцій статті 13 Закону №2262-XII та помилкове врахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21 березня 2019 року у справі №275/383/17 та від 30 грудня 2021 року у справі №404/5869/16-а.
		77.          На цій підставі Суд доходить висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в повному обсязі.
		78.          Ухвалюючи вказану постанову, Суд також бере до уваги твердження, викладене Верховним Судом в ухвалі від 03 листопада 2021 року у справі №200/7786/19-а про те, що забезпечення державою соціального захисту військовослужбовців, які під час проходження військової служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції є пріоритетним та має безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, не можуть бути скасовані чи звужені.
		79.          Згідно з імперативними вимогами статті 341 КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги; на підставі встановлених фактичних обставин справи лише перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та дотримання норм процесуального права.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		80.          Відповідно до частини першої статті 351 КАС України, підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		81.          Відповідно до частини третьої цієї статті неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		82.          Під час касаційного розгляду справи Верховним Судом знайшли своє підтвердження доводи касаційної скарги позивача щодо неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та неврахування висновків стосовно застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду.
		83.          Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає задоволенню, оскаржувані судові рішення - скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про задоволення у повному обсязі позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		84.          Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за подання позову, а інших витрат, пов`язаних з розглядом справи не встановлено, то відповідно до статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат у цій справі не вирішується. 
		Керуючись  статтями 341,    345, 349,    351, 355, 356, 359 КАС України, суд
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
		Рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 21 лютого 2024 року скасувати.
		Прийняти нове рішення.
		Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії задовольнити.
		Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області щодо зменшення розміру пенсії позивача з 70% до 65% відповідних сум грошового забезпечення при проведенні перерахунку пенсії з 01 грудня 2019 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення від 10 січня 2021 року №33/46-588/4911, наданої Державною установою "Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області".
		Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області здійснити позивачу з 01 грудня 2019 року перерахунок та виплату пенсії з урахуванням розміру грошового забезпечення, зазначеного у довідці про розмір грошового забезпечення від 10 січня 2021 року №33/46-588/4911, наданої Державною установою Територіальне медичне об`єднання Міністерства внутрішніх справ України по Чернівецькій області, обчисленої із застосуванням 70% відповідних сум грошового забезпечення.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.
		 
		Суддя -доповідач                                                                                Я.О. Берназюк
		Судді                                                                                                     С.М. Чиркін
		                                                                                                              В.М. Шарапа

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...