Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 212/9780/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано судом: 24.09.2024. Зареєстровано: 24.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2024.
Дата набрання законної сили: 04.12.2024
Результат оскарження 04.12.2024 Дніпровський апеляційний суд: залишено без змін вирок суду першої інстанції
Номер судового провадження: 1-кп/212/175/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023040000001055

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №212/9780/23
		1-кп/212/175/24
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24 вересня 2024 року                                 м. Кривий Ріг
		Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:
		головуючого судді - ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
		розглянувши у судовому засіданні в залі суду міста Кривого Рогу обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12023040000001055 від 05.10.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 , уродженця м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, пенсіонера, фізичної особи-підприємця, не судимого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , а фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,
		за участі прокурора - ОСОБА_4 ,
		потерпілих - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		представників потерпілих - ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 ,
		обвинуваченого - ОСОБА_3 ,
		захисника - ОСОБА_12 , -
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		5 жовтня 2023 року приблизно об 16-30 год. водій ОСОБА_3 , керуючи технічно справним автомобілем «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_3 від 21.07.2016 року належить останньому, рухався в світлий час доби з необмеженою видимістю та оглядовістю проїзної частини по сухому дорожньому покриттю вул. Електрична у Покровському районі міста Кривого Рогу з боку зупинки громадського транспорту «Пруди» в напрямку зупинки громадського транспорту «Крес». Проїзна частина вул. Електрична має по три смуги для руху в кожному напрямку.
		У вказаний час, тобто 5 жовтня 2023 року приблизно об 16-30 год., в зустрічному напрямку по проїзній частині вул. Електрична від зупинки громадського транспорту «Крес» у напрямку зупинки громадського транспорту «Пруди» під керуванням водія ОСОБА_13 у центральній полосі для руху з порушенням п.12.3 Правил дорожнього руху України рухався технічно справний мотоцикл «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 від 09.07.2023 р. належав останньому.
		В цей же час, тобто 5 жовтня 2023 року приблизно об 16-30 год. в зустрічному напрямку по проїзній частині вул. Електрична від зупинки громадського транспорту «Крес» у напрямку зупинки громадського транспорту «Пруди» під керуванням водія ОСОБА_8 із пасажиром ОСОБА_5 у лівій полосі для руху з порушенням п. 12.3 Правил дорожнього руху України рухався технічно справний мотоцикл «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_7 від 15.06.2023 р. належить останньому.
		Надалі під час зближення автомобілю «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , мотоциклу «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 та мотоциклу «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 водій ОСОБА_3 , рухаючись у крайній лівій полосі для руху, грубо порушуючи правила безпеки дорожнього руху, проявляючи кримінальну протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, адже перед зміною напрямку руху ліворуч, не переконався, що це буде безпечним і не створить небезпеки для руху іншим учасникам, та, не зупиняючись, змінив свій напрямок руху ліворуч, виїхавши на зустрічну смугу руху, не надавши при цьому перевагу у русі водію мотоциклу «HONDA CBR 600» ОСОБА_13 та водію мотоциклу «SUZUKI GSR 600» ОСОБА_8 , які рухалися у зустрічному напрямку по другій центральній полосі для руху.
		В результаті вказаних дій ОСОБА_3 в районі електроопори б\н поблизу виїзду із АЗС «VST» по вул. Електрична в Покровському районі міста Кривого Рогу, останній допустив зіткнення передньою правою частиною керованого ним автомобіля «HUNDAI SONATA» з передньою частиною мотоциклу «HONDA CBR 600» та передньою частиною мотоциклу «SUZUKI GSR 600» у другій центральній смузі руху останніх.
		Своїми діями ОСОБА_3 грубо порушив вимоги п. 1.3, 1.5, 2.3 б), 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України, якими передбачено:
		«п. 1.3. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги Правил дорожнього руху, а також бути взаємно ввічливими»;
		«п. 1.5. Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		«п. 2.3. Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний:
		б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		«п. 10.1. Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху.»;
		«п. 10.4. …Водій, що виконує поворот ліворуч або розворот поза перехрестям з відповідного крайнього положення на проїзній частині даного напрямку, повинен дати дорогу зустрічним транспортним засобам, а при виконанні цих маневрів не з крайнього лівого положення на проїзній частині - і попутним транспортним засобам. Водій, що виконує поворот ліворуч, повинен дати дорогу попутним транспортним засобам, які рухаються попереду нього і виконують розворот».
		Порушення вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху України водієм ОСОБА_3 є первинними та знаходяться у причинно-наслідковому зв`язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої:
		1) Водій мотоциклу «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: сполучена травма голови, тулубу та кінцівок: забита рана голови; множинні садна тулубу та кінцівок; крововиливи у м`які покривні тканини голови; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи у сіру та білу мозкову речовину обох півкуль головного мозку; крововиливи у шлуночки головного мозку; крововиливи в обидві плевральні порожнини; крововиливи під плеврою обох легень; розриви обох легень; переломи лобкових кісток; перелом лівої стегнової кістки; крововиливи у м`які тканини прилеглих до переломів кісток таза та лівої стегнової кістки. Травматичний шок.
		Виявлені при судово-медичній експертизі трупа ушкодження, які входять до комплексу «сполученої травми тіла», в сукупності стосовно живих осіб, мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, які небезпечні для життя в момент спричинення та мають причинно-наслідковий зв`язок зі смертю ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 в кареті швидкої допомоги.
		2) Пасажир мотоциклу «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у вигляді: садна обличчя, тулуба, лівого зап`ястка, обох нижніх кінцівок, синці тулуба, правої нижньої кінцівки, закриті переломи голівки 4 плесневої кістки та основної фаланги 5 пальця лівої стопи.
		Виявлені при судово-медичній експертизі потерпілої ОСОБА_5 ушкодження в сукупності стосовно живих осіб, мають ознаки середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби.
		Таким чином ОСОБА_3 скоїв кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 ч. 2 КК України, оскільки порушив правила безпеки дорожнього руху, будучи особою, яка керує транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого, а також середньої тяжкості тілесне ушкодження іншій потерпілій.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою провину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, визнав повністю та покаявся у скоєному, пояснивши при цьому, що він дійсно рухався 5 жовтня 2023 року біля 16-00 год. по вул. Електричній в м. Кривий Ріг у бік зупинки «КРЕС» на автомобілі «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 . Щоб виконати поворот на Фрунзе він зі швидкістю 30 км/год. зайняв крайнє ліве положення свого автомобіля на дорозі, що мала три полоси у кожному напрямку, а також увімкнув показник повороту ліворуч. У цей час на перехресті «КРЕС» горіло червоне світло, після чого загорілось зелене. Перед виконанням повороту ліворуч він бачив, що на зустріч йому рухається автомобіль по крайній для такого автомобіля лівій смузі для руху, а по крайній правій смузі для руху рухається тролейбус. Сонце у цей момент сяяло попереду нього. При цьому жодних мотоциклів він тоді не бачив. Враховуючи, що відстань до таких транспортних засобів була достатня, то він зменшивши швидкість руху, однак не зупиняючись перед виконанням повороту, на своєму автомобілі почав виконувати маневр повороту ліворуч під кутом 90 градусів. Вже у момент повороту він на другій смузі для руху відчув спочатку один удар, а потім інший удар об його автомобіль, хоча до удару він не бачив жодних перешкод для руху свого автомобіля. Таким чином з його автомобілем зіткнулись два мотоцикли. Він після того, що трапилось побачив, що його автомобіль збив двох мотоциклістів, один із яких був з пасажиркою. Він підходив до мотоциклістів та також телефонував до швидкої допомоги. В суді обвинувачений вказував, що він частково провів відшкодування завданої шкоди та у подальшому він також продовжить відшкодовувати завдану ним злочином шкоду потерпілим. ОСОБА_3 просив вибачення за скоєне у потерпілих, а також просив суд не позбавляти його свободи задля проведення ним відшкодування шкоди та не позбавляти його водійських прав, щоб він міг скоріше провести відшкодування спричиненої шкоди та мати можливість пересуватись містом, бо є пенсійного віку та має низку захворювань.
		Незважаючи на визнання своєї провини вина ОСОБА_3 була доведена також показами допитаних у судовому засіданні потерпілих та свідка.
		Так потерпіла ОСОБА_6 , дружина загиблого, у судовому засіданні вказувала, що очевидцем події від 5 жовтня 2023 року вона не була. Так вона від знайомого дізналась про те, що її чоловік потрапив у ДТП. Коли вона прибула на місце ДТП, то її чоловіка вже забрала швидка допомога. Коли вона знайшла свого чоловіка, то він вже був мертвим та перебував у морзі. Оскільки обвинувачений винний в скоєні ДП, що призвела до загибелі її чоловіка, а також батька двох малолітніх дітей, то просила суд стягнути з ОСОБА_3 завдану їй та дітям померлого ОСОБА_13 моральну та майнову шкоду в заявленому у позовній заяві нею сумі, яку вважає справедливою, враховуючи, що їй вже чоловіка ніхто не поверне, діти залишились без батька, а вона без чоловіка, самої рідної людини, який піклувався про них та був їх опорою у житті, оскільки він їх повністю забезпечував, адже вона перебувала у декретній відпустці по догляду за молодшою дитиною. Додавала, що діти та вона не дотримали дохід батька до їх повноліття через його загибель, який оцінювала як еквівалент моральної шкоди в розмірі по 1 000 000 грн. на кожну дитину, а також на неї в сумі 600 000 грн. Визнавала в суді, що від обвинуваченого нею було отримано в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди загалом 225000 грн. Однак розмір даного відшкодування не покриває завданої злочином їй та дітям моральної шкоди, тому просила суд задовольнити поданий нею позов повністю, не заперечуючи, щоб ОСОБА_3 не позбавляли свободи задля можливості проведення ним відшкодування шкоди на її та дітей користь, а питання позбавлення обвинуваченого права керування транспортним засобом залишила на розсуд суду.
		Потерпіла ОСОБА_7 , мати загиблого, вказувала, що очевидцем події від 5 жовтня 2023 року вона не була, а про смерть свого сина дізналась від ОСОБА_7 , його дружини, яка повідомила, що чоловік загинув у ДТП та вже перебуває у морзі. Враховуючи, що винним у спричинені ДТП є обвинувачений, то просила суд задовольнити поданий нею позов та стягнути з ОСОБА_3 завдану їй моральну шкоду в сумі 10 000 000 грн., оскільки вона втратила найближчу їй людину, який їй завжди допомагав матеріально, бо її пенсія не вистачало на життя, а також який допомагав обробляти поля, які вона брала в оренду, оскільки її чоловік, батько ОСОБА_13 , є особою з інвалідністю. Отже, без ОСОБА_13 її життя назавжди змінилось, вона сумує та відчуває нестерпний біль втрати сина, на фоні чого у неї загострились хвороби. Через те, що вона перебувала фактично на утримані сина, то внаслідок його смерті вона залишилась без джерел до існування, оскільки інша донька не може їй допомагати, бо у неї самої скрутне матеріальне становище. Додавала, що її син був військовослужбовцем, який однак загинув не на фронті, а фактично у себе вдома. Визнавала, що від обвинуваченого нею було отримано в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди загалом 75000 грн. Однак розмір даного відшкодування не покриває завданої злочином їй моральної шкоди, тому просила суд задовольнити поданий нею позов повністю, не заперечуючи проти того, щоб ОСОБА_3 суд не позбавляв свободи задля можливості проведення ним відшкодування на її користь, а вирішення питання позбавлення його права керування транспортним засобом залишила на розсуд суду.
		Потерпіла ОСОБА_5 , будучи допитаною за допомогою відео конференції, вказувала в судовому засіданні, що була пасажиркою мотоциклу «SUZUKI GSR 600» під керуванням ОСОБА_8 , з яким вона рухалась по м. Кривий Ріг, роздивляючись місто по боках. В місті вони зустріли ОСОБА_13 , який також був на мотоциклі «HONDA CBR 600», тому із ним разом продовжили рух містом. Підтверджувала, що вони із ОСОБА_8 та ОСОБА_13 зупинились на перехресті на червоне світло світлофору, після чого рушили вперед. Однак вона не дивилась уперед, коли вона раптом побачила, що мотоцикл під керуванням ОСОБА_13 , який рухався попереду них, бо швидше за них розігнався від перехрестя, зітнувся із автомобілем, після чого все швидко трапилось, що вона не пам`ятає, як опинилась на дорозі, оскільки двічі втрачала свідомість після ДТП, вже внаслідок зіткнення їх мотоциклу із цим же автомобілем, який повертав на їх смугу для руху, впавши з мотоцикла «SUZUKI GSR 600». Зазначала, що не знає з якою швидкістю рухався мотоцикли під керуванням ОСОБА_13 та ОСОБА_8 . Додавала, що їй нічого не відшкодував ОСОБА_3 , хоча вона після ДТП від 5 жовтня 2023 року отримала тілесні ушкодження середнього ступеня тяжкості, досі відчуває страх від звуку моторів та більше не може бути пасажиркою мотоцикла. У разі відшкодування завданої їй моральної шкоди з боку обвинуваченого, просила суд не позбавляти свободи ОСОБА_3 Вказувала в суді, що від обвинуваченого нею натомість не було отримано в рахунок відшкодування завданої злочином шкоди жодного відшкодування, тому просила суд задовольнити поданий нею позов повністю, а міру покарання залишила на розсуд суду.
		Ухвалою суду від 21 грудня 2023 року було залучено ОСОБА_8 в якості потерпілого та відповідно цивільного позивача по даній кримінальній справі.
		Потерпілий ОСОБА_8 , будучи допитаним за допомогою відео конференції, вказував суду, що 5 жовтня 2023 року він був учасником ДТП, яка сталась із автомобілем під керуванням ОСОБА_3 , «HUNDAI SONATA», а також його мотоциклом «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 . Так він того дня у денний час рухався на вказаному мотоциклі в м. Кривий Ріг разом із пасажиркою, ОСОБА_5 , де зустрівся зі своїм знайомим, ОСОБА_13 , який рухався містом на мотоциклі «HONDA CBR 600» один. Так вони удвох зупинились перед світлофором на якомусь перехресті, він у середній полосі, а ОСОБА_13 був лівіше від нього. Коли увімкнулось зелене світло, то вони рушили вперед, при цьому ОСОБА_13 рухався швидше за нього. Рухаючись по дорозі, де було три смуги для руху у кожному напрямку, вони обоє рухались по вільній другій смузі для руху, а по крайній лівій смузі для руху рухався вже попереду них якийсь автомобіль. Потім він побачив, як раптом із зустрічного напрямку руху, з лівої крайньої смуги, на їх з ОСОБА_13 смугу для руху почав повертати автомобіль «HUNDAI SONATA», який збив мотоцикл під керуванням ОСОБА_13 , зіткнувшись десь колесом в колесо, що він побачив десь метрах у 20 від свого мотоциклу попереду. Потім цей автомобіль слідом збив мотоцикл під його керуванням, незважаючи на те, що він застосовував екстрене гальмування, однак його мотоцикл зіткнувся із автомобілем «HUNDAI SONATA» своїм колесом із бампером такого автомобіля. Внаслідок зіткнення він із пасажиркою перевернулись, вилетівши із мотоцикла, травмувавшись при цьому, отримавши забій руки, гомілкостопу та інші ушкодження. Додавав, що він перед ДТП розігнався на мотоциклі десь до 70 км/год., а ОСОБА_13 рухався приблизно тоді зі швидкістю 80 км/год., коли вони вдвох почали розганятися з перехрестя, де зупинились перед тим на світлофору та до моменту небезпеки в виді автомобіля «HUNDAI SONATA». Бачив, як поряд із ним на дорозі лежала ОСОБА_5 , а ОСОБА_13 метрах в 10-15 від них на узбіччі. Додавав, що йому нічого не відшкодував ОСОБА_3 . Тому в разі відшкодування завданої йому шкоди просив суд не позбавляти свободи ОСОБА_3 . В суді ж ОСОБА_8 вказував, що з боку ОСОБА_3 на його користь не було проведено жодного відшкодування завданої злочином шкоди, тому просив суд задовольнити поданий ним позов повністю, залишаючи при цьому міру покарання винному на розсуд суду.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 вказував, що він рухався на своєму автомобілі ЗАЗ Ланос 5 жовтня 2023 року в районі «КРЕС» м. Кривий Ріг десь зі швидкістю 50 км/год., а попереду нього рухався автомобіль «HUNDAI SONATA». При цьому сонце сідало за горизонт та світило в обличчя. Він був свідком ДТП, бо побачив лише момент зіткнення автомобіля «HUNDAI SONATA» із двома мотоциклами. Оскільки на його автомобілі був встановлений відеореєстратор, то він його надав добровільно працівникам поліції. Вказував, що перед поворотом ліворуч з крайньої лівої смуги для руху автомобіль «HUNDAI SONATA» не робив зупинку, а одразу почав виконувати маневр повороту ліворуч, внаслідок чого невдовзі відбулось зіткнення цього автомобіля, його правої передньої частиною спочатку із одним мотоциклом, а потім із іншим мотоциклом на середній смузі для зустрічного напрямку руху. Рух мотоциклів він при цьому не бачив.
		Провина ОСОБА_3 також підтверджується дослідженими судом доказами, зібраними по справі на підтвердження обставин скоєного обвинуваченим злочину, які учасниками процесу не оспорювались:
		- протоколом місця дорожньо-транспортної пригоди від 5 жовтня 2023 року за участі понятих по вул. Електричній в м. Кривий Ріг зі схемою ДТП та фото таблицею, в ході якого виявлено зіткнення автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 та мотоциклів «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 та «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 з постраждалими особами, в ході якого було вилучено вказані транспортні засоби, а також відеореєстратор з автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 ;
		- протоколом огляду місця події від 5 жовтня 2023 року за участі понятих в ході якого в кареті швидкої медичної допомоги було оглянуто труп ОСОБА_13 , водія мотоциклу «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 ;
		- за висновком експерта № СЕ-19/104-23/35742-ІТ від 03.11.2023 року, за яким на момент огляду системи рульового керування автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 така система знаходилась в працездатному стані;
		- за висновком експерта № СЕ-19/104-23/35743-ІТ від 06.11.2023 року, за яким на момент огляду робоча гальмівна система автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 знаходилась в працездатному стані;
		- за висновком експерта № СЕ-19/104-23/35738-ІТ від 02.11.2023 року, за яким на момент огляду робоча гальмівна система мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 перебувала в стані часткової відмови з причин пошкодження важеля приводу гальмівного механізму переднього колеса та педалі приводу гальмівного механізму заднього колеса, що виникло в момент ДТП, оскільки перед ДТП робоча гальмівна система такого мотоциклу була в працездатному стані;
		- за висновком експерта № СЕ-19/104-23/35740-ІТ від 13.11.2023 року, за яким на момент огляду системи рульового керування мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 перебувала в стані повної відмови з причини пошкодження рульової траверси, рульового валу та лівої амортизаційної стійки передньої вилки, що виникли в момент ДТП, оскільки перед ДТП робоча гальмівна система такого мотоциклу була в працездатному стані;
		- за висновком експерта № СЕ-19/104-23/35745-ІТ від 16.11.2023 року, за яким на момент огляду робоча гальмівна система мотоцикла «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 перебувала в стані часткової відмови з причин механічних пошкоджень місць кріплення правого робочого механізму переднього колеса, що виникли в момент ДТП, оскільки перед ДТП робоча гальмівна система такого мотоциклу була в працездатному стані;
		- за висновком експерта № СЕ-19/104-23/35746-ІТ від 16.11.2023 року, за яким на момент огляду системи рульового керування мотоцикла «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 перебувала в стані повної відмови з причини механічних пошкоджень корпусу рульової колонки, що спричинило її відокремлення від рами мотоцикла, що виникло в момент ДТП, оскільки перед ДТП системи рульового керування такого мотоциклу була в працездатному стані;
		- протоколом огляду від 07.10.2023 року відео реєстратору «CELSIOR, М209200207» із карткою пам`яті «TOSHІВA 30MB\S, 32GB» із відеозаписом руху автомобіля «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 у момент вчинення ДТП, де у наявності відеозапис із назвою «MOVA6827» тривалістю 18 секунд, на якому видно, що автомобіль «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 рухається по середній полосі для руху по вулиці Електрична у м. Кривий Ріг у напрямку із ЗТГ «Пруди» до ЗГТ « Крес ». Далі автомобіль змінює напрямок свого руху у крайню ліву смугу для руху та продовжує свій рух до дорожньої розмітки 1.5 ПДР України, зменшуючи свою швидкість. Потім, доїжджаючи до дорожньої розмітки 1.5 ПДР України автомобіль «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , не зупиняючись, виконує маневр повороту ліворуч. В цей час на зустрічній крайній лівій смузі для руху у напрямку із ЗГТ «Крес» до ЗГТ «Пруди» рухається невстановлений автомобіль темного кольору. В цей час по центральні полосі для руху у вищевказаному напрямку рухається мотоцикл «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_13 , позаду якого рухається мотоцикл «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_17 із пасажиром позаду. В момент виконання маневру повороту ліворуч автомобілем «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 мотоциклістів, які рухаються по зустрічній полосі для руху, видно. Далі під час виконання маневру повороту ліворуч, автомобіль «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 , перебуваючи на центральній полосі для руху зустрічного напрямку допускає зіткнення із мотоциклом «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_13 , далі продовжує некерований рух автомобіля та допускає зіткнення із мотоциклом «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 під керуванням ОСОБА_17 із пасажиром позаду;
		- у судовому засіданні було відтворено відео фіксацію події ДТП з відеозапису з назвою «MOVA6827» тривалістю 18 секунд з відео реєстратору автомобіля «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 ;
		- протоколом огляду від 07.10.2023 року, в ході якого було оглянуто диск DVD-R, наданий свідком ОСОБА_15 , на якому міститься відеозапис з назвою «video_2023-10-09_20-46-53», на якому, у свою чергу, видно, що він знімався за допомогою відео реєстратору автомобіля тривалістю 36 секунд, де зафіксовано рух автомобіля «HUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 до моменту вчинення ДТП та сам момент настання дорожньо-транспортної пригоди. Так на відео видно, що автомобіль «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 рухається по середній полосі для руху по вулиці Електрична у м. Кривий Ріг в напрямку із ЗТГ «Пруди» у напрямку ЗГТ «Крес», а потім змінює напрямок свого руху у крайню ліву смугу для руху та продовжує свій рух до дорожньої розмітки 1.5 ПДР України. Доїжджаючи до дорожньої розмітки 1.5 ПДР України автомобіль «HYUNDAI SONATA» р. н. НОМЕР_2 , не зупиняючись, виконує маневр повороту ліворуч. В цей час на зустрічній крайній лівій полосі для руху у напрямку із ЗГТ «Крес» у напрямку ЗГТ «Пруди» рухається невстановлений автомобіль темного кольору. Надалі, під час виконання маневру повороту ліворуч, автомобіль «HUNDAI SONATA», перебуваючи на центральній полосі для руху зустрічного напрямку допускає зіткнення із мотоциклом, надалі продовжує некерований рух автомобіля та допускає зіткнення із іншим мотоциклом;
		- у судовому засіданні було відтворено відео фіксацію події ДТП з відеозапису з назвою «video_2023-10-09_20-46-53» на диску DVD-R, наданому ОСОБА_15 ;
		- за висновком експерта № 1627 від 11.10.2023 року, яким у ОСОБА_5 було виявлено садна обличчя, тулуба, лівого зап`ястка, обох нижніх кінцівок, синці тулуба, правої нижньої кінцівки, закриті переломи голівки 4 плесневої кістки та основної фаланги 5 пальця лівої стопи, що підтверджується даними огляду, медичних документів на її ім`я, а характер тілесних ушкоджень у потерпілої свідчить про утворення виявлених ушкоджень від дії тупих твердих предметів за механізмом удар (удар - стиснення), тертя-ковзання. Ступінь загоєння виявлених при обстеженні ушкоджень свідчить, що термін їх виникнення може відповідати часу зазначеному у постанові, а виявлені у неї ушкодження відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я більше 21 доби за п.2.2.2. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом № 6 МОЗ України від 17.01.1995 р., які могли утворитися при механізмі ДТП, вказаному в постанові, про що свідчить локалізація та характер виявлених у неї ушкоджень;
		- за висновком експерта № 1628 від 11.10.2023 року, яким у ОСОБА_8 було виявлено рвана рана мошонки, садна лівої нижньої та правої верхньої кінцівок, синець правої нижньої кінцівки, що підтверджується даними огляду, медичних документів на його ім`я, а характер тілесних ушкодження у потерпілого свідчить про утворення виявлених ушкоджень від дії тупих твердих предметів за механізмом удар (удар-стиснення), тертя-ковзання. Ступінь загоєння виявлених при обстеженні ушкоджень свідчить, що термін їх виникнення може відповідати часу зазначеному у постанові. Виявлені ушкодження відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров`я тривалістю понад шести діб, але не більше як три тижні (21 день) за п. 2.3.3 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», які могли утворитися при механізмі ДТП, вказаному в постанові, про що свідчить локалізація та характер виявлених у нього ушкоджень;
		- за висновком експерта № 2033 від 30.10.2023 року вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження: забита рана в тім`яно-потиличній ділянці праворуч; садно в правій над плечовій ділянці; переривчасте садно від 10 ребра праворуч по середньо-ключичній лінії з переходом на ліву половину грудної клітки; садно від верхньої до нижньої третини живота від середньо-ключичної до передньо-ключичних ліній праворуч та ліворуч; переривчасте садно в правій паховій ділянці з переходом до гребня правої здухвинної кістки; синець на тильній поверхні правої кисті в проекції 4 та 5 п`ясних кісток з переходом на основну фалангу 5 пальця; синець лівої кисті; шість саден на тильній поверхні основних фаланг 2-5 пальців лівої кисті; забита рана на передній поверхні лівого стегна у середній третині з якого виступає фрагмент кістки; вісім переривчастих - саден на передній поверхні лівого колінного суглобу, гомілки у середній та нижній третинах, лівої стопи; здирання нігтьової пластини 1 пальця лівої стопи; три синці - від гомілко-ступного суглобу до нігтьових фаланг 2-5 пальців, на внутрішній поверхні лівого гомілко-ступного суглобу, на підошвеній поверхні 1 передплюснової кістки; три переривчастих садна - на передньо-внутрішній поверхні правого стегна у середній третині, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині, на зовнішній поверхні правого стегна з переходом на гомілку; крововилив у м`які покривні тканини голови в тім`яно-потиличній ділянках праворуч; крововиливи множинні під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка на конвекситальній та базальній поверхнях; крововиливи множинні дрібно крапкові у товщу сірої та білої мозкової речовини обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи у шлуночки головного мозку; крововиливи в ліву плевральну порожнину до 2000 мл крові; крововилив в праву плевральну порожнину до 300 мл крові; крововиливи в проекції коренів обох легень з переходом на клітковину середостіння; повний перелом лобкового симфізу з крововиливами у прилеглі м`які тканини, повний косо-поперековий перелом лівої стегнової кістки у середній третині з заходженням нижнього фрагменту кістки до 7 см з крововиливами у прилеглі м`які тканини; виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується загоюваними змінами в ушкоджених тканинах, виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу який становить від хвилин до десятків хвилин, які виникли від дії тупих твердих предметів якими могли бути виступаючи частини транспортного засобу з послідуючим падінням на тверде нерівне дорожнє покриття з послідуючим ковзанням на ньому, що могло бути в умовах ДТП зазначеної у постанові; виявлені тілесні ушкодження відносяться до комплексу сполученої травми та оцінюються у сукупності, за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; смерть ОСОБА_13 наступила від сполученої травми голови, тулуб та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток та ускладнилася травматичним шоком, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, а саме: забита рана голови; множинні садна тулубу та кінцівок, крововиливи у м`які покривні тканини голови; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи у сіру та білу мозкову речовину обох півкуль головного мозку; крововиливи у шлуночки головного мозку, крововиливи в обидві плевральні порожнини; крововиливи під плеврою обох легень, розриви обох легень; переломи лобкових кісток; перелом лівої стегнової кістки; крововиливи у мякі тканини прилеглих до переломів кісток таза та лівої стегнової кістки; нерівномірне забарвлення міокарду, рідкий стан крові, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень; виявлені тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті; при дослідженні крові, вилученої з трупа ОСОБА_13 , не виявлені: метиловий, етиловий, ізопропиловий, пропіловий, ізобутиловий, бутиловий, ізоаміловий, аміловий спирти, а також не виявлені: похідні барбітурової кислоти, 1,4-бенздіазепіну, піразолону, фенілалкіламіну; морфін, кодеїн, трамадол, димедрол, метадон, лідокаїн, саліцилати; виникнення виявлених тілесних ушкоджень виключена при паданні з висоти власного зросту;
		- за висновком експерта № 2033/1 від 31.10.2023 року вбачається, що при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження: забита рана в тім`яно-потиличній ділянці праворуч; садно в правій над плечовій ділянці; переривчасте садно від 10 ребра праворуч по середньо-ключичній лінії з переходом на ліву половину грудної клітки; садно від верхньої до нижньої третини живота від середньо-ключичної до передньо-ключичним лініям праворуч та ліворуч; переривчасте садно в правій паховій ділянці з переходом до гребня правої здухвинної кістки; синець на тильній поверхні правої кисті в проекції 4 та 5 п`ясних кісток з переходом на основну фалангу 5 пальця; синець лівої кисті; шість саден на тильній поверхні основних фаланг 2-5 пальців лівої кисті; забита рана на передній поверхні лівого стегна у середній третині з якого виступає фрагмент кістки; вісім переривчастих - саден на передній поверхні лівого колінного суглобу, гомілки у середній та нижній третинах, лівої стопи; здирання нігтьової пластини 1 пальця лівої стопи; три синці - від гомілко-ступного суглобу до нігтьових фаланг 2-5 пальців, на внутрішній поверхні лівого гомілко-ступного суглобу, на підошвеній поверхні 1 передплюснової кістки; три переривчастих садна - на передньо-внутрішній поверхні правого стегна у середній третині, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині, на зовнішній поверхні правого стегна з переходом на гомілку; крововилив у м`які покривні тканини голови в тім`яно-потиличній ділянках праворуч; крововиливи множинні під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка на конвекситальній та базальній поверхнях; крововиливи множинні дрібно крапкові у товщу сірої та білої мозкової речовини обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи у шлуночки головного мозку; крововиливи в ліву плевральну порожнину до 2000 мл крові; крововилив в праву плевральну порожнину до 300 мл крові; крововиливи в проекції коренів обох легень з переходом на клітковину середостіння; повний перелом лобкового симфізу з крововиливами у прилеглі м`які тканини; повний косо-поперечний перелом лівої стегнової кістки у середній третині з заходженням нижнього фрагменту кістки до 7 см з крововиливами у прилеглі м`які тканини; виявлені тілесні ушкодження прижиттєві, що підтверджується загоюваними змінами в ушкоджених тканинах, виникли незадовго до настання смерті у проміжок часу який становить від хвилин до десятків хвилин; виявлені тілесні ушкодження виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини транспортного засобу з послідуючим падінням на тверде нерівне дорожнє покриття з послідуючим ковзанням на ньому, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди зазначеної у постанові; виявлені тілесні ушкодження відносяться до комплексу сполученої травми та оцінюються у сукупності, за своїм характером виявлені ушкодження відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя; смерть ОСОБА_13 наступила від сполученої травми голови, тулубу та кінцівок, яка супроводжувалася переломами кісток та ускладнилася травматичним шоком, що підтверджується наявністю тілесних ушкоджень, морфологічними змінами з боку внутрішніх органів, а саме забита рана голови; множинні садна тулубу та кінцівок; крововиливи у м`які покривні тканини голови; крововиливи під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи у сіру та білу мозкову речовину обох півкуль головного мозку; крововиливи у шлуночки головного мозку; крововиливи в обидві плевральні порожнини; крововиливи під плеврою обох легень; розриви обох легень; переломи лобкових кісток; перелом лівої стегнової кістки; крововиливи у м`які тканини прилеглих до переломів кісток таза та лівої стегнової кістки; нерівномірне забарвлення міокарду, рідкий стан крові, нерівномірне кровонаповнення внутрішніх органів, набряк головного мозку та легень; виявлені тілесні ушкодження знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті; з представленого талону супровідного листка №232 від 05.10.2023 року ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відомо: «ДТП навпроти зупинки «Фрунзе», зіткнулись легковий автомобіль Хюндай-Соната НОМЕР_2 з мотоциклістами: Хонда НОМЕР_23 та Сузукі НОМЕР_24. Констатована біологічна смерть», що не суперечить даним судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_13 : «Шкіряні покрови бліді, холодні на дотик. Трупне заклякання добре виражене у всіх досліджуваних групах м`язів. Трупні плями синювато-фіолетового кольору, розташовані на задньо-бічних поверхнях тулуба і кінцівок, при трьох кратному натисканні на них динамометром з зусиллям 2 кг/см кв. на протязі 3 секунд кольору не змінюють (10:55). Ознаки гниття не виражені», тобто смерть його могла настати за 24 години до судово-медичної експертизи в морзі; виявлені тілесні ушкодження ОСОБА_13 виникли від дії тупих твердих предметів, якими могли бути виступаючи частини транспортного засобу з послідуючим падінням на тверде нерівне дорожнє покриття з послідуючим ковзанням на ньому, що могло бути в умовах дорожньо-транспортної пригоди зазначеної у постанові; беручи до уваги анатомічну локалізацію та характер виявлених тілесних ушкоджень, а саме: переривчасте садно в правій паховій ділянці з переходом до гребня правої здухвинної кістки; синець на тильній поверхні правої кисті в проекції 4 та 5 п`ясних кісток з переходом на основну фалангу 5 пальця; синець лівої кисті; шість саден на тильній поверхні основних фаланг 2-5 пальців лівої кисті; забита рана на передній поверхні лівого стегна у середній третині з якого виступає фрагмент кістки; вісім переривчастих - саден на передній поверхні лівого колінного суглобу, гомілки у середній та нижній третинах, лівої стопи, три переривчатих садна на передньо-внутрішній поверхні правого стегна у середній третині, на передньо-зовнішній поверхні правого стегна у нижній третині на зовнішній поверхні правого стегна з переходом на гомілку, крововилив у м`які покривні тканини голови в тім`яно-потиличній ділянках праворуч, крововиливи множинні під м`якими мозковими оболонками обох півкуль головного мозку та мозочка на конвекситальній та базальній поверхнях, крововиливи множинні дрібно крапкові у товщу сірої та білої мозкової речовини обох півкуль головного мозку та мозочка; крововиливи у шлуночки головного мозку; повний перелом лобкового симфізу з крововиливами у прилеглі м`які тканини; повний косо-поперековий перелом лівої стегнової кістки у середній третині з заходженням нижнього фрагменту кістки до 7 см з крововиливами у прилеглі м`які тканини, - характерні для водія транспортного засобу, якими могли бути двоколісний транспортний засіб або інші транспортні засоби, володіючи аналогічними властивостями, якими могли бути мотоцикл, мопед або інші транспортні засоби;
		- слідчим експериментом від 11.10.2023 року, яким встановлені обмеження швидкості руху на ділянці дороги, де сталась подія злочину, а також відстань для проведення експертного дослідження;
		- за висновком експертів № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року вбачається, що у наданих на дослідження відеофонограмах з файлів «MOVA6827» та «video_2023-10-09_20-46-53», зафіксованих на DVD-R дисках, ознак монтування не виявлено; місце зіткнення автомобіля «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 з мотоциклом «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_8 знаходилось на проїзній частині автодороги на смузі руху у бік вул. Мусорського, в районі розташування першої ділянки подряпин дорожнього покриття розміром 0,6х0,6 м (позиція 5 на схемі до протоколу огляду місця ДТП); місце зіткнення автомобіля «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 з мотоциклом «Honda CBR 600» р. н. НОМЕР_4 знаходилось на проїзній частині автодороги на смузі руху у бік вул. Мусорського в районі розташування першої ділянки подряпин дорожнього покриття розміром 0,6х0,6 м (позиція 5 на схемі до протоколу огляду місця ДТП); з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, неможливо відповісти на запитання: «Виходячи з дослідження відео файлу та зафіксованої слідової інформації під час огляду місця ДТП, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, якого була швидкість автомобіля «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 в момент зіткнення з мотоциклом «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_8?»; з причин, зазначених у дослідницькій частині висновку, неможливо відповісти на запитання: «Виходячи з дослідження відео файлу та зафіксованої слідової інформації під час огляду місця ДТП, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, якою була швидкість мотоциклу «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_9 в момент зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 ?»; з причин зазначених у дослідницькій частині висновку, неможливо відповісти на запитання: «Виходячи з дослідження відео файлу та зафіксованої слідової інформації під час огляду місця ДТП, яка міститься в матеріалах кримінального провадження, якого була швидкість мотоциклу «Honda CBR 600» р. н. НОМЕР_4 в момент зіткнення з автомобілем «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 ?»; у дорожній ситуації, що склалась, водій автомобіля «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 повинен був діяти відповідно до вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху; водій автомобіля «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_2 ОСОБА_3 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху; у діях водія автомобіля «Hyundai Sonata» р. н. НОМЕР_10 ОСОБА_3 вбачаються невідповідності вимогам п. 10.1, 10.4 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією; у дорожній ситуації, що склалась, водій мотоцикла «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_8 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху; водій мотоцикла «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_8 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху; у діях водія мотоцикла «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_8 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією; у дорожній ситуації, що склалась, водій мотоцикла «Honda CBR 600» р. н. НОМЕР_4 повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху; водій мотоцикла «Honda CBR 600» р. н. НОМЕР_4 мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху; у діях водія мотоцикла «Honda CBR 600» р. н. НОМЕР_4 вбачаються невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які з технічної точки зору перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією;
		- посвідченням водія на ОСОБА_3 , виданого 1 квітня 1998 року на категорію «В», серія НОМЕР_11 ;
		- висновком № 2431 медичного огляду на стан спяніння від 5 жовтня 2023 року ОСОБА_3 , у якого ознак спяніння не було виявлено.
		Таким чином у судовому засіданні було повною мірою та поза розумним сумнівом підтверджено провину ОСОБА_3 у скоєнні ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, а також завдання середньої тяжкості тілесне ушкодження іншій потерпілій.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. При цьому, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, яке згідно із ст. 12 КК є тяжким злочином, ступінь його вини, яка є необережною, особу винного та обставини, що обтяжують та пом`якшують покарання.
		Також суд зазначає, що обвинувачений раніше не судимий, під час спричинення ДТП був тверезий, є одруженим, пенсіонером та ФОП, а також позитивно характеризується за місцем свого проживання.
		Обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_3 , суд визнає щире каяття обвинуваченого та його активне сприяння розкриттю злочину.
		Таким чином при призначенні обвинуваченому покарання в межах санкції ч. 2 ст. 286 КК, в суду наявні підстави для застосування до ОСОБА_3 , який свою провину визнав повністю, покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, враховуючи негативні наслідки, що настали від його злочинних дій, тобто смерть потерпілого та спричинення середньої тяжкості тілесного ушкодження іншій потерпілій особі.
		Суд при цьому вказує, що дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного й доцільного заходу примусу, яке би ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства.
		При обранні форми реалізації кримінальної відповідальності суд у визначених законом межах наділений правом вибору не лише виду та розміру покарання, а й порядку його відбування. Ця функція за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки потребує врахування та оцінки конкретних обставин справи, ступеня тяжкості вчиненого злочину, особи винного, обставин, що впливають на покарання. Реалізація цієї функції становить правозастосовну інтелектуально-вольову діяльність суду, в рамках якої і приймається рішення про можливість застосування чи незастосування ст. 75 КК України, відповідно до якої якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Системне тлумачення цих правових норм дозволяє дійти висновку, що питання призначення кримінального покарання та звільнення від його відбування повинні вирішуватися з урахуванням мети покарання, при цьому, з огляду на положення ст. 75 КК України, законодавець підкреслює важливість такої цілі покарання як виправлення засудженого, передбачивши, що при призначенні низки покарань, у тому числі у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, особу може бути звільнено від відбування покарання з іспитовим строком, якщо суд дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, при цьому суд має врахувати не тільки тяжкість злочину, особу винного, але й інші обставини справи.
		Вирішуючи питання про можливість застосування цих положень, суд врахував, що обвинувачений вчинив злочин, який належить до категорії тяжких, внаслідок чого потерпілій ОСОБА_5 було заподіяно середньої тяжкості тілесні ушкодження, а також заподіяно смерть водія ОСОБА_13 . Однак за формою вини вчинений злочин ОСОБА_3 є необережним.
		При цьому ОСОБА_3 раніше до кримінальної відповідальності не притягався, має міцні соціальні зв`язки, оскільки є одруженим, пенсіонером, працює фізичною особою-підприємцем, за місцем проживання характеризується позитивно.
		Також на підставі досудової доповіді від 13 березня 2024 року відносно обвинуваченого ОСОБА_3 , складеного Покровським районним відділом філії ДУ «Центр пробації» у Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_3 раніше не судимий, вчинив необережний тяжкий злочин у віці 63 років, який по АДРЕСА_2 мешкає разом із сім`єю, шкідливих звичок не має, провину визнає та щиро кається, характеризується за місцем мешкання позитивно, внаслідок чого ризик вчинення ним повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, так само як й ризик йог небезпеки для суспільства. Таким чином орган пробації дійшов висновку, що виправлення ОСОБА_3 можливе без ізоляції його від суспільства. Зважаючи на викладене, у випадку прийняття судом рішення про звільнення від відбування покаранням винним з випробуванням, вважав доцільним також покласти на обвинуваченого обов`язок, передбачений ч. 3 ст. 76 КК, а саме: не виїжджати за межі України без погодження з органом пробації.
		Також заслуговує на увагу те, що з моменту вчинення злочину до ухвалення вироку ОСОБА_3 здійснив часткове відшкодування завданої злочином шкоди потерпілим ОСОБА_7 , ОСОБА_6 та малолітнім дітям загиблого ОСОБА_13 , в інтересах яких діє законний представник, ОСОБА_6 , відповідно по 75000 грн. на кожного з таких осіб, а загалом в сумі 300 000 грн.
		При цьому, аналізуючи конкретні обставини справи, суд зважає на обсяг допущених обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху та одночасно враховує невідповідність цим же правилам дій загиблого ОСОБА_13 , який, керуючи мотоциклом «Honda CBR 600» р. н. НОМЕР_4 , мав запобігти ДТП від 5 жовтня 2023 року при дотриманні ним положень п. 12.3 ПДР України, а також невідповідність ПДР України дій водія мотоцикла «Suzuki GSR 600» р. н. НОМЕР_8 , оскільки ОСОБА_8 міг запобігти ДТП від 5 жовтня 2023 року при дотриманні ним положень п. 12.3 ПДР України.
		Зазначені обставини, які підлягають обов`язковому врахуванню судом, а також дані про особу у своїй сукупності на переконання суду дають достатні підстави для висновку про можливість виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 без відбування покарання у виді позбавлення волі, враховуючи, що потерпілі особи не наполягали на позбавлені волі ОСОБА_3 .
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 26 травня 2020 року по справі № 523/12810/15-к та від 31 січня 2023 року по справі № 535/171/20.
		Отже, суд при призначенні покарання ОСОБА_3 у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, виходячи з положень ст. 75 КК України, дійшов висновку про те, що виправлення ОСОБА_3 можливе без відбування призначеного йому покарання в умовах ізоляції від суспільства, тому вважає можливим його звільнення від відбування покарання з випробуванням строком на 2 роки та покладенням на нього низки обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
		За посвідченням водія серія НОМЕР_11 вбачається, що обвинувачений ОСОБА_3 має право керувати транспортними засобами категорії «В», починаючи з 1 квітня 1998 року.
		За ст. 77 КК України в разі звільнення від відбування покарання з випробуванням можуть бути призначені додаткові покарання у виді штрафу, позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю та позбавлення військового, спеціального звання, рангу, чину або кваліфікаційного класу.
		Суд в цьому сенсі враховує тяжкість скоєного обвинуваченим злочину, тяжкість наслідків, що настали внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення у вигляді загибелі ОСОБА_13 , та ступеню вини обвинуваченого у події, що трапилась 5 жовтня 2023 року.
		Також суд зазначає, що санкція ч. 1 ст. 286 КК України передбачає безальтернативне позбавлення права керувати транспортними засобами, а провина ОСОБА_3 була встановлена у скоєні ним злочину, передбаченому ч. 2 ст. 286 КК України.
		Отже, зважаючи на викладене та встановлені обставини справи, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами строком на 2 роки, на чому наполягав прокурор, що на думку суду буде відповідати достатній мірі покарання за скоєне ОСОБА_3 кримінальне правопорушення та виправлення обвинуваченого.
		Витрати на проведення судових експертиз по справі на загальну суму 17208 грн. підлягають стягненню на користь держави з винної особи.
		Питання речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК.
		При цьому підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року на автомобіль «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , зі зберіганням на території ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, вул. Шурупова 7 в м. Кривий Ріг.
		Також підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року на мотоцикл «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_13 , зі зберіганням на території ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, вул. Шурупова 7 в м. Кривий Ріг.
		Крім цього підлягає скасуванню арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року на мотоцикл «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_8 , зі зберіганням на території ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, вул. Шурупова 7 в м. Кривий Ріг .
		Вирішуючи по суті заявлені у справі цивільні позови суд встановив наступне.
		Так відповідно до заявлених та уточнених в ході розгляду справи судом позовних вимог ОСОБА_6 вбачається, що в рамках даного кримінального провадження вона була визнана потерпілою особою, оскільки внаслідок ДТП від 5 жовтня 2023 року через порушення ОСОБА_3 положень ПДР України загинув водій мотоцикла «HONDA CBR 600», ОСОБА_13 , який був її чоловіком та батьком спільних для неї й ОСОБА_13 . дітей, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Отже, вона в рамках даної справи заявляє позовні вимоги до ПАТ «НАСК «Оранта», як страховика, та ОСОБА_3 , як обвинуваченого, діючи в своїх інтересах та в інтересах двох малолітніх дітей, оскільки усі вони були на утриманні загиблого ОСОБА_13 . Так ОСОБА_6 на поховання свого чоловіка понесла витрати, пов`язані з організацією поховання в розмірі 35080 грн. та на спорудження надгробного пам`ятника в сумі 50000 грн., а всього - 85080 грн. Крім того внаслідок загибелі ОСОБА_13 було завдано непоправну моральну шкоду їй та її дітям. Тому враховуючи характер душевних страждань та непоправність втрати самої близької людини, то моральну шкоду вона оцінює в 2 600 000 грн. При цьому вона 14 жовтня 2023 року звернулась до страховика, ПАТ «НАСК «Оранта», оскільки ОСОБА_3 мав діючий поліс обов`язкового страхування цивільної відповідальності з вказаною страховою компанією. Однак страхова виплата їй не була здійснена до цього часу. На підставі Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» ПАТ «НАСК «Оранта» повинно відшкодувати ОСОБА_6 страхове відшкодування витрат на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника у розмірі 80400 грн., а також стягнення страхового відшкодування моральної шкоди у розмірі 80400 грн. (6700x12=80400), а всього - 160 800 грн. При цьому загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, тобто 241200 грн (36x6700=24120), що підлягає стягненню на користь позивачів з ПАТ «НАСК «Оранта». Так загиблий ОСОБА_13 мав на утриманні 2-х малолітніх дітей та дружину, яка знаходиться у відпустці по догляду за дитиною до 3-х років. Також зазначала, що на день смерті родина ОСОБА_13 складалась з 4-х осіб (потерпіла, загиблий та їх спільні діти), яка повністю перебувала на утриманні ОСОБА_13 . При цьому розмір зарплати загиблого ОСОБА_13 за останній календарний рік складав 243034,49 грн., а середньомісячний заробіток відповідно - 20252,87 грн. Отже, загальний розмір шкоди, що підлягає до відшкодування розраховується за даною справою наступним чином: 20252,87 (розмір середньомісячного заробітку потерпілого) / 4 (кількість утриманців) = 5063,21 грн. (частка доходу, що припадала на кожного утриманця). Таким чином розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню на кожного утриманця відповідно складає: 1) на ОСОБА_6 , дружину потерпілого, як другому з подружжя незалежно від віку і працездатності, що не працює і здійснює догляд за дитиною, (до досягнення дитиною чотирнадцяти років): 5063,21 грн. х 150 місяців (повних місяців з дня ДТП до досягнення ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , віку 14 років) = 759481,50 грн.; 2) на ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , - дитину потерпілого (до досягнення дитиною вісімнадцяти років): 5063,21 грн. х 298 місяців (повних місяців з дня ДТП до досягнення ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 віку 18 років) = 1508240,58 грн.; 3) на ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , - дитину потерпілого ОСОБА_13 (до досягнення дитиною вісімнадцяти років): 5063,21 грн. х 88 місяців (повних місяців з дня ДТП до досягнення ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , віку 18 років) = 445562,48 грн. Згідно Полісу № АТ/3733361 від 08.06.2023 року ОСОБА_3 страхова сума за шкоду заподіяну життю та здоров`ю на одного потерпілого становить 360 000 грн., тому розмір страхового відшкодування, що заявляється ОСОБА_6 до відшкодування до страховика обмежується 360 000 грн. Враховуючи, що страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами, то з урахуванням трьох утриманців померлого, розмір страхового відшкодування, заподіяної смертю ОСОБА_13 , кожному з його утриманців розраховується наступним чином: 360000 грн. (ліміт страхової суми) : 3 (кількість утриманців) = 120000 грн. (розмір страхового відшкодування на кожного утриманця). Отже, на підставі переліченого з ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню на користь ОСОБА_6 регламентні виплати на поховання в розмірі 80400 грн., регламентні виплати моральної шкоди 80400 грн, регламентні виплати утриманцям на користь ОСОБА_6 в сумі 360 000 грн., а всього - 520 800 грн. Також відповідно до експертного дослідження від 02.11.2023 року матеріальний збиток власнику мотоцикла «HONDA CBR 600» складає 166789,73 грн., який підлягає стягненню в розмірі 160000 грн. з ПАТ «НАСК «Оранта», а різниця між страховою виплатою в сумі 6789,73 грн. підлягає стягненню з ОСОБА_3 Вказувала також, що в результаті втрати чоловіка ОСОБА_6 зазнала моральних страждань, що виразилось в непоправності втрати близької людини, в душевних стражданнях та необхідності самостійно утримувати малолітніх дітей, тому звичайний спосіб життя позивачки різко змінився. Важко визначити певний період моральних страждань через непоправність втрати чоловіка та батька спільних дітей. Однак позивачка вважає можливим визначити завдані моральні страждання загалом в розмірі 2 600 000 грн., які повинні бути стягнуті з ОСОБА_3 . На підставі викладеного, просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 витрати на поховання в розмірі 80400 грн., моральну шкоду в розмірі 80400 грн., розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого в сумі 120 000 грн., матеріальний збиток власнику мотоцикла «HONDA CBR 600» в сумі 160 000 грн., а всього - 440 800 грн. Також просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь малолітньої ОСОБА_18 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого в сумі 120 000 грн. Також просила суд стягнути з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_19 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого в сумі 120 000 грн. Крім цього просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 6789,73 грн., а також розмір франшизи в сумі 2500 грн., а всього 9289,73 грн. та завдану їй моральну шкоду в розмірі 600 000 грн. Також просила суд стягнути на користь ОСОБА_18 , в інтересах якої діє ОСОБА_6 , з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. Також просила суд стягнути на користь ОСОБА_19 , в інтересах якого діє ОСОБА_6 , з ОСОБА_3 моральну шкоду в розмірі 1 000 000 грн. Крім цього просила суд стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 витрати на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн. та витрати на правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
		У відзиві ПАТ «НАСК «Оранта», представник цивільного відповідача, зазначав, що дійсно між ОСОБА_3  та ПАТ «HACK «Оранта» було укладено поліс обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів AT 3733361 від 18.05.2023 року відповідно до вимог Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а за полісом забезпечений був транспортний засіб HYUNDAI Sonata н/з  НОМЕР_12 . При цьому страховик зобов`язаний прийняти рішення про здійснення або про відмову в здійсненні страхового відшкодування тільки за умови отримання заяви про страхове відшкодування та за наявності судового рішення, за яким особу, відповідальність якої було застраховано, визнано винною у настанні дорожньо-транспортної пригоди, а до отримання страховиком вказаних документів вирішення питання про здійснення або про відмову у здійсненні страхового відшкодування суперечитиме вимогам Закону. Зазначав, що ОСОБА_6  зверталася до ПАТ «HACK «Оранта» із заявою щодо відшкодування їй вартості мотоцикла. Втім нею не було надано передбачених Законом документів: паспорт та ІПН власника пошкодженого транспортного засобу, технічний паспорт, рішення суду про визнання винуватою особу в скоєнні ДТП, свідоцтво про смерть власника транспортного засобу, документи, що підтверджують право на отримання страхового відшкодування шкоди, завданої майну. Отже,  ОСОБА_6  було відмовлено у виплаті страхового відшкодування. Крім того страхова сума за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю, за полісом № НОМЕР_13 складає 320000 грн., а не 360000 грн., як рахує представник ОСОБА_6 , адвокат ОСОБА_9 . Додавав, що за п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону загальний розмір усіх здійснених регламентних виплат за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду. Підсумовуючи, просив суд в задоволенні позовних вимог ОСОБА_6 до ПАТ «HACK «ОРАНТА» відмовити.
		У відзиві на позов  ОСОБА_6  обвинувачений ОСОБА_3  зазначав, що заявлені адвокатом  ОСОБА_9  в інтересах  ОСОБА_6  вимоги про стягнення моральної шкоди у такому розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності з наведених нижче підстав, оскільки самих посилань на обставини, якими позивач обґрунтовує моральну шкоду, недостатньо, тому суди мають встановлювати ці обставини на підставі певних доказів. Зазначав за ч. 2 ст. 1193 ЦК України, що відповідно до п. 13-15 Висновку експерта № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року водій мотоцикла «HONDA CBR 600», ОСОБА_13 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР, внаслідок чого у діях ОСОБА_13 вбачаються невідповідності п. 12.3 ПДР, які перебували у причинному зв`язку з ДТП. Крім того, просив врахувати, що за показами ОСОБА_8 швидкість мотоцикла «HONDA CBR 600» під керуванням ОСОБА_13 була набагато вище дозволеної у 50 км/год. Тобто слідством фактично була встановлена провина у ДТП також самого ОСОБА_13 . При цьому вважав справедливим задовольнити позовні вимоги щодо моральної шкоди на користь дітей ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , в розмірі 130 000 грн. на кожного, а загалом 260 000 грн. Також заперечував стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн., оскільки вважав, що її проведення ПАТ «НАСК «Оранта» могло бути безкоштовним. Також вважав безпідставним стягнення з ОСОБА_3 витрат на правничу допомогу в розмірі 40000 грн., оскільки такі витрати не були підтверджені. Таким чином просив суд відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_6 щодо стягнення з ОСОБА_3 витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн. та на правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
		У відповіді на відзив обвинуваченого ОСОБА_6 вказувала, що грошовий еквівалент відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення. Отже, моральну шкоду потерпіла оцінила в сумі 2 600 000 грн., мотивуючи такий розмір шкоди тим, що втрата рідної людини є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, ОСОБА_6 позбавлена можливості матеріальної та моральної підтримки батька своїх дітей та чоловіка в подальшому житті до старості, відновити попередній стан життя позивачки неможливо. При цьому ОСОБА_3 не поспішає компенсувати завдану шкоду потерпілим, ОСОБА_6 та її дітям, ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яких утримує зараз лише ОСОБА_6 . Таким чином просила суд на основі викладеного задовольнити її позов у повному обсязі.
		Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_7 вбачається, що в рамках даного кримінального провадження їй як потерпілій особі через порушення ОСОБА_3 положень ПДР України було завдано моральної шкоди через загибель її сина, водія мотоцикла «HONDA CBR 600», провина у чому лежить на ОСОБА_3 як винуватця ДТП, який допустив зіткнення, внаслідок чого її син, ОСОБА_13 , водій мотоциклу «HONDA CBR 600» н/з НОМЕР_14 , отримав тілесні ушкодження не сумісні із життям, тобто тяжкі тілесні ушкодження, як небезпечні для життя в момент їх спричинення, які мають причинно-наслідковий зв`язок зі смертю ОСОБА_13 . Після смерті сина в неї пропав сенс життя, адже загинула найрідніша людина, рідна дитина. Таким чином звичайний повсякденний уклад її життя був 5 жовтня 2023 року повністю непоправно зруйновано злочинними діями ОСОБА_3 , оскільки її сина вже не можна повернути. Отже, до кінця життя вона відчуватиме нестерпний біль через втрату близької людини, у якого залишились онуки, для яких батько був усім, саме для онуків якого вона зараз бачить сенс свого життя. Отже, через небажання обвинуваченого добровільно відшкодувати завдану злочином шкоду, непоправну втрата сина, то просила суд стягнути з ОСОБА_3 на її користь в рахунок відшкодування завданої злочином моральної шкоди в сумі 10 000 000 грн.
		У відзиві на позов ОСОБА_7 обвинувачений зазначав, що позовні вимоги потерпілої ОСОБА_7 щодо стягнення моральної шкоди у зазначеному їй розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Зазначав за ч. 2 ст. 1193 ЦК України, що відповідно до п. 13-15 Висновку експерта № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року водій мотоцикла «HONDA CBR 600», ОСОБА_13 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху та мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання вимог п. 12.3 ПДР, внаслідок чого у діях ОСОБА_13 вбачаються невідповідності п. 12.3 ПДР, які перебували у причинному зв`язку з ДТП. Крім того, просив врахувати, що за показами ОСОБА_8 швидкість мотоцикла «HONDA CBR 600» під керуванням ОСОБА_13 була набагато вище дозволеної у 50 км/год. Тобто слідством фактично була встановлена провина у ДТП також самого ОСОБА_13 . Крім того вказував, що ОСОБА_3 є пенсіонером, пенсія якого за 2023 рік складала 32200 грн., а тому вимоги про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000 000 грн. є непомірними для нього.
		Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_5 вбачається, що в рамках даного кримінального провадження їй як потерпілій внаслідок ДТП від 5 жовтня 2023 року через порушення ОСОБА_3 положень ПДР України, як пасажирці мотоциклу «SUZUKI GSR 600», було завдано тілесні ушкодження у виді: садна обличчя, тулуба, лівого зап`ястка, обох нижніх кінцівок, синці тулуба, правої нижньої кінцівки, закриті перелами голівки 4 плесневої кістки та основної фаланги 5 пальця лівої стопи, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, у зв`язку із чим вона не може обійтись без лікарських препаратів. Завдана їй моральна шкода полягає у душевних стражданнях, які вона зазнала у зв`язку із отриманою травмою внаслідок ДТП. Так після отриманої травми вона не має змоги повноцінно займатись спортом, відчуваючи біль у нозі. Додавала, що тепер вона проходить реабілітацію, не маючи можливості повноцінно працювати. Після травмування вона не має можливості сідати за мотоцикл, оскільки в неї залишився страх, який вона не може подолати, бо могла загинути. Таким чином звичайний уклад її життя був 5 жовтня 2023 року повністю зруйновано злочинними діями ОСОБА_3 . Вона у подальшому буде вимушена тривалий час проходити психологічну реабілітацію. Враховуючи небажання обвинуваченого тривалий добровільно відшкодувати завдану їй шкоду просила суд стягнути з ОСОБА_3 , як з власника джерела підвищеної небезпеки, на користь ОСОБА_5 у рахунок завданої їй моральної шкоди в сумі 200 000 грн.
		У відзиві на позов  ОСОБА_5  обвинувачений зазначав, що позовні вимоги ОСОБА_5  щодо стягнення моральної шкоди у зазначеному їй розмірі не відповідає принципам розумності, справедливості та спів мірності з наведених нижче підстав. Зазначав за ч. 2 ст. 1193 ЦК України, що відповідно до п. 13-15 Висновку експерта № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року водій мотоцикла «Suzuki GSR 600»,  ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, який мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання п. 12.3 ПДР. Отже, в діях  ОСОБА_8  вбачались невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією. Крім того, просив врахувати, що за показами ОСОБА_8  швидкість мотоцикла під його керуванням була набагато вище дозволеної у 50 км/год. Тобто слідством фактично була встановлена провина у ДТП також самого  ОСОБА_8 . Вказане свідчить, що оцінена у 200 000 грн. моральна шкода значно завищена, тому вважав достатньою моральну шкоду у розмірі 20000 грн. Крім того  ОСОБА_5 не враховано, що відповідальність ОСОБА_3 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта». Додавав, що обвинувачений є пенсіонером, пенсії якого за 2023 рік складала 32200 грн.
		Відповідно до заявлених позовних вимог ОСОБА_8 вбачається, що в рамках даного кримінального провадження йому як потерпілому внаслідок ДТП від 5 жовтня 2023 року через порушення ОСОБА_3 положень ПДР України, як водію мотоциклу «SUZUKI GSR 600», відповідно до ст. 55 КПК України було спричинено тілесні ушкодження, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, внаслідок чого порушено функцію роботи статевого органу, що спричинило та спричиняє йому душевні страждання. Також після отриманої травми він не мав можливості повноцінно займатись спортом, а через травмування калитки у нього виникають труднощі у спілкуванні із особами жіночої статі. Крім того він наразі проходить службу в ЗСУ, однак через отриману ним травму не може повноцінно виконувати свої функції. Також йому необхідно придбавати медикаменти для лікування та підтримання свого здоров`я. Отже, враховуючи небажання обвинуваченого відшкодовувати завдану йому шкоду, істотність завданої йому моральної шкоди, то він просив суд стягнути з ОСОБА_3 , який керував джерелом підвищеної небезпеки, на його користь в рахунок відшкодування завданої моральної шкоди в сумі 200 000 грн.
		У відзиві на позов  ОСОБА_8  обвинувачений зазначав, що позов  ОСОБА_8  щодо стягнення моральної шкоди у зазначеному ним розмірі не підлягає задоволенню. Зазначав за ч. 2 ст. 1193 ЦК України, що відповідно до п. 13-15 Висновку експерта № КСЕ-19/121-23/23770 від 09.11.2023 року водій мотоцикла «Suzuki GSR 600»,  ОСОБА_8 , повинен був діяти відповідно до вимог п. 12.3 ПДР, який мав технічну можливість запобігти ДТП шляхом виконання п. 12.3 ПДР. Отже, в діях  ОСОБА_8  вбачались невідповідності вимогам п. 12.3 Правил дорожнього руху, які перебували у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною подією. Крім того, просив врахувати, що за показами ОСОБА_8  швидкість мотоцикла під його керуванням була набагато вище дозволеної у 50 км/год. Тобто слідством фактично була встановлена провина у ДТП також самого  ОСОБА_8 . Вказане свідчить, що позовна заява ОСОБА_8  є такою, що не підлягає задоволенню, внаслідок чого просив суд відмовити ОСОБА_8 в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_3 повністю.
		Суд при цьому встановив, що відповідно до ухвали Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 25 грудня 2023 року кримінальне провадження № 12023040000001228 відносно ОСОБА_8 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, яке було виділене з кримінального провадження № 12023040000001055 за постановою прокурора від 30.11.2023 року, було закрито судом зі звільненням ОСОБА_8 від кримінальної відповідальності у зв`язку із примиренням із потерпілою особою.
		Так за встановлених судом обставин справи в рамках кримінального провадження № 12023040000001228, викладених в ухвалі суду від 25 грудня 2023 року, вбачається, що ОСОБА_8 5 жовтня 2023 року приблизно о 16.30 годині, керуючи технічно справним мотоциклом Suzuki GSR 600, реєстраційний номер НОМЕР_15 , який належить йому, разом із пасажиром ОСОБА_5 рухався з порушенням п. 12.3 ПДР України, в світлий час доби, з необмеженою видимістю та оглядовістю проїзної частини по сухому дорожньому покриттю вул. Електрична у Покровському районі м. Кривого Рогу з боку зупинки громадського транспорту «Крес» в напрямку зупинки громадського транспорту «Пруди». У той же день, приблизно об 16.30 год. у зустрічному напрямку рухався ОСОБА_3 , керуючи автомобілем Hundai Sonata реєстраційний номер НОМЕР_2 , який йому належить. Надалі під час зближення водій ОСОБА_8 , проявляючи кримінально протиправну самовпевненість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно небезпечних наслідків, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя та здоров`я громадян, не врахував зміну дорожньої обстановки, не вибравши дозволену швидкість для руху транспортного засобу, рухаючись у центральній смузі для руху, допустив зіткнення передньою частиною мотоциклу з правою передньою частиною автомобіля, який порушуючи п. 10.1, 10.4 ПДР України виїхав на смугу руху мотоциклу. Своїми діями ОСОБА_8 порушив вимоги п. 1.3, 1.5, 2.3б, 10.1, 12.3 ПДР України, згідно з якими:
		«1.3 Учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги ПДР, а також бути взаємно ввічливими»;
		«1.5 Дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;
		«2.3 Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний: б) бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;
		«10.1 Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;
		«12.3 У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об`єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об`їзду перешкоди».
		Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпіла ОСОБА_5 , яка перебувала на задньому пасажирському сидінні мотоциклу отримала тілесні ушкодження у вигляді садна обличчя, тулубу, лівого зап`ястка, обох нижніх кінцівок, синців тулубу, правої нижньої кінцівки, закритих переломів голівки 4 плесневої кістки та основної фаланги 5 пальця лівої стопи, які мають ознаки середнього ступеню тяжкості тілесних ушкоджень за ознакою тривалого розладу здоров`я. При цьому між порушеннями водієм ОСОБА_8 п. 12.3 ПДР та наслідками в виді спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень є прямий причинний зв`язок.
		Отже, дії ОСОБА_8 в рамках кримінального провадження № 12023040000001228 органом досудового слідства були кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
		Суд, вирішуючи заявлені цивільні позови, за дослідженими матеріалами справи встановив, що згідно із свідоцтвом про народження, виданого 30 січня 1988 року Спасівською с/радою Новгородківського району Кіровоградської області, актовий запис № 3 від 30 січня 1988 року, вбачається, що ОСОБА_13 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 , батьками якого зазначені ОСОБА_20 та ОСОБА_7 .
		На підставі свідоцтва про шлюб, виданого 1 вересня 2012 року Жовтневим відділом ДРАЦС Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 616 від 1 вересня 2012 року, вбачається, що ОСОБА_13 та ОСОБА_6 одружились 1 вересня 2012 року , внаслідок чого дружині було змінено прізвище на ОСОБА_6 .
		Згідно із свідоцтвом про народження, виданим 14 березня 2013 року Тернівським відділом ДРАЦС реєстраційної служби Криворізького міського управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис № 199 від 14 березня 2013 року, вбачається, що ОСОБА_18 народилась ІНФОРМАЦІЯ_9 , батьками якої зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .
		За свідоцтвом про народження, виданим 4 травня 2022 року Покровським відділом ДРАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області, актовий запис № 284 від 4 травня 2022 року, вбачається, що ОСОБА_19 народився ІНФОРМАЦІЯ_10 , батьками якого зазначені ОСОБА_13 та ОСОБА_6 .
		При цьому судом було встановлено, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований разом із ОСОБА_6 в АДРЕСА_4 , що підтверджується копією паспорту ОСОБА_13 серія НОМЕР_16 .
		За довідкою № 558 від 02.11.2023 року ПрАТ «Північного гірничо-збагачувального комбінату» вбачається, що ОСОБА_13 працював на вказаному підприємстві з 26.11.2010 року водієм автотранспортних засобів в кар`єрі, заробітна плата якого за період з жовтня 2022 року по вересень 2023 року включно склала 243034,49 грн. без врахування відрахувань, внаслідок чого середній заробіток останнього складав за місцем роботи 20252,87 грн.
		Відповідно ж до свідоцтва про смерть, виданого 7 жовтня 2023 року Покровським відділом ДРАЦС у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 1546, вбачається, що ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 35 років.
		Суд при цьому зауважує, що за ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		На підставі ч. 2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
		За змістом вказаних норм, за загальним правилом: по-перше, в повному обсязі; по-друге, особою, яка безпосередньо її завдала, шкода підлягає відшкодуванню.
		Проте із вказаного правила є винятки, передбачені законом. Одним з таких винятків є страхування особою цивільно-правової відповідальності.
		Так за ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.
		Згідно із ст. 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі за текстом вироку - Спеціальний Закон) обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
		На підставі ст. 5 Спеціального Закону об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
		Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України Спеціального Закону при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.
		Згідно із ст. 6 Спеціального Закону страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована за договором.
		За п. 1.3 ст. 1 Спеціального Закону потерпілими є юридичні та фізичні особи, життю, здоров`ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з використанням транспортного засобу.
		Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Спеціального Закону забезпечений транспортний засіб - транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.
		Згідно із п. 1.4 ст. 1 Спеціального Закону особи, відповідальність яких застрахована, - страхувальник та інші особи, які експлуатують забезпечений транспортний засіб на законних підставах.
		За п. 9.1 ст. 9 Спеціального Закону страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.
		Суд також зазначає, що відповідно до ст. 2 Спеціального Закону зазначено, якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми Спеціального Закону.
		На підставі ж ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Відтак суд наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми.
		Таким чином відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Спеціальним Законом в страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.
		Отже, покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності.
		Аналогічна правова позиція була викладена неодноразово Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 3 жовтня 2018 року по справі № 760/15471/15-ц, від 9 листопада 2021 року по справі № 147/66/17.
		На підставі переліченого суд зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим замість завдавача шкоди в передбаченому Законом порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням.
		Отже, в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, а особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2021 року по справі № 147/66/17 та Верховним Судом в постанові від 26 квітня 2022 року по справі № 184/1461/20.
		Згідно із ч. 1 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
		За ч. 1 ст. 62 КПК цивільним відповідачем у кримінальному провадженні може бути фізична або юридична особа, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально протиправними діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, та до якої пред`явлено цивільний позов у порядку, встановленому КПК.
		Таким чином суд вважає, що положення ч. 1 ст. 62, ч. 1 ст. 128 КПК України щодо можливості пред`явлення цивільного позову у кримінальному провадженні, зокрема, до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за завдану шкоду, треба розуміти як можливість пред`явлення зазначеного позову до будь-якої особи (фізичної або юридичної), яка за законом виконує обов`язок з відшкодування шкоди, завданої підозрюваним (обвинуваченим чи неосудною особою), тому в цьому контексті юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого чи неосудної особи, може бути страховик, який безпосередньо виступає такою юридичною особою, яка за законом несе цивільну відповідальність перед особою, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди і яка має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити до неї цивільний позов.
		При цьому суд зауважує, що для задоволення в межах кримінального провадження цивільного позову потерпілого до страховика про стягнення шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 286 КК України, попереднє звернення такого потерпілого до ПАТ «НАСК «Оранта» із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Спеціального Закону, не є обов`язковим.
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 червня 2019 року по справі № 465/4621/16-к.
		Оскільки шкода, на яку посилається цивільний позивач, ОСОБА_6 , була завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, то у разі встановлення обґрунтованості позовних вимог, заявлена у цій справі, шкода повинна бути відшкодована незалежно від встановлення вини особи, щодо якої розглядається кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 24 травня 2023 року по справі № 476/135/22.
		Таким чином суд відкидає посилання представника ПАТ «НАСК «Оранта» про необхідність наявності вироку суду, що набув чинності, де буде встановлена вина обвинуваченого, для проведення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілим.
		Суд зауважує, що у Спеціальному Законі прямо не передбачено, що встановлено досудовий порядок урегулювання спору. Не зазначено про обов`язок особи, яка заявляє вимогу про виплату страхового відшкодування, спочатку звернутися до страховика, та не пов`язано дотримання такого порядку з правом чи можливістю цієї особи звернутися до суду з вимогою про стягнення страхового відшкодування.
		Тому у контексті вказаних обставин справи можна зробити висновок, що у Спеціальному Законі не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання питання з приводу виплати страхового відшкодування, особа, яка вимагає такої виплати, за власним розсудом може звернутися із заявою безпосередньо до страховика, з дотриманням вимог, передбачених у ст. 35 Спеціального Закону із заявою про страхове відшкодування, чи звернутися безпосередньо до суду. У будь-якому разі строк звернення обмежується щодо стягнення майнової шкоди річним строком.
		Отже, якщо особа впродовж строків, визначених ст. 37.1.4 Спеціального закону, тобто впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров`ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо-транспортної пригоди, подала позовну заяву до суду, вона здійснила відповідне волевиявлення, обравши на власний розсуд один з альтернативно можливих способів захисту свого порушеного права.
		На підставі переліченого суд вказує, що попереднє звернення потерпілої особи у випадках, передбачених законом, до страховика із заявою про виплату страхового відшкодування в порядку, визначеному ст. 35 Спеціального Закону, не виключає право особи звернутися безпосередньо до суду із позовом про стягнення відповідного страхового відшкодування.
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11 грудня 2019 року по справі № 465/4287/15.
		Суд встановив, що у даній справі страховий випадок стався 5 жовтня 2023 року, а цивільний позов ОСОБА_6 до суду в рамках даної кримінальної справи було подано до страховика в 21 грудня 2023 року, тобто в межах установленого законом річного терміну.
		Таким чином суд відкидає посилання представника ПАТ «НАСК «Оранта» на необхідність потерпілої ОСОБА_6 спочатку звернутись до страховика для отримання страхового відшкодування.
		Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 вбачається, що власником автомобіля «HYUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .
		З полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АТ / 3733361 від 18 травня 2023 року вбачається, що цивільно-правова відповідальність володільця, ОСОБА_3 , автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 на момент скоєння злочину, 5 жовтня 2023 року, була застрахована в ПАТ «НАСК «Оранта», яким було визначено 320 000 грн. ліміт страхової суми на одного потерпілого внаслідок заподіяння шкоди життю чи здоров`ю, а також на суму 160 000 грн. в разі заподіяння шкоди майну, з франшизою в сумі 2500 грн.
		Таким чином, оскільки в суді не було доведено, що шкоди позивачці ОСОБА_6 було завдано внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої особи, то суд дійшов висновку про те, що ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу та внаслідок якої загинув ОСОБА_13 є страховим випадком, тому у страховика виник обов`язок виплатити страхове відшкодування за шкоду, завдану ОСОБА_3 , як водієм забезпеченого транспортного засобу, яка пов`язана зі смертю потерпілої особи та пошкодженням майна.
		За висновком від 02.11.2023 року судового експерта № 183/23, проведеного на замовлення ОСОБА_6 , вбачається, що вартість матеріального збитку, заподіяного з технічної точки зору власнику мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 , ОСОБА_13 , дружиною якого є ОСОБА_6 , складає 166789,73 грн.
		На підставі ст. 29 Спеціального Закону у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
		Відповідно ж до ст. 30 Спеціального Закону транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.
		Суд зазначає, що в разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 19 вересня 2018 року по справі № 643/4161/15-ц.
		Відповідно до ст. 12 Спеціального Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Однак франшиза при відшкодуванні шкоди, заподіяної життю та/або здоров`ю потерпілих, не застосовується.
		На підставі викладеного суд зазначає, що вартість мотоцикла ОСОБА_13 після ДТП від 5 жовтня 2023 року не була визначена, а судом було встановлено, що такий транспортний засіб вважається фізично знищеним, що визнавалось потерпілою ОСОБА_6 , бо його ремонт є економічно необґрунтованим, оскільки витрати на відновлювальний ремонт такого транспортного засобу перевищують його вартість до дорожньо-транспортної пригоди, тому зі страховика на користь ОСОБА_6 , дружини ОСОБА_13 , та відповідно співвласниці мотоцикла померлого, відповідно підлягає стягненню сума страхового відшкодування в розмірі 157500 грн. (160 000 - 2500 = 157500), тобто враховуючи ліміт страхового відшкодування страховика ОСОБА_3 за заподіяння шкоди майну третіх осіб та розмір франшизи в сумі 2500 грн.
		Таким чином суд відкидає посилання представника цивільного відповідача, страховика, на те, що ОСОБА_6 не були долучені всі необхідні документи, передбачені ст. 35 Спеціального Закону.
		Відповідно до ст. 1194 ЦК особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
		Отже, враховуючи викладене, а також те, що матеріальна шкода, завдана пошкодженням мотоцикла «Honda CBR 600» р. н.  НОМЕР_4  за висновком експерта становить 166789,73 грн., то враховуючи, що в межах ліміту відповідальності зі страховика підлягає стягненню сума в розмірі 157500 грн., то відповідно з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 , дружини загиблого ОСОБА_13 підлягає стягненню сума в розмірі 9289,73 грн. (166789,73 - 157500 = 9289,73), враховуючи франшизу в сумі 2500 грн.
		При цьому за ч. 3 ст. 1193 ЦК вина потерпілого не враховується, зокрема, у разі відшкодування шкоди, завданої смертю годувальника та у разі відшкодування витрат на поховання.
		Суд зазначає, що за п. 27.4 ст. 27 Спеціального Закону страховик здійснює відшкодування особі, яка здійснила витрати на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника, за умови надання страховику документів, що підтверджують такі витрати, та пред`явлення оригіналу свідоцтва про смерть. Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що складало станом на 5 жовтня 2023 року 80400 грн. (6700 х 12 = 80400).
		Суд встановив, що витрати ОСОБА_6 на встановлення пам`ятника при похованні чоловіка, ОСОБА_13 , в сумі 50000 грн. підтверджуються товарним чеком ФОП ОСОБА_23 № 1210 від 12.10.2023 року.
		Також витрати ОСОБА_6 на поховання чоловіка, ОСОБА_13 , в сумі 35080 грн. підтверджуються чеком від 10.10.2023 року та накладною ФОП ОСОБА_24 .
		Отже, виходячи з викладеного, вбачається, що ПАТ «НАСК «Оранта», страховик ОСОБА_3 , повинен відшкодувати ОСОБА_6 витрати останньої в загальному розмірі 85080 грн. на поховання та на спорудження надгробного пам`ятника ОСОБА_13 внаслідок доведення нею таких витрат в сумі саме 80400 грн., тобто в межах, визначених п. 27.4 ст. 27 Спеціального Закону.
		За п. 23.1. ст. 23 Спеціального Закону шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є, зокрема, моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; а також шкода, пов`язана із смертю потерпілого.
		Питання відшкодування моральної шкоди, заподіяної потерпілому, врегульовано ст. 26-1 Спеціального Закону, згідно з якою, страховиком відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5% страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров`ю.
		Враховуючи системний аналіз положень ст. 23, 26-1 Спеціального Закону, вбачається, що страховик відшкодовує моральну шкоду потерпілій фізичній особі, яка зазнала ушкодження здоров`я під час ДТП, у розмірі 5% страхової виплати, зокрема, через фізичний біль та страждання такої особи у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я.
		Натомість, внаслідок смерті потерпілої особи страховиком на підставі ст. 26-1 Спеціального Закону моральна шкода не відшкодовується.
		Відповідно до ст. 23 ЦК передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає, зокрема:
		1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;
		2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті.
		Таким чином, частина перша статті 1167 ЦК України встановлює загальне правило, відповідно до якого відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв`язку та вини заподіювача.
		В той же час за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, зокрема, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		За ст. 1187 ЦК джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
		Отже, наявність вини у даному випадку для відповідальності за законом не вимагається, оскільки за п. 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
		Відповідно до Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» з 1 січня 2023 мінімальна заробітна плата в Україні становила 6700 грн.
		На підставі п. 27.3 ст. 27 Спеціального Закону страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що складало станом на 5 жовтня 2023 року 80400 грн. (6700 х 12 = 80400), що виплачується рівними частинами.
		Таким чином за положеннями п. 27.3 ст. 27 Спеціального Закону загальний розмір моральної шкоди, що відшкодовує страховик внаслідок смерті фізичної особи, зокрема, дружині та дітям такої особи становить 12 мінімальних заробітних плат, тобто загалом 80400 грн. на усіх потерпілих станом на 5 жовтня 2023 року.
		Таким чином заявлені в цій частині позовні вимоги ОСОБА_6 до ПАТ «НАСК «Оранта» підлягають частковому задоволенню, тобто в сумі загалом 80400 грн.
		На підставі п. 27.1 ст. 27 Спеціального Закону страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди.
		Так за п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених ст. 1200 ЦК, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Загальний розмір страхового відшкодування (регламентної виплати) утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законом на день настання страхового випадку, що складало станом на 5 жовтня 2023 року не менше 241200 грн. (6700 х 36 = 241200).
		Зазначена норма права за способом викладення змісту є відсилочною, тобто містить посилання на іншу норму права, а саме на ст. 1200 ЦК, тому може застосовуватися лише в поєднанні із цією нормою.
		Суд зауважує, що за п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати. Загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду.
		Також суд вказує, що згідно із ч. 2 ст. 1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 1200 ЦК у разі смерті потерпілого право на відшкодування шкоди мають непрацездатні особи, які були на його утриманні або мали на день його смерті право на одержання від нього утримання, а також дитина потерпілого, народжена після його смерті.
		За ч. 1 ст. 1202 ЦК відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого, здійснюється щомісячними платежами.
		Тлумачення положень ст. 1200, 1202 ЦК дає підстави для висновку, що одна із них визначає перелік осіб, які мають право на відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого, а інша - порядок відшкодування такої шкоди. Таким чином, вказані норми необхідно розглядати у взаємозв`язку, оскільки вони підлягають застосуванню, як елементи єдиного механізму правового регулювання відносин із відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю потерпілого.
		При цьому, якщо ЦК та інший нормативно-правовий акт, який має юридичну силу Закону України, містять одно предметні положення різного змісту, то пріоритетними є положення ЦК.
		Зазначене узгоджується із правовими висновками Великої Палати Верховного Суду у постановах від 22 червня 2021 року по справі № 334/3161/17, від 18 січня 2022 року по справі № 910/17048/17.
		Судом було встановлено, що після смертельної дорожньо-транспортної пригоди від 5 жовтня 2023 року, в якій загинув ОСОБА_13 , без батька залишилось двоє малолітніх дітей останнього та матір дітей, ОСОБА_6 , дружина померлого, яку визнано потерпілою та яка є законним представником таких малолітніх дітей.
		При цьому твердження представника цивільного відповідача про те, що вказаний розмір страхового відшкодування утриманцям одного потерпілого повинен бути відшкодованим всім утриманцям загиблої особи рівними частинами, не відповідає вимогам положень п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону та ст. 1200 ЦК.
		У цьому сенсі суд вказує, що згідно зі ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
		Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку людини відповідно до законів України.
		За ст. 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» членами сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Таким чином, оскільки малолітні діти ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , є малолітніми, тому вони безумовно перебували на повному утриманні свого батька, померлого ОСОБА_13 .
		З огляду на встановлені обставини справи суд дійшов переконання, що страховик, як цивільний відповідач, повинен відшкодувати шкоду, заподіяну при експлуатації забезпеченого транспортного засобу, оскільки в судовому засіданні було встановлено виникнення у страховика цивільно-правової відповідальності за законом, оскільки встановлено наявність завданої смертю ОСОБА_13 моральної шкоди ОСОБА_6 , дружині померлого, а також дітям, ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , та ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , провини у скоєнні ОСОБА_3 злочину, передбаченого ст. 286 ч. 2 КК України, внаслідок чого загинув ОСОБА_13 , та причинний зв`язок між протиправною дією обвинуваченого та завданою шкодою.
		Отже, суд, визначаючи розмір страхового відшкодування, враховуючи положення п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону, Закону України «Про держаний бюджет України на 2023 рік», встановив, що розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну смертю ОСОБА_13 внаслідок ДТП від 5 жовтня 2023 року підлягає стягненню зі страховика на кожну дитину померлого ОСОБА_13 , оскільки вони є малолітніми та перебували на утриманні потерпілого на день його смерті.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 9 грудня 2021 року по справі № 455/1255/20.
		На підставі п. 3 ч. 2 ст. 36 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатними членами сім`ї вважаються, зокрема, дружина, якщо вона не працює та зайнята доглядом за дітьми померлого годувальника до досягнення ними 8 років.
		Таким чином ОСОБА_6 , будучи дружиною померлого ОСОБА_13 , є в розумінні закону непрацездатною особою.
		Також суд зазначає, що факт перебування особи на утриманні померлого має значення для відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування.
		Отже, доказуванню підлягають обставини, за яких особа перебувала на утриманні померлого та потребувала матеріальної допомоги.
		Суд зауважує, що особа вважається такою, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують їй прожиткового мінімуму, встановленого законом.
		Таким чином, для набуття права на утримання непрацездатна особа повинна мати дохід, менший встановленого законом прожиткового мінімуму на місяць.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 9 липня 2020 року по справі № 756/8644/19.
		Суд зазначає, що постійний характер допомоги означає, що вона була не одноразовою, а надавалася систематично, протягом певного періоду часу, а померлий взяв на себе обов`язок щодо утримання цього члена сім`ї. Основне значення допомоги слід з`ясовувати шляхом порівняння розміру допомоги з боку померлого та інших доходів. Вирішення питання залежить від співвідношення розмірів допомоги та інших одержуваних доходів.
		У судовому засіданні представником ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_9 , було доведено факт перебування ОСОБА_6 на утриманні свого померлого чоловіка, ОСОБА_13 , оскільки вона не працювала, тому була на повному утриманні померлого годувальника.
		При цьому з наданих представником ОСОБА_6 , адвокатом ОСОБА_9 , доказів вбачається, що ОСОБА_13 на момент своєї смерті мешкав разом із своєю дружиною, ОСОБА_6 разом із дітьми, що підтверджується копіями паспортів ОСОБА_6 (серія НОМЕР_17 ) та ОСОБА_13 (серія НОМЕР_16 ), де вказано, що подружжя було зареєстровано за однією адресою в АДРЕСА_4 , а відповідно до змісту ч. 3, 4 ст. 29 ЦК місцем проживання дитини у віці до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків або одного з них.
		Таким чином у судовому засіданні було за матеріалами справи доведено, що дохід померлого ОСОБА_13 у вигляді середнього заробітку на ПрАТ «Північного гірничо-збагачувальний комбінат» в сумі 20252,87 грн. на місяць був джерелом для існування ОСОБА_6 та його дітей, тому перед судом було доведено, що дохід померлого був їх основним джерелом засобів до існування.
		Отже, суд, визначаючи розмір страхового відшкодування, враховуючи положення п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону, Закону України «Про держаний бюджет України на 2023 рік», встановив, що розмір страхового відшкодування за шкоду заподіяну смертю ОСОБА_13 внаслідок ДТП від 5 жовтня 2023 року підлягає стягненню зі страховика також на дружину померлого ОСОБА_13 , оскільки вона також перебувала на утриманні потерпілого на день його смерті.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 9 грудня 2021 року по справі № 455/1255/20.
		Відповідно до п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону загальний розмір страхового відшкодування утриманцям одного померлого не може бути меншим, ніж 36 мінімальних заробітних плат, що на 5 жовтня 2023 року було не менше 241200 грн.
		Отже, вимоги до страховика були заявлені  ОСОБА_6 в частині виплати за п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону страхового відшкодування утриманцям померлого в загальному розмірі 360 000 грн. (120000 грн. на вказану потерпілу та по 120 000 грн. на кожну малолітню дитину), що перевищує визначений такою нормою мінімальний розмір такої регламентної виплати в сумі 241200 грн.
		В той же час суд вказує, що за п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону загальний розмір усіх здійснених страхових відшкодувань (регламентних виплат) за шкоду, заподіяну життю та здоров`ю однієї особи, не може перевищувати страхову суму за таку шкоду, тобто не може перевищувати 320 000 грн., яка була визначена полісом № АТ / 3733361 від 18 травня 2023 року, як ліміт страхової суми на одного потерпілого внаслідок заподіяння шкоди життю чи здоров`ю, внаслідок чого суд погоджується в цій частині з доводами представника страховика обвинуваченого.
		Також в судовому засіданні були підтверджені вимоги ОСОБА_6 про стягнення регламентної виплати за п. 27.3 ст. 27 Спеціального Закону в сумі 80400 грн.
		Крім того ОСОБА_6 довела законність її вимог за п. 27.4 ст. 27 Спеціального закону в сумі 80400 грн.
		Таким чином до відшкодування зі страховика обвинуваченого ОСОБА_6 було заявлено вимоги про стягнення страхового відшкодування внаслідок смерті ОСОБА_13 в сумі 520 400 грн. (80400 + 80400 + 360 000 = 520400), що перевищує визначений умовами договору страхування № АТ / 3733361 від 18 травня 2023 року ліміт страхової суми на одного потерпілого, яким є ОСОБА_13 , внаслідок заподіяння шкоди життю чи здоров`ю, який дорівнює 320000 грн.
		Отже, внаслідок викладеного вмотивування з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню розмір страхового відшкодування внаслідок смерті ОСОБА_13 в загальному розмірі саме 320000 грн. відповідно до вимог другого речення п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону, тому в цій частині суд погоджується із доводами представника цивільного відповідача.
		У системному зв`язку зі ст. 1200, 1202 ЦК положення п. 27.2 ст. 27 Спеціального Закону необхідно розуміти таким чином: страховик здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами шляхом виплати страхових сум щомісячними платежами.
		При цьому за п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону передбачено, що відшкодування шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, може бути виплачено у вигляді одноразової виплати.
		Також відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 1202 ЦК за наявності обставин, які мають істотне значення, та із урахуванням матеріального становища фізичної особи, яка завдала шкоду, сума відшкодування може бути виплачена одноразово, але не більше як за три роки.
		В цьому сенсі суд врахував також найкраще забезпечення дітей, тобто обставини, які мають істотне значення, що відповідатиме особливому захисту дитини, передбаченому Конвенцією про права дитини, Законом України «Про охорону дитинства»,  а також унеможливить порушення майнового права дітей загиблого ОСОБА_13 .
		При цьому, зважаючи на тривалість не проведення виплати страхового відшкодування страховиком, як цивільним відповідачем, майже 9 місяців з моменту подачі відповідної позовної заяви, то на підставі п. 27.5 ст. 27 Спеціального Закону відшкодування визначеного розміру моральної шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого, суд вважає, що слід провести одноразовим платежем шляхом стягнення з ПАТ «НАСК «Оранта» в рахунок відшкодування шкоди, заподіяною смертю фізичної особи, на користь  ОСОБА_6  загалом 320000 грн.
		Аналогічна правова позиція була викладена Об`єднаною палатою Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду в постанові від 5 грудня 2022 року по справі № 304/936/19.
		За довідкою про доходи від 17.01.2024 року ГУ ПФУ в Дніпропетровській області вбачається, що ОСОБА_3 отримує пенсію за віком, пенсія якого за період з січня 2023 року по грудень 2023 року включно склала 32200 грн., зокрема, за грудень 2023 року - 2760 грн.
		За випискою № 6215 від 29.11.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , 1961 р. н., з 14.11.2023 року по 29.11.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні через встановлений діагноз: хвороба малих судин головного мозку, прогресуюча судинна лейко енцефалопатія ІІ ст., помірний псевдобульбарний синдром, правобічна пірамідна недостатність, диссомнія, емоційно-афективні розлади, легкі когнітивні розлади.
		За випискою № 163436 від 05.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_3 , 1961 р. н., з 20.05.2023 року по 05.06.2023 року перебував на стаціонарному лікуванні через встановлений діагноз: ДЕП ІІ ст. гіпертонічна, атеросклеротична в стадії декомпенсації з переважним порушенням в системі ВБА з вестибуло-, мозочковим, астеноневротичним синдромами, окорухові порушення.
		Захворювання ОСОБА_3 також підтверджуються МРТ від 12 червня 2023 року, яким було виявлено ознаки церебральної мікрогіопатії із судинними осередками у півкулі великого мозку, хронічний інфаркт у ВББ, консультативним висновком від 31 січня 2023 року щодо діагнозу правостороння ішіорадикулопатія, вертоброгенно зумовлена стійкий больовий статус, а також даними відвідування кабінету лікаря ендокринолога в 2018 році.
		Суд вказує, що за загальним правилом підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі; зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди (за загальним правилом); у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини;
		завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов`язання з її відшкодування. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи;
		гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості;
		по своїй суті зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов`язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов`язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 3 серпня 2022 року по справі № 607/11755/20.
		Суд зазначає, що за ч. 4 ст. 1193 ЦК суд може зменшити розмір відшкодування шкоди, завданої фізичною особою, залежно від її матеріального становища, крім випадків, коли шкоди завдано вчиненням кримінального правопорушення.
		Суд встановив, що дружина загиблого ОСОБА_13 , ОСОБА_6 , та його малолітні діти, ОСОБА_18 , ОСОБА_25 , а також його мати, ОСОБА_7 , пережили та досі переживають душевні страждання після смерті ОСОБА_13 , втративши душевний спокій, перебуваючи в стані напруження та стресу, чим було суттєво порушено їх нормальні життєві зв`язки, які змушені були докладати значних зусиль для організації свого життя по-новому.
		При визначенні розміру заподіяної потерпілим моральної шкоди, що підлягає стягненню з винної особи, суд врахував, що члени родини померлого ОСОБА_13 понесли непоправну втрату внаслідок смерті сина, батька та чоловіка.
		Отже, члени родини  ОСОБА_13  назавжди втратили близьку для них людину, тому відновити стан речей до моменту ДТП від 5 жовтня 2023 року не є можливим, внаслідок чого вказані потерпілі перенесли сильний емоційний стрес через смерть  ОСОБА_13 , втративши годувальника родини та опору для дружини та дітей померлого, що суттєво обмежило його малолітніх дітей,  ОСОБА_26 та  ОСОБА_27 , у матеріальному забезпеченні та позбавило їх батьківської турботи та піклування  ОСОБА_13 , дружина втратила люблячого чоловіка, дохід якого був єдиним джерелом для існування їх родини, мати позбавили турботливого сина, який їй завжди допомагав, через що для ОСОБА_6 ,  ОСОБА_7  та малолітніх дітей  ОСОБА_13 назавжди було порушено звичайний ритм їх життя, чим значно погіршився їх психологічний стан, внаслідок чого вони змушені морально страждати.
		При цьому судом було враховано те, що форма вини ОСОБА_3 у скоєнні злочину за ч. 2 ст. 286 КК є необережна. Також судом було враховано, що матеріалами справи було встановлено, що у настанні наслідків ДТП від 5 жовтня 2024 року є недотримання вимог ПДР України з боку самого ОСОБА_13 .
		Суд вказує, що моральну шкоду, зважаючи на її сутність, не можна відшкодовувати у повному обсязі, оскільки немає точних критеріїв майнового виразу душевного болю осіб. Зважаючи на це, будь-яка компенсація моральної школи не є адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 3 серпня 2020 року по справі № 817/48/18.
		Таким чином суд, з урахуванням засад розумності і справедливості, обставин справи, вважає, що слід частково задовольнити заявлені позовні вимоги ОСОБА_7 та ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах своїх малолітніх дітей, про стягнення із ОСОБА_3 на користь таких потерпілих грошової компенсації завданої їм злочином моральної шкоди внаслідок смерті ОСОБА_13 .
		На підставі викладеного вмотивування, зважаючи на встановлені обставини справи, суд, виходячи з засад розумності та справедливості, вважає, що розмір компенсації моральної шкоди в сумі по 400 000 грн. малолітнім дітям загиблого ОСОБА_13 , ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , кожному в інтересах яких діє їх мати, ОСОБА_6 , а також розмір компенсації моральної шкоди в сумі по 300 000 грн. матері загиблого ОСОБА_13 , ОСОБА_7 , та його дружині, ОСОБА_6 , кожній є обгрунтованим та таким, що відповідатиме спричиненій ОСОБА_3 моральній шкоді таким цивільним позивачам через незворотність негативних наслідків втрати ними найближчої людини, оскільки вони зазнали душевних страждань у зв`язку зі смертю відповідно сина, чоловіка та батька, а втрата найріднішої людини для них є найвищою немайновою втратою, яка не підлягає відновленню, внаслідок чого вони позбавлені можливості матеріальної та моральної підтримки ОСОБА_13 у подальшому своєму житті та в старості, а відновити попередній стан життя для них неможливо.
		Аналогічна за змістом правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 28 січня 2021 року по справі № 554/6821/17 та від 3 серпня 2022 року по справі № 607/11755/20.
		Перерахування обвинуваченим через свого захисника, ОСОБА_12 , на користь ОСОБА_7 в рахунок оплати завданої моральної шкоди 75000 грн. підтверджується квитанцією «Приватбанк» від 30.04.2024 року та квитанцією «ПУМБ» від 11.09.2024 року.
		Перерахування обвинуваченим через свого захисника, ОСОБА_12 , на користь ОСОБА_6 , яка також діє в інтересах малолітніх дітей, ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , грошових коштів в загальній сумі 225000 грн. підтверджується квитанціями «Приватбанк» від 30.04.2024 року, від 01.05.2024 року та квитанціями «ПУМБ» від 10.09.2024 року.
		Таким чином внаслідок проведення обвинуваченим часткового відшкодування завданої злочином моральної шкоди на користь потерпілих, то відповідно до викладеного обґрунтування з ОСОБА_3 в рахунок моральної шкоди на користь ОСОБА_6 підлягає стягненню 225 000 грн., на її користь в інтересах малолітнього ОСОБА_19 - 325 000 грн. та на її користь в інтересах малолітньої ОСОБА_18 - 325 000 грн., а також на користь ОСОБА_7 - 225 000 грн. відповідно.
		Також суд при вирішенні цивільних позовів врахував, що потерпілим ОСОБА_5 та ОСОБА_8 було завдано їх здоров`ю значної шкоди, оскільки такі потерпілі витратила багато часу і зусиль для відновлення попереднього стану здоров`я, отримавши відповідно середнього ступеня тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, однак досягти повного відновлення стану здоров`я їм не вдалось, оскільки ОСОБА_5 назавжди порушено звичайний ритм її життя через страх мотоциклів, а ОСОБА_8 втрачено стійкі соціальні зв`язку внаслідок пошкодження статевих органів, внаслідок чого вони перенесли сильний емоційний стрес через отримані травми та їх наслідки на подальшому житті, через що значно погіршився їх психологічний, що свідчить про моральні страждання потерпілих. 
		Суд вказує, що за ч. 2 ст. 1188 ЦК якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.
		При цьому за ст. 1190 ЦК особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим. Однак за заявою потерпілого суд може визначити відповідальність осіб, які спільно завдали шкоди, у частці відповідно до ступеня їхньої.
		Таким чином, оскільки потерпілій ОСОБА_5 , яка пасажиру мотоциклу під керуванням ОСОБА_8 , за наявності вини ОСОБА_8 та ОСОБА_3 внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки під їх керуванням було завдано моральної шкоди, то обвинувачений зобов`язаний її відшкодувати за цивільним позовом ОСОБА_5 .
		На підставі наведених доводів, зважаючи на принцип розумності та справедливості, суд вважає, що відшкодування саме через провину обвинуваченого перенесених моральних страждань потерпілою ОСОБА_5 у розмірі 75000 грн. буде відповідати обсягу того фізичному болю та душевних страждань, які були спричинені ОСОБА_5 внаслідок спричинення їй моральної шкоди протиправними діями, зокрема, ОСОБА_3 .
		Таким чином оскільки страховик, ПАТ «НАСК «Оранта», повинен відповідати перед ОСОБА_5 за завдані їй моральні страждання в розмірі 5% страхової виплати за таку шкоду, заподіяну здоров`ю останньої, тобто не більше ніж 3750 грн. (75000 х 0,05 = 3750), то оскільки вимоги такою потерпілою були заявлені лише до ОСОБА_3 , то поданий нею цивільний позов до обвинуваченого підлягає задоволенню саме в розмірі 71250 грн. (75000 - 3750 = 71250).
		На підставі переліченого заявлені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_3 підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення на її користь з обвинуваченого в рахунок відшкодування моральної шкоди 71250 грн.
		Відповідно до ст. 1188 ЦК шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
		1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
		2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
		3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
		Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею. У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.
		Системний аналіз зазначених положень законодавства дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.
		Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 18 жовтня 2019 року по справі № 328/2750/18 та від 18 березня 2020 року по справі № 328/2750/18.
		Таким чином суд відкидає посилання обвинуваченого на те, що він не повинен відшкодовувати завдану потерпілому ОСОБА_8 моральну шкоду.
		Судовим розглядом встановлена обопільна провина обох учасників ДТП, яка мала місце 5 жовтня 2023 року, тобто провина як ОСОБА_3 , так й ОСОБА_8 .
		Вирішуючи ступень вини кожного з учасників ДТП, суд виходить з того, що за встановлених обставин, дорожньо-транспортна пригода відбулася внаслідок первинного порушення положень ПДР України з боку ОСОБА_3 , оскільки останній виконуючи поворот ліворуч не пересвідчився в безпеці такого маневру.
		Отже, суд виходить з того, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_8 до обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, оскільки внаслідок провини ОСОБА_3 була завдана моральна шкода такому потерпілому через перенесені ним страждання у зв`язку з ушкодженням здоров`я, оскільки ним було отримано легкі тілесні ушкодження, що зумовлюють короткочасний розлад здоров`я.
		В той же час суд врахував, що на підставі ч. 2 ст. 1193 ЦК якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.
		Отже, зважаючи на те, що судовим рішенням було встановлено провину також ОСОБА_8 у спричиненні ДТП від 5 жовтня 2023 року, внаслідок чого травмувався сам потерпілий, то виходячи з викладеного вмотивування, враховуючи провину обвинуваченого, з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 підлягає стягненню в рахунок відшкодування моральної шкоди саме 23750 грн. (25000 - 1250 = 23750) з відрахуванням обов`язку страховика обвинуваченого відшкодувати 5% моральної шкоди на підставі ст. 26-1 Спеціального Закону, оскільки суд дійшов до переконання, що у такому розмірі моральної шкоди буде дотримано засади розумності та справедливості.
		За ст. 118 КПК передбачено, що процесуальні витрати складаються, зокрема, з витрат на правову допомогу.
		На підставі ч. 2 ст. 120 КПК визначено, що витрати, пов`язані з оплатою допомоги представника потерпілого, який надає правову допомогу за договором, несе відповідно потерпілий.
		Згідно із ч. 1 ст. 124 КПК у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
		Отже, саме на обвинуваченого покладається обов`язок відшкодування документально підтверджених процесуальних витрат, зокрема, виплати, пов`язані з правовою допомогою представника потерпілого.
		Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 2 листопада 2023 року по справі № 686/28824/21.
		Натомість, у судовому засіданні стороною цивільного позивача не було доведено заявлені витрати потерпілої на суму 40000 грн., внаслідок чого у їх стягненні з ОСОБА_3 законних підстав на даному етапі немає.
		У цьому сенсі суд вказує, що потерпіла особа від кримінального правопорушення має право клопотати перед судом про визначення грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути їй компенсовані, та таке право залишається у потерпілої особи незалежно від того, чи розгляд кримінального провадження завершено винесенням обвинувального вироку або ж ухвали про закриття кримінального провадження.
		Отже, кримінальний процесуальний закон не обмежує можливість вирішення питання розподілу процесуальних витрат, зокрема витрат на правову допомогу, виключно обвинувальним вироком.
		Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 17 червня 2020 року по справі № 598/1781/17.
		Витрати ж ОСОБА_6 на проведення судової експертизи мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 становлять 4500 грн., що підтверджується рахунком від 17.10.2023 року та квитанцією банку про оплату на суму 4500 грн.
		Суд при цьому відкидає посилання ОСОБА_3 на те, що витрата на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 грн. ОСОБА_6 понесла передчасно, оскільки страховик обвинуваченого, ПАТ «НАСК «Оранта», ухилився від проведення виплати потерпілій страхового відшкодування, що змусило останню нести судові витрати для проведення вказаного експертного дослідження.
		На підставі викладеного вмотивування, доведені витрати ОСОБА_6 на залучення експерта в сумі 4500 грн. підлягають стягненню за вироком суду з винної особи на користь такої потерпілої.
		Керуючись ст. 314, 373, 374, 475 КПК, -
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі, із позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
		Згідно із ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного судом основного покарання у вигляді 4 (чотирьох) років позбавлення волі з випробуванням строком на 2 (два) роки, якщо він протягом визначеного судом випробувального терміну не вчинить нового кримінального правопорушення та виконає покладені на нього обов`язки.
		На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_3 обов`язки щодо періодичної явки для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомлення уповноваженого органу з питань пробації про зміну місця проживання, а також не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави витрати на залучення експертів у розмірі 17208 грн.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року на автомобіль «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , зі зберіганням на території ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, вул. Шурупова 7 в м. Кривий Ріг, - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року на мотоцикл «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого є ОСОБА_13 , зі зберіганням на території ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, вул. Шурупова 7 в м. Кривий Ріг, - скасувати.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 12 жовтня 2023 року на мотоцикл «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_8 , зі зберіганням на території ВП № 3 КРУП ГУ НП в Дніпропетровській області, вул. Шурупова 7 в м. Кривий Ріг, - скасувати.
		Речові докази: автомобіль «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_3 , а також відеореєстратор із картою пам`яті, вилучений 5 жовтня 2023 року із автомобіля «HUNDAI SONATA» реєстраційний номер НОМЕР_2 , як належне йому майно, - повернути ОСОБА_3 ;
		мотоцикл «SUZUKI GSR 600» реєстраційний номер НОМЕР_6 , власником якого є ОСОБА_8 , як належне йому майно, - повернути ОСОБА_8 ;
		мотоцикл «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 , власником якого був ОСОБА_13 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - повернути дружині загиблого, ОСОБА_6 ;
		диск ДВД з відеозаписом «video_2023-10-09_20-46-53», долучений до матеріалів кримінального провадження, - зберігати при справі.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонера страхова компанія «Оранта», ЄДРПОУ: 00034186, розташованого в м. Києві по вул. Здолбунівській 7-Д , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІПН: НОМЕР_18 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , в рахунок виплати страхового відшкодування внаслідок фізичного знищення мотоцикла «HONDA CBR 600» реєстраційний номер НОМЕР_4 - НОМЕР_19 (сто п`ятдесят сім тисяч п`ятсот) грн.
		Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонера страхова компанія «Оранта», ЄДРПОУ: 00034186, розташованого в м. Києві по вул. Здолбунівській 7-Д , на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІПН: НОМЕР_18 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , в рахунок виплати страхового відшкодування внаслідок смерті ОСОБА_13 загалом - 320 000 (триста двадцять тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІПН: НОМЕР_18 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування завданої матеріальної шкоди в розмірі 6789,73 грн., суму франшизи в розмірі 2500 грн., а загалом - 9289 (девять тисяч двісті вісімдесят девять) грн. 73 коп.
		Стягнути з  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІПН:  НОМЕР_18 , зареєстрованої в  АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_6 моральної шкоди в сумі 225 000 грн., в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , моральної шкоди в сумі 325 000 грн., в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , моральної шкоди в сумі 325 000 грн., а загалом - в сумі 875 000 (вісімсот сімдесят пять тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_14 , ІПН: НОМЕР_18 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування витрат на проведення транспортно-товарознавчого дослідження в розмірі 4500 (чотири тисячі п`ятсот) грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_15 , ІПН: НОМЕР_20 , зареєстрованої в АДРЕСА_4 , в рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_7 моральної шкоди в сумі 225 000 (двісті двадцять пять тисяч) грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_16 , ІПН: НОМЕР_21 , зареєстрованої в АДРЕСА_6 , у рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_5 моральної шкоди в сумі 71250 (сімдесят одна тисяча двісті п`ятдесят) грн.
		Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_17 , ІПН: НОМЕР_22 , зареєстрованого по АДРЕСА_7 , у рахунок відшкодування завданої злочином ОСОБА_8 моральної шкоди в сумі 23750 (двадцять три тисячі сімсот п`ятдесят) грн.
		Вирок суду може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		 
		 
		Суддя                                                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...