Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/23363/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2024. Зареєстровано: 24.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2024.

Номер судового провадження: 2-а/127/203/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 127/23363/24
		Провадження № 2-а/127/203/24
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 вересня 2024 рокумісто Вінниця
		 
		 
		Вінницький міський суд Вінницької області у складі головуючого судді Бойко В.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) осіб адміністратративну справу за позовом  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- 
		УСТАНОВИВ:
		 
		ОСОБА_1 , через свого представника ОСОБА_2 , звернувся з позовом до суду з позовними вимогами до ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.07.2024 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 було винесено постанову №1029 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно позивача ОСОБА_1 у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн. Позивач вважає, що постанова від 02.07.2024 року №1029 є протиправною та підлягає скасуванню. Зазначив, що з фактичних обставин справи вбачається, що ОСОБА_1 піддано адміністративному стягненню через те, що у зв`язку із досягненням 25 річного віку останній у 2007 році не прибув до РВК за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа. Водночас, станом на 2007 року ст.210 КупАП взагалі не містила ч.3, а її диспозиція взагалі не передбачала такої кваліфікуючої ознаки, як особливий період. При цьому, при складанні постанови було допущено порушення вимог абз.6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз. 2 п.п. 1 п.1 Правил військового обліку призовників та військовозобов`язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ №1487 від 30.12.2022 року. Також, позивач вказав, між протоколом про адміністративне правопорушення №388 від 24.06.2024 року та постанова від 02.07.2024 року №1029 містяться розбіжності в часі вчинення адміністративного правопорушеня. Так, у протоколі початок вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП датується 2007 роком, в той час як у постанові про накладення адміністративного стягнення зазначено, що ОСОБА_1 фактично вчинив адміністративне правопорушення починаючи з 2009 року. Враховуючи вищевикладене, позивач просив суд визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 від 02.07.2024 року №1029 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн. 
		Ухвалою суду від 16.07.2024 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. 
		31.07.2024 року на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання вказала, що відповідач позовні вимоги не визнає у повному обсязі. Зазначила, що позивач був приписаний до призовної дільниці ІНФОРМАЦІЯ_4 та перебував на військовому обліку призовників. 07.11.2007 року у зв`язку з досягненням 25-річного віку позивач був переданий на військовий облік військовозобов`язаних. З моменту передачі на військовий облік військовозобов`язаних у позивача виник обов`язок особисто прибути до РВК та вчинити дії направленні на постановку на військовий облік військовозобов`язаних та отрмати військово-обліковий документ. При цьому, ОСОБА_1 не прибув до Вінницького РВК у листопаді 2007 року та у подальших роках для взяття на військовий облік, тому вчинив триваюче правопорушення. Отже, протоколом №388 від 24.06.2024 року було зафіксовано та припинено триваюче правопорушення - порушення правил військового обліку в частині не перебування ОСОБА_1 на військовому обліку військовозобов?язаних (абз. 2 підпункту 1 п. 1 Правил військового обліку призовників і військовозобов?язаних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов?язаних та резервістів» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022р.). Висновок позивача, зазначений в позовній заяві про те, що строк притягнення його до адміністративної відповідальності минув, є хибним, оскільки як вище вказано, правопорушення ОСОБА_1 носить триваючий характер, оскільки його розпочато після досягнення 25-річчя позивача у 2007 році, а припинено лише в 24.06.2024 року. Тому під час складення протоколу дії позивача було кваліфіковано за законодавством, яке було чинним на день припинення триваючого правопорушення, а саме порушення правил військового обліку - ст. 210 КУпАП.
		Необхідно зазначити, що в тексті постанови дійсно є описка і зазначено, що позивач фактично не перебуває на військовому обліку з 2009 року. Ця помилка виникла у зв?язку з аномальною спекою, а також великою кількістю відвідувачів ІНФОРМАЦІЯ_3 , чому свідок сам позивач, що вплинуло на виготовлення постанови в письмовому вигляді. 
		Отже, представник вважає, що Постанова начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 № 1029 від 02.07.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП, згідно якої на громадянина ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн., видано в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, Кодексом України про адміністративні правопорушення та законами України. А тому, жодних правових підстав для визнання постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 №1029 від 02.07.2024 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП протиправною та скасування її немає. Свободи та інтереси позивача по даному адміністративному позову відповідачем порушено не було.
		Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
		З урахуванням положень ч. 8 ст. 262 КАС України, судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.
		Дослідивши представлені докази та з`ясувавши всі обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
		Судом встановлено, що 10.02.1999 року ОСОБА_1 був взятий на облік у військомат, що підтверджується посвідчення про приписку ОСОБА_1 (а.с.41)
		Відповідно до протоколу №388 про адміністративне правопорушення від 24.06.2024 року, головний спеціаліст командування, працівник ЗСУ ОСОБА_4 , уповноважена складати протоколи про адміністративне правопорушення наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючись ст.235,254,256 КУпАП, склала протокол про те, що громадянин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , порушив вимоги абз. 6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ№1187 від 30.12.2022 року, а саме у 2007 році по досягненню 25-річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа. Повідомлено, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 10.00 год. 02.07.2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_1 був ознайомлений із протоколом (а.с.8-9).
		Згідно Постанови №1029 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП від 02.07.2024 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_3 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина ОСОБА_1 встановив, що згідно відомостей зазначених в протоколі про адміністративне правопорушення за вх.№388 від 24.06.2024 року ОСОБА_1 порушив вимоги абз. 6 ч.10 ст.1 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» та абз.2 п.п.1 п.1 Правил військового обліку призовників і військовозобов`язних згідно додатку 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів», затвердженого постановою КМУ№1187 від 30.12.2022 року, а саме у 2007 році по досягненню 25-річного віку не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_6 ) за місцем проживання для взяття на військовий облік військовозобов`язаних та отримання військово-облікового документа, що є порушенням правил військового обліку. У даному випадку ОСОБА_1 було вчинено триваюче правопорушення. При розгляді справи було встановлено, що ОСОБА_1 самостійно прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.06.2024 року і відносно нього було складено протокол. З огляду на вказане, правопорушення було припинено 24.06.2024 року. На ОСОБА_1 було накладено штраф у сумі 17000,00 грн. (а.с.10-12).
		За рішенням ВЛК ОСОБА_1 придатний до служби у в/ч забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, НЦ, закладах (установах), медпідрозділах, підрозділах логістики, зв`язку ОЗ, охорони, що підтверджується Військово-обліковим документом №03072024069356400005 (а.с.13).
		З пояснення ОСОБА_1 від 24.06.2024 року вбачається, що ОСОБА_1 своєчасно не став на військовий облік військовозобов`язаних у 2007 році у зв`язку з необізнаністю. Він проходив як призовник медичну комісію і його визнали непридатним. Про те, що йому потрібно стати на військовий облік ніхто йому не сказав. За цей час ніхто його не викликав до військомату. З притягнення до адміністративної відповідальності не згоден (а.с.42).
		Таким чином, судом встановлено, що оскаржувана постанова винесена з тих підстав, що ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, після досягнення 25-річного віку не з`явився до РВК для взяття на війський облік.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Згідно з вимогами ч. 1 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
		Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади, їх посадові особи зобов`язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
		Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
		Порядок притягнення осіб до адміністративної відповідальності встановлений Кодексом України про адміністративні правопорушення. Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Згідно з ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
		Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, відповідно до ст. 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
		Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов`язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб`єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
		Суд зазначає, що постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
		Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
		У контексті наведеного слід зауважити, що дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
		Така правова позиція узгоджується з позиціями, що викладені у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі № 524/5536/17, від 30.05.2018 року у справі № 337/3389/16, від 17.07.2019 року у справі № 295/3099/17 та від 05.03.2020 року по справі № 607/7987/17.
		Диспозиція ч. 1 ст. 210 КУпАП визначає склад адміністративного правопорушення, який полягає у порушенні призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку. За ч. 3 вказаної статті настає відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
		За змістом ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по теперішній час. Отже, станом на 02.07.2024 року (дата розгляду справи про адміністративне правопорушення) діяв особливий період.
		Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України). Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		Законом України №2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" (в редакції від 20.06.2007 року, яка діяла станом на 07.11.2007 року - день досягнення ОСОБА_1 25 років) було передбачено, що взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у районних (міських) військових комісаріатах підлягали громадяни України, які досягли граничного (25-річного) віку під час перебування на військовому обліку призовників.
		Частиною десятоюстатті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»(в редакції станом 20.06.2007) визначено, Громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, зобов`язані: прибувати за викликом районного (міського) військового комісаріату для оформлення військово-облікових документів, приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії районного (міського) військового комісаріату;проходити підготовкудо військовоїслужби,військову службуі виконувативійськовий обов`язоку запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. 
		З аналізу викладених норм убачається, що обов`язок прибути до територіального центру комплектування та соціальної підтримки мав виконуватися виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов`язаного.
		Однак стороною відповідача не надано суду жодних доказів вручення позивачу виклику (або викликів) до районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки протягом листопада 2007 року  червня 2024 року.
		Крім того, відповідно до ч. 7 ст. 1 Вказаного Закону виконання військового обов`язку, який включає також і дотримання правил військового обліку, громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (об`єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.
		Аналогічні положення закріплені і в ч. 7 ст. 1 діючої редакції статті 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», де зазначено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки).
		Докази, що свідчать про ігнорування ОСОБА_1 викликів до районного ІНФОРМАЦІЯ_3 протягом листопада 2007 року - червня 2024 року у матеріалах справи відсутні, та будь-яких посилань на них при винесенні оскаржуваної постанови не має, що виключає вказівку відповідача на триваюче правопорушення.
		Крім того, Закон України "Про військовий обов`язок і військову службу" до 19.05.2024 не визначав строку виконання громадянами України військового обов`язку, зокрема і щодо виконання правил військового обліку. Проте з 19.05.2024 в Законі №2232-ХІІ частина 10 статті 1 викладена в новій редакції та визначає, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані, зокрема: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.
		Також, 19.05.2024 року з набранням чинності Закону №3696-ІХ «Про внесення змін до КУпАП щодо удосконалення відповідальності за порушення правил військового обліку та законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію», статтю 210 КУпАП було доповнено частиною 3, а саме встановлено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, тобто було посилено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку.
		Отже, до 19.05.2024 року норми ч.3 ст. 210 КУпАП не існувало, а з 19.05.2024 року встановлено 60-денний строк уточнити громадянам України свої дані щодо виконання військового обов`язку, що включає виконання правил військового обліку, і одночасно введено норму, яка передбачає сувору адміністративну відповідальність за невиконання цих правил в умовах особливого періоду.
		Згідно зі ст.8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які пом`якшують або скасовують відповідальність за адміністративні правопорушення, мають зворотну силу, тобто поширюються і на правопорушення, вчинені до видання цих законів. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. Провадження в справах про адміністративні правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
		Згідно ч.1 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через два місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через два місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначених у частині сьомій цієї статті, та за винятком випадків, коли справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу підвідомчі суду (судді). За ч.7 ст. 38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення в особливий період правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше одного року з дня його вчинення.
		При цьому, особливий період діє в Україні з 17 березня 2014 року, коли була оголошена перша хвиля часткової мобілізації у зв`язку з російською агресією, та діє і зараз, про що також зазначив Верховний Суд у листі від 13.07.2018 р. № 60-1543/0/2-18.
		Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акта.
		Частиною 2 статті 58 Конституції України передбачено, що ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
		Суд зазначає, що висновок про наявність чи відсутність в діях особи складу адміністративного правопорушення повинен бути обґрунтований, тобто зроблений на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів, які підтверджують факт вчинення адміністративного правопорушення, а також відповідати принципу законності. Чинним законодавством заборонено притягнення особи до адміністративної відповідальності, якщо на момент подій адміністративна відповідальність не була передбачена певною нормою КУпАП, адже закони, що встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають.
		Отже, ОСОБА_1 не міг вчинити адміністративне правопорушення, яке передбачене за ч.3 ст. 210 КУпАП у листопаді 2007 року, бо норма ч.3 ст.210 КУпАП введена в дію лише 19.05.2024 року, одночасно із вказівкою на 60-денний строк для уточнення своїх даних щодо військового обліку. Тому суд приходить до висновку, про відсутність події та складу адміністративного правопорушення передбаченого ч.3 ст. 210 КУпАП, за яке ОСОБА_1 піддано стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000,00 гривень. Притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП неможливе, бо закон, який погіршує становище, не має зворотної дії у часі. 
		Крім того, згідно ст. 62 Конституції України всі сумніви тлумачаться на користь особи, яка притягається до відповідальності. 
		Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 не могло бути розпочато, а розпочате підлягало закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
		Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.
		Постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є рішенням суб`єкта владних повноважень, актом індивідуальної дії, який встановлює відповідні права та обов`язки для особи, щодо якої він винесений.
		Таке рішення суб`єкта владних повноважень має бути обґрунтованим на момент його прийняття, оскільки воно має значимі наслідки для суб`єктів приватного права, що знаходяться в нерівному положенні по відношенні до суб`єкта владних повноважень.
		Тобто, дотримання передбаченої законом процедури та порядку винесення такого рішення має виключно важливу роль для встановлення об`єктивної істини органом, на який законом покладено повноваження, зокрема, щодо розгляду справ про адміністративне правопорушення. Порушення норм процесуального права суб`єктом владних повноважень при прийнятті та складанні постанови про притягнення до адміністративної відповідальності зводить нанівець саму суть та завдання, покладені в основу поняття адміністративної відповідальності, оскільки ускладнює, а подекуди й унеможливлює встановлення судом, що розглядає справу про адміністративне правопорушення, об`єктивної сторони вчинюваного порушення та вини особи в його вчиненні.
		Дослідивши подані позивачем докази в сукупності, оцінивши їх за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд приходить до висновку, що вина позивача у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.3ст.210 КУпАП не була доведена «поза розумним сумнівом».
		Таким чином, зважаючи на вищевикладене та те, що на виконання вимог законодавства відповідачем не було вжито заходів до повного, всебічного та об`єктивного з`ясування обставин, що мали значення для вирішення справи належним чином, суд приходить до висновку про задоволення позову.
		Згідно з ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
		Враховуючи встановлені вище обставини справи, суд вважає, що заявлений адміністративний позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню, оскільки оскаржувана постанова №1029 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, якою на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правпорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП накледно штраф в розмірі 17 000,00 гривень, прийнята не у способи, що передбачені Конституцією та законами України, тому є протиправною і підлягає скасуванню, а провадження по справі  закриттю.
		Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
		У постанові від 18 березня 2020 року № 543/775/17 Верховний Суд дійшов висновку, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати ст. 2-5 Закону № 3674-VI, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають, а тому за подання позовної заяви про скасування постанови про адміністративне правопорушення належить сплачувати судовий збір у розмірі 0,2 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 605,60 гривень.
		Позивачем при зверненні до суду із вказаним позовом згідно банківської квитанції від 11.07.2024 року було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 грн, а тому дана сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі.
		Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 10, 71-79, 194, 229, 268, 241-246, 270-272, 286 КАС України, ст.ст. 7, 9, 122, 247, 251, 283, 286, 294, 317, 317-1 КУпАП, суд, -
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		Позов задовольнити.
		Визнати протиправною і скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 від 02.07.2024 року №1029 про накладення адміністративного стягнення за справою про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210 КУпАП відносно громадянина ОСОБА_1 у вигляді штрафу у сумі 17000,00 грн., а справу про адміністративне правопорушення  закрити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 , код ЄДРПОУ  НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_1 , РНОКПП  НОМЕР_2 , судовий збір в розмірі 605,60 гривень.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
		Учасники справи:
		Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП  НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 .
		Відповідач:  ІНФОРМАЦІЯ_7 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код. ЄДРПОУ  НОМЕР_1 .
		 
		Суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...