Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 627/318/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 24.09.2024. Зареєстровано: 24.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2024.
Дата набрання законної сили: 25.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/627/5/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221010000138

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 627/318/23 
		Провадження № 1-кп/627/5/2024
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		24.09.2024с-ще Краснокутськ
		 
		 
		Краснокутський районний суд Харківської області в складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участі секретарів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		прокурорів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		обвинуваченого ОСОБА_9 ,
		захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_10 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Краснокутську кримінальне провадження №12023221010000138 від 24.02.2023 року за обвинуваченням:
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смтКраснокутська Краснокутського району Харківської області, українця, громадянина України, із середньо-спеціальною освітою, тимчасово не працюючого, не одруженого, не маючого на утриманні неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення-злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		Встановлено, що 23.02.2023 року, близько 19:00 год., співмешканці ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перебували разом за адресою: АДРЕСА_2 , з дозволу власниці домоволодіння ОСОБА_12 , де спільно вживали алкогольні напої. 
		23.02.2023 року, о 22:30 год., перебуваючи поблизу електроопори АДРЕСА_3 , між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникла сварка, під час якої ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, на підґрунті ревнощів, реалізуючи раптово виниклий умисел на спричинення потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, дістав з кишені одягнутої на ньому куртки ніж, загальною довжиною 17 см з довжиною леза 7 см, з рукояткою коричневого кольору, та тримаючи вказаний ніж за рукоятку правою рукою, наніс колюче-ріжучою його частиною  лезом один горизонтальний удар зліва направо по шиї, потім наніс ще один удар колюче-ріжучою його частиною по лівій щоці, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї та різаної рани лівої щічної області, які відповідно до висновку експерта №12-14/14-КК/23 Богодухівського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ від 07.03.2023 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я терміном більше 6 днів, але не більше 3-х неділь (21 день) (П. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р., №6).
		У подальшому ОСОБА_9 продовжуючи реалізацію раптово виниклого умислу на спричинення потерпілій ОСОБА_11 тілесних ушкоджень, тримаючи вказаний вище ніж за рукоятку правою рукою наніс колюче-ріжучою його частиною один удар в область лівої половини грудної клітини ОСОБА_11 , в результаті чого заподіяв останній тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини без пошкодження інших внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, яке відповідно до висновку експерта №12-14/14-КК/23 Богодухівського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ від 07.03.2023 кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя (П. 2.1.1.а, 2.1.2., 2.1.3. к. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р., №6). 
		Таким чином, ОСОБА_9 вчинив умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, отже вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 121 КК України.
		Обвинувачений ОСОБА_9 в судовому засіданні не оспорював фактичні обставини, проте оспорював наявність в його діях умислу на заподіяння смерті ОСОБА_11 , свою вину у вчиненнікримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України визнав повністю.
		Встановлені судом обставини повністю підтверджуються доказами у їх сукупності, дослідженими судом у судовому засіданні.
		Поясненнями обвинуваченого ОСОБА_9 , який в судовому засіданні від 15.05.2024 пояснив суду, що 23.02.2023, близько 19.00, він зі співмешканкою потерпілою ОСОБА_11 прийшли у гості до ОСОБА_13 , яка запросила їх до себе повечеряти за адресою: АДРЕСА_2 , номер будинку не пам`ятає. Під час вечері в літній кухні були присутні обвинувачений ОСОБА_9 , потерпіла ОСОБА_11 , ОСОБА_14 та її співмешканець ОСОБА_15 ; присутні, крім ОСОБА_15 , розпивали спиртні напої  горілку та коньяк. Обвинувачений стверджує, що вжив того вечора приблизно 100 гр. горілки та 150 гр. коньяку. Через деякий час ОСОБА_11 вийшла з приміщення літньої кухні начебто до будинку з метою подивитися телевізор з дітьми ОСОБА_13 , та через деякий час зайшов син останньої та повідомив, що ОСОБА_11 в будинку немає, вона кудись пішла. Після чого ОСОБА_9 пішов наздоганяти ОСОБА_11 , йшов не надто швидко, оскільки на вулиці було темно та слизько. Обвинувачений побачив ОСОБА_11 з ОСОБА_16 , вони розмовляли, рухаючись по вул. Червоних Партизан. Це було приблизно о 23.00-24.00. З метою налякати ОСОБА_17 щоб той не залицявся до його співмешканки, ОСОБА_9 дістав з правого карману своєї куртки розкладний ніж. Вони помітили його коли він був від них на відстані біля 1,5 м, та зупинилися, на питання ОСОБА_9 чому вони разом, та що вони тут роблять, які адресувалися ОСОБА_18 , останній, побачишви ніж, втік. ОСОБА_11 залишилася на місці, обвинуваченого не боялася, оскільки той до цього ніколи її не ображав. Після того як ОСОБА_18 втік, обвинувачений почав пред`являти претензії ОСОБА_11 на предмет того як вона могла залишити ОСОБА_9 з гостями, а сама піти до ОСОБА_18 . Потерпіла кричала на ОСОБА_9 щоб той не чіпав ОСОБА_18 , штовхаючи його руками, при цьому обвинувачений, який продовжував тримати у правій руці ніж, в ході сварки та штовханини з ОСОБА_11 , наніс їй правою рукою удар ножом в область шиї ліворуч, а потім ще один удар ножом по лівій щоці. Того дня земля була вкрита снігом та льодом, було слизько, та оскільки обвинувачений та потерпіла перебували в стані алкогольного сп`яніння і в ході сварки розмахували руками та штовхали одне одного, то обидва посковзнулися та впали на землю, під час чого ОСОБА_9 наніс ОСОБА_11 удар ножом в область лівої половини грудної клітини, після чого обвинувачений помітив ніж в тілі потерпілої, який відразу витяг щоб потерпіла ще більше не травмувалася через нього під час руху, після чого поклав його до карману своєї куртки. При цьому потерпіла свідомості не втрачала, а просила випити спиртного, проте обвинувачений повідомив, що попав у неї ножом і що їй потрібно до лікарні. ОСОБА_9 допоміг потерпілій піднятися з землі, та вони разом пішли до подвір`я ОСОБА_18 , який проживав неподалік від місця пригоди, з тією метою щоб ОСОБА_18 викликав для ОСОБА_11 швидку медичну допомогу. Обвинувачений пояснив, що мав при собі мобільний телефон, проте не скористався ним для виклику швидкої, оскільки не знав точної адреси місця їх знаходження з потерпілою. Швидку допомогу викликав ОСОБА_18 на прохання обвинуваченого, проте, оскільки швидка довго не приїздила, ОСОБА_9 , перебуваючи вже на території домоволодіння ОСОБА_18 , хвилюючись за життя потерпілої, здійснив телефонний дзвінок на лінію 103 зі свого мобільного телефону, повідомивши, що потерпіла має ножові поранення, та прохав якомога швидше приїхати та надати їй медичну допомогу. Поки чекали на приїзд швидкої, ОСОБА_11 пропонувала обвинуваченому приховати той факт, що саме він наніс їй тілесні пошкодження, мала намір наполягати, що тілесні ушкодження їй нанесла якась невідома особа. Коли ОСОБА_11 помістили до карети швидкої допомоги, обвинувачений поїхав разом з нею та супроводив її до лікарні, обіцяв знайти для неї лікарів. Працівники швидкої допомоги викликали наряд поліції, коли ті приїхали обвинувачений знаходився поряд з потерпілою ОСОБА_11 .
		В суді обвинувачений ОСОБА_9 зазначив, що завжди має при собі похідний розкладний ніж, який використовує у господарських цілях, як то траву для кролів зрізати, чи сірник заточити, чи продукти нарізати. Зазначив, що потерпілу знає близько 30-ти років, та дуже її кохає, до розглядуваної події деякий час співмешкав з нею, жили вони мирно, мав намір одружитися з нею та збудувати родину, проте потерпіла грала його почуттями, говорила, що нікого не кохає. Раніше у ОСОБА_11 з ОСОБА_18 були близькі стосунки, проте останній неодноразово обіцяв ОСОБА_9 не зустрічатися з ОСОБА_11 
		Запевнив, що наміру вбити ОСОБА_11 не мав, хоча ніхто б не завадив йому це зробити, оскільки вони тієї ночі перебували наодинці на місці пригоди. Після скоєного місце вчинення злочину не покинув як про це зазначено в обвинувальному акті, хоча мав таку можливість. Про скоєне шкодує, неодноразово просив вибачення у потерпілої ОСОБА_11 і вона його вибачила, претензій матеріального та морального характеру вона до нього не має, надав на її лікування 500 грн., щиро розкаюється у вчиненому, у судових дебатах підтримав позицію захисника, просив суд перекваліфікувати його дії з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.
		Поясненнями потерпілої ОСОБА_11 , яка в судовому засіданні від 24.05.2023 та 13.02.2024 року пояснила суду, що 23.02.2023 року, точного часу не пам`ятає, було темно, вони з ОСОБА_9 пішли у гості до її подруги ОСОБА_19 ( ОСОБА_20 , яка проживає по АДРЕСА_1 . Під час вечері були присутні потерпіла ОСОБА_11 , обвинувачений ОСОБА_9 , ОСОБА_14 та її співмешканець ОСОБА_15 . Впродовж приблизно трьох годин всі присутні, крім ОСОБА_15 , розпивали спиртні напої, а саме: 1 пляшку горілки та 2 пляшки коньяку. Потім потерпіла зателефонувала своєму колишньому співмешканцю ОСОБА_18 та прохала зустрітися і поговорити. Після чого вийшла з території домоволодіння ОСОБА_14 , за 200-300 м від якого зустрілася з ОСОБА_18 . Під час їхньої розмови до них наблизився ОСОБА_9 , та почав щось кричати на їх адресу. Чи тримав ОСОБА_9 щось у руках, потерпіла не бачила. ОСОБА_18 втік в напрямку свого домоволодіння, а потерпіла залишилася з ОСОБА_9 , який в під час сварки наніс їй ножом два тілесних ушкодження: в область лівої частини шиї та в ліву щоку. Згадує, що в повній мірі почала усвідомлювати ситуацію навколо тільки тоді, коли ОСОБА_9 допомагав їй дійти до домоволодіння ОСОБА_18 , при цьому обвинувачений викрикував в бік останнього щоб той викликав для неї швидку допомогу. Як саме наносилися їй ножом ці удари вона майже не відчувала, проте, провівши рукою по обличчю і шиї, побачила кров. Після чого ОСОБА_11 відштовхнула обвинуваченого, намагаючись втекти, та в ході боротьби, вони посковзнулися та впали на землю, потерпіла відчула печію в області лівої половини грудної клітини. Те, що обвинувачений наніс їй ножове поранення в грудну клітину, ОСОБА_11 зрозуміла тільки тоді коли ОСОБА_9 викликав для неї швидку допомогу. Не виключає, що тілесне ушкодження в область лівої половини грудної клітини могло бути нанесене їй ОСОБА_9 випадково, в результаті їх вільного падіння в ході штовхань між ними на слизьку землю. Якою стороною вона впала, та хто з них на кого впав, вона не пам`ятає, оскільки була емоційно вражена від завданих їй двох попередніх ушкоджень. Зазначила, що ОСОБА_9 завжди носив при собі розкладний ніж, який використовував у побутових цілях, як то нарізати сало та таке інше. Чи був у обвинуваченого того вечора цей ніж потерпіла не знає. ОСОБА_11 заперечувала, що ОСОБА_9 в ході їхньої боротьби нібито кричав, що хоче її вбити. Стверджує, що ОСОБА_9 не мав на меті позбавити її життя, хоча така можливість у нього об`єктивно була, оскільки на місці пригоди вони перебували лише удвох, відтак, обвинувачений мав можливість довести злочин до кінця і вбитиїї. Вважає, що умислу на вбивство у нього не було, все вийшло спонтанно, на підґрунті ревнощів, крім того, потерпіла вважає, що в тому, що відбулося є і її доля провини: якщо б вона того вечора не зустрілася з ОСОБА_18 , обвинувачений не приревнував би її, та нічого подібного не сталося б. Зазначила, що після того як обвинувачений наніс їй тілесне ушкодження в область грудної клітини, він допоміг їй дійти до домоволодіння ОСОБА_21 . Крім того, ОСОБА_9 ініціював виклик ОСОБА_18 швидкої допомоги, та ще і повторно сам викликав швидку, хвилюючись, що тієї довго не має. Зазначила, що обвинуваченого знає близько 30 років, спиртними напоями він не зловживав, випивав тільки по святах. Співмешкала з ним біля півроку, до розглядуваної події ОСОБА_9 ніколи її не ображав, дуже кохав її, а вона його ні, їй подобався ОСОБА_18 , і обвинуваченому про це було відомо, він ревнував її до нього. Претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляла, підтвердила той факт, що обвинувачений надавав їй 500 грн. на лікування, неодноразово просив у неї вибачення, та вона його пробачила, просить суд суворо його не карати.
		Поясненнями свідка ОСОБА_15 , який в судовому засіданні від 13.02.2024 року пояснив суду, що він проживає зі своєю співмешканкою ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , куди 23.02.2023 року, близько о 17:00-18:00 год., прийшли у гості їхні знайомі обвинувачений ОСОБА_9 та його співмешканка ОСОБА_11 , принісши з собою пляшку коньяку, яку всі присутні, крім свідка ОСОБА_15 , розпили у літній кухні. Під час застілля між присутніми сварок того вечора не було, ніяких погроз, тим більш погроз вбивства ОСОБА_9 в бік ОСОБА_11 не виказував. Зброю, в тому числі ніж, в обвинуваченого того вечора свідок не бачив. Чи носив обвинувачений при собі ніж, свідку не відомо. 2-3 години потому (близько 20:00-21:00 год.) ОСОБА_11 пішла з літньої кухні нібито до будинку, та за 10-15 хв. потому, попрощавшись, на її пошуки вийшов і ОСОБА_9 , після чого ніхто з них не повертався. Зазначив, що знає ОСОБА_11 з 2003 року, а ОСОБА_9 приблизно рік, деякий час він з ним разом працював. Дізнавшись пізніше від працівників поліції про те, що того вечора ОСОБА_9 наніс ОСОБА_11 тілесні ушкодження, свідок не міг в це повірити, оскільки знає обвинуваченого як спокійну, адекватну, врівноважену людину, який навіть кота не образить; спиртними напоями обвинувачений не зловживає, громадський порядок не порушує, потерпілу дуже кохав та гарно до неї ставився. 
		Поясненнями свідка ОСОБА_13 , яка в судовому засіданні від 29.04.2024 року пояснила суду, що увечері 23.02.2023 року в телефонній розмові з ОСОБА_11 домовилися, що вона разом з її співмешканцем ОСОБА_9 прийдуть до свідка у гості повечеряти за адресою: АДРЕСА_2 . В літній кухні за вечерею були присутні ОСОБА_11 , ОСОБА_9 , ОСОБА_15 та свідок, всі вони, крім ОСОБА_15 , розпивали пляшку коньяку 0,5 л., панувала спокійна атмосфера, присутні розмовляли та посміхалися. Обвинувачений того вечора не був занадто напідпитку, з його боку ніяких ревнощів та погроз на адресу ОСОБА_11 не було. Через деякий час ОСОБА_11 вийшла з літньої кухні, а хвилин за десять вийшов і ОСОБА_9 Пішов він за нею чи додому свідку не відомо. Більше того вечора вони не поверталися. Вподальшому для свідка було повною несподіванкою дізнатися про те, що ОСОБА_9 наніс ОСОБА_11 ножові поранення, оскільки знає обвинуваченого як спокійну, врівноважену людину, він дуже кохав ОСОБА_22 , дорожив нею, та гарно до неї ставився. Свідку відомо, що ОСОБА_9 навіть запропонував ОСОБА_11 вийти за нього заміж, на що та обіцяла подумати. Вони співмешкали разом близько року в будинку обвинуваченого, вели спільне господарство, садили город. Свідок вважає, що наміру вбити Ірину ОСОБА_9 не мав.
		А також дослідженими у судовому засідання письмовими доказами по справі:
		- Витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідно до якого кримінальне провадження №12023221010000138 було зареєстровано 24.02.2023 року за ч.2 ст.15ч.1 ст.115 КК Україниза повідомленням КНП «Краснокутська ЦРЛ», з якого вбачається, що між ОСОБА_11 та ОСОБА_9 виникла сварка на підґрунті ревнощів, в ході якої ОСОБА_9 дістав ніж, яким наніс їй один удар по обличчю, другий удар в область шиї, третій удар в ліву половину грудної клітини останньої, внаслідок чого вона була доставлена до лікарні в м. Харків (КП а.с.1);
		- електронним рапортом 24.02.2023 року, відповідно до якого 23.02.2023 року о 22:51 год. ШМД 1605 прохає допомоги, на лінію 103 надійшов виклик про ножове поранення, заявник ОСОБА_23 слухавку не бере, лікарі без поліції заходити не будуть; крім того з рапорту ст. інспектора ОСОБА_24 вбачається, що під час виїзду ГРПП, СОГ на місце пригоди було встановлено, що каретою швидкої медичної допомоги до Краснокутської ЦРЛ доставлено гр. ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , жит. АДРЕСА_4 , з діагнозом: проникаюче ножове поранення зліва в області черевної порожнини, різана рана лівої щоки, стан здоров`я задовільний (КП а.с.2);
		- протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 23.02.2023 року, з якого вбачається, що старшим слідчим відділення №2 СВ Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області капітаном поліції ОСОБА_25 прийнято усну заяву від ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка просить притягнути до кримінальної відповідальності невідомих осіб, які 23.02.2023 року о 22:00 год. нанесли їй тілесні ушкодження за адресою: АДРЕСА_5 (КП а.с.3-4);
		- протоколом огляду місця події від 23.02.2023 року та фототаблицею до нього, відповідно якого було оглянуто приміщення КНП «Краснокутської ЦРЛ», а саме: відділення санпропускника, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_6 , в ході огляду якого було виявлено та вилучено жіночу дублянку коричневого кольору, на якій мається поріз шириною 9 мм, також маються плями бурого кольору (КП а.с.13-15);
		- протоколом огляду місця події від 24.02.2023 року та фототаблицею до нього, відповідно якого було оглянуто місцевість по АДРЕСА_2 , в ході огляду якого було виявлено та вилучено плями червоного кольору, які вилучені на марлевий тампон; предмет зовні схожий на ніж довжиною 17 см; чоловічий кашкет чорного кольору ( КП а.с.16-19);
		- постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речових доказів від 24.02.2023 року, відповідно до якої визнано та долучено до матеріалів кримінального провадження наступні речові докази: жіночу дублянку коричневого кольору з хутром, на якій виявлено поріз шириною 9 мм та плями бурого кольору; предмет схожий на ніж довжиною 17 см; чоловічий кашкет чорного кольору; чоловічу шкіряну куртку чорного кольору, на якій внизу з правої сторони маються плями бурого кольору; чоловічі джинси, на яких маються плями бурого кольору (КП а.с.20-21);
		- заявою ОСОБА_11 на ім`я слідчої ОСОБА_26 , якою ОСОБА_11 надає речі: світер та футболку, в яких вона була в день отримання тілесних ушкоджень (КП а.с.22);
		- протоколом огляду предметів від 08.03.2023 року та фототаблицею до нього, відповідно якого, в кабінеті №29, що розташований на третьому поверсі СПД№2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області, за адресою: вул. Миру, 170 в смт Краснокутську Богодухівського району Харківській області, під час огляду гр. ОСОБА_11 добровільно видала свої речі, в які вона була одягнена 23.02.2023 року в момент нанесення їй тілесних ушкоджень, а саме: кофту жіночу темно-зеленого кольору, жіночу футболку рожевого кольору, на яких маються плями бурого кольору та порізи; зазначені речі вилучено (КП а.с.23-26);
		- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 08.03.2023 року, відповідно до якої вилучені речі, а саме: кофту жіночу темно-зеленого кольору, жіночу футболку рожевого кольору, на яких маються плями бурого кольору, визнано речовими доказами (КП а.с.27);
		- заявою ОСОБА_11 на ім`я слідчої ОСОБА_26 , якою ОСОБА_11 добровільно видає виписку № НОМЕР_1 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого (КП а.с.28);
		- протоколом огляду предметів (документа) від 08.03.2023 року, відповідно до якого в кабінеті №29, що розташований на третьому поверсі СПД№2 Богодухівського РВП ГУ НП в Харківській області за адресою: вул. Миру, 170 в смт Краснокутську Богодухівського району Харківській області, за участі гр. ОСОБА_11 проведено огляд та вилучено виписку № НОМЕР_1 (КП а.с.29-30);
		- випискою №1067 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого від 03.03.2023 року на ім`я ОСОБА_11 , діагноз останньої зазначено як: проникаюче колото-різане поранення лівої половини грудної клітини, лівосторонній гемопневмоторакс, колото-різані поранення обличчя та шиї (КП а.с.31);
		- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 08.03.2023 року, відповідно до якої вилучену виписку №1067 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого на ім`я ОСОБА_11 , визнано речовим доказом у кримінальному провадженні №12023221010000138 (КП а.с.33);
		- протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 24.02.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 було фактично затримано 24.02.2023 року о 03:30 год., в порядку ч. 4 ст. 208 КПК України (КП а.с.46-49);
		- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 24.02.2023 року, відповідно до якої у підозрюваного ОСОБА_9 вилучено біологічні зразки, а саме: зразки крові, змиви з лівої та правої руки, та відібрано нігтьові зрізи з обох рук, які поміщені до паперових конвертів в кількості 7 штук та визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №12023221010000138 (КП а.с.50);
		- постановою про освідування особи від 24.02.2023 року, відповідно до якої було ухвалено провести освідування особи ОСОБА_9 , 1968 р.н., із залученням лікаря КНП «Краснокутська ЦРЛ» (КП а.с.75-76);
		- висновком щодо результатів медичного огляду з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, лікарем КНП «Краснокутська ЦРЛ» від 24.02.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 станом на 02:07 год. 24.02.2023 року перебував у стані алкогольного сп`яніння (КП а.с.77);
		- постановою про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи від 24.02.2023 року, відповідно до якої ухвалено відібрати біологічні зразки крові, слини, піднігтьових зрізів та зразки букального епітелію у підозрюваного ОСОБА_9 (КП а.с.78-79);
		- протоколом отримання зразків для експертизи від 24.02.2023 року, відповідно до якого у підозрюваного ОСОБА_9 було відібрано зразки крові, слини, піднігтьових зрізів та зразки букального епітелію для проведення судових експертиз (КП а.с.80);
		- заявою про залучення до провадження як потерпілої ОСОБА_11 від 24.02.2023 року (КП а.с.108);
		- протоколом проведення слідчого експерименту (та стенограмою до нього) від 06.03.2023 за участю підозрюваного ОСОБА_9 , відповідно до якого останній на місці вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 , відтворив обставини події, що мали місце 23.02.2023 року, та механізм заподіяння ним ОСОБА_11 тілесних ушкоджень. Так, у ході слідчого експерименту, підозрюваний ОСОБА_9 пояснив та показав де саме сидів кожен з чотирьох присутніх того вечора у ОСОБА_13 , зазначив, що пристуні розпили на трьох пляшку горілки 0,5 л та пів пляшки коньяку, під час вечері ОСОБА_11 мала телефонну розмову з її колишнім співмешканцем ОСОБА_18 , через нього почався скандал, після чого вечеря продовжилася. Потім ОСОБА_11 пішла до дітей в будинок, та згодом до присутніх зайшов син ОСОБА_13 - ОСОБА_27 і сказав, що ОСОБА_11 в будинку немає. ОСОБА_9 , обурившись тим, що потерпіла пішла та нічого йому не сказала, кинувся шукати її. Показав яким шляхом він йшов шукати потерпілу ОСОБА_11 , під час чого витягнув з правого кармана своєї куртки ніж. Зустрівши її з ОСОБА_18 , запропонував останньому з`ясувати стосунки, проте він втік, а ОСОБА_9 приставив до горла потерпілої ОСОБА_11 ніж, задля того щоб Повшук повернувся до нього розібратися в ситуації. Потерпіла в цей час, захищаючись за ОСОБА_18 , кричала ОСОБА_9 щоб він його не чіпав, при цьому штовхала ОСОБА_9 , в цей час ОСОБА_9 наніс їй ножем по шиї та по обличчю два ковзаючи удари, після чого вони почали борюкатися, та посковзнувшись, обидва впали на землю, при цьому обвинувачений впав на потерпілу, нанісши їй удар ножем в область лівої половини грудної клітини, тоді він і побачив, що його ніж встряв в тіло потерпілої, та повідомив потерпілій, що наніс їй ножове поранення. Як виймав він ніж з тіла потерпілої не пам`ятає. Перелякавшись за скоєне, ОСОБА_9 побіг до ОСОБА_18 , який жив неподалік, задля того щоб той викликав швидку медичну допомогу, після чого побіг назад до обвинуваченої з метою допомогти їй дістатися до подвір`я ОСОБА_18 , та потерпіла вже йшла йому назустріч, вона була закривавлена. Викликали швидку, проте через те, що її довго не було, ОСОБА_9 з метою пришвидшити її приїзд, ще раз сам телефонував зі свого мобільного телефону до швидкої. Зазначив, що не мав наміру вбивати ОСОБА_11 , дуже її кохає, та не розуміє як все так вийшло (КП а.с.123-129);
		- протоколом проведення слідчого експерименту (та стенограмою до нього) від 06.03.2023 за участю потерпілої ОСОБА_11 , відповідно до якого остання на місці вчинення кримінального правопорушення за адресою: АДРЕСА_2 , розповіла обставини події, що мали місце 23.02.2023 року, та вказала на механізм нанесення їй ОСОБА_9 тілесних ушкоджень. Так, у ході слідчого експерименту, потерпіла ОСОБА_11 , пояснила та показала де саме розташовувався кожен з чотирьох присутніх того вечора у ОСОБА_13 , зазначила, що вони вживали спиртні напої, вона теж. Згодом потерпіла зателефонувала ОСОБА_18 з тим щоб зустрітися з ним, і пішла йому назустріч. ОСОБА_11 з учасниками слідчого експерименту перемістилися на місце події, де їй було нанесені тілесні ушкодження, та зазначила, що ОСОБА_9 підійшов до неї і ОСОБА_18 . Зустрівшись, вони стояли та розмовляли. ОСОБА_18 , помітивши ОСОБА_9 втік додому, потерпіла теж намагалася тікати, а обвинувачений кричав на неї обурений та накинувся, ножа у нього вона не бачила, оскільки на вулиці було темно, проте відчула печію по горлу, а потім на обличчі, після чого відштовхуючи обвинуваченого, ОСОБА_11 відчула печію в грудях, після чого він відразу витягнув ніж з її тіла, в цей момент вини обоє стояли, вона почала кричати, потім втекла та сховалася, а обвинувачений зляканий та розгублений побіг шукати її до Повшука, та коли та з`явилася скривавлена на подвір`ї ОСОБА_17 , ОСОБА_9 почав кричати ОСОБА_28 щоб той викликав швидку допомогу для потерпілої, та поліцію (КП а.с.130-134);
		- змістом флеш-носія Kingstom micro, який знаходиться в Kingstom LocK micro CD, на якому містяться відео файли слідчих експериментів по кримінальному провадженню № 12023221010000138, які проводилися за участі підозрюваного ОСОБА_9 та потерпілої ОСОБА_11 (КП а.с.135);
		- постановою про визнання речових доказів та передання їх на зберігання від 06.03.2023, якою флеш-носій Kingstom, на якому маються відео файли, визнано речовим доказом у кримінальному провадженню № 12023221010000138; та квитанція про отримання на зберігання речових доказів, вилучених (отриманих) стороною обвинувачення під час здійснення кримінального провадження №12023221010000138 (КП а.с.136-137);
		- висновком експерта №12-14/14-КК/23 від 07.03.2023 року, відповідно якого при проведенні судово-медичної експертизи проведеній по медичній документації гр. ОСОБА_11 у останньої мали місце тілесні ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, різана рана шиї, різна рана лівої щічної області. По ступеню тяжкості ушкодження, що малися у ОСОБА_11 кваліфікуються як: - різана рана шиї, різана рана лівої щічної області  легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я терміном більше 6 днів, але не більше 3-х неділь (21 день) (П.2.3.3. Правил Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. №6); - проникаюче колото-різане поранення грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом  тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя (П.2.1.1.а., 2.1.2., 2.1.3.к Правил Судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р. №6). Вказані ушкодження утворилися від колюче-ріжучої дії гострого або загостреного предмету подовженої форми, таким предметом міг бути ніж. Тілесні ушкодження, які утворилися у ОСОБА_11 не могли виникнути від її падіння з висоти зросту на землю. Тілесні ушкодження, що малися у гр. ОСОБА_11 , могли бути спричинені їй в період часу, вказаного в постанові, тобто 23.02.2023 року (КП а.с.139-140);
		- висновком експерта №14/566-Дм/23 від 22.03.2023 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичного імунологічного дослідження речових доказів, на куртці (об`єкти №№1-3,5) вилученій 24.02.2023 року, під час особистого огляду ОСОБА_9 , знайдена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілої ОСОБА_11 не виключається, оскільки згідно із завіреною ксерокопією «Довідки» №1067 від 24.02.2023 р., виданої ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України», група крові ОСОБА_11  АВ (ІV). На цій же куртці, в об`єкті №4, наявності крові не встановлено (КП а.с.144-146);
		- висновком експерта №14/563-Дм/23 від 15.03.2023 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичного імунологічного дослідження зразку крові підозрюваного ОСОБА_9 , встановлено, що кров ОСОБА_9 належить до групи О з ізогемаглютинінами анти-А і анти-В (КП а.с.160-162);
		- висновком експерта №14/565-Дм/23 від 18.03.2023 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичного імунологічного дослідження речових доказів, на брюках джинсових (об`єкти №№1,2,4,8) вилучених під час затримання ОСОБА_9 , знайдена кров людини групи АВ, походження якої від потерпілої не виключається, оскільки згідно із завіреною ксерокопією «Довідки» №1067 від 24.02.2023 р., виданої ДУ «Інститут загальної та невідкладної хірургії ім. В.Т. Зайцева Національної академії медичних наук України», група крові її  АВ (ІV). На вказаних вище брюках джинсових, в об`єктах №№3,5-7, знайдена кров людини, встановити групову належність якої не виявилося можливим, у зв`язку з тим, що антигени А, В та Н не виявлені (КП а.с.166-169);
		- висновком експерта №15-12/205-Ц/Дм 2023р. від 28.03.2023 року, відповідно до якого при проведенні судово-медичного дослідження речових доказів, встановлено наступне. Згідно із довідки на ОСОБА_11 від 24.02.2023 року з « ІНФОРМАЦІЯ_3 », в якій дані про її групу крові  НОМЕР_2 (ІV). Згідно з «Висновку експерта 14-12№563-1/Дм» від 15.03.2023 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров гр. ОСОБА_9 відноситься до групи О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В. При проведенні судово-медичної експертизи складного ножа, вилученого по АДРЕСА_2 , знайдені сліди крові. Встановити статеву приналежність слідів крові не представилося можливим у зв`язку із відсутністю ядровмістимих клітин та клітинних елементів крові. При серологічному дослідженні на клинку (об`єкт №1) виявлені антигени А,В та ОСОБА_29 . Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові АВ (ІV) з супутнім антигеном Н, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_11 . При дослідженні рукоятки цього ж ножа (об`єкт №2) знайдені сліди крові змішані зі слідами потожирових виділень. При серологічному дослідженні виявлені антигени А,В та ОСОБА_29 . Таким чином, сліди крові могли походити від людини з групою крові АВ (ІV) з супутнім антигеном Н, в тому числі і від потерпілої ОСОБА_11 . Проте, враховуючи конкретні обставини справи та групові характеристики крові особ, які проходять по справі, не виключає можливість домішки слідів поту від людини з групою крові О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти-В, в тому числі і від підозрюваного гр. ОСОБА_9 Що стосується клітинного вмісту, то ядровмістимі клітини та клітинні елементи крові не знайдено (КП а.с.173-180);
		- висновком експерта №15-12/206-Ц/Дм 2023р. від 28.03.2023 року, відповідно до якого надана довідка з « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на ОСОБА_11 від 24.02.2023 р, в якій дані про її групу крові  АВ (ІV) Rh (+). Згідно з «Висновку експерта 14-12№563-1/Дм» від 15.03.2023 року, проведеного у відділенні судово-медичної імунології Харківського обласного бюро судово-медичної експертизи, кров гр. ОСОБА_9 відноситься до групи О (І) з ізогемаглютинінами анти-А, анти- ОСОБА_30 (КП а.с.184-191);
		- висновком судово-психіатричного експерта №135 від 13.03.2023 року, відповідно до якого ОСОБА_9 на теперішній час хронічного психіатричного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіки не виявляє. Відповідно до свого психічного стану може усвідомлювати свої дії та керувати ними. У період часу, якому відповідає правопорушення, ОСОБА_9 перебував у стані гострої неускладненої алкогольної інтоксикації, поза хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу психічної діяльності, недоумства або іншого хворобливого стану психіку. Міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. ОСОБА_9 на теперішній час, відповідно до свого психічного стану, застосування примусових заходів медичного характеру не потребує (КП а.с.195-197);
		- висновком експерта №17-108-МК/23 від 07.04.2023 року, відповідно до якого на підставі судово-медичної експертизи речових доказів встановлено наступне. На задній поверхні лівого рукава куртки жіночої з натуральної шкіри є різане пошкодження №1 шкіряної тканини верху куртки дугоподібної форми з утворенням клаптя дугою відкритим вправо і його відвертанням вправо, про що свідчать відносно рівні краї пошкодження, стінка пошкодження відносно гладенькі, кінці пошкодження гострокутні. На задній поверхні лівого рукава є різане пошкодження №2 кутоподібної форми, що складається з двох променів, кутом відкриті вліво з відвертанням клаптя вліво. З боку лівого рукава на вивороті, відповідно до вищеописаних ушкоджень на верху куртки, будь-яких пошкоджень на підкладці не встановлено. На передній поверхні кофти з напіввовняної тканини темно-зеленого кольору ліворуч є колото-різане пошкодження N?1 дугоподібної форми, про що свідчать рівні краї пошкодження, поперечні крайові петлі плетіння перетнуті на одному рівні, вільні кінці пересічених ниток місцями злегка розволокнені. Лівий кінець пошкодження злегка дугоподібно вивернутий догори - гострокутний, поперечна кінцева петля плетіння не пошкоджена. Правий кінець пошкодження наближається до П-подібного. Вісь пошкодження орієнтована горизонтально, дугою відкрите вліво з утворенням клаптя, що відвертається вліво. На передній поверхні кофти з напіввовняної тканини темно-зеленого кольору зліва, в нижній третині, є колото-різане пошкодження N?2 щілиноподібної. Правий кінець ушкодження П-подібний, лівий кінець пошкодження - гострокутний. На передній поверхні футболки ліворуч, у нижній третині, є колото-різане пошкодження N?1 тканини щілиноподібної форми Лівий кінець ушкодження злегка дугоподібно вивернутий догори - гострокутний, поперечна кінцева петля плетіння не пошкоджена. Правий кінець пошкодження наближається до П-подібного шириною 0,2см. На передній поверхні футболки у нижній третині зліва, є колото-різане пошкодження N?2 овальної форми. На передній поверхні футболки зліва, є колото-різане пошкодження N?3 злегка дугоподібної форми з рівними краями, поперечні крайові петлі плетіння перетнуті на одному рівні, лівий (верхній) кінець гострокутний, правий (нижній) - наближається до П-подібного. Різані пошкодження N?1 та N?2 на задній поверхні лівого рукава куртки жіночої з натуральної шкіри, утворилися від дії гостро-ріжучого предмету (предметів). Всі вищеописані колото-різані пошкодження на передній поверхні кофти ліворуч, на передній поверхні фуфайки (футболки) ліворуч та «…в VII м/р грудної клітини зліва по І.axillaris anterior...» можуть утворювати єдиний колото-різаний канал і в момент нанесення пошкодження, тканина на передніх поверхнях кофти та фуфайки була зібрана у складки. Встановлені пошкодження утворились від дії одного плаского, гострокінцевого клинка колюче-ріжучого знаряддя, який мав з одного боку ріжучий край, а з іншого обушок з «П»-подібним поперечним перерізом та вираженими ребрами. Вони могли утворитися від дії наданого на дослідження ножа (КП а.с.201-206);
		- висновком експерта №12-14/30-КК/23 від 13.04.2023 року, відповідно до якого судово-медичною експертизою проведеною по матеріалам кримінальної справи встановлено наступне. Згідно з висновком експерта N?12-14/14-КК/23 від 07.03.2023 року у гр. ОСОБА_31 мало місце тілесне ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, різана рана шиї, різана рана лівої щічної області. Механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_32 , на який вказує потерпіла під час проведення з нею слідчого експерименту 06.03.23 року відповідає судово-медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у ОСОБА_11 , проникаюче колото-різане поранення грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, різана рана шиї, різана рана лівої щічної області утворилися від колюче-ріжучої дії гострого, або загостреного предмету подовженої форми, таким предметом міг бути і ніж, на що і вказала ОСОБА_11 (КП а.с.208-209);
		- висновком експерта №12-14/18-КК/23 від 22.03.2023 року, відповідно до якого судово-медичною експертизою проведеною по матеріалам кримінальної справи встановлено наступне. Згідно з висновком експерта N?12-14/14-КК/23 від 07.03.2023 року у гр. ОСОБА_11 мало місце тілесне ушкодження: проникаюче колото-різане поранення грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, різана рана шиї, різана рана лівої щічної області. Механізм виникнення тілесних ушкоджень у ОСОБА_31 , на який вказав підозрюваний ОСОБА_9 , під час проведення з ним слідчого експерименту 06.03.23 року вцілому відповідає судово-медичним даним по механізму виникнення ушкоджень у ОСОБА_11 , проникаюче колото-різане поранення грудної клітини без пошкодження внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, різана рана шиї, різана рана лівої щічної області утворилися від колюче-ріжучої дії гострого, або загостреного предмету подовженої форми, таким предметом міг бути і ніж, на що і вказав ОСОБА_9 (КП а.с.211-212).
		Під час судового розгляду судом не досліджувалися речові докази по справі, оскільки як сторона обвинувачення, так і сторона захисту на цьому не наполягали. 
		Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що в реєстрі матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12023221010000138 поміж інших свідків зазначений і свідок ОСОБА_18 , проте станом на час розгляду справи в суді, суд позбавлений можливості його допитати, оскільки останній помер, відповідні відомості про що містять матеріали справи (Т.2, а.с.143-146).
		В матеріалах кримінального провадження № 12023221010000138 міститься протокол допиту ОСОБА_18 в якості свідка, проте використати його у якості доказу по справі, як це передбачено вимогами ч. 11 ст. 615 КПК України, суд позбавлений можливості, оскільки хід і результати допиту свідка ОСОБА_18 не було зафіксовано за допомогою технічних засобів відеофіксації, та його не було допитано судом.
		Проте, в судовому засіданні судом були досліджені докази, надані стороною захисту, а саме: відповідь на адвокатський запит захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_10 з КНП ХОР «Центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» від 02.04.2024 за №02-467/С, та флеш-носій, який містить в собі аудіофайл з записом розмови між працівником оперативно-диспетчерської служби КНП та обвинуваченим ОСОБА_9 , який 23.02.2023 викликав зі свого мобільного телефону ( НОМЕР_3 ) бригаду швидкої медичної допомоги для жінки ( ОСОБА_11 ) з ножовим пораненням на адресу: АДРЕСА_7 , що в смт Краснокутську (Т.2, а.с.100-104). 
		Зазначений доказ був досліджений судом в присутності сторони обвинувачення, та залучений судом до матеріалів справи, на що прокурор заперечував. Під час судового розгляду встановлено, що матеріали розглядуваної справи містять достатньо відомостей, які дають суду підстави вважати про обізнаність органу досудового розслідування щодо виклику обвинуваченим швидкої допомоги для потерпілої ОСОБА_11 у ніч 23.02.2023. Проте органом досудового розслідування не вжито передбачених законом заходів, щодо встановлення цих обставин, відтак, тягар їх відшукання поклала на себе сторона захисту, яка, ознайомившись, відповідно до ст. 290 КПК України, з матеріалами досудового розслідування, які відповідних відомостей не містили, віднайшла їх самостійно вже на стадії розгляду справи судом.
		Оцінюючи зібрані у справі докази, суд виснує, що провина обвинуваченого доведена повністю, оскільки дослідженні вищезазначені докази отриманні у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, вони мають значення для кримінального провадження та відповідають фактичним обставинам справи.
		Відтак, суд доходить висновку, що умисні дії ОСОБА_9 , які виразилися в умисному спричиненні тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння, правильно кваліфіковані за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України.
		Органом досудового розслідування ОСОБА_9 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення за наступних обставин.
		Так, 23.02.2023 року, близько 19:00 год., співмешканці ОСОБА_9 та ОСОБА_11 перебували разом за адресою: АДРЕСА_2 , з дозволу власниці домоволодіння ОСОБА_12 , де спільно вживали алкогольні напої. 23.02.2023 року, о 22:30 год., перебуваючи поблизу електроопори АДРЕСА_3 , на підґрунті ревнощів, між ОСОБА_9 та ОСОБА_11 виникла сварка, під час якої у ОСОБА_9 виник прямий умисел спрямований на умисне вбивство останньої шляхом безповоротного позбавлення її життя. Реалізуючи вказаний умисел, ОСОБА_9 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, під час сварки з потерпілою дістав з кишені одягнутої на ньому куртки ніж, загальною довжиною 17 см з довжиною леза 7 см, з рукояткою коричневого кольору та діючи умисно, протиправно, передбачаючи настання негативних наслідків свого діяння у вигляді заподіяння смерті потерпілій та бажаючи їх настання, тримаючи вищевказаний ніж за рукоятку правою рукою, з метою порушення анатомічної цілісності життєво важливих органів потерпілої, наніс колюче-ріжучою його частиною  лезом один горизонтальний удар зліва  направо по шиї, потім наніс ще один удар колюче-ріжучою його частиною по лівій щоці, в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді різаної рани шиї та різаної рани лівої щічної області, які відповідно до висновку експерта №12-14/14-КК/23 Богодухівського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ від 07.03.2023, кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що потягли короткочасний розлад здоров`я терміном більше 6 днів, але не більше 3-х неділь (21 день) (П. 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р., №6). В подальшому ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого умислу, направленого на протиправне позбавлення життя ОСОБА_11 діючи умисно, протиправно, передбачаючи настання негативних наслідків свого діяння у вигляді заподіяння смерті потерпілій, та бажаючи їх настання, з метою порушення анатомічної цілісності життєво важливих органів потерпілої, тримаючи вищевказаний ніж за рукоятку правою рукою, наніс колюче  ріжучою його частиною один удар в область лівої половини грудної клітини ОСОБА_11 , в результаті чого заподіяв тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітини без пошкодження інших внутрішніх органів з лівобічним гемопневмотораксом, яке відповідно до висновку експерта №12-14/14-КК/23 Богодухівського відділення КЗОЗ ХОБСМЕ від 07.03.2023, кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження за ознакою загрози для життя (П. 2.1.1.а, 2.1.2., 2.1.3. к. Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень, затверджених наказом МОЗ України від 17 січня 1995 р., №6) та вважаючи, що вчинив всі необхідні дії, спрямовані на доведення умисного вбивства ОСОБА_11 до кінця, покинув місце вчинення злочину.
		Таким чином, дії ОСОБА_9 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_11 .
		Оцінивши надані стороною обвинувачення та стороною захисту досліджені в судовому засіданні докази у їх сукупності, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 та ч. 3ст. 337 КПК України, суд, всебічно, повно й неупереджено дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, зазначені вище безпосередньо досліджені докази, вважає належними, допустимими, достовірними та в сукупності достатніми для прийняття рішення про винуватість обвинуваченого ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення за обставин встановлених судом.
		Разом із тим, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
		У судовому засіданні, за результатом дослідження доказів у їх сукупності, не знайшло свого підтвердження висунуте ОСОБА_9 обвинувачення за ч.2 ст.15, ч.1 ст.115 КК України, як закінчений замах на вбивство, тобто закінчений замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, при цьому який виконав всі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, але кримінальне правопорушення не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, а тому суд користуючись своїм правом, передбаченим ч. 3 ст. 337 КПК України, вважає за необхідне змінити правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 15, ч. 1 ст. 115 КК Українина ч. 1ст. 121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто, умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 115КК України умисним вбивством є умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині. Умисне вбивство слід відрізняти від умисного тяжкого тілесного ушкодження.
		Умисне тяжке тілесне ушкодження (ст. 121 КК України) є злочином із матеріальним складом і змішаною формою вини. При відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження визначальним є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: якщо особа, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, бажає їх настання, умисел є прямим, а якщо не бажає, хоча й свідомо припускає їх настання, умисел є непрямим. Для з`ясування змісту та спрямованості умислу особи при дослідженні доказів необхідно виходити з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
		Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Визначити, які конкретні злочинні наслідки своїх дій передбачав винуватий і бажав їх настання, можна лише за ретельного аналізу складу вчиненого злочину і виявлення його елементів та всіх обставин справи.
		Характерною ознакою прямого умислу є також бажання настання злочинного наслідку, що був задуманий, щодо матеріальних злочинів, і бажання вчинення злочинного діяння - щодо формальних злочинів. У такого роду бажанні знаходить своє вираження вольова ознака умислу як його найважливіша і відмінна риса. Наявністю бажання настання злочинного наслідку при вчиненні злочину з матеріальним складом прямий умисел відрізняється від інших форм і видів вини. Бажання, як вольове начало, перебуває в нерозривній єдності із свідомістю особи, яка діяла з прямим умислом, і її здатністю передбачити наслідки свого діяння.
		Згідно зі ст. 15 КК Українизамахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.
		Замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення і наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Наслідки, які не настали, інкримінуються особі в тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків.Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, вона не могла й вчиняти замаху на їх досягнення.
		Якщо умисне вбивство може бути вчинено як з прямим, так і з непрямим умислом, то замах на умисне вбивство можливий лише з прямим умислом, тобто коли вчинене свідчило про те, що винний усвідомлював суспільну небезпечність своїх дій, передбачав можливість або неминучість настання смерті іншої людини і бажав її настання, однак смертельний результат не настав з незалежних від нього обставин.
		З роз`яснень, що дані в п. 4постанові Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи»слідує, що замах на злочин може бути вчинено лише з прямим умислом (коли особа усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає суспільно небезпечні наслідки і бажає їх настання).
		Питання про наявність в діях особи умислу на вбивство, як роз`яснено в п. 22постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику у справах про злочини проти життя та здоров`я особи», слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень чи інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного та потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій.
		Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31 січня 2013 року у справі №5-32кс12, згідно з якою замах, безпосередньо спрямований на вчинення злочину, є його стадією і становить кінцеве діяння щодо реалізації умислу, рішення й наміру вчинити злочин, а тому він є актом, який виконується виключно з прямим умислом, при наявності цілі досягнення суспільно небезпечного результату. Ціль досягнення суспільно небезпечного результату - це конструктивний елемент попередньої злочинної діяльності, у тому числі й замаху. Таким чином, наслідки, які не настали, інкримінуються особі у тому разі, якщо вони були включені в ціль її діяння і досягнення такої цілі було б неможливе без таких наслідків. Якщо ж особа не мала наміру досягти певних наслідків, то вона не могла й вчинити замаху на їх досягнення.
		Аналогічні висновки містяться у правових позиціях Верховного Суду викладених у постановах від 30 серпня 2019 року у справі №140/548/17, від 15 серпня 2019 року у справі №610/3116/17.
		Обвинувачений ОСОБА_9 , як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду кримінального провадження, давав послідовні покази про те, що між ним та потерпілою ОСОБА_11 , на ґрунті ревнощів, виник конфлікт, під час якого він завдав потерпілій тілесні ушкодження ножом. При цьому, не мав умислу на позбавлення життя потерпілої, втім мав можливість довести злочин до кінця і вбити потерпілу, проте утримався від подальших протиправних дій,переставши наноситиудари потерпілій;крім того,ініціював викликшвидкої медичноїдопомоги дляпотерпілої,а колита довгоне їхала,самостійно щераз зателефонувавна гарячулінію швидкої,з тимщоб пришвидшитиїї приїзд; супроводивпотерпілу долікувальної установи,отже усвідомивсвою винута намагавсязапобігти тяжкимнаслідкам,вживши всіхзаходів щодонадання їймедичної допомоги,що свідчитьпро відсутністьумислу навбивство. Крім того, до приїзду швидкої та поліції ОСОБА_9 перебував на місці кримінального правопорушення разом з потерпілою, та не намагався переховуватися.
		Покази обвинуваченого об`єктивно підтверджуються та узгоджуються з показами потерпілої ОСОБА_11 , яка в суді підтвердила покази обвинуваченого щодо мотивів конфлікту, обставин і факту нанесення їй тілесних ушкоджень обвинуваченим. При цьому, потерпіла зазначила, що обвинувачений кохав її, та якби хотів її вбити, то вбив, бо ніхто б йому в цьому не завадив, оскільки вони перебували на місці події наодинці. Крім того, той факт, що ОСОБА_9 до розглядуваної події завжди гарно ставився до неї, та мав щодо потерпілої серйозні наміри, як то одружитися, підтвердили в суді і свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_13 , при цьому характеризували обвинуваченого як людину спокійну, врівноважену та адекватну, стверджуючи при цьому, що ОСОБА_9 не мав умислу вбивати ОСОБА_11 .
		Зазначені твердження обвинуваченого стороною обвинувачення не спростованні, а матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про намір ОСОБА_9 вчинити вбивство ОСОБА_11 , та не доведення ним свого наміру на вбивство з незалежних від нього обставин.
		Як встановлено в суді, смерть потерпілої ОСОБА_11 не настала через активні дії обвинуваченого ОСОБА_9 , який ініціював виклик швидкої допомоги ОСОБА_18 , а згодом і сам зателефонував до швидкої, намагаючись пришвидшити їх приїзд, та після прибуття яких, супроводжував потерпілу до лікарні, що неодноразово підтвердила в суді потерпіла. З показань обвинуваченого та потерпілої, які узгоджуються з іншою сукупністю доказів, встановлено, що обвинувачений ОСОБА_9 добровільно припинив свої протиправні дії. В цей час потерпіла перебувала у свідомості, та для обвинуваченого було очевидним, що від його протиправних дій смерть не настала. Хоча, в разі наявності у обвинуваченого ОСОБА_9 умислу саме на настання смерті потерпілої, він мав об`єктивну можливість довести умисел до кінця, продовжити наносити тілесні ушкодження потерпілій та зникнути з місця злочину, залишивши потерпілу одну на пустій нічній вулиці.
		На переконання суду, добровільне припинення обвинуваченим ОСОБА_9 протиправних дій, надання потерпілій допомоги через забезпечення виклику карети швидкої медичної допомоги, тобто бажання усунути негативні наслідки та вчинення активних дій спрямованих на недопущення розвитку негативних наслідків, в тому числі і смерті потерпілої - беззаперечно вказує на відсутність умислу у ОСОБА_9 на умисне протиправне заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_11 .
		Сам по собі факт нанесення потерпілій ОСОБА_11 трьох ударів ножом не може свідчити про наявність у обвинуваченого ОСОБА_9 умислу на вбивство, так як лише один удар із трьох є тяжким тілесним ушкодженням, а інші є легкими та непроникаючими. Тобто характер, локалізація та сила нанесення ножових поранень, поведінка обвинуваченого після завдання тілесних ушкоджень потерпілій, ставлення обвинуваченого до вчиненого не свідчать про спрямованість умислу обвинуваченого ОСОБА_9 на заподіяння смерті потерпілій ОСОБА_11 .
		Вказане вище дає підстави суду дійти висновку, що в даній ситуації, якби обвинувачений ставив мету позбавлення життя потерпілої, то він мав реальну можливість довести свій намір до завершення - нанести ще удари ножем потерпілій в більш важливі органи для життя, вчинити інші дії для досягнення такої мети, оскільки цьому ніхто не перешкоджав.
		Тому показання обвинуваченого про відсутність умислу на спричинення смерті потерпілій суд визнає правдивими, в зв`язку з їх відповідністю фактичним обставинам.
		При цьому судом не встановлено, що ОСОБА_9 за час спілкування з ОСОБА_11 до моменту нанесення ударів ножем та під час нанесення ударів висловлював на адресу потерпілої погрози вбивством чи будь-які інші погрози.
		Органом досудового розслідування не було зібрано належних доказів про вчинення ОСОБА_9 закінченого замаху на умисне вбивство, а лише докази нанесення тілесних ушкоджень потерпілій.
		Наносячи ножем удари в область грудної клітини, обвинувачений, на переконання суду, достеменно усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій і передбачав, що внаслідок такої його поведінки буде заподіяно шкоду здоров`ю ОСОБА_11 . Водночас, ОСОБА_9 не конкретизував у своїй свідомості, яку ж саме шкоду здоров`ю (тяжкість тілесних ушкоджень) буде фактично заподіяно ним потерпілій.
		Встановлення відповідності ознак вчиненого діяння ознакам складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 121 КК України, відбулося з урахуванням психо-емоційного стану обвинуваченого, з`ясування всіх подій та обстановки, відповідно до наявних належних, допустимих і достатніх доказів, які дають обґрунтовані підстави стверджувати, що нанесення ОСОБА_11 тілесних ушкоджень ОСОБА_9 було імпульсивним вчинком, одномоментною дією, умисел щодо якої виник раптово на підґрунті ревнощів та у ситуації конфлікту як наслідок суб`єктивного сприйняття у стані алкогольного сп`яніння ситуації, яка мала місце.
		Отже, дії обвинуваченого повністю охоплюються диспозицією ч. 1 ст. 121 КК, як умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння, що були помилково кваліфіковані органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК, як закінчений замах на умисне вбивство потерпілої.
		Відповідно до вимог ч. 2ст.65КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а згідно із ч. 2ст. 50 КК Українипокарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_9 покарання, суд враховує, що ОСОБА_9 скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, а також особу обвинуваченого, який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно. 
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд визнає відповідно до ст. 66 КК Українийого щире каяття, яке виразилося в повному визнанні своєї вини, правдивій розповіді про обставини скоєного злочину, критичній оцінці своєї протиправної поведінки, про що особисто зазначив у судовому засіданні; крім того, обвинувачений неодноразово вибачився перед потерпілою в залі суду, і потерпіла його вибачила. 
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_9 , суд визнає відповідно до ст. 67КК України вчинення ним кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		Враховуючи викладене вище, активну поведінку обвинуваченого ОСОБА_9 щодо усунення негативних наслідків від його протиправних дій та вчинення активних дій спрямованих на недопущення розвитку негативних наслідків, що істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_9 , який раніше не судимий, до кримінальної відповідальності притягується вперше, за місцем проживання характеризується позитивно, не працює, беручи до уваги думку потерпілої ОСОБА_11 , яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов не заявляла, той факт, що вона його вибачила та просила суд суворо його не карати, з урахуванням пом`якшуючої покарання обставини (щире каяття) та наявності обтяжуючої покарання обставини (вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння), суд вважає за доцільне, призначити обвинуваченому ОСОБА_9 покарання за частиною 1статті 121 КК Україниу виді шести років позбавлення волі. 
		Суд вважає, що виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень неможливо без його ізоляції від суспільства та без реального відбування покарання в місцях позбавлення волі.
		При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_9 правових підстав для застосування положеньстатті 75 КК України(звільнення від відбування покарання з випробуванням), про що клопотав в судових дебатах захисник  адвокат ОСОБА_10 , судом не встановлено.
		На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у статтях50,65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_9 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, що цілком відповідає меті покарання, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.
		Відповідно до ч. 4ст.174КПК України суд одночасно з ухваленням рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна.
		Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 22.03.2023 року було накладено арешт на майно: жіночу дублянку коричневого кольору з хутром з порізом шириною 9 мм та плямами бурого кольору, яка належить ОСОБА_11 ; предмет схожий на ніж довжиною 17 см; чоловічий кашкет чорного кольору; чоловічу шкіряну куртку чорного кольору з плямами бурого кольору; чоловічі джинси з плямами бурого кольору, які належать ОСОБА_9 .
		У зв`язку з тим, що провадження по даній кримінальній справі закінчується, суд вважає, що відпала потреба в подальшому застосуванні арешту на зазначене майно, оскільки зняття вказаного обтяження не перешкоджає виконанню судового рішення в майбутньому.
		Запобіжний захід стосовно обвинуваченого до набрання законної сили вироком суду необхідно залишититримання під вартою.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_9 слід обчислювати з моменту фактичного затримання в порядкуст. 208 КПК Україниз 24.02.2023.
		Зарахувати ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 24.02.2023 року з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено. 
		Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимогст. 100 КПК України.
		Керуючись вимогами ст.ст.100,174,368-371, ч. 3 ст. 373, ст.ст. 374-376,392,393,395, ч.15 ст.615 КПК України, суд
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		Перекваліфікувати дії  ОСОБА_9 з ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 115 КК України на ч. 1 ст. 121 КК України.
		Визнати винуватим ОСОБА_9 у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1ст.121КК України та призначити йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.
		Запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_9 в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» - залишити без змін до набрання цим вироком законної сили.
		Строк відбування покарання ОСОБА_9 рахувати з моменту фактичного затримання в порядкуст. 208 КПК України, тобто з 24.02.2023 року.
		Зарахувати ОСОБА_9 в строк відбуття покарання строк попереднього ув`язнення з 24.02.2023 року, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Скасувати арешт, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Богодухівського районного суду Харківської області від 22.03.2023 року.
		Речові докази, а саме: - жіночу дублянку коричневого кольору з хутром, футболку жіночу, кофту жіночу - повернути законному володільцю; - чоловічий кашкет чорного кольору, чоловічу шкіряну куртку чорного кольору, чоловічі джинси - повернути законному володільцю; - предмет схожий на ніж довжиною 17 см  знищити; - зразки крові, змиви з лівої та правої руки, нігтьові зрізи з обох рук - знищити. 
		Вирок може бути оскарженийдо Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Краснокутський районний суд Харківської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення, а для обвинуваченого, який утримується під вартоюз моменту вручення копії судового рішення.
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленогоКПК України, якщо таку скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		Повен текст вироку складено та підписано 24.09.2024 року.
		 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...