Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/20695/24-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано для оприлюднення: 24.09.2024. Зареєстровано: 24.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.09.2024.

Номер судового провадження: 2-6270/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		печерський районний суд міста києва
		 
		Справа № 757/20695/24-ц 
		пр. 2-6270/24
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 вересня 2024 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді - Бусик О. Л.
		при секретарі судових засідань - Романенко Ю. О.
		 
		розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди,-
		В С Т А Н О В И В:
		У травні 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк»), в якому просить суд визнати недійсним договір № О-00099826108 про надання коштів на умовах споживчого кредитування від 05 березня 2024 року, укладений від її імені третіми особами та АТ КБ «ПриватБанк»; стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на її користь спричинену матеріальну шкоду, обумовлену перерахуванням власних коштів у розмірі 12 394,41 грн, спричинену моральну шкоду в розмірі 20 000,00 грн та судові витрати.
		Позовні вимоги мотивовані тим, що 05 березня 2024 року шахрайським способом на її ім`я було відкрито в АТ КБ «ПриватБанк» кредитний договір № О-00099826108 на суму 104 500,00 грн. На її банківську картку було відкрито кредитний ліміт 48 000,00 грн, з якої 05 березня 2024 року о 15:25 год. та 15:26 год. було знято 46 968,00 грн, перераховані та зняті власні заощадження, які знаходились на карткових рахунках, у сумі 5 597,77 грн.
		За обставинами події - їй зателефонував невідомий із номеру телефону НОМЕР_1 , після чого на телефон надійшов смс-пароль від АТ КБ «ПриватБанк» У цей день, у період часу з 15:04 до 15:31 з відкритих на її ім`я у АТ КБ «ПриватБанк» рахунків були зняті всі наявні на них грошові кошти, у тому числі кошти, які були перераховані на підставі вищезазначеного кредитного договору.
		За таких обставин вона звернулась із відповідною заявою до відділу поліції № 1 Запорізького районного управління ГУНП в Запорізькій області, де інформацію про вказану подію зареєстрували до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12024082060000300 від 06 березня 2024 року.
		Позивачка вважає, що саме через недбалість працівників Банку та незабезпеченість Банком належної безпеки її особистих даних, стало можливим здійснення списання коштів з її кредитної картки (проведення транзакцій), укладення договору шляхом авторизації за допомогою введення даних по її картці, що було здійснене 05 березня 2023 року невстановленими особами. Оскільки своєї згоди на укладання зазначеного договору позивачка не надавала, вказаний правочин не відповідає її внутрішній волі, що свідчить про його недійсність.
		Позивачка вважає, що оскільки вона указаних переказів, транзакцій, підписання договорів, зняття коштів в банкоматі або авторизацій не ініціювала, то Банк у відповідності до Закону України «Про платіжні системи в України» зобов`язаний повернути належні їй кошти. Крім того, через незаконність дій працівників Банку, які полягали у незабезпеченості схоронності її особистих даних, їй заподіяно моральну шкоду, яку вона оцінює у 20 000,00 грн та просить стягнути з відповідача. Судові витрати покласти на АТ КБ «ПриватБанк».
		Ухвалою судді від 09 травня 2024 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
		Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду відзив на позов, відповідно до якого вважає позов необґрунтованим та просить відмовити у його задоволенні. Зазначає, що згідно виписки по рахунку позивачки № НОМЕР_2 «Картка кредитна «Універсальна», позивачка особисто 05 березня 2024 року, здійснила переказ власних коштів двома транзакціями на суму 29 921,50 грн та на суму 17 046,50 грн за допомогою додатку Приват24 на свою особисту картку, що неможливо було здійснити без участі самої позивачки. Зазначає, що ОСОБА_1 , у своєму позові не надає жодного розрахунку моральної шкоди.
		Представник позивачки подав до суду відповідь на відзив, у якій зазначає, що Банк стверджуючи проте, що ОСОБА_1 прийняла умови договору погашаючи заборгованість по кредиту, не відповідають обставинам справи. Проводячи оспорювані банківські операції, на належних позивачці картках було встановлено функцію автоматичного списання грошових коштів, яку неможливо зняти ні з використанням застосунку Приват24, ні за зверненням до call-центру відповідача.
		Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначає про те, перевіркою банку встановлено, що для авторизації у банку використано фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_3 , який ані до вчинення оспорюваних транзакцій, ані після не змінювався. Окрім іншого, пароль до системи дистанційного обслуговування «Приват24» ані напередодні, ані під час проведення оспорюваних фінансових операцій не було змінено. Також представник банку вказав у запереченнях, що всі оспорювані операції здійснені з довіреного мобільного пристрою позивача.
		Представник АТ КБ «ПриватБанк» подав до суду додаткові пояснення по справі, у яких в задоволенні позову просить відмовити посилаючись на те, що під час проведення операцій в Приват24 з авторизації нетипового пристрою, встановлення кредитного ліміту та здійснення спірних транзакцій, Банком здійснено автентифікацію клієнта в Приват24, а саме вхід до платіжного застосунку Приват24 було авторизовано позивачкою з її типового пристрою, коли підтвердження про авторизацію надіслані Банком на фінансовий номер позивачки, покладення на Банк обов`язку доведення вини позивача зі втрати облікової інформації є безпідставним.
		Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.
		Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Частиною першою статті 634 ЦК України передбачено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банку або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
		Частина перша статті 215 ЦК України передбачає, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
		Як встановлено судом,05 березня 2024 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № О-00099826108 «Строковий кредит» на суму 104 500,00 грн, на підставі підписаної сторонами Анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.
		Зарахування коштів у сумі 104 500,00 грн на картковий рахунок № НОМЕР_4 , який належить ОСОБА_1 , підтверджується випискою по картковому рахунку, наданою представником відповідача.
		Сторонами не заперечується та як вбачається з виписок по картках позивача, кошти на загальну суму 155 594,25 грн, різними платежами, були переведені на інші рахунки: НОМЕР_9 (JOIN STOCK COMPANY FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK), НОМЕР_9 (JOIN STOCK COMPANY FIRST UKRAINIAN INTERNATIONAL BANK), НОМЕР_5 (JOIN STOCK COMPANY UNEX BANK) та НОМЕР_10 (CJSC AKTSENT BANK).
		Переказ коштів був здійснений окремими платежами, кошти були переведені на інші рахунки за допомогою інтернет-банкінгу «Приват24». Для реєстрації в системі були введені особисті дані авторизації у сервісі «Приват24». Після чого транзакції було підтверджено за допомогою особистих даних клієнта.
		Відповідно до Витягу з єдиного реєстру досудових розслідувань 06 березня 2024 року за заявою позивачки про вчинення кримінального правопорушення відкрито кримінальне провадження № 12024082060000300 за частиною четвертою статті 190 КК України.
		Відповідно до статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.
		Водночас загальний порядок виконання платіжних операцій (зокрема з використанням платіжних карток) в Україні визначається Законом України «Про платіжні послуги» та Положенням про порядок емісій та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженим постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 164 (далі - Положення № 164).
		Згідно з пунктом 140 розділу VІІ Положення № 164 користувач зобов`язаний, зокрема не повідомляти та іншим чином не розголошувати індивідуальну облікову інформацію та/або іншу інформацію, що дає змогу ініціювати платіжні операції, та негайно після того, як йому стало відомо про факт втрати такої інформації та/або платіжного інструменту, повідомити про це емітента в спосіб та каналами зв`язку, визначеними договором між емітентом та користувачем. 
		До моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання належних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на користувача. З моменту повідомлення користувачем емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації ризик збитків від виконання неакцептованих/неналежних операцій та відповідальність покладаються на емітента. Момент, з якого настає відповідальність емітента, має бути чітко визначений умовами договору, укладеного між користувачем та емітентом.
		Платник для ініціювання платіжних операцій має право використовувати один або кілька засобів дистанційної комунікації з банком платника. Порядок застосування дистанційної комунікації, передавання платіжної інструкції, права, обов`язки та відповідальність сторін порядок вирішення спорів у разі їх виникнення визначаються умовами договору між банком платника та платником (пункт 46 розділу ІІ Інструкції про безготівкові розрахунки в національній валюті користувачів платіжних послуг, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 29 липня 2022 року № 163).
		Контроль за рухом і цільовим використанням коштів за операціями з використанням платіжних інструментів здійснюється власником рахунку (пункт 15 розділу І Положення № 164.
		Установлено, що між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПриватБанк» укладено договір про надання банківських послуг. Укладення такого договору здійснюється на підставі анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті https://privatbank.ua/terms.
		Відповідно до пункту 2.1.4.5.1 Умов, Клієнт зобов`язаний не передавати Картки, ПІНи, постійний пароль, одноразові паролі і контрольну інформацію третім особам, не використовувати Картки або нанесені на них дані в цілях, не передбачених цим Договором, або що суперечать чинному законодавству. 
		Згідно з пунктом 1.1.10.10.1 Умов Клієнт несе повну відповідальність за всі платіжні операції з використанням електронного платіжного засобу та/або за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, якщо його дії чи бездіяльність призвели до втрати платіжного інструменту або індивідуальної облікової інформації, розголошення ПІНу/індивідуальної облікової інформації або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжну операцію з використанням Платіжного інструменту.
		Установлено, що 05 березня 2024 року був здійснений вхід в акаунт позивача системи Приват24 з нетипового пристрою та змінений пароль для входу. Зміну паролю в системі Приват24 було здійснено з введенням ПІН-коду платіжної картки № НОМЕР_6 (наразі це картка № НОМЕР_7 ).
		Надалі, 05 березня 2024 року о 15:29 год через систему Приват24 було здійснено оформлення договору «Кредит готівкою», який підписано простим електронним підписом.
		Для авторизації в Банку позивачка використовувала фінансовий номер мобільного телефону НОМЕР_8 , який ані до вчинення оспорюваних транзакцій, ані після не змінювався. 
		Позивачем не оспорено в судовому порядку жодної із операцій здійсненої по картковому рахунку, як цього вимагає пункт 140 розділу VІІ Положення № 164. Правомірність проведеної операції до моменту оскарження презюмується.
		За результатами перевірки, проведеної Банком з приводу заяви позивача щодо здійснення шахрайських операцій з її рахунком встановлено, що незаконне заволодіння грошовими коштами клієнта Банку ОСОБА_1 сталося з вини самої позивачки.
		Відповідно до позовної заяви, такий витік інформації відбувся під час її розмови з невідомим особами, за підсказками яких вона проходила авторизацію та введення пароля з sms-повідомлення. Номер телефону НОМЕР_3 , як зазначила представник позивача, з якого телефонували позивачу невстановлені особи та які представились працівниками Банку, не належить до клієнтських номерів АТ КБ «ПриватБанк», докази протилежного у матеріалах справи не містяться. Контакти та реквізити АТ КБ «ПриватБанк» розміщені на його офіційному сайті та є загальнодоступною інформацією https://privatbank.ua/about/contacts.
		Позивачкою не надано доказів про блокування у ПрАТ "Київстар" її сім-картки, не ставилося нею й звернення до ПрАТ "Київстар" чи видавався дублікат телефонного номера, який є фінансовим номером позивача у АТ КБ "ПриватБанк" внаслідок якого мав місце переказ коштів.
		У постанові Верховного Суду від 07 грудня 2020 року у справі № 182/5175/16-ц прописано: "На позивача за зустрічним позовом покладено обов`язок нерозголошення (не розкриття) інформації за рахунком, паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. Враховуючи, що операція з переказу спірних коштів була проведена в мережі Інтернет з підтвердженням платежу 3D Secure, списання коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 відбулося за електронною ідентифікацією електронного платіжного засобу і його користувача, а позичальник підтвердив факт надходження на його телефон відповідних повідомлень від АТ КБ Приватбанк, то останнє не повинно нести відповідальність за дану операцію.
		Згідно частини першої статті 81 ЦПК кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом.
		Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина п`ята статті 81 ЦПК).
		Суд приходить до висновку, що здійснення фінансових операцій по рахунку позивача, 05 березня 2024 року стало можливим через введення позивачкою підтверджень авторизації в Приват24 та повідомлення невстановленим особам під час телефонного дзвінка паролю з sms-повідомлення Банку.
		Сам по собі факт внесення в ЄРДР відомостей за заявою позивача про заволодіння коштами шахрайським способом не підтверджує наведених у позовній заяві обставин. 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 викладено правовий висновок, застосований також у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 10 березня 2021 року у справі № 607/11746/17, про презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована. З урахуванням принципів цивільного права, зокрема добросовісності, справедливості та розумності, сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) мають тлумачитися судом на користь його дійсності, чинності та виконуваності.
		Оскільки позивачка не довела, що не підписувала договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, а також не надала суду жодних доказів на підтвердження протиправних дій будь-яких осіб при укладанні цього договору, в тому числі шахрайських дій третіх осіб щодо використання її персональних даних, суд приходить до висновку, що вказаний договір був укладений саме позивачкою та відповідав її внутрішній волі.
		Таким чином, відсутні підстави для стягнення з Банку та користь позивачки суми грошових коштів в розмірі 12 394,41 грн, які позивачка вважає були списані з її рахунку шахрайськими діями.
		Оскільки право, за захистом якого подано позов, не порушено, то і підстав для відшкодування моральної шкоди (похідна вимога) немає, а тому підстав для задоволення у повному обсязі позову судом не встановлено.
		Суд, оцінюючи належність, допустимість, достовірність та достатність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів приходить до висновку, що позов необґрунтований і у його задоволенні відмовляє.
		Відповідно до статті 141 ЦПК України у разі відмови у позові судові витрати покладаються на позивача.
		На підставі викладеного та керуючись статями 11, 203, 215, 629, 634, 1054 ЦК України, Законом України «Про банки і банківську діяльність», законом України «Про платіжні послуги», статтями 1-23, 76-82,89, 95, 258-259, 263-265, 256, 274-279, 352-355 ЦПК України, суд,
		В И Р І Ш И В:
		Позов ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним договору, відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без задоволення.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
		Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги на рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Повний текст судового рішення складено 24 вересня 2024 року.
		 
		Суддя О. Л. Бусик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...