Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 202/19733/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано судом: 24.09.2024. Зареєстровано: 25.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2024.
Дата набрання законної сили: 24.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/202/603/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022050000000934

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		202/19733/23
		1-кп/202/603/2024
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		23 вересня 2024 року                                 м. Дніпро
		 
		Індустріальний районний суд міста Дніпропетровська в складі: 
		головуючого  судді         ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря             ОСОБА_2 ,
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		захисника обвинуваченого         ОСОБА_4 , 
		 
		розглянувши увідкритому судовомузасіданні взалі судовихзасідань Індустріальногорайонного судуміста Дніпропетровська в порядкуспеціальногосудового провадженнязавідсутності обвинуваченого(inabsentia),кримінальне провадження, яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022050000000934 від 16 листопада 2022 року відносно:
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м.Єнакієво, Донецької області, громадянина України, маючого вищу освіту, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України,
		ВСТАНОВИВ:
		 
		У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Згідно ст. 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
		Водночас ОСОБА_5 в умовах, коли Український народ героїчно протистоїть російському агресору, у порушення вимог ст.1,2,17,19 Конституції України, зрадив українській державі та всьому Українському народові, добровільно зайнявши посаду в незаконних правоохоронних органах, створених на тимчасово окупованій території, тобто злочин проти основ національної безпеки України за наступних обставин.
		Так, 24.08.1991 Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. У преамбулі Декларації про державний суверенітет України від 16.07.1990 вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах. Відповідно до розділу V Декларації, територіїї України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Відповідно до ч.1 ст.17, ч.1 ст.65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно- територіального устрою України входить АР Крим, області, у тому числі Донецька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з положеннями ст. ст.72,73 Конституції України питання про зміну території України вирішуються виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Упродовж 2013 року у зв`язку з демократичними процесами, які відбувалися на території України, у представників влади рф та службових осіб з числа керівництва збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, виник злочинний умисел на вчинення протиправних дій, спрямованих на порушення суверенітету і територіальної цілісності України, зміну меж її території та державного кордону на порушення порядку, встановленого Конституцією України.
		Мотивами зазначеного умислу стали євроінтеграційний курс розвитку України, підготовка до підписання Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії та їхніми державами-членами, які розцінені представниками влади і збройних сил рф як безпосередня загроза економічним та геополітичним інтересам рф, що сприятиме втраті впливу над політичними процесами в Україні та позбавить контролю над її економічною діяльністю, призведе до поглиблення співпраці України з Організацією Північноатлантичного договору з метою досягнення критеріїв, необхідних для набуття членства у цій організації та можливої денонсації угод щодо тимчасового розташування Чорноморського флоту рф на території України - в АДРЕСА_2 .
		Свою злочинну мету співучасники з числа представників влади та збройних сил рф вирішили досягти шляхом ведення агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил рф, у тому числі дислокованих на підставі міжнародних угод на території АДРЕСА_2 , а також залучення до виконання злочинного плану інших осіб, у тому числі громадян України та російської федерації, створення і фінансування незаконних збройних формувань та вчинення інших злочинів.
		При цьому вони усвідомлювали, що такі протиправні дії призведуть до порушення суверенітету і територіальної недоторканості України, незаконної зміни меж її території та державного кордону, заподіяння значних матеріальних збитків та інших тяжких наслідків, передбачали і прагнули їх настання.
		З метою реалізації вказаного умислу впродовж 2013 року на території рф службові особи генерального штабу збройних сил російської федерації (далі - гш зс рф), на виконання наказів та під безпосереднім керівництвом представників влади та службових осіб збройних сил рф, досудове розслідування та судовий розгляд щодо яких здійснюється в інших кримінальних провадженнях, розробили злочинний план, яким передбачалося для досягнення військово-політичних цілей рф, що на думку співучасників були прямо пов`язані із необхідністю незаконної окупації та подальшої анексії АДРЕСА_2 та південно-східних регіонів України, поряд із застосуванням політичних, дипломатичних, економічних та інформаційних заходів, використання протестного потенціалу населення південно-східних регіонів України для організації сепаратистських референдумів, спрямованих на порушення територіальної цілісності України.
		Вказаний план у повній мірі відповідав та був розроблений з урахуванням принципів та підходів, викладених у виступі начальника гш зс рф герасимова перед академією військових наук рф з доповіддю про гібридну війну в лютому 2013 року, яка у подальшому отримала назву «доктрина герасимова», де зазначалося, що з метою досягнення цілей повинна надаватися перевага невоєнним заходам (політичним, економічним, інформаційним, гуманітарним), які застосовуються з використанням протестного потенціалу населення, інформаційним протиборством та воєнним заходам прихованого характеру.
		У подальшому, з грудня 2013 року до лютого 2014 року, для забезпечення схвалення та підтримки громадянами рф і мешканцями південно-східних регіонів України злочинних діянь, направлених на порушення суверенітету і територіальної цілісності України та встановлення впливу і вагомості рф на світовій арені, представники влади та збройних сил рф, на виконання спільного злочинного плану, організували із застосуванням засобів масової інформації розпалювання в Україні національної ворожнечі шляхом ведення інформаційно-пропагандистської підривної діяльності.
		Так, із грудня 2013 року за допомогою різних видів медіа-ресурсів рф здійснювалось викривлення подій Революції Гідності, вказувалося на хибність європейського вектору розвитку зовнішніх відносин України. При цьому шляхом перекручування, постійного нав`язування хибного тлумачення, компонування інформації для зміни свідомості та ставлення громадян рф і місцевих мешканців південно-східних регіонів України щодо дійсності та значення подій, які насправді відбувалися в Україні, представники опозиційних до тодішнього політичного режиму в Україні сил висвітлювалися як прихильники радикально націоналістичних поглядів, учасники національно- визвольного руху середини XX століття (ОУН, УПА) - як прибічники та послідовники фашизму, пропагувалась їх неповноцінність за ознаками ідеологічних та політичних переконань.
		Одночасно, за допомогою засобів масової інформації здійснювалося спотворення свідомості частини населення України з метою зміни світоглядних основ, зародження сумніву в необхідності та доцільності спільного існування в рамках самостійної, унітарної, суверенної держави Україна з європейським вектором розвитку, підбурювання до міжетнічних конфліктів, розпалювання сепаратистських настроїв серед населення окремих регіонів України ( АДРЕСА_2 та південно-східних областей), провокування національних зіткнень, формування хибного образу частини українського населення як «націонал-фашистів», які мають інші духовні та моральні цінності, пропагують культ насильства та знущання над російськомовним населенням України.
		Ураховуючи, що територія АР Крим та м. Севастополя мала найбільше військово-стратегічне значення для представників влади та збройних сил рф серед інших територій України, які були об`єктом їх злочинного посягання, а також те, що на вказаній території дислокувалися підрозділи чорноморського флоту російської федерації (далі - чф рф), що сприяло найбільш прихованому використанню регулярних військ збройних сил рф поряд з іншими елементами гібридної війни, а тому її ведення проти України співучасники злочинного плану вирішили розпочати з території півострова Крим.
		Також, представниками влади і збройних сил рф вчинялися дії щодо зміни меж території та державного кордону України на іншій території держави.
		У березні - квітні 2014 року в м. Донецьк та інших населених пунктах Донецької області розпочалася збройна агресія російської федерації шляхом неоголошених та прихованих вторгнень підрозділів збройних сил та інших силових відомств російської федерації, організації та підтримки терористичної діяльності та діяльності, направленої на окупацію Донецької області та порушення територіальної цілісності України.
		В окремих містах та районах Донецької області всупереч законодавству України 06 квітня 2014 року проведено незаконний референдум з питання «Про підтримку акту про державну самостійність Донецької народної республіки», за результатами якого 07.04.2014 року проголошено створення незаконного псевдодержавного утворення «донецька народна республіка» (далі - «днр»).
		З метою забезпечення діяльності самопроголошеної «днр» представниками російської федерації з числа своїх громадян та місцевого населення Донецької області сформовані підрозділи політичного (так звані «органи державної влади «днр») та силового блоків (до складу яких увійшли представники так званих правоохоронних органів та незаконних збройних формувань), які мали стабільний склад лідерів, підтримували між собою тісні стосунки, забезпечували централізоване підпорядкування учасників політичного та силового блоку лідерам організації, а також розробили план злочинної діяльності та чіткий розподіл функцій учасників щодо його досягнення.
		В результаті вищезазначених подій значна кількість території та населених пунктів Донецької області протягом квітня-вересня 2014 року опинилась під контролем регулярних з`єднань і підрозділів збройних сил та інших військових формувань російської федерації, підпорядкованих і скеровуваних ними російських радників та інструкторів, російської федерації на території Донецької області так званої «днр», які Законом України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» №2268-УІІІ від 18.01.2018, Постановою Верховної Ради України «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» №254-УІІІ від 17.03.2015 та Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» № 1680-УІІ від 16.09.2014 визнані тимчасово окупованими територіями, а органи державної та місцевої влади України та бюджетні установи згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 595 від 07.11.2014 припинили свою діяльність на вказаних територіях та переміщені на підконтрольну органам державної влади України територію.
		19.02.2022 керівництвом російської федерації в умовах триваючого міжнародного збройного конфлікту в порушення положень ст.51 Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949, ст.23 Гаазької конвенції про закони та звичаї війни на суходолі від 18.10.1907, Загальної декларації про права людини, ст.36 Конвенції про права дитини, Європейської конвенції про здійснення прав дітей, ст.ст.30,30-1 Закону України «Про охорону дитинства» на тимчасово окупованій території Донецької області оголошено примусову загальну мобілізацію громадян України, які мешкають на тимчасово окупованій території Донецької області, в тому числі неповнолітніх, для участі у військових діях, спрямованих проти держави Україна.
		Всупереч вказаним нормам міжнародного гуманітарного права президент російської федерації (далі - рф) ОСОБА_6 , а також інші невстановлені на цей час досудовим розслідуванням представники влади рф, діючи всупереч вимогам п.п.1,2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1994, принципам Заключного акту Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 та вимогам ч.4 ст.2 Статуту ООН і Декларацій Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй від 09.12.1981 №36/103, від 16.12.1970 №2734 (XXV), від 21.12.1965 №2131 (XX), від 14.12.1974 № 3314 (XXIX), спланували, підготували і розв`язали агресивну війну та воєнний конфлікт проти України, а саме віддали наказ на вторгнення підрозділів збройних сил російської федерації на територію України.
		Так, 24.02.2022 на виконання вищевказаного наказу військовослужбовці збройних сил російської федерації шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням незаконно вторгайсь на територію Україну через державні кордони України в Автономній республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили окупацію частин вказаної території, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		24 лютого 2022 року указом президента України Володимира Зеленського №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому неодноразово продовжено.
		Відповідно до наказу Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №309 від 23.12.2022 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» м. Лиман Донецької області з 25.05.2022 по 30.09.2022 відноситься до переліку територій, що тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.
		Згідно ст.1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: тимчасово окупована російською федерацією територія України є невід`ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація російською федерацією території України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Згідно п.6 ст.1-1 зазначеного Закону: окупаційна адміністрація російської федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг. Згідно п.7 ст.1-1 вказаного закону: тимчасово окупована російською федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація російської федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації російської федерації. Відповідно до п.1 ч.2 ст.3 вказаного закону тимчасово окупована територія визначається сухопутна територія тимчасово окупованих російською федерацією територій України, водні об`єкти або їх частини, що знаходяться на цих територіях.
		Згідно «указа главы донецкой народной республики №5 от 08.11.2014 о дате создания министерства внутренних дел донецкой народной республики» в редакції від 27.05.2016 встановлено, що «17 июля 2014 года совет министров донецкой народной республики принял постановление №17-4 «О создании министерства внутренних дел донецкой народной республики».
		Так, приблизно з 25 травня 2022 року, але не пізніше 11 червня 2022 року (точна дата та час не встановлено) військовослужбовці збройних сил російської федерації, шляхом збройної агресії, спільно з представниками так званої «днр» які є частиною окупаційної адміністрації рф, здійснили тимчасову окупацію територій Донецької області, а саме м. Лиман та частину Лиманського району з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями, іншими об`єктами. Після чого представниками так званої «донецької народної республіки» на окупованих територіях створено у складі так званого «мвд днр» територіальні підрозділи поліції, серед яких: «краснолиманский городской отдел министерства внутренних дел донецкой народной республики» та інші.
		Згідно «постановления народного совета донецкой народной республики» від 07.08.2015 року було прийнято «Закон о полиции днр». Так відповідно до ч.1 ст.1 так званого закону о поліції: «Полиция - это государственный вооруженный орган исполнительной власти, предназначенный для защиты жизни, здоровья, прав и свобод человека и гражданина, интересов общества и государства от противоправных посягательств, охраны общественного порядка и обеспечения общественной безопасности». Крім того, відповідно ст.24 так званого закону о поліції встановлено, що «сотрудник полиции - это должностное лицо, состоящее на службе в органах внутренних дел донецкой народной республики, которое наделено полномочиями по осуществлению обязанностей и прав полиции, и имеет специальное звание, присвоенное в определенном законом порядке. Сотрудник полиции, проходящий службу в территориальном органе, выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в пределах территории, обслуживаемой этим территориальным органом, в соответствии с замещаемой должностью и должностным регламентом (должностной инструкцией). За пределами указанной территории сотрудник полиции выполняет обязанности, возложенные на полицию, и реализует права, предоставленные полиции, в порядке, определяемом руководителем государственного органа исполнительной власти в сфере внутренних дел и в соответствии с действующим законодательством донецкой народной республики. Сотруднику полиции выдается служебное удостоверение, образцы которых утверждаются государственным органом исполнительной власти в сфере внутренних дел».
		Так, в період часу з 25 травня 2022 року, але не пізніше 11 червня 2022 року (більш точний час невстановлений), ОСОБА_5 , діючи умисно, будучи обізнаним про протиправність своїх дій, маючи на меті співробітництво з окупаційною адміністрацією російської федерації, надав згоду представникам рф на зайняття поліцейської посади та добровільно зайняв посаду «начальника штаба краснолиманского городского отдела министерства внутренних дел донецкой народной республики», у незаконно створеному під час тимчасової окупації м. Лиман, Донецької області правоохоронному органі - поліції днр, який розташовувався за адресою: АДРЕСА_3 .
		Відповідно до положень ч.5 ст.374КПК України у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав підозрюваного чи обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя з урахуванням встановлених законом особливостей такого провадження.
		Відповідно до ч.2 ст.7КПК України зміст та форма кримінального провадження за відсутності підозрюваного або обвинуваченого (in absentia) повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей, встановлених законом.
		Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя виходив із того, що інкримінований обвинуваченому злочин та його поведінка підпадали під вимоги, зазначені у ч.2ст.297-1 КПК України. Положення закону щодо здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження не визнані неконституційними і є такими, що узгоджуються зі стандартами, визначеними у Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи щодо критеріїв, які регламентують провадження, що здійснюється за відсутності обвинуваченого. Так, відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового розгляду є те, щоб під час спеціального досудового розслідування або спеціального судового провадження було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне чи інше представництво в суді.
		З огляду на положення КПК України та Резолюції (75) 11 Комітету Міністрів Ради Європи, суд зазначає про таке.
		З 24.02.2022 року АТ «Укрпошта» припинено приймання всіх видів міжнародних поштових відправлень призначенням до російської федерації, а також поштових відправлень до тимчасово окупованої території.
		Відповідно до ч.4 ст.548КПК України оригінал запиту про міжнародно-правову допомогу надсилається за кордон поштою, то в умовах припинення АТ «Укрпошта» приймання всіх видів поштових відправлень призначенням до російської федерації та поштових відправлень до тимчасово окупованої території, виконати вимоги КПК України та міжнародних договорів щодо вжиття необхідних заходів з метою отримання правової допомоги у кримінальному провадженні на території російської федерації та тимчасово окупованої території немає можливості.
		Повістки про виклик ОСОБА_5 , повідомлення про підозру, повідомлення про початок здійснення спеціального досудового розслідування надсилались та публікувались відповідно до вимог КПК України, шляхом публікування на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на стадії судового розгляду - на офіційному веб-сайті Індустріального районного суду м.Дніпропетровська, а також у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження - у газеті «Урядовий кур`єр» в рубриці «Оголошення», а копію процесуальних документів, що підлягали врученню ОСОБА_5 , на виконання вимог ч.2 ст.297-5КПК України направлялись захиснику. Будь-які клопотання від обвинуваченого на адресу суду не надходили.
		Дорученням Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Дніпропетровській області адвоката ОСОБА_4 уповноважено у межах процесуальних прав і обов`язків, визначених ст.ст.46,47 КПК України, забезпечити безоплатну вторинну правову допомогу ОСОБА_5 .
		Ухвалою слідчого судді Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року, надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно обвинуваченого.
		З огляду на зазначене, орган досудового розслідування вживав всіх можливих передбачених КПК України заходів для виклику та розшуку ОСОБА_5 щоб забезпечити останньому можливість безпосередньо та через обраного захисника реалізовувати права підозрюваного на стадії досудового розслідування.
		Після постановлення ухвали слідчого Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 19 жовтня 2023 року, якою надано дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування стосовно ОСОБА_5 , відповідно до вимог ч.4 ст.46 КПК України, ст.42 КПК України, п.8 ч.2 ст.51КПК України та ч.2 ст.297-5 КПК України, реалізацію прав підозрюваного (обвинуваченого) здійснював його захисник, який отримував необхідні процесуальні документи, знайомився з матеріалами кримінального провадження.
		Крім цього, згідно з ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 14 березня 2024 року відносно ОСОБА_5 здійснювалось спеціальне судове провадження. У судовому засіданні приймав участь захисник ОСОБА_4 , який був захисником на стадії досудового розслідування і обізнаний з матеріалами кримінального провадження від початку здійснення спеціального досудового розслідування.
		Судом також вживалися заходи про виклик обвинуваченого для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим на кожне судове засідання остання викликалася у порядку ст.323 КПК України. Повістки про виклик опубліковані у газеті «Урядовий кур`єр», а також на офіційному сайті Індустріального районного суду м.Дніпропетровська.
		Захисник обвинуваченого здійснював активні дії, спрямовані на захист обвинуваченого: приймав участь у дослідженні доказів, звертав увагу суду на роль обвинуваченого у вчиненому кримінальному правопорушенні, виступав у дебатах, в яких просив суд призначити ОСОБА_5 мінімальне покарання. 
		Враховуючи наведене, з урахуванням здійснення у цьому кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження, суд вважає, що стороною обвинувачення вжито достатніх заходів щодо дотримання прав підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_5 на захист та доступ до правосуддя. 
		У свою чергу суд звертає увагу на те, що всі наведені вжиті заходи вказують на те, що обвинувачений був поінформований про дати слухання справи, а також дотримані його права на належне представництво у суді.
		За таких обставин, відповідно до вимог ст.323 КПК України, суд вважає що є всі правові підстави проводити розгляд цього кримінального провадження за правилами спеціального судового провадження.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч.3 ст.323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого, як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст.2КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у цьому випадку має бути підвищений.
		Також прокурором долучено у судовому засіданні процесуальні документи, складені під час проведення досудового розслідування, на підтвердження законності вчинення процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.
		Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, підтверджується зібраними та безпосередньо дослідженими у судовому засіданні доказами. 
		Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_7 суду пояснив, що є мешканцем м.Лиман. Під час окупації м.Лиман у 2022 році він залишався у місті. Під час окупації, а саме у серпні 2022 року, він разом із ОСОБА_8 був затриманий російським військовим за порушення комендантської години. Після затримання вони були доставлені і відділення поліції для допиту. З 27 серпня по 01 вересня свідок був затриманий та перебував у відділку поліції. У відділку поліції бачив ОСОБА_5 , який був начальником. ОСОБА_5 кожен день проводив наради, давав вказівки, ходив з нашивкою днр та завжди мав при собі пістолет. 01вересня 2022 року ОСОБА_5 зачитав список людей, які підлягали звільненню. Свідка та ОСОБА_8 відпустили, після чого ОСОБА_5 не бачив. Під час досудового розслідування впізнавав обвинуваченого по фотознімках. 
		Допитаний у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 суду пояснив, що проживає у м.Лиман. Під час окупації міста у 2022 році він з міста не виїжджав. З ОСОБА_5 познайомився 27 серпня 2022 року у відділку поліції, після того як свідок разом із ОСОБА_7 був затриманий поліцією так званої днр за порушення комендантської години. ОСОБА_5 у відділку поліції був головним  давав накази іншим робітникам. Також ОСОБА_5 носив нашивки днр та пістолет. Кожен день ОСОБА_5 шикував інших співробітників та давав їм розпорядження. У відділку поліції свідок був чотири дні, після чого за рішенням ОСОБА_5 був звільнений. Під час досудового розслідування впізнавав ОСОБА_5 по фотознімках. Після звільнення ОСОБА_5 не бачив.
		Крім показів свідків , вина ОСОБА_5 підтверджуються письмовими доказами, а саме:
		витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12022050000000934 від 16 листопада 2022 року;
		«книгою расстновки нарядов Краснолиманського го мвд днр», де зазначена посада ОСОБА_5 як «начальника штаба»;
		протоколом огляду від 02.10.2023 аркуша паперу з написом мовою оригіналу: «Справка №6411 от 10.08.2022г. для перемещения по населенному пункту Красный Лиман», виданої ОСОБА_9 ;
		протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.11.2022, за участю свідка ОСОБА_9 , який на фото №2 впізнав особу ОСОБА_5 , який 10.08.2022 перебував в приміщенні будівлі поліції м.Лиман, який був одягнений у форму, мав при собі кобуру для пістолета та мав при собі шеврон днр;
		протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_9 від 11.11.2022 та відеозаписом до нього;
		протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 11.11.2022, за участю свідка ОСОБА_10 , який на фото №1 впізнав особу ОСОБА_5 , який 10.08.2022 перебував в приміщенні чергової частини Лиманського ВП під час окупації та був одягнений у форму;
		протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 від 12.11.2022 та відеозаписом до нього;
		відомостями з сайтів інтернет ресурсів відносно ОСОБА_5 ;
		документацією з сайтів т.зв.днр, а саме «указы главы днр 2014»;
		протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.08.2023, за участю свідка ОСОБА_8 , який на фото №1 впізнав особу ОСОБА_5 , який займав посаду начальника штабу Лиманського ВП у 2022 році;
		протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_8 від 01.08.2023 та відеозаписом до нього;
		протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 01.08.2023, за участю свідка ОСОБА_7 , який на фото №3 впізнав особу ОСОБА_5 , який займав посаду начальника штабу Лиманського ВП у серпні 2022 році;
		протоколом проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_7 від 01.08.2023 та відеозаписом до нього.
		Під час судового розгляду стороною захисту не ставилось питання щодо визнання будь-яких доказів сторони обвинувачення недопустимими. Будь-яких інших доказів у ході судового розгляду сторонами з боку обвинувачення та захисту, які були вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачений КПК України, суду надано не було.
		Порушень процесуального закону щодо руху кримінального провадження, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено.
		Відповідно до ст.94 КПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Вважаючи достатньо забезпеченими в ході судового розгляду процесуальні права сторони захисту та сторони обвинувачення на надання ними доказів на підтвердження та спростування висунутого обвинувачення, суд виходить із принципів реалізації права особи на справедливий суд, який закріплений в ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, за яким винуватість особи у вчиненні злочину має бути доведена поза розумним сумнівом.
		Суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, приходить до висновку про повну доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України, за обставин, встановлених судом.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікуєза ч.7 ст.111-1 КК України, а саме у добровільному зайнятті громадянином України посади в незаконному правоохоронному органі, створеному на тимчасово окупованій території. 
		Згідно зі ст.65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, а відповідно до ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та наділяють суд правом вибору щодо призначення покарання, завданням якого є виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин, раніше не судимий, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває, на утриманні нікого не має.
		Обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому відповідно до ст.66 КК України, судом не встановлені.
		Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому відповідно до ст.67 КК України, є вчинення злочину з використанням умов воєнного стану. 
		Враховуючи ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, керуючись принципом справедливості та індивідуалізації призначення покарання, суд приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому основного покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та інших органах державної влади, місцевого самоврядування з конфіскацією всього належного обвинуваченому майна, оскільки суд, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, переконаний, що таке покарання є необхідним і достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів.
		На переконання суду, призначення обвинуваченому саме такого покарання буде справедливим, співрозмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів, а також буде відповідати таким принципам Європейської конвенції з захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання. Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановити новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтири для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.
		При цьому, підстав для застосування положень статті 69КК України до обвинуваченого ОСОБА_5 суд не вбачає.
		Питання про долю речових доказів суд не вирішує відповідно до ч.9 ст.100 КПК України.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.369-371,373,374 КПК України, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.7 ст.111-1 КК України та призначити їй покарання у виді 14 (чотирнадцяти) років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах та інших органах державної влади, місцевого самоврядування на строк 15 (п`ятнадцять) років з конфіскацією майна на користь держави.
		Строк відбуттяпокарання ОСОБА_5 рахувати з моменту фактичного затримання.
		Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в правоохоронних органах та в інших органах державної влади та місцевого самоврядування рахувати з моменту відбуття основного покарання.
		Речові докази: лист паперу з написом мовою оригіналу: «Справка №6411 от 10.08.2022г. для перемещения по населенному пункту Красный Лиман»;два компактдиски допротоколу проведенняслідчого експериментуза участюсвідка ОСОБА_9 ; два компакт диски до протоколу проведення слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_10 ; карту пам`яті з відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_8 ; карту пам`яті з відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_8 ; карту пам`яті з відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_7 ; карту пам`яті з відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_8 ; карту пам`яті з відеозаписом до протоколу допиту свідка ОСОБА_7 ; компакт диск з інформацією, наданою ДМС вх.№2/ДСК відносно ОСОБА_5  залишити зберігатися у матеріалах кримінального провадження.
		Копію вироку, яка підлягає врученню обвинуваченому, вручити захиснику, а інформацію про вирок опублікувати в газеті «Урядовий кур`єр» та на офіційному веб-сайті суду відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду через Індустріальний районний суд м.Дніпропетровська протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...