Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/10841/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2024.
Дата набрання законної сили: 17.09.2024
Номер судового провадження: 61-11612ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Постанова
		Іменем України 
		 
		17 вересня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 759/10841/24
		провадження № 61-11612св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Міністерство фінансів України,
		 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року в складі колегії суддів: Слюсар Т. А., Голуб С. А., Таргоній Д. О.,
		 
		Історія справи
		 
		У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства фінансів України про захист прав споживачів.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
		 
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу запропоновано у встановлений строк усунути  недоліки, оскільки позовна заява не відповідає вимогам статті 175 та статті 177 ЦПК України.
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто.
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року:
		у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подачу апеляційної скарги відмовлено;
		апеляційну скаргу ОСОБА_1 на Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року залишено без руху та надано строк для усунення недоліків;
		роз`яснено скаржнику право протягом десяти днів з дня вручення ухвали суду усунути виявлені недоліки.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
		не погодившись з рішенням суду 10 червня 2024 року скаржником подано апеляційну скаргу, та клопотання про звільнення від сплати судового збору. В обґрунтування клопотання зазначено, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів», посилався на те, що є учасником ринку капіталу, як споживач фінансових послуг, які надаються на ринку капіталу/ринку ЦП, як власнику ОВДП, регулятором якого є Держава Україна в особі органу державної влади НКЦПФР;
		особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно з принципом змагальності, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі. Вивчивши доводи заяви ОСОБА_1 суд вважає, що клопотання про звільнення від сплати судового збору не підлягає задоволенню. Відповідно до частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, пов`язаними з порушенням їх прав. При прийнятті Закону України «Про судовий збір» законодавець передбачив можливість застосування Закону України «Про захист прав споживачів» при визначенні пільг певних категорій осіб щодо сплати судового збору;
		позивач заявляє вимогу про розірвання/припинення дії публічного договору купівлі-продажу обслуговування ОВДП UA4000207518 в кількості 756 шт (які обліковуються ТОВ «Фрідом Фінанс Україна»), укладеного між позивачем та Державою Україною в особі органу державної влади - Міністерства фінансів України. Водночас матеріали справи не містять належних доказів та обставин, які давали б підстави вважати, що вказаний спір пов`язаний з порушенням прав позивача, як споживача;
		вимога про оплату судового збору не є перепоною для звернення до суду та не порушує гарантованого права сторони на судовий захист, а направлена на відшкодування витрат, які несе держава, для забезпечення здійснення правосуддя. Оскільки в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору було відмовлено, а тому апеляційна скарга на рішення суду підлягає залишенню без руху, для сплати судового збору.
		 
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року повернуто скаржнику.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що 
		ухвалою Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору ОСОБА_1 відмовлено, апеляційну скаргу залишено без руху для подання до суду доказів сплати судового збору та надано десятиденний строк на усунення вказаних недоліків;
		відповідно до справи копію ухвали суду від 25 липня 2024 року направлено на електронну адресу ОСОБА_1 до відома та виконання 31 липня 2024 року;
		ОСОБА_1 26 липня 2024 року, 06 серпня 2024 року та 12 серпня 2024 року звертався до апеляційного суду з заявами про зменшення строку усунення недоліків визначених ухвалою суду від 25 липня 2024 року. Між тим, положеннями цивільного процесуального закону зменшення установленого судом процесуального строку усунення недоліків апеляційної скарги, не передбачено.
		отже, враховуючи викладене та зважаючи на те, що протягом строку, визначеного в ухвалі Київського апеляційного суду від 25 липня 2024 року, скаржником не було усунуто недоліки апеляційної скарги, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року відповідно до вимог статей 185, 357 ЦПК України слід вважати неподаною та повернути скаржнику. Повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню із апеляційною скаргою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		15 серпня 2024 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року, в якій просив:
		оскаржені ухвали скасувати;
		передати справу до суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що:
		позивач не погодився з вимогою апеляційного суду та подав повторну заяву про звільнення від сплати судового збору від 10 серпня 2024 року з уточненням підстав попередньої заяви про звільнення від сплати судового збору від 11 липня 2024 року, оскільки ухвала від 25 липня 2024 року не мала викладення мотивів залишення без задоволення вимоги заяви про звільнення від сплати судового збору від 11 липня 2024 року;  
		            апеляційний суд без розгляду повторної заяви про звільнення від сплати судового збору з уточненнями від 10 серпня 2024 року повернув апеляційну скаргу позивачу з підстави того, що скаржником не було усунуто недоліки апеляційної скарги;
		            позивач в заяві про усунення недоліків апеляційної скарги виклав додаткові аргументи в підтримку того, що відносини позивача з відповідачем мають сприйматися як відносини між споживачем фінпослуг (позивачем)-надавачем фінпослуг (відповідачем);
		            суд не надав жодної оцінки додатковим доказам та аргументам позивача;
		            відповідно Висновку ВП ВСУ в постанові від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц: «порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), так і на наступних стадіях цивільного процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (стаття 22 «Про захист прав споживачів», стаття 1 ЦПК України у редакції на час постановлення оскарженої ухвали, стаття 2 ЦПК України у редакції на час розгляду справи Верховним Судом). Апеляційний суд наведеного не врахував та безпідставно поклав на позивача, який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її».
		 
		13 вересня 2024 року Міністерство фінансів України через Електронний суд подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило відмовити в задоволенні касаційної скарги
		 
		Відзив мотивований тим, що:
		із системного аналізу положень Закону України «Про захист прав споживачів» слідує, що для того, щоб особа була звільнена від сплати судового збору, недостатньо зазначити, що це є позов про захист прав споживачів, оскільки такий позов повинен містити предмет та обставини, які вказують на порушення прав заявника як споживача послуг. Тобто, предмет та підстави позову повинні вказувати на те, що такий позов пов`язаний з порушенням права споживача, із зазначенням такого права та способу захисту відповідно до положень, передбачених Законом України «Про захист прав споживачів»;
		після укладення договору між сторонами виникають інші правовідносини, які регулюються відповідними Законами (Цивільний кодекс України, Закон України «Про банки та банківську діяльність», Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні»);
		позивач, вважаючи себе споживачем, при зверненні до суду, дотримуючись вимог статті 175 ЦПК України, зобов`язаний викласти зміст позовних вимог та обставини, якими він обґрунтовує вказані позовні вимоги, у відповідності до норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначивши про те, яке право споживача порушено у відповідності  до статті 21 Закону України «Про захист прав споживачів», таким чином навівши підтвердження того, що між сторонами існують правовідносини, які регулюються Законом України «Про захист прав споживачів». Таким чином, вважаємо, що висновки суду апеляційної інстанції, викладені в оскаржуваній ухвалі, є законними та вмотивованими.
		 
		Рух справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 03 вересня 2024 року:
		відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою  ОСОБА_1 на ухвалу Святошинського районного суду м. Києва від 05 червня 2024 року;
		відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у справі.
		 
		12 вересня 2024 року справа передана судді-доповідачу Крату В. І.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Межі та підстави касаційного перегляду
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		 
		В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
		 
		В ухвалі Верховного Суду від 03 вересня 2024 рокувказано, що:
		наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Касаційний суд приймає аргументи, які викладені у касаційній скарзі, з таких мотивів.
		 
		Щодо не розгляду клопотання
		 
		Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
		 
		Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
		 
		Внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
		 
		Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).
		 
		Аналіз матеріалів справи свідчить, що: 
		            до апеляційної скарги позивачем долучена заява про звільнення від сплати судового збору від 07 червня 2024 року (а. с. 72 - 77);
		            11 липня 2024 року позивач подав повторну заяву про звільнення від сплати судового збору (а. с. 86 - 99);
		            ухвалою апеляційного суду від 25 липня 2024 року у задоволенні заяви позивача від 07 червня 2024 року про звільнення від сплати судового збору відмовлено (а. с. 100 - 101).
		 
		У справі, що переглядається
		при поверненні апеляційної скарги апеляційний суд вважав, що позивач, отримавши ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, не усунув недоліки у зазначений в ухвалі строк.;
		апеляційний суд не врахував, що позивач 11 липня 2024 року подав повторну заяву про звільнення від сплати судового збору. Така заява підлягала розгляду судом апеляційної інстанції з ухваленням відповідного процесуального рішення;
		апеляційний суд повторної заяви позивача не розглянув, не вказав мотивів відхилення додаткових аргументів позивача про наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору, які зазначені позивачем в повторній заяві про звільнення від сплати судового збору від 11 липня 2024 року.
		 
		За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про невиконання позивачем вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху.
		 
		Щодо звільнення споживача від сплати судового збору
		 
		Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на суд», одним із аспектів якого є право доступу, не є абсолютним і може підлягати обмеженням; їх накладення дозволене за змістом, особливо щодо умов прийнятності апеляційної скарги. Проте такі обмеження повинні застосовуватись із легітимною метою та повинні зберігати пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 55, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
		 
		Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав (частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Системне тлумачення норм статті 5 Закону України «Про судовий збір» та статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» дозволяє зробити висновок про те, що сама по собі відсутність такої категорії осіб як споживачі серед переліку осіб, які мають пільги щодо сплати судового збору, не може безумовно означати те, що споживачі такої пільги не мають або позбавлені. Оскільки така пільга встановлена спеціальною нормою (стаття 22 Закону України «Про захист прав споживачів), що закріплена в законі, який гарантує реалізацію та захист прав споживачів. 
		 
		Звільнення споживачів від сплати судового збору має відбуватися не тільки у суді першої інстанції (при пред`явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права.
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Аналогічний висновок зроблений і в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).
		 
		Споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб (пункт 22 частини першої статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Облігації внутрішньої державної позики України - це цінні папери, що розміщуються виключно на внутрішніх ринках капіталу і підтверджують зобов`язання України щодо відшкодування пред`явникам цих облігацій їхньої номінальної вартості з виплатою доходу відповідно до умов розміщення облігацій. Номінальна вартість облігацій внутрішньої державної позики України може бути визначена в іноземній валюті (частина тертя статті 16 Закону України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки»).
		 
		У Законі України «Про захист прав споживачів» містяться тільки окремі норми, які виключають застосування окремих положень до правочинів з цінними паперами:
		положення статті 12 не застосовуються до договорів, укладених поза торговельними або офісними приміщеннями, і які стосуються правочинів з цінними паперами (пункт 3 частини першої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів»);
		положення статті 13 не застосовуються до договорів, укладених на відстані, які стосуються правочинів з цінними паперами (пункт 2 частини першої статті 13 Закону України «Про захист прав споживачів»);
		положення пунктів 8, 11 та 13 частини третьої статті 18 не застосовуються до операцій із цінними паперами, фінансовими послугами та іншими товарами або послугами, ціна яких залежить від зміни котировок або індексів на біржах чи ставок на фінансових ринках, які не контролюються продавцем (пункт 1 частини четвертої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).
		 
		Законодавець не передбачив виключення чи непоширення звільнення від сплати судового збору, передбаченого в частині третій статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» за позовом споживача пов`язані із правочинами щодо цінних паперів чи стосовно цінних паперів. Тому частина третя статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» поширюється й на позови споживача пов`язані із правочинами щодо цінних паперів чи стосовно цінних паперів.
		 
		У справі, що переглядається:
		ОСОБА_1 звернувся з позовом про розірвання/припинення дії публічного договору купівлі-продажу обслуговування облігацій внутрішньої державної позики UA4000207518 в кількості 756 шт (які обліковуються ТОВ «Фрідом Фінанс Україна»), укладеного між позивачем та Державою Україною в особі органу державної влади - Міністерства фінансів України, який обґрунтовував порушенням прав споживача та посилався на статтю 10 Закону України «Про захист прав споживача», про що свідчить аналіз позовної заяви (а. с. 8).
		 
		Таким чином апеляційний суд безпідставно поклав на  ОСОБА_1 , який звернувся до суду за захистом прав споживача, обов`язок зі сплати судового збору та передчасно визнав його апеляційну скаргу неподаною і повернув її. 
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Доводи касаційної скарги дають підстав для висновку про те, що оскаржена ухвала суду апеляційної інстанції постановлена без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково; оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати; передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_1 задовольнити частково.
		 
		Ухвалу Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року скасувати та передати справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
		 
		З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції ухвала Київського апеляційного суду від 13 серпня 2024 року втрачає законну силу.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                    В. І. Крат
		 
		Судді:                                                                                     Д. А. Гудима
		 
		І. О. Дундар
		 
		                                                                                              Є. В. Краснощоков
		 
		                                                                                              П. І. Пархоменко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...