Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 650/2222/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Колабораційна діяльність.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2024. Зареєстровано: 25.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2024.
Дата набрання законної сили: 25.09.2024
Номер судового провадження: 11-кп/819/403/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22023230000000451

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 
		Єдиний унікальний номер справи: 650/2222/23 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 
		Провадження № 11-кп/819/403/24 Доповідач в апеляційної інстанції ОСОБА_2 Категорія: ч.2 ст.28  ч. 5 ст. 111-1 КК України
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		25 вересня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Херсонського апеляційного суду у складі:
		 
		головуючого судді - ОСОБА_2 ,
		суддів: - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		за участю: секретаря - ОСОБА_5 ,
		прокурора - ОСОБА_6 ,
		обвинуваченої - ОСОБА_7 , 
		захисника - адвоката ОСОБА_8 , 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в режимі відеоконференції матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора та захисника ОСОБА_8 , в інтересах обвинуваченої ОСОБА_7 на вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від24 червня 2024 року, яким
		 
		ОСОБА_9 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимої,
		 
		визнано винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28  ч. 5 ст. 111-1 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 6 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади, державного управління, місцевого самоврядування чи органах, що надають публічні послуги строком на десять років та з конфіскацією усього належного їй на праві приватної власності майна.
		Постановлено строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_7 рахувати з моменту набрання вироком законної сили.
		На підставіч. 5 ст. 72 КК України, обвинуваченій ОСОБА_7 , зараховано в строк відбування покарання строк попереднього ув`язнення з 13.09.2023 року по дату набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою застосований стосовно ОСОБА_7 до набрання вироком законної сили залишено без змін.
		Вирішено питання речових доказів.
		 
		ВСТАНОВИЛА:
		 
		Вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винною у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення за наступних обставин.
		Згідно зКонституцією УкраїниУкраїна є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеноїКонституцієютазаконами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року,а також всуперечМеморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і російською федерацією (далі  рф) 1997 рокута іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		У преамбуліДекларації про державний суверенітет України від 16 липня 1990 року (далі  Декларація)вказано, що Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки проголошує державний суверенітет України як верховенство, самостійність, повноту і неподільність влади Республіки в межах її території та незалежність і рівноправність у зовнішніх зносинах.
		Відповідно дорозділу V Деклараціїтериторія України в існуючих кордонах є недоторканною і не може бути змінена та використана без її згоди.
		24 серпня 1991 року Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки схваленоАкт проголошення незалежності України, яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави  України. Згідно з указаним документом територія України є неподільною та недоторканною.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і рф.
		Статтями 1, 2 Конституції Українивизначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Згідно зістаттею 5 Конституції Україниносієм суверенітету та єдиним джерелом влади в Україні є народ. Народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
		Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами.
		Відповідно достатей 132 - 134 Конституції Українитериторіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території.
		22 лютого 2022 року президент рф направив до ради федерації звернення про використання зс рф за межами рф, яке було задоволено.
		24 лютого 2022 року президент рф публічно оголосив про рішення розпочати повномасштабну військову агресію проти України.
		24 лютого 2022 року військовослужбовці зс рф шляхом збройної агресії із застосуванням зброї незаконно вторглися на територію України через державні кордони України в Харківській, Херсонській, Миколаївській, Сумській, Чернігівській, Запорізькій, Київській, Донецькій та Луганській областях та здійснили збройний напад на державні органи влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення для держави і у такий спосіб здійснили тимчасову окупацію частини території України.
		З метою протидії збройній агресії у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти УкраїниУказом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX,в Україніз 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб введено воєнний стан, який продовжується у визначеному законом порядку.
		З 24 лютого 2022 року по цей час більшу частину території Херсонської області захоплено військовослужбовцями зс рф і вона знаходиться під тимчасовою окупацією держави-агресора, що визначено Переліком територіальних громад, що розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні) станом на 25 квітня 2022 року, затвердженимнаказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25 квітня 2022 року № 75.
		Відповідно доЗакону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»тимчасово окупована рф територія України (тимчасово окупована територія)  це частини території України, в межах яких збройні формування рф та окупаційна адміністрація рф встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування рф встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації рф.
		Статтею 73 Конституції Українивизначено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішується питання про зміну території України.
		15 липня 2022 року Центральною виборчою комісією України прийнятоПостанову № 82 «Про неприпустимість організації підготовки та проведення на тимчасово окупованих територіях України псевдореферендумів»відповідно до якої проведення будь-яких виборів та референдумів в умовах воєнного стану прямо забороненочастиною першою статті 19 Закону України «Про правовий режим воєнного стану».Аналогічні заборони встановлено такожВиборчим кодексом УкраїнитаЗаконом України «Про всеукраїнський референдум».
		Згідно ізстаттею 1 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26 січня 2021 року,всеукраїнський референдум є формою безпосередньої демократії в Україні, способом здійснення влади безпосередньо Українським народом, що полягає у прийнятті (затвердженні) громадянами України рішень шляхом голосування у випадках і порядку, встановленихКонституцією Українитацим Законом.
		Відповідно дочастини першої статті 18 Закону України «Про всеукраїнський референдум»від 26 січня 2021 року,всеукраїнський референдум щодо зміни території України - це форма прийняття громадянами України, які мають право голосу, рішення щодо затвердження прийнятого Верховною Радою України закону про ратифікацію міжнародного договору про зміну території України. Призначення всеукраїнського референдуму щодо зміни території України здійснюється постановою Верховної Ради України.
		Згідно із частиною першою статті 20 Закону України «Про всеукраїнський референдум» від 26 січня 2021 року, у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.
		У березні 2022 року (більш точної дати досудовим розслідуванням не встановлено), громадянин України, матеріали відносно якого виділено в інше кримінальне провадження, перебуваючи у м. Херсоні, достовірно знаючи, що військовослужбовці рф окупували АДРЕСА_1 та продовжують окупаційну діяльність на території України, маючи досвід роботи в органах влади та місцевого самоврядування, добровільно погодився виконувати рішення окупаційного військового керівництва рф, розташованого на окупованих територіях, та обійняв посаду так званого керівника окупаційного органу влади  військово-цивільної адміністрації Херсонської області (далі  окупаційна ВЦА Херсонської області).
		Переслідуючи кінцеву мету окупації Херсонської області приєднанням частини території України до рф, умисно на виконання вимог військово-політичного керівництва рф у порушення порядку, встановленого Конституцією України, у липні 2022 року (більш точна дата досудовим розслідуванням не встановлена) як посадова особа окупаційного органу влади держави-агресора публічно проголосив про початок підготовки до проведення незаконного референдуму з питань входження до складу рф тимчасово окупованої території Херсонської області.
		На виконання зазначеної вище злочинної мети, у першій половині вересня 2022 року (конкретне місце та час органом досудового розслідування не встановлено) керівництвом окупаційної ВЦА Херсонської області, до складу якої входили особи, матеріали стосовно яких виділено в інше кримінальне провадження, а також інші невстановлені досудовим розслідуванням особи, якими сформовано склад та організовано роботу так званої «дільничної виборчої комісії»  ДВК АДРЕСА_2 .
		В свою чергу, у невстановлені дату та час, але не пізніше 20 вересня 2022 року, ОСОБА_7 прийняла пропозицію так званого голови с. Максима Горького щодо участі у проведенні на території тимчасово окупованого с. Максима Горького Бериславського району Херсонської області незаконного референдуму про вихід Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу рф на правах суб`єкта рф. На виконання вказаного злочинного умислу з так званою головою с. Максима Горького, ОСОБА_7 була призначена на посаду так званого члена комісії ДВК № 808.
		Так, ОСОБА_7 , у період з 23 вересня 2022 року по 27 вересня 2022 року, діючи за попередньою змовою з так званою головою с. Максима Горького та іншими невстановленими на даний час особами (щодо яких здійснюється досудове розслідування), діючи із прямим умислом, усвідомлюючи свою протиправну діяльність та передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки, в порушенняКонституції України, Закону України «Про всеукраїнський референдум», Закону України «Про правовий режим воєнного стану»,взяла участь у проведенні незаконного референдуму, а саме у період з 23-27 вересня 2022 року зі списками виборців та наданими їй бюлетенями здійснила по-дворовий обхід жителів АДРЕСА_2 з метою їх залучення до голосування щодо виходу Херсонської області зі складу України, утворення самостійної держави та входження її до складу російської федерації на правах суб`єкта російської федерації. Під час проведення референдуму ОСОБА_7 активно пропонувала мешканцям с. Максима Горького проголосувати шляхом поставлення відповідних відміток у бюлетені, вела облік громадян по списку, які проголосували під час проведення незаконного референдуму.
		В подальшому, 27 вересня 2022 року так звана «ЦВК Херсонської області» за результатами підрахунку всіх бюлетенів визнала незаконний референдум таким, що відбувся. Відповідно до його результатів було задекларовано 497051 громадян, що становить 87.05 % від загальної кількості виборців, які прийняли участь у голосуванні, виявили бажання за входження Херсонської області у склад рф.
		Таким чином, наслідком вищевказаних незаконних та неправомірних дій ОСОБА_7 та інших осіб, щодо яких здійснюється розслідування, стало визнання російською федерацією незаконного референдуму на тимчасово окупованій територій України таким, що відбувся та незаконного приєднання Херсонської області до складу рф.
		Не погодившись з вироком суду першої інстанції прокурор та захисник подали на нього апеляційні скарги.
		Так, в апеляційній скарзі прокурор не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченої, просить оскаржуваний вирок скасувати, в частині призначеного їй покарання, та призначити їй покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
		Апеляційна скарга мотивована доводами про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченої внаслідок м`якості.
		Зокрема, апелянт зазначає про те, що поза належною увагою суду першої інстанції залишилась ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких, об`єктом якого стали суспільні відносини, пов`язані зі збройною агресією росії та національною безпекою України.
		Крім того, обвинувачена вину у пред`явленому їй обвинуваченні визнала частково, під час судового розгляду виявляла не щирість перед судом, не розкаялася у вчиненому, що підтверджується відсутністю обставини, які пом`якшують покарання, як під час досудового розслідування, так і не знайшли вони своє відображення і під час судового розгляду та безпосередньо у вироці суду. Натомість, судом враховано обставину, що обтяжує покарання - вчинення злочину з використанням умов воєнного стану.
		Також, як зазначає апелянт, ОСОБА_7 відповідно до своїх моральних якостей і втраченого почуття обов`язку перед державою та суспільством не заслуговує на довіру, так як серед суспільства є тим індивідом, який несе особливу небезпеку для оточуючих, а також для інтересів держави, а тому призначення їй основного покарання у вигляді 6 років позбавлення волі, тобто наближеного до мінімальної межі строку покарання, передбаченого санкцією ч.5 ст. 111-1 КК України, не забезпечить виправлення і перевиховання ОСОБА_7 , викличе почуття безкарності у суспільстві, а тому, в умовах у яких наразі перебуває держава, ОСОБА_7 необхідно призначити більш суворе покарання.
		В апеляційній скарзі захисник не оспорюючи фактичних обставин кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченої, просить оскаржуваний вирок змінити, в частині призначеного їй покарання, та призначити їй покарання більш м`яке покарання.
		Апеляційна скарга мотивована доводами про невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок суворості.
		Зокрема, як зазначає апелянт, ОСОБА_7 вину визнала частково, у вчиненому розкаюється, після визволення населеного пункту остання залишилася за місцем свого проживання умислу зникнути з місця проживання тобто сховатися від правоохоронних органів у неї не було.
		Крім того, на переконання апелянта, суд неналежним чином врахував тяжкість вчиненого злочину, наявність у ОСОБА_7 сім`ї та малолітнього сина, відсутність скарг за місцем проживання останньої, її відношення до вчиненого, наявність обставини, яка пом`якшує покарання.
		Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачену та захисника на підтримання доводів апеляційної скарги захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги прокурора, прокурора на підтримання доводів апеляційної скарги сторони обвинувачення, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги захисника, вивчивши матеріали кримінального провадження, обговоривши та перевіривши доводи апеляційної скарги, вислухавши сторони в судових дебатах, які залишилися на попередніх позиціях, останнє слово обвинуваченої, колегія суддів приходить до наступного.
		Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення при зазначених у вироку обставинах і кваліфікація її дій за ч. 2 ст. 28  ч. 5ст. 111- 1КК України, ніким не оскаржується.
		Згідно зі ст.414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Термін «явно несправедливе покарання» вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті (частини статті) Особливої частини КК України, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		При призначенні обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, суд, відповідно до вимогст.65 КК Українита роз`яснень, які містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого нею кримінального правопорушення, яке відповідно до категорії тяжких злочинів, особу винної, наявність обставин, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що його обтяжують.
		Як вбачається з матеріалів провадження обвинувачена ОСОБА_7 вину у вчиненому визнала частково, має постійне місце проживання де проживає разом з сім`єю, має на утриманні малолітнього сина, раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась.
		Разом з тим, ОСОБА_7 вчинила тяжкий злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, що становить підвищену ступінь суспільної небезпечності, наслідком вчинення якого стало сприяння своїми діями державі-агресору в проведенні незаконного референдуму, порушенні незалежності, суверенітету та територіальної цілісності нашої держави, а також враховуючи вчинення обвинуваченою вказаного злочину із корисливих мотивів, про що свідчить відсутність обставин, які б підтверджували перебування її у тяжкому матеріальному стані.
		Обставин, які пом`якшують покарання ОСОБА_7 судом першої інстанції не встановлено. Обставиною, яка обтяжує її покарання судом не першої інстанції визнано вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, з чим погоджується і колегія суддів.
		Суд першої інстанції в межах своїх дискреційних повноважень при призначенні покарання, як видно, фактично прийняв до уваги всі наявні у суду дані, що характеризують особу обвинуваченого, в тому числі і в соціально - побутовому плані, а також врахував обставини кримінального провадження в їх сукупності, які визначають тяжкість скоєного кримінального правопорушення, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, форму і ступінь вини.
		Зважаючи на викладене, на переконання колегії суддів, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та мотивовано прийшов до висновку щодо необхідності призначення ОСОБА_7 покарання у виді реального позбавлення волі, призначивши його у розмірі наближеному до мінімального визначеного частиною санкцією статі, вважаючи таке покарання справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Всі інші обставини, на які посилаються в апеляційних скаргах прокурора та захисник були відомі суду під час розгляду кримінального провадження та цілком враховані судом при призначенні їй покарання.
		Інших обставин чи матеріалів, ніж ті з урахуванням яких суд першої інстанції призначив обвинуваченій ОСОБА_7 покарання, до апеляційного суду не надано.
		Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли стати підставами для зміни чи скасування оскаржуваного вироку, не встановлено.
		Зважаючи на викладене апеляційні скарги прокурора та захисника задоволенню не підлягають, а підстави для зміни чи скасування оскаржуваного вироку відсутні. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		ПОСТАНОВИЛА:
		 
		Апеляційні скарги прокурора та захисника ОСОБА_8 , залишити без задоволення, а вирок Великоолександрівського районного суду Херсонської області від24 червня 2024 року відносно ОСОБА_7 ч. 2 ст. 28  ч. 5 ст. 111-1 КК України  без змін. 
		Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення і може бути оскаржена учасниками судового провадження в касаційному порядку протягом 3 місяців з дня оголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а засудженою, яка тримається під вартою, в той же строк з моменту отримання копії судового рішення.
		 
		СУДДІ:
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ОСОБА_10 ОСОБА_11 ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...