Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 636/3461/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 25.09.2024. Зареєстровано: 25.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/638/905/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12023221240000465

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Справа636/3461/23
		Провадження № 1-кп/638/905/24
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		25 вересня 2024 року                                        м. Харків
		Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді ОСОБА_1 
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 ,
		захисника ОСОБА_4 ,
		обвинуваченого ОСОБА_5 , 
		      розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Харкові кримінальне провадження за № 12023221240000465 від 05 травня 2022 року відносно
		ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Донецьк, українця, громадянина України, одруженого, дітей на утриманні немає, непрацюючого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		  заознакамикримінальногоправопорушення,передбаченого ст. 336 КК України,
		встановив:
		ОСОБА_5 , відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (зі змінами і доповненнями станом на 14 квітня 2022 року)  є військовозобов`язаним, тобто особою, яка перебуває у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави. На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації. Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації здійснюється для доукомплектування військових посад, передбачених штатами воєнного часу, у термін, визначені мобілізаційними планами Збройних Сил України та інших формувань, відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу». Відповідно до ч. 1 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII від 21 жовтня 1993 року (зі змінами та доповненнями станом на 01 квітня 2022 року)  громадяни зобов`язані з являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період. 
		20 березня 2023 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи військовозобов`язаним прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , що тимчасово базується за адресою: АДРЕСА_2 у зв`язку з оголошенням Указу Президента України № 69-2022 від 24.02.2022 року загальної мобілізації та призивом на військову службу у Збройні Сили України, перебуваючи у вищезазначеному приміщенні, будучи належним чином у встановленому законом порядку повідомленим працівниками вищевказаного центру про призов на військову службу під час загальної мобілізації, а також про наслідки відмови бути призваним та проходити військову службу під час мобілізації оголошеної Указом Президента України №69-2022 від 24.02.2022, останній достовірно знаючи, що відповідно до Указу Президента України №64-2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану на території України, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з метою ухилення від призиву за мобілізацією, без поважних причин, діючи умисно, в порушення вимог ст.65 Конституції України, ст.ст.1, 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу України від 25 березня 1992 року №2232- XII, ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21 жовтня 1993 року №3543-XII, та Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 №69-2022, після проходження військово-лікарської комісії, згідно довідки якої від 16.03.2023 - придатний до військової служби, відмовився отримувати повістку на відправку до команди за призивом по мобілізації на 29.03.2023 року на 09:00 годину. 
		Відповідно, 29 березня 2023 року ОСОБА_6 не з`явився на зазначений час за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 , тим самим відмовився від проходження військової служби під час мобілізації, не маючи на те поважних причин, керуючись небажанням проходити військову службу за мобілізацією,  за таких обставин ухилився від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, на військову службу за призивом осіб із числа резервістів в особливий період.
		   Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованому йому правопорушенні не визнав, пояснив суду, що взимку 2023 року, точної дати не пам`ятає, його було зупинено на блокпосту біля с.Печеніги. Ним було надано документи про те, що він є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. Весною 2023 року, точної дати не пам`ятає ОСОБА_5 було зупинено повторно та вручено повістку до відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 . Він з`явився на виклик, де пройшов військову лікарську комісію. За висновком вказаної комісії ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби. Після чого ОСОБА_5 було запропоновано отримати повістку за мобілізацією, від отримання якої ОСОБА_5 відмовився через релігійні погляди, оскільки він є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови. Вірування вказаного об`єднання забороняють її членам бути військовослужбовцями та навчатися військовій службі.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_7 , який є начальником відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , пояснив суду, що 01.03. 2023 громадянину ОСОБА_5 було вручено повістку в ІНФОРМАЦІЯ_4 в АДРЕСА_3 . У ОСОБА_5 був відсутній обов`язковий військово обліковий документ. 08.03.2023 ОСОБА_5 з`явився до РТЦК та СП та його було направлено до районної комісії для проходження медичного огляду. 16.03.2023 ОСОБА_5 з`явився до РТЦК та СП після проходження лікарської комісії. За висновком військової лікарської комісії ОСОБА_5 визнано придатним до військової служби. ОСОБА_5 зазначив, що він є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, тому не може здійснювати військовий обов`язок через релігійні переконання.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_8 який є водієм відділення мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_5 , зазначив, що зимою 2023 року стояв на блокпосту в с. Мартове, де ОСОБА_5 було вручено повістку в РТЦК та СП. В бесіді ОСОБА_5 зазначив, що він є служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови та він не може здійснювати військовий обов`язок з релігійних міркувань. В подальшому свідок бачив ОСОБА_5 у РТЦК та СП, де він відмовився від отримання повістки про виїзд за мобілізацією.
		   Винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, повністю підтверджується зібраними під час досудового розслідування та безпосередньо дослідженими в судовому засіданні доказами, а саме:
		   копією довідки військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 від 16 березня 2023 року відповідно до якої ОСОБА_5 здоровий та придатний до військової служби;
		   повісткою, яка була виписана ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 громадянину ОСОБА_5 , який проживає в АДРЕСА_1 , в якій зазначено, що останньому належить з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 о 09:00 год. для відправки у команду за призовом по мобілізації;
		   актом № 15/3/231 від 20 березня 2023 року складеним лейтенантом ОСОБА_7 у присутності свідків: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 про те, що військовозобов`язаному ОСОБА_5 працівником ІНФОРМАЦІЯ_7 було доведено вимогу щодо виклику до ІНФОРМАЦІЯ_8 на вказану дату 29 березня 2023 року, та повідомлено про адміністративну відповідальність щодо порушення правил військового обліку. А також про кримінальну відповідальність за ухилення від призову на в/службу за мобілізацією. Військовозобов`язаний відмовився підписувати повістку та прибувати до ІНФОРМАЦІЯ_8 у доведений час;
		   листом про роз`яснення військовозобов`язаному (резервісту) вимог статті 23 ЗУ Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, де було доведено ОСОБА_5 хто має право на відстрочку, відповідно до якого ОСОБА_5 відмовився підписувати про ознайомлення цей лист, про що зазначено у акті № 15/3/231 від 20 березня 2023 року; 
		копією тимчасового посвідчення військовозобов`язаного № НОМЕР_1 , виданої ОСОБА_5 , відповідно до якої останній проходив альтернативну службу з 10 листопада 1999 року по 10 лютого 2002 року.
		Об`єктивна сторона злочину за ст. 336 КК України, яка інкримінована обвинуваченому, виявляється в бездіяльності  ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, на особливий період.
		Безпосереднім об`єктом цього злочину є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч. 2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі  з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.
		Стаття 3 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначає загальну мобілізацію як складову частину організації оборони держави, змістом якої, зокрема, є переведення Збройних Сил України, інших військових формувань на організацію і штати воєнного часу.
		Саме це і є підставою криміналізації ухилення від призову за мобілізацією осіб, які підлягають такому призову.
		За таких обставин, судом встановлено, що ОСОБА_5 , будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, без поважних причин не прибув у визначений у повістці день і час до ІНФОРМАЦІЯ_5 для проходження військової служби у Збройних силах України за призовом під час мобілізації, чим вчинив кримінальне діяння, передбачене ст. 336 КК України.
		Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_5 та його захисника, що ОСОБА_5 є одним із Свідків Єгови, має сталі релігійні переконання, несумісні із проходженням військової служби - є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до довідки № 5905 від 28 грудня 2022 року виданої Релігійною організацією Релігійний центр Свідків Єгови в Україні ОСОБА_5 є присвяченим охрещеним служителем Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні. ОСОБА_5 призначений 24 травня 2015 року керівним комітетом Релігійної організації Релігійний центр Свідків Єгови в Україні на посаду священнослужителя - служителем (дияконом) збору. Згідно із статутом Релігійної організації Релігійний центр Свідків Єгови в Україні та внутрішніми канонічними правилами Релігійного об`єднання Свідків Єгови в Україні, для призначення осіб, які мають духовний сан та є священнослужителями, не передбачено навчання у будь-якому духовному навчальному закладі. Критерієм призначення є відповідність особи вимогам щодо священнослужителів, які містяться у Біблії.
		В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_10 звертався до ІНФОРМАЦІЯ_5 з заявою про направлення його на виконання цивільної невійськової роботи.
		Відповідно до відповіді т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 22 березня 2023 року ОСОБА_5 було відмовлено у проханні направити його на виконання цивільної невійськової роботи. Підставою для відмови ОСОБА_5 стало те, що на теперішній час здійснюються саме мобілізаційні заходи з призову військовозобов`язаних, а не призов на строкову військову службу, та ОСОБА_5 більше 27 року, тому підстав для направлення останнього для виконання цивільної невійськової роботи у порядку та на умовах, передбачених ЗУ Про альтернативну (невійськову) служби, на теперішній час не вбачається.
		Таким чином, рішення про заміну ОСОБА_5 військової служби на альтернативну - не приймалися.
		Сторона захисту, посилаючись на ст. 35 Конституції України зазначає про передбачене право вірян на заміну військової служби на альтернативну (невійськову). Однак, такі доводи є необґрунтованими з огляду на наступне.
		Відповідно до ч. 4 ст. 35 Конституції України, ніхто не може бути увільнений від своїх обов`язків перед державою або відмовитися від виконання законів за мотивами релігійних переконань. У разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		Законом України Про альтернативну (невійськову) службу" визначено організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов`язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.
		Відповідно до ст. 4 ЗУ «Про альтернативну (невійськову) службу» на альтернативну службу направляються громадяни, які підлягають призову на строкову військову службу і особисто заявили про неможливість її проходження як такої, що суперечить їхнім релігійним переконанням, документально або іншим чином підтвердили істинність переконань та стосовно яких прийнято відповідні рішення.
		Статтею 1 цього Закону визначено, що альтернативна служба є службою, яка запроваджується замість проходження строкової військової служби і має на меті виконання обов`язку перед суспільством. В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження права громадян на проходження альтернативної служби із зазначенням строку дії цих обмежень.
		ЗУ Про військовий обов`язок і військову службу встановлює такі види військової служби: строкова військова служба, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, військова служба за контрактом осіб рядового складу, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки, військова служба за контрактом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб офіцерського складу, військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Вказаний Закон встановлює, що строкова військова служба та військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період  це два самостійні види військової служби і Законом України Про альтернативну (невійськову) службу альтернативна служба запроваджується замість проходження строкової військової служби.
		Заміна військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період на альтернативну (невійськову) службу - Законом не встановлена.
		Міжнародний пакт про громадянські і політичні права гарантує кожній людині право на свободу думки, совісті та релігії. Це право включає свободу мати чи приймати релігію або переконання на свій вибір і свободу сповідувати свою релігію та переконання як одноосібно, так і спільно з іншими, публічно чи приватно, у відправленні культу, виконанні релігійних та ритуальних обрядів та вчень. Відступ від положень Пакту не допускається навіть під час надзвичайного становища в державі, при якому життя нації перебуває під загрозою.
		Стаття 9 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на свободу думки, совісті та релігії; це право включає свободу змінювати свою релігію або переконання, а також свободу сповідувати свою релігію або переконання під час богослужіння, навчання, виконання та дотримання релігійної практики та ритуальних обрядів як одноособово, так і спільно з іншими, як прилюдно, так і приватно.
		Свобода сповідувати свою релігію або переконання відповідно до положень ч. 2 цієї статті підлягає лише таким обмеженням, що встановлені законом і є необхідними у демократичному суспільстві в інтересах громадської безпеки, для охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
		Таким чином, право сповідувати свою релігію або переконання не є абсолютним і може бути обмежене за таких умов, як: законність; легітимна мета  інтереси громадської безпеки, необхідність охорони публічного порядку, здоров`я чи моралі, а також захист прав і свобод інших осіб; пропорційність, що окреслює межі правомірного втручання у право і дозволяє здійснення його лише в тій мірі, в якій це необхідно для досягнення зазначених законних цілей.
		Ані положення Пакту, ані положення Конвенції прямо не передбачають права людини відмовитися від виконання військового обов`язку з міркувань совісті, у тому числі з мотивів релігійних переконань, і не унормовують порядок його реалізації.
		Європейський суд з прав людини (далі  ЄСПЛ) у своїй практиці сформував орієнтири, за якими відмова від військової служби є переконанням, що досягає достатнього ступеня сили, серйозності, послідовності та важливості, щоб на нього поширювалися встановлені статтею 9 Конвенції гарантії, у випадках, коли така відмова мотивована серйозним і непереборним конфліктом між обов`язком служити в армії та совістю людини або її щирими та глибокими, релігійними чи іншими, переконаннями (Баятян проти Вірменії (Bayatyan v. Armenia), Папавасілакіс проти Греції (Papavasilakis v. Greece), Канатли проти Туреччини (Kanatli v. Turkiye).
		Водночас ЄСПЛ послідовно визнає, що коли особа, посилаючись на ст. 9 Конвенції, просить скористатися правом на сумлінну відмову від військової служби, вимоги компетентними органами держави певного рівня доказування для обґрунтування такого прохання і відмова у його задоволенні, якщо відповідні докази не надаються, не суперечать положенням цієї статті (Енвер Айдемір проти Туреччини (Enver Aydemir v. Turkiye), Дягілєв проти Росії).
		ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що держава може встановлювати процедури для оцінки серйозності переконань людини та запобігати спробам зловживання можливістю звільнення з боку осіб, котрі у змозі нести військову службу. Питання про те, чи підпадає відмова від проходження військової служби під дію положень статті 9 Конвенції та в якій мірі, має оцінюватися залежно від конкретних обставин кожної справи.
		Право на свободу совісті та віросповідання гарантовано як одне з конституційних прав людини, та закріплено у ст. 35 Конституції України. Одним з аспектів зазначеного права є можливість сумлінної відмови від військової служби. Зокрема, у разі якщо виконання військового обов`язку суперечить релігійним переконанням громадянина, виконання цього обов`язку має бути замінене альтернативною (невійськовою) службою.
		В умовах збройної агресії Російської Федерації проти України, коли під загрозу поставлено життя, здоров`я, безпека громадян та саме існування держави, існує нагальна потреба у належному комплектуванні Збройних Сил України для відсічі агресії та високі ризики недобросовісної поведінки осіб, що підлягають призову, спрямованої на ухилення від виконання свого конституційного обов`язку з захисту Вітчизни.
		За таких особливих умов досягнення справедливого балансу між правом людини закріпленого в ст. 9 Конвенції та ст. 35 Конституції України в аспекті можливості сумлінної відмови від військової служби та інтересами захисту суверенітету, територіальної цілісності України, прав і свобод інших осіб вимагає забезпечення об`єктивної перевірки тверджень особи про несумісність її релігійних переконань з військовою службою і підтвердження доказами наявності відповідних релігійних переконань. Це не означає, що можливість здійснення права на сумлінну відмову від військової служби обмежується членством у зареєстрованих релігійних організаціях, зміст віровчення яких передбачає безумовну неприпустимість такої служби, носіння та використання зброї.
		Згідно зі ст. 17 Закону України від 06.12.1991№ 1932-XII «Про оборону України» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Громадяни України чоловічої статі, придатні до проходження військової служби за станом здоров`я і віком, а жіночої статі  також за відповідною фаховою підготовкою, повинні виконувати військовий обов`язок згідно із законодавством.
		Таким чином, жодні релігійні переконання не можуть бути підставою для ухилення громадянина України, визнаного придатним до військової служби, від мобілізації з метою виконання свого конституційного обов`язку із захисту територіальної цілісності та суверенітету держави від військової агресії з боку іноземної країни. 
		Вказаний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 13 червня 2024 року у справі № 601/2491/22.
		Відповідно до Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24 лютого 2022 року - на всій території України введено воєнний стан.
		Указом Президента України "Про загальну мобілізацію" № 69/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України - оголошено про проведення загальної мобілізації.
		Згідно з вимогами ч. 3 статті 22 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію - під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України (ухилення від призову за мобілізацією) є відносини, що забезпечують обороноздатність України, зокрема, комплектування її Збройних Сил, на які відповідно до ч.2 ст. 17 Конституції покладаються найважливіші функції: оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості.
		Суспільна небезпечність ухилення від призову за мобілізацією обумовлена тим, що мобілізація пов`язується з умовами особливого періоду в державі - з загрозою нападу, небезпекою державній незалежності України.
		Відповідно до ст. 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію- особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Беручи до уваги наведене, суд встановив, що ОСОБА_5 , будучи військовозобов`язаним, придатним за станом здоров`я для проходження військової служби, знаючи про відсутність будь-яких рішень щодо заміни на невійськову службу, не маючи підстав на альтернативну службу під час мобілізації на особливий період, отримавши особисто повістку, без поважних причин не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_5 для відправки у складі команди №4007 для відправки у команду за призовом по мобілізації.
		Враховуючи, що об`єктивна сторона кримінального правопорушення за ст. 336 КК України виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність в діях ОСОБА_5 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України.
		Таким чином, суд вважає доведеним, що ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 336 КК України, тобто ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, в особливий період, на військову службу за призовом із числа резервістів в особливий період.
		Щодо доводів обвинуваченого та його захисника, що обвинувачений у зв`язку зі своїми релігійними переконаннями не може брати до рук зброю та взагалі не може одягати військову форму, суд зазначає наступне.
		Так, суд не є органом уповноваженим тлумачити канонічні правила, настанови та віровчення конфесії Свідків Єгови. 
		Відмова ОСОБА_5 від проходження військової служби за мобілізацією, як зазначає сам обвинувачений та його захисник пов`язана насамперед з Біблійським писанням, якими заборонено прояв будь-якого виду насилля.
		Так, суд зазначає, що ОСОБА_11 містить писання де заборонено брати до рук зброю та проявляти будь-які дії пов`язані з нанесенням шкоди іншій людині. Однак, ОСОБА_11 не містить писань де заборонено одягати військову форму. 
		Суд вважає за необхідне зазначити, що призов ОСОБА_5 на військову службу по мобілізації не означає автоматично, що він був зобов`язаний брати до рук зброю, адже з огляду на його релігійні переконання та конституційний обов`язок із захисту Вітчизни під час несення служби він міг бути задіяний у будівництві укріплень, допомоги пораненим та виконанні інших функцій, не пов`язаних із використанням зброї.
		   Пом`якшуючою обставиною, згідно ч. 1 ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		     Обставиною, що обтяжує покарання, згідно ч. 1 ст. 67 КК України судом не встановлено.
		     Суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_5 одружений, дітей на утриманні не має, з середньою освітою, раніше не судимий, має зареєстроване місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває.
		   Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому покарання у відповідності до вимогст. 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке віднесено законом до нетяжких кримінальних правопорушень, особу винного, обставини, визнані судом такими, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимогист. 50 КК України, згідно з якою, метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ст. 336 КК України. 
		Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не обирався.
		    Речові докази та судові витрати у даному кримінальному провадженні відсутні.
		    Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.368,374 КПК України, суд,-
		ухвалив:
		        ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.
		Строк відбування покарання обвинуваченому  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1  рахувати з моменту його затримання на виконання цього вироку суду.
		Запобіжний захід відносно  ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до набрання вироком законної сили не обирати.
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з моменту його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.
		Роз`яснити обвинуваченому, що він має право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Роз`яснити сторонам кримінального провадження право подати клопотання про помилування, право ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
		Учасники судового провадження мають право отримати в Дзержинському районному суді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.
		   
		   
		   
		Суддя                                                         ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...