Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/20219/21 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 25.09.2024. Зареєстровано: 26.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/755/174/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000004002

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 755/20219/21
		1-кп/755/174/24
		 
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		"12" вересня 2024 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:
		головуючого судді                         ОСОБА_1 ,
		за участю:
		секретарів судових засідань         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		прокурорів                                 ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		захисника                                 ОСОБА_7 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42016000000004002 від 20.12.2016 року, за обвинуваченням  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Правовосточне, Іванівського р-ну, Амурської обл., Російської Федерації, громадянина України, проживаючого за адресою:  АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України,
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до ст. 6 Конституції України, державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.
		Згідно з вимогами ч. 2 ст. 19, ст. 68 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Статтею 5, ч. 1 ст. 72, ст. 73 Конституції України передбачено, що Україна є республікою. Право визначати і змінювати конституційний лад в Україні належить виключно народові і не може бути узурповане державою, її органами або посадовими особами. Питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їх повноважень, встановлених Конституцією України.
		Крім того, частиною 2 ст. 72 Конституції України передбачено, що всеукраїнський референдум проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Відповідно до ч. 1 ст. 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Згідно з ч. 1 ст. 125 Конституції України, судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.
		Частиною другою ст. 125 Конституції України визначено, що суд утворюється, реорганізовується і ліквідовується законом, проект якого вносить до Верховної Ради України Президент України після консультацій з Вищою радою правосуддя.
		Незважаючи на це, у приміщенні Верховної Ради АР Крим 06.03.2014 року, у порушення ч. 3 ст. 2, ст. 72, ст. 73, п. 2 ч. 1 ст. 85, ст. 132 Конституції України та п. 2 ч. 3 ст. 3, ст. ст. 18, 27 Закону України «Про всеукраїнський референдум», депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято незаконну постанову № 1702-6/14 «О проведении общекрымского референдума», в якій визначено дату такого волевиявлення - 16.03.2014 року, на яке виносилося питання про входження АР Крим до складу Російської Федерації на правах суб`єкта Федерації.
		Відповідно до зазначеної постанови, 16.03.2014 року на території Автономної Республіки Крим проведено незаконний референдум, результатом якого стала тимчасова окупація території АР Крим і міста Севастополя, а також, їх входження до складу Російської Федерації на правах суб`єкта Федерації. Результати «референдуму» не визнані жодною країною світу, крім Російської Федерації. Відповідно до п. 5 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН 68/262 від 27.03.2014 року «Територіальна цілісність України», проведений 16.03.2014 року в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі референдум, не маючи законної сили, не може бути основою для будь-якої зміни статусу Автономної Республіки Крим або м. Севастополя.
		Також, у пункті 1 вказаної вище Резолюції зазначено, що Генеральна Асамблея ООН підтверджує свою прихильність суверенітету, політичної незалежності, єдності і територіальної цілісності України в її міжнародно-визнаних кордонах.
		У подальшому, 17.03.2014 року депутатами Верховної Ради АР Крим прийнято постанову № 1745-6/14 «О независимости Крыма», згідно з якою, на підставі, так званої, «Декларації про незалежність Республіки Крим», прийнятої на позачерговому пленарному засіданні Верховної Ради АР Крим 11.03.2014 року та позачерговому пленарному засіданні Севастопольської міської ради 11.03.2014 року, створено нелегітимне державне утворення «Республика Крым».
		Крім того, Верховною Радою АР Крим ухвалено постанову № 1748-6/14 від 17.03.2014 року «О правоприемстве Республики Крым», пунктом 1 якої передбачено, що «с момента провозглашения Республики Крым как независимого суверенного государства высшим органом власти Республики Крым является Государственный Совет Республики Крым - парламент Республики Крым в депутатском составе шестого созыва Верховной Рады Автономной Республики Крым на срок полномочий до сентября 2015 года».
		Надалі, 18.03.2014 року між Російською Федерацією та представниками нелегітимного державного утворення «Республика Крым» ОСОБА_9 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 підписано договір про входження території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації.
		У подальшому, з метою забезпечення режиму окупації та придушення спротиву проукраїнського населення Криму, прийнято ряд «законів та підзаконних нормативних актів», відповідно до яких, слідчі, прокурори та судді підпорядковуються своїм керівникам по висхідній лінії відповідної гілки влади так званої «Республіки Крим», що входить у склад Російської Федерації.
		Так, відповідно до ч. 2 ст. 13 «О судебной системе Российской Федерации» від 31 грудня 1996 року № 1-ФКЗ, порядок наділення повноваженнями голів, заступників голів, інших суддів касаційних судів загальної юрисдикції, апеляційних судів загальної юрисдикції, верховних судів республік, окружних, обласних судів, судів міст федерального значення, судів автономної області і автономних округів, районних судів, військових і спеціалізованих судів, арбітражних судів округів, арбітражних апеляційних судів, арбітражних судів суб`єктів Російської Федерації і спеціалізованих арбітражних судів встановлюється відповідним федеральним конституційним законом і федеральним законом про статус суддів.
		Відповідно до ч. 5 ст. 6 Закону Російської Федерації від 26.06.1992 року № 3132-I, зі змінами та доповненнями, «О статусе судей в Российской Федерации», президент Російської Федерації в двомісячний термін з дня отримання необхідних матеріалів призначає суддів федеральних судів, а кандидатів у судді Верховного суду Російської Федерації представляє для призначення Раді Федерації Федеральних Зборів Російської Федерації або відхиляє подані кандидатури, про що повідомляється голові Верховного суду Російської Федерації.
		Водночас, згідно із ст. 86 «Конституції «Республики Крым»»: 1. Правосуддя в Республіці Крим здійснюється тільки судом; 2. У Республіці Крим діють федеральні суди і мирові судді. Повноваження, порядок утворення та діяльності федеральних судів визначаються законодавством Російської Федерації; 3. З ініціативи Державної Ради Республіки Крим, узгодженої з Верховним Судом Російської Федерації, в Республіці Крим можуть утворюватися судові ділянки і посади мирових суддів відповідно до законодавства Російської Федерації і законодавства Республіки Крим; 4. Статус, повноваження, порядок і гарантії діяльності суддів визначаються федеральним законом, а по відношенню до мирових суддів - також законом Республіки Крим.
		Крім того, 20.03.2014 року Державною Думою Російської Федерації прийнято «Федеральний конституційний закон» від 21.03.2014 року за № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя».
		Вищезазначене свідчить про проведення представниками Російської Федерації та її федеральних органів підривної діяльності проти України.
		Здійснюючи підривну діяльність проти України, представники суддівського корпусу та інших органів державної влади іноземної держави утворили на окупованій території України федеральні органи державної влади, місцевого самоврядування, правоохоронні органи та судову систему Російської Федерації, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території Автономної Республіки Крим.
		Відповідно до п. 1 ст. 9 «Федерального конституційного» закону від 21.03.2014 року № 6-ФКЗ «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя» протягом перехідного періоду на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя з урахуванням їх адміністративно-територіального поділу, встановленого відповідно законодавчим (представницьким) органом державної влади Республіки Крим і законодавчим (представницьким) органом державної влади міста федерального значення Севастополя, створено суди Російської Федерації (федеральні суди) відповідно до законодавства Російської Федерації про судову систему.
		Пунктом 2 статті 9 вказаного закону передбачено, що громадяни, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя на день прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим і утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів, мають переважне право на заміщення посади судді в судах Російської Федерації, що створюються на цих територіях, при наявності у них громадянства Російської Федерації, а також за умови їх відповідності іншим вимогам, що пред`являються законодавством Російської Федерації про статус суддів до кандидатів на посади суддів. Конкурсний відбір на заміщення посади судді в зазначених судах здійснюється Вищою кваліфікаційною колегією суддів Російської Федерації.
		Створення та діяльність органів іноземної держави, у тому числі судової системи, на тимчасово окупованій території Автономної Республіки Крим призвели до заходів посилення тимчасової окупації невід`ємної території України.
		У той же час, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, зокрема ст. ст. 1-3 визначено, що сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя є тимчасово окупованою внаслідок збройної агресії Російської Федерації з 20 лютого 2014 року.
		Генеральна Асамблея ООН своєю Резолюцією 71/205 від 19.12.2016 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)» засудила тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		У подальшому, Резолюціями 72/190 від 19.12.2017 року, 73/194 від 17.12.2018 року та 74/168 від 18.12.2019 року «Положення в області прав людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі (Україна)», Генеральна Асамблея ООН вчергове засудила нинішню тимчасову окупацію Російською Федерацією частини території України - Автономної Республіки Крим та міста Севастополя.
		Як зазначено вище, сам факт окупації засуджений як міжнародною спільнотою, так і законодавством України, та був широко висвітлений в офіційних виданнях та медійному просторі.
		Також, відповідно до статті 64 Конвенції Про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 року (далі - Конвенція), кримінальне законодавство окупованої території залишається чинним, за винятком випадків, коли дія його скасовується або призупиняється окупаційною державою, якщо це законодавство становить загрозу безпеці окупаційної держави або є перешкодою виконання цієї Конвенції. Враховуючи згадане вище, та з огляду на необхідність забезпечення ефективного судочинства, суди окупованої території продовжуватимуть виконувати свої функції стосовно розгляду правопорушень, визначених цим законодавством.
		У контексті окупації Криму, Російська Федерація, як окупаційна держава, не мала права втручатися у порядок здійснення правосуддя українськими судами.
		Проте, Федеральним Законом РФ №154-Ф3 від 23.06.2014 року «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и города федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации» створено систему судів на території Республіки Крим, зокрема незаконно створено «Бахчисарайский районный суд Республики Крым».
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, у порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя, ОСОБА_8 , будучи суддею та, відповідно до постанови Верховної Ради України від 19 листопада 2009 року № 1734-IV, займаючи посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками, у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації і неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти у проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинив дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України.
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20 лютого 2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, ОСОБА_8 , будучи громадянином України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що, так званий «Джанкойський районний суд Республіки Крим», відповідно до положень ст. 64 Конвенції, є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи у м. Джанкой впродовж березня-квітня 2014 року продовжив роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді, так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого, у подальшому, Указом Президента Російської Федерації від 13.11.2014 року № 719 був призначений на посаду голови Джанкойського районного суду Республіки Крим Російської Федерації, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя, відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» і на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Відповідно до ст. 70 Конвенції, окупаційна держава не має права здійснювати арешт, переслідування або висувати обвинувачення проти осіб, що перебувають під захистом, за вчинки або переконання скоєні або виражені ними до початку окупації або протягом періоду її тимчасового припинення, за винятком випадків порушення законів або звичаїв війни.
		Так, 3 травня 2014 року на адміністративному кордоні Херсонської області та тимчасово окупованого півострова Крим відбулася зустріч проукраїнсько налаштованих жителів півострова з лідером кримськотатарського національного руху ОСОБА_12 , головою Меджлісу кримськотатарського народу Рафатом Чубаровим, головами регіональних меджлісів.
		У зв`язку із недопущення останніх на територію тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим, неподалік міста Армянськ Автономної Республіки Крим відбулися сутички між проукраїнсько налаштованими жителями півострова та колишніми співробітниками спецпідрозділу міліції громадської безпеки «Беркут» Головного управління МВС України в АР Крим.
		Події, які відбувалися 03.05.2014 року неподалік міста Армянськ АР Крим, представниками правоохоронних органів, створених відповідно до законодавства РФ, кваліфіковано як застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров`я, відносно представників влади у зв`язку з виконанням ними своїх посадових обов`язків.
		Результатом досудового розслідування вказаних кримінальних справ стало притягнення до кримінальної відповідальності за законодавством РФ активістів кримськотатарського національного руху ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_16 .
		Крім цього, на знак солідарності зі своїми співвітчизниками, багато кримських татар на території тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим перекрили кілька ділянок таких трас як Сімферополь-Севастополь, Херсон-Джанкой-Феодосія-Керч, Сімферополь-Феодосія-Керч та ін. Суддями незаконно створених на території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя судів проукраїнсько налаштованих мітингувальників визнано винними у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 20.2 КоАП Росії (порушення порядку проведення зборів, мітингу, демонстрації, ходи або пікетування) і призначено стягнення у виді штрафу від 10 тисяч до 40 тисяч рублів.
		Продовжуючи свою злочинну діяльність, ОСОБА_8 , діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, 19.05.2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні, так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» по вул. Кримській, 77а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись статтею 29.10 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ, виніс постанову у справі №5-126/2014 про визнання особи ( ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 20.2. Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Нарушение установленного порядка организации либо проведения собрания, митинга, демонстрации, шествия или пикетирования» на ділянці автодороги Харків-Сімферополь-Ялта, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя, відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» і на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 19.05.2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні, так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» по вул. Кримській, 77а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, керуючись статтею 29.10 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ, виніс постанову в справі №5-127/2014 про визнання особи ( ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 20.2. Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Нарушение установленного порядка организации либо проведения собрания, митинга, демонстрации, шествия или пикетирования» на ділянці автодороги Харків-Сімферополь-Ялта, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6- ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» і на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 19.05.2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» по вул. Кримській, 77а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації керуючись статтею 29.10 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ, виніс постанову у справі №5-128/2014 про визнання особи ( ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 20.2. Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Нарушение установленного порядка организации либо проведения собрания, митинга, демонстрации, шествия или пикетирования» на ділянці автодороги Харків-Сімферополь-Ялта, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6- ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» і на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 22.05.2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» по вул. Кримській, 77а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації керуючись статтею 29.10 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ виніс постанову у справі №5-177/2014 про визнання особи ( ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 20.2. Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Нарушение установленного порядка организации либо проведения собрания, митинга, демонстрации, шествия или пикетирования» на ділянці автодороги Харків-Сімферополь-Ялта, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6- ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Також, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, у порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому, достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність своїх дій, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, ОСОБА_8 , продовжуючи свою злочинну діяльність, 22.05.2014 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлено, перебуваючи в приміщенні так званого «Джанкойського районного суду Республіки Крим» по вул. Кримській, 77а, м. Джанкой, Автономна Республіка Крим, діючи в інтересах Російської Федерації керуючись статтею 29.10 Кодексу про адміністративні правопорушення РФ виніс постанову у справі №5-170/2014 про визнання особи ( ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ) винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 20.2. Кодексу про адміністративні правопорушення РФ «Нарушение установленного порядка организации либо проведения собрания, митинга, демонстрации, шествия или пикетирования» на ділянці автодороги Харків-Сімферополь-Ялта, чим надав допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6- ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» і на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Допомога ОСОБА_8 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом, призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		Таким чином, ОСОБА_8 обвинувачується у тому, що він вчинив умисне діяння, вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України (у редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), тобто державній зраді.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia), ОСОБА_8 показань суду не надавав, при цьому будь-яких клопотань на адресу суду також не надходило.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 15.09.2023 року, враховуючи наявні в кримінальному провадженні дані та зміни, які були внесені до ст. 314 КПК України Законом № 1422-IX від 27.04.2021 року, суд призначив вказане кримінальне провадження до судового розгляду.
		Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Києва від 17.01.2024 було задоволено клопотання прокурора ОСОБА_6 про здійснення спеціального судового провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_8 у кримінальному провадженні № 42016000000004002. Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_8 надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК.
		Суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_8 , який повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачений над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про його наміри ухилитися від зустрічі з правосуддям держави Україна.
		Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім його невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Прокурор у судовому засіданні обставини, зазначені в обвинувальному акті, підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченого зазначив, що подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій обвинуваченого, а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною та відтак прохав суд визнати ОСОБА_8 винним за ч. 1 ст. 111 КК України та призначити покарання у виді 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Захисник у судовому засіданні зазначив, що у нього, як захисника, відсутні підстави для оскарження кваліфікації дій вчиненого його підзахисним кримінального правопорушення, однак, він не може у повній мірі погодитися зі стороною обвинувачення щодо міри покарання у такому розмірі, оскільки прокурором не в повній мірі було досліджено особисті дані обвинуваченого ОСОБА_8 , оскільки останній протягом тривалого часу працював на посаді судді, гарно характеризувався, а тому, прохав призначити його підзахисному міру покарання у мінімальному розмірі без конфіскації майна. 
		Судом визнано загально відомим і таким, що не потребує доказуванню в межах даного провадження те, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного Російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України, є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01 березня 2014 року № 48-СФ за результатами звернення президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06 березня 2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07 березня 2014 року дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14 березня 2014 року визнана неконституційною.
		11 березня 2014 року Постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14 березня 2014 року № 296/2014 дія цієї Постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20 березня 2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17 березня 2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « Державна рада Республіки Крим ».
		18 березня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19 березня рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20 березня 2014 року його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21 березня 2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак цей «Договір» набрав чинності 21 березня 2014 року.
		21 березня 2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ (т. 3 а.п. 88-125), яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11 квітня 2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (зі змінами № 3687-ІХ від 08.05.2024 року), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, сухопутну територію, внутрішні морські води і територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27 березня 2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16 березня 2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19 грудня 2016 року № 71/205 та від 19 грудня 2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17 грудня 2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22 грудня 2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України № 1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.
		Статус ОСОБА_8 , як судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим протягом 2009-2016 років підтверджено дослідженими в судовому засіданні документами.
		Зокрема, належною копією Постанови Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 19 листопада 2009 року № 1734-VI (т. 3 а.п. 143-144), за якою відповідно до пункту 27 частини першої статті 85, частини першої статті 128 Конституції України, ОСОБА_8 обрано безстроково на посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим.
		Зокрема, належною копією Постанови Верховної Ради України «Про звільнення суддів» від 19 квітня 2016 року № 1255-VIІІ (т. 3 а.п. 226), за якою відповідно до пункту 5 частини п`ятої статті 126 Конституції України, ОСОБА_8 було звільнено з посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим у зв`язку з порушенням присяги судді.
		Згідно з дослідженим судом рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15 (т. 3 а.п. 164-182), за результатами розгляду дисциплінарної справи, відкритої стосовно суддів АР Крим, у тому числі ОСОБА_8 , встановлено, що на підставі Указів Президента РФ «Про призначення суддів федеральних судів» для здійснення правосуддя від імені РФ на території АР Крим ОСОБА_8 , який займав посаду судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, призначений на посаду «Джанкойського районного суду Республіки Крим». У такий спосіб, не будучи у встановленому законом порядку звільнений з посади судді України, ОСОБА_8 прийняв на себе повноваження «судді» іншої держави.
		Вищою радою юстиції 24 грудня 2015 року винесено рішення № 1206/0/15-15 (т. 3 а.п. 185-223), на підставі розглянутого рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 10 листопада 2015 року № 3009/дп-15, про внесення подань Президентові України та до Верховної Ради України про звільнення суддів Автономної Республіки Крим і міста Севастополя за порушення присяги.
		Обставини щодо призначення  ОСОБА_8  на посаду «судді Джанкойського районного суду Республіки Крим», який було утворено окупаційною владою РФ на території АР Крим, знайшли своє підтвердження під час дослідження в судовому засіданні протоколу огляду речей та документів від 29 березня 2021 року та додатку до нього у виді нормативного актів РФ (Указ Президента РФ від 13 листопада 2014 року № 719) індивідуального характеру про призначення суддів, розміщених на сайті «Официальные сетевые ресурсы Президента России», а саме: ІНФОРМАЦІЯ_8 (т. 4 а. 8-25). Так, згідно із пп. «б» п. 1 згаданого Указу Президента РФ від 13 листопада 2014 року № 719 ОСОБА_8  призначена на посаду «голови Джанкойського районного суду Республіки Крим».
		Обставини здійснення ОСОБА_8 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим відповідно до законів України упродовж з березня 2014 року до 19 квітня 2016 року як «суддя» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Джанкойського районного суду Республіки Крим», а також і після його призначення на посаду «судді» утвореного в системі правосуддя РФ «Джанкойського районного суду Республіки Крим» знайшли своє підтвердження і під час дослідження в судовому засіданні листа Вищої ради юстиції № 9887/о/9-16 від 20.09.2016 року (з додатками), протоколу огляду речей та документів від 29.03.2021 року, протоколу огляду речей та документів від 11.11.2021 року та протоколу огляду інтернет-видань від 11-18 червня 2015 року - сайтів, на яких розміщено рішення судів незаконно створеної Республіки Крим та м. Севастополя, зокрема сайту: http://www.gcourts.ru/, з додатками до нього у виді судових рішень судових органів окупаційної влади на території АР Крим (т. 3 а.п. 184-223, т. 4 а.п. 191-202, т. 4 а.п. 170-185).
		Зокрема, наявні постанови «Джанкойського районного суду Республіки Крим» до складу якого входив ОСОБА_8 , та який здійснював «правосуддя» на підставі законодавства РФ, від 21.04.2014 року, 19.05.2014 року, 22.05.2014 року та 02.06.2014 року (справа № 5-72/2014) (т. 4 а.п. 145-156, 193-202).
		Як вбачається з протоколів огляду речей та документів від 29 березня 2021 року, зокрема додатків до них у виді нормативних актів РФ, щодо діяльності судів на території АР Крим (т. 4 а.п. 85-142), на виконання ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ до створення на території АР Крим судів РФ правосуддя від імені РФ здійснювали суди, які діяли на день прийняття АР Крим до РФ, тобто станом на 21 березня 2014 року. Згідно із Федеральним Законом РФ № 154-ФЗ від 23 червня 2014 року «Про створення судів Російської Федерації на територіях Республіки Крим і міста федерального значення Севастополя…», на території АР Крим були створені суди РФ.
		Як вбачається з досліджених судом листів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України № 18-2153/15 від 16.02.2015 року (т. 3 а.п. 155-157) та Вищої Ради Юстиції № 112/0/9-15 від 12.01.2015 року (т. 3 а.п. 159-161) суддя Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_8 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України чи Вищої ради юстиції із заявами про переведення до іншого суду на території України чи про звільнення з посади за загальними обставинами не звертався, хоча таку можливість мав.
		Враховуючи цілковиту узгодженість між собою вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, суд визнає вищезазначені документовані дані про діяльність ОСОБА_8 як «судді» окупаційних органів влади РФ достовірними доказами обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку.
		Окремої уваги з огляду на особливості даного кримінального провадження потребує правова оцінка питання громадянства ОСОБА_8 та фактів з цього приводу.
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Суб`єктом злочину за ст. 111 КК України може бути тільки громадянин України.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-III (зі змінами 3897-ІХ від 20.08.2024 року), який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде його громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання Указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		Відповідно до статті 5  Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VI (зі змінами № 3687-ІХ від 08.05.2024 року), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Отже, ОСОБА_8 , продовжуючи з 21 березня 2014 року «правосуддя» до створення і початку діяльності на території АР Крим «судів РФ» та скориставшись переважним правом на заміщення посади судді в утвореному суді РФ - «Джанкойського районного суду Республіки Крим» фактично отримав за законодавством РФ громадянство РФ як необхідну умову такої діяльності, тобто з боку РФ з 21 березня 2014 року за ним автоматично визнається громадянство РФ і він своїм правом протягом одного місяця заявити про своє бажання зберегти громадянство України не скористався.
		Суд, при цьому, бере до уваги, що законодавство РФ визначає підстави набуття та припинення громадянства РФ, проте, не може вирішувати питання припинення громадянства іншої країни, у тому числі України.
		Таким чином, враховуючи приписи ст. 4 Конституції України, ст. ст. 2, 17-20 Закону України «Про громадянство України», ч. 4 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дотримуючись проголошеного в Україні визнання права громадянина України на зміну громадянства у встановленому порядку,  ОСОБА_8  до теперішнього часу залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Примусове автоматичне набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ, не визнається Україною, відтак, не може бути підставою для втрати ним громадянства України. Через оголошену  ОСОБА_8  у межах даного провадження підозру у вчиненні злочину не допускається і його вихід з громадянства України.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, дійшов таких висновків.
		Внаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії РФ проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а в подальшому, і незаконна анексія цієї території України, що є формами триваючої підривної діяльності з боку РФ проти України на шкоду її суверенітетові та територіальної цілісності. З метою становлення та зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю України над цією територією РФ утворила на ній, зокрема, федеральні органи судової системи.
		За результатами оцінки доказів, суд вважає доведеним поза розумним сумнівом те, що: громадянин України  ОСОБА_8 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з посади судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, з березня 2014 року до 19 квітня 2016 року як «суддя» незаконно створеного «Джанкойського районного суду Республіки Крим» здійснював «правосуддя» на окупованій території України від імені іноземної держави - РФ, керуючись його матеріальним та процесуальним правом, а з призначенням 13 листопада 2014 року на посаду «голови Джанкойського районного суду Республіки Крим», прийняв на себе на окупованій території України повноваження судді іншої держави - РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію; здійснення ОСОБА_8  за таких умов «правосуддя» від імені РФ свідчить про порушення ним вимог ст. 65 Конституції України, присяги судді, оскільки забезпечувало становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення та функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, а відтак, надання ним допомоги РФ в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України.
		Загалом, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України, заподіює шкоду національній безпеці України, і розцінюються як підривна діяльність проти неї. Згідно з законодавством України загрози національній безпеці - це наявні та потенційно можливі явища і чинники, що створюють небезпеку життєво важливим національним інтересам України.
		Таким чином, види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
		Кримінальним законом встановлено, що надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги у проведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_8 для усвідомлення ним фактів активної підривної діяльності РФ проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про його кваліфікаційний рівень підготовки як судді, який дозволяв йому здійснювати тривалий час правосуддя.
		Використання ОСОБА_8 під час здійснення такого «правосуддя» від імені РФ матеріально-технічної бази Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, власних теоретичних знань і практичних навичок підтверджується даними згаданих вище «судових рішень» окупаційних органів судової влади про організацію та проведення судових засідань в приміщенні відповідного «суду» та використання під час їх ухвалення інтелектуальних здібностей «судді» (теоретичних знань, правосвідомості та життєвого досвіду).
		На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_8 з надання ним допомоги РФ в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так,  ОСОБА_8 , починаючи з 21 березня 2014 року, не складає своїх повноважень судді Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, як суддя не вчиняє жодних дій у зв`язку із своєю мовчазною згодою на автоматичне набуття по факту громадянства іншої країни, продовжує здійснювати «правосуддя» як суддя, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у конкурсі на зайняття посади «голови Джанкойського районного суду Республіки Крим», процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї, та в подальшому здійснює «правосуддя» на цій посаді, принаймні до 19 квітня 2016 року.
		ОСОБА_8 , як суддя, відтак публічна особа, що наділена правом приймати рішення від імені держави, а у зв`язку з цим і особливими гарантіями незалежності, мав би розраховувати на те, що і від нього вимагатимуть поважливого ставлення до права. При цьому, вибір ОСОБА_8 залишитися проживати на тимчасово окупованій території України, сам по собі не розглядається, як підстава для кримінального переслідування. 
		Більш того, громадянин України ОСОБА_8 , користуючись тим, що не звільнений з посади судді відповідно до чинного законодавства України, продовжив здійснювати правосуддя від імені РФ вже, відповідно до положень ч. 5 ст. 9 Закону РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя». 
		Отже, дії ОСОБА_8 , який будучи громадянином України та суддею Джанкойського міськрайонного суду Автономної Республіки Крим, умисно, починаючи з березня 2014 року до 19 квітня 2016 року, забезпечив становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом безпосередньої участі в утворенні та функціонуванні незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України (АР Крим), виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ з метою недопущення контролю української влади на території АР Крим, надавши цим допомогу РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України, вірно кваліфіковано за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), як державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України у виді надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Згідно зі ст. 50 КК України, покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
		При призначенні обвинуваченому ОСОБА_8 покарання, суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який згідно із ст. 12 КК України, є особливо тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, конкретні обставини справи.
		Відповідно до ст. 66 КК України, обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , судом не встановлено. 
		Беручи до уваги вказані обставини в їх сукупності, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року та № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року), оскільки саме таке основне покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (у редакції Закону № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України незалежно від ступеня їх тяжкості.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_8 додаткове покарання у виді конфіскації майна.
		На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 323, ст. ст. 368, 373-376, 532 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В:
		 
		ОСОБА_8  визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України ((у редакції Законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року) та призначити йому покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією майна.
		Строк відбування покарання ОСОБА_8 обчислювати з моменту фактичного затримання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні не понесені.
		Речові докази у кримінальному провадженні відсутні. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Копію вироку негайно після його проголошення вручити захиснику обвинуваченого та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...