Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/1883/22 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти власності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 26.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2024.
Дата набрання законної сили: 19.09.2024
Номер судового провадження: 51-3127км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021226260001154

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		19 вересня 2024 року
		м. Київ
		справа № 642/1883/22
		провадження № 51-3127 км 24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:  
		 
		головуючого                                             ОСОБА_1 ,
		суддів                                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                ОСОБА_5 ,
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 травня 2024 року, якою повернуто його апеляційну скаргу на ухвалу Ленінського районного суду 
		м. Харкова від 29 квітня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року клопотання прокурора у кримінальному провадженні задоволено, продовжено обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в  ДУ  «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 27 червня 2024  року. Встановлено суму застави в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60 560 грн. Постановлено в разі внесення застави ОСОБА_6 звільнити з-під варти, поклавши на нього обов`язки прибувати за викликом до суду, повідомляти суд про зміну місця проживання, 
		не відлучатися з м. Харкова без дозволу суду.
		Ухвалою Харківського апеляційного суду від 20 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 на вказану ухвалу повернуто, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, оскільки скарга подана з пропуском строку на її подання та не містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
		Вимоги касаційної скарги та доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу апеляційного суду та  призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.Вважає, що апеляційна скарга була подана в межах встановленого ст. 395 КПК України строку, оскільки, він перебував під вартою, тому для нього строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення копії судового рішення. Крім того, 29  квітня 2024 року судом першої інстанції було проголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали проголошено 02 травня 2024 року без його участі, копію цього рішення він отримав 09 травня 2024 року, а з апеляційною скаргою звернувся 13 травня 2024 року, тому суд дійшов хибного висновку про пропущення строку на апеляційне оскарження.
		Крім того, вказує, що в апеляційній скарзі просив у разі необхідності поновити строк на апеляційне оскарження з посиланням на положення ч. 3 ст. 395 КПК України, однак суд це клопотання проігнорував та як наслідок безпідставно повернув апеляційну скаргу порушивши право на апеляційний перегляд справи.
		Позиції інших учасників судового провадження
		Прокурор у суді касаційної інстанції підтримав доводи касаційної скарги ОСОБА_6 та просив її задовольнити.
		Межі розгляду матеріалів кримінального провадження у касаційному суді
		За змістом ст. 433 КПК України Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Відповідно до вимог ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
		При вирішенні питання про наявність зазначених у ч. 1 ст. 438 КПК України підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. 
		За нормами ч. 1 ст. 412 КПК України, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог КПК, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. 
		Мотиви Суду
		Право особи на апеляційне оскарження спрямовано насамперед на реалізацію права на справедливий суд, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Забезпечення такого права є однією з  важливих гарантій ухвалення правосудного рішення у кримінальному провадженні.
		Статтею 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого, а також на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується його прав, свобод, законних інтересів, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		За правилами п. 1-1 ч. 2 та ч. 3 ст. 395 КПК України, апеляційна скарга подається, на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про  зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, - протягом п`яти днів з дня її оголошення. При цьому для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її  подано після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за  заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
		Процедура визначення строків для подання скарги має на меті забезпечити належне відправлення правосуддя і дотримання принципу правової визначеності. Для правильного обчислення строку важливого значення набувають приписи правових норм, які стосуються визначення початкового моменту перебігу строку, обставин, що впливають на його перебіг, і встановлення моменту його закінчення.
		А тому при вирішенні питання, чи дотрималася особа, яка подала апеляційну скаргу, передбаченого ст. 395 КПК України строку апеляційного оскарження, слід чітко встановити початок перебігу вказаного строку та момент його закінчення, а  також час вчинення учасником провадження дій щодо подання апеляційної скарги. 
		Апеляційний суд, постановляючи ухвалу про повернення апеляційної скарги на ухвалу Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року, на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, зазначив, що скаргу подано з пропуском строку на  апеляційне оскарження і при цьому питання про поновлення строку у ній не  порушувалось. Мотивувавши своє рішення, вказав, що ухвала суду першої інстанції винесена 29 квітня 2024 року, а апеляційну скаргу обвинуваченим подано 13 травня 2024 року, тобто з пропуском строку на її подання.
		Проте, виходячи із суті оскаржуваного рішення та матеріалів провадження убачається, що ОСОБА_6 на момент постановлення ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024  року перебував під вартою в  ДУ  «Харківський слідчий ізолятор», отже, строк апеляційного оскарження для нього обчислюється відповідно до положень ч.  3  ст. 395 КПК України з моменту вручення копії судового рішення.
		При встановленні початку перебігу строку апеляційного  оскарження та моменту його закінчення суд мав виходити з  положень ч. 3 ст. 395 КПК України.
		Згідно розписки, яка міститься в матеріалах провадження, копію ухвали Ленінського районного суду м. Харкова від 29 квітня 2024 року ОСОБА_6 вручено 09 травня 2024 року. Після чого, 13 травня 2024 року обвинувачений подав апеляційну скаргу, тобто рішення суду першої інстанції оскаржено в межах визначеного ст. 395 КПК України п`ятиденного строку.
		Разом з тим, поза увагою суду апеляційної інстанції залишився той факт, що  ОСОБА_6 , звертаючись з апеляційною скаргою, порушував у ній питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, у якій зазначав, що він утримується в  ДУ «Харківський слідчий ізолятор» та звертав увагу апеляційного суду на дату отримання ним копії оскаржуваного судового рішення, тому в разі необхідності просив поновити строк на апеляційне оскарження.
		Однак, наведені обставини апеляційний суд проігнорував та безпідставно констатував, що подана обвинуваченим скарга поза межами строку, та не містить клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. 
		Таким чином, суд апеляційної інстанції всупереч вимогам кримінального процесуального закону, за наявності процесуальної можливості, не правильно встановив початок перебігу строку апеляційного оскарження та момент його закінчення, у зв`язку з чим дійшов хибного висновку, що апеляційна скарга подана обвинуваченим з пропуском встановленого ст. 395 КПК України строку. 
		За таких обставин, Суд касаційної інстанції приходить до висновку, що допущені апеляційним судом порушення вимог кримінального процесуального закону є  істотними, оскільки ставлять під сумнів законність та обґрунтованість судового рішення, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України є підставою для його скасування з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
		Урахувавши наведене, Суд дійшов висновку, що касаційна скарга обвинуваченого підлягає задоволенню. У зв`язку із цим та керуючись статтями 434, 436 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне скасувати судове рішення.
		З цих підстав Суд ухвалив: 
		Касаційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_6 задовольнити.
		Ухвалу Харківського апеляційного суду від 20 травня 2024 року про повернення апеляційної скарги ОСОБА_6 скасувати та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                               ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...