Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/24168/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо; дорожнього руху, транспорту та перевезення пасажирів, з них.
Надіслано судом: 25.09.2024. Зареєстровано: 26.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2024.
Дата набрання законної сили: 25.10.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		24 вересня 2024 рокуСправа №160/24168/23 
		Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Рянської В.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, подана представником позивача  адвокатом Юдіною Наталією Миколаївною, у якій позивач просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005328 від 06.09.2023.
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржувану постанову прийнято на підставі акта проведення перевірки № АР025976 від 24.07.2023, складеного за результатами перевірки транспортного засобу, що перебуває у користуванні позивача на підставі договору оренди. 24.07.2023 позивач здійснював нерегулярні пасажирські перевезення по маршруту «Харків-Чернівці» відповідно до договору, укладеного 24.07.2023 між ним, як перевізником, та ОСОБА_2 , як замовником. В акті проведення перевірки № АР025976 від 24.07.2023 зазначено, що під час перевезення пасажирів перевізник не забезпечив їх страхування. Позивач із цією обставиною не погоджується, вказує, що 08.02.2023 ним укладено з ПрАТ «СК АСКО ДС» (страховиком) договір про надання агентських страхових послуг серії В № 353701, який був чинним на час проведення перевірки та надавався водієм ОСОБА_3 інспектору Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області під час проведення перевірки. Позивач перед здійсненням перевезення забезпечив водія усіма необхідними документами, передбаченими законодавством, та забезпечив страхування пасажирів. Надати страхові поліси водій не мав можливості, оскільки вони видаються пасажирам та не мають зберігатися у водія. Під час розгляду справи у Відділі державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області 06.09.2023 відповідачем також не було взято до уваги договір про надання агентських страхових послуг серії В № 353701 від 08.02.2023. У постанові про застосування адміністративно-господарського штрафу відповідачем не наведено достатніх та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт. Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та необґрунтованою, що стало підставою для звернення до суду з позовною заявою. 
		Ухвалою від 25.09.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
		09.10.2023 надійшло подане представником позивача клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.
		12.10.2023 надійшов відзив, у якому відповідач просив відмовити у задоволенні позову. Обґрунтовуючи заперечення проти позовних вимог, зазначив, що актом проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом № АР025976 від 24.07.2023 було зафіксовано відсутність на момент проведення перевірки договору обов`язкового страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. Одним із документів, які має пред`явити водій транспортного засобу, що здійснює перевезення пасажирів автомобільним транспортом, є поліс (сертифікат) обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів. Під час проведення перевірки страхові поліси пасажирів водієм не було надано та в матеріалах перевірки такі документи відсутні. У зв`язку з виявленням під час перевірки порушення вимог законодавства відповідачем правомірно було складено оскаржувану постанову № 005328 від 06.09.2023. У відзиві відповідач також зазначав, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу є завищеним, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. 
		17.10.2023 надійшла відповідь на відзив, у якій позивач зазначив, що відсутність страхових полісів відповідачем не підтверджено. Акт перевірки не містить відомостей про кількість пасажирів у салоні автомобіля, з`ясування інспектором наявності у пасажирів страхових полісів, які водій повинен був їм видати, а також їх ознайомлення з умовами страхування. ПрАТ «СК АСКО ДС» на адвокатський запит представника позивача повідомило, що за своїм змістом договір надання агентських страхових послуг відповідає Положенню про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996. Також позивач вказав, що понесені ним витрати на правничу допомогу є співмірним з обсягом наданих адвокатом послуг та витраченим адвокатом часом. 
		Станом на час розгляду справи заперечення до суду не надійшло. Згідно з ч. 4 ст. 159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов таких висновків.
		Судом встановлено, що відповідно до виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 23.11.2018 основним видом економічної діляності фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є 49.39 Інший пасажирський наземний транспорт, н. в. і. у. 
		Відповідно до витягу Державної служби України з безпеки на транспорті від 08.09.2020 фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 видано ліцензію на підставі рішення № 326 від 27.08.2020.
		Згідно з актом № АР025976 від 24.07.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, складеним старшим державним інспектором відділу державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківських областях ОСОБА_4 , 24.07.2023 о 15.35 год. на вул. Полтавський шлях, 56/58 у м. Харкові було проведено перевірку транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, номерний знак НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 , посвідчення водія НОМЕР_2 , видане 24.07.2002, що належить автомобільному перевізнику ОСОБА_1 . Під час перевірки виявлено порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», п. 58 постанови Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176, а саме, що під час перевезення пасажирів перевізник не забезпечив страхування пасажирів на нерегулярному маршруті «Харків-Чернівці», чим порушено ст. 39 цього Закону. Також в акті зазначено, що виявлено порушення, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» (абз. 3 ч. 1)  перевезення пасажирів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених ст. 39 цього Закону, а саме договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів. В акті вказано, що водій від надання пояснень та підпису акта відмовився.
		06.09.2023 начальником відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 005328, якою було стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 штраф у сумі 17000 грн за порушення 24.07.2023 о 15.35 год на вул. Полтавський Шлях, 56/58 у м. Харкові ст.ст. 34, 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абз. 3 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», що підтверджується актом № АР025976 від 24.07.2023.
		Транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 519 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , перебуває у користуванні фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі договору оренди транспортного засобу, укладеного 25.12.2022 з його власником - ОСОБА_5 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 ).
		24.07.2023 між ФОП ОСОБА_1 (перевізником) та ОСОБА_2 (замовником) було укладено договір про здійснення нерегулярних перевезень пасажирів автомобільним транспортом на внутрішньообласних маршрутах протяжністю понад 50 км та міжобласних маршрутах, предметом якого є здійснення перевізником перевезення організованої замовником групи пасажирів у кількості 19 осіб та їх багажу, список яких наведено в Інформаційному листі щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів № 1055.
		Пунктом 2.1 договору визначено умови перевезення та транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 519 CDI, номерний знак НОМЕР_1 .
		У пункті 2.3 договору вказано маршрут руху «м. Харків-м. Чернівці».
		Пунктом 3.3 договору передбачено, зокрема, що перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку обов`язкове особисте страхування пасажирів від нещасних випадків на транспорті. 
		До позовної заяви додано копію Інформаційного листа щодо здійснення нерегулярних перевезень пасажирів № 1055, у якому зазначено про перевезення групи пасажирів у кількості 19 осіб, містяться прізвища 17 осіб.
		В акті про прийняття коштів від 24.07.2023, складеному ОСОБА_2 (замовником) та ОСОБА_1 (виконавцем), вказано про отримання позивачем грошових коштів у сумі 11000 грн за послуги складеного договору № 1055 з перевезення пасажирів у повному обсязі та у встановлений термін.
		Згідно з договором про надання агентських страхових послуг В № 353701, укладеним 08.02.2023 між ПрАТ «СК АСКО ДС» (страховиком) і ФОП ОСОБА_1 (агентом), зі строком дії з 09.02.2023 до 08.08.2023, предметом цього договору є укладення агентом від імені страховика договорів обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті пасажирів відповідно до Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996.
		Пунктом 2.1 договору В № 353701 від 08.02.2023 визначено транспортний засіб MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 519 CDI, номерний знак НОМЕР_1 .
		За змістом п. 2.2 цього договору агент укладає договори страхування з пасажирами шляхом утримання з пасажира при отриманні плати за проїзд страхового платежу у встановленому цим пунктом розмірі (у відстоковому значенні від вартості проїзду). Пасажири, які мають право на безоплатний проїзд згідно із законодавством, є застрахованими без утримання з них страхового платежу.
		Агент розміщує на проїзному документі інформацію про страхування або видає пасажирам договори страхування за формою Д402 (п. 2.3 договору).
		Згідно з пунктом 2.4 договору про надання агентських страхових послуг прийняті страхові платежі передаються страховику протягом двох робочих днів від дня зарахування їх на поточний рахунок агента або оприбуткування в касу агента, або одержання плати проїзду.
		Пунктом 3.1.2 цього договору передбачено, що агент зобов`язаний передавати страховику відомості про укладені договори страхування й отримані страхові платежі кожні десять днів і щомісяця.
		До позовної заяви було додано копії актів виконаних робіт до договору про надання агентських страхових послуг № 353701 від 08.02.2023 за червень 2023 року від 30.06.2023 та липень 2023 року від 31.07.2023, які містять суми вартості проданих квитків (30000 грн у кожному), отриманих страхових платежів за проїзд, комісійної агентської винагороди та суму, що підлягає сплаті страховикові.
		Згідно з листом-відповіддю ПрАТ «СК АСКО ДС» № 451 від 05.10.2023 на адвокатський запит представника позивача № 52/23 від 25.09.2023 за своїм змістом договір про надання агентських страхових послуг В № 353701 від 08.02.2023 відповідає Положенню про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996, та укладений на виконання його вимог.
		Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
		Згідно зі статтею 6 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі Закон № 2344-ІІІ; у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.
		Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11.02.2015 (далі Положення № 103; у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. 
		Відповідно до підпункту 1 пункту 4 Положення № 103 основними завданнями Укртрансбезпеки є, зокрема, реалізація державної політики з питань безпеки на автомобільному транспорті загального користування (далі - автомобільний транспорт), міському електричному, залізничному транспорті.
		Згідно з підпунктами 2, 54, 57 пункту 5 Положення № 103 Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті; проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт; проводить перевірку транспортно-експедиційної документації на здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
		Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт на час виникнення спірних правовідносин було визначено Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08.11.2006 (далі Порядок № 1567; у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). 
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 1567 рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України. 
		Згідно з пунктом 4 Порядку № 1567 рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) згідно з додатком 1-1, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку.
		Відповідно до визначення, наведеного у статті 1 Закону № 2344-ІІІ, рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.
		Згідно з пунктом 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється, зокрема, наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.
		Відповідно до пункту 21 Порядку № 1567 у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3. 
		Пунктом 22 Порядку № 1567 передбачено, у разі відмови водія від підписання акта рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу посадова особа (особи), що провела перевірку, вносить про це запис.
		Перевірка транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, моделі SPRINTER 519 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , який орендує перевізник ФОП ОСОБА_6 , проводилася 24.07.2023 на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) № НР000930 від 21.07.2023.
		Статтею 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
		Відповідно до ч. 1 ст. 39 Закону «Про автомобільний транспорт» автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.
		Згідно з абз. 3 ч. 4 ст. 39 цього Закону документи для нерегулярних пасажирських перевезень:
		для автомобільного перевізника - ліцензія, документ, що засвідчує використання автобуса на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України;
		для водія автобуса - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, договір із замовником транспортних послуг, документ, що засвідчує оплату транспортних послуг, інші документи, передбачені законодавством України.
		Аналіз положень статті 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» дає підстави для висновку, що законодавцем при визначенні документів для здійснення нерегулярних пасажирських перевезень не встановлено їх вичерпний перелік, проте зазначено на необхідність наявності інших документів, передбачених законодавством України. 
		Відповідно до абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи: за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях визначають Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 № 176 (далі Правила № 176; у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин). 
		Правила № 176 є обов`язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.
		Відповідно до пункту 51 Правил № 176 нерегулярні перевезення пасажирів здійснюються на підставі замовлення юридичною або фізичною особою автобуса як разові перевезення організованої групи пасажирів за визначеним маршрутом згідно з договором про замовлення транспортного засобу.
		Згідно з пунктом 58 цих Правил під час здійснення нерегулярних перевезень пасажирський автомобільний перевізник забезпечує в установленому законодавством порядку страхування пасажирів.
		Пунктом 61 Правил № 176 передбачено, що під час здійснення нерегулярних перевезень водій повинен мати копію договору автомобільного перевізника із замовником послуг і копію договору обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
		Відповідно до пункту 6 частини першої статті 7 Закону України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96-ВР (у редакції станом на час виникнення спірних правовідносин) особисте страхування від нещасних випадків на транспорті є одним із видів обов`язкового страхування. 
		Частиною другою цієї статті було встановлено, що для здійснення обов`язкового страхування Кабінет Міністрів України, якщо інше не визначено законом, встановлює порядок та правила його проведення, форми типового договору, особливі умови ліцензування обов`язкового страхування, розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 959 від 14.08.1996 затверджено Положення про обов`язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті (далі - Положення № 959). Цим Положенням визначається порядок здійснення обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті, зокрема, пасажирів та водіїв автомобільного транспорту.
		Відповідно до пункту 2 Положення № 959 пасажири вважаються застрахованими з моменту оголошення посадки в морське або річкове судно, поїзд, автобус або інший транспортний засіб до моменту завершення поїздки.
		Пунктом 3 Положення № 959 передбачено, що кожному застрахованому перевізник, що виступає агентом страховика, видає страховий поліс. Він може видаватися на окремому бланку або міститися на зворотному боці квитка. Документом, що підтверджує страхування пасажирів під час здійснення регулярних пасажирських перевезень автомобільним транспортом, є квиток. У страховому полісі зазначається: вид обов`язкового страхування; найменування, адреса, телефон страховика; розміри страхового платежу та страхової суми. Пасажири, що мають право на безкоштовний проїзд відповідно до чинного законодавства, підлягають обов`язковому особистому страхуванню без сплати страхового платежу і без отримання ними страхового полісу. Страхові платежі, одержані від пасажирів, перераховуються перевізниками страховикам, які одержали ліцензію на здійснення обов`язкового особистого страхування в Нацкомфінпослуг та уклали договір доручення з цими організаціями.
		Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону України «Про страхування» страхова діяльність в Україні може провадитися за участю страхових посередників. Страховими посередниками можуть бути страхові або перестрахові брокери, страхові агенти.
		Страхові агенти - фізичні особи або юридичні особи, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності, а саме: укладають договори страхування, одержують страхові платежі, виконують роботи, пов`язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань. Страхові агенти є представниками страховика і діють в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
		Частиною 1 статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що договір страхування це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
		З системного аналізу наведених положень законодавства суд дійшов висновку, що агент страховика, яким у спірних правовідносинах при здійсненні нерегулярних перевезень є ФОП ОСОБА_1 , повинен видавати застрахованим пасажирам страховий поліс. При цьому, страховий поліс може видаватися як на окремому бланку, так і міститися на зворотному боці квитка.
		Позивачем не доведено належними доказами дотримання ним вимог ст. 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» та не спростовано порушення, зафіксоване актом № АР025976 від 24.07.2023 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
		Матеріали справи не містять доказів укладення перевізником ФОП ОСОБА_1 із пасажирами нерегулярного пасажирського перевезення 24.07.2023 договору страхування, видачі їм страхових полісів на підтвердження обов`язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті.
		Судом не встановлено протиправності у діях відповідача щодо складення оскаржуваної постанови № 005328 від 06.09.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача в сумі 17000 грн.
		За наведеного правового регулювання та встановлених у справі обставин у їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
		У зв`язку з відмовою у задоволенні позову розподіл понесених позивачем судових витрат відповідно до статті 139 КАС України не здійснюється.
		Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 90, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд 
		 
		ВИРІШИВ:
		 
		У задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
		Позивач: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .
		Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, місцезнаходження: 49000, м. Дніпро, вул. Воскресенська, буд. 24, код ЄДРПОУ 39816845. 
		Повний текст рішення суду складено 24.09.2024.
		 
		Суддя В.В. Рянська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...