Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 343/3194/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 26.09.2024. Зареєстровано: 26.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.09.2024.
Дата набрання законної сили: 23.09.2024
Номер судового провадження: 22-ц/4808/1180/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 343/3194/23 
		Провадження № 22-ц/4808/1180/24 
		Головуючий у 1 інстанції Андрусів І. М. 
		Суддя-доповідач Томин 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		23 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Івано-Франківський апеляційний суд в складі:
		головуючої            Томин О.О.,
		суддів:            Девляшевського В.А., Максюти І.О.,
		за участю секретаря    Петріва Д.Б.,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Долинського районного суду від 18 червня 2024 року, ухвалене в складі судді Андрусіва І.М., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором
		в с т а н о в и в:
		У грудні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
		Позовні вимогимотивовані тим,що 20.09.2022року міжТОВ «УкрКредит Фінанс»та ОСОБА_1 за допомогоюВеб-сайту(creditkasa.com.ua),який єсукупністю інформаційнихта телекомунікаційнихсистем Товаристваз обмеженоювідповідальністю «УкрКредит Фінанс», в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів, і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1065-6675 (далі також Кредитний договір).
		Відповідно до умов Кредитного договору товариство взяло на себе зобов`язання надати ОСОБА_1 кредит для задоволення особистих потреб на таких умовах: сума кредиту  12800 грн., строк кредитування  300 днів, базовий період  14 днів, знижена % ставка  2,50% в день, стандартна % ставка - 3% в день, а позичальник зобов`язалась повернути кредит та проценти за користуванням ним в строк та на умовах, встановлених договором. 
		Позивач стверджував, що свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу кредит на умовах, передбачених Кредитним договором, однак відповідач належним чином не виконала своїх зобов`язань, що призвело до виникнення заборгованості, яка на 23.11.2023 року становила 114304 грн., зокрема: 12800 грн.  прострочена заборгованість за кредитом; 101504 грн.  прострочена заборгованість за нарахованими процентами.
		Посилаючись на зазначене, ТОВ «Укр Кредит Фінанс» просило стягнути на свою користь з відповідача вказану заборгованість.
		Рішенням Долинського районного суду від 18 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Кредит Фінанс» заборгованість за Кредитним договором №1088-7544 від 20.09.2022 року у розмірі 114304 грн. та 2147 грн. 20 коп. судового збору.
		Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
		Вважає, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин положення Закону України «Про захист прав споживачів», а також не зарахував кошти в розмірі 12800 грн., сплачені нею на погашення тіла кредиту, пославшись на те, що вони не мають значення для вирішення даного спору.
		Вказує, що аналіз ст. 627 ЦК України, статей 11, 18 Закону України «Про захист прав споживачів» дає підстави для висновку, що нарахований позивачем розмір процентів, який у 8 разів перевищує розмір наданого кредиту, є несправедливим та не відповідає вимогам чинного законодавства про захист прав споживачів.
		Зазначає, що встановлення сторонами договору розміру процентів за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочення, що в результаті становить 114304 грн. є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язань за кредитним договором, порівняно із розміром наданого кредиту. Тому суд повинен був знизити прострочену суму заборгованості за нарахованими процентами до суми тіла кредиту. На переконання скаржника, саме такий розмір процентів буде справедливим та адекватним з урахуванням конкретних правовідносин та забезпечить розумний баланс інтересів сторін.
		Просить судове рішення скасувати, позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням вищевказаних доводів.
		ТОВ «Укр Кредит Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, оскільки вважає, що така не підлягає задоволенню. Зазначає, що умови договору про нарахування процентів щодо користування кредитними коштами не можна вважати несправедливими, оскільки розмір таких сторонами визначено за спільною згодою, що відповідає принципу свободи договору, закріпленому статтею 627 ЦК України. Відповідач була ознайомлена з усіма умовами договору та погодилась із ними. Однак свої зобов`язання за кредитним договором не виконала належним чином.
		Позивач має законне право на нарахування процентів згідно п. 4.6 Кредитного договору протягом строку договору, що визначений в п. 4.8 кредитного договору, що останнім і було здійснено та відображено у розрахунку заборгованості, який доданий до позовної заяви.
		Посилається на правові позиції Верховного суду, які є вже усталеною практикою та в яких відображена інформація про відсутність підстав для визнання договорів недійсними (зокрема, пунктів договору щодо нарахування процентів за користування кредитом та відсутність порушень зі сторони кредитодавця вимог Закону України «Про захист прав споживачів»), які укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» (постанови Верховного суду від 12.01.2021 року по справі 524/5556/19, від 07.10.2020 року по справі №127/33824/19, від 09.09.2020 року по справі №732/670/19 та інші).
		Вважає твердження відповідача про те, що умовами кредитного договору передбачено нарахування неправомірно великої суми компенсації у разі невиконання зобов`язання за договором відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» помилковим, оскільки проценти за користування кредитом визначено відповідно до ст.ст. 1048, 1054, 1056-1 ЦК України і такі не є компенсацією у разі невиконання зобов`язань за договором в розумінні вищевказаної норми Закону України «Про захист прав споживачів».
		Зауважує, що нові правила кредитування (під час дії воєнного стану) не передбачають скасування процентів за користування кредитними коштами згідно договору. Таке нарахування є правомірним з боку кредитора.
		Також зазначає, що в розділі 8 Кредитного договору передбачена відповідальність позичальника за неналежне виконання Кредитного договору, але позивач не нараховував відповідачу жодних процентів, пені, штрафів або інших платежів за неналежне виконання умов Кредитного договору, що підтверджується наданим позивачем розрахунком. Тому відсутні порушення норм закону, що визначені в п. 5 ч. З ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Відповідачем помилково ототожнено проценти за користування кредитом та неустойку (пеню) у разі невиконання зобов`язань боржником за кредитним договором.
		Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.
		В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи належним чином.
		Представник позивача причини неявки суду не повідомив.
		Апелянт ОСОБА_1 подавала до суду клопотання про відкладення попереднього судового засідання 18.09.2024 року. Причини неявки в судове засідання 23.09.2024 року суду не повідомила.
		Адвокатом Ільницьким Я.І. в інтересах ОСОБА_1 подано до суду клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з його зайнятістю в розгляді іншої кримінальної справи. Однак таке клопотання не підтверджене належними доказами. Крім того, відсутні докази повноважень даного адвоката на представлення інтересів апелянта в Івано-Франківському апеляційному суді по цій справі.
		Суд, враховуючи наведене, положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, строки розгляду апеляційної скарги, вирішив розглядати справу за відсутності сторін.
		Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке.
		Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Згідно ст.263ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам відповідає.
		Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 20.09.2022 року між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про відкриття кредитної лінії №1088-7544 за допомогою веб-сайту (https://creditkasa.ua), який підписаний відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а.с. 12-17).
		Відповідно до п. 2.2 Кредитного договору кредитодавець відкрив кредитну лінію для позичальника шляхом надання позичальнику грошових коштів на умовах строковості, зворотності, платності для задоволення особистих потреб позичальника, а позичальник зобов`язується повернути кредит не пізніше останнього дня строку кредитування та сплатити нараховані кредитодавцем проценти за користування кредитом у порядку, передбаченому цим договором.
		Згідно із пунктами 4.1, 4.2 Кредитного договору розмір кредитного ліміту, тобто загальний розмір кредиту  12800 грн.; дата надання/видачі кредиту  20.09.2022 року. Кредит надається позичальнику шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної у п. 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.
		Пунктом 4.3 Кредитного договору визначено, що плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом; тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності.
		Пунктом 4.6 Кредитного договору передбачено, що нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою, та/або пільговою процентною ставкою).
		Згідно з п.п. 4.8, 4.9, 4.10 Кредитного договору строк кредитування, тобто, строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику (далі - строк кредитування). Дата повернення (виплати) кредиту  17.07.2023 року. Строк договору є рівним строку кредитування. В частині виконання зобов`язань договір діє до повного та належного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором. Продовження строку кредитування в односторонньому порядку кредитодавцем або позичальником не допускається. Продовження строку кредитування є можливим виключно за взаємною згодою сторін в процесі реструктуризації кредитних зобов`язань позичальника. У разі прострочення позичальником сплати процентів за користування кредитом на строк понад один календарний місяць, кредитодавець має право вимагати від позичальника повернення кредиту в повному обсязі та сплати процентів за весь строк фактичного користування кредитом до настання дати закінчення строку кредитування, визначеного п. 4.8 даного договору. Реальна річна процента ставка становить одна мільйон сто тридцять дев`ять тисяч дев`ятсот шістдесят п`ять цілих, нуль сотих відсотки. Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору (за весь строк кредитування) складає 128000 грн. та включає в себе суму кредиту та проценти за користування кредитом у розмірі 115200 грн.
		Пунктом 10.1 Договору визначено, що цей договір та Правила разом складають єдиний договір та визначають усі істотні умови договору та надання Кредиту. Укладаючи цей договір, Позичальник підтвердив, що попередньо уважно ознайомився з Правилами на веб-сайті кредитодавця (https://creditkasa.ua), повністю розуміє всі їх умови, зобов`язується та погоджується неухильно дотримуватись Договору, а тому добровільно та свідомо укладає Договір та бажає настання правових наслідків, обумовлених ним.
		Довідкою про перерахування суми кредиту №1088-7544 від 20.09.2022 року підтверджується, що відповідачці на карту НОМЕР_1 було перераховано 12800 грн. Призначення платежу  видача кредитних коштів за Договором №1088-7544 від 20.09.2022 року (а.с. 31).
		Згідно з інформацією за укладеним кредитним договором, заборгованість відповідачки на 23.11.2023 року становить 114304 грн., з яких: 12800 грн.  основний борг; 101504 грн.  залишок процентів. Нарахування процентів здійснювалось до 16.07.2023 року (а.с. 32-35).
		06.07.2023 року відповідачка сплатила 12800 грн. на погашення заборгованості за Кредитним договором (а.с. 34).
		Стороною відповідача факт укладення вказаного кредитного договору та отримання кредитних коштів не заперечується.
		Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався тим, що такі є обґрунтованими та доведеними, оскільки стороною відповідачки не заперечувався факт укладення Кредитного договору та отримання кредитних коштів, позивачем нараховано проценти за користування кредитом згідно умов Кредитного договору. Доводи представника відповідача про те, що нарахований позивачем розмір відсотків є несправедливим з огляду на суму кредиту та суму нарахованих відсотків, місцевий суд відхилив, оскільки ОСОБА_1 уклала з позивачем електронний договір, попередньо ознайомившись із його умовами, отримала кошти у кредит та взяла себе зобов`язання з повернення кредитних коштів і сплати процентів за їхнє використання, однак належним чином їх не виконала та допустила вказану вище заборгованість, яка підлягає стягненню з неї на користь позивача. Щодо сплачених коштів в розмірі 12800 грн., місцевий зазначив, що такі не мають значення для вирішення даного спору.
		Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками, з огляду на наступне.
		Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
		Згідно статей 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.
		Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України).
		Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України).
		Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
		Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
		Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
		Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
		Положення ч. 1 ст. 205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.
		Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3).
		Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
		Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 року у справі №732/670/19, від 23.03.2020 року у справі №404/502/18, від 07.10.2020 року у справі №127/33824/19.
		Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
		При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
		Згідно ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
		Відповідно до ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
		Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
		Положення ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають, що відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.
		Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
		Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
		Так, відповідно до ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
		У справі, що переглядається, спір між ТОВ «Укр Кредит Фінанс» та ОСОБА_1 виник щодо належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за Кредитним договором, укладеним за допомогою Веб-сайту (creditkasa.com.ua), який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ «Укр Кредит Фінанс».
		Договір про відкриття кредитної лінії №1088-7544 від 20.09.2022 року підписаний електронним підписом позичальника ОСОБА_1 , відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, що був надісланий на її електронну адресу, про що свідчить розділ 11 кредитного договору, в якому зазначені анкетні дані відповідача, відомості щодо її місця проживання, електронна адреса для створення особистого електронного кабінету, електронний підпис - номер пароля: А637 (а.с. 17).
		Також електронним підписом ОСОБА_1 було підписано Паспорт споживчого кредиту - Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит, затверджений наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №48-П від 13.09.2022 року, в якому зазначено тип кредиту, сума ліміту, строк кредитування та процентна ставка (інформація щодо орієнтовної реальної річної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача), а також порядок повернення кредиту (а.с. 25-26), Правила відкриття кредитної лінії (надання споживчих кредитів), затверджені наказом ТОВ «Укр Кредит Фінанс» №48-П від 13.09.2022 року (а.с. 18-24).
		Таким чином, вказаний договір було укладено в електронному вигляді та відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
		Крім того, на підтвердження укладення Кредитного договору відповідач отримала кошти у розмірі 12800 грн., які були перераховані на рахунок, вказаний у договорі, № НОМЕР_1 , що підтверджується копіями листа АТ КБ «ПриватБанк» про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №1088-7544 від 20.09.2022 року (а.с. 28-30) та довідки ТОВ «Укр Кредит Фінанс» про перерахування суми кредиту за кредитним договором №1088-7544 від 20.09.2022 року (а.с. 31) та не заперечувалося відповідачкою.
		Також відповідач під час розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанцій не заперечувала ні факту отримання нею вказаного кредиту, ні порушення зобов`язань щодо його повернення.
		Доводи, викладені в апеляційній скарзі, стосуються розміру заборгованості в частині нарахованих процентів та загальної суми заборгованості за кредитом.
		Щодо вимоги про стягнення процентів за користування кредитом, апеляційний суд враховує таке.
		Судом встановлено, що згідно п.п. 4.3, 4.6 Кредитного договору плата за видачу кредиту передбачена у формі процентів за користування кредитом; тип процентної ставки за користуванням кредитом - фіксована. Процентна ставка за користування кредитом не змінюється протягом усього строку користування кредитом, однак позичальнику на умовах, вказаних у даному договорі (програма лояльності), може надаватися можливість скористатися кредитом за пільговою, та/або зниженою процентними ставками. Надані клієнту в межах програм лояльності ставки діють і залишаються незмінними протягом усього періоду дії пропозиції в межах програми лояльності за умови дотримання клієнтом усіх умов відповідної програми лояльності. нарахування процентів за користування кредитом здійснюється на залишок неповерненої суми кредиту за кожен день користування кредитом, починаючи з дня видачі кредиту до дати фактичного повернення всієї суми кредиту, за наступною ставкою: стандартна процентна ставка становить 3,00% за кожен день користування кредитом (вказана процентна ставка застосовується протягом всього строку дії цього договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за зниженою, та/або пільговою процентною ставкою); пільгова процентна ставка  2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду; знижена процентна ставка  2,50% за кожен день користування кредитом, яка надається кредитодавцем виключно як знижка на користування кредитом та є заохоченням позичальника до сумлінного виконання умов Договору.
		Базовий період складає 10 календарних днів (п. 4.4 Кредитного договору).
		У разі несплати позичальником у повному обсязі нарахованих відсотків за користування кредитом не пізніше останнього дня першого базового періоду за пільговою процентною ставкою, нарахування процентів за користування кредитом за перший базовий період здійснюється за стандартною процентною ставкою. Надалі нарахування відсотків за користування кредитом здійснюється за стандартною процентною ставкою до моменту до повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів. З моменту повного погашення позичальником заборгованості зі сплати процентів подальше нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за зниженою процентною ставкою (п. 5.5 Кредитного договору).
		Орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору (за весь строк кредитування) складає: 128000 грн. та включає в себе: суму кредиту та проценти за користування кредитом 115200 грн. (п. 4.10 Договору).
		Позичальник підписала вказаний Договір, будь-яких зауважень щодо умов Договору з її сторони не було, правом протягом 14 календарних днів з дня укладення відмовитися від Договору без пояснення причин, передбаченим п. 6.9 Договору, не скористалася, як і не оспорювала такий договір чи його частини в судовому порядку.
		Отже, відповідач погодилася з умовами Кредитного договору, зокрема, щодо нарахування та сплати процентів за користування кредитом.
		Розрахунку заборгованості, що спростовував би розмір заборгованості, визначений позивачем, відповідачем також не надано.
		Доказів погашення вказаної заборгованості матеріали справи теж не містять.
		У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/13446/15 (провадження №61-18379св21) зазначено, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження №14-318цс18) зроблено висновок про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.
		Аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 (провадження №14-10цс18)».
		Відповідно до пункту 4.8 Кредитного договору строк кредитування, тобто строк на який надається кредит позичальнику: 300 календарних днів з моменту перерахування кредиту позичальнику. Дата повернення (виплати) кредиту 17.07.2023 року.
		За змістом п.п. 4.3-4.6 Договору стандартна процентна ставка  3% за кожен день користування кредитом (застосовується протягом всього строку дії цього Договору, за виключенням строку використання права користування кредитом за пільговою та/або зниженою ставкою); пільгова процентна ставка  2,50% за кожен день користування кредитом протягом першого базового періоду. Базовий період - 10 календарних днів.
		З розрахунку заборгованості вбачається, що проценти за користування кредитом нараховані позичальнику з 20.09.2022 року (дати видачі кредиту) по 16.07.2023 року (дати повернення кредиту), тобто в межах визначеного Кредитним договором строку кредитування. Перші 14 календарних днів проценти нараховані за пільговою процентною ставкою  2,50% за кожен день користування кредитом (перший базовий період), в подальшому  3% (стандартна процентна ставка).
		Що стосується доводів апеляційної скарги про те, що встановлений у договорі розмір процентів за несвоєчасне виконання зобов`язання за кожен день прострочення є несправедливим у розумінні ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» та суперечить ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування», порушує принцип розумності та добросовісності, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми відсотків, яка перевищує подвійну облікову ставку Національного банку України та становить більше 15% простроченого платежу, колегія суддів зазначає таке.
		Статтею 18Закону України«Про захистправ споживачів»передбачено,що продавець(виконавець,виробник)не повиненвключати удоговори ізспоживачем умови,які єнесправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним.
		Відповідно до ч. 2 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» (в редакції, чинній на час укладення договору) у договорах про споживчий кредит пеня за невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту та процентів за ним не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу.
		Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов`язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін.
		Однак посилання відповідача на те, що проценти значно перевищують тіло кредиту, тому не можуть бути стягнуті у повному обсязі, є безпідставними, оскільки положення статті 21 Закону України «Про споживче кредитування», на яке посилається відповідач, регулює нарахування пені, а не процентів за користування кредитом.
		Проценти закредитним договоромє платоюза користування кредитом, а не штрафними санкціями.
		З огляду на викладене, апелянтом помилково ототожнено проценти за користування кредитом, які передбачені відповідно до ст.ст. 1048, 1056-1 ЦК України, що нараховуються протягом строку договору, та неустойку (пеню) у разі невиконання (порушення, прострочення) зобов`язання боржником за договором.
		Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що в статті 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.
		У разі неспростування презумпції правомірності договору, зокрема, в частині умов щодо нарахування процентів, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.
		Отже,у справі,що розглядається,нарахування позивачемпроцентів закористування кредитомвідповідає умовамукладеного міжсторонами договорута вищезазначенимнормам права. Права відповідача жодним чином не порушені, а обумовлені взаємною згодою сторін договору.
		Доводи апеляційної скарги про те, що місцевий суд безпідставно не зарахував кошти в розмірі 12800 грн., сплачені відповідачем 06.07.2023 року на погашення тіла кредиту, пославшись на те, що вони не мають значення для вирішення даного спору, колегія суддів також відхиляє. Як вбачається з розрахунку, такі кошти були сплачені, і позивач спрямував їх на погашення прострочених процентів за кредитним договором, що відповідає положенням статті 19 Закону України «Про споживче кредитування» та умовам Кредитного договору.
		Більше того, відповідач отримала кредит у розмірі 12800 грн. 20 вересня 2022 року і до 06.07.2023 року не здійснила жодного платежу на погашення заборгованості за Кредитним договором.
		Отже, місцевий суд правильно вважав, що сплачені відповідачем кошти в розмірі 12800 грн. враховані кредитором, і не впливають на розрахований загальний розмір заборгованості за кредитним договором, який позивач просив суд стягнути з відповідача.
		З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд повно та всебічно дослідив обставинисправи, правильно застосував положення чинного законодавства України та ухвалив законне й обґрунтоване рішення.
		Доводи апеляційної скарги таких висновків суду не спростовують та не можуть бути підставами для зміни чи скасування судового рішення в оскаржуваній частині, оскільки не підтверджуються матеріалами справи, і фактично зводяться до переоцінки встановлених судом обставин та незгоди з рішенням суду.
		Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		Отже, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а судове рішення  без змін.
		Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні апеляційної скарги, судові витрати слід залишити за відповідачем.
		Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд
		п о с т а н о в и в:
		Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
		Рішення Долинського районного суду від 18 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.
		 
		Головуюча:                                 О.О. Томин
		Судді:                                    В.А. Девляшевський
		                                       І.О. Максюта
		 
		 
		 
		Повний текст постанови складено 26 вересня 2024 року.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...