Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/23325/24-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них:.
Надіслано судом: 26.09.2024. Зареєстровано: 27.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2024.

Номер судового провадження: 2-6431/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/23325/24-ц 
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		"25" вересня 2024 р. Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді -  Остапчук Т.В при секретарі - Гаманюк О.С., розглянувши у відкритому підготовчому засідання заяву представника позивача ОСОБА_1 - Крижового Дениса Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі 757/23325/24-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій іванович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі - продажу, -
		В С Т А Н О В И В:
		У провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій іванович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі - продажу.         
		23.09.2024 року представник позивача позивача через канцелярію суду подав заяву про забезпечення позову, в якому просив:                                                                                           Накласти арешт на квартиру загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382);                                                                                           Заборонити ОСОБА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які правочини щодо користування, розпорядження та володіння об`єктом нерухомого майна - квартири загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382);                                                                          Заборонити ОСОБА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 та будь-яким іншим особам у позасудовому порядку вчиняти дії щодо виселення ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_2 та його членів сім`ї, а також Орендаря ОСОБА_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 з квартири загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382) та щодо вселення будь-яких інших осіб, здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі.                                                                          Заборонити ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , як Іпотекодержателю за Договір іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С. , зареєстровано у реєстрі за №1893 та будь-яким іншим особам вчиняти дії щодо відступлення прав за договором іпотеки; внесення змін та доповнень до договору іпотеки чи будь-якого іншого розпорядження правами Іпотекодержателя; розривати Договір купівлі продажу Договір купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Лігун А.І., зареєстрованого у реєстрі за №7731; вчиняти дії щодо звернення стягнення на предмет іпотеки: квартира, загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_5 .                                                          Заборонити усім органам державної реєстрації прав на нерухоме майно, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, у тому числі особам, які виконують функції державного реєстратора прав, зокрема, Міністерству юстиції України, його територіальним органам, Департаменту державної реєстрації, нотаріусам та іншим органам, які виконують функції реєстрації, вчиняти будь-які нотаріальні та реєстраційні дії (правочини) у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (реєстрацію прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-які дії (в тому числі правочини) щодо відступлення прав за договором іпотеки, внесення до договору іпотеки змін та доповнень, відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, змін площі, частки, власника, тощо) відносно квартири загальна площа 119.8 кв.м, розташована за адресою: АДРЕСА_1 , РНОНМ: НОМЕР_5 .                                                                                                Мотивуючи дану заяву адвокат вказує, що 09.08.2004 року ОСОБА_1 , громадянин Держави Ізраїль, як Покупець та Дочірнє підприємство «»Ш.Р.ІНТЕРНЕШНЛ», як Продавець код ЄДРПОУ: 32556708 - придбав квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 119,80 кв.м. на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 09.08.2004 року, посвідчено ПНКМНО Мармазовою , зареєстровано у реєстрі за №5487.                Відповідно до п.4 цього Договору квартира була придбана за ціною 670 000 грн., а грошові кошти були повністю сплачені Продавцю.                                                        Того ж дня, було отримано Витяг про реєстрації в Державному реєстрі правочинів за №16564 від 09.08.2004 року.                                                                                Також, 14.06.2005 року рідний батько ОСОБА_1 , який є ОСОБА_3 , як Покупець та ОСОБА_13 , як Продавець РНОКПП: НОМЕР_6 - придбав квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 89,60 кв.м. на підставі Договору купівлі-продажу квартири від 14.06.2005 року, посвідчено ПНКМНО Шнирьовою Г.М , зареєстровано у реєстрі за №1612.                                                        Відповідно до п.4 цього Договору квартира була придбана за ціною 1 338 250 грн., а грошові кошти були повністю сплачені Продавцю.                                                        25.07.2017 року КП КМР «Київське міське БТІ» надано Інформаційну довідку КВ-2017 №28496 на запит ПНКМНО Загоруйко А.Ю , де підтверджено, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, кв. АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого ПНКМНО Шнирьовою І.М. від 14.06.2005 року №1612.                                                                                        21.02.2024 року невідомі особи здійснили проникнення та фізичну заміну замків у квартирі АДРЕСА_3 , обмежують власника та представників власника у допуску до квартири, особистих цінних речей та документів, що знаходяться у цій квартирі повідомляючи що квартира починаючи з 28.11.2023 року належить новому власнику, яким являється ОСОБА_17 РНОКПП: НОМЕР_7 , який нібито купив цю квартиру.                                        Того ж дня, ці ж сам невідомі ОСОБА_1 люди прийшли до його квартири АДРЕСА_4 та намагалися фізично проникнути туди спробувавши зламати замки, однак оскільки в квартирі наразі також проживає орендар, ОСОБА_8 , громадянин України, (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ) на підставі Договору оренди квартири від 12.03.2019 року, останній викликав поліцію та не дав цим невідомим особам проникнути в середину квартири.                                                                                                        Ці особи повідомили йому, що починаючи з 28.11.2023 року власником цієї квартири уже є ОСОБА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 , який її придбав у ОСОБА_9 РНОКПП: НОМЕР_4 на підставі Договору купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого ПНКМНО Лігун А.І. , зареєстрованого у реєстрі за №7731.                                                                                                         ОСОБА_1 та ОСОБА_3 тривалий час перебувають за кордоном тому нічого не знали про обставини нібито відчуження їх майна на користь третіх осіб, згоди своєї не давали та рахують що такі правочини вчинені з метою завдання їм майнової шкоди в особливо великому розмірі, враховуючи що усі квартири територіально знаходяться самому центрі столиці, та оцінюються сукупно більше ніж 1 млн. доларів США за ринковою їх вартістю наразі.                                                                                                                Того ж дня, представник ОСОБА_1 звернувся до Печерського управління поліції ГУНП в м. Києва із заявою про кримінальне правопорушення за ознаками ч.5 ст. 190 КК України за результатом розгляду якої було зареєстровано кримінальне провадження №12024100060000324 від 21.02.2024 року.                                                                22.02.2024 року, тобто на наступний день представником ОСОБА_1 адвокатом Крижовим Д.В. було отримано Інформаційну довідку з ДРРПННМ за № 366944439 з якої вбачається, що 28.11.2023 року новим власником квартири став ОСОБА_5 РНОКПП: НОМЕР_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 28.11.2023 року посвідченого ПНКМНО Лігун А.І. , зареєстрованого у реєстрі за №7731.                                Ознайомившись із змістом цього Договору купівлі-продажу вбачається що Продавцем квартири, яка належить ОСОБА_1 є громадянка України ОСОБА_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , яка нібито була Іпотекодержателем цієї квартири за Договором іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовський В.С. , зареєстровано у реєстрі за №1893.                                                                                Цей Договір іпотеки від 12.07.2019 року, посвідченого ПНКМНО Войтовський В.С. , зареєстровано у реєстрі за №1893 забезпечує вимоги Іпотекодержателя, які витікають з Договору позики, укладеного 12.07.2019 року між ОСОБА_9 , як Іпотекодержателем та ОСОБА_6 , як Боржником, посвідченого ПНКМНО Войтовським В.С. , за реєстровим № 1892, та можливих змін та доповнень до нього за умовами якого Боржник у строк до 12 липня 2020 року зобов`язується сплатити Іпотекодержателю суму позики у розмірі 9 712 920,00 (дев?ять мільйонів сімсот дванадцять тисяч дев`ятсот двадцять) гривень 0 копійок, що за курсом продажу готівкового долара США за гривні, встановленим АТ КБ «ПриватБанк» (1 дол. США = 26 грн. 11 коп.) еквівалентно 372 000,00 (триста сімдесят дві тисячі) доларів США 00 центів на умовах встановлених Договором позики, що становить розмір основного зобов`язання.                                                                                                        Адвокат вказує, що ОСОБА_1 та його майно жодним чином не має відношення до Боржника ОСОБА_6 та грошових зобов`язань у розмірі 9 712 920,00 грн., грн., що еквівалентно 372 000,00 доларів США, про тримання цих коштів останній не знав так само і про обставину що його майно було передано в іпотеку, оскільки ОСОБА_1 жодного майнового інтересу не отримав в результаті того, що ОСОБА_6 отримав позику, а в іпотеку було передано майно ОСОБА_1 без його волевиявлення на це.                                Предметом позову, є про визнання недійсним договору іпотеки, скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права іпотеки та заборони, визнання недійсним договору купівлі-продажу, припинення права власності                                                        Відтак, вжиття заходів забезпечення позову наведеними у даній заяві про забезпечення позову до подачі позову унеможливять подальшу зміну власника спірного нерухомого майна, яким є відповідач 2, чим гарантуватиме подальше виконання судового рішення у випадку задоволення позову.                                                                        Неможливість виконання судового рішення може бути спричинено не самим фактом укладення окремих договорів купівлі продажу, а внаслідок повторної реєстрації прав власності третіх осіб на квартиру Заявника із використанням усіх можливих правомочностей нового власника.                                                                                За частиною першою статті 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).                                                Враховуючи положення частини першої статті 153 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви у судовому засіданні без повідомлення учасників справи.                                        Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.                                                                                                        Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.                        Відповідно до ч.2 ст.151 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.                                Відповідно до ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.                                                                У відповідності до п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову має містити, зокрема, предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.                                                                                                        В пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" зазначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.                                                                        Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.                                                                        Відповідно до п.6 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.                        Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.                                        Для належної реалізації завдань цивільного судочинства слугує зокрема те, що відповідно до ст.124 Конституції України судові рішення є обов`язковим до виконання на всій території України. Таким чином, порушене, невизнане, оспорюване право особи може буде захищене та відновлене тільки після реального виконання рішення суду, яким спір буде вирішено по суті.                                                                                        Таким чином, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".                                                Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.                        Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 р. у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні від 31.07.2003 р. у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.                                                                Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.                                Конституційний Суд України у пункці 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі №1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.                                                                У таких спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (аналогічну правову позицію викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18).                                                Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року (справа № 381/4019/18) зазначено, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову".                                                        Згідно з правової позиції викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року (справа № 753/22860/17) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.                                Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.                        Метою вжиття заходів забезпечення позову є охорона матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують за його позовом присудження реальне виконання позитивно прийнятого рішення, у разі прийняття такого. Забезпечення позову має бути спрямовано проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його. Таким чином усуваються утруднення і неможливості виконання рішення.                                                                                                Забезпечення позову покликано, не порушуючи принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, вжити негайних заходів, направлених на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкодити спричиненню значної шкоди заявнику.                                                                                        Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.                                                                                        Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки, безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.                                                                Судом встановлено, що до предмету судового розгляду входитиме дослідження фактичних обставин та оцінка доказів правомірності укладення оскаржуваних Договору іпотеки та Договору купівлі продажу на ознаки їх недійсності, процедури звернення стягнення на предмет іпотеки, дослідження обставин в чиїх інтересах було укладено цей договір іпотеки від імені позивача , з`ясування обставин, хто саме був підписантом оскаржуваного договору та на яких підставах.                                                                Заявником доведено, що обраний заявником спосіб забезпечення позову співвідноситься з предметом позову, оскільки існує реальна загроза, що спірна нерухомість може бути надалі реалізованою на користь третіх осіб, що може призвести до невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду визнання недійсним договору купівлі продажу та припинення права власності.                                                                        Крім цього, заборона вчинення реєстраційних дій є одним із визначених законом способів забезпечення позову (зазначена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 09.11.2018 у справі №915/508/18; від 12.03.2020 у справі №916/3479/19, від 15.04.2021 у справі №911/2780/20).                                                        У даному випадку Позивач прагне уникнути можливого порушення його майнових прав та охоронюваних законом інтересів через ймовірне подальше відчуження цієї квартири теперішнім власником, що спричинить повторну зміну власника нерухомого майна, що належить Позивачу та відповідне внесення змін про власника до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно складу майна створить необхідність звернення з додатковими позовними вимоги та захисту прав у інших судових процесах, що не відповідатиме принципу правової визначеності та не сприятиме ефективному захисту прав Позивача.                                                                                                Так, дослідивши матеріали заяви, суд прийшов до висновку, що заявником обґрунтовано наявність зв`язку між заходом забезпечення позову та майбутніх предметом позовних вимог, оскільки застосування такого заходу забезпечення позову спроможне забезпечити ефективний захист порушеного права та поновлення порушених прав та інтересів заявника (майбутнього позивача).                                                                Враховуючи предмет майбутнього позову, наведені заявником докази та обґрунтування заявлених вимог у заяві щодо забезпечення позову, суд прийшов до висновку про задоволення частково заяви про забезпечення позову. Оскільки, з доводів заявника вбачається наявність спору та ризик вчинення негативних дій відносно заявника та його майна, що буде негативним наслідком для заявника та призведе до додаткової претензійно-позовної роботи. заборони виселення з вказаної квартири осіб та його членів сім`ї, орендаря, будь-яких інших осіб, заборони здійснювати заміну замків або вхідних дверей у вказаній квартирі не є співмірними з його вимогами, стосується прав позивача , як власника нерухомого майна, володіти і користуватися спірною квартирою, що не може бути обмежено у вигляді забезпечення позову у цій справі.                                                Строк дії заходів забезпечення позову, передбачено ч.ч. 7-10 ст. 158 ЦПК України, зокрема: у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи; якщо протягом вказаного строку за заявою позивача (стягувача) буде відкрито виконавче провадження, вказані заходи забезпечення позову діють до повного виконання судового рішення; у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову; у такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.                                                                                Наряду з вказаним, суд дослідивши обставини справи, враховує при цьому, що вказані заходи носять тимчасовий характер, обмежують права лише в частині, забезпечуючи позивачу право на ефективний захист.                                                        Суд, дослідивши заяву про забезпечення позову, характер спірних правовідносин, приходить до висновку, що обраний заявником вид забезпечення позову, являється необхідним заходом забезпечення позову та разом з цим станом на час розгляд судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов`язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з частиною 3 статті 154 ЦПК України.                                                                        Разом з цим, суд звертає увагу, що згідно ч.4 ст. 152 ЦПК України, у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви, заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна- тридцяти днів з постановлення ухвали про забезпечення позову.                                                              На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1-18, 149-150, 153, 154, 157, 259, 260, 353 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
		У Х В А Л И В:
		       Заяву представника позивача ОСОБА_1 - Крижового Дениса Васильовича про забезпечення позову у цивільній справі 757/23325/24-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Войтовський Валентин Сергійович, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Лігун Андрій іванович, ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про визнання недійсним договору купівлі - продажу - задовольнити частково.                                                        Накласти арешт на квартиру загальною площею 119.8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1606681780382), із забороною вчиняти будь-які дії направлені на її відчуження.                                                                                                       В іншій частині відмовити.                                                                                Стягувач: ОСОБА_1 (громадянин Держави Ізраїль), РНОКПП: НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_5 .                                                Боржник 1: ОСОБА_9 : АДРЕСА_6                                                                                                                Боржник 2 : ОСОБА_5 : АДРЕСА_7                                                                                                                Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню з моменту її проголошення.                                                                                                Строк пред`явлення для виконання ухвали три роки.                                                Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.                                                                Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.                                                                Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання до Київського апеляційного суду.                                                                Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
		Суддя                                                                         Т.В.Остапчук

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...