Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/6314/23-к : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 26.09.2024. Зареєстровано: 27.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.09.2024.

Номер судового провадження: 1-кп-1508/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000006

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		       
		 
		печерський районний суд міста києва
		Справа № 757/6314/23-к 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		25.09.2024  м. Київ
		 
		Печерський районний суд м. Києва 
		у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 ,
		кримінальне провадження № 62023080030000006 відомості про яке 05.01.2023 року внесено до ЄРДР за обвинуваченням
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Урдіївці Дунаєвського району Хмельницької області, громадянки України, раніше не судимої, з вищою освітою, останнє відоме місце проживання: тимчасово окупована територія України, АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, -
		Учасники судового провадження:
		прокурор ОСОБА_4 , захисник ОСОБА_5 
		В С Т А Н О В И В :
		І. Формулювання обвинувачення.
		Громадянка України ОСОБА_3 , будучи суддею Роздольненського районного суду АР Крим вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на вчинення державної зради, з метою заподіяння шкоди територіальній цілісності України та становлення і зміцнення окупаційної влади, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом в порушення вимог ст. 65 Конституції України, якою передбачено обов`язок громадян України захищати, незалежність та територіальну цілісність України, порушуючи присягу судді в частині неупередженого, незалежного, справедливого та кваліфікованого здійснення правосуддя від імені України, керуючись принципом верховенства права, підкоряючись лише закону, та не вчинення дій, що порочать звання судді або підривають авторитет правосуддя ОСОБА_6 , будучи суддею та відповідно до Указу Президента України № 571/2013 від 18.10.2013 року займаючи посаду судді Роздольненського районного суду АР Крим, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань, життєвого та професійного досвіду для розуміння факту здійснення підривної діяльності проти України представниками у тому числі незаконно утворених судових органів та органів державної влади Російської Федерації та неможливість відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави, бажаючи допомогти в проведенні цієї підривної діяльності та зробити свій особистий внесок в утворення та функціонування в АР Крим системи незаконних судових органів Російської Федерації, вчинила дії щодо надання допомоги у здійсненні підривної діяльності проти України. 
		Зокрема, достовірно знаючи про тимчасову окупацію Російською Федерацією з 20.02.2014 року території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя ОСОБА_3 , будучи громадянкою України, в порушення вимог Конституції та законів України, маючи тривалий стаж роботи суддею, а тому достовірно знаючи, розуміючи та усвідомлюючи незаконність дій Верховної Ради АР Крим та Російської Федерації щодо приєднання території АР Крим та м. Севастополя до складу Російської Федерації, усвідомлюючи, що так звані суди «Республики Крым» відповідно до положень ст. 64 Конвенції є незаконно створеним органом, діючи добровільно та умисно на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності України, бажаючи допомогти іноземній державі та її представникам у проведенні підривної діяльності проти України, з метою зміцнення та посилення заходів тимчасової окупації території АР Крим, діючи в інтересах Російської Федерації, перебуваючи в м. Джанкой упродовж березня - квітня 2014 року продовжила роботу у складі незаконного органу судової влади Російської Федерації на території АР Крим на посаді так званих «громадян, які заміщають посади суддів судів, що діють на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя», внаслідок чого у подальшому, Указом Президента Російської Федерації № 786 від 19.12.2014 року була призначена на посаду судді незаконно утвореного так званого «Роздольненского районного суда Республики Крым Российской Федерации» чим надала допомогу представникам іноземної держави у переході судової системи України, яка діяла на території півострова Крим, на відправлення правосуддя відповідно до ч. 5 ст. 9 «Федерального Конституційного Закону» Російської Федерації № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» та на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації.
		Зокрема, у 2014 - 2017 роках ОСОБА_3 , будучи чинною суддею України, діючи умисно, всупереч основоположним принципам Конституції України та іншим законодавчим актам України, перебуваючи на тимчасово непідконтрольній уряду України території Республіки Крим, керуючись законодавством російської федерації, виносила судові рішення іменем рф в т.ч. вироки стосовно громадян України, що підтверджується реєстром судових рішень рф та інформаційними ресурсами судового діловодства т.зв. Роздольненського районного суду АР Крим:
		Винесення суддею ОСОБА_3 вироку громадянину України, українському активісту ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 319 КК РФ та призначення покарання останньому у вигляді 320 годин обов`язкових робіт.
		Винесення суддею ОСОБА_3 вироку громадянину України, українському активісту ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 222, ч. 1 ст. 222.1 КК РФ (незаконне придбання, передача, збут, зберігання вогнепальної зброї, боєприпасів).
		Винесення суддею ОСОБА_3 постанови про вчинення адміністративного правопорушення громадянином України ОСОБА_8 , передбаченого ст. 18.8 ч. 1.1 КоАП РФ (порушення федерального закону «О правовом положении иностранных граждан и лиц без гражданства в российской федерации»).
		Допомога ОСОБА_3 іноземній державі та її представникам у переході судів АР Крим на відправлення правосуддя на підставі законодавства іноземної держави - Російської Федерації, сприяння окупаційним органам влади у придушенні спротивів окупації півострова з боку громадян України на території Автономної Республіки Крим та допомога у впровадженні практики переслідування осіб, що перебувають під захистом призвели до забезпечення належного функціонування незаконно створених судових органів та посилили заходи тимчасової окупації півострова.
		У такий спосіб, ОСОБА_3 ,вчинила державну зраду, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, тобто вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 111 КК України, винною у вчиненні якого визнається.
		ІІ. Застосовані судом правові процедури.
		Судовий розгляд кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 з таких підстав.
		Згідно ч. 3 ст. 323 КПК України судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у ч. 2 ст. 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого.
		Так, на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 29.08.2016 рокуу межах даного провадження проводилось спеціальне досудове розслідування.
		Встановлено, що повідомлення про підозру від 22.05.2015 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України, а також повістки про виклик до слідчого неодноразово шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження вручені ОСОБА_3 у порядку, встановленому законом.
		Постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу управління з питань представництва інтересів громадянина або держави в суді, протидії злочинності та корупції на тимчасово окупованій території півострова Крим Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 від 11.08.2015 року підозрювану ОСОБА_3 оголошено у розшук.
		Обвинувачена ОСОБА_3 в судові засідання не прибула, будучи належним чином повідомленою в спосіб, передбачений вимогами КПК України, шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), а також шляхом розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та Печерського районного суду міста Києва. Будучи повідомленою про розгляд справи, жодних клопотань, заяв, скарг не подавала, у зв`язку з чим на підставі ухвали Печерського районного суду міста Києва від 04.09.2024 року судовий розгляд даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_3 в порядку спеціального судового провадження (in absentia), з обов`язковою участю захисника. Суд вважає, що стороною обвинувачення, а також судом здійснені всі можливі, передбачені законом, заходи щодо дотримання прав обвинуваченої на захист та доступ до правосуддя, а ОСОБА_3 мала підстави усвідомлювати, що проти неї розпочато кримінальне провадження, мала би отримати повідомлення про підозру, відповідні виклики до слідчого, прокурора та суду.
		ІІІ. Позиція сторони захисту.
		Захисник  ОСОБА_5 зазначив, що не мав можливості зв`язатися з обвинуваченою і узгодити з нею правову позицію щодо висунутого обвинувачення. Здійснював активний та розумний захист у кримінальному провадженні прав та законних інтересів обвинуваченої всіма незабороненими законом способами.
		На думку захисника, обвинувачення не доведено в судовому засіданні, що є підставою для виправдання ОСОБА_3 
		IV. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		Розглянувши справу в межах пред`явленого обвинувачення, суд вважає, що тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася із збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20.02.2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які за хронологією подій: а) констатовані нормативними, хоча і засудженими з точки зору міжнародного права, актами РФ, а також «нормативними актами» самопроголошених суб`єктів на території України в АР Крим, законність яких не визнається державою Україна, проте прийнятих судом у даному випадку до уваги, оскільки вирішується питання про відповідальність за вчинення злочинів, внаслідок яких були прийняті такі акти; б) встановлені національними нормативно-правовими актами, які є обов`язковими для застосування на території України; в) засуджені міжнародними актами колективного реагування, - а, відтак, ці факти не потребують окремого судового доведення.
		Так, постановою Ради Федерації Федеральних Зборів РФ «Про використання Збройних Сил Російської Федерації на території України» від 01.03.2014 року № 48-СФ за результатами звернення Президента РФ, виходячи з інтересів безпеки життя громадян РФ, особового складу військового контингенту ЗС РФ, що дислокується на території України (АР Крим), надано згоду Президенту РФ на використання ЗС РФ на території України.
		06.03.2014 року Верховною Радою АР Крим прийнята Постанова «Про проведення загальнокримського референдуму». Указом Президента України від № 261/2014 від 07.03.2014 року дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 2-рп/2014 від 14.03.2014 року визнана неконституційною.
		11.03.2014 року постановою Верховної Ради АР Крим прийнята «Декларація», якою проголошено АР Крим «суверенною державою» - «Республікою Крим». Указом Президента України від 14.03.2014 року № 296/2014 дія цієї постанови Верховної Ради АР Крим була зупинена, а сама вона рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/2014 від 20.03.2014 року визнана неконституційною.
		Постановою Верховної Ради України від 15.03.2014 року № 891-VII Верховна Рада АР Крим була розпущена.
		17.03.2014 року представники розпущеної «Верховної Ради АР Крим» прийняли Постанову № 1745-6/14 «Про незалежність Криму», за якою створено нелегітимне державне утворення «Республіка Крим», а також Постанову 1748-6/14 «Про правонаступництво Республіки Крим», за якою вищим органом влади «Республіки Крим» є « Державна рада Республіки Крим ».
		18.03.2014 року «Державна рада Республіки Крим» підписала «Договір» між РФ та «Республікою Крим» про прийняття до РФ «Республіки Крим» та утворення у складі РФ нових суб`єктів, який вже 19.03.2014 року рішенням Конституційного Суду РФ визнаний таким, що відповідає Конституції РФ, 20.03.2014 його ратифікувала більшістю голосів Держдума РФ, а 21.03.2014 року - Рада Федерації Федеральних Зборів РФ, відтак, цей «Договір» набрав чинності 21.03.2014 року.
		21.03.2014 року прийнятий Закон РФ № 6-ФКЗ, яким прийнято до РФ «Республіку Крим» та утворені в складі РФ нові суб`єкти. «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ з дати підписання «Договору» (ст. 1 Закону РФ № 6-ФКЗ).
		11.04.2014 року «Державна рада Республіки Крим» прийняла «Конституцію Республіки Крим» як суб`єкта РФ.
		Верховною Радою України 15.04.2014 року прийнято Закон України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII), за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21.04.2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20.02.2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН «Територіальна цілісність України» від 27.03.2014 року № 68/262, «референдум», проведений в АР Крим 16.03.2014 року, визнано таким, що не має законної сили і не може бути основою для зміни статусу АР Крим.
		Резолюціями Генеральної Асамблеї ООН «Стан у сфері прав людини в Автономній Республіці Крим та м. Севастополі (Україна)» від 19.12.2016 року № 71/205 та від 19.12.2017 року № 72/190, «Проблема мілітаризації Автономної Республіки Крим та міста Севастополь, Україна, районів Чорного та Азовського морів» від 17.12.2018 року, «Ситуація з правами людини в Автономній Республіці Крим та місті Севастополь, Україна» від 22.12.2018 року послідовно засуджено тимчасову окупацію з боку РФ внаслідок військової агресії частини території України - АР Крим - підтверджено невизнання її анексії.
		Вказані та інші аналогічні за оцінками вказаних подій резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Закон України №1207-VII, постанови Верховної Ради України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства України, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		V. Досліджені докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		На підтвердження винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 08.04.2014 № 1183-VІІ), стороною обвинувачення надано і досліджені судом такі докази:
		- копію заяви народного депутата України ОСОБА_10 про вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 109, 110, 110-2 КК України, відповідно до якої останній повідомляє Генерального прокурора України про обставини ймовірного вчинення, у тому числі ОСОБА_3 кримінального правопорушення;
		- копію Указу Президента України від 18.10.2013 №571/2013 згідно якого ОСОБА_3 призначено на посаду судді Роздольненського районного суду АР Крим;
		- лист Адміністрації Президента України від 28.09.2016 року № 03-01/3021, відповідно до якого ОСОБА_3 не зверталася із клопотанням про вихід із громадянства України та клопотань від неї на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства не надходило;
		- протоколи огляду інтернет-видань від 02.02.2015 року та 05.01.2023 року, відповідно до яких серед іншого оглянуто сайт «Роздольненского районного суда», де міститься список суддів, серед яких є і ОСОБА_3 ;
		- рішення Вищої ради правосуддя від 02.03.2017 року №411/0/15-17, яким на підставі п. 3 ч. 6 ст. 126 Конституції України звільнено суддю Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим ОСОБА_3 .
		Обставини здійснення ОСОБА_3 правосуддя від імені РФ на території АР Крим без припинення статусу судді Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим відповідно до законів України упродовж 2014-2017 років як «судді» незаконно створеного судового органу окупаційної влади «Роздольненского районного суда», підтверджуються дослідженим в судовому засіданні протоколами огляду інтернет-видань від 11-18.06.2015 року та 05.01.2023 року, якими за відповідним прізвищем судді « ОСОБА_11 » виявлені: постанова від 09.09.2014 у справі 5-284/2014, вирок від 10.06.2016 року у справі 1-86/2016 на 7-ми арк., рішення від 03.11.2016 року у справі № 2-а-941/2016 на 6-ти арк. та постанова від 03.03.2017 року у справі № 5-43/2017 на 3-х арк.
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18.01.2001 року № 2235-III, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). При цьому, вихід з громадянства України допускається, якщо особа набула громадянство іншої держави або отримала документ, виданий уповноваженими органами іншої держави, про те, що громадянин України набуде її громадянство, якщо вийде з громадянства України, а не допускається, якщо особі в Україні повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Добровільним набуттям громадянства іншої держави вважаються всі випадки, коли громадянин України для набуття громадянства іншої держави повинен був звертатися із заявою чи клопотанням про таке набуття відповідно до порядку, встановленого національним законодавством держави, громадянство якої набуто. Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється втрата громадянства, до видання указу Президента України про припинення громадянства України користується всіма правами і несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		За Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною і не є підставою для втрати громадянства України.
		Відповідно до оглянутого Федерального Конституційного Закону РФ №6-ФКЗ від 21.03.2014 року «О принятии в Российскую Федерацию Республики Крым и образовании в составе Российской Федерации новых субъектов - Республики Крым и города федерального значения Севастополя», ч. 5 ст. 9 якого передбачено, що до створення на територіях Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя судів Російської Федерації, правосуддя від імені Російської Федерації на вказаних територіях здійснюють суди, які діяли на момент прийняття до Російської Федерації Республіки Крим та утворення у складі Російської Федерації нових суб`єктів. Особи, які займають посади суддів цих судів, продовжують здійснювати правосуддя до створення та початку діяльності на вказаних територіях судів Російської Федерації за умови наявності у них громадянства Російської Федерації.
		Згідно Федерального Закону Російської Федерації № 154-ФЗ від 23.06.2014 року «О создании судов Российской Федерации на территориях Республики Крым и гopoда федерального значения Севастополя и о внесении изменений в отдельные законодательные акты Российской Федерации», рішення про день початку діяльності судів приймає Пленум Верховного Суду Російської Федерації, постановою якого датою початку діяльності судів вважається 26.12.2014 року.
		Вищезазначені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими.
		Суд приходить до висновку про те, що громадянка України ОСОБА_3 діяла свідомо та добровільно, оскільки маючи достатній рівень освіти, знань та життєвого досвіду, продовжила здійснювати правосуддя від імені РФ, керуючись при цьому законодавством іноземної держави.
		Вказані умисні дії ОСОБА_3 забезпечували становлення та зміцнення окупаційної влади РФ шляхом утворення і функціонування незаконно створених окупаційних органів судової влади РФ на окупованій території України, виконання функцій представника окупаційної судової влади РФ, а отже надання нею допомоги РФ у проведенні підривної діяльності проти України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, що мали триваючий характер.
		Таким чином, оцінюючи зібрані у справі докази з точки зору їх належності та допустимості, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку, дії ОСОБА_3 суд кваліфікує за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року), як вчинення умисного діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості України, а саме: надання іноземній державі та її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		VІ. Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		Обставин, які відповідно до ст.ст. 66, 67 КК України пом`якшують та обтяжують покарання обвинуваченої ОСОБА_3 , судом не встановлено.
		VІІ. Мотиви призначення судом покарання.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
		Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченій ОСОБА_3 суд, відповідно до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винуватої та обставини, які пом`якшують та обтяжують її покарання.
		Також, при призначенні покарання обвинуваченій ОСОБА_3 , суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до особливо тяжких злочинів, особу обвинуваченої, яка раніше не судима, наслідки вчиненого.
		На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавленні волі в межах санкції ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року), оскільки саме таке покарання, на переконання суду, є необхідним та достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК України (в редакції Закону № 1689-VII від 07.10.2014 року) конфіскація майна встановлюється не тільки за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також і за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
		Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину за ч. 1 ст. 111 КК України, його тривалість, а також дані про особу обвинуваченої, яка, будучи громадянкою України, обіймала посаду судді Роздольненського районного суду Автономної Республіки Крим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_3 додаткове покарання у виді конфіскації всього належного їй на праві власності майна.
		ІІХ. Інші рішення щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
		Цивільний позов не пред`являвся. 
		Речові докази та процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 323, 369-371, 373-376 КПК України, суд,-
		У Х В А Л И В :
		Визнати винуватою  ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону № 1183-VII від 08.04.2014 року) та призначити їй покарання у виді 13 (тринадцяти) років позбавлення волі з конфіскацією всього належного їй на праві власності майна.
		Строк відбування покарання  ОСОБА_3 , обраховувати з моменту звернення вироку до виконання.
		Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити прокурору та захиснику. 
		Інформацію про ухвалення вироку опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 КПК України та на офіційному веб-сайті судової влади.
		 
		Суддя ОСОБА_12

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...