Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 751/6006/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2024. Зареєстровано: 30.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2024.

Номер судового провадження: 2/751/1500/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №751/6006/24
		Провадження №2/751/1500/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		27 вересня 2024 р. місто Чернігів
		 
		Новозаводський районний суд міста Чернігова 
		в складі: головуючого-судді - Павлова В.Г.,
		при секретарі - Овдій О.М.,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів 
		 
		за участі сторін:
		представник позивача - ОСОБА_3 
		представник відповідача                     - ОСОБА_4 
		 
		 
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. Виклад позиції учасників справи.
		1.1 Адвокат Кушнеренко Є.Ю. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом: 1) визнання недійсним попередній договір оренди транспортного засобу і отримання завдатку, укладеного 24.02.2024 р. між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;2) стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму завдатку, що становить 76 000 грн та суму сплачених згідно попереднього договору оренди транспортного засобу платежів в розмірі 67900 грн; 3) розірвання договору постачання транспортного засобу з Європи на замовлення від 13.01.2024 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у зв`язку з порушенням та невиконанням умов Договору; 4) стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 кошти сплачені в якості гарантійного внеску за договором постачання транспортного засобу з Європи на замовлення в сумі 80 908 грн; стягнення з відповідача понесених судових витрат, в тому числі  витрат на правову допомогу в сумі 12 000 грн.
		26.09.2024 р. через канцелярію суду представником позивача подано заяву про залишення частини позовних вимог без розгляду, а саме: 3) про розірвання договору постачання транспортного засобу з Європи на замовлення від 13.01.2024 р., укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 ;4) стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів, сплачених в якості гарантійного внеску за договором постачання транспортного засобу з Європи на замовлення в сумі 80908 грн.
		Ухвалою суду від 27.09.2024 р. позовні вимоги зазначені в п.3 та п.4 залишено без розгляду.
		1.2 Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що 24.02.2024 р. між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 було укладено попередній договір оренди транспортного засобу і отримання завдатку. На виконання умов попереднього договору позивачем було сплачено гарантійну суму 2000 дол. СШАта здійснено перекази на загальну суму 67900 грн. В подальшому позивачеві стало відомо, що транспортний засіб щодо якого ОСОБА_2 на виконання умов вище вказаного договору зобов`язувалась укласти з ним договір продажу їй не належить.
		Враховуючи, що ФОП ОСОБА_2 навмисно ввела ОСОБА_1 в оману, а неповідомлені нею обставини взагалі унеможливлюють укладення в майбутньому договору купівлі-продажу щодо транспортного засобу, який їй не належить, позивач вважає, що укладений попередній договір оренди від 24.02.2024 р. є недійсним, а сплачені ним кошти у виді завдатку в розмірі 76000 грн та сплачені кошти в сумі 67900 грн підлягають стягненню на його користь.
		1.3 Представник відповідача подав відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову з підстав необґрунтованості заявлених вимог до  ОСОБА_2 . 
		Узагальнений зміст позиції відповідача зводиться до того, що підставою припинення дії попереднього договору оренди транспортного засобу від 24.02.2024 р. обумовлено невиконанням його умов щодо оплати чергового платежу саме позивачем.
		 
		ІІ. Заяви (клопотання) та пояснення учасників справи.
		В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав і наполягав на їх задоволенні з вище наведених підстав.
		Відповідач в задоволенні позову просив відмовити з підстав їх необґрунтованості та недоведеності введення в оману позивача щодо умов оспорюваного договору.
		 
		ІІІ. Інші процесуальні дії у справі.
		Ухвалою суду від 26.07.2024 р. відкрито провадження в справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу в підготовче судове засідання.
		Ухвалою суду від 24.09.2024 р. справу призначено до судового розгляду.
		 
		ІV. Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.
		24.02.2024 р. між позивачем ОСОБА_1 (покупцем) та відповідачем ФОП ОСОБА_2 (продавцем) було укладено попередній договір оренди транспортного засобу і отримання завдатку.
		Згідно п.1 даного договору покупець і продавець зобов`язалися в строк і на умовах цього Договору, викладених нижче, заключити в майбутньому договір-продажу (Основний договір) на належний продавцю транспортний засіб «Volkswagen Passat» 2007 року випуску, номер кузову НОМЕР_1 .
		Згідно з п.2 продавець стверджує, що зазначений в п.1 транспортний засіб належить йому на законних підставах (техпаспорта СТТ 100529, виданий 24.01.2024 р.).
		Відповідно до п.3 продавець зобов`язується протягом терміну дії даного договору не міняти умови продажу транспортного засобу, зазначеного в п. 1 даного договору та інші умови, передбачені даним договором без узгодження з покупцем.
		Згідно п.5 для гарантії виконання основного договору й підтвердження даної угоди покупець передає продавцеві в момент підписання даного договору грошову суму (завдаток). Сума завдатку становить 2000 доларів США, що становить 76000 гривень по курсу на 24.02.2024 р.
		На виконання зазначеного Договору позивачем було сплачено гарантійну суму 2000 доларів США. Також позивачем було здійснено перекази щомісячних платежів: 01.03.2024 р.  21 500 грн /а.с.19/, 01.04.2024 р.  21500 грн /а.с. 21/, 03.04.2024 р.  5400 грн /а.с.20/, 23.04.2024 р.  21500 грн /а.с. 22/.
		Згідно договору фінансового лізингу №814Л/250124, укладеного25.01.2024 р. між ТОВ «Фінансова компанія «А-фінанс» та ОСОБА_2 , предметом лізингу є транспортний засіб «Volkswagen Passat» 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_1 .
		З повідомлень в мережі «Вайбер» між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вбачається перебіг спілкування сторін по справі щодо обставин укладення договору оренди транспортного засобу та перемовин про оплату щомісячних платежів, а також підтверджується обізнаність позивача щодо перебування автомобіля в лізингу.
		 
		V. Оцінка Суду.
		Згідноч. 1 ст. 230 ЦКУкраїни якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч.1 ст.229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.
		Правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. 
		Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. 
		Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, потрібно довести, по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.
		Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд звертає увагу, що предметом розгляду даної справи являється не перевірка законності використання відповідачем транспортного засобу, а питання правомірності укладення попереднього договору оренди транспортного засобу і отримання завдатку від 24.02.2024 р., в той час коли між ФОП ОСОБА_2 і ТОВ «Фінансова компанія «А-фінанс» було укладено договір фінансового лізингу №814Л/250124.
		Відповідно доч.1 ст.628 ЦК Українизміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Представник позивача в обґрунтування підстав недійсності оспорюваного договору посилається на необізнаність покупця ОСОБА_1 при укладенні оспорюваного договору інформації щодо фактичного власника транспортного засобу.
		Згідно п.6 умов попереднього договору оренди транспортного засобу і отримання завдатку від 24.02.2024 р. продавець передає покупцеві транспортний засіб «Volkswagen Passat» 2007 р.в., номер кузову НОМЕР_1 в день підписання договору. 
		Тобто, позивачем 24.02.2024 р. було отримано свідоцтво про реєстрацію вище вказаного транспортного засобу в якому його власником було зазначено ТОВ «Фінансова компанія «А-фінанс». Про обізнаність позивача щодо перебування транспортного засобу саме в лізингу свідчить і текстуальний аналіз повідомлень в мережі «Вайбер» між сторонами по справі. 
		Суд враховує, що роздруківки електронного листування в мережі «Вайбер» не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів) у розумінні ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», однак з врахуванням конкретних обставин справи відповідне електронне листування в співставленні з датами та змісту повідомлень дає змогу встановити його учасників та підтвердити доводи сторін, а відтак приймає як доказ сукупно з іншими доказами у справі.
		Договір оренди транспортного засобу і отримання завдатку є оспорюваним правочином і тягар доказування у даній категорії справ щодо доведеності наявності омани на момент вчинення правочину покладається на сторону позивача, проте позивачем не надано суду доказів введення його в оману відповідачем.
		Встановлені судом обставини свідчать, що сторони досягли згоди з усіх істотних умов за оспорюваним договором, їх волевиявлення було вільним і відповідало їхній внутрішній волі. 
		На момент укладення договору позивач не заявляв додаткових вимог щодо умов спірного договору, був проінформований про всі істотні умови договору, сплачуючи щомісячні платежі виконував умови договору, а тому відсутні підстави вважати дії відповідача при укладанні оспорюваного договору, як нечесну підприємницьку практику, що вводить споживача в оману.
		Підписуючи договір, ОСОБА_1 не повідомляв відповідачеві про наявність у нього будь-яких зауважень чи заперечень стосовно змісту наданої йому інформації, а також умов укладеного договору. Укладений договір не суперечить нормам чинного законодавства, відповідає вільному волевиявленню та внутрішній волі учасників правочину.
		Твердження представника позивача, що відповідачем було умисно не надано позивачу інформацію щодо фактичного власника транспортного засобу є безпідставними, оскільки відповідна інформація зазначена в свідоцтві про реєстрацію автомобіля і така інформація є загальнодоступною.
		Власне і в п.2 оспорюваного договору застосовано правову конструкцію «транспортний засіб належить йому на законних підставах», що спростовує твердження представника позивача про іменування ОСОБА_2 себе як власника та узгоджується зі змістом укладеного договору фінансового лізингу №814Л/250124.
		Посилання представника позивача на обов`язок відповідача повернути сплачені ним у виді завдатку в розмірі 76000 грн та кошти в сумі 67900 грн є безпідставними, оскільки пункти оспорюваного договору таких зобов`язань не передбачають. 
		Більше того, згідно п.9 оспорюваного договору підставою для його припинення є порушення покупцем графіку оплати і у такому випадку сплачені останнім платежі не повертаються.
		Інші доводи представника позивача не мають правового значення для вирішення справи, а тому не приймаються до уваги судом.
		Суд не погоджується з твердженнями представника відповідача про заявлення позову до неналежного відповідача з підстав того, що договір укладався з ФОП, а позов заявлений до фізичної особи ОСОБА_2 , оскільки не зазначення такого статусу в позовній заяві не змінює характер набутих між сторонами прав та обов`язків, які виникли в результаті оспорюваного договору, та не впливають ані на підвідомчість справи, ані на порядок виконання судового рішення.
		Фізична особа, яка бажає реалізувати своє конституційне право на підприємницьку діяльність, після проходження відповідних реєстраційних та інших передбачених законодавством процедур за жодних умов не втрачає і не змінює свого статусу фізичної особи, якого вона набула з моменту народження, а лише набуває до нього нової ознаки - підприємця. 
		При цьому правовий статус фізичної особи-підприємця сам собою не впливає на будь-які правомочності фізичної особи, зумовлені її цивільною право- і дієздатністю, та не обмежує їх.
		 
		VІ. Розподіл судових витрат.
		Згідно зч. 1 ст. 133 ЦПК Українисудові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.
		Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно до задоволених відносно них позовних вимог.
		З урахуванням того, що позивач при зверненні до суду на підставі ч.3 ст.22 Закону України «Про захист прав споживачів» звільнений від сплати судового збору, а в задоволенні позову  відмовлено, судові витрати слід віднести за рахунок держави.
		Відповідно доп. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК Україниінші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.
		Частиною 3 ст. 133 ЦПК Українивизначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
		Згідно зч. 2 ст. 137 ЦПК Україниза результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
		З урахуванням вимогч. 4 ст. 137,ч. ч. 2,3 ст. 141 ЦПК України, враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, відсутність клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 12000 грн.
		Керуючись ст.ст.81,141,247,265,268,273,280ЦПК України, суд 
		 
		УХВАЛИВ:
		У задоволенні позовних вимог  ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів  відмовити.
		Стягнути з  ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі - 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.
		Судові витрати віднести за рахунок держави.
		Рішення суду може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		 
		позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ( АДРЕСА_1 )
		 
		відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 (остання відома адреса реєстрації: АДРЕСА_2 )
		 
		Суддя                             В.Г.Павлов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...