Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 296/6785/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них; фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2024. Зареєстровано: 30.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2024.

Номер судового провадження: 2/296/2813/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 296/6785/24
		2/296/2813/24 
		 
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		"25" вересня 2024 р.     м.Житомир
		 
		Корольовський районний суд м. Житомира в складі: 
		головуючої судді Пилипюк Л. М.
		за участю секретаря судового засідання Клименко Е. В.,
		відповідача ОСОБА_1 ,
		представника відповідача  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням,
		В С Т А Н О В И В:
		Позивач ОСОБА_3 через свого представника адвоката Хоменка С. О. звернулась до Корольовського районного суду міста Житомира з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та відшкодування моральної шкоди, завданих кримінальним правопорушенням.
		Позов обґрунтовано тим, що 11 січня 2024 року приблизно о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 перебував за адресою: АДРЕСА_1 , де в нього виник словесний конфлікт з сусідкою   ОСОБА_3 . Під час указаного конфлікту ОСОБА_1 , застосовуючи фізичну силу, завдав удари кулаками в тулуб ОСОБА_3 , після чого потягнув її до своєї квартири та завдав їй численних ударів. Внаслідок вказаних протиправних дій відповідача ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження. По даному факту до Єдиного реєстру досудових розслідувань15 травня 2024 року внесено відомості за № 12024065400000676 за ознаками кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.
		За результатами медичних обстежень у позивача виявлені тілесні ушкодження у вигляді синців на руках і тулубі, які виникли внаслідок ударів відповідача 11 січня 2024 року. Так як ОСОБА_3 є інвалідом II групи, за медичним висновком спеціаліста має компресійний перелом хребця на фоні системного остеопорозу, то через завдані тілесні ушкодження стан її здоров`я погіршився. Оскільки ОСОБА_3 є особою похилого віку, то дії ОСОБА_4 вирізняються явною зухвалістю і, очевидно, спричинили потерпілій окрім моральної, матеріальну шкоду.
		На обґрунтуваннявимог позовупро стягненняморальної шкоди,представник позивачазазначає,щодіями ОСОБА_1 позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях та переживаннях, пов`язаних з нанесеними тілесними ушкодженнями, постійним поганим самопочуттям та страхом. Так, після грубого поводження, побоїв потерпіла отримала множинні синці на руках і тілі. ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи, а тому побої завдали ще більшої шкоди її здоров`ю, що суттєво вплинуло на якість її життя. Відповідач висловлював га адресу  ОСОБА_3 образи, нецензурну лайку, внаслідок чого позивач отримала емоційний стрес, який супроводжувався почуттями розгубленості, образи, обурення, приниженої гідності, тривоги, страху за своє здоров`я та життя. Позивач та відповідач проживають в одному будинку, а тому ОСОБА_3 переживає за свою безпеку, живе в постійному страху та боїться виходити з квартири, аби раптом не зустрітись із ОСОБА_1 . Заподіяну їй моральну шкоду ОСОБА_3 оцінює в розмірі 20000 гривень.
		Крім того, протиправними діями відповідача  ОСОБА_3 понесла й матеріальні витрати. В результаті тілесних ушкоджень ОСОБА_3 зазнала проблем зі здоров`ям, які довелось лікувати медикаментозно. На необхідне лікування ОСОБА_3 витратила 2 171,87 гривень. 
		На підставі наведеного позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 компенсацію за завдану матеріальну та моральну шкоду в загальному розмірі 22178, 87 гривень, а також 5000 гривень на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу адвоката.
		Ухвалою судді від 30 липня 2024 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
		30 серпня 2024 року до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи вимоги позову, відповідач вказує, що 11 січня 2024 року конфлікт між ним та позивачкою відбувся саме через неправомірні дії останньої. ОСОБА_3 , починаючи з 09 січня 2024 року періодично виключала автомати в електрощитку, що знаходиться на сходинковій клітці під`їзду, внаслідок чого в його квартирі зникала електроенергія. Спочатку він не знав, що світло в його квартирі пропадає саме внаслідок дій сусідки ОСОБА_3 , яка проживає на 8 поверсі в його під`їзді, тоді як його квартира розташована на 9 поверсі. Коли в нього в черговий раз зникло світло о 00 год. 15 хв. 11 січня 2024 року, то він вийшов з квартири і застав біля електрощитка ОСОБА_3 , яка навмисно вимикала йому електрику і фіксувала свої дії на телефон. Через постійні відключення світла в нього вийшла з ладу смарт-приставка ТV, вартістю 1200 гривень. Відповідач зазначає, що ОСОБА_3 і раніше вчиняла різного роду неправомірні дії по відношенню до сусідів, а саме: розбивала світильники у тамбурі, обрізала електропроводку, різала оббивку вхідних дверей. Нанесення позивачу легких тілесних ушкоджень підтверджено вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 31 травня 2024 року, однак до матеріалів позовної заяви не додано висновку судово-медичної експертизи. Також відповідач додає, що він в ході досудового розслідування на прохання слідчого, не ознайомившись з документами, підписав їх та беззаперечно визнав свою вину й клопотання про розгляд справи у спрощеному провадженні, а тому він не був присутній при ухваленні вироку щодо нього. Щодо вимог позову про стягнення матеріальної шкоди відповідач зазначає, що ОСОБА_3 не надала доказів придбання ліків саме від заподіяних їй тілесних ушкоджень. Долучені до матеріалів справи квитанції не є належними доказами в цій справі, оскільки зазначені в них медикаменти позивачу лікар не призначав. Завдання позивачу моральної шкоди також не підтверджено жодним доказом. Щодо вимог позивача про відшкодування їй витрат на правову допомогу адвоката, то такі витрати також не підтверджені документального. На підставі наведеного відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
		Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати та занесеною секретарем судового засідання до протоколу підготовчого засідання від 10 вересня 2024 року, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.
		У судове засідання позивач ОСОБА_3 та її представник адвокат Хоменко С. О. не з`явились. При цьому, 18 вересня 2024 року до суду від представника позивача адвоката ХоменкаС. О. надійшла заява про розгляд справи його без участі та без участі позивача.
		Відповідач ОСОБА_1 в судовому засіданні вимоги позову заперечував, суду пояснив, що конфлікт між ним та ОСОБА_3 був спровокований саме діями останньої. Упродовж кількох днів до цього конфлікту, який відбувся 11 січня 2024 року, в його квартирі неодноразово вимикалось світло без будь-яких зрозумілих причин, що створювало йому незручності, він був змушений щоразу вставати з ліжка, з`ясовувати причину вимкнення електрики, виходити з квартири та вмикати світло в електрощитку, який знаходиться на сходинковій клітці. Спочатку він не міг зрозуміти в чому справа, аж поки не застав о півночі сусідку ОСОБА_3 біля свого електрощитка, яка не приховувала своїх намірів. Як було з`ясовано пізніше ОСОБА_3 хотіла вимкнути електрику іншим сусідам, які живуть в 29 квартирі на 9 поверсі, однак не знала, що їхніх електрощиток знаходиться всередині квартири. Такі дії сусідки викликали в нього обурення, між ними почалась словесна перепалка, яка супроводжувалась нецензурною лайкою з обох сторін. Тоді ж він сказав ОСОБА_3 щоб вона зайшла до його квартири та пересвідчилась, що світла нема саме в його квартирі. Відповідач вказує, що не наносив ударів ОСОБА_3 , а лише підштовхнув її в свою квартиру. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_3 часто конфліктує з іншими сусідами. Щодо ухвалення судом вироку, яким його визнано винним у завданні тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , відповідач пояснив, що він підписав заяву про визнання своєї вини у вчиненні цього кримінального правопорушення на прохання слідчого, який його запевнив, що це не призведе до жодних наслідків окрім сплати штрафу невеликого розміру в дохід держави. Будучи необізнаним з реальними обставинами провадження та юридичними наслідками, він погодився таке прохання слідчого, про що дуже шкодує. Відповідач переконаний, що своїми діями він не завдав ОСОБА_3 ані матеріальної, ані моральної шкоди.
		Представник відповідача адвокат Жуковська Л. А. в судовому засіданні підтримала позицію свого клієнта, вимоги позову заперечувала з підстав, які зазначені у письмовому відзиві на позовну заяву, зазначивши, що позивач не надала належних доказів на підтвердження понесення витрат на лікування, яке їй було призначено лікарем, а також не підтвердила завдання їй моральної шкоди діями відповідача. А тому, представник позивача просила в задоволенні позову відмовити.
		Заслухавши пояснення відповідача та його представника, дослідивши наявні справі докази, враховуючи доводи та аргументи сторін, суд установив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		Згідно з ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Суд установив, що вироком Корольовського районного суду міста Житомира від 31 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 Кримінального кодексу України та призначено йому покарання у виді штрафу до прибутку держави в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень. Вказаним вироком встановлено, що 11 січня 2024 року приблизно о 00 год. 15 хв. ОСОБА_1 перебував біля квартири АДРЕСА_2 , де в нього на ґрунті раптово неприязних відносин виник словесний конфлікт з сусідкою  ОСОБА_3 . Під час цього конфлікту у ОСОБА_1 виник умисел на заподіяння  ОСОБА_3 тілесних ушкоджень. Реалізуючи свій умисел, ОСОБА_1 схопив двома руками ОСОБА_3 за її праву руку, розвернув до себе спиною, після чого наніс декілька ударів своєю правою та лівою рукою, затисненою в кулак, в ділянку тулуба останньої. Надалі, ОСОБА_1 схопив двома руками ОСОБА_3 за її обидві руки, стиснувши їх, та потягнув до своєї квартири, після чого, знову наніс декілька ударів своєю правою та лівою рукою, затисненою в кулак, в ділянку тулуба останньої. Вказаними діями ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синців на правій верхній кінцівці та тулубі, які відносяться до легкого тілесного ушкодження.
		Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ні дії (бездіяльність) га чи вчинені вони цією особою.
		Таким чином, у спірних правовідносинах не підлягають доказуванню вина ОСОБА_1 у вчиненні неправомірних дій відносно ОСОБА_3 , внаслідок яких останній було спричинено легкі тілесні ушкодження, а саме: синці на руці та тулубі. З наведених мотивів суд відхиляє аргументи відповідача про те, що він не завдавав ударів позивачці.
		Вищевказаний вирок Корольовського районного суду міста Житомира набрав законної сили 13 липня 2024 року.
		З копії посвідчення серії НОМЕР_1 встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням (а. с. 4).
		Установлено, що ОСОБА_3 11 січня 2024 року о 01 год. 37 хв. викликала швидку медичну допомогу, що підтверджується копією карти виїзду швидкої медичної допомоги. Відповідно до цієї карти ОСОБА_3 установлено попередній діагноз  неускладнений гіпертонічний криз. Скарги пацієнтки: біль в ділянці правого передпліччя, підвищення артеріального тиску, який вона пов`язує з нервовим перенапруженням. Призначення: Карвеліс, Рамісандоз, Амплодипін, Кетаролгель (а. с. 6).
		З копії амбулаторної карти хворої ОСОБА_3 установлено, що остання 12 січня 2024 року була на прийомі в лікаря-травматолога, діагноз  множинні садна та синці, призначення: Фагіган, Мовіназа, Фастум-гель. Відповідно до запису в амбулаторній карті від 16 січня 2024 року ОСОБА_3 також було призначено Диклофенак (а. с. 7-10).
		Копією консультативного висновку спеціаліста від 13 липня 2016 року позивач підтверджує, що станом навказану дату їй було діагностовано компресійний перелом тіла хребця на фоні системного остеопорозу (а. с. 11).
		Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
		Зобов`язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.
		Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.
		Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).
		Відповідно до ст. 1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.
		В постанові Верховного Суду від 11 грудня 2019 року в справі № 523/2163/16-ц (провадження № 61-26889св18) викладено правовий висновок, згідно з яким специфіка відшкодування завданої здоров`ю шкоди полягає в тому, що об`єктом відшкодування є не сама зазначена шкода, а майнові втрати, що зазнала фізична особа, внаслідок завдання цієї шкоди. До таких втрат законодавець відносить: а) заробіток (дохід), втрачений потерпілим внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності; б) додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо. Цей перелік є орієнтовним і у випадку, коли потерпілий має ще й інші втрати, які пов`язані з відповідним ушкодженням здоров`я, то він має право вимагати і їх відшкодування. Розмір витрат на ліки, лікування, протезування (крім протезів із дорогоцінних металів), предметів догляду за потерпілим визначається на підставі виданих лікарями рецептів, довідок або рахунків про їх вартість.
		Надаючи оцінку доказам, що наявні в матеріалах справи на підтвердження понесення позивачем витрат на лікування, суд зазначає таке.
		Копією фіскального чеку від 18 січня 2024 року з аптеки № 30 АВ «Фармація» підтверджується придбання позивачем лікарського засобу Карвеліс (вартість  237,90 гривень), який був їй призначений лікарем швидкої медичної допомоги 11 січня 2024 року. А тому, витрати позивача на придбання вказаних ліків в розмірі 237, 90 гривень є такими, що підтверджені належним чином. Разом з тим, матеріали справи не містять відомостей про призначення позивачу решти медикаментів, які зазначені в цьому ж фіскальному чеку, а тому їх вартість не підлягає до відшкодування позивачу за рахунок відповідача. 
		Фіскальний чек від 11 січня 2024 року з аптеки № 30 АВ «Фармація» не містить інформації про придбання лікарських засобів, призначених ОСОБА_3 на рецептом чи рекомендацією лікаря, а тому суд визнає такий фіскальний чек неналежним доказом у спірних правовідносинах.
		Щодо фіскального чеку з аптеки № 30 АВ «Фармація» від 10 січня 2024 року, то такий також не може бути доказом понесення позивачем витрат на лікування внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, оскільки конфлікт між сторонами відбувся 11 січня 2024 року.
		Суд також не приймає в якості доказу в цій справі фіскальний чек від 18 січня 2024 року про придбання рідкого мила, оскільки позивачем не доведено необхідності такої покупки саме в зв`язку отриманими 11 січня 2024 року тілесними ушкодженнями.
		Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення матеріальної шкоди підлягають до часткового задоволення, з ОСОБА_1 слід стягнути на користь ОСОБА_3 237, 90 гривень витрат на лікування.
		Відповідно до частини першої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення їх прав. Частина друга вказаної статті передбачає, що моральна шкода, може полягати у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.
		Моральна шкода - це негативні наслідки (втрати) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких фізична особа зазнала у зв`язку з посяганням на її права та інтереси.
		Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
		Вирішуючи позов про стягнення моральної шкоди, суд має з`ясувати всі доводи позивача щодо обґрунтування ним як обставин спричинення, так і розміру моральної шкоди, дослідити надані докази, оцінити їх та визначити конкретний розмір моральної шкоди, зважаючи на засади верховенства права, вимоги розумності, виваженості і справедливості.
		У рішенні від 12 липня 2007 року у справі «Stankov v. Bulgaria» Європейський суд з прав людини зазначив, що оцінка моральної шкоди, за своїм характером, є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
		Підставою для застосування цивільно-правової відповідальності відповідно до статті 1166 ЦК України є наявність у діях особи складу цивільного правопорушення, елементами якого є заподіяна шкода, протиправна поведінка та причинний зв`язок між ними, при якому протиправність є причиною, а шкода наслідком.
		У відповідності до практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом національного законодавства, порушення прав людини тягне за собою моральні страждання та виникнення моральної шкоди, яка не може бути виправленою шляхом лише констатації судом факту порушення (ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, ратифікована 17.07.1997).
		Достатньою підставою для присудження компенсації моральної шкоди є визнаний судом факт порушення права (справедлива сатисфакція потерпілій стороні, справи «Савула проти України», №12868/05, рішення від 10.12.2009; «Войтенко проти України», № 18966/02, рішення від 29.06.2004).Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
		Завдання моральної шкоди явище завжди негативне. Покладення обов`язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи. Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення,глибина фізичнихта душевнихстраждань,погіршення здібностейпотерпілого абопозбавлення йогоможливості їхреалізації,ступінь виниособи,яка завдаламоральної шкоди,якщо винає підставоюдля відшкодування,інші обставин,які маютьістотне значення,вимоги розумностіі справедливості (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 серпня 2022 року в справі № 607/11755/20 (провадження № 61-13672св21).
		Суд ураховує, що конфлікт, який відбувся між сторонами 11 січня 2024 року, є негативною подією для позивача, яка зазнала від дій відповідача легких тілесних ушкоджень (синці на руці та тулубі), що безумовно негативно вплинуло на її моральний стан та призвело до душевних страждань. Враховуючи встановлені обставини справи, беручи до уваги вирок суду, яким підтверджено вину відповідача у завданні ОСОБА_3 тілесних ушкоджень, суд вважає, що з вини відповідача позивачу завдано моральну шкоду.
		Визначаючи розмір компенсації заподіяної моральної шкоди, суд ураховує, що позивач не підтвердила доказами обсяг заподіяних їй моральних страждань, а також належним чином не обґрунтувала заявлений розмір моральної шкоди. Суд ураховує конкретні обставини цієї справи, зокрема характер протиправних дій відповідача, події, що передували конфлікту між сторонами, поведінку обох сторін в ході конфлікту, а також події, що мали місце після того (виклик позивачем швидкої медичної допомоги, відвідування лікарні). Також суд ураховує, що завдані позивачу тілесні ушкодження (синці) не призвели до тривалого чи дороговартісного лікування, позивач належним чином не обґрунтувала яким чином вказана негативна подія вплинула чи змінила її звичний ритм життя.
		Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_5 підтвердив, що причиною конфлікту між сторонами були дії позивача, яка вночі 11 січня 2024 року прийшла на сходинкову клітку до квартири відповідача та самовільно вимкнула електрику в помешканні ОСОБА_1 .
		Разом з тим, суд відхиляє доводи відповідача про тривалу антигромадську поведінку позивача по відношенню до інших сусідів, оскільки такі аргументи в межах розгляду справи не підтверджені доказами. Суд не приймає до уваги відповідь поліції на колективне звернення мешканців багатоквартирного будинку по АДРЕСА_3 , оскільки таке звернення було здійснено 15 січня 2024 року, тобто вже після події, яка є предметом дослідження у цій справі.
		Також суд ураховує вік позивача та відповідача, які є особами пенсійного віку, стан здоров`я позивача (особа з інвалідністю ІІ групи за загальним захворюванням), глибину та тривалість моральних страждань позивача внаслідок протиправних дій відповідача, процесуальну поведінку кожного зі сторін.
		Враховуючи засади розумності та справедливості, конкретні обставини цієї справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача  ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 компенсації за завдану моральну шкоду в розмірі 2000 гривень.
		Підсумовуючи наведене, визначившись з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 в користь позивача ОСОБА_3 237,90 гривень витрат на лікування (матеріальної шкоди) та 2000 гривень моральної шкоди.
		Розподіл судових витрат.
		Частиною 1 ст. 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача;3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч.2 ст. 141 ЦПК України).
		Відповідно до положень ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		У зв`язку з тим, що позивач звільнена від сплати судового збору, враховуючи ціну позову та часткове задоволення позову (10,09 % від ціни позову), принцип пропорційності розподілу судових витрат, суд дійшов висновку про стягнення з ОСОБА_1 в дохід держави 122,21 гривень судового збору.
		Ст. 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
		За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
		Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
		Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом установленого строку така заява залишається без розгляду.
		При цьому розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.
		Заявляючи вимоги про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень, стороною позивача не було надано до матеріалів справи доказів понесення позивачем цих витрат. В матеріалах справи відсутній детальний опис робіт адвоката (наданих послуг) та документи, що свідчать про оплату гонорару адвоката. А тому суд позбавлений можливості визначити розмір та порядок розрахунку гонорару адвоката. Відсутність детального розрахунку гонорару адвоката не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у реальності та необхідності таких витрат, а також їх співмірності зі складністю справи, реальними затратами часу адвоката у зв`язку з розглядом цієї справи.
		Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
		Таким чином, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про відшкодування витрат на правничу допомогу.
		Керуючись ст.ст. 10, 12, 27, 77, 81, 141, 263-265, 280-284, 288, 354 ЦПК України, суд
		УХВАЛИВ:
		Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням задовольнити частково.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 237 (двісті тридцять сім) гривень 90 копійок витрат на лікування та 2000 (дві тисячі) гривень моральної шкоди.
		В решті вимог позову відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави 122 (сто двадцять дві) гривні 21 копійку судового збору.
		Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт серії НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ;
		Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП  НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		 
		Дата складення повного рішення суд - 30 вересня 2024 року.
		 
		 
		 
		Суддя Корольовського районного суду
		міста Житомира                                 Лілія ПИЛИПЮК

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...