Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 631/1523/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне легке тілесне ушкодження.
Надіслано судом: 30.09.2024. Зареєстровано: 30.09.2024. Забезпечено надання загального доступу: 01.10.2024.
Дата набрання законної сили: 31.10.2024
Номер судового провадження: 1-кп/631/138/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024226160000037

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		справа № 631/1523/24 
		провадження № 1-кп/631/138/24 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30 вересня 2024 року                 селище Нова Водолага
		 
		Нововодолазький районний суд Харківської області у складі судді ОСОБА_1 , яка здійснює кримінальне провадження одноособово, за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення суду в селищі Нова Водолага Харківського району Харківської області в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження та відповідно до положень частини 4 статті 107 Кримінального процесуального кодексу України без фіксування судового провадження технічними засобами, кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2024 року під № 12024226160000037, щодо обвинувачення:
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження: АДРЕСА_1 , громадянина України, із середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , раніше судимого:
		?вироком Красноградського районного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин;
		?вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2023 року за частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбування покарання звільнений із встановленням іспитового строку на один рік, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, 
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		До Нововодолазького районного суду Харківської області в порядку, передбаченому статтями 291, 293 та 302 Кримінального процесуального кодексу України, надійшов складений прокурором обвинувальний акт із доданими до нього документами разом із клопотанням про його розгляд в порядку спрощеного провадження та матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2024 року під № 12024226160000037, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень - проступків, передбачених частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України за встановлених досудовим розслідуванням обставин.
		Так, ОСОБА_3 маючи умисел на заподіяння умисних легких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, вчинив кримінальні проступки, які відносяться до кримінальних правопорушень проти життя і здоров`я особи за таких обставин.
		24 серпня 2024 року близько 21 години 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , випивали алкогольні напої у будинку, де разом мешкали за адресою: АДРЕСА_3 . 
		У вказаний час та у вказаному місці між подружжям виникла словесна суперечка через, те що їх спільний син, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , напередодні грубо висловлювався на адресу ОСОБА_3 .
		Під час вищевказаного конфлікту, у ОСОБА_3 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин викликаних сваркою, виник раптовий протиправний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_5 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості.
		Реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, з мотивів виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_5 та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, ОСОБА_3 взяв до правої руки кухонний ніж з рукояткою чорного кольору та лезом довжиною 10,6 см., після чого кинув його у бік ОСОБА_5 , влучивши лезом ножа в груди останній. 
		Після чого, ОСОБА_3 почав тягти за волосся ОСОБА_5 до ліжка та наніс їй по одному удару кулаком правої руки у область щелепи, голови та лівої руки.
		В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 відповідно до висновку експерта № 12-14/99-НВ/24 від 27 серпня 2024 року у ОСОБА_5 виявлено різану рану на носі, колото-різану рану на передній стінці грудної клітки, не проникаючої у плевральну порожнину, множинні синці на обличчі, тулубі, кінцівках. Рани утворилися від дії знаряддя, яке мало ріжучі та колото-ріжучі властивості, можливо в період часу за 2-3 доби до огляду. Синці утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, механізмом спричинення - удар, удар - стиснення, можливо в період часу до 5-7 діб до огляду.
		За ступенем тяжкості синці це легкі тілесні ушкодження, що мають незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів (пункти 2.3.5, 2.3.2 «б» «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6). Рани відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю більше 6 днів, але менше трьох тижнів (21 доби) (пункти 2.3.1 «а», 2.3.2 «а» «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6). Між отриманими тілесними ушкодженнями та наслідками, що настали у ОСОБА_5 мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться. 
		Згідно висновку експерта № 12-14/114-НВ/24/12-14/99-НВ/24 від 19 вересня 2024 року локалізація, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_5 тілесних ушкодження відповідають тому способу, на який потерпіла вказує в ході проведення за її участю слідчого експерименту.
		Крім того, 01 вересня 2024 року близько 21 години 30 хвилин, більш точного часу в ході досудового розслідування не встановлено,  ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебував разом з ОСОБА_5 ,  ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем її мешкання, а саме за адресою:    АДРЕСА_4 , куди в цей же час прийшов її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з їх спільним сином ОСОБА_4 .
		В ході розмови у ОСОБА_3 з ОСОБА_6 виник конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин викликаних ревнощами, виник раптовий протиправний умисел спрямований на спричинення ОСОБА_6 тілесних ушкоджень невизначеного ступеню тяжкості.
		У вказаний час та у вказаному місці, реалізуючи свій раптовий протиправний умисел, з мотивів виниклих неприязних стосунків, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його наслідки у вигляді спричинення невизначеної шкоди здоров`ю ОСОБА_6 та бажаючи їх настання, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, діючи умисно, протиправно, ОСОБА_3 наніс ОСОБА_6 один удар дерев`яним табуретом у область голови, через що останній впав на підлогу вищевказаного будинку.
		Після чого ОСОБА_3 сів на живіт ОСОБА_6 та наніс йому чотири удари у обличчя, почергово, кулаками лівої та правої руки.
		Після спроб ОСОБА_6 підвестися та скинути з себе ОСОБА_3 , останній підвівся на ноги та взявши до обох рук той табурет, наніс ОСОБА_6 ще близько чотирьох ударів стільцем у область голови, від чого останній втратив свідомість та ОСОБА_3 припинив свої протиправні дії.
		В результаті вказаних протиправних дій ОСОБА_3 , відповідно до висновку експерта № 12-14/105-НВ/24 від 10 вересня 2024 року, у ОСОБА_6 мали місце забійні рани волосистої частини голови, обличчя, які утворилися від травматичної дії тупих твердих предметів з обмеженою контактною поверхнею, механізмом спричинення - удар, можливо способом і в період часу, на які вказує потерпілий. За ступенем тяжкості рани відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я тривалістю більше 6 днів, але менше трьох тижнів (21 доби) (пункти 2.3.1 «а», 2.3.2 «а» «Правил судово-медичного встановлення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 17 січня 1995 року № 6). Між отриманими тілесними ушкодженнями та наслідками, що настали у ОСОБА_6 мається причинний зв`язок. Дані тілесні ушкодження до небезпечних для життя не відносяться.
		Згідно висновку експерта №12-14/113-НВ/24/12-14/105-НВ/24 від 19 вересня 2024 року локалізація, характер та механізм утворення виявлених у ОСОБА_6 тілесних ушкодження відповідають тому способу, на який він та свідок вказують в ході проведення за їх участю слідчих експериментів.
		Таким чином, своїми діями ОСОБА_3 умисно наніс ОСОБА_5 та ОСОБА_6 умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, тобто вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України. 
		При вирішенні питання щодо здійснення судового провадження у суді першої інстанції суд приймає до уваги, що обвинувальний акт у даному кримінальному проваджені надійшов до суду разом із клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.
		З цього приводу слід зазначити, що відповідно до положень частини 2 статті 12 Кримінального кодексу України кримінальне правопорушення, передбачене частиною 2 статті 125 зазначеного кодифікованого закону України, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_3 відноситься до проступків.
		Частинами 2 та 3 статті 381 Кримінального процесуального кодексу України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.
		Прокурор, встановивши під час досудового розслідування, що підозрюваний беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду, він до обвинувального акта з клопотанням про його розгляд у спрощеному провадженні додає їх відповідні письмові заяви та матеріали досудового розслідування (частини 1 та 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України).
		Так, до обвинувального акту долучено письмову заяву підозрюваного ОСОБА_3 , складену 24 вересня 2024 року в присутності захисника ОСОБА_7 , який діє на підставі доручення для надання безоплатної вторинної правової допомоги особі, у кримінальному провадженні стосовно якої відповідно до положень Кримінального процесуального кодексу України захисник залучається слідчим, прокурором, слідчим суддею чи судом для здійснення захисту за призначенням від 23 вересня 2024 року № 005-270009498, виданим Східним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги, в якій ОСОБА_3 зазначає про беззаперечне визнання ним своєї винуватості у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України та згодою із встановленими досудовим розслідуванням обставинами. Також, у вказаній заяві підозрюваний зазначив, що йому роз`яснено та зрозуміло зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також про його обізнаність у тому, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Крім того, у цій заяві захисником ОСОБА_7 підтверджено добровільність беззаперечного визнання винуватості підозрюваним, його згоду із встановленими в результаті досудового розслідування обставинами і згоду на розгляд обвинувального акта за його відсутності.
		Із наданих матеріалів кримінального провадження, суд також переконався, що 24 вересня 2024 року потерпіла ОСОБА_5 надала прокурору Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 письмову заяву, відповідно до якої надала згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2024 року під № 12024226160000037 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомила про роз`яснення її, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Крім того, 24 вересня 2024 року потерпілий ОСОБА_6 надав прокурору Нововодолазького відділу Харківської окружної прокуратури Харківської області ОСОБА_8 письмову заяву, відповідно до якої надав згоду на розгляд кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2024 року під № 12024226160000037 за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, в порядку спрощеного провадження та повідомив про роз`яснення йому, у відповідності до частини 2 статті 302 Кримінального процесуального кодексу України, змісту встановлених у результаті досудового розслідування обставин та ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		За таких обставин, враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 у заяві про визнання винуватості, в присутності захисника беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні інкримінованих йому органом досудового розслідування кримінальних проступків при обставинах, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинуваченому роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, а також, що у разі надання згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному порядку він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорювання встановлених досудовим розслідуванням обставин, враховуючи, що обвинуваченим надана згода на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду у судовому засіданні, він правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, враховуючи заяви потерпілих ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , які не заперечували проти такого розгляду, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до приписів частини 2 статті 382 Кримінального процесуального кодексу України.
		Вивчивши зміст обвинувального акта разом із доданими до нього документами, перевіривши матеріали досудового розслідування у формі дізнання у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26 серпня 2024 року під № 12024226160000037, проаналізувавши у сукупності надані прокурором докази, які узгоджуються між собою, всебічно, повно, неупереджено й безпосередньо з`ясувавши всі обставини, встановлені під час досудового розслідування, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд керуючись законом, дійшов висновку щодо доведеності вини ОСОБА_3  у вчиненні інкримінованих йому кримінальних проступків. Дії обвинуваченого відповідають складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, і правильно кваліфіковані як умисні легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, у зв`язку із чим обвинувачений підлягає кримінальному покаранню.
		Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначив, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.
		Так, визначаючи ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_3 кримінальних правопорушень, суд виходить з класифікації кримінальних правопорушень, передбаченої статтею 12 Кримінального кодексу України та санкції частини 2 статті 125 Кримінального кодексу України, а також особливостей та обставин їх вчинення, й приходить до висновку, що обвинуваченим вчинені кримінальні правопорушення, які кримінальним законом вважаються проступками.
		Вивчаючи особу винного шляхом з`ясування стану його здоров`я, поведінки до вчинення кримінального правопорушення, складу родини, а також матеріального стану, судом встановлено, що ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у місті Кривий Ріг, Дніпропетровської області; має середню освіту, одружений, має на утриманні неповнолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , офіційно не працевлаштований. За даними наявної документації ОСОБА_3 має задовільний стан здоров`я, до осіб з інвалідністю не відноситься, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та під наркологічним диспансерно-динамічним наглядом не перебуває, що свідчить про його осудність. 
		Обвинувачений має постійне місце реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_3 , де згідно характеристики, складеної 03 вересня 2024 року за № 02-27/12007 депутатом округу № 1 Нововодолазької селищної ради Харківської області ОСОБА_9 характеризується задовільно, скарг та нарікань від мешканців селища на ОСОБА_3 не надходило. 
		Згідно повідомлення начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 майора ОСОБА_10 від 04 вересня 2024 року № 3157, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_6 .
		З матеріалів справи також встановлено, що ОСОБА_3 раніше був судимий: вироком Красноградського районного суду Харківської області від 27 квітня 2017 року за частиною 1 статті 125 Кримінального кодексу України до покарання у виді громадських робіт на строк 120 годин та вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2023 року за частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України до покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік, на підставі статті 75 Кримінального кодексу України звільнений від відбуття покарання із встановленням іспитового строку на один рік. 
		Відповідно до довідки № 24/26/532-24, виданої 03 вересня 2024 року Харківським районним сектором філії Державної установи «Центр пробації» в Харківській області, ОСОБА_3 перебуває на обліку в Харківському районному секторі філії Державної установи «Центр пробації» з 23 жовтня 2023 року по теперішній час, на підставі вироку Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2023 року.
		Обставиною, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 66 Кримінального кодексу України, пом`якшує покарання ОСОБА_3 є його щире каяття.
		Обставинами, що у відповідності до пунктів 6? та 13 частини 1 статті 67 Кримінального кодексу України, обтяжують покарання ОСОБА_3 є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя та вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп`яніння.
		При призначенні виду та міри покарання ОСОБА_3 суд виходить з положень частини 2 статті 61 Конституції України, яка визначає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.
		Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 02 листопада 2004 року № 15-рп/2004, досліджуючи принцип індивідуалізації юридичної відповідальності, зазначив, що призначене судом покарання повинно відповідати ступеню суспільної небезпеки злочину, обставинам його вчинення та враховувати особу винного, тобто бути справедливим. 
		У Рішенні від 15 червня 2022 року № 4-р(II)/2022 року Конституційний Суд України вказав, що принцип індивідуалізації юридичної відповідальності має виявлятись не лише в притягненні до відповідальності особи, винної у вчиненні правопорушення, а й у призначенні їй виду та розміру покарання з обов`язковим урахуванням характеру вчиненого протиправного діяння, форми вини, характеристики цієї особи, можливості відшкодування заподіяної шкоди тощо.
		Отже, принцип домірності зобов`язує суд у кожному конкретному випадку домірно застосовувати види покарання та (або) інші заходи кримінально-правового характеру з огляду на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та низку інших фактів і обставин (пункт 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 червня 2022 року № 1-р/2022).
		Відповідно покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації, адже застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені частиною 1 статті 368 Кримінального процесуального кодексу України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила.
		Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства (постанова Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 10 червня 2020 року у справі № 161/7253/18).
		Отже з урахуванням наведеного, при визначенні міри покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з урахуванням приписів частини 2 статті 61 Конституції України, статті 65 Кримінального кодексу України, суд бере до уваги ступень тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до приписів статті 12 Кримінального кодексу України, відносяться до проступків, враховує фактичні обставини вчинених кримінальних правопорушень, кількість, спосіб та характер завданих ударів потерпілим (однією із яких є матір`ю його неповнолітнього сина), цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання - здоров`я людини, яке відповідно до статті 3 Конституції України є однією з найвищих соціальних цінностей та особливим об`єктом кримінально-правової охорони; дані про особу винного, який не намагався уникнути притягнення до кримінальної відповідальності за дане кримінальне правопорушення, і усвідомив негативні наслідки своєї поведінки, щире розкаявся у вчиненому, сімейний стан та стан здоров`я, наявність у нього на утриманні неповнолітнього сина, наявність постійного місця мешкання, де він характеризується формально, відсутність претензій майнового та морального характеру з боку потерпілих, наявність обставин, що пом`якшують покарання та обставин, що його обтяжують, а також те, що обвинувачений вчинив кримінальні правопорушення в період невідбутої судимості.
		Виходячи з приписів статті 50 Кримінального кодексу України, згідно з яких метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого ОСОБА_3 , необхідно призначити покарання в межах, встановлених санкцією частини 2 статті 125 Кримінального кодексу України, у виді обмеження волі строком на один рік.
		Призначаючи саме такий вид покарання, суд приймає до уваги, що санкцією вказаної статті передбачено покарання у виді, в тому числі, штрафу, громадських та виправних робіт, а також пробаційного нагляду, проте вказані види покарання є більш м`якими у відповідності до приписів статті 51 Кримінального кодексу України (в якій види покарань розташовані за єдиним принципом (критерієм) у чітко визначеному порядку, у основу якого покладено ступінь їх суворості, тобто від менш до більш суворого) та з урахуванням конкретних обставин вчинених кримінальних правопорушень та особи винного, не є достатніми для досягнення мети покарання згідно з частиною 2 статті 50 Кримінального кодексу України й не сприятимуть виправленню обвинуваченого. Крім того, такі види покарання як штраф та виправні робити, у даному конкретному випадку застосувати неможливо, оскільки обвинувачений офіційно не працевлаштований та матеріали кримінального провадження, долучені до обвинувального акта, не містять відомостей про наявність законних джерел доходу у останнього
		При цьому суд враховує, що обвинувачений вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2023 року засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України із призначенням покарання у вигляді позбавлення волі на строк один рік, звільнений від відбуття призначеного покарання на підставі статті 75 Кримінального кодексу України з встановленням іспитового строку тривалістю один рік, тобто вчинив дане кримінальне правопорушення в період іспитового строку, порушивши умови звільнення його від відбуття покарання з випробуванням.
		Отже, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на певний строк, суд не знаходить підстав для його звільнення від відбування покарання з випробуванням, у відповідності до приписів статті 75 Кримінального кодексу України.
		Відповідно до частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
		При цьому суд враховує, що відповідно до висновку щодо застосування положень частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України, викладеному у постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року у справі № 243/7758/20, для застосування закріплених у цій нормі закону правил призначення покарання за сукупністю вироків законодавець визначає сукупність двох обов`язкових умов, що мають бути встановлені в їх нерозривній єдності:
		- перша стосується моменту вчинення нового кримінального правопорушення засудженим - «після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання» за попереднім вироком;
		- друга - наявності невідбутої частини покарання (основного та/або додаткового) за попереднім вироком на момент призначення судом покарання за новим вироком.
		Відсутність хоча б однієї з указаних умов виключає можливість застосування положень частини 1 статті 71 Кримінального кодексу України під час вирішення питання про призначення покарання за новим вироком.
		Оскільки ОСОБА_3 після ухвалення 06 вересня 2023 року Дергачівським районним судом Харківської області обвинувального вироку, яким його засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 309 Кримінального кодексу України, із застосуванням статті 75 Кримінального кодексу України, до покарання у виді позбавлення волі на строк один рік, зі звільненням від відбування покарання з іспитовим строком в один рік, впродовж встановленого судом іспитового строку вчинив нові кримінальні правопорушення (24 серпня 2024 року та 01 вересня 2024 року), тому відповідно до приписів частини 3 статті 78 й частин 1 та 4 статті 71 Кримінального кодексу України до покарання, призначеного за цим вироком слід частково приєднати не відбуту частину покарання за попереднім вироком суду.
		При цьому в даному випадку підлягають застосуванню приписи частини 1 статті 72 Кримінального кодексу України, яка передбачає, що при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення: одному дню позбавлення волі відповідає два дні обмеження волі.
		На думку суду таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
		Питання доцільності обрання запобіжного заходу суд не розглядає з огляду на відсутність з цього питання відповідного клопотання прокурора, та у світлі того, що відповідно до положень статтей 22 та 26 Кримінального процесуального кодексу України, суд розглядає тільки ті питання, які винесені на такий розгляд сторонами.
		Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались. 
		Речові докази по справі відсутні.
		Цивільні позови в рамках даного кримінального провадження не заявлялись, процесуальні витрати по справі відсутні.
		На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 50, 51, 61, 65 - 67, 71, 72, частиною 3 статті 78 та частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, а також статтями 31, 100, 118, 122, частиною 1 статті 126, статтями 291, 293, 302, 349, 368 - 371, 373 - 376, 381, 382, 392, 393, 395, 532 - 535 Кримінального процесуального кодексу України, суд - 
		 
		З А С У Д И В:
		 
		ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у пред`явленому йому обвинуваченні, передбаченому частиною 2 статті 125 Кримінального кодексу України, і призначити йому по даній нормі закону покарання у виді обмеження волі на строк один рік.
		В силу приписів частини 3 статті 78 й частин 1 та 4 статті 71, частини 1 статті 72 Кримінального кодексу України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за сукупністю вироків до покарання, призначеного за цим вироком, частково приєднати не відбуту частину покарання за вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 06 вересня 2023 року, остаточно призначивши йому до відбуття покарання у виді 1 (одного) року 3 (трьох) місяців позбавлення волі.
		Запобіжний захід ОСОБА_3 до набрання вироком суду законної сили не обирати.
		Строк відбуття покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту звернення вироку до виконання та його затримання.
		Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.
		Роз`яснити учасникам судового провадження, що вони мають право отримати в суді копію вироку.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга з підстав, передбачених статтею 394 Кримінального процесуального кодексу України, до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 Кримінального процесуального кодексу України не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
		Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, в порядку, передбаченому статтею 382 Кримінального процесуального кодексу України, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		 
		 
		Суддя:                                                 ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...