Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 756/847/17 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.
Дата набрання законної сили: 26.09.2024
Номер судового провадження: 51-1229км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42016000000002037

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		УХВАЛА
		26 вересня 2024 року
		м. Київ
		справа № 756/847/17
		провадження № 51-1229 кмо 24
		Об`єднана палата Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючого                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                         ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		                                                            ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
		розглянувши матеріали провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, а також касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 
		12 грудня 2023 року у кримінальному провадженні за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Горлівки Донецької області, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		установила:   
		Вироком Оболонського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 3 ст. 27, пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією майна, крім житла. На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано ОСОБА_7 у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 04 липня 2013 року по 26 березня 2014 року,
		з 08 лютого по 22 червня 2018 року, з 13 лютого 2019 року до набрання вироком законної сили з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 2 дні позбавлення волі.
		Цивільний позов задоволено частково, ухвалено стягнути із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_11 у рахунок відшкодування моральної шкоди 2 500 000 грн.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження та  процесуальних витрат.
		За обставин, викладених у вироку, ОСОБА_7 визнаний винуватим у тому, що приблизно у вересні 2002 року в м. Донецьку вирішив організувати умисне вбивство голови наглядової ради ВАТ АКБ «АвтоКразБанк» ОСОБА_12 , який забезпечував успішну роботу цього банку у сфері банківських послуг та створював конкуренцію в цій сфері, що ускладнювало роботу ЗАТ КБ «Донкредитінвест», інтереси якого представляв ОСОБА_7 , підшукав виконавців злочину із числа довірених осіб - запропонувати їм за грошову винагороду вчинити злочин.
		Так, у цей же час ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщенні ЗАТ КБ «Донкредитінвест» на АДРЕСА_3 , схилив ОСОБА_13 (засудженого за вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 
		18 липня 2013 року) до підшукання осіб, здатних за грошову винагороду вбити ОСОБА_12 , який у свою чергу запропонував ОСОБА_14 (засудженому вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 18 липня 2013 року) за грошову винагороду підшукати особу для скоєння умисного вбивства 
		ОСОБА_12 .
		ОСОБА_14 , усвідомлюючи тяжкість запропонованого ОСОБА_13 злочину, переслідуючи корисливий мотив до збагачення, погодився стати співучасником вбивства ОСОБА_12 , та запропонував ОСОБА_13 залучити їх спільного знайомого ОСОБА_15 (засудженого вироком Ворошиловського районного суду м. Донецька від 26 червня 2012 року) як безпосереднього виконавця вбивства.
		Зустрівшись у вересні - жовтні 2002 року, конкретні час і дату не встановлено,
		у м. Донецьку із ОСОБА_15 , ОСОБА_13 і ОСОБА_14 запропонували останньому за грошову винагороду вчинити умисне вбивство ОСОБА_12 .
		Усвідомлюючи тяжкість запропонованого до вчинення злочину, ОСОБА_15 вирішив особисто не вчиняти вбивства, а залучити як виконавця свого знайомого на ім`я ОСОБА_16 (невстановлена особа, матеріали щодо якої виділено в окреме провадження), який у першій половині осені 2002 року, конкретні час та дату не встановлено, перебуваючи в м. Донецьку, прийняв пропозицію вчинити за грошову винагороду умисне вбивство, але у свою чергу особисто виступити виконавцем вбивства не захотів і залучив для реалізації спільного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, не встановлену слідством особу, яка повинна була прибути з м. Одеси.
		Підшукавши виконавця вбивства, ОСОБА_15 повідомив про це ОСОБА_13 та ОСОБА_14 , зазначивши при цьому, що для реалізації спільного умислу на вбивство йому потрібні гроші на підготовку, зокрема на оренду квартир у м. Донецьку, харчування, використання автомобіля, а також потрібно повідомити адреси перебування особи, яку необхідно незаконно позбавити життя, з метою відстеження маршрутів її пересування і вибору місця вбивства. При цьому
		ОСОБА_15 вимагав за вчинення злочину грошову винагороду в сумі 40 000 доларів США, частину з яких, а саме 15 000 доларів США, треба було надати як передоплату.
		Надалі, протягом вересня - жовтня 2002 року, конкретні час і дату не встановлено, ОСОБА_13 прибув до ОСОБА_7 та повідомив, що підшукав осіб, які за грошову винагороду в сумі 40 000 доларів США вчинять вбивство ОСОБА_12 , і як передоплата йому потрібні кошти в сумі 15 000 доларів США. Після цього 
		ОСОБА_7 , виконуючи роль замовника та організатора злочину, забезпечуючи його вчинення шляхом фінансування, діючи умисно, з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, з корисливих мотивів, надав ОСОБА_13 можливість отримати в першій декаді осені 2002 року, конкретні дату та час не встановлено, у касі ЗАТ КБ «Донкредитінвест» у м. Донецьку готівкою 15 000 доларів США, а також висловив йому вимогу приховати умисне вбивство ОСОБА_12 під звичайний побутовий злочин.
		Продовжуючи підготовку злочину ОСОБА_13 і ОСОБА_14 за вказівкою обвинуваченого ОСОБА_7 у вересні - жовтні 2002 року, більш точні дату та час не встановлено, в м. Донецьку зустрілися із ОСОБА_15 і, сприяючи підготовці злочину шляхом надання засобів та інформації, як передоплату за скоєння вбивства ОСОБА_12 передали йому грошові кошти в сумі 15 000 доларів США. Повідомили, що ОСОБА_12 найчастіше може перебувати в будівлі, розташованій на АДРЕСА_4 , а також передали вимогу замовника злочину ОСОБА_7 замаскувати вбивство під злочин побутового характеру.
		Протягом листопада - грудня 2002 року ОСОБА_15 спільно зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_16 , а також знайомим останнього (невстановленою особою) з метою реалізації спільного умислу, спрямованого на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_12 намагалися вистежити потерпілого, проте самостійно виявити його не змогли, про що у грудні 2002 року повідомили ОСОБА_13 , який у свою чергу довів указану інформацію до відома замовника та організатора злочину ОСОБА_7 . Тоді останній висловив невдоволення тим, що виконання його замовлення на вбивство затягується, і дав вказівку ОСОБА_13 особисто відвезти ОСОБА_15 до офісу ВАТ АКБ «АвтоКразБанк», показати ОСОБА_12 , а також забезпечити можливість вистежувати останнього від місця роботи.
		Виконуючи вказівки ОСОБА_7 , діючи з останнім за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , сприяючи підготовці злочину шляхом створення умов для його скоєння, зокрема допомагаючи зібрати інформацію про об`єкт злочину, у грудні 2002 року, конкретні дату та час не встановлено, прибули разом із ОСОБА_15 до офісу ВАТ АКБ «АвтоКразБанк», розташованого в будівлі на АДРЕСА_4, де показали йому місце розташування офісу ОСОБА_12 , а також вказали на особу потерпілого, коли останній виходив з приміщення офісу до автомобіля. Після цього з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині, діючи умисно, за попередньою домовленістю, з метою виконання замовлення ОСОБА_7 , спрямованого на вчинення особливо тяжкого злочину, почали стежити за відповідним офісом та пересуваннями потерпілого містом, у такий спосіб з`ясувавши, що він мешкає у квартирі 
		АДРЕСА_5 .
		Далі ОСОБА_15 спільно зі своїм знайомим на ім`я ОСОБА_16 , а також знайомим останнього (невстановленою особою) на початку січня 2003 року, конкретні дату та час не встановлено, протягом декількох днів вистежували ОСОБА_12 за місцем його проживання, в результаті чого вирішили, що оптимальним місцем реалізації їх спільного умислу, спрямованого на протиправне заподіяння смерті потерпілому, є під`їзд АДРЕСА_6 в час, коли останній повертатиметься додому, тобто пізно ввечері.
		Після цього, на початку січня 2003 року, конкретні дату та час не встановлено, перебуваючи в м. Донецьку, ОСОБА_15 повідомив ОСОБА_13 і
		ОСОБА_14 , що визначився з місцем вчинення злочину, а також уточнив місце,
		в якому на нього чекатиме ОСОБА_13 після вбивства ОСОБА_12 для передачі другої частини винагороди в розмірі 25 000 доларів США.
		Приблизно на початку січня 2003 року в м. Донецьку ОСОБА_13 повідомив ОСОБА_7 , як замовника злочину, про готовність співучасників вчинити умисне вбивство потерпілого, а також про необхідність передати їм решту обумовленої раніше суми винагороди. У свою чергу ОСОБА_7 у зазначені час та місці, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заподіяння смерті
		ОСОБА_12 для усунення його як конкурента в банківській діяльності, виконуючи функції замовника та організатора злочину, підтвердив ОСОБА_13 свій намір вчинити вбивство потерпілого й готовність виплатити співучасникам грошову винагороду за скоєння цього злочину, вимагаючи від ОСОБА_13 прискорити його вчинення.
		Після цього ОСОБА_13 , отримавши ІНФОРМАЦІЯ_2 за вказівкою ОСОБА_7 у касі ЗАТ КБ «Донкредитінвест» готівкою грошові кошти в сумі
		25 000 доларів США, повідомив ОСОБА_14 і ОСОБА_15 про необхідність прискорити виконання замовлення - вчинення вбивства ОСОБА_12 .
		Того ж дня, приблизно о 21 год, невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 і його знайомий (невстановлена особа) прибули до будинку 
		АДРЕСА_7 ; ОСОБА_15 у цей час перебував у залі ігрових автоматів, розташованому на кінцевій зупинці тролейбусів на АДРЕСА_8 , де очікував виконавців злочину і, використовуючи власний автомобіль ВАЗ-2108, забезпечував останнім швидке залишення місця злочину до прибуття працівників правоохоронних органів.
		ОСОБА_13 , виконуючи свою роль у спільному вчиненні злочину, у цей же час чекав на ОСОБА_15 в обумовленому місці, а саме на виїзді з м. Донецька, щоб передати йому отриману від ОСОБА_7 решту винагороди в розмірі
		25 000 доларів США за вбивство ОСОБА_12 
		ІНФОРМАЦІЯ_2, приблизно о 22 год 15 хв., ОСОБА_12 , повертаючись із роботи, увійшов до під`їзду № 1 будинку АДРЕСА_7 . У зазначений час та місці невстановлена особа, яка прибула з м. Одеса, не маючи особисто будь-яких причин для вбивства, діючи умисно, виключно за дорученням замовника та організатора злочину ОСОБА_7 , з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб із ОСОБА_15 , невстановленою особою на ім`я ОСОБА_16 , а також із ОСОБА_13 і ОСОБА_14 , з метою протиправного заподіяння смерті іншій людині заподіяла ОСОБА_12 не менше 14 ударів ножем у ділянку життєво важливих органів, а саме: у голову, грудну клітку і живіт, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення обличчя, колото-різаного поранення правого плеча, проникаючого торакоабдомінального поранення, шістьох проникаючих колото-різаних поранень грудної клітки, трьох проникаючих колото-різаних поранень черевної порожнини, непроникаючих колото-різаних поранень передньої черевної стінки, непроникаючих колото-різаних поранень тулуба, садна на лобі ліворуч лінії росту волосся, унаслідок чого настала смерть ОСОБА_12 .
		Після цього невстановлена особа, що безпосередньо вчинила умисне вбивство потерпілого на замовлення ОСОБА_7 , а також ОСОБА_15 і невстановлена особа на ім`я ОСОБА_16 у цей же день одержали від ОСОБА_13 останню частину грошової винагороди в розмірі 25 000 доларів США за вчинення вбивства і, з метою переховування від правоохоронних органів та уникнення кримінальної відповідальності, виїхали за межі міста.
		Таким чином, ОСОБА_7 вчинив дії, спрямовані на організацію умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, вчиненого з корисливих мотивів,
		на замовлення, за попередньою змовою групою осіб.
		Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 змінено, на підставі ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України
		від 26 листопада 2015 року № 838-VIII) зараховано у строк покарання строк його попереднього ув`язнення з 04 липня 2013 року по 05 липня 2014 року та з 08  лютого 2018 року по 12 грудня 2023 року з розрахунку 1 день попереднього ув`язнення за 
		2 дні позбавлення волі. У решті вирок залишено без змін.
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду у суді апеляційної інстанції.
		Обґрунтовуючи свої доводи, прокурор зазначає, що під час призначення ОСОБА_7 покарання місцевий суд зайво урахував імперативні вимоги ч. 4 
		ст. 49 КК, за яких довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк, оскільки строк давності кримінального правопорушення, у якому обвинувачувався ОСОБА_7 у цьому провадженні, було перервано у зв`язку з вчиненням ним нового тяжкого кримінального правопорушення. Апеляційний суд зазначеним обставинам оцінку не надав та не мотивуючи свого рішення, фактично констатував правильність застосування положень ч. 4 ст. 49 КК.
		Також сторона обвинувачення вказує на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ), яка діяла з 24 грудня 2015 року по
		20 червня 2017 року, в частині зарахування ОСОБА_7 попереднього ув`язнення з 04 липня 2013 року по 26 березня 2014 року, оскільки в цей період він не перебував в установах попереднього ув`язнення України, визначених ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення», а перебував під екстрадиційним арештом на території європейської держави, тому вказаний термін перебування ОСОБА_7 під екстрадиційним арештом на території Угорщини повинен обчислюватися з розрахунку 1 день екстрадиційного арешту за 1 день позбавлення волі (ст. 577 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК)).
		Крім того, прокурор зазначає, що хоча ОСОБА_7 і вчинив кримінальне правопорушення до 20 червня 2017 року, проте в період дії вказаного Закону, а саме з 24 грудня 2015 року по 20 червня 2017 року включно, заходи попереднього ув`язнення до нього не застосовувалися і не продовжували застосовуватися після 21 червня 2017 року у зв`язку з його переховуванням від слідства та суду, тобто ОСОБА_7 безперервно не перебував під вартою у вказаний період, оскільки ще 06 липня 2014 року здійснив втечу з-під варти. Тому положення ч. 5 ст. 72 КК 
		(у редакції Закону України від 26 листопада 2015 року № 838-VІІІ) до нього не можуть бути застосовані і строк попереднього ув`язнення повинен зараховуватися за правилами ч. 5 ст. 72 КК (в редакції Закону № 2046-VIII) відповідно до принципу прямої дії закону.
		Також прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції припустився помилки щодо перебування ОСОБА_7 під вартою в цьому кримінальному провадженні у період з 08 лютого 2018 року по 12 грудня 2023 року, оскільки саме в цьому кримінальному провадженні до нього застосовувалося попереднє ув`язнення
		з 28 лютого по 22 червня 2018 року та з 13 лютого 2019 року до набрання вироком законної сили, тобто до 12 грудня 2023 року, а в період зазначений в ухвалі апеляційного суду ОСОБА_7 утримувався під вартою за рішенням інших судів, у межах інших кримінальних проваджень, тому, на думку прокурора, строк попереднього ув`язнення необхідно обраховувати з 28 лютого до 26 червня
		2018 року та з 13 лютого 2019 року до 12 грудня 2023 року.
		У касаційних скаргах, аналогічних за змістом, захисники ОСОБА_9 ,
		ОСОБА_8  та засуджений ОСОБА_7 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушують питання про скасування судових рішень і призначення нового судового розгляду у суді першої інстанції. 
		На обґрунтування своїх доводів зазначають, що:
		- винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину не доведена поза розумним сумнівом;
		- не встановлено об`єктивної сторони складу злочину (часу та місця перебування засудженого під час вчинення злочину за обставин, викладених в обвинувальному акті, способу фінансування злочину);
		- усупереч п. 2 ч. 3 ст. 374 КПК у вироку не зазначено і не обґрунтовано наявності
		в діях ОСОБА_7 суб`єктивної сторони складу злочину, передбаченого
		пунктами 6, 11, 12 ч. 2 ст. 115 КК (мотиву та мети його вчинення, не доведено корисливого мотиву вчинення злочину, а саме отримання ОСОБА_7 
		будь-якої матеріальної вигоди від смерті ОСОБА_12 );
		- вирок суду ґрунтується на неконкретному обвинуваченні, що суперечить практиці ЄСПЛ, викладеній у рішенні від 25 липня 2000 року «Маттоціа проти Італії», чим  порушено право ОСОБА_7 на захист, а висновки суду присяжних ґрунтуються на припущеннях;
		- в основу обвинувального вироку покладено суперечливі показання свідка ОСОБА_13 , які є неправдивими, суперечать матеріалам кримінального провадження та показанням інших свідків, а також висновок комісійної судової психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05 серпня 2019 року
		№ 20583/20584/19-61, що є неспроможним;
		- суд узяв до уваги одні докази та безпідставно не враховував інші, зокрема не  взято до уваги показання свідка ОСОБА_17 , не надано оцінки показанням свідка ОСОБА_18 , який мав підстави давати неправдиві показання щодо 
		ОСОБА_7 ; необгрунтовано зважено на показання свідка ОСОБА_19 , не допитано свідка ОСОБА_14 ;
		- не враховано опублікованих у мережі Інтернет повідомлень про причетність до вбивства потерпілого інших осіб та не перевірено версії сторони захисту щодо вчинення злочину іншими особами, зокрема заяви ОСОБА_20 про його причетність до вчинення злочину, відмовлено в задоволенні клопотання стосовно дослідження цієї заяви;
		- письмові докази, надані стороною обвинувачення, не є доказами в розумінні положень ст. 99 КПК, оскільки вони не є оригіналами чи дублікатами та ніяким чином не підтверджують винуватості ОСОБА_7 в інкримінованому йому злочині, а лише свідчать про факт порушення кримінальної справи за фактом вбивства ОСОБА_12 та вчинення інших процесуальних дій у цьому кримінальному провадженні. Частину письмових доказів, на які є посилання у вироку, суд першої інстанції не дослідив, а іншу частину доказів не було відкрито стороні захисту в порядку ст. 290 КПК;
		- покладені в основу вироку рішення Ворошиловського районного суду м. Донецькавід 26 червня 2012 року щодо ОСОБА_21 та від 18 липня 2013 року щодо ОСОБА_13 та ОСОБА_14 на підставі ч. 2 ст. 61 Конституції України та
		ст. 90 КПК не мають преюдиційного значення, оскільки є незаконними;
		- показання ОСОБА_13 , надані останнім під час розгляду кримінального провадження щодо нього, не можуть бути доказом у цьому кримінальному провадженні;
		- суд не з`ясував осудності ОСОБА_7 , не врахував наданого стороною захисту висновку експерта від 05 грудня 2018 року № 10-2018/з-19 щодо психічного стану засудженого та, порушуючи статті 242, 332 КПК, не призначив повторної експертизи; 
		- у розгляді провадження судом першої інстанції брав участь суддя, якому неодноразово заявлявся відвід, оскільки, на думку сторони захисту, були наявні обставини, що викликали сумнів у його неупередженості; 
		- суд присяжних безпідставно відхиляв клопотання сторони захисту, спрямовані на отримання доказів, відмовляв у задоволенні заяв про відвід, а деякі клопотання сторони захисту взагалі залишилися нерозглянутими;
		- не надано оцінки доводам сторони захисту про допущені органом досудового розслідування порушення правил підслідності, які регламентовані ст. 216 КПК;
		- порушено строки досудового розслідування, однак суд не звернув на це уваги та необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про закриття кримінального провадження на підставі пунктів 3, 10 ч. 1 ст. 284 КПК;
		- під час призначення ОСОБА_7 покарання не застосовано закону, який підлягав застосуванню (ст. 577 КПК та ч. 5 ст. 72 КК (у редакції Закону № 838-VIII)), зокрема суд не зарахував ОСОБА_7 у строк покарання строк його перебування під вартою на території російської федерації в період з 19 березня 2015 року
		по 08 липня 2016 року;
		- суд безпідставно застосував додаткове покарання у виді конфіскації всього майна, крім житла, що призвело до непропорційного втручання в право особи на мирне володіння майном, гарантоване ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
		Суд апеляційної інстанції не звернув уваги на допущені місцевим судом порушення. Крім того, не дотримуючись вимог ч. 3 ст. 404 КПК, відмовив у задоволенні всіх клопотань сторони захисту щодо повторного дослідження обставин, установлених під час розгляду кримінального провадження, без винесення ухвали, де б були зазначені мотиви прийняття такого рішення. Також відхилені, як безпідставні клопотання сторони захисту про тимчасовий доступ до речей і документів, а також про призначення апеляційним судом судово-цитологічної та судово-спектрографічної експертиз, допиту свідків. В ухвалі апеляційного суду відсутні відповіді на всі доводи сторони захисту, викладені в апеляційних скаргах.
		Крім іншого зазначають, що суди попередніх інстанцій, порушуючи вимоги
		ст. 337 КПК, вийшли за межі висунутого обвинувачення та змінили його. Вважають, що судові рішення не відповідають приписам статей 370, 374, 419 КПК.
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_10 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, порушує питання про скасування судових рішень і закриття кримінального провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 3 ч. 1 ст. 284 КПК.
		Стверджує, що винуватість ОСОБА_7 не доведена поза розумним сумнівом.
		Крім того, на обґрунтування своїх доводів указує, що суд:
		- за наявності підстав не закрив кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК;
		- надав невмотивовано перевагу показанням свідків сторони обвинувачення, не взяв до уваги та належним чином не оцінив показань свідків сторони захисту, зокрема ОСОБА_22 , ОСОБА_23 , та показань експерта ОСОБА_24 ;
		- в основу вироку поклав докази, що є неналежними і мають виключно суб`єктивну думку, а на письмові докази, які однозначно спростовують обвинувачення, не звернув уваги;
		- не перевірив інших мотивів злочину та версії вбивства, відомості про які надавала сторона захисту;
		- усупереч ч. 5 ст. 364 КПК не перевірив наявних у ОСОБА_13 підстав надавати неправдиві показання, відмовив у задоволенні клопотання про його повторний допит;
		- не усунув протиріч у показаннях свідків ОСОБА_25 та ОСОБА_13 щодо тверджень останнього про те, що він не знав потерпілого до вчинення злочину та вперше побачив на сходинках банку незадовго до вчинення злочину;
		- залишив поза увагою, що свідок ОСОБА_18 мав підстави для обмови
		ОСОБА_7 , оскільки останній позбавив його безкоштовного проживання;
		- безпідставно відхилив клопотання сторони захисту про допит свідків
		ОСОБА_14 , ОСОБА_26 , ОСОБА_27 , ОСОБА_28 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , а також про здійснення приводу свідків ОСОБА_31 , ОСОБА_21 ,
		ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_29 , ОСОБА_30 , ОСОБА_14 , що, на думку сторони захисту, свідчить про порушення судом п. 1 ч. 1 ст. 410 та ст. 566 КПК;
		- під час перехресного допиту свідків сторони обвинувачення ОСОБА_13 , ОСОБА_17 та ОСОБА_18 суд необґрунтовано зняв питання сторони захисту, що свідчить про порушення права на перехресний допит;
		- не надав належної оцінки висновку комісійної судової-психологічної експертизи з використанням поліграфа від 05 серпня 2019 року № 20583/20584/19-61   ОСОБА_13 , який є неспроможним, та безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про проведення повторної судово-психологічної експертизи;
		- не надав оцінки тому, що повідомлення про підозру від 27 грудня 2014 року не було вручено в порядку, передбаченому КПК, а саме в день його складання;  
		-  залишив поза увагою, що ОСОБА_7 у кримінальному провадженні
		№ 42016000000002037 не набув статусу підозрюваного, оскільки матеріали кримінального провадження не містять доказів, які б свідчили про неналежне виконання органом досудового розслідування чи прокурором вимог статей 135, 136, 276, 278 КПК щодо вручення ОСОБА_7 повідомлення про підозру саме
		у вказаному кримінальному провадженні;
		-  не звернув уваги на те, що зміст обвинувального акта й повідомлення про підозру не співпадають в частині викладених фактичних обставин; 
		-  невмотивовано задовольнив цивільний позов потерпілої ОСОБА_11 про стягнення із ОСОБА_7 на відшкодування моральної шкоди 2 500 000 грн, оскільки, на думку захисника, позов не відповідає вимогам Цивільного процесуального кодексу України, а представник потерпілої - адвокат
		ОСОБА_38 не мав повноважень заявляти цивільний позов в інтересах ОСОБА_11 ;
		-  не надав оцінки порушенню правил підслідності, а саме у наявній у матеріалах справи постанові від 18 лютого 2016 року про доручення проведення досудового розслідування Головній військової прокуратури Генеральної прокуратури України за відсутності неефективності досудового розслідування;
		-  не зарахував ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строк його перебування під вартою на території російської федерації під час екстрадиційної перевірки;
		-  безпідставно послався на практику ЄСПЛ проти обвинуваченого, не врахував при цьому рішення ЄСПЛ від 10 травня 2011 року у справі «Дубецька та інші проти України».
		Крім того, захисник указує, що досудове розслідування було здійснено з грубим порушенням КПК, права на захист, спрямоване на фальсифікацію матеріалів кримінального провадження. Зазначає, що матеріали з кримінального провадження щодо його підзахисного були виділені незаконно. 
		Звертаю увагу, що сторона захисту подала заперечення на ухвали суду від 
		18 та 23 лютого, 29 вересня 2021 року про відмову у задоволенні клопотання про закриття кримінального провадження на підставі пунктів 3, 10 ч. 1 ст. 284 КПК, а також на ухвали від 05 та 18 жовтня 2021 року, проте суд їх проігнорував. Унаслідок цього сторона захисту заявила відводи суддям і присяжним, у їх задоволенні також було відмовлено, що свідчить про розгляд справи незаконним складом суду.
		Захисник також зазначає, що суд не розглянув клопотань сторони захисту та не надав їм належної оцінки у вироку, зокрема: 
		- від 28 вересня 2021 року про визнання доказів очевидно недопустимими та припинення їх дослідження з підстав порушення правил підслідності;
		- від 06 червня 2022 року про дослідження письмового доказу - виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21 лютого 2019 року ОСОБА_13 , наданої для проведення експертизи;
		- від 06 червня 2022 року про тимчасовий доступ до речей та документів, які перебувають у володінні Національного банку України, що має суттєве значення для встановлення обставин у кримінальному провадженні;
		- від 06 червня 2022 року про надання тимчасового доступу до речей та документів, які становлять охоронювану законом таємницю і перебувають у володінні Головного управління Національної поліції в Донецькій області (особової справи ОСОБА_13 );
		- від 06 червня 2022 року про відновлення з`ясування обставин справи, а саме дослідження виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 21 лютого 2019 року ОСОБА_13 , яка була надана для проведення експертизи від 05 серпня 2019 року № 20583/20584/19-61;
		- від 06 червня 2022 року про дослідження довідки з Антимонопольного комітету України № 300-29.4/01-5;
		- від 23 червня 2022 року про надання тимчасового доступу до речей та документів, зокрема інформації з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 42016000000002037;
		- клопотання ОСОБА_7 від 18 та 19 липня 2022 року, заявлені ним в порядку ст. 365 КПК при проголошенні останнього слова, зокрема про допит свідка
		ОСОБА_14 , дослідження висновку експерта № 1512/19 за результатами проведення експертно-психологічного дослідження науково-теоретичного характеру від 15 грудня 2019 року, наданого науковим експертом ОСОБА_24 .
		Крім того, захисник ОСОБА_10 вказує, що апеляційний розгляд здійснювався колегією, яка підлягала відводу, оскільки вона вже висловила свою позицію щодо обґрунтованості обвинувачення ОСОБА_7 , переглядаючи ухвали Оболонського районного суду м. Києва щодо продовження строків тримання під вартою. Водночас, зазначає, що ця колегія була сформована без дотримання вимог закону, посилається на наявність інших обставин, які викликали сумнів у її неупередженості. 
		Стверджує, що суд апеляційної інстанції:
		- безпідставно відмовив у задоволенні клопотань сторони захисту, заявлених
		у порядку ст. 403 КПК;
		- не оголосив одне з клопотань захисника ОСОБА_39 , що міститься
		в апеляційній скарзі, та одне клопотання з доповнень до апеляційної скарги;
		- не надав оцінки всім доводам апеляційних скарг з доповненнями, зокрема щодо  наявності в ОСОБА_7 алібі; доводам про те, що висновки місцевого суду не кореспондуються з викладеними в обвинувальному акті обставинами, що свідчить про порушення судом вимог ст. 22 КПК, оскільки він фактично змінив обвинувачення; щодо висновку експертів за результатами проведення комісійної судової психологічної експертизи від 05 серпня 2019 року № 20583/20584/19-61 стосовно свідка ОСОБА_13 , зокрема щодо надання цим свідком документів експертам; щодо порушення правил підслідності та підсудності; про упередженість складу суду першої інстанції та прокурорів; щодо безпідставної відмови місцевого суду у звільненні ОСОБА_7 від кримінальної відповідальності відповідно до 
		ч. 2 ст. 49 КК у зв`язку зі спливом 15 років, тобто строків давності притягнення до кримінальної відповідальності; про недоведеність винуватості ОСОБА_7 та про недоведеність у його діях корисливого мотиву вчинення злочину; про зацікавленість свідків у засудженні ОСОБА_7 тощо;
		- не надав належної оцінки показанням свідка ОСОБА_40 про політичні переслідування ОСОБА_7 та явно замовний характер кримінального провадження щодо нього;
		- залишив поза увагою зацікавленість свідка ОСОБА_18 у засудженні ОСОБА_7 ;
		- безпідставно не зарахував у строк відбування покарання строк його перебування на території російської федерації під час екстрадиційної перевірки з 19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року та не зважив на постанову Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду (далі - ККС ВС) від 06 липня 2023 року у справі
		№ 754/1100/17;
		- не взяв до уваги клопотання сторони захисту про зміну ОСОБА_7 запобіжного заходу на альтернативний, не пов`язаний із триманням під вартою.
		Звертає увагу на те, що у матеріалах провадження на технічному носії відсутня частина запису судового засідання від 30 серпня 2023 року, а саме запис коли адвокат ОСОБА_10 оголошував шість клопотань, про які також не вказано і в журналі судового засідання, внаслідок чого було подано на нього заперечення.
		Також захисник зауважує, що, оскільки розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_7 в суді першої інстанції було здійснено з грубим порушенням його права на захист і суддями, яким було заявлено відвід на підставі обставин, що очевидно викликали сумнів у їх неупередженості, з обвинувальним ухилом та іншими порушеннями, сторона захисту із зазначених підстав подала апеляційні скарги та водночас заявила клопотання про допит потерпілої, свідків і дослідження інших письмових доказів, однак апеляційний суд не усунув допущених місцевим судом порушень.
		Ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 14 серпня 2024 року матеріали провадження за вказаними касаційними скаргами на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК було передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду.
		Колегія суддів Третьої судової палати своє рішення мотивувала необхідністю відступити від висновку щодо застосування норми права в подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати від 06 липня 2023 року справа № 754/1100/17 (провадження № 51-2002 км23).
		Посилаючись на зміст ст. 577 КПК, інші положення КПК та Європейську конвенцію про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року у їх взаємозв`язку, колегія суддів  зазначила, що колиособа утримувалася під вартою на території запитуваної держави у зв`язку з вирішенням питання про видачу в Україну, але не була видана, правові підстави для зарахування строку тримання цієї особи під вартою у строк покарання відсутні. 
		Разом з цим, колегія суддів Першої судової палати ККС ВС у постанові від 06 липня 2023 року справа № 754/1100/17 (провадження 51-2002 км23), зарахувавши ОСОБА_7 строк з моменту його затримання на території російської федерації у зв`язку з оголошенням у розшук у рамках кримінальних проваджень 
		№ 12012000000000029 та № 42014100000000771 до моменту його звільнення з-під варти постановою прокурора російської федерації, застосувала положення ст. 577 КПК до особи, яка в розумінні глави 44 КПК та Європейської конвенції про видачу правопорушників від 13 грудня 1957 року не є виданою. 
		Зважаючи на викладене, колегія суддів Третьої судової палати дійшла висновку,що не підлягає зарахуванню до загального строку відбування покарання в порядку 
		ст. 577 КПК строк тримання особи під вартою на території іноземної держави у зв`язку з вирішенням питання про її видачу в Україну за умови, що у видачі такої особи в Україну компетентними органами запитуваної держави було відмовлено.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст. 434-1 КПК суд, який розглядає кримінальне провадження в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає таке кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи іншої об`єднаної палати.
		Зі змісту наведеної норми процесуального права слідує, що законодавцем сформульовано умови, наявність сукупності яких слугує підставою для передачі кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати, а саме: 1) необхідність відступити від висновку, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої судової палати або у складі іншої палати; 2) подібність правовідносин, за яких було застосовано норми права.
		Правовідносини - це вид суспільних відносин, що виникають на основі права і учасники яких є носіями суб`єктивних прав та юридичних обов`язків, а склад правовідносин - це сукупність елементів, необхідних для їх виникнення та існування (суб`єкт, об`єкт, юридичний зміст та юридичний факт). В основі порівняння подібних правовідносин лежить юридичний факт їх виникнення - діяння особи, яке підлягає кримінально-правовій оцінці на предмет застосування кримінальної відповідальності. Елементами подібності, у тому числі, виступають суб`єкт та предмет (об`єкт) кримінально-правових відносин.
		Колегія суддів об`єднаної палати вважає, що при передачі матеріалів провадження на розгляд об`єднаної палати, колегія суддів Третьої судової палати не дотрималась зазначених вимог закону.
		Так, постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 754/1100/17 (провадження 
		№ 51-2002 км23), у порядку ст. 577 КПК України зараховано час тримання
		  ОСОБА_7 під вартою на території запитуваної держави російської федерації у зв`язку з вирішенням питання про видачу в Україну, а саме з 19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року, до загального строку відбування покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 07 серпня 2020 року.
		При цьому у вказаній постанові колегія суддів зазначила, що:
		постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України від10 липня 2014 року в рамках кримінального провадження № 42014100000000771    ОСОБА_7 був оголошений в розшук;
		ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року    ОСОБА_7 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою;
		19 березня 2015 року ОСОБА_7 , перебуваючи в розшуку в рамках кримінальних проваджень № 12012000000000029 та № 42014100000000771, був затриманий на території російської федерації працівниками гукр мвс росії та 21 березня 2015 року йому постановою одинцовського міського суду московської області було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який був продовжений 18 березня 2016 року. Постановою одинцовського міського прокурора російської федерації від 08 липня 2016 року ОСОБА_7 було звільнено з-під варти;
		зі змісту наданих стороною захисту належним чином завірених документів і матеріалів провадження вбачається, що на території російської федерації 
		ОСОБА_7 у період з 19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року утримувався саме на виконання доручення України про його екстрадицію в рамках даного кримінального провадження.
		Як слідує з ухвалипро передачу вказаного кримінального провадження на розгляд об`єднаної палати ККС ВС від 14 серпня 2024 року, предметом розгляду колегії суддів Третьої судової палати, зокрема, були правовідносини щодо зарахування засудженому ОСОБА_7 у строк відбуття покарання строку його перебування під вартою на території російської федерації під час екстрадиційної перевірки з 
		19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року, про що зазначено у касаційних скаргах сторони захисту.
		Разом з тим, правовідносини щодо зарахування часу тримання ОСОБА_7 під вартою на території запитуваної держави російської федерації з 19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року до строку відбування покарання були вирішені постановою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 липня 2023 року у справі № 754/1100/17 
		(провадження № 51-2002 км23).
		З урахуванням викладеного, колегія суддів об`єднаної палати вважає, що в ухвалі  колегії суддів Третьої судової палати від 14 серпня 2024 року не йдеться про інші подібні правовідносини, а фактично викладені мотиви незгоди із постановою колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 06 липня 2023 року щодо зарахування часу тримання ОСОБА_7 під вартою на території російської федерації з 19 березня 2015 року по 08 липня 2016 року до строку відбування покарання, тому відсутні передбачені ч. 2 ст. 434-1 КПК підстави для передачі даного провадження на розгляд об`єднаною палатою Касаційного кримінального суду Верховного Суду, а кримінальне провадження підлягає поверненню на розгляд колегією суддів Третьої судової палати ККС ВС.
		Керуючись статтями 7 та 434-1 КПК, об`єднана палата 
		постановила:
		Повернути кримінальне провадження за касаційними скаргами засудженого ОСОБА_7 , його захисників ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Оболонського районного суду м. Києва від 03 серпня 2022 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року, а також касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 12 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 на розгляд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду. 
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1                               ОСОБА_2                             ОСОБА_3 
		 
		 
		ОСОБА_4                                 ОСОБА_5                               ОСОБА_6

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...