Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/3620/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за скаргами на дії та рішення правоохоронних органів, на дії чи бездіяльність слідчого, прокурора та інших осіб під час досудового розслідування; інші скарги.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2024. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.
Дата набрання законної сили: 01.10.2024
Номер судового провадження: 1-кс/564/602/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		УХВАЛА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 564/3620/24
		25 вересня 2024 року м.Костопіль
		Костопільський районний суд Рівненської області 
		в особі слідчого судді Грипіч Л.А.
		секретар судового засідання Вознюк Ю.В. 
		за участю:
		представника скаржника ОСОБА_1  ОСОБА_2 (дистанційно)
		особи, в інтересах якої подано скаргу  ОСОБА_3 (дистанційно)
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в м.Костопіль скаргу ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_3 на незаконне утримання цивільної особи у військовій частині НОМЕР_1 , 
		ВСТАНОВИВ:
		24 вересня 2024 року в провадження слідчого судді Костопільського районного суду Рівненської області Грипіч Л.А. надійшла скарга ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_3 на незаконне утримання цивільної особи у військовій частині НОМЕР_1 , у якій остання просить постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під варти, цивільну особу, її сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який незаконно утримується у 2 роті 3 батальйону, військової частині НОМЕР_1 , за адресую АДРЕСА_1 .
		В обґрунтування скарги вказує, що її син, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 відбув у складі групи учасників психологічно-реабілітаційного курсу «Входження в стан духовної трансформації» до с.Верхній Ясенів Верховинного району, Івано-Франківської області. Також, у її сина був квиток на 02 вересня 2024 року на поїзд для повернення з міста Івано-Франківська до міста Київ, до місця фактичного проживання. 30.08.2024 приблизно о 17:49 посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 протиправно та незаконно з перевищенням повноважень та за відсутності таких, було затримано та позбавлено волі, її сина, ОСОБА_3 . Близько 17:49 на блокпосту на перевалі після ОСОБА_4 у напрямку до Верхнього Ясенів, Івано-Франківської області, її син їхав із лікувального курсу у складі групи Благодійної організації «Благодійний фонд «ІНЕО». Автобус, у якому їхала група, був зупинений співробітниками РТЦК та СП для перевірки документів. Під час перевірки документів представники ТЦК разом з прикордонниками витягли її сина з мікроавтобуса, заштовхали в автомобіль і без жодних протоколів чи пояснень доставили до ІНФОРМАЦІЯ_4 . Свідками даної події були громадяни, з якими син проходив курс реабілітації і з якими їхав разом. При затриманні телефон у сина відібрали. Вказує, що при собі син мав приписне посвідчення та повістку на проходження ВЛК на 03.09.2024 у Сумській РТЦК, які були надані для ознайомлення представникам ІНФОРМАЦІЯ_4 , проте вказані документи були вилучені співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 і не були прийняті до уваги. У ІНФОРМАЦІЯ_5 її сина утримували за ґратами без будь-яких законних підстав і тому він нічого не підписував. На всі прохання сина надати йому правову допомогу та забезпечити право на захист ніхто не реагував. У подальшому йому примусово зробили флюорографію, не допустили до нього адвоката, в подальшому сина здати аналіз крові на гепатит. Пізніше до місця утримання сина прийшла медична комісія, на той момент довідка ВЛК лікарями вже була складена та оформлена, разом із аналізом крові. Згодом сина направили до психіатра де його примусили заповнити анкету. Тест психіатра він не проходив, а в анкеті зазначив, що не дає згоди на проходження військово-лікарської комісії (ВЛК) та відмовляється від підпису та проходження ВЛК. Проте, тест психіатра був підроблений і син бачив його разом із підробленою довідкою ВЛК, яку він не проходив та не підписував. Копію довідки ВЛК сину не надали. Також вказує, що співробітниками та лікарями ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_4 були проігноровані заяви сина про наявні у нього хронічні захворювання, про відсутність у нього обов`язкової картки амбулаторного хворого. Зазначає, що фактично, внаслідок протиправних дій лікарів ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_6 , відбулося службове підроблення медичних документів без урахування даних медичної картки амбулаторного хворого форми №025/о, без проходження обов`язкових аналізів та додаткового обстеження з урахуванням хронічних захворювань про які син робив заяви, що необхідно кваліфікувати як кримінальне правопорушення за ознаками ст.366, 367 та 425 Кримінального кодексу України.
		Вказує, що під час утримання сину було дуже погано, піднявся тиск, були наявні запаморочення. При цьому йому не було надано медичної допомоги, фактично його утримували за ґратами без документів, без зв`язку, без роз`яснення прав, без правової та медичної допомоги, а також без належного харчування, постійно вчинявся моральний та психологічний тиск, а також загрози з боку представників ІНФОРМАЦІЯ_4 . Вказує, що син відмовився підписувати будь-які документи, оскільки всі дії співробітників РТЦК та СП і ВЛК були неправомірними. 01.09.2024 вранці приблизно о 05 ранку, її сина насильно відправили під конвоєм до навчального центру біля міста Рівного, до військової частини НОМЕР_1 , за адресую в районі с.Мала Любаша, Рівненської області, де мій він перебуває досі. Також йому повернули його мобільний телефон і він зміг їй зателефонувати та все розповісти. 
		Вказує, що командування військової частини НОМЕР_1 незаконно утримують її сина в цьому навчальному центрі вже більш двох тижнів, змушують проходити навчальну підготовку, хоча він є досі цивільною особою і ніколи не був військовослужбовцем, морально тиснуть на нього, шантажують і маніпулюють старими радянськими армійськими методами, хоча стан його здоров`я значно погіршився і з врахуванням наявних хронічних захворювань що може призвести до значних ускладнень та до летального випадку.
		В порядку ст.206 КПК України просить слідчого суддю постановити ухвалу про звільнення її сина з-під варти.
		В судовому засіданні представник заявника  ОСОБА_2 , просила слідчого суддю задовольнити скаргу в повному обсязі, з підстав викладених у ній.
		ОСОБА_3 в судове засідання військоовою частиною доставлений не був, брав участь участь у судовому провадженні дистанційно. Скаргу на незаконне утримання його у ВЧ НОМЕР_1 підтримав та підтвердив, що під вартою не перебуває, вільно пересувається територією розташування військової частини.
		Заслухавши пояснення представника скаржника та дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків.
		Відповідно до п.18 ч.1 ст.3 КПК України, слідчий суддя  суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
		Згідно п.10 ч.1 ст.3 КПК України кримінальне провадження досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.
		Так, відповідно до ч.1 ст.24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Відповідно до ч.1, 2 ст.206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи. Якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.
		Зі змісту вказаних норм Кодексу вбачається, що розгляду в порядку ст.206 КПК України підлягають скарги, які виникають із кримінально-правових відносин, а зокрема у разі затримання особи та її утримання в межах кримінального провадження за відсутності відповідного рішення суду.
		При цьому слідчий суддя враховує, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до ч.2 ст.102, п.1, 17, 20 ч.1 ст.106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022, оголошено про проведення загальної мобілізації.
		Відповідно до ч.5 ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		Тобто, службові (посадові) особи територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки здійснюють повноваження, у даному випадку, щодо призову громадян на військову службу під час мобілізації і нормами кримінального процесуального законодавства не наділені повноваженнями на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
		Згідно норм кримінального процесуального законодавства, службові (посадові) особи військової частини НОМЕР_1 також не є уповноваженими службовими особами, яким надано право на здійснення затримання в рамках кримінальної юрисдикції.
		Разом з тим, слідчим суддею встановлено, що відповідно до Витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №251 від 01.09.2024 солдата ОСОБА_3 , призначено на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти 3 навчального батальйону школи індивідуальної підготовки, який прибув з ІНФОРМАЦІЯ_7 , з 01 вересня 2024 року зараховано до списків особового складу частини на всі види забезпечення, і вважається таким, що з 01 вересня 2024 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою з посадовим окладом 2470 гривень на місяць, шпк «солдат».
		Згідно ч.3 ст.26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що проголошуючи право на свободу, пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини означає фізичну свободу особи, а поняття свободи особистості має тлумачитись як відсутність будь-якого незаконного утримання.
		У п.59 рішення «Engel and Others v. the Netherlands» від 08.06.1976 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що необхідність проживання військовослужбовців у казармах не суперечить вимогам статті 5 Конвенції, бо таке обмеження «не виходить за рамки звичайної військової служби». Навіть «легкі форми арешту», коли військовослужбовці мають перебувати в житлових приміщеннях, армійських корпусах чи спорудах, не створює порушення статті 5 Конвенції, бо «вони продовжують перебувати в більш або менш звичайних рамках свого армійського життя». Водночас подібні обмеження щодо цивільних осіб є неприйнятними.
		Відповідно до п.4 ч.1 ст.24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного районного ТЦК або день прибуття до Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідних підрозділів розвідувальних органів України - для громадян, призваних на військову службу під час мобілізації, на особливий період та на військову службу за призовом осіб офіцерського складу.
		З огляду на вказану вище норму та аналізу поданих до суду письмових доказів, слідчий суддя дійшов висновку, що станом на 01.09.2024 року для ОСОБА_3 розпочалася військова служба, а тому, у розумінні вищевказаного рішення ЄСПЛ, останній має статус військовослужбовця, а отже не зазнав втручання у права та основоположні свободи, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод. 
		Відтак, ОСОБА_3 не є затриманою особою в розумінні кримінально-процесуального законодавства, не є особою, яка утримується під вартою, а тому повноваження слідчого судді на вказані правовідносини не поширюються.
		Також за наслідками розгляду скарги, факт незаконного утримання ОСОБА_3 під вартою у військовій частині НОМЕР_1 не знайшов свого підтвердження.
		Як вбачається із змісту скарги та долучених до справи письмових доказів, у даному випадку має місце незгода ОСОБА_3 із діями уповноважених органів, пов`язаними з мобілізацією.
		Аналіз статті 206 КПК України передбачає як незаконне затримання особи - тримання особи під вартою, позбавлення свободи без судового рішення, або не звільнення з під варти після внесення застави.
		Суд констатує, що призов громадянина на військову службу під час мобілізації в особливий період не є позбавлення особи права на свободу, а є обов`язком громадянина України, який передбачений ст.65 Конституції України, а відтак не є незаконним утриманням особи.
		Враховуючи наведені обставини, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування положень ст.206 КПК України та задоволення скарги.
		При цьому, слідчий суддя звертає увагу на те, що у разі порушення прав чи інтересів ОСОБА_3 службовими (посадовими) особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки при здійсненні ними своїх повноважень, пов`язаними із мобілізацією, останній не позбавлений права звернутись для судового захисту із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
		Враховуючи вищенаведене слідчий суддя вважає, що скарга до задоволення не підлягає.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.206 КПК України, слідчий суддя, -
		УХВАЛИВ:
		В задоволенні скарги ОСОБА_1 , поданої в інтересах ОСОБА_3 на незаконне утримання цивільної особи у військовій частині НОМЕР_1  відмовити.
		 
		Ухвала може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Рівненського апеляційного суду.
		 
		У судовому засіданні оголошено резолютивну частину ухвали. Повний текст ухвали складено та оголошено 30 вересня 2024 року о 16 год. 00 хв.
		 
		 
		 
		Слідчий суддяЛ. А. Грипіч

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...