Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 522/15451/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 30.09.2024. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.

Номер судового провадження: 2-а/522/237/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 522/15451/24
		 
		Провадження № 2-а/522/237/24
		 
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		30 вересня 2024 року                                     м. Одеса
		Приморський районний суд м. Одеси у складі:
		головуючого судді Павлик І.А., 
		за участю: 
		секретаря судового засідання  Запольської А.М.,
		сторони у судове засідання не з`явились,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом  ОСОБА_1  до  ІНФОРМАЦІЯ_1  про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
		ВСТАНОВИВ:
		13.09.2024до Приморськогорайонного судум.Одеси надійшовадміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
		 
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.08.2024 начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 винесено постанову № с/15582 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Оскаржувана постанова не містить жодних посилань на докази порушень ОСОБА_1 і не містить вказівки за які саме дії чи бездіяльність на нього накладено стягнення (місце, час вчинення і суть правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за це правопорушення). Позивач знаходиться на військовому обліку, однак відповідач не перевірив належність до його компетенції розгляду справи та без особової справи виніс оскаржувану постанову. Окрім того протокол про адміністративне правопорушення не складався і позивачу не вручався, що вплинуло на можливість захисту позивачем своїх прав. Матеріали справи розглянуто без участі особи, внаслідок чого позивач був позбавлений можливості підтримувати свої заперечення та докази, де він не порушував законодавство про мобілізаційну підготовку. В зв`язку з чим, позивач просить суд скасувати постанову № с/15582 від 29.08.2024 та закрити провадження по справі.
		20.09.2024 ухвалою суду відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
		 
		30.09.2024 від представника позивача адвоката Осьмініна С.Д. надійшла заява про розгляд справи без його участі.
		Верховний Суд у постанові від 01.10.2020 у справі № 361/8331/18 зазначив про те, що якщо учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
		Враховуючи положення ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, з огляду на неявку всіх учасників справи, не здійснювалось.
		Дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд виходить з наступного.
		29.08.2024Начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 прийнятопостанову засправою проадміністративне правопорушенняза фактомвчинення ОСОБА_1  правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, та накладено на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000,00 грн.
		Зі змісту постанови про адміністративне правопорушення вбачається, що солдат запасу ОСОБА_1 в порушення вимог ч. 2 ст. 10-1 Додатку № 2 «Правил військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» та «Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів» не мав при собі військово-облікового документу, разом з документом, що посвідчує особу, пояснення та документи, що б виправдували порушення не надав.
		Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
		Згідно з ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
		Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Відповідно до ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.
		Згідно зі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
		Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
		Таким чином, закон покладає на відповідача обов`язок довести законність та обґрунтованість прийнятого ним рішення, направленого на переслідування особи позивача в порядку КУпАП.
		У ч. 3 ст. 210 КУпАП передбачена відповідальність за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період.
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни визначає Закон від 25.03.1992 року №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу», Правила військового обліку встановлені Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок), Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154.
		За змістом цих нормативно-правових актів, військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави та ведеться з метою визначення наявних людських мобілізаційних ресурсів та їх накопичення для забезпечення повного та якісного укомплектування Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення особовим складом у мирний час та в особливий період.
		За визначенням у Законі України «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
		Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні із 05годин 30 хвилин 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, який триває і по теперішній час.
		За змістом ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Так, зі змісту оспорюваної постанови вбачається, що будь-яких пояснень або документів, які б виправдовували порушення ОСОБА_1 правил військового обліку він не надав.
		Водночас у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		Процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень чинного на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача як на суб`єкта владних повноважень. На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду при розгляді справи № 463/1352/16-а.
		Окрім того, у примітці до статті 210 КУпАП зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		Тобто, саме на відповідача як на суб`єкта владних повноважень покладено обов`язок довести факт того, що ОСОБА_1 вчинив таке адміністративне правопорушення, а відповідач вчиняв безпосередні дії для отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
		Проте, доказів того, що відповідач вчиняв дії, спрямовані на отримання персональних даних призовника, військовозобов`язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи суду надано не було.
		Окрім того, зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 був ідентифікований, про що свідчить наступне твердження: «Солдат запасу, ОСОБА_1 ».
		Тобто,будучи обізнанимиіз персональнимиданими військовозобов`язаного,що відповіднодо приміткидо ст.210КУпАП фактичновиключає протиправністьдіяння,відповідачем буловинесено постановупро притягнення ОСОБА_1  до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
		Частина 3 статті 254 КУпАП містить положення про те, що протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
		Згідно ч. 5 статті 258 КУпАП протокол не складається у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210, 210-1 цього Кодексу, розгляд яких віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів Служби безпеки України (у частині правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України), якщо особа не з`явилася без поважних причин або не повідомила причину неприбуття на виклик територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце виклику, та за наявності у територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України підтвердних документів про отримання особою виклику.
		Згідно Постанови КМУ «Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» № 560 від 16.05.2024, виклик громадян до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки чи їх відділів, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ під час мобілізації здійснюється шляхом вручення (надсилання) повістки (додаток 1).
		У повістці зазначаються:
		-прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) і дата народження громадянина, якому адресована повістка;
		-найменування районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ, що видав повістку;
		-мета виклику до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділів чи відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ;
		-місце, день і час явки за викликом;
		-підпис (кваліфікований електронний підпис) посадової особи, яка видала (сформувала) повістку, дата підпису;
		-реєстраційний номер повістки;
		-роз`яснення про наслідки неявки і про обов`язок повідомити про причини неявки.
		Належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов`язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
		1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов`язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
		2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв`язку:
		- день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
		- день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
		Відповідно до ч. 6 ст. 258 КУпАП якщо під час складання постанови у справі про адміністративне правопорушення особа оспорить допущене порушення і адміністративне стягнення, що на неї накладається, то уповноважена посадова особа зобов`язана скласти протокол про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 256 цього Кодексу, крім випадків притягнення особи до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 185-3 цього Кодексу, правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованих в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі, та правопорушень, передбачених статтею 132-2 цього Кодексу, або порушень правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксованих у режимі фотозйомки (відеозапису). Цей протокол є додатком до постанови у справі про адміністративне правопорушення.
		Тлумачення зазначених норм свідчить про те, що протокол про адміністративне правопорушення за фактом вчинення правопорушення, передбаченого, зокрема, ст. 210 КУпАП складається у випадках:
		- відсутності доказів отримання суб`єктом вчинення адміністративного правопорушення вимоги (повістки);
		- оспорювання особою, яка притягується до адміністративної відповідальності допущеного порушення та адміністративного стягнення в процесі складання постанови про адміністративне правопорушення.
		Відповідачем не надано доказів, на підтвердження того, що позивач належним чином отримав вимогу (повістку).
		У статті 235 КУпАП міститься положення про те, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
		Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
		КУпАП та наказ МОУ «Про затвердження Інструкції зі складання територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки протоколів та оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення» від 01.01.2024 № 3 не передбачає права керівника ТКЦ та СП делегувати повноваження щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення іншим особам, а тому, розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється безпосередньо керівником ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, уповноважена на те особа повинна встановити склад адміністративного правопорушення.
		Об`єкт адміністративного правопорушення - це сукупність суспільних відносин, що охороняються правовими нормами, тобто фактично це наявність правової норми яка забороняє здійснювати певні дії та передбачає відповідальність у випадку недотримання вимог цієї норми.
		Об`єктивна ж сторона адміністративного правопорушення полягає у дії чи бездіяльності, що заборонені правовими нормами.
		Суб`єктом такого правопорушення в даному випадку може бути конкретна осудна фізична особа, що досягла 16-річного віку.
		Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
		Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
		Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
		Проте, зі змісту постанови не вбачається, місце та час вчинення такого правопорушення.
		Притягнути до адміністративної відповідальності можна лише ту особу, яка вчинила дії, що підпадають під ознаки адміністративного правопорушення та яка є або може бути суб`єктом адміністративного правопорушення.
		Відповідач не виконав обов`язку доведення правомірності прийнятого ним рішення, на виконання ухвали суду у строки встановлені судом відзив на позовну заяву не надав. Матеріали справи не містять доказів вчинення позивачем оспорюваного правопорушення.
		З врахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, оскільки доказів на підтвердження вчинення ним адміністративного правопорушення відповідачем не надано.
		За приписами п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутності події і складу адміністративного правопорушення провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
		Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
		Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги, що вчинення позивачем адміністративного правопорушення не підтверджується достатніми доказами, відповідачем в ході розгляду справи не доведено правомірність винесення постанови відносно позивача, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови та закриття справи про адміністративне правопорушення.
		Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
		Керуючись, ст.ст. 72-74, 77, 90, 242-246, 250, 255, 286 КАС України, суд
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення задовольнити.
		 
		Постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 № с/15582 від 29.08.2024 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП скасувати, а справу про адміністративне правопорушення  закрити у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
		 
		Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення його повного тексту.
		 
		Повний текс рішення складено 30.09.2024.
		 
		Суддя                                            І.А. Павлик

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...