Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 461/7587/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами.
Надіслано для оприлюднення: 30.09.2024. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/461/658/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024141360001943

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		461/7587/24
		1-кп/461/658/24
		 
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		30.09.2024 року місто Львів 
		Галицький районний суд міста Львова у складі: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
		прокурора ОСОБА_3 , 
		обвинуваченого ОСОБА_4 ,
		потерпілої                 ОСОБА_5 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові обвинувальний акт у кримінальному провадженні про обвинувачення 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Довге Горохівського району, Волинської області, громадянина України, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та проживає за адресою: АДРЕСА_2 , неодруженого, з середньою спеціальною освітою, працюючого водієм МКП «Львівелектротранс», раніше судимого 19.10.2009 Горохівським районним судом Волинської області за ч.1 ст.263, ч.3 ст.185, ч.1 ст.115 КК України до покарання у виді 15 років позбавлення волі, звільнений умовно  достроково відповідно до ухвали Шевченківського районного суду м. Львова від 05.10.2020 на строк 2 роки 18 днів,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України,
		встановив:
		 
		ОСОБА_4 19 червня 2024 року близько 19 години 10 хвилин, керуючи маршрутним трамваєм марки «КТ-4СУ» бортовий номер НОМЕР_1 , яким перевозив пасажирів по маршруту № НОМЕР_2 , та здійснюючи посадку-висадку пасажирів на зупинці по площі Кропивницького у м. Львові, поблизу будівлі №1, порушив вимоги п. п. 1.5; 2.3 (підпунктів б) і д); та 21.4 Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року зі змінами та доповненнями, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 136 від 06.03.2013 року, які виразились у тому, що він, керуючи транспортним засобом, який перебував у технічно-справному стані, здійснюючи посадку-висадку пасажирів, при відсутності завад технічного характеру та наявності усіх передумов для забезпечення безпеки пасажирів, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, притиснувши дверима трамваю пасажирці руку, почав рух керованого ним трамваю, що призвело до ДТП  випадання пасажира ОСОБА_5 , яка здійснювала висадку через останні двері транспортного засобу.
		У результаті порушення водієм ОСОБА_4 Правил дорожнього руху України, пасажир ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження у виді переднього вивиху плечової кістки, закритий передньо-нижній вивих лівого плечового суглобу, які відповідно до висновку експерта відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості за критерієм тривалого розладу здоров`я.
		У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю. Надав покази, які у повній мірі відповідають фабулі обвинувачення та вищенаведеним встановленим судом обставинам. Вказав, що у обвинувальному акті вірно відображено те, що він 19 червня 2024 року близько 19 години 10 хвилин, керуючи маршрутним трамваєм марки «КТ-4СУ» бортовий номер НОМЕР_1 , яким перевозив пасажирів по маршруту № НОМЕР_2 , та здійснюючи посадку-висадку пасажирів на зупинці по АДРЕСА_3 , поблизу будівлі №1, порушив Правила дорожнього руху України, та здійснюючи посадку-висадку пасажирів, проявив неуважність до дорожньої обстановки, відповідно не відреагував на її зміну, перед початком руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам, притиснувши дверима трамваю пасажирці руку, почав рух керованого ним трамваю, що призвело до випадання пасажира ОСОБА_5 , яка здійснювала висадку через останні двері транспортного засобу.
		Пояснив, що події відбувались у період часу, у спосіб, за обставин, які зазначені в обвинувальному акті. Спосіб вчинення ним злочину у обвинувальному акті відображені вірно. 
		У вчиненому щиро розкаюється, засуджує свою поведінку. Просить вибачення за свої протиправні дії, врахувати його позитивні характеристики за місцем праці там проживання, а також просить суворо не карати та надати йому можливість стати на шлях виправлення.
		Зважаючи на повне визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки цього не заперечили учасники судового провадження і такі ніким не оспорюються. 
		При цьому, відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, суд з`ясував, чи правильно розуміють учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснив, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Оцінюючи покази обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає їх правдивими і достовірними, оскільки вони є послідовними, об`єктивно і повно відображають обставини вчиненого обвинуваченим кримінального правопорушення, надані останнім безпосередньо у судовому засіданні, підстав для самообмови або обставин які ставлять під сумнів добровільність позиції обвинуваченого, судом не встановлено. 
		Оцінюючі зібрані по справі докази у їх сукупності, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_4 вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху, особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.286 ККУкраїни. 
		В ході судового розгляду судом детально проаналізовано поведінку обвинуваченого ОСОБА_4 після вчинення злочину, наслідки суспільно-небезпечного діяння останнього, дані про його особу, спосіб життя, ймовірність вчинення ним нових злочинів, зважено на усі обставини кримінального провадження у їх сукупності. 
		Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує положення ст. 65 КК України, відповідно до яких, суд призначає покарання:
		1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті)Особливої частиницього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбаченихчастиною другоюстатті 53 цього Кодексу;
		2) відповідно до положеньЗагальної частиницього Кодексу;
		3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Також, суд враховує, що згідно зі статтями 50, 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, що є необхідним і достатнім для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів. Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації, це покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі заходу примусу мають значення й повинні братися до уваги обставини, що його пом`якшують і обтяжують.
		Отже, суд виходить з того, що положення Кримінального кодексу України наділяють його правом вибору у визначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Названа функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покарання не може вважатися справедливою. Справедливість покарання має визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню нових злочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.
		Таким чином, обираючи вид та міру покарання обвинуваченому, суд бере до уваги характер, спосіб, стадію та тяжкість вчиненого ним злочину, форму вини, конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, відношення обвинуваченого до скоєного.
		Також, суд враховує фактичні обставини справи і тяжкість заподіяних злочином наслідків, дані про особу обвинуваченого, зокрема те, що він раніше судимий, не перебуває на обліку у лікарів нарколога і психіатра, позитивно характеризується за місцем роботи та за місцем проживання, являється особою яка не досягла пенсійного віку.
		Крім того, суд приймає до уваги факт відшкодування шкоди потерпілій та відсутність претензій до обвинуваченого з її боку, що було підтверджено потерпілою безпосередньо у судовому засіданні.
		Пом`якшуючою покарання ОСОБА_4 обставиною суд визнає щире каяття обвинуваченого. Так, зокрема в ході судового розгляду обвинувачений надав визнавальні покази та засудив свою протиправну поведінку у присутності учасників процесу, а також приніс вибачення у судовому засіданні. При цьому суд виходить з того, що системне тлумачення законодавства та судової практики вказує на те, що щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, демонструє готовність понести заслужене покарання, що має місце у даному випадку.
		Обтяжуючою покарання обвинуваченого обставиною суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи пенсійного віку.
		Відповідно до правових орієнтирів, визначених у ст.ст. 50, 65 КК України, метою покарання є як кара, так і виправлення засуджених та запобігання вчинення нових злочинів. Досягнення вказаної мети є однією з форм реалізації визначених у ч. 1 ст. 1 КК України, завдань Закону про кримінальну відповідальність, правового забезпечення охорони від злочинних посягань прав і свобод людини і громадянина, власності та інших охоронюваних законом цінностей, а також запобігання злочинам.
		При цьому,суд враховуєположення ч.ч.1,2ст.50КК України,згідно яких,покарання єзаходом примусу,що застосовуєтьсявід іменідержави завироком судудо особи,визнаної винноюу вчиненнікримінального правопорушення,і полягаєв передбаченомузаконом обмеженніправ ісвобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Визначаючи вид та розмір покарання, суд також, виходить з того, що каральна функція, тобто акт покарання від імені держави, як засіб запобігання нових правопорушень, що є уособленням негативної реакції держави на скоєне правопорушення, не є домінуючою, а обраний захід примусу має найбільше сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави й суспільства. 
		Отже, покарання має бути співмірним злочину, що передбачає врахування способу й об`єкту посягання, тяжкості його наслідків і потенційної суспільної небезпеки особи. Така домірність є необхідним проявом справедливості кримінальної відповідальності.
		Беручи до уваги вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому покарання у виді обмеження волі з позбавленням права керувати транспортними засобами, тобто в межах санкції статті, за якою кваліфіковано його дії. 
		При призначенні покарання обвинуваченому, суд застосовує судову дискрецію (судовий розсуд), тобто поняття яке у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, інтелектуально-вольовою владною діяльністю суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
		Також, визначаючи обвинуваченому вид і розмір покарання, суд виходить з того, що складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним. Крім того, суд враховує те, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значним, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу законності і воно не було свавільним. 
		Частина 2 ст. 61 Конституції України передбачає, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Системний аналіз та юридичний зміст положень ч.2 ст. 61 Конституції України свідчить про те, що в основу притягнення до юридичної відповідальності має бути покладений конкретний склад правопорушення, яке скоїла особа. 
		При розгляді даного кримінального провадження суд враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством, як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. У свою чергу, справедливість  це одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. 
		На переконання суду, таке покарання для засудженого відповідатиме його меті, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності. Таке покарання також перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню.
		Також, виходячи із цілей та принципів права, справедливості й достатності обраного покарання, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, враховуючи тяжкість вчиненого злочину, зазначені позитивні дані та характеристики про особу обвинуваченого, вищенаведені обставини справи, зокрема пом`якшуючу обставину, позицію потерпілої, факт відшкодування шкоди, суд приходить до висновку, що виправлення засудженого можливе без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України, а тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого від відбування основаного покарання з випробуванням, з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України, адже така міра покарання сприятиме досягненню справедливого балансу між правами та свободами обвинуваченого та інтересами держави і суспільства, буде достатньою для виправлення засудженого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень. 
		Запобіжний захід у кримінальному провадженні до обвинуваченого не застосовувався.
		Арешт накладений в межах даного провадження ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду м. Львова від 25 червня 2024 року, після набрання вироком законної сили слід скасувати.
		Питання речових доказів по справі слід вирішити у відповідності до положень ст.100 КПК України.
		Судові витрати на проведення експертизи у кримінальному провадженні у розмірі 11359 гривень 20 копійок, слід стягнути з обвинуваченої на користь держави.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, 
		 
		ухвалив:
		 
		ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу Українита призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк один рік, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк один рік. 
		На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування основного покарання з випробуванням та призначити йому іспитовий строк тривалістю 1 (один) рік.
		Відповідно до ст.76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_4 наступні обов`язки:
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання та роботи;
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
		Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Личаківського районного суду міста Львова від 25.06.2024 на трамвай «КТ-4СУ» бортовий номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 належить МКП «Львівелектротранс», після набрання вироком законної сили, скасувати.
		Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні у розмірі 11359 гривень 20 копійок.
		Речовий доказ, після набрання вироком законної сили:
		-трамвай «КТ-4СУ» бортовий номер НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію № НОМЕР_3 належить МКП «Львівелектротранс» - повернути МКП «Львівелектротранс» за належністю.
		Судове рішення суду першої інстанції не може бути оскаржене в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положеньчастини третьої статті 349цього Кодексу.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Галицький районний суд міста Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...