Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 308/15786/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Провадження за поданням правоохоронних органів, за клопотанням слідчого, прокурора та інших осіб про; інші клопотання.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2024. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.

Номер судового провадження: 1-кс/308/5768/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 308/15786/24
		1-кс/308/5768/24
		 
		У Х В А Л А 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		26 вересня 2024 року                             м. Ужгород
		Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , дослідивши матеріали клопотання представника заявника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про звільнення особи з-під незаконного утримання в порядку ст. 206 КПК України,
		ВСТАНОВИВ:
		Представник заявника ОСОБА_2 адвокат ОСОБА_3 звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду в Закарпатській області із вищевказаним клопотанням, в якому просить доставити ОСОБА_2 до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи та постановити ухвалу, якою негайно звільнити з-під незаконного утримання ОСОБА_2 , який перебуває у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		Клопотання мотивовано тим, що 17 вересня 2024 р., ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вранці поїхав на роботу електричкою, проте о 8:27 при пересадці у м. Ужгород був неправомірно затриманий без пояснень працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 . Попри наявність при ньому всіх необхідних документів (військово-облікового документу, паспорту, висновку ВЛК, повістки до ТЦК на 05.12.2024 для уточнення даних, довідок, заяв та пояснень тощо) ОСОБА_2 насильно витягли з потягу, примусово завантажили у машину ТЦК та відвезли до приміщення ТЦК. Незважаючи на наявність документів про проходження ВЛК у травні 2024 р., підтверджені релігійні переконання, а також документів про припинення кримінального переслідування за відмову від військової служби, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 декілька діб незаконно і без зв`язку утримували ОСОБА_2 і, наскільки відомо його дружині, ОСОБА_4 , примусово заставили незаконно повторно пройти ВЛК, після чого возять його до різних військових частин, зокрема, але не виключно  до АДРЕСА_1 , де ОСОБА_2 не приймають із-за його твердої відмови на підставі релігійних переконань скласти військову присягу, носити військову форму, підписувати документи на проходження служби. Під час звернення до ТЦК, а також під час затримання працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , неодноразово усно та письмово повідомляв cлужбовим особам зазначеного державного органу про те, що він належить до Релігійної організації Свідків Єгови в Україні, і його релігійні переконання не дозволяють йому проходити військову службу, а тому він не підлягає призову на військову службу за призовом по мобілізації та бажає скористатися правом на заміну виконання військового обов`язку альтернативною (невійськовою) службою, гарантованим йому ч. 4 ст. 35 Конституції України. З метою виконання своїх громадських обов`язків перед державою, він просив про те, щоб йому замінили спосіб виконання його обов`язків з військового на невійськовий і він міг би виконувати альтернативну (невійськову) службу приносячи користь державі, однак службові особи ІНФОРМАЦІЯ_3 залишили без уваги його звернення. Також, на підтвердження правдивості своїх релігійних переконань він пред`явив службовим особам ІНФОРМАЦІЯ_3 довідку про його приналежність до релігійної організації Свідків Єгови (копію довідки релігійної організації від 13.08.2024 № 14846 додаю). Також адвокат доводить до відома суду, що дружиною ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , неодноразово 17.09.2024 та 19.09.2024 до Ужгородського РВП ГУНП в Закарпатській області було повідомлено/подано заяву про вчинення щодо її чоловіка ОСОБА_2 зазначених вище злочинних дій з боку службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер звернення  № 19027), проте поліцією не було вжито жодних заходів щодо його звільнення. Отже, як вбачається із викладеного, працівники правоохоронних органів належно не зреагували на вказані повідомлення та не припинили відповідні злочини. Незважаючи на це, працівники ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправно утримують її довірителя, незаконно позбавляючи його волі та силоміць, проти його сумління, з порушенням його конституційного права на свободу релігії, погрожують відправити його знов до військової частини Збройних сил України для проходження військової служби.
		Дослідивши клопотання та додані до такого матеріали, слідчий суддя приходить до наступного висновку. 
		Відповідно до вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України слідчий суддя здійснює судовий контроль за дотриманням прав, свобод та осіб виключно у кримінальному провадженні.
		Кримінальне провадження  це досудове розслідування і судове провадження, процесуальні дії у зв`язку із вчиненням діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (п. 10 ч. 1 ст. 3 КПК України).
		Положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України передбачено, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України.
		Згідно з ч. 1 ст. 206 КПК України кожен слідчий суддя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться особа, яка тримається під вартою, має право постановити ухвалу, якою зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу забезпечити додержання прав такої особи.
		Відповідно до ч. 3 ст. 206 КПК України слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи.
		Тримання під вартою є винятковим і найбільш суворим запобіжним заходом, пов`язаним із позбавленням особи свободи, і полягає в примусовій ізоляції підозрюваного, обвинуваченого шляхом поміщення його в установи тримання під вартою на певний строк із підпорядкуванням вимогам режиму цих установ.
		Відповідно до ст. 3 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями) підставою для попереднього ув`язнення є вмотивоване рішення суду про обрання як запобіжного заходу тримання під вартою або про застосування тимчасового чи екстрадиційного арешту, винесене відповідно до Кримінального і Кримінального процесуального кодексів України та/або рішення компетентного органу іноземної держави у випадках, передбачених законом, рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на прохання Міжнародного кримінального суду про тимчасовий арешт або про арешт і передачу, а також постанова прокурора, прийнята у випадках та порядку, передбачених статтею 615 КПК України.
		Згідно зі ст. 4 Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями) установами для тримання осіб, щодо яких як запобіжний захід обрано тримання під вартою або до яких застосовано тимчасовий чи екстрадиційний арешт, є слідчі ізолятори Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахти Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. В окремих випадках, що визначаються потребою в проведенні слідчих дій, ці особи можуть перебувати в ізоляторах тимчасового тримання.
		Отже, відповідно до ч. 1 ст. 206 КПК України та Закону України «Про попереднє ув`язнення» (зі змінами та доповненнями) слідчий суддя може зобов`язати орган державної влади чи службову особу додержатися прав такої особи, якщо вона тримається під вартою в слідчому ізоляторі Державної кримінально-виконавчої служби України, гауптвахті Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, чи ізоляторі тимчасового тримання.
		В прохальній частині клопотання адвокат просить серед іншого звільнити з-під незаконного утримання ОСОБА_2 , який перебуває у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 .
		При цьому адвокат зазначає, що ОСОБА_2 незаконно тримають під вартою без будь-яких незаконних рішень суду.
		Відповідно до ч. 2 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи.
		З аналізу ст. 206 КПК України можна зробити висновок, що слідчий суддя забезпечує дотримання прав особи, яка тримається під вартою органом державної влади чи службовою особою, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку.
		Глава 18 КПК України, ст. 206 КПК України регламентує відносини під час досудового розслідування, а саме запобіжні заходи, затримання особи.
		Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» в редакції закону від 18 травня 2024 року з наступними змінами і доповненнями, під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
		При цьому, зобов`язано місцеві органи виконавчої влади у взаємодії з територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, за участю органів місцевого самоврядування та із залученням підприємств, установ та організацій усіх форм власності, фізичних осіб - підприємців організувати та забезпечити в установленому порядку своєчасне оповіщення і прибуття громадян, які призиваються на військову службу, прибуття техніки на збірні пункти та у військові частини, а також здійснення призову військовозобов`язаних, резервістів на військову службу, їх доставки до військових частин та установ Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, інших військових формувань України.
		Виключний перелік рішень, дій чи бездіяльності, які можуть бути оскаржені до слідчого судді на стадії досудового розслідування, встановлений ст. 303 КПК України.
		Зі змісту поданого клопотання вбачається, що заявник не є особою, яка тримається під вартою, в тому числі й у зв`язку з застосованим відносно нього запобіжним заходом, не є затриманим у порядку ст. 208 КПК України та не є особою, затриманою не уповноваженою службовою особою, у порядку ст. 207 КПК України, не утримається правоохоронними органами у зв`язку із розслідуваним ними кримінальним правопорушенням у межах жодного порушеного кримінального провадження.
		Таким чином, у слідчого судді відсутні повноваження, визначені КПК України, для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із сферою дії Кримінального процесуального закону, визначених КПК України для з`ясування підстав позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
		Виходячи з обставин клопотання та вищевказаних правових норм, слідчий суддя приходить висновку, що затримання громадянина працівниками ТЦК та СП, утримання його без відповідного судового рішення, не підлягає оскарженню до слідчого судді, оскільки такі правовідносини врегульовані чинним законодавством про мобілізацію та мобілізаційну підготовку, а у разі, якщо такі дії мають ознаки кримінального правопорушення  відповідними нормами Закону України «Про Державне бюро розслідувань» та ст. 214 КПК України.
		При цьому, слідчий суддя звертає увагу заявника на те, що у разі порушення прав чи інтересів службовими (посадовими) особами ІНФОРМАЦІЯ_3 чи військової частини при здійсненні ними свої повноважень, пов`язаними із мобілізацією, для судового захисту він вправі звернутись із адміністративним позовом до компетентного адміністративного суду, а у разі вчинення щодо нього протиправних дій, що містять ознаки кримінальних правопорушень, до правоохоронного органу із заявою про вчинення кримінального правопорушення.
		Слідчий суддя враховує правову позицію Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 27 травня 2019 року (справа №766/22242/17), згідно з якою, відповідно до частин 2-5 ст. 206 КПК України, якщо слідчий суддя отримує з будь-яких джерел відомості, які створюють обґрунтовану підозру, що в межах територіальної юрисдикції суду знаходиться особа, позбавлена свободи за відсутності судового рішення, яке набрало законної сили, або не звільнена з-під варти після внесення застави в установленому цим Кодексом порядку, він зобов`язаний постановити ухвалу, якою має зобов`язати будь-який орган державної влади чи службову особу, під вартою яких тримається особа, негайно доставити цю особу до слідчого судді для з`ясування підстав позбавлення свободи. При цьому слідчий суддя зобов`язаний звільнити позбавлену свободи особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких тримається ця особа, не надасть судове рішення, яке набрало законної сили, або не доведе наявність інших правових підстав для позбавлення особи свободи. Водночас якщо до доставлення такої особи до слідчого судді прокурор, слідчий звернеться з клопотанням про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов`язаний забезпечити проведення у найкоротший строк розгляду цього клопотання. Незалежно від наявності клопотання слідчого, прокурора, слідчий суддя зобов`язаний звільнити особу, якщо орган державної влади чи службова особа, під вартою яких трималася ця особа, не доведе: 1) існування передбачених законом підстав для затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; 2) не перевищення граничного строку тримання під вартою; 3) відсутність зволікання у доставленні особи до суду».
		Наведені вище положення ст. 206 КПК мають на меті забезпечення процесуального механізму звільнення слідчим суддею будь-якої особи, яка позбавлена свободи за відсутності судового рішення, та застосовуються саме в таких випадках. При цьому вказаний механізм не включає процедур оскарження рішень, дій чи бездіяльності працівників правоохоронних органів, пов`язаних із затриманням особи в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, «post factum», оскільки відповідні заперечення особа може висловити під час вирішення питання про застосування запобіжного заходу та/або під час підготовчого судового засідання й судового розгляду кримінального провадження по суті.
		Вказана позиція узгоджується із правовою позицією, викладеною в постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.05.2019 по справі №766/22242/17.
		Крім того, положеннями ч. 3 ст. 26 КПК України визначено, що слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.
		Згідно з ч. 1 ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
		Адвокатом ОСОБА_3 до поданого клопотання не надано доказів того, що її довіритель був затриманий уповноваженою службовою особою без ухвали слідчого судді, що дана особа утримується на території, на яку поширюється юрисдикція Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, що позбавляє суд здійснити перевірку наявності підстав позбавлення особи свободи (зокрема наявності судового рішення та ін.) та звільнення такої особи, якщо за результатами такої перевірки відповідних підстав не буде встановлено.
		За таких обставин, слідчий суддя зазначає, що КПК України не передбачено право слідчого судді з`ясовувати підстави позбавлення волі особи у інших випадках, не пов`язаних із досудовим розслідуванням конкретного кримінального провадження та розгляду у порядку ст. 206 КПК України скарги, поданої не в рамках кримінального провадження.
		Положеннями Кримінального процесуального Кодексу України не врегульовано питання щодо відмови у відкритті провадження за клопотанням, яке подане в порядку ст. 206 КПК України та на дії осіб, які не є працівниками органу досудового розслідування, слідства чи прокуратури.
		Згідно з ч. 6 ст. 9 КПК України у випадках, коли положення цього Кодексу не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені частиною першою статті 7 цього Кодексу.
		Так, ч. 4 ст. 304 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суд відмовляє у відкритті провадження лише у разі, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, що не підлягає оскарженню.
		Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що наявні правові підстави для відмови у відкритті провадження за поданим клопотанням.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 7, 8, 9, 206, 304, 309 КПК України, слідчий суддя
		постановив:
		У відкритті провадження за клопотання представника заявника ОСОБА_2 адвоката ОСОБА_3 про звільненняособи з-піднезаконного утриманняв порядкуст.206КПК України відмовити.
		Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. 
		 
		Слідчий суддя Ужгородського
		міськрайонного суду              ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...