Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 905/524/24 : Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, щодо недоговірних зобов’язань; про відшкодування шкоди.
Надіслано для оприлюднення: 01.10.2024. Зареєстровано: 01.10.2024. Забезпечено надання загального доступу: 02.10.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ  ОБЛАСТІ
		   61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
		гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua, 
		код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
		_____________________________________________________________________________
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И  
		17.09.2024                                                                                            Справа №905/524/24                     
		 
		За позовом              Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» 
		до                           Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації
		про                           стягнення збитків
		                                                                        Суддя Хабарова М.В.
		Секретар судового засідання Сухіна В.А.
		за участю представників (в режимі відеоконференції):
		від позивача       Чоломбитько Ю.О.
		від відповідача   не з`явились
		ОБСТАВИНИ СПРАВИ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Російської Федерації в особі Міністерства юстиції Російської Федерації збитків у розмірі 215132835,31 грн, що є еквівалентом 5468135 доларів США за курсом НБУ на дату подання позову.
		В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та бойових дій він зазнав збитків, пов`язаних із знищенням та втратою майна, а також збитків у вигляді упущеної вигоди через припинення (неможливість здійснення) господарської діяльності.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 10.04.2024 відкрито провадження по справі, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 14.05.2024.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 14.05.2024 відкладено підготовче засідання у справі на 04.06.2024; зобов`язано позивача надіслати відповідачу копію даної ухвали суду, з нотаріально засвідченим перекладом вказаних документів на російську мову, і відповідні докази надсилання надати суду.
		03.06.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази направлення ухвал суду від 10.04.2024 та 14.05.2024 на адресу посольства Російської Федерації в Латвії за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта» та «DHL».
		Засідання, призначене на 04.06.2024, не відбулось, у зв`язку з оголошенням на території м.Харків сигналу «повітряна тривога».
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 04.06.2024 призначено підготовче засідання на 30.07.2024; зобов`язано позивача надіслати відповідачу копію даної ухвали суду, з нотаріально засвідченим перекладом вказаних документів на російську мову, і відповідні докази надсилання надати суду.
		08.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази направлення ухвали суду від 04.06.2024 на адресу посольства Російської Федерації в Польщі за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта».
		30.07.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та його представника, також позивач просить закрити підготовче провадження по справі та призначити справу до розгляду по суті, зазначаючи що позовні вимоги підтримують в повному обсязі.
		Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.07.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2024; зобов`язано позивача надіслати відповідачу копію даної ухвали суду, з її нотаріально засвідченим перекладом на російську мову, і відповідні докази надсилання надати суду. 
		06.08.2024 через систему «Електронний суд» від позивача надійшли докази направлення ухвали суду від 30.07.2024 на адресу посольства Російської Федерації в Польщі за допомогою поштового зв`язку «Укрпошта».
		Ухвалою-повідомленням від 21.08.2024 відкладено засідання з розгляду справи по суті на 17.09.2024.
		Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, суд зазначає про наступне.
		Задля належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи судом було розміщено відповідні оголошення  на офіційній сторінці Господарського суду Донецької області веб-порталу «Судова влада України» в порядку, передбаченому ч. 4, 5 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України.
		Також, всі процесуальні документи  по справі №905/524/24 надіслані до Єдиного державного реєстру судових рішень, відомості з якого є офіційними,  доступ до реєстру є безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».
		Позивачем вчинено, дії направленні на повідомлення відповідача про звернення з позовом шляхом направлення на адресу посольства Російської Федерації в Польщі позовної заяви з додатками, на підтвердження чого позивачем надано опис вкладення у цінний лист  та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 28.11.2023  з трек-номером відстеження RF041361159UA та фіскальний чек АТ «Укрпошта» від 29.03.2024 з трек-номером відстеження RF041977365UA.
		Позивачем також направлялись на адресу посольств Російської Федерації у Республіці Польша та Латвійській Республіці процесуальні документи суду у справі, а саме всі ухвали суду, перекладені на російську мову, з нотаріально засвідченим перекладом, що підтверджується наданими листами позивача з доказами направлення.
		При цьому суд зазначає, що предметом позову є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України, на території суверенної держави Україна. 
		Згідно з ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. 
		У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні, у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17, провадження №14-167цс20 (пункт 58).
		Також судом взято до уваги правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 14.04.2022 в справі № 308/9708/19, яка полягає у тому, що після початку війни в Україні з 2014 року суд України, розглядаючи справу, де відповідачем визначено рф, має право ігнорувати імунітет цієї країни та розглядати справи про відшкодування шкоди за позовом, поданим саме до цієї іноземної країни.
		Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»  висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
		Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі №990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.
		При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права України, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в такій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.
		Аналогічна правова позиція щодо судового імунітету держави визначена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 18.05.2022 в справі № 428/11673/19, від 22.06.2022 в справі №311/498/20, від 12.10.2022 в справі № 463/14365/21; постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 в справі № 990/80/22.
		Як Європейська конвенція про імунітет держав 1972 року (стаття 11), так і Конвенція ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності 2004 року (стаття 12), передбачають, що договірна держава не може посилатися на імунітет від юрисдикції при розгляді справи в суді іншої договірної держави, який зазвичай має компетенцію розглядати справи, які стосуються грошової компенсації (відшкодування) у разі смерті чи заподіяння тілесного ушкодження особі чи заподіяння шкоди майну або його втрати в результаті дій чи бездіяльності держави, якщо така дія чи бездіяльність мали місце повністю або частково на території держави суду.
		Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООН про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.
		За приписами ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
		Іноземні особи мають такі самі процесуальні права та обов`язки, що і громадяни України та юридичні особи, створені за законодавством України, крім винятків, встановлених законом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України (ст. 365 Господарського процесуального кодексу України).
		Разом з тим, у зв`язку з військовою агресією держави-відповідача проти України, Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022   в Україні введено воєнний стан.
		Відповідно до ч. 1   ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені   Конституцією України та законами України.
		За зверненням Мін`юсту, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресію Росії проти України та неможливість у зв`язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов`язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
		Згідно з листом Міністерства юстиції України «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» №25814/12.1.1/32-22 від 21.03.2022, з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування.
		Крім того, у зв`язку з агресією з боку держави-відповідача та введенням воєнного стану АТ «Укрпошта» з 25.02.2022 припинила обмін міжнародними поштовими відправленнями та поштовими переказами з державою-відповідачем.
		Відповідно до ч. 2 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України судове доручення надсилається у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, а якщо міжнародний договір не укладено - Міністерству юстиції України, яке надсилає доручення Міністерству закордонних справ України для передачі дипломатичними каналами.
		Таким чином, з метою належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи необхідно вручити відповідачу копію позовної заяви та процесуальні документи по даній справі у перекладі на російську мову з нотаріальним засвідченням його вірності через Міністерство юстиції України.
		Разом з тим, у зв`язку із порушенням Російською Федерацією цілей та принципів статуту ООН, Гельсінського Заключного Акта, Паризької Хартії для Нової Європи та ряді інших документів ОБСЄ, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією Російської Федерації проти суверенітету та територіальної цілісності України, Міністерство закордонних справи України 24.02.2022 нотифікувало МЗС РФ про прийняте Україною рішення розірвати дипломатичні відносини з Росією, що були встановлені Протоколом про встановлення дипломатичних відносин між Україною та Російською Федерацією від 14.02.1992.
		Діяльність дипломатичних представництв України в Росії та Росії в Україні, а також будь-яке дипломатичне спілкування припинено відповідно до Віденської Конвенції про дипломатичні зносини 1961 року.
		Отже, подальше застосування відповідного алгоритму для подачі будь-яких судових документів до російської сторони дипломатичними каналами не є можливим з огляду на розірвання дипломатичних відносин та евакуацію всіх співробітників дипломатичних та консульських установ України через повномасштабну агресію Російської Федерації проти України.
		З огляду на вищенаведене, на період збройного конфлікту у відносинах з державою-агресором унеможливлено застосування міжнародних договорів України з питань правового співробітництва, у тому числі у зв`язку із припиненням поштового сполучення.
		Проте, навіть незважаючи на введення воєнного стану в Україні, дотримання процесуального механізму належного повідомлення учасників справи є необхідною і важливою умовою для забезпечення та реалізації завдань та принципів правосуддя.
		Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип рівності сторін як один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
		Таким чином, господарський суд, не зважаючи на всі обставини, вжив максимально можливих заходів, задля дотримання вимог щодо повідомлення відповідача про розгляд справи і не обмежувався при цьому тільки формальним посиланням у своїх рішеннях на можливість сторін ознайомитися з інформації про розгляд справи на сайті Судової влади України.
		Відтак, взявши до уваги вищенаведене, враховуючи неможливість виконання судового доручення про вручення відповідачу судових документів у справі №905/524/24 дипломатичними каналами, повідомлення відповідача про дату, час і місце розгляду справи здійснювалось шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судвоої влади України та направленням їх позивачем на адреси посольств Російської Федерації в Республіці Польща та в Латвійській Республіці.
		При цьому відповідно до ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
		З огляду на зазначене суд, виходячи з презумпції обізнаності відповідача, дійшов висновку про належне повідомлення останнього  про дату, час та місце судового засідання та про необхідність вчинення ним дій процесуального характеру.
		Відповідно до ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.
		Відповідач своїм правом на подання відзиву у строк, встановлений судом не скористався, будь-яких клопотань та заяв до суду не направляв.
		Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
		Оскільки у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, справа розглядається відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України  без явки відповідача за наявними в ній матеріалами.
		У судове засідання 17.09.2024 з`явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив позов задовольнити.
		У судовому засіданні 17.09.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
		Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, Господарський суд  Донецької області
		ВСТАНОВИВ:
		Товариство з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» є юридичною особою, яка зареєстрована з 2019 року та займається розведення свійської птиці, здійснює допоміжну діяльність у тваринництві, оптову торгівлю молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, оптову торгівлю іншими товарами господарського призначення та неспеціалізовну оптову торгівлю.
		04.01.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро» (далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» (далі - орендар) було укладено Договір оренди 0401/21-1 (Договір оренди-1), відповідно до п. 1.1. якого  Орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування Орендареві,  птахівницький комплекс №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей (приміщення).
		Об`єкт, що орендується, знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., Слов`янський р-н, с.Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вулиця Північна), будинок 22 та розташований на земельній ділянці загальною площею 1,66  га. (п. 1.3 Договору оренди))
		Відповідно до Акта приймання-передачі предмета оренди від 04.01.2021, орендодавець передав, а орендав прийняв в строкове платне користування птахівницький комплекс №1 по виробництву яєць, який знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., Слов`янський р-н, с.Дмитрівка, вул. Сєвєрна (вулиця Північна), будинок 22 та розташований на земельній ділянці загальною площею 1,66  га.
		04.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро» ( далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» (далі - орендар) було укладено Договір оренди 0401/21-2 ( далі -Договір оренди 2), відповідно до п.1.1. якого  Орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування Орендареві,  птахівницький комплекс №2  по виробництву яєць (приміщення).
		Об`єкт, що орендується, знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., Слов`янський р-н., с.Дмитрівка,  вул. Мічуріна, будинок 61 та розташований на земельній ділянці загальною площею 3,45 га.
		Відповідно до Акта приймання-передачі предмета оренди від 04.01.2021, Орендодавець передав, а орендав прийняв в строкове платне користування птахівницький комплекс №2 по виробництву яєць, який знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., Слов`янський р-н., с.Дмитрівка,  вул. Мічуріна, будинок 61 та розташований на земельній ділянці загальною площею 3,45 га.
		04.01.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кепітал Агро» ( далі-орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» (далі - орендар) було укладено Договір оренди 0401/21-3 (далі - Договір оренди 3), відповідно до п.1.1. якого  Орендодавець зобов`язується передати у строкове платне користування Орендареві,  комплекс  з виробництва яєць (приміщення).
		Об`єкт, що орендується, знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., Слов`янський р-н, с. Шнурки, вул. Степова(колишня вулиця Котовського), будинок 1-А, розташований на земельній ділянці загальною площею 1,5617 га.
		Відповідно до Акта приймання-передачі предмета оренди від 04.01.2021, Орендодавець передав, а орендав прийняв в строкове платне користування комплекс з виробництва яєць (приміщення), який знаходиться за адресою: Україна, Донецька обл., Слов`янський р-н, с. Шнурки, вул. Степова(колишня вулиця Котовського), будинок 1-А,  та розташований на земельній ділянці загальною площею 1,5617 га.
		Відповідно до п.2.1 Договорів оренди 1,2,3 метою оренди приміщення визначено ведення господарської діяльності, а саме діяльності у сфері розведення свійської птиці, допоміжної діяльності у тваринництві, оптової торгівлі  молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами, оптової торгівлі іншими товарами господарського призначення.
		Згідно з п. 4.1 Договорів оренди 1,2,3, Договір набирає чинності з моменту підписання та діє до 31 грудня 2023 року. 
		Станом на 24.02.2022 на території вказаних орендованих преміщень перебувало належне позивачу на праві власності майно, на підтвердження чого позивачем надані договори з постачальниками, акти приймання-передачі, видаткові та товарно-транспортні накладні, що підтверджують поставки товарів позивачу. 
		24.02.2022 президент Російської Федерації оголосив про своє рішення почати військову операцію в Україні. У подальшому цього ж дня збройними силами Російської Федерації, які діяли за наказом керівництва Російської Федерації і збройних сил Російської Федерації, здійснено пуски крилатих та балістичних ракет по аеродромам, військовим штабам і складам Збройних Сил України та цивільним об`єктам, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснено широкомасштабне вторгнення на територію суверенної держави Україна.
		У період із 24.02.2022 підрозділи збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації здійснюють спроби окупації українських міст, які супроводжуються бойовим застосуванням авіації, артилерійськими та ракетними ударами, а також застосуванням броньованої техніки та іншого озброєння. При цьому вогневі удари здійснюються по об`єктам, які захищені нормами міжнародного гуманітарного права. Зазначені дії призвели до тяжких наслідків у вигляді загибелі та поранення десятків тисяч цивільних осіб, знищення та пошкодження сотень цивільних об`єктів.
		Внаслідок вторгнення 24.02.2022 підрозділів збройних сил та інших військових формувань Російської Федерації на територію України та постійних обстрілів, враховуючи безпосереднє наближення виробничих потужностей ТОВ «Дмитрівська птахофабрика» до зони запеклих боїв,  майно, яке знаходилось на території орендованих ним комплексів було пошкоджено та знищено підрозділами збройних сил Російської Федерації.
		Наказом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» №5 від 21.04.2022 було зупинено господарську діяльність позивача за адресами виробничих потужностей, а саме: птахівницький комплекс №1 ПТФ по вирощуванню молодняка курей за адресою: Україна, Донецька обл., с. Дмитрівка, вул. Північна, 22; птахівницький комплекс №2 по виробництву яєць за адресою: Україна, Донецька обл., с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, 61; комплекс з виробництва яєць за адресою: Україна, Донецька обл., с. Шнурки, вул. Степова, 1-А, у зв`язку із потраплянням артилерійських снарядів та суттєвим руйнуванням виробничих приміщень, що унеможливлюють їх подальше використання.
		Відповідальними працівниками, відразу після виникнення можливості, а саме зменшення інтенсивності обстрілів, було проведено детальний огляд пошкоджень та інвентаризацію майна. 13.09.2022 року було складено Протокол огляду місця події № 1 за адресою с. Шнурки, Краматорського р-ну (до перерозподілу - Слов`янський район), вулиця Степова, 1-А. Було встановлено знищення матеріальних запасів, тари та тарних матеріалів,  матеріалів сільськогосподарського призначення, загибель 100% поголів`я курей, знищення запасів яєць, що пов`язяне з потраплянням вибухових снярядів/пристрої до будівель.
		14.09.2022 року було проведено огляд  місця події та складено Протокол огляду №2 за адресою с. Дмитрівка, Краматорського р-ну (до перерозподілу - Слов`янський район), вулиця Мічуріна,  61. Було встановлено загибель 100% поголів`я курей та запасів яєць всіх типів, у зв`язку з відсутністю персоналу для підтримання життєвого циклу курей, відсутністю комбікорму для годівлі та відсутністю електропостачання для підтримання кліматичних умов життя.
		14.09.2022 було проведено огляд  місця події та складено Протокол огляду №3 за адресою с.Дмитрівка, Краматорського р-ну (до перерозподілу - Слов`янський район), вулиця Сєвєрна (Північна), 22. Було встановлено загибель 100% поголів`я молодняка курей, у зв`язку з відсутністю персоналу для підтримання життєвого циклу курей, відсутністю комбікорму для голі та відсутністю електропостачання для підтримання кліматичних умов життя.
		Крім того, було проведено інвентаризацію та складені відповідні інвентаризаційні описи 1-7 від 30.09.2022, перевірено їх на відповідність бухгалтерському обліку, та складено акти списання, які долучені позивачем до матеріалів справи. З довідки щодо розміру збитків та інвентаризаційних описів 1-7 вбачається, що позивач зазнав збитків у таких розмірах:
		- за адресою с. Шнурки, вул. Степова, 1-А - 80 241 244, 87 грн без ПДВ;
		- за адресою с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, 61 - 17 328 99,28 грн без ПДВ;
		- за адресою с. Дмитрівка, вул. Північна, 22 - 23 576 564, 38 грн без ПДВ.
		16.11.2023 позивач звернувся в Головне управління Служби безпеки України в Донецькій та Луганській областях з заявою про вчинення кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 438 Кримінального кодексу України (порушення законів та звичаїв війни).
		Відповідно до відомостей з витягу з ЄДРД щодо кримінального провадження №12022052420000085 (запис №1489) підтверджується здійснення обстрілу 21.04.2022 невстановленими особами з числа Збройних сил Російької Федерації невстановленою зброєю с.Шнурки, а саме території ТОВ «Кепітал Агро», за адресою с. Шнурки, вул. Степова, буд.1-А, яка перебуває в оренді в позивача. Крім того, органами ДСНС 23.05.2023 було складено Акт про пожежу, з якого вбачається, що пожежа, яка сталася за адресою с.Шнурки, вул. Степова, 1-А, відбулась внаслідок потрапляння боєприпасу з вогнепальної зброї.
		Позивачем також долучено нотаріально посвідчену заяву свідка - першого заступника директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» ОСОБА_1 , яка дала свідчення, що станом на момент повномасштабного вторгнення Російької Федерації в Україні у Товаристві працювало 42 особи, з яких 9 осіб - офісні працівники, 33 особи - співробітники виробничого сектору. Також зазначає, що станом на 24.02.2022 на складах Товариства зберігалася готова продукція - куряче яйце, а саме: куряче яйце категорії СВ у кількості 386 шт., куряче яйце категорії С0 у кількості 61603 шт., куряче яйце категорії С1 у кількості 505577 шт., куряче яйце С2 у кількості 208197 шт, куряче яйце категорії С3           у кількості 605914 шт., куряче яйце категорії н/м у кількості 256015 шт., куряче яйце категорії неконд у кількості 125860 шт. Також на виробничих потужностях  було розміщено 392181 голів дорослих курей та 177567 голів молодняка курей, що знаходилися на підростанні для подальшого переміщення до виробничого циклу. У зв`язку з повномасштабним вторгнення по всій території Донецької області (в тому числі Краматорського району)  ситуація з веденням бойових дій була загострена, логістичні зв`язки поставки сировини, у тому числі комбікорму, та зворотній вивіз готової продукції - курячих яєць, були обірвані просуванням військ Російської Федерації  по всій території Донецької, Харківської та інших областей. 28.02.2022 більшість співробітників Товариства у зв`язку із загрозою для життя та здоров`я відмовились виходити на роботу для виконання своїх функцій, у зв`язку з чим керівництвом прийнято  рішення про їх звільнення за угодою сторін. За відсутності птахівників, операторів птахофабрик та механізованих ферм, контролера харчової продукції, хіміка, було фізично нікому підтримувати необхідний мікроклімат в комплексах,  підтримувати санітарні умови, умови вологості, температурний режим, графіки годівлі та поїння для збереження життєвого циклу курей, у зв`язку з чим майже за тиждень вся птиця загинула, а готова про
		У вказаній заяві свідка, ОСОБА_1. підтвердила, що обізнана зі змістом закону щодо кримінальної відповідальності за надання неправдивих показань  та готовність з`явитися до суду за його викликом для підтвердження своїх свідчень.
		17.11.2022 ТОВ «Дмитрівська птахофабрика» звернулося до Головного управління ДПС у Києві з повідомленням про втрату (знищення) первинних документів (вих.№17-11/7) в місці їх зберігання за адресами: 1)Україна, 84791, Донецька обл.., Бахмутський р-н, смт. Миронівськийй, вул.Заводська, буд.42-А, 2) Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с.Шнурки, вул.Степова, буд. 1-А, 3) Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с.Дмитрівка, вул. Північна, буд.22, 4) Україна, Донецька обл., Краматорський р-н, с. Дмитрівка, вул. Мічуріна, 61.
		22.12.2022 Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій наказом №309 затвердило Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до якого з 24.02.2022 і до цього часу Краматорська міська територіальна громада та Черкаська селищна територіальна громада Краматорського району Донецької області віднесені до переліку територій можливих бойових дій.
		Відповідно до звіту, складеного суб`єктом оціночної діяльності Фізичною особою-підприємцем «Закір`яровою Валентиною Василівною»», про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків, завданих єдиному майновому комплексу ТОВ «Дмитрівська птахофабрика», внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, станом на 02.10.2023 обсяг збитків, завданих позивачу складає 5329035 доларів США (що еквівалентно на дату оцінки 194875365грн). Розмір упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності становить 139100 доларів США ( що еквівалентно на дату оцінки 5086692 грн).
		Враховуючи, що державою-агресором Російською Федерацією позивачу заподіяно збитки внаслідок знищення його рухомого майна, ТОВ «Дмитрівська птахофабрика» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з держави Російська Федерація збитків у розмірі 5468135 доларів США (що еквівалентно за офіційним курсом Національного банку України на дату подачі позовної заяви 215132835,31 грн).
		Стаття 11 Цивільного кодексу України передбачає, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
		Згідно зі статтями 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
		Аналогічні норми містяться також в статті 20 Господарського кодексу України, якою встановлено, що кожний суб`єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
		Відповідно до ч. 6 ст. 5 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок тимчасової окупації державі Україна, юридичним особам, громадським об`єднанням, громадянам України, іноземцям та особам без громадянства, у повному обсязі покладається на російську федерацію як на державу, що здійснює окупацію. Держава Україна всіма можливими засобами сприятиме відшкодуванню матеріальної та моральної шкоди російською федерацією.
		Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
		Відповідно до ст.41 Конституції України та п. 2 ч. 1 ст. 3, ст. 321 Цивільного кодексу України ніхто не може бути позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні, крім випадків, встановлених Конституцією та законом.
		Частинами 1, 3 ст. 386 Цивільного кодексу України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
		Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		За змістом ст. 22 Цивільного кодексу України під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом зазначеної статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду.
		Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).
		Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.
		Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.
		Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами Цивільного кодексу України відповідальність настає незалежно від вини.
		Тому,  обов`язковою умовою притягнення відповідача до відповідальності за завдану шкоду є встановлення протиправності його дій відповідно до положень застосованого матеріального закону.
		Відповідно до Конституції України Україна є суверенна і незалежна. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною.
		Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 введений воєнний стан в Україні з 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.
		У пункті 4 частини першої статті 2 Статуту ООН закріплено принцип, згідно з яким всі члени Організації Об`єднаних Націй утримуються у їх міжнародних відносинах від загрози силою чи її застосування як проти територіальної недоторканності чи політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним з Цілями Об`єднаних Націй.
		Згідно до статті 3 Резолюції 3314 (XXIX) Генеральної Асамблеї Організації Об`єднаних Націй «Визначення агресії» від 14.12.1974 як акт агресії кваліфікується, зокрема, вторгнення або напад збройних сил держави на територію іншої держави або будь-яка військова окупація, який би тимчасовий характер вона не носила, що є результатом такого вторгнення чи нападу, або будь-яка анексія із застосуванням сили території іншої держави чи її частини, а також бомбардування збройними силами держави території іншої держави або застосування будь-якої зброї державою проти території іншої держави.
		Меморандумом про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, відповідно до пункту 2 якого Російська Федерація, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки держави учасниці, у тому числі відповідач, підтвердили зобов`язання утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і гарантували, що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом Організації Об`єднаних Націй.
		Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 01.03.2022 № A/ES-11/L.1 визнано акт агресії Російської Федерації проти України в порушення пункту 2 4) статуту ООН та звернено до Росії вимогу негайно припинити застосування сили по відношенню до України та вивести збройні формування з України.
		Наказом Міжнародного суду справедливості ООН від 16.03.2022 №182 зобов`язано Російську Федерацію негайно припинити військові дії, які вона розпочала 24.02.2022 на території України.
		Відповідно до постанови Верховної Ради України від 14.04.2022 про заяву Верховної Ради України «Про вчинення Російською Федерацією геноциду в Україні» визнано геноцидом Українського народу дії збройних сил, політичного і військового керівництва Росії під час збройної агресії проти України, яка розпочалася 24.02.2022.
		Преамбулою Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» встановлено, що Україна згідно з Конституцією України є суверенною і незалежною державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, Гаазькими конвенціями 1907 року, IV Женевською конвенцією 1949 року, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією 1997 року та іншим міжнародно-правовим актам є окупацією частини території суверенної держави Україна та міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими міжнародним правом.
		За таких обставин, в силу положень національного законодавства України та міжнародних договорів, як частини українського національного законодавства, дії відповідача за своєю суттю є актом збройної агресії по відношенню до України. Відтак, будь-які дії відповідача з метою реалізації такої агресії є протиправними, у тому числі протиправним є і обстріл майна позивача, здійснений в рамках реалізації акту агресії відповідачем.
		Відповідно до статті 25 Положення про закони і звичаї війни на суходолі (Додаток до Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі) забороняється будь-яким способом атакувати чи бомбардувати незахищені міста, селища, житлові будинки чи споруди.
		Згідно до пунктів 1, 3 Гаазької Конвенції про закони і звичаї війни на суходолі 1907 року договірні держави видають своїм сухопутним військам накази, які відповідають Положенню про закони і звичаї війни на суходолі. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення, підлягає відповідальності у формі відшкодування збитків, якщо для цього є підстави. Воююча сторона, яка порушує норми зазначеного Положення є відповідальною за всі дії, вчинені особами, які входять до складу її збройних сил.
		У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №210/4458/15-ц, від 30.01.2020 у справі №287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16.08.2017 у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.
		Як вбачається з матеріалів справи, рухоме майно позивача є цивільними об`єктами, які не використовувались у військових цілях відповідно до міжнародного законодавства.
		При цьому, майно ТОВ «Дмитрівська птахофабрика», знищене відповідачем всупереч законам і звичаям війни, а отже, відповідач несе повну відповідальність як за відповідний обстріл, так і за спричинені ним наслідки, у тому числі і за шкоду, заподіяну майну позивача.
		Суд вважає, що дослідженими обставинами справи, а також наявними у справі доказами позивачем доведено заподіяння шкоди ТОВ «Дмитрівська птахофабрика» діями відповідача та причинно-наслідковий зв`язок між діями відповідача та завданою майну позивача шкодою, а отже наявність складу цивільного правопорушення у вигляді заподіяння шкоди майну позивача, що має своїм наслідком відшкодування такої шкоди позивачу.
		Відповідно до положень частин першої та третьої статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками зокрема є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
		Суд враховує, що Постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 затверджено Порядок визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі Порядок), який встановлює процедуру визначення шкоди та збитків, завданих Україні внаслідок збройної агресії Російської Федерації (далі - шкода та збитки), починаючи з 19 лютого 2014 року.
		Згідно з п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 20.03.2022 №326 Міністерствам, іншим центральним та місцевим органам виконавчої влади постановлено розробити і затвердити у шестимісячний строк методики, передбачені Порядком, затвердженим цією постановою.
		Згідно з пп. 18 п. 2 Порядку визначення шкоди та збитків здійснюється окремо за таким напрямом: економічні втрати підприємств (крім підприємств оборонно-промислового комплексу), у тому числі господарських товариств, - напрям включає втрати підприємств усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна, втрати фінансових активів, а також упущену вигоду від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності.
		Основні показники, які оцінюються (зокрема): вартість втраченого, знищеного чи пошкодженого майна підприємств недержавної форми власності; вартість втрачених фінансових активів підприємств недержавної форми власності; упущена вигода підприємств недержавної форми власності.
		Відповідно до п. 5 Загальних засад (додаток до Постанови Кабінету міністрів України від 20.03.2022 №326) оцінка збитків, завданих постраждалим, здійснюється шляхом проведення аналітичної оцінки збитків, стандартизованої, незалежної оцінки збитків або є результатом проведення судової експертизи.
		Незалежна оцінка збитків проводиться суб`єктами оціночної діяльності - суб`єктами господарювання, визнаними такими Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» (далі - суб`єкти оціночної діяльності), із дотриманням національних стандартів оцінки майна та Міжнародних стандартів оцінки майна з урахуванням особливостей, що визначені цими Загальними засадами та методиками оцінки шкоди та збитків, передбаченими пунктом 5 Порядку.
		16.12.2022 набрав чинності наказ Міністерства економіки України та Фонду державного майна України від 18.10.2022 №3904/1223, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 02.12.2022 №1522/38858 «Про затвердження методики визначення шкоди та обсягу збитків, завданих підприємствам, установам та організаціям усіх форм власності внаслідок знищення та пошкодження їх майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності», що забезпечило можливість позивачу визначити обсяг завданих збитків внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, який станом на 02.10.2023 згідно звіту ФОП «Закір`ярова Валентина Василівна» становить 5468135 доларів США (що еквівалентно на дату оцінки 199962057 грн).
		Суд вважає, що Звіт про оцінку розміру шкоди та обсягу збитків, завданих єдиному майновому комплексу ТОВ «Дмитрівська Птахофабрика» внаслідок знищення та пошкодження майна у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації, а також упущеної вигоди від неможливості чи перешкод у провадженні господарської діяльності, виконаний суб`єктом оціночної діяльності відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», а також відповідно до вищезазначеної методики, отже є належним доказом, що підтверджує розмір завданих збитків на загальну суму 199962057 грн (станом на дату подачі позовної заяви 215132835,31грн)
		До матеріалів справи не надавались докази виникнення спорів, пов`язаних із результатами оцінки збитків (визначеного розміру збитків), у тому числі рецензування звіту про оцінку збитків. Відтак, суд приймає поданий позивачем експертний висновок як належний доказ у справі.
		Таким чином, суд констатує, що факт пошкодження майна позивача підтверджується наявними в матеріалах доказами.
		Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
		В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.
		На переконання суду, позивачем у даній справі на підставі належних та допустимих доказів доведено повний склад цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування шкоди.
		Стягнення відповідної шкоди має здійснюватися із держави в цілому, за рахунок усіх наявних у неї активів, зокрема і майна підрозділів специфічного апарату держави, який реалізує її функції, в тому числі як державних органів, так і інших підприємств, організацій, установ, які реалізовують відповідні державні функції, незважаючи, який конкретно її підрозділ заподіяв шкоду. За таких умов, пред`явлення позовних вимог до Російської Федерації, як до держави в цілому не лише відповідає положенням матеріального закону, але являє собою ефективний спосіб захисту права позивача.
		Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
		Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
		Враховуючи вищевикладене, надавши відповідну юридичну оцінку всім наявним в матеріалах справи доказам та доводам, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		Щодо стягнення з відповідача судового збору суд зазначає наступне.
		При зверненні з позовом позивач не сплачував судовий збір, оскільки звільнений від його сплати в силу приписів п. 22 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах за позовами до держави-агресора Російської Федерації про відшкодування завданої майнової та/або моральної шкоди у зв`язку з тимчасовою окупацією території України, збройною агресією, збройним конфліктом, що призвели до вимушеного переселення з тимчасово окупованих територій України, загибелі, поранення, перебування в полоні, незаконного позбавлення волі або викрадення, а також порушення права власності на рухоме та/або нерухоме майно.
		Відповідно до ч. 2 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
		Одночасно, за приписом ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
		Згідно зі ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року та на дату звернення прожитковий мінімум для працездатних осіб на рівні 3028,00 грн.
		Оскільки 1,5% від суми позову перевищує суму 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то судовий збір за розгляд даної справи складає максимальну встановлену законом суму 1059800,00 грн, яка належить до стягнення з відповідача до Державного бюджету України.
		Керуючись ст.ст. 4, 7, 13, 42, 73-80, 86, 129, 233, 236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
		В И Р І Ш И В :
		1. Позов задовольнити повністю.
		2.Стягнути з Російської Федерації на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дмитрівська птахофабрика» (03057, м. Київ, вул. Довженка Олександра, 18, ідентифікаційний код 43117920) збитки у розмірі 215132835,31 (двісті п`ятнадцять мільйонів сто тридцять дві тисячі вісімсот тридцять п`ять) грн 31 коп.
		3. Стягнути з Російської Федерації в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1059800,00 (один мільйон п`ятдесят дев`ять тисяч вісімсот) грн 00 коп.
		Після набрання рішенням законної сили видати накази.
		 
		Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
		   
		                                                                           Повне рішення складено: 27.09.2024
		 
		Суддя                                                                                                          М.В. Хабарова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...